Рішення

від 27.01.2025 по справі 922/4147/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/4147/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Юрченко В.С.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, місто Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сім Груп Есет Менеджмент», місто Харків,

про стягнення заборгованості та пені, розірвання договору, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Сім Груп Есет Менеджмент», про: розірвання Договору оренди нерухомого майна № 7439 від 30.01.2020 року, який укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «СІМ ГРУП ЕСЕТ МЕНЕДЖМЕНТ»; зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю «СІМ ГРУП ЕСЕТ МЕНЕДЖМЕНТ» звільнити та повернути Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради нежитлове приміщення загальною площею 2,40 кв. м у підземною підвуличному пішохідному переході № 2 біля станції метро «Перемога», розташоване за адресою: м. Харків, пр. Свободи Людвіга, 54-М, протягом трьох робочих днів з дня набрання рішенням законної сили; стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «СІМ ГРУП ЕСЕТ МЕНЕДЖМЕНТ» на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради заборгованість в сумі 37 958,74 грн за Договором оренди нерухомого майна № 7439 від 30.01.2020 року, з яких: 24 435,43 грн орендна плата за період 21.01.2021 30.10.2024; 13 523,31 грн пеня за період 21.01.2021 30.10.2024.

26 листопада 2024 року, ухвалою господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/4147/24. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач правом на формування заперечень з приводу доводів викладених у позовній заяві не скористався, про рух справи (зокрема, про відкриття провадження у справі) повідомлявся у відповідності до норм чинного процесуального законодавства. Так, оскільки відповідач не зареєстрований в системі «Електронний Суд», з метою повідомлення останнього про розглядсправи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала про відкриття провадження у справі направлялась судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення (з відміткою судова повістка) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Але, судова кореспонденція повернута поштою на адресу суду із позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4).

Суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника,у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі №10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з частин 1, 2 статті 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 922/4147/24 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до частини 9статті 165 Господарського процесуального кодексу Україниу разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

На підставічастини 4статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує практику ЄСПЛ як джерело права, зокрема, у справіОсіпов проти України, де Суд нагадав, що стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Суд повинен лише встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з наданими іншою стороною зауваженнями або доказами та прокоментувати їх, а також представити свою справу в умовах, що не ставлять його в явно гірше становище vis-а-vis його опонента (там само). З точки зору Конвенції заявник не має доводити, що його відсутність у судовому засіданні справді підірвала справедливість провадження або вплинула на його результат, оскільки така вимога позбавила б змісту гарантії статті 6 Конвенції.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Оскільки відповідач своїм процесуальним правом на формування заперечень з приводу доводів викладених у позові не скористався, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, враховуючи стислі процесуальні строки, встановлені для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив позицію позивача, які ґрунтуються на наступному.

Як зазначено позивачем у позовній заяві, 30 січня 2020 року між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (далі позивач/орендодавець») та Товариством з обмеженою відповідальністю «СІМ ГРУП ЕСЕТ МЕНЕДЖМЕНТ» (далі відповідач/орендар) був укладений Договір оренди нерухомого майна № 7439 (далі договір), відповідно до пункту 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно нежитлові приміщення загальною площею 2,40 кв. м. у підземному підвуличному переході № 2 біля станції метро «Перемога» (далі - майно), розташоване за адресою: м. Харків, пр. Свободи Людвига, 54-М та знаходиться на балансі КП «Підземне місто» (далі-Балансоутримувач). До цього договору додаються та є невід`ємними його частинами такі додатки: акт приймання-передачі орендованого майна, розрахунок орендної плати, лист погодження, висновок про вартість майна.

Договір зареєстровано в реєстрі за № 173, про що вчинено запис приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області 13 січня 2020 року.

Як вказує позивач, об`єкт оренди, визначений договором, був переданий орендодавцем орендареві згідно акту приймання-передачі від 30 січня 2020 року. На підтвердження чого до позовної заяви доданий акт приймання-передачі нерухомого майна від 30.01.2020 року.

Надалі, сторони уклали додаткову угоду, в якій прийшли згоди, внести зміни до договору, а саме: вважати Балансоутримувачем об`єкту оренди - Комунальне підприємство «Харківський метрополітен», із зазначенням всіх необхідних реквізитів для сплати орендної плати.

Позивач, вважає, що він, як орендодавець, свої зобов`язання за договором виконав належним чином. Натомість Відповідач, в порушення умов Договору, зобов`язання з оплати орендної плати належним чином не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість перед бюджетом Харківської міської територіальної громади з оплати орендної плати за договором в сумі 24 435,43 грн.

Крім цього, позивач вказує, що внаслідок не виконання відповідачем договірних зобов`язань, виникла заборгованість зі сплати пені в розмірі 13 523,31 грн.

17 травня 2024 року, з метою досудового врегулювання спору, позивачем скеровано відповідачу лист № 3423 щодо сплати заборгованості з орендної плати.

З огляду на систематичні порушення відповідачем строків оплати орендної плати, встановлених договором, позивач з метою захисту свої прав та інтересів, звернувся до суду із позовною вимогою про стягнення заборгованості та пені, а також про дострокове розірвання договору, зобов`язання відповідача звільнити та повернути нежитлові приміщення за договором.

Відповідач не скористався своїм правом на формування відзиву.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

Предметом доказування у цій справі, відповідно до частини 2статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є встановлення факту законності визначених вимог щодо стягнення заборгованості по орендних платежам та пені, а також щодо розірвання договору оренди нежитлового приміщення, звільнення та повернення нежитлового приміщення протягом трьох робочих днів з дня набрання рішенням законної сили.

Згідно з нормами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статей 625, 628, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина 1 статті 509 Цивільного кодексу України, частина 1 статті 173 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі статтею 180 Господарського кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Як свідчать матеріали справи, 30 січня 2020 року між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (далі позивач/орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СІМ ГРУП ЕСЕТ МЕНЕДЖМЕНТ» (далі відповідач/орендар») був укладений Договір оренди нерухомого майна № 7439 (далі договір).

Відповідно до пункту 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно нежитлові приміщення загальною площею 2,40 кв. м. у підземному підвуличному переході № 2 біля станції метро «Перемога» (далі - майно), розташоване за адресою: м. Харків, пр. Свободи Людвига, 54-М та знаходиться на балансі КП «Підземне місто» (далі-Балансоутримувач). Майно належить на праві комунальної власності Територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міської ради на підставі Рішення органу місцевого самоврядування № 352/16, виданого 14.09.2016 року Харківською міською радою. Право власності на майно (реєстраційний номер 1296482063101) зареєстроване 05.07.2017 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Тертишник Д.О., державним реєстратором Департаменту реєстрації Харківської міської ради, Харківської обл., згідно Витягу № 91596144 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 10.07.2017, номер запису про право власності 21314518.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що набуття Орендарем права користування майном настає після підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.

За пунктом 3.1. договору вартість об`єкта оренди визначається на підставі висновку про вартість майна і становить 99300,00 грн. станом на 14.11.2019 року.

До цього договору додаються та є невід`ємними його частинами такі додатки: акт приймання-передачі орендованого майна, розрахунок орендної плати, лист погодження, висновок про вартість майна.

Об`єкт оренди, визначений договором, був переданий орендодавцем орендареві згідно акту приймання-передачі від 30 січня 2020 року. На підтвердження чого до позовної заяви доданий акт приймання-передачі нерухомого майна від 30.01.2020 року.

Договір зареєстровано в реєстрі за № 173, про що вчинено запис приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області 13 січня 2020 року.

Надалі, сторони уклали додаткову угоду, в якій прийшли згоди, внести зміни до договору, а саме: вважати Балансоутримувачем об`єкту оренди - Комунальне підприємство «Харківський метрополітен», із зазначенням всіх необхідних реквізитів для сплати орендної плати.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли зобов`язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору найму (оренди) комунального майна, згідно якого та в силустатті 759 Цивільного кодексу України, наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Окрім того, оскільки предметом договору слугує майно, яке належить до комунальної власності територіальної громади міста Харкова на вказані правовідносини поширюється діяЗакону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до частини 1 статті 2 якого, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з вимогами частин 1, 5статті 762 Цивільного кодексу Україниза користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частиною першоюстатті 17, 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"передбачено, що орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.Орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

За приписамистатті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами місцевого самоврядування (для об`єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об`єктів, що перебувають у державній власності.

Відповідно до положень статей525,526,530 Цивільного кодексу Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цьогоКодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Як-то визначено у пункті 4.4. договору, орендар зобов"язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату (у грошовій формі).

Відповідно до пункту 3.3. договору, нарахування орендної плати починається з дати підписання акта приймання-передачі. Згідно з пунктом 3.2. договору базова орендна плата складає 661,34 грн. без ПДВ за грудень 2019 року. Ставка орендної плати 8%.

Отже, договір чітко визначає момент з якого у відповідача виникає обов"язок зі сплати орендної плати - дата підписання акту приймання-передачі.

Як вже зазначено вище, об`єкт оренди, визначений договором, був переданий орендодавцем орендареві згідно акту приймання-передачі від 30 січня 2020 року. На підтвердження чого в матеріалах справи наявний акт приймання-передачі нерухомого майна від 30.01.2020 року. А відтак, орендар з огляду на пункт 3.3. договору, де вказано, що нарахування орендної плати починається з дати підписання акту приймання-передачі, взяв на себе обов`язок сплачувати з 30.01.2020 року позивачу орендну плату.

Пунктом 3.5. договору визначено, що орендна плата за орендоване майно сплачується орендарем щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця. Відповідно до пункту 3.6. договору, розмір орендної плати за кожний місяць визначається шляхом коригування Орендарем розміру орендної плати за минулий місяць на індекс інфляції за поточний місяць і сплачується ним самостійно. Орендар сплачує орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Умовами Договору передбачено також, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади м. Харкова та пропорції її розподілу (далі - Методика) Додаток 2 до Положення про оренду майна територіальної громади м. Харкова, затвердженої рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання № 755/17 від 20.09.2017 року.

Так, пунктом 10 Методики передбачено, що перед розрахунком орендної плати за перший місяць оренди чи після перегляду розміру орендної плати визначається розмір орендної плати за базовий місяць розрахунку за такою формулою: Опл.міс = (Опл./12)х Ід.о х Ім, де Опл.міс - розмір орендної плати за місяць, грн.; Опл - розмір річної орендної плати, визначений за цією Методикою, грн.; Ід.о - індекс інфляції за період з дати проведення незалежної або стандартизованої оцінки до базового місяця розрахунку орендної плати; Ім - індекс інфляції за базовий місяць розрахунку орендної плати. Розмір орендної плати за перший місяць оренди визначається шляхом коригуваннярозміру орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяця до останнього числа першого місяця оренди.

В той же час, розмір річної орендної плати визначається відповідно до положеньпункту 7 Методики, згідно якого у разі оренди нерухомого майна (крім оренди нерухомогомайна фізичними та юридичними особами, зазначеними у пункті 8 цієї Методики) розміррічної орендної плати визначається за формулою: 3 Опл = (Вп х Сор)/100;де Опл - розмір річної орендної плати, грн.; Вп - вартість орендованого майна, визначена шляхом проведення незалежної оцінки, грн.; Сор - орендна ставка, визначена згідно з додатком 2 до Методики. Незалежна оцінка вартості об`єкта оренди повинна враховувати його місцезнаходження і забезпеченість інженерними мережами. Результати незалежноїоцінки є чинними протягом 6 місяців від дня її проведення, якщо інший термін не передбачено у звіті з незалежної оцінки».

Отже, орендодавець (відповідач у справі), отримавши у тимчасове користування комунальне майно, взяв на себе обов`язок по сплаті орендних платежів, розмір, яких визначений умовами договору та Методикою розрахунку орендної плати за майно територіальної громади м. Харкова та пропорції її розподілу, Додаток 2 до Положення про оренду майна територіальної громади м. Харкова, затвердженої рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання № 755/17 від 20.09.2017 року.

Як зазначає позивач,що не спростовано відповідачем під час розгляду даної справи, загальний розмір заборгованості, що обліковується за орендарем станом на 30 жовтня 2024 року (без нарахування орендної плати за жовтень 2024 року) становить 24435,43 грн. Протилежного матеріали справи не містять.

Відповідно достатті 610 Цивільного кодексу Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач у встановлений договором строк свій обов`язок по перерахуванню грошових коштів за користування орендованим приміщенням не виконав, допустивши прострочення договірних зобов`язань (стаття 610 Цивільного кодексу України), суд дійшов висновку про те, що такими діями відповідача були порушені права та законні інтереси позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у зв`язку станом на момент звернення з позовом до суду вимоги позивача в частині стягнення основної суми заборгованості становить 24435,43 грн., є вмотивованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв`язку зі неналежним виконанням зобов`язань за договором, позивачем було заявлено до стягнення із відповідача пені у сумі 13523,31 грн.

Відповідно до пункту 3.10. договору передбачено, що орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується на користь балансоутримувача та бюджету м. Харкова з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення (включаючи день проплати).

Згідно пунктом 3.4. договору, нарахування орендної плати та пені припиняється з дати підписання акту приймання-передачі майна або з моменту розірвання Договору відповідно до пункту 10.6 договору.

Відповідно до пункту 7.3. договору у разі прострочення орендарем виконання зобов`язання щодо сплати орендної плати в повному обсязі чи частково нарахування та стягнення пені проводиться до моменту сплати основної суми боргу у встановленому пунктом 3.10 договору порядку незалежно від строку та моменту, коли зобов`язання повинно було бути виконано.

Отже, сторонами погоджено більш тривалий період нарахування пені, ніж передбачений частиною 6 статті 232 ГК України, що узгоджується із вище вказаними нормами законодавства.

У пункті 3.10 договору визначено, що орендна платаперерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується на користь балансоутримувача та бюджету м. Харкова з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення (включаючи день проплати).

В силу приписів статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Здійснивши перерахунок штрафної санкції, з урахуванням умов договору, та періоду прострочення зобовязання з грудня 2020 року по вересень 2024 року, суд встановив, що позивачем арифметично вірно розрахована сума похідних вимог, а відповідно ця сума є та такою, що повністю відповідає положенням чинного законодавства, а відтак суд задовольняє позовні вимоги в часті стягнення з відповідача пені у сумі 13523,31 грн.

Щодо позовних вимог про розірвання Договору оренди нерухомого майна № 7439 від 30.01.2020 року, який укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «СІМ ГРУП ЕСЕТ МЕНЕДЖМЕНТ» та зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю «СІМ ГРУП ЕСЕТ МЕНЕДЖМЕНТ» звільнити та повернути Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради нежитлове приміщення загальною площею 2,40 кв. м у підземною підвуличному пішохідному переході № 2 біля станції метро «Перемога», розташоване за адресою: м. Харків, пр. Свободи Людвіга, 54-М, протягом трьох робочих днів з дня набрання рішенням законної сили, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 4 пункту 7.2. договору орендодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків у разі внесення орендарем 3-х орендних платежів не в повному обсязі. Також, згідно з підпунктом 5 пункту 7.2. договору право вимагати розірвання договору, також, виникає у разі, якщо орендар не виконує пп. 3.5, 3.6, 3.7, 4.1, 4.2, 4.3, 4.4., 4.6, 4.7, 4.8, 4.9, 4.10, 4.14, 4.15, 4.16, 4.18, 4.20, 4.21, 4.23 Договору, де пункти 3.5, 3.6., 3.7., 4.4. договору охоплюють положення з порядку та умов сплати орендної плати за користування орендованим комунальним майном.

Відповідно до пункту 10.3. договору, договір може бути розірвано на вимогу однієї зі сторін за рішенням суду у випадках, передбачених чинним законодавством та умовами цього Договору.

Згідно із пунктом 10.6. договору, дія Договору оренди припиняється, зокрема, достроково за згодою сторін або за рішенням суду.

Так, згідно частини 1статті 782 Цивільного кодексу Українинаймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди комунального майна, як систематичне (два і більше разів) своєчасне (у строк встановлений договором) невнесення орендної плати або несплата її повністю, а також невиконання сторонами інших своїх зобов`язань, в тому числі несплата інших обов`язкових платежів, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю (наймодавцю) згідно з частиною 2статті 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

З матеріалів справи вбачається, що відповідач як несвоєчасно та не у повному обсязі сплачував орендні платежі, так і систематично не вносив їх повну сплату (два і більше разів), що дає суду правові підстави стверджувати, що відповідачем істотно порушено умови укладеного між сторонами договору, оскільки несплата орендної плати у порядку та розмірах, визначених умовами договору, істотно порушує права позивача та наносить шкоду його майновим інтересам, як органу місцевого самоврядування.

На теперішній час сума заборгованості залишається відповідачем несплаченою, об`єкт оренди не звільнено та не передано Управлінню комунального майна та приватизації, що призводить до неможливості власника розпоряджатися своїм майном та спричиняє збитки місцевому бюджету.

Враховуючи вимоги діючого законодавства та умови укладеного договору та не сплачені відповідачем орендні платежі за період з 21 січня 2021 року по 30 жовтня 2024 року, з огляду на те, що заборгованість відповідача перед позивачем за неналежне виконання обов`язку щодо здійснення орендної плати за спірним договором утворилась більш, ніж за три місяці та на теперішній час є не сплаченою, з огляду на положення пункту 10.3, підпункту 4, 5 пункту 7.2. договору, а також висновки суду, щодо несистематичної сплати орендної плати, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову в цій частині та розірвання договору оренди нерухомого майна № 7439 від 30.01.2020 року, який укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «СІМ ГРУП ЕСЕТ МЕНЕДЖМЕНТ».

Згідно достатті 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до п. 4.11 Договору, у разі припинення або розірвання Договору Орендар зобов`язаний повернути Орендодавцю орендоване Майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, та відшкодувати Орендодавцю збитки в разу погіршення стану орендованого Майна чи його втрати (повної або часткової) з вини Орендаря.

Пунктом 2.3. Договору передбачено, що у разі припинення цього Договору Орендар зобов`язаний повернути згідно з актом приймання-передачі в термін, що зазначений в рішенні суду.

Частиною 1статті 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

У відповідності достатті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, у тому числі це стосується і нерухомого майна; право власності набувається у порядку, визначеному законом; статті 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, ратифікованоїЗаконом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР, передбачено, що кожна фізична особа або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Враховуючи вищевикладене, оскільки суд дійшов висновку про задоволення вимоги про розірвання договору, вимога про зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю «СІМ ГРУП ЕСЕТ МЕНЕДЖМЕНТ» звільнити та повернути Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради нежитлове приміщення загальною площею 2,40 кв. м у підземною підвуличному пішохідному переході № 2 біля станції метро «Перемога», розташоване за адресою: м. Харків, пр. Свободи Людвіга, 54-М, протягом трьох робочих днів з дня набрання рішенням законної сили, підлягає задоволенню як похідна.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги наведені положення діючого законодавства, встановлені судом обставини та наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими, підтвердженими належними документальними доказами та такими, що підлягають повному задоволенню.

Крім того, в межах позовної заяви, позивач виконуючи норми процесу, заявив до стягнення 9762,50 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Досліджуючи надані позивачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд прийшов до наступного висновку.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.У частині 3статті 126 цього Кодексупередбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Положеннямистатті 59 Конституції Українивстановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до пункту 12 частини 3статті 2 Господарського процесуального кодексу Україниосновними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективного захисту своїх прав в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина 1статті 16 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1статті 126 Господарського процесуального кодексу Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 8статті 129 Господарського процесуального кодексу Українипередбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частиною 1статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Також, суд зазначає, що при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно з частиною 2статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, а також розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відносно обґрунтованості розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу та його (розміру) пропорційності предмету спору, суд приймає до уваги, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема, пункт 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26 лютого 2015 року, пункти 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10 грудня 2009 року, пункт 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12 жовтня 2006 року, пункт 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30 березня 2004 року та пункт 268 рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 02 червня 2014 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Враховуючи вищевикладене, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Аналогічна правова позиція також викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 910/9111/17 та від 11 грудня 2018 року у справі № 910/2170/18.

Дослідивши матеріали справи суд констатує, що правовідносини між позивачем та Адвокатським бюро «Антона Новакова» в особі адвоката Батіга Владислава Васильовича на момент розгляду справи Господарським судом Харківської області підтверджуються договором на надання послуг з адвокатської діяльності № 45 від 29 грудня 2023 року (далі договір) та ордером на надання правничої допомоги серії АХ № 1178659 від 15 березня 2024 року.

Відповідно до пункту 1.1. договору виконавець (Адвокатське бюро «Антона Новакова») зобов`язується протягом терміну дії цього Договору надати замовнику (Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради) послуги, зазначені в підпунктах 1.2., 1.3. Договору, а позивач прийняти і оплатити ці послуги.

Згідно з пункту 1.3. договору послуги, що надаються за цим Договором, включають, зокрема, забезпечення здійснення представництва у судах під час здійснення господарського судочинства (пункт 1.3.1 Договору), а також, підготовка, складення та подання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру з питань, що є предметом правового супроводу (пункт 1.3.2. Договору).

Пунктом 2.2. договору передбачено, що послуги надаються виключно після одержання письмових заявок позивача, в яких будуть зазначені конкретні завдання, строк їх виконання та інші необхідні дані (надалі - заявка).

Відповідно до пункту 3.1. договору ставка за годину наданих послуг, яка визначена в рішення Ради адвокатів Харківської області від 21 липня 2021 року за №13/1/7 в розмірі 0,25 мінімальної заробітної плати на день оплати, що на 01.01.2024 дорівнює 1 775,00 грн.

Позивачем надано Адвокатському бюро «Антона Новакова» Заявку № 7323 від 03 жовнтя 2024 року, згідно з якою, позивач просить Адвокатське бюро «Антона Новакова» здійснити заходи щодо розірвання договору, повернення майна та стягнення з відповідача (Товариства з обмеженою відповідальністю «СІМ ГРУП ЕСЕТ МЕНЕДЖМЕНТ») заборгованості по орендній платі та пені в судовому порядку.

11 листопада 2024 року Адвокатське бюро «Антона Новакова» та позивач підписали акт № 33 здавання-приймання наданих послуг (наданої правничої допомоги). Відповідно до вказаного акту виконавець надав, а замовник прийняв правничу допомогу на суму гонорару 144485,00 грн. в тому числі послугу по підготовці для подання до суду позовної заяви та відповідних матеріалів (додатків) відносно ТОВ «Сім груп есет менеджмент» згідно заявки замовника № 7323 від 03 жовтня 2024 року.

13 листопада 2024 року позивач перерахував в межах дії договору на надання послуг з адвокатської діяльності № 45 від 29 грудня 2023 року на розрахунковий рахунок Адвокатського бюро «Антона Новакова» кошти в розмірі 144485,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 378.

На підставі зазначеного, дослідивши матеріали справи та надані представником позивача на підтвердження наданих послуг доказів, враховуючи характер спору по даній справі та ступінь його складності, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджено факт отримання позивачем послуг на професійну правничу допомогу Адвокатським бюро «Антона Новакова» в особі адвоката Батіга Владислава Васильовича.

Як вже вказано вище, сума яку покладена в основу прохання розподілу судових витрат за надану правничу допомогу в межах цієї справи складає 9762,50 грн.

Однак, витрати, понесені позивачем в даній справі на професійну правничу допомогу адвоката, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже розмір таких витрат має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Відповідно до частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Матеріали справи не містять клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а підстави для самостійного вирішення судом питання про зменшення цих витрат відсутні.

Водночас, суд відзначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача, відповідно до положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03 жовтня 2019 у справі № 922/445/19 сформувала правовий висновок щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат та зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Суд також звертає увагу, що згідно із усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою N 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму. При цьому, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарськийсуд, керуючись критеріями, що визначені частинами 5, 7 та 9статті 129 ГПК України,може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами 5, 7 та 9статті 129 ГПК України,відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

З огляду на нескладність справи (спір виник з приводу стягнення боргу за договором оренди комунального майна), а відповідно і нескладність підготовки позовної заяви та її невеликий обсяг, затрачений адвокатом час на надання таких послуг (підготовка цієї справи до розгляду в суді першої інстанції не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, додані докази є типовими для договору оренди комунального майна; нормативно-правове регулювання спірних правовідносин докорінно не змінювалось, складання позову не вимагало вивчення та аналізу великого обсягу матеріалів), на думку суду, сума витрат на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. є розумною та пропорційною.

Суд при цьому звертає увагу на те, що в даному випадку не відбувається втручання суду в договірні відносини між Адвокатським бюро «Антона Новакова» та позивачем, які сформовані на підставі договором на надання послуг з адвокатської діяльності № 45 від 29.12.2023 року щодо визначення вартості правової допомоги, оскільки наразі вирішується виключно питання обґрунтованості покладення таких витрат на відповідача та їх розміру, яке судом вирішується з огляду на обставини справи.

Враховуючи конкретні обставини справи, детально проаналізувавши всі докази, зважаючи на зазначені положення законодавства, враховуючи принципи розумності та пропорційності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача про ухвалення додаткового рішення в частині розподілу судових витрат, і в порядку розподілу покласти на відповідача витрати за добросовісне надання правничої допомоги у цій справі в сумі 5 000,00 грн.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з`ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України"" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року).

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

У зв`язкутим, що спір виник в результаті неправильних дій відповідача, що призвело до необхідності позивачу звертатися з позовом до суду та здійснювати витрати на сплату судового збору, суд, відповідно до свого права, передбаченого частиною 9статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору не залежно від результатів вирішення спору, як міра відповідальності за поведінку, яка змусила позивача вирішувати спір у судовому порядку.

Враховуючи викладене та керуючись статтями1-5, 8,10-12,20,41-46,73-80,86,123, 129,232,233,236-238,240,241,247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Розірвати Договір оренди нерухомого майна № 7439 від 30.01.2020 року, який укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, місто Харків, майдан Конституції, будинок 16; ідентифікаційний код юридичної особи 14095412) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сім Груп Есет Менеджмент» (61052, місто Харків, вулиця Суздальські ряди, будинок 12/1, ідентифікаційний код юридичної особи 40300525).

3.Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Сім Груп Есет Менеджмент» (61052, місто Харків, вулиця Суздальські ряди, будинок 12/1, ідентифікаційний код юридичної особи 40300525) звільнити та повернути Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, місто Харків, майдан Конституції, будинок 16; ідентифікаційний код юридичної особи 14095412) нежитлове приміщення загальною площею 2,40 кв.м у підземною підвуличному пішохідному переході № 2 біля станції метро «Перемога», розташоване за адресою: м. Харків, пр. Свободи Людвіга, 54-М, протягом трьох робочих днів з дня набрання рішенням законної сили.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сім Груп Есет Менеджмент» (61052, місто Харків, вулиця Суздальські ряди, будинок 12/1, ідентифікаційний код юридичної особи 40300525) на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, місто Харків, майдан Конституції, будинок 16; ідентифікаційний код юридичної особи 14095412) орендну плату в розмірі 24 435,43 грн. за період 21.01.2021 року 30.10.2024 року та пеню в розмірі 13 523,31 грн. за період 21.01.2021 30.10.2024 року, а також судові витрати (сплачений судовий збір) в розмірі 7 267,20 грн., а також 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання законної сили рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей256,257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "27" січня 2025 р.

СуддяВ.С. Юрченко

справа № 922/4147/24