Рішення

від 20.01.2025 по справі 914/2972/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.2025 Справа № 914/2972/24

За позовом: Приватного підприємства «Укртрансхолод», м. Черкаси,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Груп МС», с. Нова Кам`янка,

про стягнення заборгованості у розмірі 79 792, 43 грн

Суддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Амбіцької І.О.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився.

Приватне підприємство «Укртрансхолод» звернулось до Господарського суду Львівської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Груп МС» про стягнення заборгованості за договором міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом № 09/03 від 23.03.2021 у розмірі 79 792, 43 грн.

Ухвалою від 05.12.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та судове засідання призначено на 23.12.2024. Ухвалою суду від 23.12.2024 розгляд справи відкладено на 20.01.2025.

У судове засідання 20.01.2025, представник позивача не з`явився, 16.01.2025 на адресу суду надіслав клопотання про розгляд справи без його участі.

У судове засідання, яке відбулося 20.01.2025 представник відповідача не з`явився, причин неявки не повідомив, ухвали суду були скеровані поштою відповідачеві на його адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та на адресу суду не повернуті.

Відповідно до приписів п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи те, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, суд вбачає наявність підстав для розгляду справи по суті та прийняття рішення, при цьому, згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Позиція позивача.

Приватне підприємство «Укртрансхолод» (надалі позивач) звернулось до Господарського суду Львівської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Груп МС» (надалі відповідач) про стягнення заборгованості за договором від 23.03.2021 № 09/03 міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом у розмірі 79 792, 43 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 23.03.2021 між ним та відповідачем було укладено договір міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом № 09/03.

Відповідно до умов договору, позивач на замовлення відповідача здійснив перевезення вантажів автомобільним транспортом, а саме згідно із заявкою від 06.04.2021 № 6 вартість перевезення становить 43 258, 54 грн.

Відповідачем було підписано акт виконаних робіт щодо вищевказаного перевезення. Проте, в порушення умов договору та заявки, відповідач не виконав свої зобов`язання щодо оплати коштів за перевезення, у зв`язку з чим позивач 03.05.2024 надіслав відповідачу претензію з вимогою про оплату коштів, проте відповідачем оплати здійснено не було.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом про стягнення з відповідача 43 258, 54 грн заборгованості за надані послуги з перевезення.

Окрім цього, на підставі пункту 3.6 договору позивач просить стягнути на з відповідача 20 % штрафу у розмірі 8 651, 70 грн, пеню у розмірі 23 235, 16 грн та 3 % річних у розмірі 4 647, 03 грн.

Позиція відповідача.

Відповідач участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, відзиву чи письмових обґрунтованих пояснень суду не представив, позовні вимоги не заперечив, доказів сплати заборгованості не подав.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд прийшов до висновків про те, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення виходячи з таких мотивів.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності із ст. 193 ГК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно, відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 909 ЦК України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Як встановлено судом, 23.03.2021 між ПП «Укртрансхолод» (перевізник) та ТзОВ «Агро Груп МС» (замовник) укладено договір міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом № 09/03 (далі - договір).

Пунктом 1.2 договору передбачено, що перевізник зобов`язується прийняти і доставити ввірений йому замовником вантаж до пункту призначення і передати його вантажоодержувачу, а замовник зобов`язується оплатити перевезення вантажу відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п.1.4 договору вартість перевезення, форма і схема оплати вказуються в заявці на перевезення, яка є невід`ємною частиною цього договору.

06.04.2021 між ПП « Укртрансхолод» та ТзОВ «Агро Груп МС» підписано заявку № 6 до договору на перевезення вантажу (картопля власного виробництва 21 000 кг) за маршрутом: Ulbjerg КС, Tingvej 21, Skals (Denmark) - м. Львів, - транспортним засобом НОМЕР_1 , CA1188ХХ. Дата та час завантаження - 07.04.2021 09:00 - 18:00. Сума оплати 1 300, 00 євро. Термін оплати - 14 днів з дати розвантаження.

Оскільки перевезення здійснювалось за маршрутом Данія Україна, до спірних відносин підлягають застосуванню також норми Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 (далі - Конвенція).

Статтею 1 Конвенції встановлено, що ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Відповідно до ст. 4 Конвенції, договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної (CMR).

За приписами ст. 5 Конвенції вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна. Перший примірник передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника. Слід вказати, що CMR є документом, який підтверджує факт укладення договору автомобільного перевезення вантажу.

