Рішення
від 03.10.2024 по справі 921/495/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 жовтня 2024 року м. ТернопільСправа № 921/495/24

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Боровця Я.Я.

за участю секретаря судового засідання Крутіної Ю.С.

Розглянув справу у порядку загального позовного провадження

за позовом Керівника Тернопільської окружної прокуратури, бул. Т.Шевченка, 7, м. Тернопіль в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби, вул. Костюшка, 8, м. Львів, в особі Тернопільської міської ради, вул. Листопадова, 5, м. Тернопіль, в особі Управління розвитку спорту та фізичної культури Тернопільської міської ради, бул. Т.Шевченка, 1, м. Тернопіль

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач", проспект Злуки, 2В, м. Тернопіль.

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів "Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа №2 імені Юрія Горайського" Тернопільської міської ради, вул. Князя Острозького, 16, м. Тернопіль

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення грошових коштів у розмірі 28 395,96 грн ( з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог ).

За участю учасників судового процесу:

від прокуратури : Фігель О.Т. - прокурор,

від позивача Західного офісу Держаудитслужби: Стефанів І.І. представник,

від відповідача: Пелех Л.Ю. представник.

Судові процедури

Судом роз`яснено форму і стадії судового провадження, що здійснюється у межах справи згідно до вимог ГПК України.

Фіксування судового засідання технічними засобами здійснюється відповідно до статті 222 ГПК України.

Заяв про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання з підстав, визначених ст. ст. 35-37 ГПК України не надходило.

Суть справи.

Керівник Тернопільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби, в особі Тернопільської міської ради, в особі Управління розвитку спорту та фізичної культури Тернопільської міської ради звернувся до Господарського суду Тернопільської області із позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач" про визнання недійсними додаткових угод №3, №4, №5, №7 до договору про постачання електричної енергії споживачу №480 від 01.02.2021 та стягнення грошових коштів у розмірі 39 774,68 грн.

Відкриття провадження у справі.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.08.2024, для розгляду справи №921/495/24 визначено суддю Боровця Я.Я.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 19.08.2024 відкрито провадження у справі №921/495/24 за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 18.09.2024.

Також ухвалою суду від 19.08.2024 залучено до участі у справі №921/495/24 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів "Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа №2 імені Юрія Горайського" Тернопільської міської ради, код ЄДРПОУ 14034014.

Розгляд справи здійснювався за правилами загального позовного провадження.

Підготовче провадження.

Підготовче засідання вперше призначено на 18.09.2024.

Протокольною ухвалою від 18.09.2024 підготовче засідання відкладалося на 03.10.2024.

Відповідно до частини 3 статті 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

У підготовчому засіданні 03.10.2024 суд, після виходу із нарадчої кімнати, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Інші процесуальні дії.

26.09.2024 прокуратура звернулася до Господарського суду Тернопільської області із заявою (вх. №7471) про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення грошових коштів у розмірі 28 395,96 грн з підстав, викладених в ній.

Розглянувши заяви, суд зазначає таке.

Згідно частини 2 статті 46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Статтею 169 ГПК України передбачено, що заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Як визначено пунктом 1 частини 1 статті 177 ГПК України, остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу є одним з завдань підготовчого провадження.

Статтею 182 ГПК України визначено, що у підготовчому засіданні суд вирішує заяви та клопотання учасників справи.

Суд вважає, що заява позивача про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення грошових вимог у розмірі 28 395,96 грн та враховуючи, що остання відповідає вимогам чинного процесуального законодавства, подана до закінчення підготовчого засідання, а тому приймає її до розгляду як таку, що відповідає вимогам п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України.

Таким чином ціна позову, з урахуванням зменшення розміру позовних вимог становить 28 395,96 грн в частині стягнення грошових коштів.

Аргументи сторін

Правова позиція прокурора.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при укладанні спірних додаткових угод порушено вимоги п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме змінено ціну за одиницю товару у бік збільшення за відсутності відповідного коливання ціни такого товару на ринку, внаслідок чого безпідставно зменшено обсяги закупівлі. Враховуючи те, що додаткові угоди укладені з порушенням вимог Закону України "Про публічні закупівлі", прокурор, посилаючись на приписи ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, просить визнати їх недійсними. Оскільки Споживач сплатив кошти за постачання електричної енергії відповідно до ціни, вказаній у спірних додаткових угодах, тобто за збільшеною ціною, а тому прокурор вважає, що безпідставно переплачено бюджетних коштів в сумі 28 395,96 грн ( з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).

В якості правових підстав позову зазначено приписи ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", Закону України "Про публічні закупівлі", ст. ст.16, 202, 203, 215, 1212 Цивільного кодексу України.

У підготовчому засіданні прокурором підтримано позовні вимоги в повному обсязі, просить суд позов задоволити.

Також, 03.10.2024 прокуратурою надіслано клопотання про повернення судового збору - 50 % з Державного бюджету України, на підставі статті 130 ГПК України (вх. №7613).

Правова позиція позивача.

Представник позивача Західного офісу Держаудитслужби в підготовче засідання з"явився, позовні вимоги підтримує в повному обсязі з підстав, викладених у письмових поясненнях ( вх. №6969 від 05.09.2024), просить суд позов задоволити.

Представник позивача Тернопільської міської ради в підготовче засідання не з"явився.

Представник позивача Управління розвитку спорту та фізичної культури Тернопільської міської ради в підготовче засідання не з"явився.

Заперечення відповідача.

Представник відповідача в підготовче засідання з"явився, підтримав заяву (вх. № 7604 від 03.10.2024), в якій позов визнав в повному обсязі.

Пояснення третьої особи.

Третя особа явку свого представника в судове засідання не забезпечила, причин неявки суду не повідомила, вимог ухвали суду не виконала, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася, на підставі статей 120, 121 ГПК України - ухвалами суду, які надсилалися до електронного кабінету в електронній формі із застосуванням ЄСІТС в порядку, визначеному ГПК України, про що свідчать довідки про доставку електронного листа, сформовані Господарським судом Тернопільської області (містяться в матеріалах справи).

Згідно частин 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи, положення статті 13 ГПК України, якою в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, беручи до уваги, що явка представника третьої особи не визнавалась судом обов`язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ГПК України, та те, що третя особа не скористалася наданими їй процесуальними правами на подання письмових пояснень по суті спору, суд дійшов висновку, що у матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а неявка вказаного учасника справи не перешкоджає розгляду справи по суті.

Крім того, судом враховано, що у відповідності до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

- автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень (частина 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Отже, сторони не позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалами суду щодо даної справи у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Щодо наявності підстав прокурора для представництва інтересів держави в суді.

Статтею 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Межі повноважень прокурора передбачені як Господарським процесуальним кодексом України так і Законом України "Про прокуратуру".

Статтею 53 ГПК України встановлено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч.4).

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка визначає, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом (ч.1). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини (ч.3).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва (ч.4).

Системне тлумачення положень ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 923/35/19, від 23.07.2020 у справі № 925/383/18, від 30.07.2020 у справі №904/5598/18, від 17.08.2020 у справі №924/1240/18 та від 31.08.2020 у справі №913/685/19.

Одним із ключових для застосування норм ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та визначення згаданого елемента є поняття "інтерес держави".

"Інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора із захисту суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 19.09.2019 у справі № 815/724/15, від 28.01.2021 у справі № 380/3398/20, від 05.10.2021 у справі № 380/2266/21, від 02.12.2021 у справі № 320/10736/20 та від 23.12.2021 у справі № 0440/6596/18.

Поняття " орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

Правова позиція наведена в постановах Верховного Суду у справі № 924/1237/17 від 20.09.2018, у справі № 918/313/17 від 27.02.2018.

Щодо підстав для звернення прокурора в інтересах держави в особі Державної аудиторської служби.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі", уповноважений орган це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері публічних закупівель.

Статтею 7 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що державне регулювання та контроль у сфері закупівель здійснюють уповноважений орган та інші органи відповідно до їх компетенції. Контроль у сфері закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Як визначено статтею 8 Закону України "Про публічні закупівлі" моніторинг процедури закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи (далі - органи державного фінансового контролю). Моніторинг процедури закупівлі здійснюється протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та його дії.

Здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (стаття 1 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні").

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, в тому числі суб`єктах господарювання, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належить суб`єктам господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.

Органу державного фінансового контролю надається право: перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізія ми приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (п. п. 1, 7, 8, 10 ч.1 ст. 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні").

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні унормовано приписами Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою КМУ від 03.02.2016 № 43.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за №43 від 03.02.2016, Державна аудиторська служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Основними завданнями Держаудитслужби є реалізація державної політики у сфері державного фінансового контролю; здійснення державного фінансового контролю, спрямованого на оцінку ефективного, законного, цільового, результативного використання та збереження державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, досягнення економії бюджетних коштів (п.3 Положення про Державну аудиторську службу України) .

Пунктом 4 Положення про Державну аудиторську службу України визначено, що Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань: реалізує державний фінансовий контроль через здійснення: державного фінансового аудиту; перевірки закупівель; інспектування (ревізії); моніторингу закупівель; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства (п.6 Положення).

Таким чином, Державна аудиторська служба України як орган, який здійснює фінансовий контроль, при моніторингу публічних закупівель має право при виявленні випадків недотримання законодавства про державні закупівлі та не виконанні підконтрольною установою вимог до усунення відповідних порушень, звернутися до суду в інтересах держави, а також в разі виявлення порушень законодавства має право пред`явити обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

Таким чином, Держаудитслужба є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2018 у справі №826/9672/17 та у постанові Верховного Суду у складі колегії об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, у постановах Верховного Суду від 05.08.2021 у справі №911/1236/20, від 10.02.2022 у справі №927/284/21, від 31.05.2022 у справі №927/515/21.

Водночас, положення вищевказаних нормативно-правових актів не визначають конкретні предмети і підстави позовів, з якими уповноважений орган має право звернутися до суду, оскільки зазначене було б неправомірним обмеженням повноважень такого органу у визначенні способу захисту та забезпеченні здійснення судового захисту інтересів держави.

Правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17.

Постановою Кабінету Міністрів України № 266 від 06.04.2016 "Про утворення міжрегіональних територіальних органів Державної аудиторської служби" затверджено перелік міжрегіональних територіальних органів Держаудитслужби України.

Відповідно до п.1 Постанови, міжрегіональні територіальні органи Держаудитслужби за переліком згідно додатку 1 утворюються як юридичні особи публічного права.

Згідно наказу Держаудитслужби України № 23 від 02.06.2016 затверджено Положення про Західний офіс Держаудитслужби, згідно якого Західний офіс Держаудитслужби підпорядковується Держаудитслужбі та є її міжрегіональним територіальним органом. У складі Офісу утворюються як структурні підрозділи управління у Волинській, Закарпатській, ІваноФранківській, Рівненській, Тернопільській, Чернівецькій, Хмельницькій областях. Повноваження Західного офісу Держаудитслужби, визначені зазначеним наказом кореспондуються із Положенням про Державну аудиторську службу України.

