ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
15.01.2025Справа № 910/12661/24Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши матеріали справи
За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»
до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб
про зобов`язання вчинити дії
Представники учасників справи:
від позивача: Мазій В.С.;
від відповідача: Пиріг О.В.;
від третьої особи: Цуканова С.Г.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
15.10.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» з вимогами до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» про зобов`язання включити шляхом внесення змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів банку кредиторські вимоги КП «Київтеплоенерго» загальною сумою 369769,54 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відмова уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Промінвестбанк» щодо визнання кредиторських вимог та включення їх до реєстру акцептованих вимог кредиторів є протиправною, безпідставною та такою, що грубо порушує його права та інтереси.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2024 відкрито провадження у справі №910/12661/24, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 13.11.2024, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
07.11.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позову, вказавши на недоведеність позовних вимог Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго». Крім того, відповідач зауважив, що включенню до реєстру вимог кредиторів підлягають ті вимоги, які існували станом на дату запровадження у банку ліквідації.
12.11.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
13.11.2024 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зміну предмета позову.
У підготовчому засіданні 13.11.2024 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, підготовче засідання відкладено на 04.12.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2024 повернуто Комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заяву про зміну предмета позову.
18.11.2024 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, яку суд долучив до матеріалів справи.
26.11.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, які суд долучив до матеріалів справи.
28.11.2024 до Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшли письмові пояснення, які суд долучив до матеріалів справи.
04.12.2024 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові письмові пояснення, які суд долучив до матеріалів справи.
У підготовчому засіданні 04.12.2024 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого засідання на 18.12.2024.
18.12.2024 відповідачем подані додаткові письмові пояснення, які суд долучив до матеріалів справи.
У підготовчому засіданні 18.12.2024 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 15.01.2025.
Представник позивача у судовому засіданні 15.01.2025 надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представники відповідача та третьої особи у судовому засіданні 15.01.2025 надали усні пояснення по справі, проти задоволення позову заперечили.
У судовому засіданні 15.01.2025 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ВСТАНОВИВ:
11.10.2018 між Публічним акціонерним товариством «Київенерго» (кредитор) та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (новий кредитор) укладено Договір №602-18 про відступлення права вимоги (цесії), відповідно до умов якого кредиторі відступає, а новий кредитор набуває право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, фізичних осіб (споживачі) щодо виконання ними зобов`язань перед кредитором з оплати спожитих до 01.05.2018 послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання.
Відповідно до п. 1.2 Договору №602-18 про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 перелік договорів (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов?язань (основний борг), право вимоги яких відступається за цим договором, зазначається в Додатку №1 та Додатку №2 до цього договору. Всі права вимоги переходять від кредитора до нового кредитора в момент підписання сторонами Додатку №1 та Додатку №2 до цього договору.
Згідно з п. 1.3 Договору №602-18 про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 з укладенням цього договору кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги також будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов?язань (неустойка (штраф, пеня), 3% річних, інфляційні нарахування, судові витрати. витрати, пов?язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень), що нараховані кредитором та/або виникли до дати укладення цього договору та/або можуть бути нараховані та/або виникнути після дати укладення цього договору у в`язку з неналежним виконанням споживачем (споживачами) зобов`язань з оплати послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання за договорами та споживачами, які зазначені у Додатку №1 та у Додатку №2 до цього Договору. Відступлення прав вимоги за додатковими грошовими зобов`язаннями (неустойка (штраф, пеня), 3% річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати, пов?язані з отриманням борг та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень) до основних грошових зобов?язань, які вже є предметом судового розгляду або вже підтверджені судовими рішеннями такі, що підлягають стягненню із споживача (споживачів), визначаються окремим договором.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Додатку №2 до Договору №602-18 про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 позивач набув право вимоги заборгованості за надані AT «К.Енерго» до 01.05.2018 ПАТ «Промінвестбанк» послуги з централізованого постачання гарячої води до нежитлових приміщень банку за адресою: АДРЕСА_1 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ) у розмірі 8202,03 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України однією з підстав заміни кредитора у зобов`язанні є передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з ч. 1 ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як пояснив позивач у позовній заяві, під час листування з відповідачем щодо оплати набутого права вимоги ним було виявлено, що AT «К.Енерго» не надано документів, що обґрунтовують нарахування відповідачу вартості послуги з централізованого опалення сумою 136711,10 грн. та вартості послуги з централізованого постачання гарячої води сумою 7783,49 грн., у зв`язку з чим, керуючись положеннями Договору №602-18 про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 та Кодексу України з процедур банкрутства, позивач пред`явив грошові вимоги у справі про банкрутство AT «К.Енерго» про компенсацію непідтвердженої заборгованості ПАТ «Промінвестбанк», які були визнані судом.
За таких обставин, у листопаді 2023 року позивачем здійснено коригування (у бік зменшення) боргу ПАТ «Промінвестбанк», у зв`язку з чим заборгованість банку за послуги з централізованого постачання гарячої води (до 01.05.2018) до нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ), право вимоги якої Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» набуло за Договором №602-18 про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018, складає 418,54 грн.
Щодо заборгованості Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» за теплову енергію та комунальні послуги, надані до нежитлових приміщень банку за адресою: АДРЕСА_2 .
З 01 травня 2018 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» здійснює постачання теплової енергії споживачам у місті Києві.
ПАТ «Промінвестбанк» з 15.12.2020 є власником нежитлових приміщень № 104, № 105, № 106 загальною площею 956 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
Нежитлові приміщення за вказаною адресою під`єднані до внутрішньо-будинкової системи теплопостачання, а отже, ПАТ «Промінвестбанк», як власник відповідного нерухомого майна, є споживачем теплової енергії та в силу ст. ст. 319, 322 Цивільного кодексу України зобов`язаний нести усі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна, у тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг.
Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Частиною 2 ст. 714 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про теплопостачання», основним обов`язком споживача теплової енергії є в тому числі своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
Як пояснив позивач, письмовий договір між позивачем та відповідачем не укладено.
Водночас, відсутність підписаного сторонами договору про постачання теплової енергії не звільняє осіб, які її використовують без укладення договору, від обов`язку оплати за фактично спожиту теплову енергію (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №922/4239/16, постанові Верховного Суду від 25.03.2024 у справі №462/1232/23).
На підтвердження факту постачання теплової енергії до житлового будинку АДРЕСА_2 позивачем долучено до матеріалів справи належним чином завірені копії корінців нарядів на включення та відключення вказаного будинку в період опалювального сезону.
Будинок АДРЕСА_2 оснащений вузлом комерційного обліку на потреби опалення, що підтверджується актом про готовність вузла комерційного обліку до роботи.
У нежитловому приміщенні відповідача засоби обліку відсутні. Як пояснив позивач, нарахування вартості теплової енергії проводилось відповідачу відповідно до показань вузла комерційного обліку (загальнобудинкового засобу обліку теплової енергії) пропорційно опалювальній площі нежитлових приміщень.
Відомості реєстрації параметрів теплоспоживання, що підтверджують правомірний факт обліку теплової енергії відповідачу за спірний період, надавались позивачу управителем багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 .
