Рішення

від 14.01.2025 по справі 922/3940/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.01.2025м. ХарківСправа № 922/3940/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

при секретарі судового засідання Деркач П. О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" (61023, м. Харків, вул. Сумська, 132) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гроут" (61108, м. Харків, вул. Академіка Синельникова, 5, кв. 22) про стягнення 356622,79 грн. за участю представників:

позивача - Ковальова Л.В., ордер серії АС №1115890 від 20.10.2024,

відповідача - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Гроут", в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь передоплату за Договором підряду на виконання робіт № 168х/17-ОГЄ від 05.12.2017 у розмірі 200000,00 грн.; 18019,13 грн. 3 % річних; 87243,66 грн. інфляційних втрат та 51360,00 грн. 2 % штрафу від суми договору, всього - 356622,79 грн. Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором підряду на виконання робіт № 168х/17-ОГЄ від 05.12.2017 в частині здійснення відповідачем (підрядником) передбачених договором робіт з постачання обладнання та виконання робіт з монтажу та наладки обладнання.

Також до стягнення заявлені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 5349,35 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.11.2024 у справі № 922/3940/24 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 10.12.2024 о 10:00.

18.11.2024 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив (вх. №28976), який досліджено та приєднано до матеріалів справи.

25.11.2024 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №29586), яку досліджено та приєднано до матеріалів справи.

02.12.2024 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. №30310), які досліджено та приєднано до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.12.2024 у справі № 922/3940/24 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.01.2025 о 10:20.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.01.2025 у справі № 922/3940/24 відкладено судове засідання на 14.01.2025 об 11:20.

Позивач у судове засідання 14.01.2025 не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить наявна у матеріалах справи довідка про доставку електронного документа, а саме: "Ухвала-повідомлення" від 07.01.2025 до електронного кабінету позивача підсистеми "Електронний суд" єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС).

Відповідач у судове засідання 14.01.2025 не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить наявна у матеріалах справи довідка про доставку електронного документа, а саме: "Ухвала-повідомлення" від 07.01.2025 до електронного кабінету позивача підсистеми "Електронний суд" єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС).

05.12.2017 між ДП «Харківський машинобудівний завод «ФЕД» (замовник) та Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРОУТ» (підрядник) було укладено договір № 168 х/17-20ГЗ підряду на виконання робіт (далі за текстом - Договір), за умовами якого Підрядник, в порядку та на умовах, визначених даним Договором, зобов`язався здійснити поставку системи відео спостереження (надалі обладнання) у найменуванні, кількості та ціні згідно специфікації (Додаток № 1) та виконати роботи з монтажу та наладки обладнання, а Замовник зобов`язується прийняти виконані Підрядником роботи і оплатити їх.

Відповідно до наказів Державного концерну «Укроборонпром» від 13.07.2021 № 272 «Про перетворення підприємств - учасників ДК «Укроборонпром» та від 16.12.2021 № 611 «Про створення комісії з реорганізації та комісії з інвентаризації Державного підприємства «Харківський машинобудівний завод «ФЕД» (зі змінами), рішення Наглядової ради Акціонерного товариства «Українська оборонна промисловість» від 25.01.2024 та наказу Акціонерного товариства «Українська оборонна промисловість» від 08.02.2024 № 77 Державне підприємство «Харківський машинобудівний завод «ФЕД» перетворено шляхом реорганізації у Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківський машинобудівний завод «ФЕД».

Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківський машинобудівний завод «ФЕД» є правонаступником усіх прав та обов`язків Державного підприємства «Харківський машинобудівний завод «ФЕД» з дня внесення відповідного запису про його державну реєстрацію до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

15.02.2024 внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних - осіб - підприємств та громадських формувань щодо створеної в юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський машинобудівний завод «ФЕД», в порядку перетворення, відповідно до Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», з номер запис 1004801450000094216.

Отже, вищенаведені обставини свідчать про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківський машинобудівний завод «ФЕД» з дня його державної реєстрації є правонаступником усіх праві обов`язків Державної підприємства «Харківський машинобудівний завод «ФЕД», зокрема, й відносинах з Товариства «ГРОУТ» з виконання Договору.

Розділом 2 Договору обумовлено вартість Договору та порядок розрахунків. Загальна сума Договору складає 2 568 000,00 грн.; оплат проводиться наступним чином: попередня оплата у розмірі 25% вартості цього Договору ( п. 2.2.1), 25% від вартості Договору протягом 7 днів з дат поставки обладнання ( п. 2.2.2) , остаточний розрахунок протягом 7 днів дати підписання акту здачі - приймання виконаних робіт ( п. 2.2.3).

З урахуванням додаткової угоди № 4 від 29.12.2020, даний Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонам і діє до 31.12.2021 р.

При цьому, зміни до строку виконання робіт, передбачені пунктом 3. Договору, сторонами не вносилися.

Відповідно до п. 3.1 Договору строк виконання робіт складає 30 (тридцять) робочих днів з моменту перерахування Замовником попередньо оплати згідно п. 2.2.1 цього Договору.

Відповідно до платіжного доручення № 279 від 22.06.2018 у якості оплати згідно Договору № 168 х/17 - 20ГЗ на рахунок ТОВ «ГРОУТ» було перераховано 200000,00 грн.

Таким чином, з урахуванням умов п.3.1 Договору та дати здійснення попередньої оплати у сумі 200000,00 грн. роботи Підрядник повинен був здійснити у строк до 22 липня 2019 року.

Позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому зазначає про те, що поставка обладнання та виконання робіт з монтажу та наладки обладнання, у визначені в Договорі строки відповідачем не здійснені.

На переконання позивача, порушення відповідачем строків виконання робіт підтверджується відсутністю підписаного між сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт.

Оскільки відповідач умови договору в частині своєчасно обладнання та виконання робіт з монтажу та наладки не виконав, позивачем, окрім повернення попередньої оплати у сумі 200000,00 грн. також нараховано відповідачу суму інфляційного нарахування на суму попередньої оплати, проценти за користування коштами та штраф у відповідності до вир пункту 7.4 Договору.

Відповідач позовні вимоги не визнав, заперечуючи проти позову у своєму відзиві зазначив про пропуск позивачем строків позовної давності. Також, відповідачем у відзиві зазначено про відсутність належних доказів перерахування коштів на розрахунковий рахунок відповідача - ТОВ «ГРОУТ», оскільки платіжне доручення № 279 від 22.06.2018 містить в собі інформацію про призначення платежу де вказано: «плащ за роботи по монтажу та наладки системи відеоспостереження за дог. № 168х/17-ОГЭ від 05.10.2017 р.», отже, на переконання відповідача, перерахунок коштів було здійснено уповноваженою особою позивача в рамках іншого договору датованого не 05.12.2017, як про це позивачем вказано в позові, а 05.10.2017 року. Окрім того, в призначенні платежу вказаний зовсім інший предмет господарського договору в рамках якого здійснюється розрахунок «плата за роботи по монтажу та наладки системи відеоспостереження..», при цьому предметом спірного договору № 168х/17-ОГЭ від 15.12.2017 зазначено, зокрема «поставка системи відеоспостереження (надалі обладнання))», а у Виписці по Особовому рахунку від 22.06.2018 відсутня детальна інформація про отримувачів коштів, що були перераховані позивачем, в ній відсутня вказівка на контрагента та підставу для проведення розрахунків де отримувачем виступав ТОВ «ГРОУТ», а підставою для здійснення платежу договір підряду № 168х/17-ОГЭ від 15.12.2017. За умови відсутності належних та допустимих доказів перерахунку грошових коштів (передплати) ДП «Харківський машинобудівний завод «ФЕД» на розрахунковий рахунок відповідача - ТОВ «ГРОУТ» поданий позов є безпідставним, а вимоги що в ньому заявлені не підтверджуються належними та допустимими доказами. Крім того, відповідачем у відзиві також зазначено про відсутності досудового врегулювання спору, оскільки позивачем не наданого жодного доказу відправлення на адресу відповідача - листів-вимог чи претензій щодо повернення передплати, таким чином позивачем фактично визнано факт виконання підрядник взятих на себе в раках договору зобов`язань. Також, відповідачем зазначено про не вірно обраний спосіб захисту власних прав, у зв`язку з чим у задоволенні даного позову також слід відмовити.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, господарський суд виходить з такого.

Статтею 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами 1 та 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Строк дії Договору №168х/17-ОГЄ від 05.12.2027 неоднаразово продовжувався, про що сторонами були укладені відповідні Додаткові угоди (а.с. 25-27).

З матеріалів справи убачається, що відповідно до Додаткової угоди № 4 від 29.12.2027 до Договору №168х/17-ОГЄ від 05.12.2027, сторонами викладено пункт 10.1. відповідно до якого, термін дії договору встановлюється з дати підписання і діє до 31.12.2021 включно (а.с. 28).

Отже, Договір №168х/17-ОГЄ від 05.12.2027 припинив свою дію 31.12.2021 включно, відповідно до Додаткової угоди № 4 від 29.12.2027 до Договору №168х/17-ОГЄ від 05.12.2027.

Інших Додаткових угод, якою б сторони продовжили строк дії спірного Договору матеріали справи не містять.

При цьому, судом враховано, що відповідно умов пункту 9.2. Договору, усі зміни і доповнення до даного Договору мають силу у випадку, якщо вони оформлені у письмовому виді і підписані обома сторонами.

Відповідно до норм ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначалося судом вище, на виконання умов договору, позивач здійснив оплату в сумі 200000,00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи належним чином засвідченими копіями платіжного доручення №279 від 22.06.2028 (а.с. 32) та примірника банківської виписки (а.с. 29-32).

Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідачем до теперішнього часу не був здійснено жодних дій, направлених на виконання свого обов`язку всупереч умовам договору.

При цьому, підстави, на які посилається відповідач на обґрунтування своїх заперечень, зокрема - це не направлення позивачем відповідачу вимоги тому, на переконання відповідача, відсутні підстави для повернення сплаченої позивачем передоплати у розмірі 200000,00 грн.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Вказану правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17.

У даній конкретній справі, суд відхиляє доводи відповідача, які викладено останнім на обґрунтування своїх заперечень у відзиві, оскільки суд дійшов висновку про те, що у даному випадку обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього звернення з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням частини другої статті 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України в рішенні від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту.

Як зазначалося судом вище, відповідно до платіжного доручення № 279 від 22.06.2018 у якості оплати згідно Договору № 168 х/17 - 20ГЗ на рахунок ТОВ «ГРОУТ» було перераховано 200000,00 грн.

Тобто, вказані кошти позивачем були сплачені шість років тому.

Відповідачем оплачені роботи здійснені не були, наразі відповідач не повернув позивачу грошові кошти в сумі 200000,00 грн. та заперечує повністю щодо свого обов`язку з повернення позивачу сплачених ним коштів.

За наведених вище обставин судом установлено, що відповідач порушив свої договірні зобов`язання, не здійснив обумовлені сторонами роботи (доказів їх виконання (актів приймання-передачі робіт) матеріали справи не містять) та не здійснив повернення суми позивачу, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 200000,00 грн, факт існування якої позивачем належним чином доведений та відповідачем зі свого боку не спростований.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, у даному конкретному випадку, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення 200000,00 грн. попередньої оплати за Договором підряду на виконання робіт № 168х/17-ОГЄ від 05.12.2017 є обґрунтованими та підлягають задоволенню у заявленому позивачем обсязі.

Водночас, стосовно заперечень відповідача, суд зазначає про те, що до матеріалів справи додано копію платіжного доручення № 279 від 22.06.2018, виписку по особовому рахунку за 22.06.2018, з якої вбачається, що сума коштів - 200000,00 грн. перерахована на розрахунковий рахунок отримувача - ТОВ «ГРОУТ», номер рахунку 26006010037424, в ПАТ АБ «Південний» у відповідності до зазначених банківських реквізитів у Договорі № 168х/17 - ОГЭ підряду на виконання робіт, укладеному 05 грудня 2017, та додаткових угодах № 1, № 2, №3, № 4 до договору.

Отже, кошти перераховано саме на розрахунковий рахунок відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРОУТ», зазначений у підписаних директором цього товариства документах. Номер договору, за яким можна ідентифікувати саме цю угоду, зазначено безпомилково: № 168х/17 - ОГЭ.

Договір укладено сторонами 05 грудня 2017, інших договорів між сторонами за період виникнення та існування спірних відносин, зокрема, 05.10.2017 не укладалося. Протилежного відповідача не довів.

Отже, за висновками суду, помилково вказана у платіжному дорученні дата договору (05.10.2017 замість 05.12.2017) не вплинула на зарахування коштів у відповідності з реквізитами вказаними відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю ГРОУТ.

Також, у наданій Відділенням №270/20 АБ Укргазбанк банківській виписці від 22.06.2018, наявна необхідна інформація про контрагента (щодо відповідача - ТОВ "ГРОУТ"), яка у свою чергу є необхідною для платіжної системи для зарахування коштів на його поточний рахунок.

Матеріалами справи підтверджено, та сторонами зворотного не доведено, що станом на дату оплати зазначеної вище суми будь-яких інших договорів між ДП "ХМЗ "ФЕД" та ТОВ "ГРОУТ", окрім Договору підряду на виконання робіт №168х/17-ОГЭ, укладеного 05.12.2017, не існувало.

Під час розгляду даної справи з боку відповідача не доведено факту неотримання останнім на банківський рахунок зазначеної суми, як і не оспорюється її розмір.

Також, щодо заперечень відповідача суд зазначає про те, що наявні у матеріалах справи належним чином засвідчені копії платіжного доручення № 279 від 22.06.2018 та виписка по особовому рахунку за 22.06.2018, неспростовно свідчать про те, що грошові кошти у розмірі 200000,00 грн. перераховані на розрахунковий рахунок отримувача - ТОВ «ГРОУТ» (відповідача), номер рахунку 26006010037424, в ПАТ АБ «Південний» у відповідності до зазначених банківських реквізитів у Договорі № 168х/17-ОГЭ підряду на виконання робіт, укладеного 05.12.2017 та додаткових угодах № 1, № 2, №3, № 4 до договору.

Отже, кошти перераховано саме на розрахунковий рахунок ТОВ «ГРОУТ», зазначений у підписаних директором цього товариства документах. Номер договору, за яким можна ідентифікувати саме цю угоду, зазначено безпомилково: № 168х/17 ОГЭ.

При цьому, спірний Договір укладено сторонами 05 грудня 2017, інших договорів між сторонами за період виникнення та існування спірних відносин, зокрема, 05.10.2017 не укладалися та протилежного відповідач зі свого боку не довів.

При цьому, помилково вказана у платіжному дорученні дата договору (05.10.2017 замість 05.12.2017) не вплинуло на зарахування коштів у відповідності з реквізитами вказаними ТОВ ГРОУТ.

Також, у наданій Відділенням №270/20 АБ Укргазбанк виписці від 22.06.2018, наявна необхідна інформація про контрагента (ТОВ ГРОУТ), яка необхідна платіжній системі для зарахування коштів на його поточний рахунок.

Також, щодо призначення платежу, зазначеного в платіжних документах:« Плата за роботи по монтажу та наладки системи відеоспостереження згідно договору № 168х/17 ОГЭ від 05.10.2017, в т.ч. ПДВ 33333,33 грн.», про які неодноразово зазначав відповідач, суд зазначає про те, що у даному разі, призначення платежу відповідає предмету Договору № 168х/17-ОГЭ від 05 грудня 2017, а саме відповідно до п. 1.1. в порядку та на умовах, визначених даним Договором, Підрядник зобов`язується на власний ризик, своїми силами і засобами здійснити поставку системи відео спостереження ( надалі обладнання) у найменуванні, кількості та ціні згідно специфікації (Додаток № 1), яка є невід`ємною частиною цього Договору та виконати роботи з монтажу та наладки обладнання»

Щодо заявленого до стягнення 2 % штрафу від суми Договору у розмірі 51360,00 грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

За приписами ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Так, за порушення зобов`язання позивач нарахував відповідачу штраф у сумі 51360,00 грн.

Відповідно до статей 216, 218 ГК України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання, а штрафом - є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідальність сторін за порушення Договору погоджена сторонами у пункті 7.3. Договору, відповідно до якого у разі порушення строків виконання робіт згідно п. 3.1 Підрядник сплачує Замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми перерахованих Замовником коштів, за необґрунтовану відмову від виконання своїх зобов`язань за Договором Підрядник сплачує Замовнику штраф у розмірі 2% від вартості Договору ( п. 7.4).

Вартість Договору передбачена Специфікацією (Додаток № 1) і зазначена у п. 2.1 та становить 2568000, 00 грн.

Враховуючи вищенаведене, відповідачу нараховано 2% штрафу у розмірі 51360,00 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу відповідно до наведених приписів закону та умов договору, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню штраф у сумі 51360,00 грн., тобто у заявленому позивачем розмірі.

Також, позивачем заявлено до стягнення 3 % річних у розмірі 18019,13 грн. та інфляційні втрати у розмірі 87243,66 грн.

Виходячи із положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Встановлення законодавцем права кредитора на одержання коштів з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зумовлене тим, що грошовим коштам притаманна властивість знецінюватись в більшій мірі ніж всім іншим видам майна (нерухомості, дорогоцінним металам, автомобілям тощо), що призводить до зниження їхньої купівельної спроможності, дисбалансу попиту і пропозиції.

Як зазначив Верховний Суд України у постанові від 09.11.2016 у справі №9/5014/969/2012(5/65/2011) за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, норми ст. 625 ЦК України спрямовані в першу чергу на те, щоб внаслідок неправомірних дій боржника (прострочення) право власності кредитора не було порушене, оскільки внаслідок знецінення національної грошової одиниці купівельна спроможність коштів, які б кредитор міг одержати за належного виконання боржником своїх грошових зобов`язань, буде значно меншим, що має відповідно наслідком зменшення майнового блага кредитора.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних і вважає його арифметично правильним, обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо строків позовної давності, суд зазначає про те, що Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" № 211 від 11.03.2020 на усій території України було введено карантин та запроваджено відповідні обмежувальні заходи. Також, Постановами Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392, від 22.07.2020 № 641, від 09.12.2020 № 1236, від 17.21.2021 № 104, від 21.04.2021 № 405, від 16.06.2021 № 611, від 11.08.2021 № 855, від 22.09.2021 № 981, від 15.12.2021 № 1336, від 23.02.2022 № 229, від 27.05.2022 № 630, від 19.08.2022 № 928, від 23.12.2022 № 1423 та від 25.04.2023 № 383 дія карантину продовжувалася по 30.06.2023.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 відмінено з 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Відповідно до Закону України від 30.03.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" внесено зміни до законодавчих актів України, в тому числі до Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Так, розділ Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено п.12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID- 19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Розділ IX Прикінцеві положення Господарського кодексу України доповнено п.7, в якому визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Також, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який діє до теперішнього часу.

Відповідно до п.19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільного кодексу України, продовжуються на строк його дії.

Враховуючи вищенаведене, враховуючи, що з 12.03.2020 по 30.06.2023 (включно) на території країни діяли карантинні обмеження, а з 24.02.2022 і до сьогоднішнього дня на території країни введено воєнний стан, враховуючи п.12 та п.19 розділу Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України, п.7 розділу IX Прикінцеві положення Господарського кодексу України, строки позовної давності у даній справи є такими, що позивачем не пропущені.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №127/3429/16-ц.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 129 ГПК України, та враховуючи висновки суду про повне задоволення позову покладає витрати по сплаті судового збору в розмірі 5349,35 грн. на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гроут" (61108, м. Харків, вул. Академіка Синельникова, 5, кв. 22, код ЄДРПОУ 35073748) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" (61023, м. Харків, вул. Сумська, 132, код ЄДРПОУ 14310052) - 200000,00 грн. попередньої оплати за Договором підряду на виконання робіт №168х/17-ОГЄ від 05.12.2017; 18019,13 грн. 3 % річних; 87243,66 грн. інфляційних втрат та 51360,00 грн. 2 % штрафу та 5349,35 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "24" січня 2025 р.

СуддяЄ.М. Жиляєв