Рішення

від 15.01.2025 по справі 916/3214/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.01.2025Справа № 916/3214/24

Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Йорк індустрі»

до 1. Регіонального відділення фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях

2. Одеської обласної державної (військової) адміністрації

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача

1. Державного підприємства «Енергомонтажний поїзд №754»

2. Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області

про скасування державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ОД №003605 від 21.10.1997, скасування державної реєстрації речового права у вигляді права постійного користування земельною ділянкою за №8339561 та зобов`язання передати земельну ділянку органу місцевого самоврядування

Представники учасників справи:

від позивача: Лях Р.М.;

від відповідача 1: не з`явився;

від відповідача 2: Кравцов Р.В.;

від третьої особи 1: не з`явився;

від третьої особи 2: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

22.07.2024 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Йорк індустрі» з вимогами до Регіонального відділення фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та Одеської обласної державної (військової) адміністрації про скасування державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ОД №003605 від 21.10.1997, скасування державної реєстрації речового права у вигляді права постійного користування земельною ділянкою за №8339561 та зобов`язання передати земельну ділянку органу місцевого самоврядування.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідачі безпідставно ухиляються від передачі земельної ділянки 5123755200:02:002:0614 в користування позивача та у комунальну власність Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.07.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Йорк індустрі» залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.

У встановлений судом строк позивачем були усунуті недоліки позовної заяви, вказані судом в ухвалі від 26.07.2024.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.08.2024 відкрито провадження у справі №916/3214/24, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державне підприємство «Енергомонтажний поїзд №754» та Авангардівську селищну раду Одеського району Одеської області, підготовче засідання призначено на 04.09.2024.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.09.2024 матеріали прави №916/3214/24 направлено за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Внаслідок проведеного автоматизованого розподілу справу №916/3214/24 передано на розгляд судді Спичаку О.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 справу №916/3214/24 прийнято до провадження суддею Спичаком О.М., підготовче засідання призначено на 06.11.2024.

08.10.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач 2, зокрема, повідомив, що позивач жодного разу не звертався до Одеської обласної державної (військової) адміністрації з клопотанням про передачу йому в користування спірної земельної ділянки.

У підготовчому засіданні 06.11.2024 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 27.11.2024.

У підготовчому засіданні 27.11.2024 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого засідання на 18.12.2024.

У підготовчому засіданні 18.12.2024 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 15.01.2025.

Представник позивача у судовому засіданні 15.01.2025 надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі; представник відповідача 2 у судовому засіданні 15.01.2025 надав усні пояснення по справі, проти задоволення позову заперечив.

Представник відповідача 1 у судове засідання 15.01.2025 не з`явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином шляхом надсилання ухвали суду до електронного кабінету відповідача 1.

Представник третьої особи 1 у судове засідання 15.01.2025 не з`явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином шляхом надсилання ухвали суду на адресу місцезнаходження Державного підприємства «Енергомонтажний поїзд», яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Представник третьої особи 2 у судове засідання 15.01.2025 не з`явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином шляхом надсилання ухвали суду до електронного кабінету третьої особи 2.

У судовому засіданні 15.01.2025 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Йорк індустрі» є переможцем електронного аукціону №SPE001-UA-20230302-95276 з продажу об`єкта малої приватизації єдиного майнового комплексу Державного підприємства «Енергомонтажний поїзд №754».

11.05.2023 між Регіональним відділенням фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Йорк індустрі» (покупець) укладено Договір купівлі-продажу об`єкта малої приватизації, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області Гашавою В.В., зареєстрований в реєстрі за №245, за умовами якого продавець зобов`язується передати у власність покупця об`єкт малої приватизації - Єдиний майновий комплекс Державного підприємства «Енергомонтажний поїзд №754».

Відповідно до п. 1.7 Договору земельна ділянка, на якій розташований об`єкт приватизації, не є предметом купівлі-продажу за цим договором, тому питання землекористування покупець вирішує самостійно в установленому чинним законодавством порядку після переходу до покупця права власності на об`єкт приватизації.

За Актом №685 від 11.05.2023 до Договору позивач отримав Єдиний майновий комплекс Державного підприємства «Енергомонтажний поїзд №754».

Як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка, кадастровий номер 5123755200:02:002:0614, на якій розташований єдиний майновий комплекс за адресою: Одеська обл, Овідіопольський р-н, смт. Авангард, вул. Базова, буд. 5, перебуває у державній власності (відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності).

При цьому, вказана земельна ділянка на підставі Державного акту про право постійного користування землею серія ІІ-ОД №003605 перебуває на праві постійного користування у Державного підприємства «Енергомонтажний поїзд №754».

Відповідно до ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Клопотанням від 21.11.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Йорк індустрі» звернулось до Одеської обласної державної (військової) адміністрації із проханням вжити заходів, спрямованих на припинення Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серія ІІ-ОД №003605 від 21.10.1997, наданого Державному підприємству «Енергомонтажний поїзд №754», а також вжити заходів, спрямованих на скасування державної реєстрації права власності на вказану земельну ділянку у держави в особі Регіонального відділення ФДМУ по Одеській та Миколаївській та передачі відповідній державній адміністрації за належністю та відповідно до статті 122 Земельного кодексу України.

Також, відповідачу 2 було надано лист Державним підприємством «Енергомонтажний поїзд №754», яким третя особа просила прийняти рішення про скасування Державного акту серії серія II-ОД №003605, виданого 21.10.1997, та що третя особа не заперечує проти передачі у користування Товариству з обмеженою відповідальністю «Йорк індустрі» земельної ділянки з кадастровим номером 5123755200:02:002:0614.

Листом №12834/7/01-29/14034/2-23 від 20.12.2023 до позивача від відповідача 2 надійшов лист, в якому повідомлено, що відповідно до листа ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 06.12.2023 №13-05-0.31-6003/2-23 реєстрація права постійного користування земельною ділянкою із кадастровим номером 5123755200:02:002:0614 наявна у Державного підприємства «Енергомонтажний поїзд №754».

Листом №11917/7/01-29/14395/2-23 від 28.12.2023 у відповідь на заяву Фонду державного майна України від 30.10.2023 №02-07-04396 щодо передачі земельної ділянки у комунальну форму власності, відповідач 2 повідомив, що відповідно до листа ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 24.11.2023 №13-05-0.3-5704/2-23, реєстрація права постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер №5123755200:02:002:0614 наявна у Державного підприємства «Енергомонтажний поїзд №754».

Відповідач 2 цим листом також вказав, що у зв?язку з наявністю державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, серія та номер: ІІ-ОД №003605 від 21.10.1997 у відповідача 2 відсутні підстави щодо передачі земельної ділянки у комунальну власність.

12.01.2024 року Державне підприємство «Енергомонтажний поїзд №754» звернулось до Одеської обласної державної (військової) адміністрації із заявою про прийняття рішення про припинення права постійного користування земельною ділянкою кадастровим номером 5123755200:02:002:0614, що зареєстроване за Державним підприємством «Енергомонтажний поїзд №754» на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, серія та номер: ІІ-ОД №003605 від 21.10.1997. Також, даним листом Державне підприємство «Енергомонтажний поїзд №754» не заперечувало проти передачі земельної ділянки з кадастровим номером 5123755200:02:002:0614 у користування Товариства з обмеженою відповідальністю «Йорк індустрі» з подальшим оформленням всіх необхідних правовстановлюючих документів.

Листом №1043/7/01-29-1626-2-24 від 08.02.2024 Одеська обласна державна (військова) адміністрація відмовила у задоволенні заяви Державного підприємства «Енергомонтажний поїзд №754» від 12.01.2024 у зв?язку з тим, що згідно з поданими документами, вбачається необґрунтована різниця в ділянці між наявними даними Державного земельного кадастру та Державного акту про постійне користування.

Листом №2961/7/01-29/3280/2-24 від 14.03.2024 до Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області, у відповідь на заяву Авангардівської селищної ради від 20.01.2024 року №01-127 щодо сприяння у питанні передачі Одеською обласною державною (військовою) адміністрацією земельної ділянки із кадастровим номером 5123755200:02:002:0614 у комунальну власність, Одеська обласна державна (військова) адміністрація повідомила, що згідно з даних державного земельного кадастру, дана земельна ділянка рахується у користуванні Державного підприємства «Енергомонтажний поїзд №754», реєстраційний номер земельної ділянки у Державному реєстрі прав №8339561 від 25.12.2014 року. У листі відповідач 2 також посилається на п.5 ст.116 Земельного кодексу України, згідно з яким земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Листом №04-08-01523 від 12.03.2024 Фонд державного майна України повторно повідомив відповідача 2, що до Фонду звернулась Авангардівська селищна рада щодо сприяння у питанні передачі відповідачем 2 земельної ділянки із кадастровим номером №5123755200:02:002:0614 у комунальну власність Авангардівської селищної територіальної громади. Своїм листом Фонд державного майна зазначив, що наразі право постійного користування означеною земельною ділянкою зареєстроване за Державним підприємством «Енергомонтажний поїзд №754», проте єдиний майновий комплекс Державного підприємства «Енергомонтажний поїзд №754» був проданий за результатами проведеного 22.03.2023 електронного аукціону, з переможцем якого - Товариством з обмеженою відповідальністю «Йорк індустрі» - укладений Договір купівлі-продажу від 11.05.2023.

Фонд державного майна просив сприяти з боку Одеської обласної державної (військової) адміністрації у вирішенні питання передачі земельної ділянки кадастровий номер 5123755200:02:002:0614 у комунальну власність Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області.

Як вказує позивач у позовній заяві, відповідач 2 відмовляє зацікавленим особам у передачі земельної ділянки кадастровий номер 5123755200:02:002:0614 у комунальну власність Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області у зв`язку із наявністю Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серія ІІ-ОД №003605 від 21.10.1997 щодо права постійного користування Державного підприємства «Енергомонтажний поїзд №754» земельною ділянкою.

При цьому, відповідач 2 відмовляє у скасуванні вказаного державного акту.

Такі дії відповідача, як вказує позивач, порушують права та законні інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «Йорк індустрі» в частині належного отримання та оформлення права користування земельною ділянкою.

За таких обставин, звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить суд:

1) скасувати Державний акт про право постійного користування земельною ділянкою ІІ-ОД №003605 від 21.10.1997, виданий Овідіопольською районною радою;

2) скасувати запис про інше речове право №8339561, дата та час державної реєстрації: 25.12.2014 12:58:24, що міститься в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, щодо права постійного користування Державного підприємства «Енергомонтажний поїзд №754» земельною ділянкою кадастровий номер 5123755200:02:002:0614;

3) зобов`язати Одеську обласну державну (військову) адміністрацію та Регіональне відділення фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях передати земельну ділянку кадастровий номер 5123755200:02:002:0614 у власність Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач 2, зокрема, повідомив, що позивач жодного разу не звертався до Одеської обласної державної (військової) адміністрації з клопотанням про передачу йому в користування спірної земельної ділянки.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України).

У ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України).

Суд зазначає, що відповідно до положень статті 16 Цивільного кодексу України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність відповідного суб`єктивного права (охоронюваного законом інтересу) у позивача та його порушення (невизнання або оспорювання) з боку саме відповідача. На позивача покладений обов`язок обґрунтувати свої вимоги поданими до суду доказами, тобто довести, що його права та інтереси порушуються, оспорюються чи не визнаються саме відповідачем, а тому потребують захисту.

Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист якого подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення відповідачем і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 45 Господарського процесуального кодексу України позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Згідно з ч. 3 ст. 45 Господарського процесуального кодексу України відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Відповідачем слід вважати особу, яка залучається до участі у справі за вказівкою позивача, внаслідок припущення, що вона порушила чи оспорює права позивача. Зазвичай відповідачем є особа, яка знаходиться з позивачем у матеріальних правовідносинах.

З системного аналізу ст.ст. 4, 45 Господарського процесуального кодексу України слідує, що набуття особою процесуального статусу відповідача закон пов`язує не з дійсною наявністю матеріальних правовідносин сторін, а лише з фактом пред`явлення позову до особи. Аналогічну правову позицію підтримано у постанові від 22.05.2014 Вищого господарського суду України по справі 910/5899/13.

Визначення відповідача (відповідачів), предмета та підстав спору є правом позивача.

Натомість установлення належності відповідача (відповідачів) й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (аналогічні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц; від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц; від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц; від 12 грудня 2018 року у справах № 570/3439/16-ц та № 372/51/16-ц).

У постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі №761/23904/19 (провадження № 61-9953св20) зазначено, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням потрібного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

Отже, заявлені позивачем вимоги не можуть бути розглянуті судом, оскільки лише за наявності належного складу відповідачів у справі суд у змозі вирішувати питання про обґрунтованість позовних вимог та вирішити питання про їх задоволення (постанова Верховного Суду від 21.11.2022 у справі №754/16978/21).

Суд зазначає, що враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, одним з відповідачів у даній справі повинно бути Державне підприємство «Енергомонтажний поїзд №754» (так як позивач ставить питання про скасування державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ОД №003605 від 21.10.1997 (виданий саме Державному підприємству «Енергомонтажний поїзд №754»), скасування державної реєстрації речового права у вигляді права постійного користування земельною ділянкою за №8339561 (право постійного користування надане саме Державному підприємству «Енергомонтажний поїзд №754») та зобов`язання передати земельну ділянку органу місцевого самоврядування (земельна ділянка належить на праві постійного користування Державному підприємстві «Енергомонтажний поїзд №754»), тоді як позивач визначив Державне підприємство «Енергомонтажний поїзд №754» не відповідачем, а третьою особою.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 48 Господарського процесуального кодексу України.

За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (пункт 31.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 372/51/16-ц).

Разом з тим, незалучення усіх належних відповідачів виключає можливість вирішення судом цього спору по суті заявлених вимог (аналогічні висновки викладено у пункті 5.36 постанови Верховного Суду від 06.09.2023 у справі №757/8221/19-ц).

Суд зазначає, що визначення у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача (-ів)) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад (правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 28.10.2020 у справі №761/23904/19, від 20.01.2021 у справі №203/2/19, від 21.11.2022 у справі №754/16978/21).

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 48 Господарського процесуального кодексу України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

Вирішуючи спір, суд залежно від характеру правовідносин зобов`язаний визначити суб`єктний склад спору і норми матеріального права, які підлягають застосуванню, та, встановивши факт пред`явлення позову до неналежного відповідача, відсутність клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем, незалучення до участі у справі співвідповідача, суд відмовляє в задоволенні позову саме із зазначених підстав (схожий за змістом висновок викладено в пункті 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19).

Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження (аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц, від 20.06.2018 у справі №308/3162/15-ц, від 21.11.2018 у справі №127/93/17-ц, від 12.12.2018 у справах №570/3439/16-ц і №372/51/16-ц).

Однак за власною ініціативою суд не може залучити до участі в справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем. Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача (наведену правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі №910/7122/17).

Виходячи із системного аналізу змісту положень частин 1, 2, 4 статті 48 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про те, що зазначені процесуальні норми дозволяють суду першої інстанції залучити до участі в справі співвідповідача (співвідповідачів) або замінити первісного відповідача належним відповідачем, причому вказані процесуальні дії суд має право вчиняти лише за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, тобто не з ініціативи суду, а процесуальним наслідком пред`явлення позову до неналежного відповідача є відмова в позові до нього.

Однак, позивачем не було подано клопотання про залучення Державного підприємства «Енергомонтажний поїзд №754» в якості одного з відповідачів у даній справі.

За наведених вище обставин, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Йорк індустрі».

При цьому, що стосується позовних вимог, заявлених до Регіонального відділення фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, то позивач просить суд зобов`язати Регіональне відділення фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях передати земельну ділянку кадастровий номер 5123755200:02:002:0614 у власність Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області.

Втім, суд зазначає, що відповідач 1 не має повноважень на вчинення вказаних дій, так як не є органом, до повноважень якого законом віднесено передача земельних ділянок у власність селищних рад, з огляду на що заявлені до відповідача 1 позовні вимоги є необгрунтованими та задоволенню не підлягають.

Що стосується заявлених позовних вимог до Одеської обласної державної (військової) адміністрації, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 5 ст. 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ч.1 ст. 377 Цивільного кодексу України, до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України.

Так, відповідно до ч. 13 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду, єдиний майновий комплекс), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у постійному користуванні, особами, які не можуть набувати земельну ділянку на такому праві, вони набувають таку земельну ділянку із земель державної або комунальної власності у власність або оренду.

Набувач права власності на такий об`єкт зобов`язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об`єкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу йому у власність або оренду земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому статтями 118, 123 або 128 цього Кодексу.

Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування зобов`язаний не пізніше 30 днів з дня отримання поданого у встановленому порядку клопотання припинити право постійного користування земельною ділянкою, на якій розміщений відповідний об`єкт, та передати її у власність або оренду набувачу права власності на такий об`єкт.

Пропущення строку подання клопотання, зазначеного в абзаці першому цієї частини, не може бути підставою для відмови набувачу права власності на відповідний об`єкт у передачі йому у власність або оренду земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт.

Отже, з наведеного вбачається, що у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду, єдиний майновий комплекс), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у постійному користуванні, особами, які не можуть набувати земельну ділянку на такому праві 1) така особа не набуває речових прав на відповідну земельну ділянку автоматично, а зобов`язана звернутися у встановленому статтями 118, 123 або 128 Земельного Кодексу України порядку з клопотанням про передачу їй у власність або оренду земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, що належить їй на праві власності; 2) зверненню з вищезазначеним клопотанням не повинна передувати процедура припинення права постійного користування відповідної земельної ділянки, адже за приписами цієї норми припинення такого права постійного користування забезпечується одночасно із вирішенням питання про її передачу у власність або користування новому власнику об`єкта нерухомого майна на підставі поданого ним клопотання (наведеним забезпечується саме перехід речових прав на земельну ділянку, як це передбачено ст. 377 Цивільного кодексу України, адже у такому випадку збігається момент припинення речового права попереднього землекористувача та набуття такого права новим власником об`єкта нерухомого майна); 3) законодавцем визначено конкретний спосіб переходу речових прав на земельну ділянку у такому випадку, у зв`язку з чим саме він підлягає застосуванню, що виключає можливість власника нового об`єкта нерухомого майна реалізувати такий перехід у будь-який інший спосіб.

Однак, матеріали справи не містять доказів звернення позивача до Одеської обласної державної (військової) адміністрації саме стосовно передачі йому у власність або користування земельної ділянки з кадастровим номером №5123755200:02:002:0614, так як клопотання позивача від 21.11.2023, подане до відповідача 2, стосувалося припинення права постійного користування Державним підприємством «Енергомонтажний поїзд №754» земельної ділянки шляхом скасування Державного акту серії ІІ-ОД №003605, скасування державної реєстрації права постійного користування, та передачі зазначеної земельної ділянки органам місцевого самоврядування за належністю відповідно до положень ст. 122 Земельного кодексу України, тоді як за приписами ст. 120 Земельного кодексу України позивач мав звернутися з клопотанням про передачу йому у власність або оренду земельної ділянки, на якій розміщений належний йому на праві власності об`єкт нерухомого майна, з дотриманням вимог, передбачених у статтях 118, 123 або 128 Земельного Кодексу України.

При цьому, всі наступні заяви стосовно передачі земельної ділянки з кадастровим номером №5123755200:02:002:0614, що надходили до відповідача 2, також стосувалися передачі спірної земельної ділянки у комунальну власність.

Отже, з наведеного вбачається, що позивач жодного разу з моменту набуття права власності на єдиний майновий комплекс Державного підприємства «Енергомонтажний поїзд №754» не звертався до Одеської обласної державної (військової) адміністрації з клопотанням щодо передачі йому у власність або оренду земельної ділянки з кадастровим номером №5123755200:02:002:0614, на якій розміщений належний йому на праві власності об`єкт нерухомого майна.

Наведені обставини свідчать про недоведеність позивачем порушення його прав та інтересів з боку відповідача 2 (Одеської обласної державної (військової) адміністрації), у зв`язку з чим суд відмовляє у позові до Одеської обласної державної (військової) адміністрації.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Судовий збір покладається на позивача у зв`язку з відмовою у задоволенні позову (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у позові.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено та підписано 27.01.2025.

Суддя О.М. Спичак