Зазначені вище докази підтверджують факт надання позивачем та споживання відповідачем теплової енергії для потреб опалення нежитлових приміщень відповідача за адресою: АДРЕСА_2 , а також обсяг спожитої відповідачем теплової енергії у період з 15.12.2020 по 01.04.2021.
Згідно зі статтею 20 Закону України «Про теплопостачання» тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб`єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплогранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
Отже, за період постачання позивачем теплової енергії (з грудня 2020 року по квітень 2021 року) нарахування за поставлену теплову енергію проводились згідно з тарифами на теплову енергію, затвердженими відповідними Розпорядженнями КМДА, що підтверджується щомісячним обліковим записом (додаються до позову).
Відповідно до п. 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ від 03.10.2007 №1198 (далі - Правила 1198) споживач теплової енергії зобов`язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.
Частиною 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Попри споживання теплової енергії відповідач жодним чином не сплачував вартість спожитої теплової енергії, у зв`язку з чим утворилася заборгованість за теплову енергію, поставлену в період з 15.12.2020 по 01.04.2021, у розмірі 37100,62 грн. (о/р № 1541001-0101).
Крім того, відповідно до ст. 6 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» оператори зовнішніх інженерних мереж зобов`язані формувати і підтримувати в наявності обмінний фонд вузлів комерційного обліку. Витрати оператора зовнішніх інженерних мереж на обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку (їх складових частин) відшкодовуються споживачами відповідної комунальної послуги, а також власниками (співвласниками) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання у такій будівлі, шляхом сплати виконавцю комунальної послуги внесків на обслуговування та заміну вузла комерційного обліку. Розміри внесків для споживачів комунальних послуг та власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання, встановлюються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад для споживачів комунальних послуг відповідної територіальної громади. Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 24.12.2019 №2244 у відповідності до ст. 6 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» встановлено внески за обслуговування КП «Київтеплоенерго» вузлів комерційного обліку комунальних послуг, а саме вузлів комерційного обліку послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води.
На підставі зазначених нормативних актів КП «Київтеплоенерго» нараховано відповідачу з січня по червень 2023 року внески за обслуговування вузла комерційного обліку послуги з централізованого опалення у розмірі 63,80 грн. (о/р № НОМЕР_2 ), які відповідачем не сплачені.
У зв`язку із змінами у законодавстві у сфері надання житлово-комунальних послуг, з 01.11.2021 КП «Київтеплоенерго» надає послуги з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води відповідно до Закону України від 09.11.2017 №2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги», постанови Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1182 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води» (далі - Правила 1182), постанови Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії» (далі - Правила 830).
Відповідно до ст. 9 Закону України від 9 листопада 2017 року№ 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон України від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII), який повністю введено в дію з 01.05.2019, споживач здійснює оплату за спожиті житлово- комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором, та не звільняється від оплати отриманих ним послуг до укладення відповідного договору.
КП «Київтеплоенерго» направлено ПАТ «Промінвестбанк» листом від 12.01.2023 №30/5/3/409 проект Договору №154100111040100 від 10.01.2023 про надання послуги з постачання теплової енергії до нежитлових приміщень та/або службових квартир (далі - Договір).
Предметом Договору є домовленість сторін щодо постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі послуги відповідно до теплового навантаження будинку та послуги щодо відшкодування витрат теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання на умовах, передбачених Договорами. Станом на дату подання позовної заяви договір зі сторони відповідача не підписано.
Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово комунальні послуги» в редакції № 1060-ІХ від 03.12.2020, у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Згідно із ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
КП «Київтеплоенерго» на вимогу Закону України «Про житлово-комунальні послуги», оприлюднило на своєму офіційному сайті тексти типових індивідуальних договорів про надання послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води, що є публічними договорами приєднання.
Індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води, автоматично вважається укладеним, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті КП «Київтеплоенерго» споживачі (співвласники багатоквартирного будинку) не прийняли рішення про вибір іншої моделі договірних відносин (колективний споживач, колективний договір або індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) та не уклали відповідний договір з КП «Київтеплоенерго».
Враховуючи викладене вище, КП «Київтеплоенерго» набуло функцій виконавця послуг з постачання теплової енергії та гарячої води для власників житлових та нежитлових приміщень житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 за збігом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті КП «Київтеплоенерго», тобто з 01.11.2021.
Таким чином, з 01.11.2021 споживачам за адресою: АДРЕСА_2 надаються послуги з постачання теплової енергії та гарячої води за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії, який є договором приєднання.
Однак, відповідач жодним чином не сплачував вартість послуги з постачання теплової енергії, у зв`язку з чим утворилася заборгованість за період з 01.01.2023 - 11.2023 у розмірі 211174,05 грн (о/р№ НОМЕР_2 ).
Окрім цього, положеннями п. 11 ч. 1 ст. 1, ч. 5 ст. 13 Закону України від 09.11.2017 № 2189-VIII, Правил 830 та Правил 1182 визначено, що споживачем щомісяця однією сумою вноситься виконавцю комунальної послуги плата за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України, і яка є платежем, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг у багатоквартирному будинку для відшкодування витрат, пов`язаних з укладенням договору, здійснення розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води (у разі їх наявності у будівлі споживача), а також за виконання інших функцій, пов`язаних з обслуговуванням виконавцем абонента за індивідуальним договором (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання та постачання гарячої води).
На підставі зазначених нормативних актів КП «Київтеплоенерго»»нараховано відповідачу з січня по листопад 2023 року плати за абонентське обслуговування для послуги з постачання теплової енергії у розмірі 590,21 грн. (о/р № НОМЕР_2 ), яка відповідачем не сплачена.
Обставини отримання ПАТ «Промінвестбанк» вищезазначених послуг підтверджується Актами приймання-передавання товарної продукції, Актами надання послуг з постачання теплової енергії, Актами надання послуг з абонентського обслуговування постачання теплової енергії, корінцями нарядів на включення та відключення будинку на опалювальний сезон (2021 - 2024 рр.), копіями Актів перевірки стану вузла комерційного обліку теплової енергії, копіями відомостей споживання теплової енергії за період 01.11.2021 - 23.03.2023 (додані позивачем до позовної заяви).
Щодо заборгованості за об`єктом: АДРЕСА_4 .
02.09.2019 між КП «Київтеплоенерго» та ПАТ «Промінвестбанк» укладено Договір №756090702260101 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води до житлових приміщень суб`єктів господарювання (надалі - Договір).
У преамбулі Договору зазначено, що ПАТ «Промінвестбанк» є власником квартири АДРЕСА_5 .
Квартира за вказаною адресою під`єднана до внутрішньо-будинкової системи теплопостачання, а отже ПАТ «Промінвестбанк», як власник відповідного нерухомого майна, є споживачем послуг з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води.
У п. 36 Договору сторони погодили, що умови договору застосовуються до відносин, які існували з 01.05.2018.
ПАТ «Промінвестбанк» після спливу строку дії Договору (встановлений до 30.04.2020) від послуг централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води, також постачання теплової енергії та постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлявся (не відключався).