Наказом Західного офісу Держаудитслужби від 22.02.2022 за № 117 затверджено Положення про Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області, згідно якого основним завданням управління є реалізація повноважень Західного офісу Держаудитслужби на території Тернопільської області.

Таким чином, Західний офіс Держаудитслужби є органом, уповноваженим державою на здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах на території Тернопільської області.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

03.07.2024 Тернопільською окружною прокуратурою у листі за №50-89-5756ВИХ-24 доведено Західному офісу Держаудитслужби про допущені порушення при укладенні Додаткових угод до Договору про постачання електричної енергії споживачу №480 від 01.02.2021 та не вжиття заходів до усунення порушень в межах визначених законодавством повноважень.

Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області відповіддю листом від 11.07.2024 повідомлено прокуратуру про те, що заходи не вживалися у зв`язку з відсутністю правових підстав та заходи позовного характеру шляхом звернення до суду здійснюватися не будуть. Водночас, висловлено прохання щодо вжиття прокуратурою заходів представницького характеру в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру". Також, управління не заперечувало щодо звернення прокуратури з відповідним позовом до суду.

Оскільки доказів протилежного матеріали справи не містять, вказаним уповноваженим органом у даних спірних правовідносинах жодних дієвих заходів з метою усунення порушень, вказаних окружною прокуратурою, не вжито.

Наведене утворює передбачений вимогами Конституції України та Закону України "Про прокуратуру" винятковий випадок, за якого порушення відповідачем інтересів держави супроводжується неналежним виконанням уповноваженим органом функцій із їх захисту, та є підставою для застосування представницьких повноважень прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах Західного офісу Державної аудиторської служби України.

За наведених мотивів суд погоджується з доводами прокурора, що Західний офіс Держаудитслужби є компетентним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Держаудитслужба є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель.

Правовий висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.09.2020 у справі №911/1534/19.

Оскільки Держаудитслужба є компетентним органом, уповноваженим державою на здійснення функцій контролю за використанням коштів державного бюджету, зокрема для здійснення закупівель, суд дійшов висновку, що прокурором правильно визначено останню як особу, в інтересах якої він звернувся до суду за захистом порушеного інтересу держави.

Разом з цим, позовна заява прокурором подана в інтересах держави в особі Тернопільської міської ради з огляду на те, що джерелом фінансування предмету закупівлі є кошти бюджету.

Згідно статті 2 Закону України "Про публічні закупівлі" до замовників, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону, належать: юридичні особи, які є підприємствами, установами, організаціями (крім тих, які визначені у пунктах 1 і 2 цієї частини) та їх об`єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак: юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів; органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи.

Як зазначено в преамбулі Закону, цей Закон визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад.

Потреби територіальної громади у певних товарах, роботах та послугах, реалізуються через правовий механізм публічних закупівель.

Згідно статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 30.07.2020 у справі №904/5598/18, від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах серед іншого поєднання місцевих і державних інтересів; державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування; судового захисту прав місцевого самоврядування.

Вказані принципи місцевого самоврядування означають, що в Україні збігаються державні і місцеві інтереси.

Як визначено статтею 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" селищні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Статтею 64 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено , що видатки, які здійснюються органами місцевого самоврядування на потреби територіальних громад, їх розмір і цільове спрямування визначаються відповідними рішеннями про місцевий бюджет. Видатки місцевого бюджету формуються відповідно до розмежування видатків між бюджетами, визначеного Бюджетним кодексом України, для виконання повноважень органів місцевого самоврядування. Видатки місцевого бюджету здійснюються із загального та спеціального фондів місцевого бюджету відповідно до вимог Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України.

Бюджетним кодексом України визначаються правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства.

Бюджетна система України складається зокрема з державного бюджету та місцевих бюджетів. Місцеві бюджети - бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування ( статті 2, 5 Бюджетного кодексу України).

Згідно з положеннями статті 22 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів, що уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків бюджету, зобов`язані ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері.

Відповідно до статті 26 Бюджетного кодексу України, контроль за дотриманням бюджетного законодавства спрямований на забезпечення ефективного і результативного управління бюджетними коштами та здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу його учасниками відповідно до цього Кодексу та іншого законодавства, а також забезпечує, зокрема, досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефективності і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень.

Джерелом фінансування вказаної у позовній заяві закупівлі є кошти місцевого бюджету.

Тернопільська міська рада є представницьким органом місцевого самоврядування, який наділений правом представляти інтереси територіальної громади, приймати від її імені рішення та здійснювати в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування.

Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності.

Для реалізації наданих повноважень ради мають право звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Держава створює умови для ефективного використання бюджетних коштів при закупівлі товарів, робіт та послуг, створюючи відповідні механізми при проведенні закупівель, які закладені в Законі України "Про публічні закупівлі". Дотримуватись цих правил повинні всі учасники процедур закупівель.

Порушення законодавства про публічні закупівлі при укладенні додаткових угод про збільшення ціни на товар спричиняє істотну шкоду інтересам держави та територіальної громади щодо здійснення комунальної власності, тобто права територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися та розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном (коштами), що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування і, як наслідок, не відповідає суспільному інтересу.

Використання коштів місцевого бюджету беззаперечно становить суспільний інтерес, стосується прав та інтересів великого кола осіб мешканців територіальної громади.

З огляду на викладене, Тернопільська міська рада приймає участь у формуванні бюджету та забезпечує його виконання, а також зобов`язана забезпечити раціональне та максимально ефективне використання бюджетних коштів, приймає рішення про використання виділених коштів, контролює належне і своєчасне відшкодування шкоди, заподіяної державі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19.

03.07.2024 Тернопільською окружною прокуратурою у листі №50-89-5755ВИХ-24 доведено Тернопільській міській раді про допущені порушення при укладенні Додаткових угод до Договору про постачання електричної енергії Споживачу №480 від 01.02.2021 та не вжиття заходів до усунення порушень в межах визначених законодавством повноважень.

Тернопільська міська рада листом - відповіддю від 17.07.2024 повідомлено прокуратуру про прохання щодо вжиття прокуратурою заходів представницького характеру в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру". Також, не заперечила щодо звернення прокуратури з відповідним позовом до суду.

Наведене свідчить про нездійснення органом самоврядування захисту інтересів держави, яке проявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень, адже будучи обізнаним про порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається, що беззаперечно свідчить про бездіяльність органу уповноваженого державою на виконання відповідних функцій у спірних правовідносинах.

Як вказує прокурор, оскільки правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів становлять суспільний інтерес, а додаткові угоди, на підставі яких ці кошти витрачено, такому суспільному інтересу не відповідають, Тернопільська міська рада мала можливість та достатньо часу на них відреагувати, проте жодних заходів до відновлення інтересів держави не вжила.

Враховуючи наведене, суд вважає належним чином обґрунтованою наявність підстав для звернення прокурора до суду з відповідним позовом в інтересах держави в особі Тернопільської міської ради.

Також, позовна заява прокурором подана в інтересах держави в особі Управління розвитку спорту та фізичної культури Тернопільської міської ради.

"Комплексної дитячо-юнацької спортивної школи №2 імені Юрія Горайського" Тернопільської міської ради засновано на власності Тернопільської міської територіальної громади. Засновником закладу є Тернопільська міська рада. Координацію діяльності Спортивної школи здійснює управління розвитку спорту та фізичної культури Тернопільської міської ради (Управління) (п.1.2 Статуту).

Відповідно до п.1.1 Розділу 1 Положення про Управління розвитку та фізичної культури Тернопільської міської ради, затвердженого рішенням Тернопільської міської ради від 29.01.2021, Управління розвитку спорту та фізичної культури Тернопільської міської ради є виконавчим органом Тернопільської міської ради, утворюється міською радою, їй підзвітне та підконтрольне, підпорядковане виконавчому комітету та міському голові.

Пунктом 1.7 Розділу 1 Положення визначено, що Управління є юридичною особою, має самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Державного казначейства, інші необхідні штампи, бланки, реквізити.

Згідно з п.2.6, п.2.7 Розділу 2 Положення завданням Управління, серед іншого, є здійснення контролю щодо ефективного використання основних фондів, обігових коштів, банківських кредитів підвідомчими комунальними закладами, підприємствами та організаціями. Здійснення в установленому порядку розподілу фінансування підвідомчих комунальних закладів, підприємств та організацій.

Отже, оскільки, координацію діяльності Спортивної школи здійснює Управління розвитку спорту та фізичної культури Тернопільської міської ради, то, відповідно, уповноважене на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів міського бюджету, а тому є належним позивачем у цій справі.

28.06.2024 Тернопільською окружною прокуратурою у листі №50-89-5647ВИХ-24 доведено Управлінню розвитку спорту та фізичної культури Тернопільської міської ради про допущені порушення при укладенні Додаткових угод до Договору про постачання електричної енергії Споживачу №480 від 01.02.2021 та не вжиття заходів про усунення порушень в межах визначених законодавством повноважень.

Управління розвитку спорту та фізичної культури Тернопільської міської ради

листом - відповіддю від 18.07.2024 повідомлено прокуратуру про прохання щодо вжиття прокуратурою заходів представницького характеру в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру". Також, не заперечила щодо звернення прокуратури з відповідним позовом до суду.

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Правова позиція Верховного Суду, висловлена у постанові від 20.09.2018 у справі №924/1237/17.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18 встановила, що сам факт не звернення до суду уповноваженого органу, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та мав змогу захистити порушені інтереси свідчить, що такий орган неналежно виконує свої повноваження.

Внаслідок нездійснення вказаними органами належних заходів інтереси держави залишаються незахищеними.

На виконання вимог ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", 01.08.2024 Тернопільською окружною прокуратурою повідомлено Західний офіс Держаудитслужби, Тернопільську міську раду та Управління розвитку спорту та фізичної культури Тернопільської міської ради листами повідомленнями про представництво інтересів держави шляхом подання позову до суду.

Оскільки позивачі були обізнані про відповідне порушення прав держави, не вчинили належних дій на усунення таких порушень та захист прав та інтересів держави, суд вважає, що у даному випадку прокуратурою доведено наявність підстав для здійснення представницьких функцій шляхом звернення до суду з позовом у цій справі в інтересах держави.

Щодо третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - "Комплексної дитячо-юнацької спортивної школи №2 імені Юрія Горайського" Тернопільської міської ради, суд зазначає таке.

23.04.2021 рішенням Тернопільської міської ради за №8/5/25 затверджено Статут "Комплексної дитячо-юнацької спортивної школи №2 імені Юрія Горайського" Тернопільської міської ради.

"Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа №2 імені Юрія Горайського" Тернопільської міської ради (Спортивна школа) є закладом спеціалізованої позашкільної освіти спортивного профілю - закладом фізичної культури і спорту, який забезпечує розвиток здібностей вихованців в обраному виді спорту, визнаному в Україні, створює необхідні умови для гармонійного виховання, фізичного розвитку, повноцінного оздоровлення, змістовного відпочинку і дозвілля дітей та молоді, самореалізації, набуття навичок здорового способу життя, підготовки спортсменів для резервного спорту. Спортивну школу засновано на власності Тернопільської міської територіальної громади. Засновником закладу є Тернопільська міська рада. Координацію діяльності Спортивної школи здійснює управління розвитку спорту та фізичної культури Тернопільської міської ради (Управління). Спортивна школа є неприбутковим закладом. У своїй діяльності Спортивна школа керується Конституцією та Законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами центральних органів виконавчої влади, рішеннями Тернопільської міської ради, її виконавчого комітету, розпорядженнями міського голови, наказами Управління, Положенням про дитячо-юнацьку спортивну школу і цим Статутом (п.1.1, п.1.2, п.1.3 Статуту).

