Рішення

від 15.01.2025 по справі 910/14433/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.01.2025Справа № 910/14433/24

Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПСТ Євробуд»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Паскор»

про стягнення 2.199.447,12 грн.

Представники сторін:

від позивача: Книшов І.Г.;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

22.11.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ПСТ Євробуд» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Паскор» про стягнення 2199447,12 грн, з яких 2011985,32 грн основного боргу, 44154,75 грн 3% річних та 143307,04 грн інфляційних втрат.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умом укладеного між сторонами Договору купівлі-продажу №03012443 від 03.01.2024 не у повному обсязі здійснив оплату поставленого позивачем товару, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 2011985,32 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 44154,75 грн 3% річних та 143307,04 грн інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2024 відкрито провадження у справі №910/14433/24, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.12.2024, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

У підготовчому засіданні 18.12.2024 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляд по суті на 15.01.2025.

15.01.2025 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 400000,00 грн.

У судовому засіданні 15.01.2025 представник позивача надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 15.01.2025 не з`явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином шляхом надсилання ухвали суду до електронного кабінету відповідача.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Згідно з ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відзиву на позовну заяву відповідачем не подано.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У судовому засіданні 15.01.2025 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

03.01.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПСТ Євробуд» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Паскор» (покупець) укладено Договір купівлі-продажу №03012443, відповідно до умов якого продавець зобов`язується протягом дії даного договору передати покупцю товар окремими партіями за цінами, в асортименті (по номенклатурі) і кількості, що узгоджуються сторонами в накладних, які є невід`ємними частинами даного договору, а покупець зобов`язується прийняти товарі оплатити його на умовах, встановлених цим договором.

Загальний обсяг товару, що продається за даним договором, визначається протягом терміну дії договору з урахуванням кількості й асортименту (номенклатури) товару по всім переданим, відповідно до умов даного договору, окремим партіям товару (п. 1.2 Договору купівлі-продажу №03012443 від 03.01.2024).

Відповідно до п. 2.1 Договору купівлі-продажу №03012443 від 03.01.2024 ціна на товар визначається сторонами в накладній на момент передач партії товару і є звичайною ціною.

Згідно з п. 3.3 Договору купівлі-продажу №03012443 від 03.01.2024 передача партії товару здійснюється за накладними на підставі довіреності уповноваженого представника покупця.

Відповідно до п. 8.1 Договору купівлі-продажу №03012443 від 03.01.2024 цей договір набуває чинності з моменту його укладення сторонами і діє до 31.12.2024, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами зобов`язань.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умом укладеного між сторонами Договору купівлі-продажу №03012443 від 03.01.2024 не у повному обсязі здійснив оплату поставленого позивачем товару, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 2011985,32 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 44154,75 грн 3% річних та 143307,04 грн інфляційних втрат.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами Договору купівлі-продажу №03012443 від 03.01.2024, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Судом встановлено, що за видатковою накладною №2903.000023 від 29.03.2024 позивач відповідно до умов Договору купівлі-продажу №03012443 від 03.01.2024 поставив відповідачу товар на суму 9035,83 грн, за видатковою накладною №2902.000020 від 29.02.2024 - товар на суму 243485,57 грн, за видатковою накладною №2702.000029 від 27.02.2024 - товар на суму 344137,86 грн, за видатковою накладною №2702.000018 від 27.02.2024 - товар на суму 17293,68 грн, за видатковою накладною №2702.000013 від 27.02.2024 - товар на суму 64214,40 грн, за видатковою накладною №2603.000033 від 26.03.2024 - товар на суму 4605,26 грн, за видатковою накладною №2003.000020 від 20.03.2024 - товар на суму 225514,37 грн, за видатковою накладною №1903.000030 від 19.03.2024 - товар на суму 35889,54 грн, за видатковою накладною №1403.000010 від 14.03.2024 - товар на суму 30830,82 грн, за видатковою накладною №0504.000013 від 05.04.2024 - товар на суму 40606,18 грн, за видатковою накладною №0403.000018 від 04.03.2024 - товар на суму 91156,00 грн, за видатковою накладною №ЄПБ-2702.104 від 27.02.2024 - товар на суму 186527,09 грн, за видатковою накладною №ЄПБ-2503.104 від 25.03.2024 - товар на суму 24110,78 грн, за видатковою накладною №ЄПБ-2302.093 від 23.02.2024 - товар на суму 108798,17 грн, за видатковою накладною №ЄПБ-1801.069 від 18.01.2024 - товар на суму 320923,06 грн, за видатковою накладною №ЄПБ-1004.113 від 10.04.2024 - товар на суму 41100,83 грн, за видатковою накладною №ЄПБ-0103,097 від 01.03.2024 - товар на суму 323755,88 грн, що разом становить 2111985,32 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У п. 4.1 Договору купівлі-продажу №03012443 від 03.01.2024 сторони погодили, що розрахунки за товар здійснюються покупцем шляхом перерахування грошової суми у розмірі 100% вартості партії товару на розрахунковий рахунок продавця не пізніше одного банківського дня з дати виставлення продавцем рахунку покупцю.

Позивачем долучено до матеріалів справи копії рахунків, які виставлялись відповідачу для здійснення оплати та посилання на які містяться у вказаних вище спірних видаткових накладних.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не у повному обсязі оплатив товар, отриманий від позивача за вказаними спірними видатковими накладними, сплативши грошові кошти у сумі 100000,00 грн, що не заперечувалось відповідачем під час розгляду судом справи, а також відображено в підписаному між сторонами акті звірки взаємних розрахунків, у зв`язку з чим станом на дату звернення позивача з даним позовом до суду у відповідача виникла заборгованість у сумі 2011985,32 грн

Судом встановлено, що після звернення позивача з даним позовом до суду відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 400000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №799 від 28.11.2024 на суму 300000,00 грн та платіжною інструкцією №883 від 27.12.2024 на суму 100000,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Таким чином, враховуючи, що предмет спору про стягнення з відповідача частини суми основного боргу у розмірі 400000,00 грн припинив своє існування після звернення позивача з даним позовом до суду, суд дійшов висновку закрити провадження у справі №910/14433/24 в частині позовних вимог про стягнення з відповідача частини суми основного боргу у розмірі 400000,00 грн на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України (у зв`язку з відсутністю предмета спору).

Доказів здійснення оплати товару на суму 1611985,32 грн відповідачем суду не надано.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наявність та розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Паскор» за Договором купівлі-продажу №03012443 від 03.01.2024 у сумі 1611985,32 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ПСТ Євробуд» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Паскор» суми основного боргу у розмірі 2011985,32 грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 1611985,32 грн.

Також, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 44154,75 грн 3% річних та 143307,04 грн інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунки 3% річних, суд дійшов висновку в їх необгрунтованості, оскільки позивачем не враховано, що день сплати боргу (частини боргу) не входить до періоду нарахування 3% річних (тобто, на суму боргу 2111985,32 грн позивач має право нараховувати 3% річних по 15.05.2024, а з 16.05.2024 - на суму боргу 2011985,32 грн, оскільки 16.05.2024 відповідач сплатив 100000,00 грн).

За таких обставин, суд здійснив власний розрахунок 3% річних, відповідно до якого обгрунтованим розміром 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача, є 44146,57 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ПСТ Євробуд» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Паскор» 3% річних у розмірі 44154,75 грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 44146,57 грн.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною п`ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку в його обгрунтованості, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ПСТ Євробуд» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Паскор» інфляційних втрат у розмірі 143307,04 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

За таких обставин, суд дійшов висновку повернути позивачу сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір в частині позовних вимог, щодо яких суд дійшов висновку закрити провадження.

В іншій частині позовних вимог судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 231, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Паскор» суми основного боргу у розмірі 400000,00 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Паскор» (03195, м. Київ, вул. Рудницького Степана, буд. 6-Д, офіс 43/1; ідентифікаційний код: 41536961) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПСТ Євробуд» (03117, м. Київ, проспект Берестейський, буд. 67; ідентифікаційний код: 41605708) суму основного боргу у розмірі 1611985 (один мільйон шістсот одинадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят п`ять) грн 32 коп., 3% річних у розмірі 44146 (сорок чотири тисячі сто сорок шість) грн 57 коп., інфляційні втрати у розмірі 143307 (сто сорок три тисячі триста сім) грн 04 коп та судовий збір у розмірі 26991 (двадцять шість тисяч дев`ятсот дев`яносто одна) грн 58 коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПСТ Євробуд» (03117, м. Київ, проспект Берестейський, буд. 67; ідентифікаційний код: 41605708) судовий збір у розмірі 6000 (шість тисяч) грн 00 коп., сплачений за платіжною інструкцією №19146 від 19.11.2024.

6. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено та підписано 27.01.2025.

Суддя О.М. Спичак