Таким чином, наявність між КП «Київтеплоенерго» та ПАТ «Промінвестбанк» цивільних прав та обов`язків після закінчення строку дії Договору підтверджується наступними діями сторін: КП «Київтеплоенерго» з 01.05.2018 по 01.11.2021 надавало відповідачу послуги з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води, а з 01.11.2021 по 05.01.2023 послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, щомісяця надсилало споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату таких послуг, а ПАТ «Промінвестбанк» споживав надані послуги та зобов`язаний оплатити їх вартість.
Правовідносини з надання фізичним/юридичним особам послуг з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води регулювались Законом України від 24.06.2004 № 1875-ІV «Про житлово - комунальні послуги» (далі - Закон №1875-IV) та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені Постановою КМУ від 21 липня 2005 року №630 (далі - Правила №630).
Правовідносини між позивачем та відповідачем з надання та споживання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води з 01.11.2021 регулюються з 01.05.2019 Законом України від 09.11.2017 № 2189-VIII, Правилами 1182 та Правилами 830.
З 01.11.2021 споживачам за адресою: АДРЕСА_6 надаються послуги з постачання теплової енергії та гарячої води за індивідуальними договорами з постачання теплової енергії та гарячої води, які є договорами приєднання.
Попри отримання ПАТ «Промінвестбанк» комунальних послуг від КП «Київтеплоенерго» та незважаючи на укладений договір, ПАТ «Промінвестбанк» жодним чином не сплачувало їх вартість, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, а саме: - за послугу з централізованого опалення, надану у період з 01.11.2019 по 01.11.2021, у розмірі 32324,62 грн.; - з внесків за обслуговування будинкового вузла комерційного обліку послуги з централізованого опалення за період з І кварталу 2020 по ІІІ квартал 2021 розмірі 130,27 грн.; - з внесків за обслуговування будинкового вузла комерційного обліку послуги з централізованого постачання гарячої води за період з І кварталу 2020 по III квартал 2021 у розмірі 138,88 грн.; - за послугу з постачання теплової енергії, надану у період з 01.11.2021 по 01.04.2023,у розмірі 15642,09 грн.; - за послугу з постачання гарячої води, надану у період з 01.02.2023 по 01.04.2023, у розмірі 202,61 грн.; - з плати за абонентське обслуговування для послуги з постачання теплової енергії за період з 01.11.2021 по 01.04.2023 у розмірі 434,86 грн.; - з плати за абонентське обслуговування для послуги з постачання гарячого води за період з 01.11.2021 по 01.04.2023 у розмірі 491,21 грн.
Обставини отримання ПАТ «Промінвестбанк» вищезазначених послуг підтверджується Актами надання послуг з централізованого опалення, Актами надання послуг з постачання теплової енергії, Актами надання послуг з централізованого постачання гарячої води, Актами надання послуг з абонентського обслуговування постачання теплової енергії, Актами надання послуг з абонентського обслуговування з постачання гарячої води, корінцями нарядів на включення та відключення будинку на опалювальний сезон (2019 - 2024 рр.), Актами перевірки стану вузла комерційного обліку теплової енергії, відомостями споживання теплової енергії за період 19.09.2019 - 20.08.2024, Актом про обстеження систем центрального опалення (ЦО) та гарячого водопостачання (ГВП) нежитлових приміщень в житловому будинку (додані позивачем до позовної заяви).
Щодо заборгованості за об`єктом: АДРЕСА_7 .
Листом від 31.08.2023 № 2516/08 ПАТ «Промінвестбанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Промінвестбанк» Караченцева Артема Юрійовича акцентував увагу КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» на визнанні банком заборгованості за послуги з постачання гарячої води, надані позивачем відповідачу за адресою; АДРЕСА_7 у період з 01.11.2021 по 31.08.2022 загальною сумою 37974,90 грн., однак не зазначив про включення визнаної заборгованості до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Промінвестбанк».
Оскільки грошові вимоги позивача у розмірі 37974,90 грн. визнані відповідачем, позивач наполягає на включенні визнаної суми кредиторських вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Промінвестбанк».
Окрім цього, позивачем долучено до позовної заяви документи, що підтверджують підстави нарахування відповідачу вартості послуг з постачання гарячої води за період з листопада 2021 року по серпень 2022 року, наданих до нежитлових приміщень банку за адресою: АДРЕСА_7 (о/р № НОМЕР_3 ).
Щодо заборгованості за рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 25.10.2021 у справі № 754/7216/21.
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 25.10.2021 у справі №754/7216/21, яке набрало законної сили, стягнуто солідарно з ПАТ «Промінвестбанк» 69489,77 грн., зокрема: 13485,72 грн. боргу за послуги з централізованого опалення та 14377,38 грн. за послуги з централізованого постачання гарячої води, надані АТ «К.ЕНЕРГО» до 01.05.2018 до квартири банку за адресою: АДРЕСА_8 ; 18807,49 грн. боргу за послуги з централізованого опалення та 22029,51 грн. за послуги з централізованого постачання гарячої води, надані після 01.05.2018 до квартири банку за адресою: АДРЕСА_8 ; 33,00 грн. витрат, пов`язаних з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; 756,67 грн. судового збору.
Станом на день подання позовної заяви рішення Деснянського районного суду міста Києва від 25.10.2021 у справі №754/7216/21 у встановленому законодавством порядку не скасоване, а заборгованість по ньому є непогашеною.
Отже, як вказує позивач, кредиторські вимоги позивача до відповідача за рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 25.10.2021 у справі № 754/7216/21 у розмірі 69489,77 грн. є безспірними та підлягають включенню до реєстру акцептованих вимог ПАТ «Промінвестбанк».
Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 №19 «Про особливості припинення діяльності банків в умовах воєнного стану» Національний банк України має право прийняти рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, що перебуває під контролем держави-агресора.
Відповідно до відомостей про структуру власності Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» станом на 01.01.2022 власником 99,772644% акцій ПАТ «Промінвестбанк» була Державна корпорація розвитку «ВЕБ.РФ», російська федерація.
Враховуючи зазначене, керуючись вимогами статті 15 Закону України «Про Національний банк України», пунктом 1 постанови Правління Національного банку України від 24 лютого 2022 року №19 «Про особливості припинення діяльності банків в умовах воєнного стану», Правлінням Національного банку України прийнято рішення №90-рш/БТ від 25.02.2022 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк».
На підставі наведеного рішення Правління Національного банку України №90-рш/БТ від 25.02.2022 та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №130 від 25.02.2022 «Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та делегування повноважень ліквідатора банку», розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» строком на три роки з 25 лютого 2022 року до 24 лютого 2025 року включно.
Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з делегуванням усіх повноважень ліквідатора Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк», визначених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон), зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону, в тому числі з підписання всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, призначено провідного професіонала з питань ліквідації банків відділу організації процедур ліквідації банків департаменту ліквідації банків Караченцева Артема Юрійовича строком на три роки з 25 лютого 2022 року до 24 лютого 2025 року включно, що підтверджується інформацією, розміщеною на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 910/23398/16 викладено такий правовий висновок: відповідно до пункту 6 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства. Отже, у спорах, пов`язаних з виконанням банком, у якому введено тимчасову адміністрацію та/або запроваджено процедуру ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.