Спортивна школа набуває права юридичної особи з дня реєстрації Статуту, затвердженого засновником . Спортивна школа має самостійний баланс, може відкривати поточний та інші рахунки в Державному Казначействі та в банківських установах у порядку та на умовах, передбачених чинним законодавством України, від свого імені укладати угоди, які не суперечать чинному законодавству, набувати майнові та немайнові права та виконувати обов`язки, бути позивачем та відповідачем у суді (п.2.1, п.2.2 Статуту).

Відповідно до п.п. 6.1, 6.2 Статуту фінансово-господарська діяльність Спортивної школи проводиться відповідно до законодавства та Статуту. Фінансування Спортивної школи здійснюється за рахунок коштів власника (засновника) та/або відповідного бюджету, інших джерел, не заборонених законом.

Згідно п.п. 8.1, 8.2 Статуту Спортивна школа безпосередньо підпорядкована і підзвітна Засновнику та Управлінню. Контроль за діяльністю Спортивної школи здійснює Засновник, Управління, органи місцевого самоврядування, інші органи у межах своїх повноважень.

"Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа №2 імені Юрія Горайського" Тернопільська міська рада у спірних правовідносинах щодо закупівлі електричної енергії за Договором діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником товару в обсязі та в межах видатків, що визначені розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня.

Так, 28.06.2024 Тернопільською окружною прокуратурою у листі №50-89-5684ВИХ-24 доведено "Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа №2 імені Юрія Горайського" Тернопільської міської ради про допущені порушення при укладенні Додаткових угод до Договору про постачання електричної енергії споживчу №480 від 01.02.2021 та не вжиття заходів до усунення порушень в межах визначених законодавством повноважень.

"Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа №2 імені Юрія Горайського" Тернопільської міської ради листом - відповіддю від 12.07.2024 повідомлено прокуратуру про прохання щодо вжиття прокуратурою заходів представницького характеру в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру". Також, не заперечила щодо звернення прокуратури з відповідним позовом до суду.

У відносинах щодо розрахунків з постачальником електричної енергії за договором "Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа №2 імені Юрія Горайського" Тернопільської міської ради, яке є розпорядником бюджетних коштів, виступає не як суб"єкт владних повноважень, а як сторона у зобов"язальних правовідносинах .

Правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі №905/1907/21.

Фактичні обставини, встановлені судом.

"Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа №2 імені Юрія Горайського" Тернопільської міської ради прийнято рішення про проведення процедури закупівлі за номером UA-2021-01-20-004526-с щодо закупівлі ДК 021:2015 09310000-5 електрична енергія в кількості 137 000 кВт/год ., вартість обсягу становить 326 159,00 грн.

20.01.2021 "Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа №2 імені Юрія Горайського" Тернопільської міської ради на веб-порталі публічних закупівель "Ргоzоrrо" розміщено оголошення - переговорна процедура за № UА-2021-01-20-005264-с про намір здійснити закупівлю електричної енергії в обсязі 137 000 кВт/год, за бюджетні кошти з терміном постачання до 31.12.2021.

Переможцем процедури закупівлі визначено ТОВ "Тернопільелектропостач" з ціновою пропозицією 326 159,00 грн, оформлено Протоколом розкриття тендерних пропозицій.

Зі Звіту про результати проведення процедури закупівлі № UА-2021-01-20-004526-с слідує, що повідомлення про намір укласти договір ( під час застосування переговорної процедури) оприлюднено 20.01.2021.

01.02.2021 між "Комплексною дитячо-юнацькою спортивною школою №2 імені Юрія Горайського" Тернопільської міської ради (Споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач" (Постачальник) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №480.

Відповідно до пункту 2.1 Договору, Постачальник продає електричну енергію Споживачу - ДК 021:2015 - 09310000-5 Електрична енергія у кількості 137 000 кВт/год. для забезпечення потреб Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (придбаної) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Початком постачання електричної енергії Споживачу є дата 01.02.2021, зазначена в заяві приєднанні, яка є додатком №1 до цього Договору ( п. 3.1 Договору).

У розділі 5 Договору сторони визначили ціну, порядок обліку та оплати електричної енергії.

Так, ціна Договору на 2021 рік з врахуванням ПДВ становить 326 159,00 грн, виходячи з очікуваних обсягів споживання електроенергії (п.5.1 Договору).

Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до Специфікації, яка є додатком 4 до цього Договору ( п.5.2 Договору).

Ціна (тариф) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції Постачальника (п.5.3 Договору).

Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць ( п.5.5 Договору.

Оплата за спожиту електроенергію за цим Договором має бути здійснена протягом 20 календарних днів наступного місяця за звітним відповідно до наданого Акту Постачальника ( п.5.7 Договору).

Пунктом 7.2 Договору, Постачальник зобов"язався забезпечувати належну якість надання послуг з постачання електричної енергії відповідно до вимог чинного законодавства та цього Договору, в свою чергу Споживач зобов"язався забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору (п. 6.2 Договору).

Згідно п.15.1 Договору, цей Договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав Споживач та набуває чинності з 01.02.2021 до 31.12.2021, а в частині виконання зобов"язань Споживача щодо оплати діє до повного виконання Споживачем таких зобов"язань.

Як визначено пунктом 15.2 Договору відповідно до статті 41 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель" №114-ІХ від 19.09.2019, ст. 652 ЦКУ, ст.188 ГКУ, сторони за взаємною згодою можуть вносити зміни та доповнення до даного договору, викладаючи їх в додатках, які є невід"ємною частиною договору про закупівлю електричної енергії.

Постачальник має повідомити про зміну будь-яких умов Договору Споживача не пізніше, ніж за 20 днів до їх застосування з врахуванням інформації про право Споживача розірвати Договір шляхом опублікування нової редакції Договору та/чи нових редакцій договірних додатків, використовуючи різні засоби інформування, зазначені в цьому Договорі та комерційній пропозиції (п.15.3 Договору).

Згідно з п.15.8 Договору істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов`язань Сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема зміни ціни за одиницю Товару не більше як на 10 відсотків у разі коливання цін такого Товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в Договорі; у разі коливання ціни товару на ринку в межах до 10% від ціни за одиницю товару, Постачальник письмово звертається до Замовника (Споживача) щодо зміни ціни за одиницю товару. Наявність факту коливання ціни товару на ринку підтверджується довідкою(ми) або листом(ми) (завіреними копіями цих довідки(ок) або листа(ів)) відповідних органів, установ, організацій, які уповноважені надавати відповідну інформацію щодо коливання ціни товару на ринку. До розрахунку ціни за одиницю товару приймається ціна щодо розміру ціни на товар на момент укладання Договору (з урахуванням внесених раніше змін до Договору про закупівлю) та на момент звернення до вказаних органів, установ, організацій, що підтверджує коливання (зміни) цін на ринку товару, що є предметом закупівлі за цим Договором.

У разі необхідності внесення змін та доповнень до Договору кожна із Сторін має право звернутися до іншої з відповідною пропозицією. Усі зміни і доповнення до Договору оформляються письмово та підписуються уповноваженими особами обох сторін (п.15.10 Договору).

Невід`ємною частиною Договору є: Додаток №1 " Заява приєднання"; Додаток №2 Комерційна пропозиція "Індивідуальна"; Додаток №3 "Договірні (замовлені) обсяги помісячного споживання електричної енергії по кожному об"єкту на 2021р"; Специфікація.

У Додатку №1 "Заява приєднання" містить інформацію щодо найменування Споживача, відомості про вид, адресу об`єкта, ЕІС-код точки (точок) комерційного обліку, інформацію про те, що оператором системи, з яким Споживач уклав договір споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії, є ВАТ "Тернопільобленерго" та початок постачання - з 01.02.2021.

У заяві-приєднання вказано, що погодившись з цією заявою-приєднанням (акцептувавши її), Споживач засвідчує вільне волевиявлення щодо приєднання до цього Договору в повному обсязі. З моменту акцептування цієї заяви-приєднання в установленому ПРРЕЕ порядку Споживач та Постачальник набувають всіх прав та обов`язків за Договором і несуть відповідальність за їх невиконання (неналежне виконання) згідно з умовами Договору та чинним законодавством України.

В обраній Споживачем комерційній пропозиції "Індивідуальна" (додаток №2 до Договору) контрагенти узгодили, що ціна (тариф) на електричну енергію, що постачається Споживачу розраховується Постачальником та на день укладення договору становить 1,983 грн за 1кВт/год (без ПДВ) та включає: ціну закупівлі електричної енергії Постачальником на ринку та тариф на послуги Постачальника, а також тариф послуг оператора системи передачі, який становить 0,29393 грн за 1кВт/год (без ПДВ). Згідно положень Закону України "Про публічні закупівлі", зміна ціни Договору здійснюється із настанням підстав, передбачених ч.5 ст. 41 Закону. У разі зміни (коливання) закупівельної ціни на ринку електричної енергії, що відбувається протягом розрахункового періоду, зміна ціни за одиницю електричної енергії, спожитої в даному розрахунковому періоді допускається за умови надання Постачальником документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку. Документ, що підтверджує коливання ціни, повинен бути наданий у формі довідки (висновку), виданої уповноваженими органами та організаціями. Згідно з ч. 6 ст. 67 Закону України "Про ринок електричної енергії", з урахуванням листа Мінекономрозвитку України від 14.08.2019 №3304-04/33869-06 "Щодо зміни ціни у договорах постачання електричної енергії", сторони можуть використовувати інформацію з веб сайту ДП "Оператор ринку" для документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку.

У розділі "Спосіб оплати" передбачено, що оплата здійснюється за фактично відпущену електричну енергію протягом розрахункового періоду відповідно до даних комерційного обліку і наданих Постачальником рахунків за спожиту електричну енергію. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

У розділі "Термін надання рахунку за спожиту електричну енергію та строк його оплати" зазначено, що рахунок за спожиту електричну енергію надається Постачальником та отримується Споживачем не пізніше третього робочого дня з дати завершення розрахункового періоду. Надані Постачальником рахунки підлягають оплаті Споживачем протягом п`яти робочих днів з дати отримання.

Додатком №3 "Договірні (замовлені ) обсяги помісячного споживання електричної енергії по кожному об"єкту на 2021 рік", сторони домовились про обсяги постачання електричної енергії , зокрема в обсязі 137 тис. кВт/год.

Специфікацією визначено найменування товару - електрична енергія, кількість - 137 000 кВт, ціна за одиницю - 1,983 кВт/год та загальну суму 326 159, 00 грн.

