Ухвала

від 22.01.2025 по справі 915/383/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

УХВАЛА

22 січня 2025 року Справа № 915/383/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

розглянувши скаргу позивача на дії державного виконавця щодо повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання у справі

за позовом: Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. 19; ідентифікаційний код 40081200)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Шалару Олексій Ілліч ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )

про: стягнення 141 920,00 грн, звільнення об`єктів позивача від рекламних об`єктів відповідача шляхом демонтажу,

особа, дії якої оскаржуються: головний державний виконавець Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса) Дудка Алла Сергіївна (65023, Одеська обл., м. Одеса, вул. Пастера, буд. 58)

В С Т А Н О В И В:

31.12.2024 до суду від Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» надійшла скарга б/н від 31.12.2024 (вх. № 16527/24) на дії державного виконавця щодо повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, в якій позивач (стягувач) просить суд:

1.Визнати неправомірним (незаконним) повідомлення від 11.12.2024 головного державного виконавця Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Алли Сергіївни Дудка про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

2.Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Алли Сергіївни Дудка, яка полягає у не відкритті виконавчого провадження по виконанню рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.05.2023 у справі № 915/383/23 згідно судового наказу від 08.01.2024.

3.Зобов`язати Пересипський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відкрити виконавче провадження, прийнявши до виконання наказ Господарського суду Миколаївської області від 08.01.2024 по справі №915/383/23 про звільнення об`єктів регіональної філії «Одеська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» від рекламних конструкцій фізичної особи підприємця Шалару Олексія Ілліча, які розміщувались згідно договору №ОД/ДН-1-18-201д-НЮ від 12.04.2018, шляхом демонтажу конструкцій.

Скарга ґрунтується на підставі: статей 4, 18, 39, 74 Закону України «Про виконавче провадження» та мотивована, зокрема, тим, що 11.12.2024 головним державним виконавцем на той час Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Дудка Аллою Сергіївною винесене повідомлення про повернення виконавчого документу стягувану без прийняття до виконання на підставі п.6 с.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з тим, що у виконавчому документі не зазначена дата народження боржника-фізичної особи та не зазначені засоби примусового виконання рішення суду. Водночас, скаржник наголошує, що наказ по справі №915/383/23 від 08.01.2024, виданий Господарським судом Миколаївської області у справі відповідає всім вимогам чинного законодавства щодо виконавчого документа, а рішення головного державного виконавця Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Дудка Алли про те, що є виконавчий лист підлягає поверненню є необґрунтованим.

Відповідно до ст. 339-1 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Приписами ст. 340 ГПК України встановлено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 342 ГПК України скарга розглядається у двадцятиденний строк з дня прийняття її до розгляду у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

За такого, ухвалою суду від 06.01.2025 було постановлено розгляд скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» б/н від 31.12.2024 (вх. № 16527/24) на дії державного виконавця щодо повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання у справі № 915/383/23 призначити на 22 січня 2025 року о 14:00; головному державному виконавцю Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса) Дудці Аллі Сергіївні у строк до 17.01.2025 надати суду та направити стягувачу і боржнику письмові пояснення щодо скарги, з доданням до них: доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються пояснення, якщо такі докази не надані скаржником; документів, що підтверджують надіслання (надання) пояснень і доданих до них доказів іншим учасникам справи.

07.01.2025 до суду від Шалару Олексія Ілліча надійшов відзив б/н від 07.01.2025 (вх. № 168/25) на скаргу, в якому заявник просить суд відмовити в задоволенні вимоги скарги № 3, а саме у вимозі щодо зобов`язання Пересипського відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відкрити виконавче провадження, прийнявши до виконання наказ Господарського суду Миколаївської області від 08.01.2024 по справі №915/383/23 про звільнення об`єктів регіональної філії «Одеська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» від рекламних конструкцій фізичної особи підприємця Шалару Олексія Ілліча, які розміщувались згідно договору №ОД/ДН-1-18-201д-НЮ від 12.04.2018, шляхом демонтажу конструкцій.

Заперечення відповідача мотивовані тим, що на даний час судове рішення боржником виконане у повному обсязі в добровільному порядку. Відтак конструкція за адресою:

- м. Одеса, вул. Середньофонтанська на розі вул. Семінарської (тупикова призма), ст. Одеса-Головна демонтована в повному обсязі за участі представників скаржника.

-м. Одеса, вул. От. Головатого (ст. Одеса-Пересип) винесена за межі земельної ділянки (території), яка належить скаржнику;

- м. Одеса, вул. Чорноморського Козацтва (земляне полотно Пересипського мосту) продана іншій фізичній особі.

07.01.2025 до суду від представника позивача - адвоката Лунгул Л.А. та відповідача Шалару О.І. надійшли заяви про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, на які суд відреагував відповідною ухвалою від 10.01.2025.

13.01.2025 до суду від головного державного виконавця Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса) Дудки Алли Сергіївни надійшов відзив № 35 від 07.01.2025 на скаргу на дії/бездіяльність органу примусового виконання, в якому заявник просить суд:

1. Прийняти відзив головного державного виконавця Пересипського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Дудка Алли Сергіївни на скаргу про дії/бездіяльність органу примусового виконання рішень від 27.12.2024р.

2. Залишити скаргу по справі № 915/383/23 без задоволення у повному обсязі.

3. Розглянути справу без участі державного виконавця, про розгляд справи повідомити виконавця за тел. НОМЕР_2 або/чи e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1

4. Копію ухвали про прийняте рішення направити до Пересипського ВДВС у м. Одесі ПМУЮ (м. Одеса) за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Заболотного, буд.38-А, (e-mail: info_sv2@od.od.dvs.gov.ua).

Заперечення головного державного виконавця ґрунтуються, зокрема, на тому, що згідно аналізу всієї скарги посилання боржника є необґрунтованими, та такими що не відповідають діючому законодавству, та усі процесуальні рішення винесені виконавцями у строк та відповідають Закону України «Про виконавче провадження», Інструкції з організації примусового виконання рішень, та в подальшому здійснюватимуться з метою своєчасного, неупередженого та у повному обсязі виконання рішення суду.

Станом на момент проведення судового засідання інших заяв від учасників справи до суду не надходило.

22.01.2025 в засідання з`явився представник стягувача (скаржника), який підтвердив актуальність заявлених у скарзі вимог, відповів на запитання суду. Представники боржника і державного виконавця в судове засідання не з`явилися, хоча про час та дату проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

При цьому, суд зауважує, що ухвалою від 10.01.2025 було задоволено клопотання відповідача про участь в засіданні в режимі відеоконференції. Разом із тим, при розгляді 22 січня 2025 року справи № 915/383/23 відеоконференція із відповідачем з використанням системи vkz.court.gov.ua не відбулась, оскільки в період часу з 14 год. 01 хв. до 14 год. 05 хв. не вдалось встановити стійкий стабільний зв`язок з відповідним учасником, попри наявну у суду технічну можливість забезпечити проведення відеоконференції.

Судом враховано приписи ч. 5 ст. 197 ГПК України, відповідно до якої ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, його представник, який подав відповідну заяву, крім випадку коли суд після призначення судового засідання чи під час такого засідання втратив технічну можливість забезпечити проведення відеоконференції.

Відповідно до ч. 2 ст. 342 ГПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

22.01.2025 за результатами розгляду скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» б/н від 31.12.2024 (вх. № 16527/24) на дії державного виконавця щодо повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, на підставі статті 233 Господарського процесуального кодексу України, суд оголосив вступну та резолютивну частини ухвали.

Ознайомившись з матеріалами скарги, дослідивши надані докази у їх сукупності з матеріалами судової справи, суд встановив таке.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 15.05.2023 у справі № 915/383/23 було задоволено позовну заяву Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Фізичної особи-підприємця Шалару Олексій Ілліч; стягнуто з відповідача на користь позивача неустойку в розмірі 141 920,00 грн; ухвалено звільнити об`єкти Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» від рекламних конструкцій Фізичної особи-підприємця Шалару Олексія Ілліча, які розмішувались згідно Договору про надання рекламних послуг від 01.04.2018 (реєстр. № ОД/ДН-1-18-201д-НЮ від 12.04.2018), шляхом демонтажу конструкцій, що розташовані за адресами: - м. Одеса, вул. Чорноморського Козацтва (земляне полотно Пересипського мосту). - м. Одеса, вул. От. Головатого (ст. Одеса-Пересип). -м. Одеса, вул. Середньофонтанська на розі вул. Семінарської (тупикова призма), ст. Одеса-Головна; стягнуто з відповідача на користь позивача 5 368,00 грн судового збору.

Рішення суду набрало законної сили 21.12.2023.

08.01.2024 на виконання вказаного рішення стягувачу було видано відповідні накази.

Згідно зі ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Обов`язковість судових рішень гарантується, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод: право на судовий захист було б примарним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове судове рішення залишалося недіючим, на шкоду одній зі сторін.

Європейський суд з прав людини, рішення якого відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судом як джерело права, неодноразово наголошував щодо недопустимості невиконання або затягування виконання рішення національного суду в порушення прав іншої сторони.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі «Шмалько проти України» (заява №60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина «судового розгляду».

У рішенні від 17.05.2005 по справі «Чіжов проти України» (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

У рішеннях Європейського суду з прав людини від 26.07.2012 у справі «Савіцький проти України» (заява № 38773/05) та від 05.07.2012 у справі «Глоба проти України» (заява № 15729/07) вказано, що право на суд, захищене п. 1 ст. 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок. Тому необґрунтована тривала затримка виконання обов`язкового рішення може суперечити Конвенції. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України, Господарського процесуального кодексу України та практики Європейського суду з прав людини, рішення суду у справі № 915/383/23, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання та має бути виконане.

Примусове виконання рішень в Україні покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених Законом України «Про виконавче провадження» випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до частини 2 статті 7 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження». Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій виконавців.

Зазначеним Законом регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

В силу положень ст. 1 Закону «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Дослідивши обставини скарги та оцінивши у відповідності до ст. 86 ГПК України докази, надані учасниками, проаналізувавши норми чинного законодавства, які регулюють спірні відносини, суд дійшов наступних висновків.

Матеріали скарги свідчать про таке:

02.12.2024 Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» була направлена до Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (в подальшому перейменований у Пересипський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса)) заява стягувача про примусове виконання рішення відповідно до наказу, виданого Господарського суду Миколаївської області від 08.01.2024 по справі №915/383/23.

11.12.2024 головним державним виконавцем на той час Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Дудка Аллою Сергіївною винесене повідомлення про повернення виконавчого документу стягувану без прийняття до виконання на підставі п.6 с.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з тим, що у виконавчому документі не зазначена дата народження боржника-фізичної особи та не зазначені заходів примусового виконання рішення суду.

Вказане повідомлення державного виконавця і стало для стягувача підставою для звернення до суду із відповідною скаргою.

Суд зауважує, що приписами ст. 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» передбачено, що примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади повинні діяти у спосіб, на підставі та у межах повноважень, визначених законом.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

У відповідності з п. п. 1,1-1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» примусовому виконанню підлягають рішення на підставі, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; судових наказів.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувана та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувана та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.

З урахуванням наведеного, суд наголошує, що виконавчий документ, а саме наказ Господарського суду Миколаївської області від 08.01.2024, виданий на виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.05.2023 у справі № 915/383/23, яке набрало законної сили 21.12.2023, про звільнення об`єктів Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» від рекламних конструкцій Фізичної особи-підприємця Шалару Олексія Ілліча, які розмішувались згідно Договору про надання рекламних послуг від 01.04.2018 (реєстр. № ОД/ДН-1-18-201д-НЮ від 12.04.2018), шляхом демонтажу конструкцій, що розташовані за адресами: - м. Одеса, вул. Чорноморського Козацтва (земляне полотно Пересипського мосту). - м. Одеса, вул. От. Головатого (ст. Одеса-Пересип). -м. Одеса, вул. Середньофонтанська на розі вул. Семінарської (тупикова призма), ст. Одеса-Головна, відповідає усім вимогам, визначеним для виконавчого документа у ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Так, у вказаному виконавчому документі зазначено:

1) назву і дату видачі документа (Наказ, дата видачі: 08.01.2024), найменування органу (Господарський суд Миколаївської області), прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала (суддя Смородінова О.Г.);

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ (На виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.05.2023, залишеного без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2023);

3-4) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувана та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувана та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків) (Стягувач: Акціонерне товариство «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. 19; ідентифікаційний код 40081200); Боржник: Фізична особа-підприємець Шалару Олексій Ілліч ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ));

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень (Звільнити об`єкти Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» від рекламних конструкцій Фізичної особи-підприємця Шалару Олексія Ілліча, які розмішувались згідно Договору про надання рекламних послуг від 01.04.2018 (реєстр. № ОД/ДН-1-18-201д-НЮ від 12.04.2018), шляхом демонтажу конструкцій, що розташовані за адресами:

- м. Одеса, вул. Чорноморського Козацтва (земляне полотно Пересипського мосту).

- м. Одеса, вул. От. Головатого (ст. Одеса-Пересип).

-м. Одеса, вул. Середньофонтанська на розі вул. Семінарської (тупикова призма), ст. Одеса-Головна);

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню) (Рішення набрало законної сили « 21» грудня 2023 року);

7) строк пред`явлення рішення до виконання (Наказ може бути пред`явлений до примусового виконання протягом трьох років).

По-перше, суд зауважує, що за змістом ч. 1 та ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Вимоги статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» щодо зазначення у виконавчому документі дати народження боржника стосуються тільки фізичної особи, а боржником за наказом Господарського суду Миколаївської області від 08.01.2024, виданого на виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.05.2023 у справі № 915/383/23, є фізична особа-підприємець.

Визначення поняття фізичної особи міститься у статті 24 Цивільного кодексу України, відповідно до якої людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

Згідно із частиною першою статті 128 Господарського кодексу України, громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 50 ЦК України, фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Приписами ст. 51 ЦК України передбачено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

У господарських відносинах фізичні особи-підприємці беруть участь насамперед як підприємці, а не як фізичні особи, та лише на підставі їх реєстрації і внесення відомостей про них до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Суд звертає увагу Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на те, що у межах цієї справи боржник виступає не як фізична особа (громадянин) Шалару Олексій Ілліч, а як суб`єкт підприємницької діяльності - Фізична особа-підприємець Шалару Олексій Ілліч, відомості про яку містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Крім того, чинним законодавством України не встановлено обов`язку зазначення судом у виконавчому документі дати народження фізичної особи-підприємця.

Вказане в частині того, що відсутність у виконавчому документі відомостей про дату народження боржника не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчого документа без прийняття до виконання узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах: від 07.06.2022 у справі № 761/20750/13, від 29.04.2021 у справі № 686/3941/19, від 27.05.2020 у справі № 520/13681/14-ц, від 08.05.2019 у справі № 813/2125/16, від 22.08.2018 у справі № 471/283/17-ц, від 26.12.2018 у справі № 749/1181/16-ц, від 27.12.2018 у справі № 469/1357/16-ц.

По-друге, суд відзначає, що згідно з ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

У резолютивній частині рішення має бути остаточна відповідь щодо усіх вимог, які були предметом судового розгляду. При цьому господарські суди повинні зазначати: у рішенні про вчинення певних дій або припинення певних дій - відповідний припис, наприклад: «Такому-то звільнити таке-то приміщення (із зазначенням його найменування, місцезнаходження згідно з поштовою адресою, площі)», «Такому-то припинити такі-то дії, які перешкоджають доступу такого-то у приміщення (із зазначенням тих же даних про приміщення)», строк виконання відповідних дій та/або про видачу наказу про примусове виконання рішення.

Резолютивною частиною рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.05.2023 у справі № 915/383/23 передбачено, зокрема:

«Звільнити об`єкти Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» від рекламних конструкцій Фізичної особи-підприємця Шалару Олексія Ілліча, які розмішувались згідно Договору про надання рекламних послуг від 01.04.2018 (реєстр. № ОД/ДН-1-18-201д-НЮ від 12.04.2018), шляхом демонтажу конструкцій, що розташовані за адресами:

- м. Одеса, вул. Чорноморського Козацтва (земляне полотно Пересипського мосту).

- м. Одеса, вул. От. Головатого (ст. Одеса-Пересип).

-м. Одеса, вул. Середньофонтанська на розі вул. Семінарської (тупикова призма), ст. Одеса-Головна».

При цьому, суд наголошує, що обов`язок Фізичної особи-підприємця Шалару Олексія Ілліча (відповідач у справі № 915/383/23, замовник у договірних правовідносинах, на підставі яких було заявлено позовні вимоги) протягом двох тижнів після дати закінчення періоду проведення рекламної кампанії або припинення Договору або відповідної додаткової угоди демонтувати рекламну конструкцію власними силами у присутності представників виконавця згідно з проектною документацією, дотриманням норм техніки безпеки, електробезпеки, пожежної безпеки та санітарних норм за наявності відповідної ліцензії або залучати для демонтажу на підставі договору особу, яка має таку ліцензію, передбачено умовами укладеного між сторонами Договору про надання рекламних послуг від 01.04.2018 (реєстр. № ОД/ДН-1-18-201д-НЮ від 12.04.2018) (п. 2.2.15), на підставі якого заявлені позовні вимоги у даній справі.

Крім того, статус Фізичної особи-підприємця Шалару Олексія Ілліча як боржника було чітко визначено судом за змістом наказу Господарського суду Миколаївської області від 08.01.2024 у справі № 915/383/23.

З урахуванням наведеного, суд погоджується з доводами скаржника про те, що відсутність в резолютивній частині рішення суду слова «зобов`язати» не означає відсутність заходів примусового виконання рішення, адже рішення містить вказівку на відповідні дії зобов`язального характеру та спосіб виконання рішення суду («звільнити», «шляхом демонтажу»), а також вказівку на боржника (Фізична особа-підприємець Шалару Олексій Ілліч).

Таким чином, резолютивна частина вказаного судового рішення та виданий на його підставі наказ господарського суду передбачають заходи примусового виконання рішень.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що повертаючи виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання з підстав відсутності у ньому дати народження боржника, а також не зазначення заходів примусового виконання рішення суду, державний виконавець не виконав обов`язки, покладені на нього Законом України «Про виконавче провадження».

При цьому, заперечення відповідача, викладені у відзиві б/н від 07.01.2025 (вх. № 168/25) на скаргу, щодо виконання боржником судового рішення та відчуження однієї зі спірних конструкцій відхиляються судом, оскільки стверджувані Шалару Олексієм Іллічем обставини, по-перше, не спростовують протиправності дій державного виконавця, а по-друге, не підтверджені жодними доказами.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців (стаття 2 зазначеного Закону).

За змістом статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Водночас належним доказом вжиття усіх передбачених Законом заходів з примусового виконання рішення суду, що свідчить про повноту виконавчих дій, є повне виконання рішення суду.

Невиконання рішення суду, що набрало законної сили, свідчить про неповноту виконавчих дій, що є недопустимим з огляду на положення статті 129-1 Конституції України.

Отже, виконавець зобов`язаний вживати передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

За приписами статті 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що бездіяльність головного державного виконавця Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Дудки Алли Сергіївни, яка полягає у не відкритті виконавчого провадження по виконанню рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.05.2023 у справі № 915/383/23 згідно судового наказу від 08.01.2024 є неправомірною, а отже скарга Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» б/н від 31.12.2024 (вх. № 16527/24) на дії державного виконавця щодо повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання у справі № 915/383/23 підлягає задоволенню в повному обсязі.

Розподіл витрат, пов`язаних з розглядом скарги в порядку ст. 344 ГПК України не здійснюється, оскільки нормами Закону України «Про судовий збір» не встановлено розміру ставки судового збору за звернення до суду зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, інших витрат пов`язаних з розглядом скарги учасниками судового процесу не заявлено.

Керуючись ст. ст. 74, 76-79, 86, 219, 220, 232, 233, 234, 235, 339-343 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

1 Скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» б/н від 31.12.2024 (вх. № 16527/24) на дії державного виконавця щодо повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання у справі № 915/383/23 задовольнити.

2. Визнати неправомірним (незаконним) повідомлення від 11.12.2024 головного державного виконавця Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Дудки Алли Сергіївни про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

3. Визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Дудки Алли Сергіївни, яка полягає у не відкритті виконавчого провадження по виконанню рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.05.2023 у справі № 915/383/23 згідно судового наказу від 08.01.2024.

4. Зобов`язати Пересипський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відкрити виконавче провадження, прийнявши до виконання наказ Господарського суду Миколаївської області від 08.01.2024 по справі №915/383/23 про звільнення об`єктів регіональної філії «Одеська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» від рекламних конструкцій фізичної особи підприємця Шалару Олексія Ілліча, які розміщувались згідно договору №ОД/ДН-1-18-201д-НЮ від 12.04.2018, шляхом демонтажу конструкцій.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена у порядку та у строки, визначені статтями 255, 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано судом 27.01.2025.

Суддя О.Г. Смородінова