Таким чином, у спорах, пов`язаних з виконанням неплатоспроможним банком, в якому введено тимчасову адміністрацію та/або запроваджено процедуру ліквідації, своїх зобов`язань перед кредиторами та вкладниками, рівно як і здійснення своїх повноважень Фондом, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, оскільки цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 44 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд розпочинає процедуру ліквідації банку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, крім випадку, коли ліквідація здійснюється за ініціативою власників банку.
Згідно з частинами 1, 2 статті 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, розміщує інформацію про це на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет. Фонд здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду у газетах «Урядовий кур`єр» та «Голос України» не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Частиною 5 статті 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. У разі призначення уповноваженої особи Фонду, якій делеговано Фондом повноваження щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів, кредитори заявляють про свої вимоги до банку такій уповноваженій особі Фонду.
Як вбачається з матеріалів справи, Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» поштою направило на адресу ПАТ «Промінвестбанк» та уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Караченцева Артема Юрійовича вимогу-претензію від 29.11.2022 №30/7/3/14595 про сплату заборгованості за теплову енергію та комунальні послуги, надані до нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку, які займало ПАТ «Промінвестбанк», сумою 458720,42 грн.
30 грудня 2022 року на адресу КП «Київтеплоенерго» від Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Промінвестбанк» надійшла відповідь на вимогу-претензію (№2429/08 від 27.12.2022).
У зазначеній відповіді ПАТ «Промінвестбанк» повідомив про відсутність обліку об`єктів нерухомості за якими виникла заборгованість на балансі ПАТ «Промінвестбанк». Стосовно заборгованості по об`єктам, приналежність яких до ПАТ «Промінвестбанк» була визнана Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Промінвестбанк» у відповіді зазначалося про те, що розгляд вимог КП «Київтеплоенерго» може відбутися після надання інформації на звернення ПАТ «Промінвестбанк» (№2273/08 від 09.12.2022) до КП «Київтеплоенерго» з проханням допомогти розібратися з нарахованими обсягами гарячої води, сумами та надати рахунки на оплату послуг за певний період.
16 січня 2023 року листом №30/3/2/542 КП «Київтеплоенерго» надало в повному обсязі інформацію та документи на звернення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Промінвестбанк» №2273/08 від 09.12.2022.
17 березня 2023 року на адресу КП «Київтеплоенерго» від Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Промінвестбанк» надійшла відповідь (814/08 від 14.03.2023 р.) на лист №30/3/2/542 від 16.01.2023, в якій зазначалося про незрозумілість наданих КП «Київтеплоенерго» розрахунків. У вказаній відповіді уповноважена особа фонду просила:
- підтвердити факт нарахування за формулою 39 Методики №315, або надати іншу формулу та приклад розрахунку; - виправити помилку, допущену у рахунку №153363902190100/11/2021/1 від 30.11.2021; - здійснити перерахунок протягом усього періоду дії Договору 01.11.2021 - 31.08.2022, враховуючи, що в офісі за адресою АДРЕСА_7-А протягом цього періоду працювало 9 осіб; - надати письмовий розрахунок нарахувань помісячно згідно форми таблиці (у зв`язку із необхідністю ПАТ «Промінвестбанк» звітувати перед Фондом гарантування вкладів фізичних осіб щодо всіх витрат).
13 квітня 2023 року листом №30/3/2/542 КП «Київтеплоенерго» в порядку відповіді на лист №814/08 від 14.03.2023 надало запитувану Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Промінвестбанк» інформацію та роз`яснило порядок проведення розрахунків.
12 травня 2023 року на адресу КП «Київтеплоенерго» від Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Промінвестбанк» надійшла відповідь (1429/08 від 08.05.2023 р.) на лист вих. №30/3/2/4212 від 13.04.2023, в якій зазначалося, що банк як споживач не володіє повною інформацією щодо чіткого покрокового розрахунку сум до оплати в кожному конкретному місяці та загальної суми заборгованості станом на момент надання відповіді.
08 червня 2023 року листом №30/3/2/6496 КП «Київтеплоенерго» в порядку відповіді на лист №1429/08 від 08.05.2023 надало Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Промінвестбанк» усю запитувану інформацію, а також долучило акт звіряння взаєморозрахунків за послугу з постачання гарячої води за період листопад 2021 року - травень 2023 року та акти надання послуг з постачання гарячої води за о/р 153363902190100/11/2021/1.
22 червня 2023 року на адресу КП «Київтеплоенерго» від Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Промінвестбанк» надійшла відповідь (1824/08 від 22.06.2023 р.) на лист вих. №30/3/2/6496 від 08.06.2023, в якій ПАТ «Промінвестбанк» визнав заборгованість за договором про надання послуги з постачання гарячої води до нежитлових приміщень та/або службових квартир №153363902190100 від 01.11.2021 за адресою АДРЕСА_9 у загальній сумі 37974,90 грн. (за період 01.11.2021-31.08.2022). Також зазначалося, що збільшення реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Промінвестбанк» на суму кредиторських вимог здійснюється на підставі заяви про задоволення вимог кредитора та підтверджуючих суму кредиторських вимог документів, зокрема, договору про надання послуги з постачання гарячої води, рахунків, та підписаних сторонами договору актів про надання послуг з постачання гарячої води за період з 01.11.2021 по 24.02.2022 включно. До зазначеного листа було долучено зразок заяви про визнання вимог кредитора.
15 серпня 2023 року листом №30/7/3/9033 КП «Київтеплоенерго» в порядку відповіді на лист №1824/08 від 22.06.2023 разом з підтверджуючими документами надіслана заява про задоволення вимог кредитора сумою 550388,77 грн., зокрема:
136711,10 грн. за послуги з централізованого опалення та 8202,03 грн. за послуги з централізованого постачання гарячої води, надані АТ «К.ЕНЕРГО» до 01.05.2018 до нежитлових приміщень банку за адресою: АДРЕСА_1 (особовий рахунок № НОМЕР_1 );
0,18 грн. за теплову енергію, поставлену за березень 2019 року (добір) до нежитлових приміщень банку за адресою: АДРЕСА_1 (о/р № НОМЕР_4 ); 37 100,62 грн. за теплову енергію, поставлену з січня по квітень 2021 року до нежитлових приміщень банку за адресою: АДРЕСА_2 (о/р № НОМЕР_5 );
211230,08 грн. за послуги з постачання теплової енергії, надані з січня 2023 року по червень 2023 року до нежитлових приміщень банку за адресою: АДРЕСА_2 (о/р № НОМЕР_2 );
621,28 грн. плати з абонентського обслуговування постачання теплової енергії за період з січня 2023 року по червень 2023 року за адресою: АДРЕСА_2 (о/р № НОМЕР_2 );
32324,62 грн. за послуги з централізованого опалення за період з листопада 2019 року по квітень 2021 року (з урахуванням перерахунку проведеного у лютому 2023 року), та 202,61 грн. за послуги з централізованого постачання гарячої води (перерахунок за червень 2019 року), надані до належної банку квартири АДРЕСА_5 (о/р № НОМЕР_6 );
130,27 грн. внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуги з централізованого опалення за період з березня 2020 року по вересень 2021 року за адресою: АДРЕСА_6 (о/p № НОМЕР_6 );
138,88 грн. внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуги з постачання гарячої води за період з березня 2020 року по вересень 2021 року за адресою: АДРЕСА_6 (о/р № НОМЕР_6 );
15336,36 грн. за послуги з постачання теплової енергії, за період з листопада 2021 року по грудень 2022 року надані до належної банку квартири АДРЕСА_5 (о/р № НОМЕР_6 );
434,86 грн. плати з абонентського обслуговування для послуги з постачання теплової енергії за період з листопада 2021 року по грудень 2022 року за адресою: АДРЕСА_6 (о/р № НОМЕР_6 );
491,21 грн. плати з абонентського обслуговування для послуги з постачання гарячої води за період з листопада 2021 року по грудень 2022 року за адресою: АДРЕСА_6 (о/р № НОМЕР_6 );
37974,90 грн. за послуги з постачання гарячої води за період з листопада 2021 року по серпень 2022 року, надані до нежитлових приміщень банку за адресою: АДРЕСА_7 (о/р № НОМЕР_3 ) (визнані банком).