Так, за час існування спірних договірних відносин, їхніми учасниками укладено вісім додаткових угод, зокрема:

- 27.08.2021 укладено Додаткову угоду №1, якою сторони домовились внести зміни: в п. 2.1 Договору, виклавши в наступній редакції: "За цим Договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача (ДК 021:2015 код 09310000-5 Електрична енергія (електрична енергія) у кількості 85,4 тис. кВт/год, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору"

та

в Додаток №2 "Комерційна пропозиція до Договору", виклавши абзац 1 графи 2 таблиці в наступній редакції: "Ціна (тариф) на електричну енергію, що постачається Споживачу розраховується Постачальником та на день укладення договору становить 2,15021 грн за 1 кВт/год (без ПДВ), та включає: - ціну закупівлі електричної енергії Постачальником на ринку та тариф на послуги Постачальника, а також тариф послуг оператора системи передачі, який становить 0,29393 грн за 1 кВт/год (без ПДВ) (відсоток збільшення 8,43 % від первісної ціни за результатами торгів).

Пунктом 4 Додаткової угоди №1 зазначено, що на підставі ч.3 ст.631 Цивільного кодексу України, ця додаткова угода вважається укладеною з 01.08.2021 та діє до 31.12.2021;

- 16.09.2021 укладено Додаткову угоду №2, якою сторони домовились внести зміни щодо зменшення ціни Договору та визначили її у розмірі 276 159,00 грн;

- 23.09.2021 укладено Додаткову угоду №3, якою сторони домовились внести зміни: в п. 2.1 Договору, виклавши в наступній редакції: "За цим Договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача (ДК 021:2015 код 09310000-5 Електрична енергія (електрична енергія) у кількості 60,3 тис. кВт/год, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору"

та

в Додаток №2 "Комерційна пропозиція до Договору", виклавши абзац 1 графи 2 таблиці в наступній редакції: "Ціна (тариф) на електричну енергію, що постачається Споживачу розраховується Постачальником та на день укладення договору становить 2,33398 грн за 1 кВт/год (без ПДВ), та включає: - ціну закупівлі електричної енергії Постачальником на ринку та тариф на послуги Постачальника, а також тариф послуг оператора системи передачі, який становить 0,29393 грн за 1 кВт/год (без ПДВ) (відсоток збільшення 8,55 % від ціни за попередньою додатковою угодою та 17,70 % від первісної ціни за результатами торгів).

Пунктом 4 Додаткової угоди №3 зазначено, що на підставі ч.3 ст.631 Цивільного кодексу України, ця додаткова угода вважається укладеною з 01.09.2021 та діє до 31.12.2021;

-в листопаді 2021 році укладено Додаткову угоду №4, якою сторони домовились внести зміни: в п. 2.1 Договору, виклавши в наступній редакції: "За цим Договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача (ДК 021:2015 код 09310000-5 Електрична енергія (електрична енергія) у кількості 32,5 тис. кВт/год, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору"

та

в Додаток №2 "Комерційна пропозиція до Договору", виклавши абзац 1 графи 2 таблиці в наступній редакції: "Ціна (тариф) на електричну енергію, що постачається Споживачу розраховується Постачальником та на день укладення договору становить 2,7551 грн за 1 кВт/год (без ПДВ), та включає: - ціну закупівлі електричної енергії Постачальником на ринку та тариф на послуги Постачальника, а також тариф послуг оператора системи передачі, який становить 0,29393 грн за 1 кВт/год (без ПДВ) (відсоток збільшення 18,04 % від ціни за попередньою додатковою угодою та 38,93 % від первісної ціни за результатами торгів).

Пунктом 4 Додаткової угоди №4 зазначено, що на підставі ч.3 ст.631 Цивільного кодексу України, ця додаткова угода вважається укладеною з 01.11.2021;

- 30.11.2021 укладено Додаткову угоду №5, якою сторони домовились внести зміни: в п. 2.1 Договору, виклавши в наступній редакції: "За цим Договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача (ДК 021:2015 код 09310000-5 Електрична енергія (електрична енергія) у кількості 29,5 тис. кВт/год, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору"

та

в Додаток №2 "Комерційна пропозиція до Договору", виклавши абзац 1 графи 2 таблиці в наступній редакції: "Ціна (тариф) на електричну енергію, що постачається Споживачу розраховується Постачальником та на день укладення договору становить 3,02785 грн за 1 кВт/год (без ПДВ), та включає: - ціну закупівлі електричної енергії Постачальником на ринку та тариф на послуги Постачальника, а також тариф послуг оператора системи передачі, який становить 0,29393 грн за 1 кВт/год (без ПДВ) (відсоток збільшення 9,9 % від ціни за попередньою додатковою угодою та 52,69 % від первісної ціни за результатами торгів).

Пунктом 4 Додаткової угоди № 5 зазначено, що на підставі ч.3 ст.631 Цивільного кодексу України, ця додаткова угода вважається укладеною з 01.11.2021;

- 21.12.2021 укладено Додаткову угоду №6, якою сторони дійшли годи продовжити дію Договору на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку 2022 (в обсязі, що не перевищує 20% суми, визначеної в початковому договорі про закупівлю;

- 21.12.2021 укладено Додаткову угоду №7, якою сторони домовились внести зміни: в п. 2.1 Договору, виклавши в наступній редакції: "За цим Договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача (ДК 021:2015 код 09310000-5 Електрична енергія (електрична енергія) у кількості 14,5 тис. кВт/год, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору"

та

в Додаток №2 "Комерційна пропозиція до Договору", виклавши абзац 1 графи 2 таблиці в наступній редакції: "Ціна (тариф) на електричну енергію, що постачається Споживачу розраховується Постачальником та на день укладення договору становить 3,33033 грн за 1 кВт/год (без ПДВ), та включає: - ціну закупівлі електричної енергії Постачальником на ринку та тариф на послуги Постачальника, а також тариф послуг оператора системи передачі, який становить 0,29393 грн за 1 кВт/год (без ПДВ) (відсоток збільшення 9,9 % від ціни за попередньою додатковою угодою та 67,94 % від первісної ціни за результатами торгів).).

Пунктом 4 Додаткової угоди № 7 зазначено, що на підставі ч.3 ст.631 Цивільного кодексу України, ця додаткова угода вважається укладеною з 01.12.2012;

- 21.12.2021 укладено Додаткову угоду №8, якою сторони домовились внести зміни щодо зменшення ціни Договору та визначили її у розмірі 269 159,00 грн.

Спірні додаткові угоди укладені щодо зміни ціни електричної енергії та обсягів постачання.

До укладених Додаткових угод в підтвердження щодо підняття ціни на електричну енергію Постачальником долучено відповідні листи-повідомлення "ТОВ "Тернопільелектропостач", інформації з офіційного сайту Державного підприємства "Оператор ринку", Довідки Державного підприємства "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішній товарних ринків" та Довідки Торгово - промислової палати України.

На виконання умов Договору з врахуванням Додаткових угод Постачальником поставлено електричну енергію в обсязі 92 448 кВт/год., а Споживачем спожито на загальну суму 269 072,81 грн, про що свідчать Акти приймання передавання товарної продукції, а саме:

- за лютий 2021 року в обсязі 11 069 кВт/год на суму 26 339,80 грн;

- за березень 2021 року в обсязі 9 432 кВт/год на суму 22 141,20 грн;

- за квітень 2021 року в обсязі 6 920 кВт/год на суму 16 466,83 грн;

- за травень 2021 року в обсязі 10 610 кВт/год на суму 25 247,56 грн;

- за червень 2021 року в обсязі 6 313 кВт/год на суму 15 022,42 грн;

- за липень 2021 року в обсязі 200 кВт/год на суму 475,92 грн;

- за серпень 2021 року в обсязі 600 кВт/год на суму 1 548,16 грн;

- за вересень 2021 року в обсязі 10 125 кВт/год на суму 28 357,86 грн;

- за жовтень 2021 року в обсязі 11 018 кВт/год на суму 33 145,49 грн;

- за листопад 2021 року в обсязі 11 632 кВт/год на суму 42 263,94 грн;

- за грудень 2021 року в обсязі 14 529 кВт/год на суму 58 063,63 грн.

В свою чергу, Споживачем за використану електричну енергію сплачено Постачальнику кошти на загальну суму 269 072,81 грн, про що свідчать платіжні доручення №75 від 04.03.2021 на суму 26 339,80 грн, №137 від 05.04.2021 на суму 22 141,20 грн, №188 від 05.05.2021 на суму 16 466,83 грн, №262 від 02.06.2021 на суму 25 247,56 грн; №329 від 05.07.2021 на суму 15 022,42 грн, №397 від 04.08.2021 на суму 475,92 грн, №450 від 30.09.2021 на суму 1 548,16 грн, №514 від 05.10.2021 на суму 28 357,86 грн, №580 від 03.11.2021 на суму 33 145,49 грн, №628 від 02.12.2021 на суму 42 263,94 грн та № 716 від 28.12.2021 на суму 58 063,63 грн.

За доводами прокурора, укладення спірних додаткових угод призвело до збільшення ціни за 1 кВт /год електричної енергії з 1,9830 грн до 3,3303 (без ПДВ) ( або на + 67,9 %), а обсяг поставленої електричної енергії зменшився до 47 904 кВт/год замість 63 319,04кВт/год ( на 15 415,04 кВт/год), за основним Договором.

Отже, сума безпідставно отриманих коштів ТОВ "Тернопільелектропостач" становить 39 774,68 грн ( на момент подання позову).

Однак, під час розгляду справи, 07.08.2024 Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільської області проведено перевірку закупівлі , проведеної "Комплексною дитячо-юнацькою спортивною школою №2 імені Юрія Горайського" Тернопільської міської ради за період з 01.01.2021 по 30.06.2022, про що складено відповідний Акт №131920-22/10.

Перевіркою встановлено, що в 2022 році Товариством з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач" повернуто кошти в сумі 11 378,72 грн, а тому сума неповернутих грошових коштів станом на 06.08.2024 становить 28 395,96 грн (39 774,68 грн 11 378,72 грн), про що свідчить Акт звірки взаємних розрахунків №АЗ 480 від 04.05.2022 та платіжне доручення №1 від 31.05.2022 на суму 11 378,72 грн.

У зв"язку з чим, 26.09.2024 прокуратура звернулася до Господарського суду Тернопільської області із заявою (вх. №7471) про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення грошових коштів у розмірі 28 395,96 грн, яку судом прийнято до розгляду.

Таким чином, сума безпідставно отриманих коштів ТОВ "Тернопільелектропостач" становить 28 395,96 грн ( на день прийняття рішення).

На підтвердження факту невідповідності спірних додаткових угод, прокурором долучено до позову довідку (висновок) від 03.06.2024 головного державного аудитора відділу контролю за місцевими бюджетами Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області наданої в межах кримінального провадження №42024212050000055 від 22.04.2024 .

На думку прокурора, додаткові угоди №3 від 23.09.2021; №4 б/д; №5 від 30.11.2021, №7 від 21.12.2021 укладені всупереч Закону України "Про публічні закупівлі", а тому підлягають визнанню недійсними в судовому порядку, а надмірно сплачені кошти - стягненню.

Такі обставини стали підставою для звернення прокурора до суду із відповідним позовом.

Норми права, які застосував суд.

Мотивована оцінка судом.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути зокрема, визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Тобто, право на судовий захист у суб`єкта господарювання виникає у разі порушення або оспорювання його права або охоронюваного законом інтересу.

Щодо підстав для визнання недійсними додаткових №3 від 23.09.2021; №4 без дати; №5 від 30.11.2021, №7 від 21.12.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №480 від 01.02.2021, суд встановив таке.

Закон України "Про публічні закупівлі" визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад.

Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі", закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія, ефективність та пропорційність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників та рівне ставлення до них; об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; запобігання корупційним діям і зловживанням. Учасники процедур закупівлі, суб`єкт оскарження, а також їхні представники повинні добросовісно користуватися своїми правами, визначеними цим Законом.

Як свідчать матеріали справи, "Комплексною дитячо-юнацькою спортивною школою №2 імені Юрія Горайського" Тернопільської міської ради прийнято рішення про проведення процедури закупівлі за номером UA-2021-01-20-004526-с щодо закупівлі ДК 021:2015 09310000-5 електрична енергія в кількості 137 000 кВт/год ., вартість обсягу становить 326 159,00 грн.

20.01.2021 "Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа №2 імені Юрія Горайського" Тернопільської міської ради на веб-порталі публічних закупівель "Ргоzоrrо" розміщено оголошення - переговорна процедура за № UА-2021-01-20-005264-с про намір здійснити закупівлю електричної енергії в обсязі 137 000 кВт/год, за бюджетні кошти з терміном постачання до 31.12.2021.

Переможцем процедури закупівлі визначено ТОВ "Тернопільелектропостач" з ціновою пропозицією 326 159,00 грн, оформлено Протоколом розкриття тендерних пропозицій.

Зі Звіту про результати проведення процедури закупівлі № UА-2021-01-20-004526-с слідує, що повідомлення про намір укласти договір ( під час застосування переговорної процедури) оприлюднено 20.01.2021.

Як зазначено статтею 41 Закону України "Про публічні закупівлі", договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Статтею 3 Цивільного кодексу України визначено загальні засади цивільного законодавства, до яких віднесено, зокрема, свободу договору.

Відповідно до положень статті 6 Цивільного кодексу України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 Цивільного кодексу України).

Із змісту частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України випливає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Розкриваючи зміст засади свободи договору у статтях 6 і 627 Цивільного кодексу України визначає, що свобода договору полягає у праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів і погодженні умов договору.

Закріпивши принцип свободи договору у ЦК України, законодавець разом із тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 6 та статті 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.08.2019 у справі № 914/1087/18.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (статті 629 Цивільного кодексу України).

Статтею 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як визначено статтею 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Так, 01.02.2021 між "Комплексною дитячо-юнацькою спортивною школою №2 імені Юрія Горайського" Тернопільської міської ради (Споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач" (Постачальник) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №480.

Відповідно до пункту 2.1 Договору, Постачальник продає електричну енергію Споживачу - ДК 021:2015 - 09310000-5 Електрична енергія у кількості 137 000 кВт/год. для забезпечення потреб Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (придбаної) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Початком постачання електричної енергії Споживачу є дата 01.02.2021, зазначена в заяві приєднанні, яка є додатком №1 до цього Договору ( п. 3.1 Договору).

Невід`ємною частиною Договору є: Додаток №1 " Заява приєднання"; Додаток №2 Комерційна пропозиція "Індивідуальна"; Додаток №3 "Договірні (замовлені) обсяги помісячного споживання електричної енергії по кожному об"єкту на 2021р"; Специфікація.

У Додатку №1 "Заява приєднання" містить інформацію щодо найменування Споживача, відомості про вид, адресу об`єкта, ЕІС-код точки (точок) комерційного обліку, інформацію про те, що оператором системи, з яким Споживач уклав договір споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії, є ВАТ "Тернопільобленерго" та початок постачання - з 01.02.2021.

У заяві-приєднання вказано, що погодившись з цією заявою-приєднанням (акцептувавши її), Споживач засвідчує вільне волевиявлення щодо приєднання до цього Договору в повному обсязі. З моменту акцептування цієї заяви-приєднання в установленому ПРРЕЕ порядку Споживач та Постачальник набувають всіх прав та обов`язків за Договором і несуть відповідальність за їх невиконання (неналежне виконання) згідно з умовами Договору та чинним законодавством України.

Пунктом 7.2 Договору, Постачальник зобов"язався забезпечувати належну якість надання послуг з постачання електричної енергії відповідно до вимог чинного законодавства та цього Договору, в свою чергу Споживач зобов"язався забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору (п. 6.2 Договору).

Як слідує з матеріалів справи, на виконання умов Договору з врахуванням Додаткових угод Постачальником поставлено електричну енергію в обсязі 92 448 кВт/год., а Споживачем спожито на загальну суму 269 072,81 грн, про що свідчать Акти приймання передавання товарної продукції, а саме:

- за лютий 2021 року в обсязі 11 069 кВт/год на суму 26 339,80 грн;

- за березень 2021 року в обсязі 9 432 кВт/год на суму 22 141,20 грн;

- за квітень 2021 року в обсязі 6 920 кВт/год на суму 16 466,83 грн;

- за травень 2021 року в обсязі 10 610 кВт/год на суму 25 247,56 грн;

- за червень 2021 року в обсязі 6 313 кВт/год на суму 15 022,42 грн;

- за липень 2021 року в обсязі 200 кВт/год на суму 475,92 грн;

- за серпень 2021 року в обсязі 600 кВт/год на суму 1 548,16 грн;

- за вересень 2021 року в обсязі 10 125 кВт/год на суму 28 357,86 грн;

- за жовтень 2021 року в обсязі 11 018 кВт/год на суму 33 145,49 грн;

- за листопад 2021 року в обсязі 11 632 кВт/год на суму 42 263,94 грн;

- за грудень 2021 року в обсязі 14 529 кВт/год на суму 58 063,63 грн.

У розділі 5 Договору сторони визначили ціну, порядок обліку та оплати електричної енергії.

Так, ціна Договору на 2021 рік з врахуванням ПДВ становить 326 159,00 грн, виходячи з очікуваних обсягів споживання електроенергії (п.5.1 Договору).

Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до Специфікації, яка є додатком 4 до цього Договору ( п.5.2 Договору).

Ціна (тариф) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції Постачальника (п.5.3 Договору).

Зміна ціни за одиницю товару (електричної енергії) може відбуватися відповідно до умов Закону України "Про публічні закупівлі" за умови письмового звернення Постачальника до Споживача та надання Постачальником необхідних підтверджуючих документів щодо кожного коливання електроенергії на ринку шляхом підписання додаткової угоди до даного Договору. Наявність факту коливання товару на ринку підтверджується довідкою щодо розміру цін Товару тільки на дату звернення до органів установ, організацій, які уповноважені надавати цю інформацію. Зміни ціни 1 кВт/год електроенергії в бік збільшення не більше , ніж на 10 відсотків, у разі коливання електричної енергії на ринку, може відбуватись тільки відносно її фактичної вартості, не враховуючи при цьому тариф Постачальника і тариф на передачу (згідно формули) і лише один раз за розрахунковий період ( календарний місяць) ( п.5.4 Договору).

Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць ( п.5.5 Договору.

Оплата за спожиту електроенергію за цим Договором має бути здійснена протягом 20 календарних днів наступного місяця за звітним відповідно до наданого Акту Постачальника ( п.5.7 Договору).

В обраній Споживачем комерційній пропозиції "Індивідуальна" (додаток №2 до Договору) контрагенти узгодили, що ціна (тариф) на електричну енергію, що постачається Споживачу розраховується Постачальником та на день укладення договору становить 1,983 грн за 1кВт/год (без ПДВ) та включає: ціну закупівлі електричної енергії Постачальником на ринку та тариф на послуги Постачальника, а також тариф послуг оператора системи передачі, який становить 0,29393 грн за 1кВт/год (без ПДВ). Згідно положень Закону України "Про публічні закупівлі", зміна ціни Договору здійснюється із настанням підстав, передбачених ч.5 ст. 41 Закону. У разі зміни (коливання) закупівельної ціни на ринку електричної енергії, що відбувається протягом розрахункового періоду, зміна ціни за одиницю електричної енергії, спожитої в даному розрахунковому періоді допускається за умови надання Постачальником документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку. Документ, що підтверджує коливання ціни, повинен бути наданий у формі довідки (висновку), виданої уповноваженими органами та організаціями. Згідно з ч. 6 ст. 67 Закону України "Про ринок електричної енергії", з урахуванням листа Мінекономрозвитку України від 14.08.2019 №3304-04/33869-06 "Щодо зміни ціни у договорах постачання електричної енергії", сторони можуть використовувати інформацію з веб сайту ДП "Оператор ринку" для документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку.

У розділі "Спосіб оплати" передбачено, що оплата здійснюється за фактично відпущену електричну енергію протягом розрахункового періоду відповідно до даних комерційного обліку і наданих Постачальником рахунків за спожиту електричну енергію. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Так, Споживачем за використану електричну енергію сплачено Постачальнику кошти на загальну суму 280 451,53 грн, про що свідчать платіжні доручення №75 від 04.03.2021 на суму 26 339,80 грн, №137 від 05.04.2021 на суму 22 141,20 грн, №188 від 05.05.2021 на суму 16 466,83 грн, №262 від 02.06.2021 на суму 25 247,56 грн; №329 від 05.07.2021 на суму 15 022,42 грн, №397 від 04.08.2021 на суму 475,92 грн, №450 від 30.09.2021 на суму 1 548,16 грн, №514 від 05.10.2021 на суму 28 357,86 грн, №580 від 03.11.2021 на суму 33 145,49 грн, №628 від 02.12.2021 на суму 42 263,94 грн, № 716 від 28.12.2021 на суму 58 063,63 грн та №1 від 31.05.2022 на суму 11 378,72 грн.

Зміна ціни за одиницю товару (електричної енергії) може відбуватися відповідно до умов Закону України "Про публічні закупівлі" за умови письмового звернення Постачальника до Споживача та надання Постачальником необхідних підтверджуючих документів щодо кожного коливання електроенергії на ринку шляхом підписання додаткової угоди до даного Договору. Наявність факту коливання товару на ринку підтверджується довідкою щодо розміру цін Товару тільки на дату звернення до органів установ, організацій, які уповноважені надавати цю інформацію. Зміни ціни 1 кВт/год електроенергії в бік збільшення не більше , ніж на 10 відсотків, у разі коливання електричної енергії на ринку, може відбуватись тільки відносно її фактичної вартості, не враховуючи при цьому тариф Постачальника і тариф на передачу (згідно формули) і лише один раз за розрахунковий період ( календарний місяць) ( п.5.4 Договору).

Згідно п.15.1 Договору, цей Договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав Споживач та набуває чинності з 01.02.2021 до 31.12.2021, а в частині виконання зобов"язань Споживача щодо оплати діє до повного виконання Споживачем таких зобов"язань.

Як визначено пунктом 15.2 Договору відповідно до статті 41 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель" №114-ІХ від 19.09.2019, ст. 652 ЦКУ, ст.188 ГКУ, сторони за взаємною згодою можуть вносити зміни та доповнення до даного договору, викладаючи їх в додатках, які є невід"ємною частиною договору про закупівлю електричної енергії.

Постачальник має повідомити про зміну будь-яких умов Договору Споживача не пізніше, ніж за 20 днів до їх застосування з врахуванням інформації про право Споживача розірвати Договір шляхом опублікування нової редакції Договору та/чи нових редакцій договірних додатків, використовуючи різні засоби інформування, зазначені в цьому Договорі та комерційній пропозиції (п.15.3 Договору).

Згідно з п.15.8 Договору істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов`язань Сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема зміни ціни за одиницю Товару не більше як на 10 відсотків у разі коливання цін такого Товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в Договорі; у разі коливання ціни товару на ринку в межах до 10% від ціни за одиницю товару, Постачальник письмово звертається до Замовника (Споживача) щодо зміни ціни за одиницю товару. Наявність факту коливання ціни товару на ринку підтверджується довідкою(ми) або листом(ми) (завіреними копіями цих довідки(ок) або листа(ів)) відповідних органів, установ, організацій, які уповноважені надавати відповідну інформацію щодо коливання ціни товару на ринку. До розрахунку ціни за одиницю товару приймається ціна щодо розміру ціни на товар на момент укладання Договору (з урахуванням внесених раніше змін до Договору про закупівлю) та на момент звернення до вказаних органів, установ, організацій, що підтверджує коливання (зміни) цін на ринку товару, що є предметом закупівлі за цим Договором.

У разі необхідності внесення змін та доповнень до Договору кожна із Сторін має право звернутися до іншої з відповідною пропозицією. Усі зміни і доповнення до Договору оформляються письмово та підписуються уповноваженими особами обох сторін (п.15.10 Договору).

Додатком №3 "Договірні (замовлені ) обсяги помісячного споживання електричної енергії по кожному об"єкту на 2021 рік", сторони домовились про обсяги постачання електричної енергії , зокрема в обсязі 137 тис. кВт/год.

Специфікацією визначено найменування товару - електрична енергія, кількість - 137 000 кВт, ціна за одиницю - 1,983 кВт/год та загальну суму 326 159, 00 грн.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові №922/2321/22 від 24 січня 2024 року вирішено питання про те, чи дозволяють норми пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" збільшувати ціну товару більш ніж на 10 % від первісно встановленої ціни в договорі та, зокрема, зазначено про таке.

Згідно із частиною першою статті 628, статтею 629 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

За частиною другою статті 189 Господарського кодексу України ціна є істотною умовою господарського договору.

Згідно з частиною першою статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 652 Цивільного кодексу України визначено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Відповідно до частин третьою, четвертою статті 653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частинами першою, другою статті 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки.

Відповідно до частини четвертої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Із системного тлумачення наведених норм ЦК України, ГК України та Закону України "Про публічні закупівлі" вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

В іншому випадку не досягається мета Закону, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Наведене підтверджується також історичним тлумаченням норм пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону. У цьому Законі в редакції до 19 квітня 2020 року норма пункту 2 частини п`ятої статті 41 була викладена в статті 36 та мала такий зміст: "Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі".

Отже, вказана норма Закону в редакції до 19 квітня 2020 року не дозволяла зміни ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю, проте не обмежувала сторони в можливості багато разів змінювати (не було обмежень щодо строків зміни ціни) таку ціну протягом дії договору в межах встановлених 10 % у разі коливання ціни такого товару на ринку.

Зазначена норма була змінена Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель" від 18 вересня 2019 року, яким Закон було викладено в новій редакції. У новій редакції зазначена норма була викладена в пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону та доповнена умовою, що така зміна ціни в бік збільшення не може відбуватись частіше ніж один раз на 90 днів, крім закупівлі бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії.

Отже, в новій редакції норма пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону не змінила свого змісту щодо розміру зміни ціни за одиницю товару (не більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю), проте була доповнена умовою, яка обмежила строки зміни такої ціни, а саме не частіше ніж один раз на 90 днів.

Очевидно, що зміни, внесені законодавцем у вказану норму пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону, не були спрямовані на те, щоб дозволити учасникам публічних закупівель використовувати "ціновий демпінг" з подальшим збільшенням ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами за результатами процедури закупівлі та при укладенні договору про закупівлю.

Поряд з наведеними висновками Великої Палати Верховного Суду, слід також звернути увагу на те, що і при розгляді інших справ Верховний Суд неодноразово зазначав, що обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод) (постанова Верховного Суду в складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в справі № 927/491/19 від 18.06.2021, постанови від 25.11.2021 у справі № 927/563/20 та від 10.02.2022 у справі № 927/284/21).

Будь-яке інше трактування закону та укладання договорів, коли їх сумарна вартість за одиницю товару збільшується більш, ніж на 10 % у порівнянні з тендерною пропозицією та основним договором, повністю нівелює саму процедуру закупівель та спричинює шкоду інтересам держави, оскільки учасником (переможцем) пропонується найнижча ціна, а потім упродовж місяця після проведення торгів додатковими угодами вона необґрунтовано суттєво завищується. Як наслідок, заподіюється пряма шкода державі, оскільки кошти за поставлені продукти фінансуються виключно за рахунок видатків бюджетних асигнувань, а збільшення ціни за одиницю товару автоматично тягне за собою зменшений обсягів поставленої продукції.

Варто також звернути увагу учасників спору на те, що правова норма щодо зміни ціни за одиницю товару застосовується лише в тому разі, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну.

В той же час, тендер проводиться не лише для того, щоб закупівля була проведена на максимально вигідних для держави умовах, але й для того, щоб забезпечити однакову можливість всім суб`єктам господарювання продавати свої товари, роботи чи послуги державі.

При цьому суд вважає, що беручи участь у процедурі публічних закупівель Товариство, самостійно визначаючи ціну на предмет закупівлі, з урахуванням власного економічного обґрунтування рентабельності і можливості виконати взяті зобов`язання упродовж дії договору, усвідомлювало свою можливість поставки товару за заявленими цінами протягом дії договору. Адже вчиненню таких дій повинні передувати організаційні дії щодо закупівлі товару.

Тому, на момент укладення договору від 01.02.2021, ТОВ "Тернопільелектропостач" було відомо про можливу економічну невигідність його укладення згідно зі змістом поданої тендерної пропозиції.

Водночас, Товариство не скористалось правом відмови від укладення договору про закупівлю, а підписало його, спонукаючи в подальшому Споживача до укладення незаконних і таких, що порушують інтереси держави, додаткових угод.

Статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Отже, рішення переможця про підписання договору є його добровільним волевиявленням, про те, що він погоджується на умови договору, в тому числі на ціну за одиницю товару на день підписання договору.

Так, за час існування спірних договірних відносин, їхніми учасниками укладено низку додаткових угод до договору №480 від 01.02.2021, якими фактично зменшені обсяги поставки електричної енергії, внаслідок збільшення ціни за товар. Зокрема:

- 23.09.2021 укладено Додаткову угоду №3, якою сторони домовились внести зміни: в п. 2.1 Договору, виклавши в наступній редакції: "За цим Договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача (ДК 021:2015 код 09310000-5 Електрична енергія (електрична енергія) у кількості 60,3 тис. кВт/год, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору"

та

в Додаток №2 "Комерційна пропозиція до Договору", виклавши абзац 1 графи 2 таблиці в наступній редакції: "Ціна (тариф) на електричну енергію, що постачається Споживачу розраховується Постачальником та на день укладення договору становить 2,33398 грн за 1 кВт/год (без ПДВ), та включає: - ціну закупівлі електричної енергії Постачальником на ринку та тариф на послуги Постачальника, а також тариф послуг оператора системи передачі, який становить 0,29393 грн за 1 кВт/год (без ПДВ) (відсоток збільшення 8,55 % від ціни за попередньою додатковою угодою та 17,70 % від первісної ціни за результатами торгів).

Пунктом 4 Додаткової угоди №3 зазначено, що на підставі ч.3 ст.631 Цивільного кодексу України, ця додаткова угода вважається укладеною з 01.09.2021 та діє до 31.12.2021;

-в листопаді 2021 році укладено Додаткову угоду №4, якою сторони домовились внести зміни: в п. 2.1 Договору, виклавши в наступній редакції: "За цим Договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача (ДК 021:2015 код 09310000-5 Електрична енергія (електрична енергія) у кількості 32,5 тис. кВт/год, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору"

та

в Додаток №2 "Комерційна пропозиція до Договору", виклавши абзац 1 графи 2 таблиці в наступній редакції: "Ціна (тариф) на електричну енергію, що постачається Споживачу розраховується Постачальником та на день укладення договору становить 2,7551 грн за 1 кВт/год (без ПДВ), та включає: - ціну закупівлі електричної енергії Постачальником на ринку та тариф на послуги Постачальника, а також тариф послуг оператора системи передачі, який становить 0,29393 грн за 1 кВт/год (без ПДВ) (відсоток збільшення 18,04 % від ціни за попередньою додатковою угодою та 38,93 % від первісної ціни за результатами торгів).

Пунктом 4 Додаткової угоди №4 зазначено, що на підставі ч.3 ст.631 Цивільного кодексу України, ця додаткова угода вважається укладеною з 01.11.2021;

- 30.11.2021 укладено Додаткову угоду №5, якою сторони домовились внести зміни: в п. 2.1 Договору, виклавши в наступній редакції: "За цим Договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача (ДК 021:2015 код 09310000-5 Електрична енергія (електрична енергія) у кількості 29,5 тис. кВт/год, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору"

та

в Додаток №2 "Комерційна пропозиція до Договору", виклавши абзац 1 графи 2 таблиці в наступній редакції: "Ціна (тариф) на електричну енергію, що постачається Споживачу розраховується Постачальником та на день укладення договору становить 3,02785 грн за 1 кВт/год (без ПДВ), та включає: - ціну закупівлі електричної енергії Постачальником на ринку та тариф на послуги Постачальника, а також тариф послуг оператора системи передачі, який становить 0,29393 грн за 1 кВт/год (без ПДВ) (відсоток збільшення 9,9 % від ціни за попередньою додатковою угодою та 52,69 % від первісної ціни за результатами торгів).

Пунктом 4 Додаткової угоди № 5 зазначено, що на підставі ч.3 ст.631 Цивільного кодексу України, ця додаткова угода вважається укладеною з 01.11.2021;

- 21.12.2021 укладено Додаткову угоду №7, якою сторони домовились внести зміни: в п. 2.1 Договору, виклавши в наступній редакції: "За цим Договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача (ДК 021:2015 код 09310000-5 Електрична енергія (електрична енергія) у кількості 14,5 тис. кВт/год, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору"

та

в Додаток №2 "Комерційна пропозиція до Договору", виклавши абзац 1 графи 2 таблиці в наступній редакції: "Ціна (тариф) на електричну енергію, що постачається Споживачу розраховується Постачальником та на день укладення договору становить 3,33033 грн за 1 кВт/год (без ПДВ), та включає: - ціну закупівлі електричної енергії Постачальником на ринку та тариф на послуги Постачальника, а також тариф послуг оператора системи передачі, який становить 0,29393 грн за 1 кВт/год (без ПДВ) (відсоток збільшення 9,9 % від ціни за попередньою додатковою угодою та 67,94 % від первісної ціни за результатами торгів).

Пунктом 4 Додаткової угоди № 7 зазначено, що на підставі ч.3 ст.631 Цивільного кодексу України, ця додаткова угода вважається укладеною з 01.12.2012.

Так, ТОВ "Тернопільелектропостач" зверталося з листами повідомлення до "Комплексної дитячо-юнацької спортивної школи №2 імені Юрія Горайського" Тернопільської міської ради щодо зміни ціни на електричну енергію, у яких повідомляло, що у зв`язку зі зростанням середньозваженої ціни закупівлі електричної енергії на ринку "на добу наперед", відповідно п. 2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", а тому існує необхідність підписання додаткових угод.

До укладених Додаткових угод в підтвердження щодо підняття ціни на електричну енергію Постачальником долучено відповідні листи-повідомлення "ТОВ "Тернопільелектропостач", інформації з офіційного сайту Державного підприємства "Оператор ринку", Довідки Державного підприємства "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішній товарних ринків" та Довідки Торгово - промислової палати України.

В свою чергу, при ініціюванні збільшення ціни у договорі постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є не прогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Зазначене відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 912/898/18, у постанові Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, в постанові Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19,в постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 924/674/21, в постанові Великої Палати Верховного Суду № 917/1062/21 від 02.11.2021.

Як наслідок, на переконання суду, у документі, який видає компетентна організація з приводу коливання ціни на відповідному ринку товарів, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження, викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.12.2020 у справі № 913/368/19.

Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. Відтак, зміна умов договору відбувається за згодою обох сторін.

Верховний Суд у постанові №927/491/19 від 18.06.2021 зазначив, що метою регулювання, передбаченого ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Ключовим у даній нормі Закону є те, що для збільшення ціни за одиницю товару має бути реальне коливання ціни такого товару на ринку в сторону збільшення, що повинно оцінюватися починаючи від підписання договору та до моменту укладення відповідної додаткової угоди (або ж момент розповсюдження дії додаткової угоди), тобто на момент укладання додаткової угоди ціни на товар повинні бути вищими ніж на момент укладання основного договору про закупівлю (або ж додаткової угоди, у разі її обґрунтованого укладення).

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, зокрема відповідно до умов договору.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом ( стаття 525 Цивільного кодексу України) .

Отже, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, що входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку, що обґрунтоване і документально підтверджене постачальником; ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

Разом з тим, аналізуючи підстави внесення змін до Договору шляхом підписання додаткових угод встановлено, що ТОВ "Тернопільелектропостач" під час укладення спірних додаткових угод, всупереч вимогам п.2 ч.5 ст. 41 Закону , збільшено ціну електричної енергії без належного підтвердження наявності коливання ціни на електричну енергію як на момент звернення відповідача з пропозиціями про внесення змін до Договору, так і на момент підписання спірних Додаткових угод. Жоден із документів, які стали підставою для укладення Додаткових угод, не містить інформації про коливання ціни на електричну енергію на ринку у період з дати укладення попередньої Додаткової угоди, якою збільшено ціну на товар, до дати звернення Постачальника з пропозиціями внести наступні зміни до Договору в частині збільшення ціни на одиницю товару (або ж дати укладення наступної Додаткової угоди).

Укладення додаткових угод про зміну істотних умов Договору закупівлі шляхом неодноразового збільшення ціни на електричну енергію, що призвело до збільшення ціни на одиницю товару на +67,9% від первісної ціни, свідчить про недобросовісність дій відповідача після укладення договору, нівелювання самої процедури закупівлі та порушення принципів закупівель, визначених Законом.

Таким чином, постачальником під час укладення спірних додаткових угод №3, №4, №5 та №7 до договору №480 від 01.02.2021, всупереч вимогам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", збільшено ціну електричної енергії без належного підтвердження наявності коливання ціни на електричну енергію в період на день укладання додаткових угод та на момент звернення до вказаних органів, установ, організацій, що підтверджує коливання (зміни) цін на ринку товару та з перевищенням 10% ліміту щодо зміни ціни визначеної договором. Жоден із документів, які стали підставою для укладення додаткових угод, не містить інформацію про факт коливання ціни електричної енергії на ринку у період між датою підписання сторонами попередніх додаткових угод та датою звернення постачальника до вказаних органів, установ, організацій, що підтверджує коливання (зміни) цін на ринку товару.

Під час укладення додаткових угод до договору постачальником надано цінові довідки Торгово-промислової палати України, які показують динаміку цін на дати, ймовірно вигідні для постачальника, однак які не відображають коливання (зміну) ціни на ринку електричної енергії між укладенням додаткових угод.

Чинне законодавство про публічні закупівлі не визначає, які органи, установи чи організації мають право надавати інформацію щодо коливання цін на ринку і які документи можуть підтверджувати таке коливання. Такі органи і такі документи можуть визначатися замовником при формуванні тендерної документації, а сторонами - при укладенні договору (відповідно до тендерної документації).

Слід зазначити, що Закон України "Про торгово-промислову палату" не містить положень щодо наявності повноважень у торгово-промислової палати на видачу довідок (експертних висновків) щодо коливання ціни на товар на ринку. Натомість вказаним Законом визначено право торгово-промислової палати проводити на замовлення українських та іноземних підприємців експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість.

У довідках зазначено, що інформація, яка у них надана, вважається досить вірогідною, але ТПП України не може гарантувати факт її достовірності, а також довідки носить виключно інформативний характер.

З вказаного слідує, що надані постачальником цінові довідки не встановлюють наявності факту коливання ціни у відповідні проміжки часу та надана інформація має лише довідковий характер.

Правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 927/685/20.

Отже, вказані документи не містять відомостей щодо динаміки ціни на електричну енергію, в них відсутній аналіз вартості ціни електричної енергії на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами чи будь - які інші дані, які б підтверджували коливання ціни електричної енергії на ринку, у зв`язку з чим не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов Договору на підставі статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Окрім того постачальник не навів доводів на підтвердження того, що невнесення змін до Договору в частині збільшення ціни на одиницю товару за відповідний період було б очевидно невигідним та збитковим для товариства.

Правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 16.02.2023 у справі № 903/383/22.

Отже, укладення Договору з однією ціною за одиницю товару та подальше її підвищення шляхом укладення ряду Додаткових угод є порушенням п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", а тому Додаткові угоди №3, №4, №5 та №7 підлягають визнанню недійсними.

Як визначено у статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі" принципами закупівлі, зокрема, є максимальна економія та ефективність. Критерієм вибору переможця у проведенні закупівлі є ціна (100%).

Згідно статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Частинами 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина 1 стаття 203 Цивільного кодексу України).

Необхідною мовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків.

До договорів, що підпадають під ознаки відповідної норми, слід відносити ті, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави і суспільства.

Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення такого договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов`язання, а також наявність наміру у кожної із сторін.

Наявність такого наміру у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства, його моральним засадам та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Частиною 3 статті 5 Господарського кодексу України регламентовано, що суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Отже, для правильного вирішення спору необхідно встановити, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою зі сторін і якою мірою виконано зобов`язання, а також з`ясувати наявність наміру (умислу), який означає, що сторони (сторона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є наявність наміру хоча б в однієї зі сторін щодо настання відповідних наслідків.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні положення статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31.10.2023 у справі №908/722/20, від 29.08.2023 у справі № 909/635/22, від 27.06.2023 у справі №916/97/21.

Крім того, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, у разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 18.05.2023 у справі № 906/743/21, від 03.08.2023 у справі № 909/654/19, від 19.10.2022 у справі №912/278/21.

З 19.04.2020 введено в дію Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель" від 19 вересня 2019 року № 114-ІХ. Спірні додаткові угоди до договору укладенні на час дії Закону України "Про публічні закупівлі" в редакції від 19.04.2020.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору.

Законом України "Про публічні закупівлі" в редакції від 19.04.2020 не встановлювалась нікчемність правочину, у зв`язку з порушеннями положень частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" в частині безпідставного збільшення ціни за одиницю товару.

До загальних засад цивільного законодавства належать справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України).

Як констатує Верховний Суд у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17, добросовісність це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Слід зазначити, що факт невідповідності спірних додаткових угод також підтверджено Актом Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільської області перевірки закупівлі, проведеної "Комплексною дитячо-юнацькою спортивною школою №2 імені Юрія Горайського" Тернопільської міської ради за період з 01.01.2021 по 30.06.2022 за №131920-22/10 від 07.08.2024 та Довідка (висновок) від 03.06.2024 головного державного аудитора відділу контролю за місцевими бюджетами Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області наданої в межах кримінального провадження №42024212050000055 від 22.04.2024 .

Враховуючи наведене, додаткові угоди №3 від23.09.2021; №4 без дати; №5 від 30.11.2021, №7 від 21.12.2021 до Договору №480 від 01.02.2021 суперечать наведеним вище вимогам ЦК України та ч.5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" , що є підставою для визнання зазначених додаткових угод недійсними з моменту їх підписання.

Щодо вимоги про стягнення / повернення грошових коштів, слід зазначити таке.

Згідно статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Враховуючи недійсність додаткових угод №3 від23.09.2021; №4 без дати; №5 від 30.11.2021, №7 від 21.12.2021 до Договору №480 від 01.02.2021, які не породжують правових наслідків, вартість за одиницю поставленого товару за договором від 01.02.2021 за №480 має визначатися положеннями Додаткової угоди №1 від 27.08.2021.

У результаті укладення сторонами з порушенням вимог Закону України "Про публічні закупівлі" додаткових угод, якими незаконно збільшено ціну на електричну енергію, "Комплексною дитячо-юнацькою спортивною школою №2 імені Юрія Горайського" Тернопільської міської ради за недопоставлений товар безпідставно та у надмірній сумі сплачено відповідачу бюджетні кошти у сумі 28 395,96 грн.

Розрахунок заявлених до стягнення надмірно сплачених коштів здійснено, виходячи з ціни, зазначеної у Додатковій угоді №1 від 27.08.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу за №480 від 01.02.2021 за 1 кВт/год. 2,15021 грн, з ПДВ.

Так, "Комплексною дитячо-юнацькою спортивною школою №2 імені Юрія Горайського" Тернопільської міської ради за фактично поставлену електричну енергію за лютий місяць по грудень місяць 2021 року повинно було сплатити кошти у сумі 123 604,40 грн.

Різниця між сумою коштів, яка перерахована Товариству з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач" за отриману електричну енергію по ціні, визначеній з урахуванням усіх додаткових угод, а саме 163 379,08 грн, та сумою, яку мали сплатити за використану електричну енергію по ціні, зазначеній у Додатковій угоді №1 від 27.08.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу за №480 від 01.02.2021 (без урахування спірних додаткових угод), а саме 123 604,40 грн, становить 39 774,68 грн .

Отже, ТОВ "Тернопільелектропостач" передав "Комплексній дитячо-юнацькій спортивній школі №2 імені Юрія Горайського" Тернопільської міської ради меншу кількість товару, а Споживачем внаслідок незаконного укладення Додаткових угод про підвищення ціни недоотримано товар в цій кількості на суму 28 395,96 грн, з врахуванням зменшення розміру позовних вимог.

В результаті укладення сторонами з порушенням вимог закону додаткових угод, якими незаконно збільшено ціну, з бюджету "Комплексної дитячо-юнацької спортивної школи №2 імені Юрія Горайського" Тернопільської міської ради безпідставно та у надмірній сумі сплачено відповідачу за недопоставлений товар, бюджетні кошти у сумі 28 395,96 грн.

Таким чином, грошові кошти в сумі 28 395,96 грн є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а тому ТОВ "Тернопільелектропостач" зобов`язане їх повернути "Комплексній дитячо-юнацькою спортивній школі №2 імені Юрія Горайського" Тернопільської міської ради , що відповідає приписам ст. ст. 216, 1212 ЦК України.

Водночас, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 зазначила, що на спірні правовідносини поширюються вимоги ст. 1212 ЦК України.

Так, Верховний Суд вказав, що відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (п. п. 71, 72, 82 постанови).

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати.

З огляду на викладене, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін та встановивши норму права, що підлягає фактичному застосуванню для вирішення цього спору, суд дійшов висновку про задоволення позову щодо стягнення грошових коштів у розмірі 28 395,96 грн.

Вищезазначені обставини підтверджуються відповідачем, який позовні вимоги визнає повністю, про що суду надано відповідну заяву.

Приписами частин 3, 4 статті 185 Господарського кодексу України встановлено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем; ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому ст. 191 цього Кодексу.

Так, відповідачем подано заяву про визнання позову, відповідно до вимог статті 191 ГПК України ( вх. № 7604 від 03.10.2024).

Згідно статті 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Статтею 191 Господарського процесуального кодексу України встановлено, зокрема, що відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Визнання позову відповідачем - це одностороннє вільне волевиявлення відповідача, спрямоване на припинення спору з позивачем. Право відповідача на визнання позову є виявом принципів диспозитивності і змагальності.

У разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Відповідач у підготовчому провадженні визнав позов у повному обсязі, подавши відповідну письмову заяву, підписану представником відповідача Пелех Л.Ю., повноваження якого на вчинення таких дій ґрунтуються на довіреності №1801/08 від 21.12.2023, посадової інструкції щодо юрисконсульта 2-ої категорії відділу правового та корпоративного забезпечення ТОВ "Тернопільелектропостач" та Положення про відділ правового та корпоративного забезпечення ТОВ "Тернопільелектропостач" .

Визнання позову відповідачем у даній справі не суперечить закону, не порушує прав та інтересів інших осіб, тому приймається судом, за таких обставин визнання позову є підставою для ухвалення рішення про задоволення позову.

Судом дотримано приписи ч. 2 ст. 191 ГПК України щодо перевірки повноважень на визнання позову відповідача, суд наголошує на наслідках відповідної процесуальної дії, як визнання позову.

Суд зазначає, що визнання відповідачем позову це безумовне погодження задовольнити матеріально-правову вимогу позивача в тому вигляді, в якому вона міститься у позовній заяві.

Наведене свідчить про відсутність підстав для неприйняття вказаної заяви відповідачем щодо визнання позовних вимог .

Таким чином, позовні вимоги підлягають до задоволення, як правомірно заявлені, документально підтверджені та визнані відповідачем.

При аналізі доводів сторін, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, який у рішенні "Трофимчук проти України" зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не слід розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід (рішення від 28.10.2010, заява № 4241/03).

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Правова позиція, наведена у постановах Верховного суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18.

Висновок суду.

Згідно статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права - це панування права в суспільстві, що вимагає від держави його втілення в правотворчу та правозастосовчу діяльність, зокрема в закони, зміст яких має відповідати критеріям соціальної справедливості, рівності тощо.

Справедливість - одна з основних засад права - є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальних вимірів права.

Принципи права - це основні ідеї, вихідні положення, які закріплені в законі, мають загальну значущість, вищу імперативність (веління) і відображають суттєві положення права.

Верховний Суд у справі № 521/17654/15-ц (постанова від 16 січня 2019 року) при вирішенні спору застосував загальні засади цивільного права - принцип справедливості, добросовісності та розумності, а також керувався однією з аксіом цивільного судочинства: "Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem", що означає: "У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права".

При цьому Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Отже, національне законодавство має тлумачитися таким чином, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції.

Статтею 3 Цивільного кодексу України визначено, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність.

Отже, дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю й повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Так, згідно статті 13 Цивільного кодексу України встановлено, що при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Частиною 1 статті 2 ГПК України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно частин 2-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 4 статті 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності. Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

З огляду на викладене, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Спір повинен вирішуватись на користь тієї сторони, яка за допомогою відповідних процесуальних засобів переконала суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень. Відповідно до принципу змагальності сторони, інші особи, які беруть участь у справі, якщо вони бажають досягти бажаного для себе, або осіб, на захист прав яких подано позов, найбільш сприятливого рішення, зобов`язані повідомити суду усі юридичні факти, що мають значення для справи, вказати або надати докази, які підтверджують чи спростовують ці факти, а також вчинити інші передбачені законом дії, спрямовані на те, аби переконати суд у своїй правоті.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати.

При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами (пункт 5 частини 1 статті 237 ГПК України).

Як передбачено пунктом 2 частини 5 статті 238 ГПК України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

Щодо судового збору у розмірі 12 112,00 грн.

Як передбачено частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Суд звертає увагу на те, що позовна заява подана за допомогою підсистеми "Електронний суд".

Зважаючи на це, при зверненні до суду із позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 12 112,00 грн.

Вказана сума визначена з урахуванням коефіцієнту пониження розміру ставки судового збору (3028,00 грн - за майнову вимогу ( стягнення у розмірі 39 774,68 грн ) + 12 112,00 грн за немайнові вимоги (4х 3028,00) х 0,8).

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про судовий збір" суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Факт зарахування сплаченого Тернопільською обласною прокуратурою при зверненні до суду з даним позовом судового збору в сумі 12 112,00 грн до спеціального фонду державного бюджету України підтверджується Випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України, сформованою Господарським судом Тернопільської області ( міститься в матеріалах справи).

В силу приписів статті 129 ГПК України, судовий збір у розмірі 6056,00 грн (50% судового збору від 12 112,00 грн) покладається на відповідача.

Щодо решти судового збору у розмірі 6056,00 грн (50% судового збору від 12 112,00 грн), суд зазначає таке.

Частиною 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України "Про судовий збір".

Як встановлено частиною 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір" у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідно до частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідачем до початку розгляду справи по суті визнано позов в повному обсязі.

Також, 03.10.2024 прокуратурою надіслано клопотання про повернення судового збору - 50 % з Державного бюджету України, на підставі статті 130 ГПК України (вх. №7613).

Таким чином, відповідно до положень ч. 1 ст. 130 ГПК України та ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сума судового збору, яку належить повернути з Державного бюджету України становить 6 056,00 грн (50% судового збору від 12 112,00 грн).

Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики (ч. 5 ст. 7 Закону України "Про судовий збір").

Керуючись статтями 7, 13, 42, 46, 53, 86, 129, 130, 191, 210, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Судові витрати у складі судового збору у розмірі 6056,00 грн ( 50% судового збору) покласти на відповідача, а у розмірі 6056,00 грн ( 50% судового збору ) повернути Тернопільській обласній прокуратурі з Державного бюджету України, у зв"язку з визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті.

3. Визнати недійсною Додаткову угоду № 3 від 23.09.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 480 від 01.02.2021, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач" (код ЄДРПОУ 42145798) та "Комплексною дитячо-юнацькою спортивною школою № 2 імені Юрія Горайського" Тернопільської міської ради (код ЄДРПОУ 14034014).

4. Визнати недійсною Додаткову угоду № 4 (без дати) до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 480 від 01.02.2021, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач" (код ЄДРПОУ 42145798) та "Комплексною дитячо-юнацькою спортивною школою № 2 імені Юрія Горайського" Тернопільської міської ради (код ЄДРПОУ 14034014).

5. Визнати недійсною Додаткову угоду № 5 від 30.11.21 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 480 від 01.02.2021, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач" (код ЄДРПОУ 42145798) та "Комплексною дитячо-юнацькою спортивною школою № 2 імені Юрія Горайського" Тернопільської міської ради (код ЄДРПОУ 14034014).

6. Визнати недійсною Додаткову угоду № 7 від 21.12.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 480 від 01.02.2021, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач" (код ЄДРПОУ 42145798) та "Комплексною дитячо-юнацькою спортивною школою № 2 імені Юрія Горайського" Тернопільської міської ради (код ЄДРПОУ 14034014).

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач", проспект Злуки, 2 "В", м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 42145798 на користь міського бюджету в особі Тернопільської міської ради, р/р UA408201720344250004000045081, ДКСУ м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 14034014 грошові кошти в сумі 28 395, 96 гривень.

8. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач", проспект Злуки, 2 "В", м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 42145798 на користь Тернопільської обласної прокуратури, вул. Листопадова, 4, м. Тернопіль, ідентифікаційний код одержувача 02910098, р/р UA498201720343190002000004091 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, код економічної класифікації видатків бюджету 2800 - 6056,00 грн судового збору.

9. Видати накази стягувачам після набрання рішенням законної сили.

10. Повернути Тернопільській обласній прокуратурі , вул. Листопадова, 4, м. Тернопіль ідентифікаційний код одержувача 02910098, р/р UA498201720343190002000004091 в ДКСУ м. Київ , МФО 820172, код економічної класифікації видатків бюджету - 2800, з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 6056,00 грн, сплачений згідно платіжної інструкції №1381 від 02.08.2024.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в порядку статті 256 -257 ГПК України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Примірник рішення надіслати учасникам справи до електронного кабінету в електронній формі із застосуванням ЄСІТС в порядку, визначеному ГПК України.

Учасники справи можуть отримати інформацію у справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повний текст рішення складено та підписано "27" січня 2025 року (з врахуванням, що суддя Боровець Я.Я. в період з 21.10.2024 по 23.10.2024 та з 04.11.2024 по 08.11.2024 - у відпустці та 25.10.2024 - у відрядженні).

Суддя Я.Я. Боровець

СудГосподарський суд Тернопільської області
Дата ухвалення рішення03.10.2024
Оприлюднено28.01.2025
Номер документу124686907
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі купівлі-продажу, з них поставки товарів, робіт, послуг, з них енергоносіїв

Судовий реєстр по справі —921/495/24

Рішення від 03.10.2024

Господарське

Господарський суд Тернопільської області

Боровець Я.Я.

Рішення від 03.10.2024

Господарське

Господарський суд Тернопільської області

Боровець Я.Я.

Ухвала від 18.09.2024

Господарське

Господарський суд Тернопільської області

Боровець Я.Я.

Ухвала від 19.08.2024

Господарське

Господарський суд Тернопільської області

Боровець Я.Я.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні