Рішення

від 20.01.2025 по справі 910/7193/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.01.2025Справа № 910/7193/24За позовом Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес"

до Російської Федерації в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації

про стягнення майнової шкоди у розмірі 2625355487,53 грн

Суддя Сташків Р.Б.

Секретар судового засідання Гарашко Т.В.

Представники сторін:

від позивача - Грищенюк Д.І.;

від відповідача - не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватна науково-виробнича компанія "ІНТЕРБІЗНЕС" (далі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Російської Федерації (далі - відповідач) про стягнення 2625355487,53 грн майнової шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в результаті обстрілів збройними силами російської федерації філії "Волноваська птахофабрика" ПНВК "Інтербізнес" було пошкоджено інженерно-комунікаційні споруди та деякі будівлі зруйновані.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2024 відкрито провадження у справі №910/7193/24, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

При цьому судом враховано, що відповідач у справі є нерезидентом України. До повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України порядок передачі судових та позасудових документів для вручення на території Російської Федерації регулювався Угодою про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, до якої Україна приєдналася 19.12.1992, прийнявши відповідний нормативний акт - постанову Верховної Ради України "Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності" від 19.12.1992 шляхом направлення доручення компетентному суду або іншому органу Російської Федерації.

У зв`язку з Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", за зверненням Мін`юсту, Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресією Росії проти України та неможливість у зв`язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов`язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.

Згідно листа Міністерства юстиції України № 25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022 "Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану" з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами Російської Федерації на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах та у галузі міжнародного приватного права.

Крім того, у зв`язку з агресією з боку Росії та введенням воєнного стану АТ "Укрпошта" з 24.02.2022 припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з Російською Федерацією.

Міністерство юстиції України листом № 91935/114287-22-22/12.1.1 від 06.10.2022 щодо вручення судових документів резидентам Російської Федерації в порядку ст. 8 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року повідомило, що за інформацією МЗС України (лист № 71/14-500-77469 від 03.10.2022) 24.02.2022 розірвано дипломатичні відносини між Україною та Російською Федерацією у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією останньої проти України. Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території РФ та діяльність її дипломатичних установ на території України зупинено. Комунікація МЗС з органами влади РФ за посередництва третіх держав також не здійснюється.

Відповідач у строк, встановлений частиною 8 статті 165 ГПК України, відзив на позов до суду не подав, а тому суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до частини 9 статті 165 ГПК України.

03.07.2024 позивач подав суду клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

11.07.2024 позивач подав суду клопотання про долучення до матеріалів справи доказів направлення відповідачу через засоби поштового зв`язку Грузії позовної заяви, ухвали про відкриття провадження у справі, а також їх засвідчені переклади російською мовою.

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 23.10.2024.

У судових засіданнях 23.10.2024, 18.11.2024 оголошувалися перерви.

04.12.2024 від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 05.12.2024 було відкладено розгляд справи до 20.01.2025.

У судовому засіданні 20.01.2025 представником позивача вимоги позову підтримано повністю.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Приватна науково-виробнича компанія "ІНТЕРБІЗНЕС" (позивач) займається виробництвом яйця курячого та має основний КВЕД 01.47 "Розведення свійської птиці". Юридична адреса компанії місто Київ, проспект Берестейський, 121-В, де перебувають керівні органи компанії. Крім того, до складу компанії входять ряд філій як відокремлені структурні підрозділи без утворення юридичної особи, зокрема філія "Волноваська птахофабрика" ПНВК "ІНТЕРБІЗНЕС".

Рішенням власника Товариства № 4 від 26.03.2015, створено філії, серед яких є філія «Волноваська птахофабрика» Товариства, що розташована за адресою: 85735, Донецька область, Волноваський район, село Рибинське, контора ТОВ ПФ «Волноваська». На підставі зазначеного рішення власника Товариства філію «Волноваська птахофабрика» Товариства, як відокремлений підрозділ Товариства, зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, і присвоєно код 39723405.

На час окупації села Рибинське та села Ближнє Волноваського району Донецької області філія «Волноваська птахофабрика» Товариства мало на своєму балансі: автозаправку загальною площею 181.4 кв.м., автогараж загальною площею 1 572 кв.м., блок побутових приміщень загальною площею 256.9 кв.м.,контору загальною площею 1098.8 кв.м., автовагову загальною площею 26.2 кв.м., забійний цех загальною площею 384.1 кв.м., ветеринарний блок загальною площею 388.2 кв.м., консервний цех, інкубатор загальною площею 363.8 кв.м., санпропускник загальною площею 380.7 кв.м., склад ПММ загальною площею 168.3 кв.м., склад тари загальною площею 290.3 кв.м., лабораторію (очисні споруди) загальною площею 53.8 кв.м., центральний склад загальною площею 754.7 кв.м., будцех (контора) загальною площею 168.6 кв.м., столярну майстерню загальною площею 452.4 кв.м., трансформаторну підстанцію №3 загальною площею 41.4 кв.м., підвал ПММ загальною площею 416 кв.м., фіскальну загальною площею 43.6 кв.м., хлораторну (очисні споруди) загальною площею 20 кв.м., трансформаторну підстанцію №1 загальною площею 41.4 кв.м., трансформаторну підстанцію №2 загальною площею 41.4 кв.м., склад кормів загальною площею 297.2 кв.м., свинарник загальною площею 703.3 кв.м., котельню порошкового цеху загальною площею 67.7 кв.м., блок підсобних приміщень загальною площею 983.7 кв.м., автовагову загальною площею 65.5 кв.м., насосну (очисні споруди) загальною площею 100.4 кв.м., корпус (пташник) №22 загальною площею 1770.6 кв.м., корпус (пташник) №12 загальною площею 1653.4 кв.м., корпус (пташник) №8 загальною площею 1210.4 кв.м., корпус (пташник) №26 загальною площею 1405.2 кв.м., пташник №1 загальною площею 1766.2 кв.м., корпус (пташник) №14 загальною площею 1681.4 кв.м., корпус (пташник) №25 загальною площею 1405.2 кв.м., корпус (пташник) №21 загальною площею 1765.1 кв.м., корпус №2 (пташник №2) загальною площею 1212.5 кв.м., корпус (пташник) №7 загальною площею 1212.4 кв.м., корпус (пташник) №15 загальною площею 1681.6 кв.м., корпус (пташник) №13 загальною площею 1656.2 кв.м., корпус (пташник) №18 загальною площею 1814.3 кв.м., корпус (пташник) №16 загальною площею 1684.3 кв.м., пташник №11 загальною площею 2249.3 кв.м., пташник №10 загальною площею 2295.6 кв.м., на пташник №9 загальною площею 2287.1 кв.м., корпус (пташник) №5 загальною площею 1299.8 кв.м., корпус (пташник) №4 загальною площею 1209.8 кв.м., корпус (пташник) №3 загальною площею 1209.8 кв.м., на пташник №6 загальною площею 1265.3 кв.м., насосну загальною площею 69 кв.м., кормоцех загальною площею 602.7 кв.м., яйцесклад загальною площею 415.6 кв.м., побутову кімнату яйцескладу загальною площею 19.9 кв.м., електроцех загальною площею 331.5 кв.м., склади будівельного цеху загальною площею 134.7 кв.м., вагову загальною площею 93.9 кв.м., гараж загальною площею 2364.4 кв.м., свинарник загальною площею 672.8 кв.м., пожежну загальною площею 130.2 кв.м., адміністративну будівлю загальною площею 778.7 кв.м., вагову загальною площею 42.5 кв.м., компресорне ПТО загальною площею 52.7 кв.м., ЗТП-559 загальною площею 34.7 кв.м., ЗТП загальною площею 36.1 кв.м., пилораму загальною площею 198.8 кв.м., столярний цех загальною площею 431.9 кв.м., комбікормовий цех загальною площею 507 кв.м., склад електроцеха загальною площею 34.9 кв.м., склад загальною площею 212.2 кв.м.,

склад загальною площею 587.6 кв.м., склад загальною площею 513 кв.м., ЗТП загальною площею 36.1 кв.м., механічну майстерню загальною площею 437.1 кв.м., магазин загальною площею 132.7 кв.м., комплекс нежилих будівель та споруд (корпуси (пташники) №№1-25, санпропускник, ветеринарний блок) загальною площею 44595.1 кв.м., цех яєчного порошку загальною площею 238.1 кв.м., дизельну загальною площею 142.2 кв.м., насосну 2-го підйому загальною площею 67.8 кв.м., корпус №24 загальною площею 3238.6 кв.м., зерносклад загальною площею 242.5 кв.м., склад ПММ загальною площею 26.2 кв.м., силосну яму загальною площею, 332.2 кв.м., комплекти кліткового обладнання для утримання птиці на 907728 птахомісць, зони ремонтного молодняка від 12.02.2024 № 20 - комплекти кліткового обладнання для утримання птиці на 1 499 072 птахомісць.

Право власності на вищевказані будівлі та споруди підтверджується наявними у матеріалах справи витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

24 лютого 2022 року збройні сили Російської Федерації здійснили повномасштабне вторгнення на територію України та з 10.03.2022 село Рибинське та село Ближнє Волноваського району Донецької області перебувають у зоні, яка відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022, визначена як територія можливих бойових дій.

Відповідно до довідки про стан майна, що знаходилось в селі Рибинське та селі Ближнє Волноваського району Донецької області, виданої позивачем 12.02.2024 №18, внаслідок масованих артилерійських обстрілів (ракетних ударів) по території птахофабрики інженерно-комунікаційні споруди та будівлі зруйновані чи пошкоджені та потребують проведення монтажно-демонтажних робіт. Крім того, через обстріли, мародерство та крадіжки обладнання та техніка, що знаходились в Товаристві перебувають в непридатному для подальшого використання стані або відсутні. Для відновлення функціонування вказаних виробничих потужностей птахофабрики необхідна заміна всього обладнання, відновлення пошкоджених споруд або будівництво нових.

За вказаними фактами органом досудового розслідування з 04.07.2022 розпочато досудове розслідування за заявою Товариства у кримінальному провадженні №22022050000001786 за ч. 1 ст. 438 КК України.

З метою оцінки вартості заміщення (відтворення) та відновлення будівель, споруд та обладнання Товариства позивач, керуючись частиною 2 статті 101, статтями 242, 243 Кримінального процесуального кодексу України, пунктом 6 статті 13 Закону України «Про судову експертизу» та пунктом 1.8 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5, звернувся до Науково-дослідної судово-експертної установи з заявою від 12.02.2024 № 17 про проведення комплексної інженерно-технічної, товарознавчої та економічної експертизи, та долучення її до кримінального провадження №22022050000001786 від 04.07.2022.

За результатами розгляду заяви Товариства та матеріалів до неї судовими експертами Іванковим Володимиром Миколайовичем, Іванковим Павлом Миколайовичем, Шкребтієм Вячеславом Геннадійовичем та Цепою Юлією Володимирівною, які працюють в Науково-дослідній судово-експертній установі, прийнято рішення щодо призначення комплексного інженерно-технічного, товарознавчого та економічного експертного дослідження.

На виконання заяви Товариства вищезазначеними судовими експертами підготовлено Висновок експертів № 03/05/24-1 за результатами проведення комплексного інженерно-технічного, товарознавчого та економічного експертного дослідження, який складений 03.05.2024 (далі - Висновок експертів).

Відповідно до Висновку експертів загальна вартість заміщення (відтворення) та відновлення будівель, споруд та обладнання птахофабрики Філія "Волноваська птахофабрика" ПНВК "ІНТЕРБІЗНЕС" станом на 14.08.2023 становить 65283802,80 євро або 2625355487,53 грн з ПДВ.

Позивач звернувся до суду із цим позовом про стягнення збитків, завданих знищенням майна позивача внаслідок збройної агресії російської федерації проти України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

В силу статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі статтею 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтею 1166 ЦК України, доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02 березня 2022 року військова агресія Російської Федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, Російську Федерацію було зобов`язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародновизнаних кордонів України.

Аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16 березня 2022 року у справі щодо звинувачень в геноциді за конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти Російської Федерації) зобов`язав Російську Федерацію припинити військову агресію проти України.

Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24 березня 2022 року, якою додатково засуджує військову агресію Росії проти України, вимагає від Російської Федерації припинення військових дій, в тому числі проти атак проти цивільних осіб та цивільних об`єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14 квітня 2022 року про заяву Верховної Ради України Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні визнано геноцидом Українського народу дії Збройних сил, політичного і військового керівництва Росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, а також доручено Голові Верховної Ради України спрямувати цю заяву до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав. Голові Верховної Ради України надано повноваження звернутися до Генеральної прокуратури, Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України щодо невідкладного вжиття заходів для належного документування фактів вчинення Збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом геноциду Українського народу, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, інших тяжких злочинів на території України та ініціювання притягнення до відповідальності всіх винних осіб.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 210/4458/15-ц, від 30 січня 2020 року у справі 287/167/18-ц, ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 серпня 2017 року у справі № 761/9437/15-ц висловлено правову позицію про те, що факт збройної агресії Російської Федерації проти України встановленню в судовому порядку не потребує.

Преамбулою Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" встановлено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Відповідно до частини третьої статті 75 ГПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Отже, протиправність діяння відповідача, як складового елементу факту збройної агресії Росії проти України в розумінні частини третьої статті 75 ГПК є загальновідомим фактом, який закріплено державою на законодавчому рівні.

Обов`язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв`язок між вчиненими правопорушеннями і завданими збитками. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого правопорушення, тобто наявності прямого причинно-наслідкового зв`язку між діями однієї сторони та зменшенням майнових прав іншої.

Як вбачається з Висновку експертів, саме внаслідок бойових дій та захоплення території село Рибинське та село Ближнє Волноваського району Донецької області були пошкоджені будівлі філії "Птахофабрика Волноваська" ПНВК "Інтербізнес" в результаті якого було пошкоджено будівлі, які належали позивачу.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належить право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

На підставі наведених положень чинного законодавства, знищення належного позивачу на праві власності майна порушує відповідне право власності позивача, який у зв`язку із цим набуває право на відшкодування заподіяних йому шкоди.

Судом береться до уваги правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19, яка полягає в тому, що після початку війни в Україні з 2014 року суд України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено РФ, має право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі в результаті збройної агресії РФ, за позовом, поданим саме до цієї іноземної країни.

Аналогічна правова позиція щодо судового імунітету держави визначена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 18.05.2022 у справі № 428/11673/19, від 22.06.2022 № 311/498/20, від 12.10.2022 у справі № 463/14365/21; Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 990/80/22.

Враховуючи встановлення судом факту завдання позивачу шкоди внаслідок збройної агресії відповідача, заявлені вимоги про стягнення шкоди в розмірі 2625355487,53 грн є обґрунтованими та підтвердженими документально.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 167 ЦК України держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин

Згідно зі ст. 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

При цьому держава є специфічним суб`єктом правовідносин. Під державою розуміється організація політичної влади домінуючої частини населення у соціально неоднорідному суспільстві, яка, забезпечуючи цілісність і безпеку суспільства, здійснює керівництво ним насамперед в інтересах цієї частини, а також управління загальносуспільними справами. До визначальних ознак держави відноситься наявність для виконання своїх завдань та функцій специфічного апарату, який володіє владними повноваженнями і має матеріальні засоби для реалізації цих повноважень. Реалізація функцій держави здійснюється через специфічний апарат, порядок формування, правовий статус та повноваження якого визначаються самою державою.

Відповідно до пунктів 1, 3 Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 (що набрала чинності для України 24.08.1991) договірні держави видають своїм сухопутним військам накази, які відповідають Положенню про закони і звичаї війни на суходолі. Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення, підлягає відповідальності у формі відшкодування збитків, якщо для цього є підстави. Вона є відповідальною за всі дії, вчинені особами, які входять до складу її збройних сил.

Відтак, стягнення відповідних збитків має здійснюватись із держави в цілому, за рахунок усіх наявних у неї активів, зокрема і майна підрозділів специфічного апарату держави, який реалізує її функції, в тому числі як державних органів, так і інших підприємств, організацій, установ, які реалізовують відповідні державні функції, незважаючи, який конкретно її підрозділ заподіяв шкоду.

За таких умов, пред`явлення позовних вимоги до Російської Федерації, як до держави в цілому не лише відповідає положенням матеріального закону, але являє собою ефективний спосіб захисту права позивача.

Враховуючи викладене вище, позовні вимоги Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст. 129 ГПК України та зважаючи на задоволення позову, витрати зі сплати судового збору в розмірі 1059800 грн покладаються на відповідача та стягуються в дохід Державного бюджету України, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору у порядку п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", а понесені позивачем витрати на проведення експертизи у сумі 2450000 грн покладаються на відповідача. Щодо заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу, то представник позивача зазначив, що докази цих витрат будуть подані у строки встановлені ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Російської Федерації (Russian Federation код ISO ru/rus 643) в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації (125993, ГСП-3, Російська Федерація, м. Москва, вул. Велика Дмитровка, 15А, буд. 1) на користь Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" (03115, м. Київ, пр. Берестейський, 121 В, офіс 106; ідентифікаційний код 01200244) майнову шкоду у сумі 2.625.355.487 (два мільярди шістсот двадцять п`ять мільйонів триста п`ятдесят п`ять тисяч чотириста вісімдесят сім) грн 53 коп, що в грошовому еквіваленті іноземної валюти становить 65283802 (шістдесят п`ять мільйонів двісті вісімдесят три тисячі вісімсот два) євро 80 євроцентів, а також та 2450000 (два мільйона чотириста п`ятдесят тисяч) грн витрат на проведення експертизи.

Стягнути з Російської Федерації (Russian Federation код ISO ru/rus 643) в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації (125993, ГСП-3, Російська Федерація, м. Москва, вул. Велика Дмитровка, 15А, буд. 1) в дохід Державного бюджету України судовий збір у сумі 1059800 (один мільйон п`ятдесят дев`ять тисяч вісімсот) грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення підписано 27.01.2025.

Суддя Сташків Р.Б.