Також, за рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 25.10.2021 у справі №754/7216/21:
13485,72 грн. за послуги з централізованого опалення та 14377,38 грн. за послуги з централізованого постачання гарячої води, надані АТ «К.ЕНЕРГО» до 01.05.2018 до квартири банку за адресою: АДРЕСА_8 ; 18807,49 грн. за послуги з централізованого опалення та 22029,51 грн. за послуги з централізованого постачання гарячої води, надані після 01.05.2018 до квартири банку за адресою: АДРЕСА_8 ; 33,00 грн. витрат, пов`язаних з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; 756,67 грн. судового збору.
Листом від 31.08.2023 № 2516/08 ПАТ «Промінвестбанк», в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Промінвестбанк» Караченцева Артема Юрійовича, визнав грошові вимоги КП «Київтеплоенерго» у розмірі 37974,90 грн. за послуги з постачання гарячої води за період з листопада 2021 року по серпень 2022 року, надані до нежитлових приміщень банку за адресою: АДРЕСА_7 (о/р № НОМЕР_3 ), та, щодо інших вимог, зазначив про можливість вирішення спірних питань в судовому порядку.
За таких обставин, звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить суд:
1) зобов`язати Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» включити шляхом внесення змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» кредиторські вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» загальною сумою 369769,54 грн.
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач вказав на недоведеність позовних вимог Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго». Крім того, відповідач зауважив, що включенню до реєстру вимог кредиторів підлягають ті вимоги, які існували станом на дату запровадження у банку ліквідації.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 2 статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», з дня початку процедури ліквідації банку: - припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, наглядової ради і правління) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв`язку з ліквідацією банку; - банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; - строк виконання всіх грошових зобов`язань банку та зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) вважається таким, що настав.
Відповідно до частин 1, 3 статті 47 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду (кілька уповноважених осіб Фонду) визначається виконавчою дирекцією Фонду. До неї застосовуються правила та вимоги, визначені статтею 35 цього Закону. Усі або частина повноважень Фонду, визначених цим Законом, можуть бути делеговані одній або кільком уповноваженим особам Фонду, крім організації реалізації майна банку, що ліквідується, та звернення з вимогами та позовами про відшкодування шкоди (збитків), зазначеними у частинах п`ятій та десятій статті 52 цього Закону. У разі делегування повноважень кільком уповноваженим особам Фонд зазначає межі повноважень кожної з них.
Статтею 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено повноваження Фонду під час здійснення ліквідації банку. Так, згідно з частиною 1 наведеної статті Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює такі повноваження, зокрема, здійснює повноваження органів управління банку; приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку; складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів.
Процедура заявлення вимог кредиторів до банку, що ліквідується, передбачена частиною 1 статті 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», згідно з якою Фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.
Згідно з ч. 2 ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону Фонд здійснює такі заходи: 1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; 2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів; 3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.
Реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду (ч. 3 ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).
Відповідно до ч. 4 ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебіг ліквідаційної процедури.
Згідно з ч. 8 ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вимоги, не включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, задоволенню в ліквідаційній процедурі не підлягають і вважаються погашеними.
У п. 1 розділу ІІ Положення про порядок складання і ведення реєстру акцептованих вимог кредиторів та задоволення вимог кредиторів банків, що ліквідуються, затвердженого рішенням виконавчої дирекції від 21.08.2017 №3711, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.09.2017 за №1104/30972 (надалі - Положення), кредиторські вимоги заявляються кредиторами банку, що ліквідується, виключно в письмовій формі шляхом:
направлення письмової заяви до Фонду або через відділення поштового зв`язку за адресою, вказаною в оголошенні про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку. У разі призначення уповноваженої особи Фонду, якій делеговано Фондом повноваження щодо складання реєстру акцептованих вимог кредиторів, кредитори заявляють про свої вимоги до банку такій уповноваженій особі Фонду;
подання письмової заяви безпосередньо за місцезнаходженням банку/відокремленого підрозділу банку (відділення, філії, представництва).
Примірна форма письмової заяви кредитора наведена в додатку 1 до цього Положення. У письмовій заяві кредитора в обов`язковому порядку зазначаються реквізити кредитора як отримувача коштів (його поточний рахунок та код, найменування та код його банку).
Якщо повноваження Фонду як ліквідатора банку здійснюються Фондом безпосередньо, до письмової вимоги кредитора прирівнюються рішення виконавчої дирекції Фонду про затвердження реєстрів відшкодувань вкладникам для здійснення виплат, внесення змін і доповнень до них.
Згідно з п. 4 розділу ІІ Положення кредиторські вимоги можуть заявлятись кредиторами банку як з визначенням обсягу (суми) кредиторських вимог, так і без визначення такого обсягу (суми).
У п. 1 розділу ІІІ Порядку визначено, що визначення суми вимог кожного кредитора відбувається у такому порядку:
1) відповідальний структурний підрозділ Фонду або уповноважена особа Фонду (у разі делегування їй відповідних повноважень) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів на підставі поданих кредиторами заяв, первинних документів, що є в розпорядженні банку, та відповідно до даних балансу банку, до якого включає: вимоги кредиторів у національній валюті в розмірі, який існував станом на кінець дня, що передує дню початку процедури ліквідації Фондом банку; вимоги кредиторів, заявлені в іноземній валюті, перераховані у національну валюту в сумі, визначеній за офіційним курсом, встановленим Національним банком України станом на кінець дня, що передує дню початку процедури ліквідації Фондом банку;
2) якщо в наданій письмовій заяві кредитором не визначено обсяг (суму) кредиторських вимог до банку, такий обсяг (сума) визначається відповідальним структурним підрозділом Фонду або уповноваженою особою Фонду (у разі делегування їй відповідних повноважень) на підставі первинних документів та залишків на рахунках такого кредитора станом на кінець дня, що передує дню початку процедури ліквідації Фондом банку. При цьому для визначення вимог такого кредитора не враховуються його вимоги у межах гарантованої Фондом суми відшкодування коштів за вкладами, які підлягають відшкодуванню Фондом;
3) з метою підтвердження обсягу (суми) кредиторських вимог кредитором також можуть надаватись копії правочинів (у тому числі договорів) або копії первинних документів (підписані сторонами акти виконаних робіт, платіжні доручення, касові документи тощо), які є підставою підтвердження кредиторських вимог такого кредитора фактичними даними;
4) у разі якщо заявлені кредитором кредиторські вимоги не підтверджені фактичними даними, що є в розпорядженні банку, банк може додатково запросити у заявника кредиторських вимог копії первинних документів, що можуть бути підставою підтвердження кредиторських вимог такого кредитора.
У разі відмови заявника кредиторських вимог від надання копій первинних документів, які можуть бути підставою підтвердження кредиторських вимог, такі вимоги відхиляються, про що письмово повідомляється заявник кредиторських вимог.
Згідно з п. 2 розділу IV Порядку реєстр акцептованих вимог кредиторів повинен містити відомості про кожного кредитора, розмір (суму) його вимог за грошовими зобов`язаннями, черговість задоволення кожної вимоги.
Відповідно до п. 3 розділу IV Порядку внесення інформації до форми реєстру акцептованих вимог кредиторів здійснюється відповідно до наданої кредитором письмової заяви та додаткових документів, що підтверджують фактичні дані заявлених кредиторських вимог.
Згідно з п. 4 розділу IV Порядку на підставі визнаних і включених до реєстру акцептованих вимог кредиторів визначається загальна сума вимог у межах кожної окремої черги, яка вноситься у відповідний рядок наприкінці реєстру акцептованих вимог кредиторів.
Відповідно до п. 1 розділу V Порядку реєстр акцептованих вимог кредиторів подається уповноваженою особою Фонду (у разі делегування їй відповідних повноважень) до Фонду для затвердження на пронумерованих, прошнурованих (прошитих) аркушах та засвідчується підписом уповноваженої особи Фонду (у разі делегування їй відповідних повноважень) і відбитком печатки банку (у разі її використання).
Відповідно до п. 6 розділу V Порядку інформація про акцептування вимог кредиторів розміщується на сайті банку, що ліквідується, а також у приміщеннях такого банку в доступному для відвідувачів місці.
Згідно з п. 1 розділу VII Положення підставами для внесення до затвердженого реєстру акцептованих вимог кредиторів змін, які підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду, є:
1) рішення суду, яке набрало законної сили (у тому числі рішення судів, які набрали законної сили після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторів, визначеного статтею 49 Закону), за яким, зокрема, виникають:
зобов`язання банку перед кредиторами, що виникли до дня початку процедури ліквідації;
кредиторські вимоги вкладників у частині, що перевищує суму відшкодування, виплачену Фондом, розмір якої визначено відповідно до вимог статті 26 Закону. Такі вимоги включаються до реєстру акцептованих вимог кредиторів та підлягають задоволенню в черговості відповідно до статті 52 Закону;
зобов`язання банку, які, крім вимог вкладника понад гарантовану суму відшкодування по вкладу, включаючи відсотки, які нараховані станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, включають також суми зобов`язань банку понад суму, нараховану на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку (зокрема, штрафні санкції у вигляді штрафів, пені або індексу інфляції за кількість днів прострочення зобов`язань). Такі вимоги підлягають включенню до сьомої черги задоволення вимог кредиторів, а саме: вимоги інших вкладників, які не є пов`язаними особами банку, юридичних осіб - клієнтів банку, які не є пов`язаними особами банку;
зобов`язання банку, що ліквідується, за зверненням довірителів фондів фінансування будівництва (далі - ФФБ), або фондів операцій з нерухомістю (далі - ФОН), або відповідного органу, що здійснює нагляд та регулювання діяльності управителя, у зв`язку з порушенням управителем законодавства про фінансові послуги про ФФБ або ФОН, який може передаватися в управління іншій фінансовій установі, що відповідає вимогам законодавства, відповідно до Порядку передачі фонду фінансування будівництва або фонду операцій з нерухомістю в управління іншій фінансовій установі за рішенням суду, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 08 грудня 2020 року № 754, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03 лютого 2021 року за № 147/35769. Банк, що ліквідується, включає такі вимоги до сьомої черги вимог кредиторів;
2) свідоцтво про право на спадщину / рішення суду, яке набрало законної сили, за вимогами:
кредиторів-спадкодавців, які визнані Фондом в особі відповідного структурного підрозділу Фонду або уповноваженою особою Фонду на ліквідацію (у разі делегування їй відповідних повноважень) та включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів;
кредиторів-спадкодавців, які не включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, - у разі, якщо спадщина була відкрита до початку або під час періоду приймання Фондом вимог кредиторів, а строк для прийняття спадщини у період приймання Фондом вимог кредиторів не минув.
Підставою для звернення спадкоємців кредитора щодо внесення змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів є оригінал чи засвідчена нотаріально або органами, що мають право засвідчувати такі документи згідно з вимогами законодавства України, копія свідоцтва про право на спадщину.
У разі звернення спадкоємців кредитора, який не включений до реєстру акцептованих вимог кредиторів, визначення суми вимог та віднесення вимог до певної черги для цілей внесення змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів здійснюється у порядку, визначеному розділом ІІІ цього Положення, протягом 90 днів з дня звернення, але не довше граничного строку ліквідації банку;
3) у разі припинення кредитора - юридичної особи - за його вимогами, включеними до реєстру акцептованих вимог кредиторів:
надані правонаступниками документи, що відповідно до законодавства України підтверджують правонаступництво;
витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що містить відомості про припинення юридичної особи / фізичної особи - підприємця (кредитора) та інформацію про відсутність відомостей про його правонаступників;
4) письмова відмова кредитора від вимог;
5) клопотання Фонду в особі відповідного структурного підрозділу Фонду або уповноваженої особи Фонду на ліквідацію (у разі делегування їй відповідних повноважень) про виправлення помилки, допущеної Фондом в особі відповідного структурного підрозділу Фонду чи уповноваженою особою Фонду (у разі делегування їй відповідних повноважень) під час акцептування вимог кредиторів;
6) клопотання Фонду в особі відповідного структурного підрозділу Фонду або уповноваженої особи Фонду (у разі делегування їй відповідних повноважень) про збільшення/зменшення вимог кредитора відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду, що виникли під час проведення ліквідації, які отримані від Фонду на підставі заяви про задоволення додаткових вимог;
7) договір уступки права вимоги (договір купівлі-продажу, дарування тощо), засвідчений нотаріально (у випадках, якщо таке засвідчення вимагається законодавством України). Такі зміни вносяться до реєстру акцептованих вимог кредиторів виключно в межах черги, до якої було включено вимогу, яку уступлено, та у сумі, що не перевищує суму (залишок суми) вимог, яку акцептовано первинному кредитору;
8) зняття накладеного за рішенням суду арешту з рахунку;
9) виконання зобов`язання перед цим банком, щодо якого вклад, розміщений у такому банку, використовувався як засіб забезпечення його виконання;
10) заміна кредитора у зобов`язанні банку внаслідок:
виконання обов`язку банку поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);
виконання обов`язку банку третьою особою.
Такі зміни вносяться до реєстру акцептованих вимог кредиторів після надання банку доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні банку лише у разі, якщо до пред`явлення банку вимоги новим кредитором вимогу первісного кредитора за зобов`язанням банку не задоволено, виключно в межах черги, до якої було включено вимогу первісного кредитора, та у сумі, що не перевищує суму (залишок суми) вимоги за зобов`язанням банку, яку акцептовано первісному кредитору;
11) пред`явлення кредиторських вимог контролюючими органами за зобов`язаннями банку із сплати податків і зборів, що виникли під час проведення ліквідації банку;
12) закон, на підставі якого, зокрема відбувається заміна кредитора у зобов`язанні;
13) застосування наслідків нікчемності правочинів на підставі статті 38 Закону;
14) витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про реєстрацію відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження та письмове повідомлення, направлене відповідно до частини третьої статті 32 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» усім особам, які повинні виконати вимоги за відповідним правом грошової вимоги боржника, яке є предметом забезпечувального обтяження. Такі зміни вносяться до реєстру акцептованих вимог кредиторів виключно в сумі, що не перевищує суму (залишок суми) вимог, яку акцептовано первинному кредитору.
Внесення змін до затвердженого реєстру акцептованих вимог кредиторів на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, здійснюється на підставі заяви кредитора про кредиторські вимоги до банку, додатком до якої в обов`язковому порядку має бути копія рішення суду, належним чином засвідчена, з відміткою суду про дату набрання рішенням суду законної сили.
Підставою для звернення щодо внесення змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів є оригінал виконавчого листа, що надсилається до уповноваженої особи Фонду відповідно до вимог частини четвертої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку із закінченням виконавчого провадження на підставі прийнятого Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника. Заміна кредитора у зобов`язанні банку не змінює черговості задоволення акцептованих вимог кредиторів, визначених статтею 52 Закону.
Відповідно до ч. 3 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
У ч. 2 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» зазначено, що оплата витрат банку, пов`язаних із здійсненням процедури ліквідації, у тому числі витрат Фонду, пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури банку (управлінням майном (активами), продажем майна (активів) та іншими витратами), проводиться позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку в межах кошторису витрат банку, затвердженого Фондом. До таких витрат, зокрема, належать: 1) витрати на опублікування оголошення про ліквідацію банку, відкликання банківської ліцензії та інформації про продаж майна (активів) банку; 2) витрати, пов`язані з утриманням і збереженням майна (активів) банку; 3) витрати на проведення оцінки та продажу майна (активів) банку; 4) витрати на проведення аудиту; 5) витрати на оплату послуг осіб, залучених Фондом для забезпечення здійснення покладених на Фонд повноважень; 6) витрати на виплату вихідної допомоги звільненим працівникам банку; 7) витрати Фонду, пов`язані з здійсненням тимчасової адміністрації та/або ліквідації банку.
Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.
Згідно з практикою ЄСПЛ одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який, серед іншого, передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення ЄСПЛ від 25 липня 2002 року у справі «Совтрансавто-Холдинг» проти України», заява № 48553/99, пункт 77, та від 05 липня 2005 року у справі «Агротехсервіс проти України», заява № 62608/00, пункт 42).
Конституційний Суд України, беручи до уваги статті 3, 8, частини першу, другу статті 55, частини першу, другу статті 129-1 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, зазначив, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов`язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, у тому числі державним органом.
Визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов`язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність (абзаци тринадцятий, чотирнадцятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) у справі за конституційною скаргою щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини другої статті 26 Закону №1404-VIII (щодо забезпечення державою виконання судового рішення) від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019).
Конституційний Суд України зазначив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац другий пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин сьомої, дев`ятої, пункту 2 частини шістнадцятої статті 236-8 Кримінально-процесуального кодексу України від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009).
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження».
Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (частина перша, пункт 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Отже, статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» законодавець урегулював, що примусове виконання рішень уповноваженими цим Законом органами та особами здійснюється у межах повноважень та у спосіб, що визначені, зокрема, Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.
Одним з таких актів є Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який установлює правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження ФГВФО, порядок виплати ФГВФО відшкодування за вкладами, а також регулює відносини між ФГВФО, банками, НБУ, визначає повноваження та функції ФГВФО щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків (стаття 1 цього Закону).
Відповідно до пункту 8 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що йому не суперечить.
Тобто у спорах, пов`язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, зобов`язань перед його кредиторами, приписи Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними відносно приписів інших нормативних актів, що регулюють відповідні правовідносини. Подібна правова позиція щодо пріоритетності норм Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» відносно інших законодавчих актів України під час розгляду спору в правовідносинах з банком була висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 13 березня 2018 року у справі № 910/23398/16, від 29 серпня 2018 року у справі № 127/10129/17, від 23 січня 2019 року у справі № 761/2512/18, від 09 лютого 2021 року у справі № 381/622/17.
ФГВФО безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі ФГВФО з дня початку процедури ліквідації банку здійснює, зокрема, такі повноваження: реалізує повноваження органів управління банку; приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку; складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів; вживає у встановленому законодавством порядку заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб, оновлює інформацію, що міститься у Кредитному реєстрі НБУ.
Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.04.2023 у справі №5002-17/1718-2011 щодо застосування приписів пункту 4 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» зробила висновок, що вказана правова норма має застосовуватися імперативно щодо всіх конкурсних вимог кредиторів неплатоспроможного банку, оскільки Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначає спеціальні процедури задоволення конкурсних вимог неплатоспроможного банку у відповідній черговості.
Разом з тим, якщо існують судові рішення, які набрали законної сили, щодо зобов`язання до вчинення ліквідатором банку певних дій з погашення вимог, які виникли як поточні в ліквідаційній процедурі до неплатоспроможного банку, і такий ліквідатор відмовляється в добровільному порядку виконати такі рішення, стягувач не може бути позбавлений конституційного права на виконання судового рішення. З огляду на таке повернення державним виконавцем без прийняття до виконання виконавчого документа стягувачу буде незаконним.
Як вбачається з вище наведених норм Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та Положення про порядок складання і ведення реєстру акцептованих вимог кредиторів та задоволення вимог кредиторів банків, що ліквідуються, затвердженого рішенням виконавчої дирекції від 21.08.2017 №3711, до реєстру вимог кредиторів банку, що ліквідується, включають лише конкурсні вимоги кредиторів, тобто ті, які існували на дату запровадження у банку ліквідації.
Поро такий розподіл вимог кредиторів також наголошував відповідач під час розгляду судом справи.
Це також узгоджується із тим, що вимоги кредиторів заявляються у чітко встановлений строк після оголошення про запровадження у банку ліквідації, тоді як поточні вимоги, пов`язані з ліквідацією (наприклад, зобов`язання щодо оплати за поставлену теплову енергію для потреб опалення належного банку майна, які виникли вже в процесі ліквідації) можуть виникнути через тривалий час після запровадження у банку ліквідації (в тому числі і через декілька років).
Таким чином, належним способом захисту кредитора банку, що знаходиться в ліквідації, у тому випадку, якщо його вимоги є конкурсними, є подання позову про зобов`язання включити його кредиторські вимоги до реєстру вимог кредиторів банку; а в тому випадку, якщо його кредиторські вимоги є поточними, належним способом захисту є подання позову про стягнення з банку заборгованості.
Наведене узгоджується з нормами Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Положення про порядок складання і ведення реєстру акцептованих вимог кредиторів та задоволення вимог кредиторів банків, що ліквідуються, затвердженого рішенням виконавчої дирекції від 21.08.2017 №3711, а також правовим висновком, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.04.2023 у справі №5002-17/1718-2011.
Як вбачається з позовної заяви, по об`єкту за адресою: м. Київ, вул. Зодчих, 32В позивачем заявлені конкурсні кредиторські вимоги; по об`єкту за адресою: АДРЕСА_2 - конкурсні та поточні кредиторські вимоги; по об`єкту за адресою: АДРЕСА_6 - конкурсні та поточні кредиторські вимоги; по об`єкту за адресою: АДРЕСА_7 - конкурсні та поточні кредиторські вимоги; по об`єкту за адресою: АДРЕСА_10 - конкурсні кредиторські вимоги.
Отже, оскільки в межах даної справи позивачем обрано такий спосіб захисту як зобов`язати відповідача включити шляхом внесення змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» кредиторські вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», що може стосуватись виключно конкурсних кредиторських вимог, то обгрунтованими є вимоги позивача по об`єкту за адресою: м. Київ, вул. Зодчих, 32В та по об`єкту за адресою: АДРЕСА_10 .
Однак, при цьому судом встановлено, що у вересні 2023 року позивач звертався до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з банку заборгованості по об`єкту за адресою: АДРЕСА_5 (справа №910/14975/23).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.12.2023 у справі №910/14975/23, яке набрало законної сили, було відмовлено у позові Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго».
Відмовляючи у задоволенні позову, суд у справі №910/14975/23 зазначив, що на позивача поширюються обмеження щодо задоволення майнових вимог, впроваджені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а тому його вимоги не можуть бути задоволені поза межами ліквідаційної процедури банку в окремому позовному провадженні.
При цьому, в межах справи №910/14975/23 відповідачем було подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позову про стягнення з нього заборгованості, вказавши, що задоволення вимог позивача (у випадку їх доведеності) слід здійснювати в порядку Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним.
Тобто, в межах справи №910/14975/23 та в межах даної справи банком були надані протилежні за своїм змістом заперечення.
Крім того, судом встановлено, що у вересні 2023 року позивач звертався до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з банку заборгованості по об`єкту за адресою: АДРЕСА_7 (справа №910/14927/23).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.01.2024 у справі №910/14927/23, яке набрало законної сили, було відмовлено у позові Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго».
Відмовляючи у задоволенні позову, суд у справі №910/14927/23 зазначив, що на позивача поширюються обмеження щодо задоволення майнових вимог, впроваджені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а тому його вимоги не можуть бути задоволені поза межами ліквідаційної процедури банку в окремому позовному провадженні.
При цьому, в межах справи №910/14927/23 відповідачем було подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позову про стягнення з нього заборгованості, вказавши, що задоволення вимог позивача (у випадку їх доведеності) слід здійснювати в порядку Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним.
Тобто, в межах справи №910/14927/23 та в межах даної справи банком були надані протилежні за своїм змістом заперечення.
Зважаючи на викладені обставини, з метою забезпечення позивача на реалізацію права на доступ до правосуддя та захист своїх порушених прав, зважаючи на висновки судів у справах №910/14975/23 та №910/14927/23, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» у даній справі по об`єкту за адресою: АДРЕСА_5 та по об`єкту за адресою: АДРЕСА_7 (не зважаючи на те, що по вказаним об`єктам заявлені як конкурсні, так і поточні кредиторські вимоги).
Що стосується позовних вимог по об`єкту: АДРЕСА_2 , суд зазначає, що по вказаному об`єкту позивачем заявлені вимоги про стягнення 37100,62 грн за теплову енергію за період з 15.12.2020 по 01.04.2021 (конкурсні вимоги), 63,80 грн внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуги з централізованого опалення за період з січня по червень 2023 року (поточні вимоги), 211174,05 грн за теплову енергію за період з 01.01.2023 по 11.2023 (поточні вимоги), 590,21 грн плати за абонентське обслуговування для послуги з постачання теплової енергії з січня по листопад 2023 року (поточні вимоги).
Оскільки до реєстру вимог кредиторів підлягають включенню виключно конкурсні кредиторські вимоги, суд не вбачає підстав для задоволення позову Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» у даній справі на суму 211828,06 грн., так як такі вимоги до банку виникли в процесі ліквідації та належним та ефективним способом захисту позивача у вказаній частині позовних вимог є позов про стягнення суми вказаної заборгованості, а не позов про зобов`язання банку включити ці вимоги до реєстру вимог кредиторів.
З аналогічних причин суд не вбачає підстав зобов`язувати відповідача включати до реєстру вимог кредиторів банку зобов`язання по відшкодування позивачу судового збору за подання позову у даній справі.
Що стосується заперечень банку про ненадання позивачем доказів на підтвердження своїх позовних вимог, суд їх відхиляє, зважаючи на наступне.
Суд зазначає, що обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.
При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.
Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.
Крім того, відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Суд зазначає, що з огляду на надані позивачем докази - облікові картки, рахунки-фактури, акти приймання-передачі, звіти про споживання тепла, відомості реєстрації параметрів теплоспоживання, відомості споживачів, з урахуванням принципу вірогідності доказів, суд дійшов висновку, що позивачем доведено суду належними та допустимими доказами обсяг та розмір наданих відповідачу послуг, що не було спростовано відповідачем належними та допустимими доказами.
Згідно з ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (ч. 1 ст. 14 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 2 ст. 14 Цивільного кодексу України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.
Оскільки суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно ухиляється від включення до реєстру вимог кредиторів банку вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на суму 157941 грн 48 коп., позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (у зв`язку з задоволенням позову частково).
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Зобов`язати Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (01001, м. Київ, вул. Малопідвальна, буд. 8; ідентифікаційний код: 000039002) в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» включити шляхом внесення змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» кредиторські вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5; ідентифікаційний код: 40538421) загальною сумою 157941 (сто п`ятдесят сім тисяч дев`ятсот сорок одна) грн 48 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (01001, м. Київ, вул. Малопідвальна, буд. 8; ідентифікаційний код: 000039002) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5; ідентифікаційний код: 40538421) судовий збір у розмірі 1293 (одна тисяча двісті дев`яносто три) грн 36 коп.
5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складено та підписано 27.01.2025.
Суддя О.М. Спичак
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 15.01.2025 |
Оприлюднено | 28.01.2025 |
Номер документу | 124686280 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань, з них спонукання виконати або припинити певні дії |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Спичак О.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні