Рішення

від 15.01.2025 по справі 910/11400/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.01.2025Справа № 910/11400/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи № 910/11400/24

за позовом Комунального некомерційного підприємства "Дитячий медичний центр" Кам`янець-Подільської міської ради (Україна, 32302, Хмельницька обл., м. Кам`янець-Подільський, вул. Лесі Українки, буд. 41; ідентифікаційний код: 26381838)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телеоптик" (Україна, 04070, м. Київ, вул. Волоська, буд. 55/57; ідентифікаційний код: 32621017)

про визнання недійсним договору, застосування наслідків недійсності правочину та стягнення 1 860 000,00 грн

Представники сторін:

від позивача: Кривовяза Н.О., ордер ВХ №1086737;

від відповідача: Коваленко Ю.М., самопредставництво.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне некомерційне підприємство "Дитячий медичний центр" Кам`янець-Подільської міської ради (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телеоптик" (далі - відповідач), в якій просило суд:

- визнати недійсним повністю виконаний Договір поставки обладнання № 11/2022 від 26.12.2022 про закупівлю комплексу рентгенівського діагностичного КРДЦ-03-АЛЬФА (ціна договору 1 860 000,00 грн) укладеного між позивачем та відповідачем;

- застосувати наслідки недійсності правочину та стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в сумі 1 860 000,00 грн за недійсним правочином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2024 вказану позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.

08.10.2024 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з додатками.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.10.2024 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/11400/24, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 13.11.2024.

24.10.2024 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

11.11.2024 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив.

У підготовче засідання 13.11.2024 з`явились представники сторін.

У підготовчому засіданні 13.11.2024 судом було прийнято до розгляду відзив на позовну заяву та оголошено перерву до 04.12.2024.

20.11.2024 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

04.12.2024 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові пояснення разом з клопотанням про долучення доказів.

У підготовче засідання 04.12.2024 з`явились представники сторін.

У підготовчому засіданні 04.12.2024 судом було відмовлено позивачу у поновлені строку на подання доказів, залишено без розгляду відповідь на відзив та клопотання про долучення доказів. Суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 15.01.2025.

У судове засідання 15.01.2024 з`явились представники сторін.

Представник позивача надала суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Представник відповідача надав суду усні пояснення по суті спору, проти задоволення позовних вимог заперечував.

У судовому засіданні 15.01.2024 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

29.11.2022 рішенням сесії Кам`янець-Подільської міської ради № 49/24 від 29.11.2022 року Комунальному некомерційному підприємству "Дитячий медичний центр" Кам`янець-Подільської міської ради (далі - замовник, покупець) виділено 1 866 400,00 грн на придбання цифрового рентгенодіагностичного комплексу.

08.12.2022 замовник оголосив процедуру відкритих торгів, номер закупівлі UA-2022-12-08-012122-a, код ДК 021:2015: 33110000-4 "Візуалізаційне обладнання для потреб медицини, стоматології та ветеринарної медицини".

Пунктом 5.2.2 Тендерної документації передбачено, що учасник відповідає за одержання будь-яких та всіх необхідних дозволів, ліцензій, сертифікатів (у тому числі експортних та імпортних) на товар, який пропонується постачати за Договором, та інших документів, пов`язаних із поданням тендерної пропозиції та самостійно несе всі витрати на їх отримання.

Відповідно до п. 6.4.2 Тендерної документації переможець процедури закупівлі під час укладення договору про закупівлю повинен надати: 1) відповідну інформацію про право підписання договору про закупівлю; 2) копію ліцензії або документа дозвільного характеру (у разі їх наявності) на провадження певного виду господарської діяльності, якщо отримання дозволу або ліцензії на провадження такого виду діяльності передбачено законом.

26.12.2022 між замовником та переможцем відкритих торгів - Товариством з обмеженою відповідальністю "Телеоптик" (далі - постачальник) за результатами відкритих торгів UA-2022-12-08-012122-а укладено Договір поставки обладнання № 11/2022 (далі - Договір).

Відповідно до умов Специфікації (додаток 1 до Договору) предметом поставки є Комплекс рентгенівський діагностичний цифровий КРДЦ-04-АЛЬФА, вартістю 1860000,00 грн.

27.12.2022 покупцем було здійснено оплату товару в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №1.

Відповідно до видаткової накладної №47 від 28.12.2022 відповідачем було поставлено позивачу, а останнім прийнято Комплекс рентгенівський діагностичний цифровий КРДЦ-04-АЛЬФА.

04.09.2023 Державною інспекцією ядерного регулювання України (далі - Держатомрегулювання) відмовлено позивачу у праві провадження діяльності з використання джерел іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ) в частині експлуатації комплексу рентгенівського діагностичного цифрового КРДЦ-04-АЛЬФА. Відмова мотивована відсутністю у постачальника діючої ліцензії на виробництво ДІВ, а відтак виданий останнім паспорт комплексу рентгенівського діагностичного цифрового КРДЦ-04-АЛЬФА не може бути залучений до матеріалів ліцензійної справи, оскільки виданий не виробником ДІВ.

Так, надана відповідачем при проведенні відкритих торгів ліцензія № ОВ 001077 на провадження діяльності з виробництва ДІВ була анульована наказом Держатомрегулювання від 06.07.2022 № 416.

Посилаючись на те, що внаслідок надання відповідачем недостовірної інформації під час проведення відкритих торгів позивач не може використовувати обладнання, яке було предметом закупівлі, останній просить суд визнати Договір недійсним та застосувати наслідки недійсності правочину, стягнувши з відповідача грошові кошти в сумі 1 860 000,00 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У свою чергу, правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад врегульовані Законом України "Про публічні закупівлі".

За визначеннями, наведеними у статті першій Закону України "Про публічні закупівлі", замовники - це суб`єкти, визначені згідно із статтею 2 цього Закону, які здійснюють закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до цього Закону; публічна закупівля (далі - закупівля) - це придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом; тендерна документація - це документація щодо умов проведення тендеру, що розробляється та затверджується замовником і оприлюднюється для вільного доступу в електронній системі закупівель; тендерна пропозиція - це пропозиція щодо предмета закупівлі або його частини (лота), яку учасник процедури закупівлі подає замовнику відповідно до вимог тендерної документації.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про публічні закупівлі" до замовників, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону, належать зокрема юридичні особи, які є підприємствами, установами, організаціями (крім тих, які визначені у пунктах 1 і 2 цієї частини) та їх об`єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак: юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів; органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи; у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків.

Отже позивач є замовником публічних закупівель у розумінні Закону України "Про публічні закупівлі".

Статтею 3 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Наслідком проведення відкритих торгів є укладення договору між замовником та переможцем, який, відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Відповідно до частини 2 зазначеної статті переможець процедури закупівлі/спрощеної закупівлі під час укладення договору про закупівлю повинен надати: відповідну інформацію про право підписання договору про закупівлю; копію ліцензії або документа дозвільного характеру (у разі їх наявності) на провадження певного виду господарської діяльності, якщо отримання дозволу або ліцензії на провадження такого виду діяльності передбачено законом та у разі якщо про це було зазначено у тендерній документації/оголошенні про проведення спрощеної закупівлі чи вимагалося замовником під час переговорів у разі застосування переговорної процедури закупівлі. У разі якщо переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі є об`єднання учасників, копія ліцензії або дозволу надається одним з учасників такого об`єднання учасників.

Пунктом 6.4.2 Тендерної документації визначено, що однією з істотних умов Договору є надання переможцем процедури закупівлі копію ліцензії або документа дозвільного характеру (у разі їх наявності) на провадження певного виду господарської діяльності.

Так, звертаючись до суду з цим позовом, позивач вказує, що відповідачем порушено вимоги Закону України "Про публічні закупівлі" та Закону України "Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії" в частині виготовлення та збуту ДІВ без чинної на момент укладення Договору ліцензії. Відтак Договір було укладено під впливом обману, оскільки відповідачем під час проведення публічної закупівлі було надано ліцензію, яка на той час вже була анульована.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначає, що оскільки на стадії виробництва Комплексу рентгенівського діагностичного цифрового КРДЦ-04-АЛЬФА не використовуються джерела іонізуючого випромінювання, така діяльність відповідача не підлягає регулюванню та ліцензуванню з боку Держатомрегулювання.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії" метою дозвільної діяльності у сфері використання ядерної енергії є:

забезпечення використання тільки тих ядерних установок, джерел іонізуючого випромінювання, об`єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, уранових об`єктів, рівень ядерної та радіаційної безпеки яких визнано таким, що відповідає міжнародно визнаним вимогам на основі всебічної оцінки усіх факторів, які впливають на безпеку, включаючи забезпечення фізичного захисту;

забезпечення провадження діяльності у сфері використання ядерної енергії тільки тими фізичними та юридичними особами, які можуть гарантувати виконання вимог законодавства, норм та правил з ядерної та радіаційної безпеки, фізичного захисту ядерних матеріалів, ядерних установок, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України "Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії" у сфері використання ядерної енергії обов`язковому ліцензуванню підлягають, зокрема, такі види діяльності: виробництво джерел іонізуючого випромінювання; використання джерел іонізуючого випромінювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України "Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії" ліцензії у сфері використання ядерної енергії видаються органом державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки на бланках спеціального зразка, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У свою чергу, Вимоги та умови безпеки (ліцензійні умови) провадження діяльності з виробництва джерел іонізуючого випромінювання (далі - Ліцензійні умови) затверджені Наказом Державної інспекції ядерного регулювання України від 13.08.2015 № 148.

Пунктом 1.3 Ліцензійних умов визначено, що до діяльності з виробництва ДІВ, зокрема, належить виготовлення закритих та відкритих радіонуклідних ДІВ, генеруючих пристроїв медичного, промислового та наукового призначення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" джерело іонізуючого випромінювання - це фізичний об`єкт, крім ядерних установок, що містить радіоактивну речовину, або технічний пристрій, який створює або за певних умов може створювати іонізуюче випромінювання.

В пункті 2.2 Паспорту Комплексу КРДЦ-04-Альфа визначено, що при експлуатації комплексу рентгенівського цифрового джерелами небезпеки є іонізуюче випромінювання і висока напруга.

Відтак потенційна можливість створення пристроєм іонізуючого випромінювання автоматично відносить такий пристрій до категорії джерел іонізуючого випромінювання, що, з огляду на зазначені в пункті 2.2 Паспорту Комплексу КРДЦ-04-Альфа відомості, дає підстави для висновку про те, що Комплекс рентгенівський діагностичний цифровий КРДЦ-04-АЛЬФА так само є джерелом іонізуючого випромінювання.

Таким чином, діяльність відповідача з виробництва Комплексу КРДЦ-04-Альфа підлягає обов`язковому ліцензуванню.

Так, на виконання вимог ч. 2 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та пункту 6.4.2 Тендерної документації, відповідачем під час проведення публічної закупівлі надано позивачу, як замовнику, копію Ліцензії № ОВ 001077, виданої Державною інспекцією ядерного регулювання України на право провадження діяльності з виробництва ДІВ, дійної до 13.12.2024.

У свою чергу, за результатами розгляду заяви позивача №280/01-11 від 14.08.2023 щодо видачі ліцензії на використання Комплексу КРДЦ-04-Альфа, Держатомрегулювання повідомило, що Ліцензія № ОВ 001077, видана відповідачу, була анульована наказом від 06.07.2022 №416.

Зважаючи на викладене вище, суд дійшов висновку, що відповідачем, у порушення вимог Закону України "Про публічні закупівлі", під час формування тендерної пропозиції подано анульовану, на той момент, ліцензію, наслідком чого було введено позивача в оману.

При цьому суд не приймає доводи відповідача щодо обізнаності тендерного комітету замовника про анулювання ліцензії № ОВ 001077, оскільки на підтвердження цієї обставини не надано жодного належного доказу.

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.11.2019 у справі №918/204/18).

Судом встановлено, що Договір було укладено з порушенням статті 3 та частин 1, 2 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

У постанові від 12.12.2018 у справі № 644/7422/16-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що застосування зазначених правових наслідків засвідчує факт повернення сторін у первісний стан. У цивілістичній науці та судовій практиці цей процес називають двосторонньою реституцією.

При цьому ЦК України не пов`язує можливість застосування наслідків недійсності правочину з добросовісністю сторін правочину, і добросовісність сторони до уваги не береться. Сторони зобов`язані повернути все отримане за недійсним правочином лише тому, що правочин визнано недійсним.

За змістом статті 216 Цивільного кодексу України наслідком недійсності правочину є застосування двосторонньої реституції незалежно від добросовісності сторін правочину (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 909/968/16).

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює для сторін тих прав та обов`язків, які зумовлені його вчиненням, а породжує лише передбачені законом наслідки, пов`язані з його недійсністю. Одним з таких наслідків є реституція. Вона спрямована на відновлення status quo фактичному та правовому становищі сторін, яке існувало до вчинення недійсного правочину, шляхом нівелювання юридичного значення будь-яких дій, які сторони вчинили на виконання цього правочину. Тому кожна сторона зобов`язана повернути іншій у натурі все, що вона одержала на виконання недійсного правочину.

За недійсності правочину взаємне повернення сторонами одержаного за ним (двостороння реституція) є юридичним обов`язком, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину. Таке поновлення сторін у попередньому становищі може застосовуватися лише тоді, коли майно, передане за відповідним правочином, залишається в його сторони. У разі неможливості здійснити реституцію в натурі, зокрема тоді, коли одержане полягає в користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, сторони зобов`язані відшкодувати вартість того, що одержали, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 923/196/20.

Водночас, позивач у цій справі просить суд застосувати наслідки недійсності правочину лише в частині повернення сплачених ним грошових коштів, що не узгоджується з принципом двосторонньої реституції, тобто приведення обох сторін у попередній стан.

Вказане дає підстави для висновку про те, що, якщо законом не встановлені особливі умови застосування правових наслідків недійсності правочину або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів, позивач, який заявляє вимогу про повернення йому в натурі переданого за недійсним правочином або відшкодування вартості переданого, заявляє реституційну вимогу, яку суд за існування для того підстав задовольняє, застосовуючи двосторонню реституцію. У цьому випадку відповідач є стягувачем у частині рішення про повернення йому переданого ним за недійсним правочином майна або відшкодування вартості.

При цьому не є перешкодою для застосування двосторонніх наслідків недійсності правочину відсутність пред`явлених позивачем вимог щодо повернення відповідачу придбаного майна.

Зазначене узгоджується з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2024 у справі № 918/1043/21.

Оскільки суд встановив обставини виконання Договору сторонами (передачу майна у власність позивача за видатковою накладною № 47 від 28.12.2022 та сплату на користь відповідача 1 860 000,00 грн його ціни за платіжним дорученням № 1 від 27.12.2022) та не встановлено обставини, які б унеможливлювали двосторонню реституцію, суд дійшов висновку про те, що, задовольняючи позовні вимоги про визнання недійсним Договору та стягнення з відповідача на користь позивача 1 860 000,00 грн, необхідно також повернути від позивача на користь відповідача майно, передане за видатковою накладною № 47 від 28.12.2022, а саме: Комплекс рентгенівський діагностичний цифровий "КРДЦ-04-АЛЬФА", тобто застосувати двосторонню реституцію як необхідний наслідок визнання недійсним Договору та задоволення реституційної вимоги позивача.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявлених позовних вимог, відтак позов підлягає задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним Договір поставки обладнання №11/2022 від 26.12.2022, укладений між Комунальним некомерційним підприємством "Дитячий медичний центр" Кам`янець-Подільської міської ради (Україна, 32302, Хмельницька обл., м. Кам`янець-Подільський, вул. Лесі Українки, буд. 41; ідентифікаційний код: 26381838) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Телеоптик" (Україна, 04070, м. Київ, вул. Волоська, буд. 55/57; ідентифікаційний код: 32621017).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Телеоптик" (Україна, 04070, м. Київ, вул. Волоська, буд. 55/57; ідентифікаційний код: 32621017) на користь Комунального некомерційного підприємства "Дитячий медичний центр" Кам`янець-Подільської міської ради (Україна, 32302, Хмельницька обл., м. Кам`янець-Подільський, вул. Лесі Українки, буд. 41; ідентифікаційний код: 26381838) грошові кошти в сумі 1860000 (один мільйон вісімсот шістдесят тисяч) грн 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 30928 (тридцять тисяч дев`ятсот двадцять вісім) грн 00 коп.

4. Зобов`язати Комунальне некомерційне підприємство "Дитячий медичний центр" Кам`янець-Подільської міської ради (Україна, 32302, Хмельницька обл., м. Кам`янець-Подільський, вул. Лесі Українки, буд. 41; ідентифікаційний код: 26381838) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Телеоптик" (Україна, 04070, м. Київ, вул. Волоська, буд. 55/57; ідентифікаційний код: 32621017) майно, отримане на виконання Договору поставки обладнання №11/2022 від 26.12.2022 за видатковою накладною № 47 від 28.12.2022, а саме: Комплекс рентгенівський діагностичний цифровий "КРДЦ-04-АЛЬФА".

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 27.01.2025.

Суддя О.В. Нечай