Відносини між автомобільними перевізниками та замовниками транспортних послуг регулюються також положеннями Закону України "Про автомобільний транспорт" та Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363.

Відповідно до статті 50 названого Закону, договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо). Істотними умовами договору є: найменування та місцезнаходження сторін; найменування та кількість вантажу, його пакування; умови та термін перевезення; місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами.

Як встановлено судом, міжнародною товарно-транспортною накладною CMR № 5445138 підтверджується перевезення ПП «Укртрансхолод» вантажу, масою 21 642 кг транспортним засобами д.н.з. НОМЕР_1 , CA1188ХХ із місцем навантаження - Skals (Denmark) - 08.04.2021 та місцем розвантаження-Львівська обл, с. Нова Кам`янка.

13.04.2021 позивачем та відповідачем підписано акт надання послуг № 1000 та ПП «Укртрансхолод» виставило ТзОВ «АГРО ГРУП МС» рахунок № 1000 на оплату послуг перевезення вантажу на суму 43 258, 54 грн.

Судом встановлено, що акт від 13.04.2021 № 1000 про надання послуг з перевезення було підписано ТзОВ «Агро Груп МС» без заперечень та зауважень, що підтверджує отримання ним вантажу, а отже виконання позивачем договору у повному обсязі.

Однак, у визначений сторонами в заявці від 06.04.2021 № 6 строк (14 днів з дати розвантаження), відповідач вартості послуг з перевезення на суму 43 258, 54 грн позивачу не сплатив.

Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки матеріалами справи підтверджено факт надання позивачем послуг відповідачу з перевезення вантажу, факт отримання відповідачем вказаного вантажу, суд вбачає наявність достатніх підстав для стягнення суми заборгованості за надані позивачем (перевізником) послуги у розмірі 43 258, 54 грн.

Щодо заявлених позивачем до стягнення пені в розмірі 23 235, 16 грн, штрафу 8 651, 70 грн та трьох процентів річних 4 647, 03 грн, то суд перевіривши розрахунки, зазначає наступне.

За змістом статей 610, 611, 612 ЦК України, невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язання є неустойка (частина перша статті 546 ЦК України). Згідно з приписами ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею, зокрема, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому за приписами частини першої статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до вимог частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Пунктом 3.6 договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати замовник сплачує перевізнику штраф у розмірі 20 % вартості перевезення, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Оскільки відповідачем не виконані умови договору щодо оплати послуг перевезення, він зобов`язаний сплатити на користь позивача суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми та штраф у розмірі 20 % вартості перевезення.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок позовних вимог про стягнення штрафу та трьох процентів річних від простроченої суми, судом встановлено, що позивачем вини нараховані вірно, відтак позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення повністю, та з відповідача на користь позивача слід стягнути 8 651, 70 грн штрафу та 4 647, 03 грн трьох процентів річних.

Щодо позовних вимог про стягнення пені у розмірі 23 235, 16 грн за 1 307 днів прострочення оплати, то судом встановлено що позивачем при їх розрахунку не враховані вимоги ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, яка передбачає що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Здійснивши відповідний перерахунок з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 ГК України, суд прийшов до висновку що позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення частково, з відповідача на користь позивача слід стягнути пеню в розмірі 3 253, 27 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Стаття 79 ГПК України визначає, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Долученими позивачем до матеріалів справи доказами підтверджено факт належного виконання умов договору щодо здійснення перевезення, а відповідачем не надано доказів, які б свідчили про належне виконання ним умов договору щодо здійснення оплати послуг з перевезення товару.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Відшкодування витрат позивача, пов`язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 7 ,13, 14, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агро Груп МС (80330, Львівська область, Львівський район, с. Нова Кам`янка, вул. Білути, буд. 42, код ЄДРПОУ 43433581) на користь Приватного підприємства «Агро Груп МС» (18003, Черкаська область, м. Черкаси, вул. Різдвяна, будинок 175/12, код ЄДРПОУ 37239849) суму в розмірі 62 080, 33 грн, з яких:

- 43 258, 54 грн основного боргу;

- 8 651, 70 грн штрафу;

- 4 647, 03 грн 3 % річних;

- 3 253, 27 грн пені;

- 2 269, 79 грн судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 27 січня 2025 року.

СуддяМанюк П.Т.