Рішення

від 17.01.2025 по справі 922/2986/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2025м. ХарківСправа № 922/2986/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Юрченко В.С.

при секретарі судового засідання: Трофименко С.В.

за участю представників учасників процесу:

позивача: Власенко Ю.О., самопредставництво.

першого відповідача: Горбань Б.Ю., адвокат,

другого відповідача: не з`явився.

третього відповідача: не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Харківської області в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Головного управління ДПС України у Харківській області, місто Харків,

до відповідачів:

1) Приватного підприємства "Приватна фірма «Здобушка», місто Харків,

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Валео ЛТД», місто Харків,

3) Товариства з обмеженою відповідальністю «Форстмейстер», місто Харків,

про визнання договорів недійсними,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Головне управління ДПС України у Харківській області, звернувся до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідачів, Приватного підприємства "Приватна фірма «Здобушка», Товариства з обмеженою відповідальністю «Валео ЛТД», Товариства з обмеженою відповідальністю «Форстмейстер» про:

1) визнання договору поставки № 01/07-1 від 01.07.2021 року, який укладено між Приватним підприємством "Приватна фірма «Здобушка» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Валео ЛТД», недійсним;

2) визнання договору поставки № 05/25-1 від 25.05.2021 року, який укладено між Приватним підприємством "Приватна фірма «Здобушка» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Форстмейстер» (код ЄДРПОУ 43559250), недійсним;

3) застосувати наслідки недійсності правочинів, передбачені частиною 3 статті 228 ЦК України та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Валео ЛТД» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Форстмейстер» (код ЄДРПОУ 43559250) на користь Приватного підприємства "Приватна фірма «Здобушка» 7 403 808,00 грн.;

4) застосувати наслідки недійсності правочинів, передбачені частиною 3 статті 228 ЦК України та стягнути з Приватного підприємства "Приватна фірма «Здобушка» на користь держави 7 403 808,00 грн.

30.08.2024 року, ухвалою Господарського суду Харківської області, позовну заяву Головного управління ДПС України у Харківській області до Приватного підприємства "Приватна фірма «Здобушка», Товариства з обмеженою відповідальністю «Валео ЛТД», Товариства з обмеженою відповідальністю «Форстмейстер» про визнання договору поставки № 01/07-1 від 01.07.2021 року, укладений між ПП "Приватна фірма «Здобушка» та ТОВ «Валео ЛТД» недійсним; визнання договору поставки № 05/25-1 від 25.05.2021 року, укладений між ПП "Приватна фірма «Здобушка» та ТОВ «Форстмейстер» недійсним; застосування наслідків недійсності правочинів, передбачені частиною 3 статті 228 ЦК України та стягнення з ТОВ «Валео ЛТД» та ТОВ «Форстмейстер» на користь ПП "Приватна фірма «Здобушка» 7 403 808,00 грн.; застосування наслідків недійсності правочинів, передбачені частиною 3 статті 228 ЦК України та стягнення з ПП "Приватна фірма «Здобушка» на користь держави 7 403 808,00 грн. залишено без руху. Надано позивачу строк, який становить 5 днів з дня отримання ним ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків, а саме: надання відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету у відповідачів; надання відомостей щодо розміру грошової вимоги про застосування наслідків недійсності правочинів та стягнення з ТОВ «Валео ЛТД» та ТОВ «Форстмейстер» на користь ПП "Приватна фірма «Здобушка» 7 403 808,00 грн., щодо кожного із відповідачів; зазначити щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи; надання до суду докази доплати судового збору у встановленому порядку та розмірі (18 2536,20 грн.) в оригіналі.

06.09.2024 року до суду від позивача (в межах встановленого судом процесуального строку на усунення недоліків) надійшла заява про усунення недоліків (вх. № 22389), в якій поміж іншого позивачем вказано про те, що вважати вірну наступну редакцію прохальної частини позовної заяви, а саме: "Застосувати наслідки недійсності правочинів, передбачені частиною 3 статті 228 ЦК України та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Валео ЛТД» на користь Приватного підприємства "Приватна фірма «Здобушка»" 4 660 500,00 грн. та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Форстмейстер» на користь Приватного підприємства "Приватна фірма «Здобушка» 2 743 308,00 грн."

09.09.2024 року ухвалою господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/2986/24. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Почато у справі № 922/2986/24 підготовче провадження і призначити підготовче засідання на 03.10.2024 року. Встановлено відповідачам строк - п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання до суду відзиву на позовну заяву, оформленого відповідно до вимог статті 165 Господарського процесуального кодексу України, а також всіх доказів, що підтверджують заперечення проти позову; забезпечити надіслання (надання) позивачу копії відзиву та доданих до нього документів одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. Встановлено позивачу строк - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов (якщо такий буде поданий) - для подання суду: відповіді на відзив на позов в порядку статті 166 Господарського процесуального кодексу України, а також доказів направлення відповіді на відзив відповідачу. Встановлено відповідачам строк - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду (якщо такі будуть): заперечень на відповідь на відзив та доказів направлення заперечень на відповідь на відзив позивачу. Дозволено позивачу до першого судового засідання по даній справі надати суду додаткові пояснення щодо окремого питання - обґрунтування для залучення Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Харківській області до участі у даній справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

18.09.2024 року, на виконання вимог ухвали суду, від представника позивача надійшло клопотання (вх. № 23530) про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, в яких визначено обставини, які на думку позивача, свідчать, що рішення по даній справі може вплинути на права та обов`язки Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Харківській області. Документ сформований у системі "Електронний суд" 17.09.2024 року.

30.09.2024 року від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 24463).

03.10.2024 року судом зауважено у судовому засіданні, що відзив на позовну заяву не надходив, відповідь на відзив (вх. № 24463 від 30.09.2024 року) долучена до матеріалів справи.

03.10.2024 року ухвалою господарського суду Харківської області відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління ДПС України у Харківській області (вх. № 23530 від 18.09.2024 року) про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

26.09.2024 року перший відповідач скерував до суду клопотання (вх. № 24196), в якому висвітлено проханням зупинити провадження у справі № 922/2986/24 в зв`язку із неможливістю її розгляду до завершення розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42022220000000136 від 10.06.2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 209 КК України. Документ сформований у системі "Електронний суд" 25.09.2024 року.

30.09.2024 року від позивача надійшли заперечення (вх. № 24426) в яких останній висвітлив свої заперечення на клопотання першого відповідача про зупинення провадження у справі. Документ сформований у системі "Електронний суд" 29.09.2024 року.

03.10.2024 року ухвалою господарського суду Харківської області в задоволенні клопотання Приватного підприємства "Приватна фірма «Здобушка» (вх. № 24196 від 26 вересня 2024 року) про зупинення провадження - відмовлено.

03.10.2024 року протокольною ухвалою суду відкладено підготовче засідання у справі на 24.10.2024 року.

16.10.2024 року від першого відповідача надійшов відзив (вх. № 26138), який 24.10.2024 року долучений протокольною ухвалою до матеріалів справи.

24.10.2024 року від відповідача 1, шляхом формування в системі "Електронний Суд", надійшло клопотання про долучення доказів (вх. № 26838), в якому останній просить суд долучити до матеріалів справи доказ у вигляді показань (заяви) свідка ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_2 , із наданням йому (відповідачу) п`ятиденний денний строк для подачі оригіналів заяв свідків із засвідченими підписами, для долучення до матеріалів справи. Вказане клопотання направлене учасникам справи, про що містяться квитанції про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС.

24.10.2024 року в судовому засіданні представник відповідача 1 заявив усне клопотання про поновлення строку на подання доказів, про що зафіксовано у протоколі судового засідання та підтримав подане клопотання про долучення доказів та просив його задовольнити.

Суд, в судовому засіданні 24.10.2024 року, зауважив, що розгляд клопотання Приватного підприємства "Приватна фірма «Здобушка» про долучення доказів та усного клопотання представника відповідача 1 про поновлення процесуального строку, буде розглянуто та вирішено в ухвалі суду, яка буде постановлена поза межами судового засідання.

30.10.2024 року від представника позивача надійшло заперечення на клопотання (заяву) (вх. № 27299), у якому останній просить відмовити у задоволенні клопотання першого відповідача про долучення доказів.

24.10.2024 року протокольною ухвалою суду відкладено підготовче засідання у справі на 31.10.2024 року.

31.10.2024 року ухвалою господарського суду Харківської області, яка постановлена поза межами судового засідання 24.10.2024 року, задоволено усне клопотання першого відповідача про поновлення процесуального строку на вчинення відповідної процесуальної дії. Поновлено першому відповідачу строк на подання доказів. Задоволено частково клопотання Приватного підприємства "Приватна фірма «Здобушка» про долучення доказів (вх. № 26838 від 24.10.2024 року). Надано Приватному підприємству "Приватна фірма «Здобушка» п`ять днів з дня отримання цієї ухвали на представлення до суду оригіналів заяв свідків від 23.10.2024 року. Постановлено, що після представлення до суду оригіналів заяв свідків від 23.10.2024 року, судом буде розглянуто питання щодо долучення цих письмових доказів до матеріалів справи. Прийнято до розгляду із долученням до матеріалів справи заперечення представника позивача на клопотання (заяву) (вх. № 27299 від 30.10.2024 року).

05.11.2024 року, відповідач на виконання вимог ухвали господарського суду Харківської області від 31.10.2024 року, супровідним листом (вх. № 27800) надав до матеріалів справи оригінали показань (заяви) свідка ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_2 .

13.11.2024 року ухвалою Господарського суду Харківської області, яка постановлена в порядку статті 120 ГПК України, повідомлено учасників справи про те, що судове засідання, яке протокольною ухвалою суду від 24.10.2024 року відкладене на 31.10.2024 року не відбулось, внаслідок ворожого обстрілу о 21:00 28.10.2024 року, що пошкодив будівлю Держпрому та приміщення в яких знаходиться Господарський суд Харківської області, у зв"язку з чим керівництвом суду у період з 30.10.2024 року по 01.11.2024 року включно було призупинено розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу до усунення обставин, які зумовлюють загрозу життю, здоров"ю та безпеці громадян в умовах воєної агресії проти України. Враховуючи, що суд розпочав роботу у звичайному режимі, учасники даної повідомляються, про те, що підготовче засідання у даній справі відбудеться 21.11.2024 року.

21.11.2024 року протокольною ухвалою суду долучено до матеріалів справи супровідний лист першого відповідача (вх. № 27800 від 05.11.2024 року). Також протокольною ухвалою суду від 21.11.2024 року відкладено підготовче засідання у справі на 05.12.2024 року.

31.10.2024 року до суду від представника першого відповідача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи електронного доказу у вигляді відео запису (запису екрану) (вх. № 27398) із клопотанням про поновлення процесуального строку на вчинення відповідної процесуальної дії (вх. № 27398 від 31 жовтня 2024 року).

21.11.2024 року, ухвалою суду, відмовлено у задоволенні заяви Приватного підприємства "Приватна фірма «Здобушка» про поновлення пропущених строків (вх. № 27398 від 31 жовтня 2024 року). Залишено без розгляду клопотання Приватного підприємства "Приватна фірма «Здобушка» (вх. № 27398 від 31 жовтня 2024) року про приєднання доказу до матеріалів справи.

01.11.2024 року від представника позивача через систему «Електронний Суд» сформовано та надіслано до суду клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи (підготовчого засідання) та продовження строку проведення підготовчого провадження (вх. № 27522), необхідність продовження строку підготовчого провадження обґрунтовуючи тим, що на підставі службової записки № 8637/20-40-05-07-10 від 28.10.2024 року проводиться документальні перевірки у період 2021-2024 року щодо ПП "Приватна фірма «Здобушка» та ТОВ «Валео ЛТД». Крім того, ГУ ДПС у Харківській області, на підставі підпунктів 20.1.2 та 20.1.4 пункту 20.1.1 статті 20 розділу I, пункту 73.5 ст. 73 глави 7 розділу II Податкового Кодексу України, наказу Міністерства фінансів України від 28 лютого 2017 року за № 299 «Про затвердження форми запиту контролюючого органу на проведення зустрічної звірки», направлено запит до "Приватна фірма «Здобушка» для проведення зустрічної звірки, що здійснювалися платником податків за період: жовтень 2020 рік-червень 2024, відповідно до виписаних податкових накладних. Також представник позивача формує клопотання про відкладення розгляду справи підстав необхідності отримання результатів проведення зустрічної звірки.

19.11.2024 року також від представника позивача надійшло через систему «Електронний суд» клопотання про витребування доказів (вх. № 29147), а саме: оригіналу договору поставки № 01/07-1 від 01 липня 2021 року, укладеного між ПП «ПРИВАТНА ФІРМА «ЗДОБУШКА» та ТОВ «ВАЛЕО ЛТД», та оригінал договору поставки № 05/25-1 від 25 травня 2021 року, укладеного між ПП «ПРИВАТНА ФІРМА «ЗДОБУШКА» та ТОВ «ФОРСТМЕЙСТЕР». Підставою для формування даного клопотання є обставина, що оригінали цих договорів не знаходяться у позивача, про що було зазначено в змісті позовної заяви, а на направленні позивачем запити до відповідачів щодо їх надання - договори не надані.

11.11.2024 року від представника першого відповідача надійшло заперечення на клопотання (заяву) (вх. № 28257) в якому просить частково задовольнити клопотання позивача та відкласти розгляд справи із продовженням строк підготовчого провадження на 10 днів. Крім того, представник першого відповідача не погоджується із клопотанням позивача щодо витребування доказів, оскільки, на його думку, належним чином завірені копії документів, які стосуються господарських операцій між відповідачами у даній справі, були неодноразово надані як правоохоронним органам, так і Державній податковій службі.

21.11.2024 року, ухвалою суду задоволено частково клопотання Головного управління ДПС України у Харківській області (вх. № 27522 від 01 листопада 2024 року про відкладення (перенесення) розгляду справи (підготовчого засідання) та продовження строку проведення підготовчого провадження. Продовжено строк підготовчого засідання у межах строків, визначених Господарським процесуальним кодексом України. Відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління ДПС України у Харківській області (вх. № 27522 від 01 листопада 2024 року) про відкладення (перенесення) розгляду справи (підготовчого засідання). Задоволено клопотання Головного управління ДПС України у Харківській області (вх. № 29147 від 19 листопада 2024 року) про витребування доказів. В порядку статті 81 ГПК України, витребувано у відповідача, Приватного підприємства "Приватна фірма «Здобушка», оригінал договору поставки № 01/07-1 від 01 липня 2021 року, укладеного між Приватним підприємством "Приватна фірма «Здобушка» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Валео ЛТД», та оригінал договору поставки № 05/25-1 від 25 травня 2021 року, укладеного між Приватним підприємством "Приватна фірма «Здобушка» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Форстмейстер».

03.12.2024 року перший відповідач, на виконання вимог ухвали суду від 21.11.2024 року, супровідним листом (вх. № 30422) скерував до суду оригінал договору поставки № 01/07-1 від 01 липня 2021 року, укладеного між Приватним підприємством "Приватна фірма «Здобушка» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Валео ЛТД», та оригінал договору поставки № 05/25-1 від 25 травня 2021 року, укладеного між Приватним підприємством "Приватна фірма «Здобушка» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Форстмейстер», завірені судом копії яких протокольною ухвалою від 05.12.2024 року долучені до матеріалів справи.

05.12.2024 року протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження, визначено дату першого судового засідання по суті 20.12.2024 року

20.12.2024 року протокольною ухвалою суду оголошено перерву з розгляду справи по суті на 09.01.2025 року.

09.01.2025 року постановлено протокольну ухвалу суду про перерву в судовому засіданні до 16.01.2025 року.

13.01.2025 року Господарський суд Харківської області супровідним листом (вх. № 000373) повернув на адресу першого відповідача оригінал договору поставки № 01/07-1 від 01 липня 2021 року, укладеного між Приватним підприємством "Приватна фірма «Здобушка» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Валео ЛТД», та оригінал договору поставки № 05/25-1 від 25 травня 2021 року, укладеного між Приватним підприємством "Приватна фірма «Здобушка» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Форстмейстер».

16.01.2025 року представник позивача надав усні пояснення щодо позовних вимог, та просив суд, позов задовольнити у повному обсязі. Присутній в судовому засіданні представник першого відповідача заперечував проти задоволення позову, та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник другого та третього відповідачів своїх представників в судове засідання 16.01.2025 року не направив, про час та місце розгляду справи повідомлялись у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України. В судовому засіданні оголошена перерва до 17.01.2025 року.

Крім того, від другого та третього відповідачів не надходив відзиву на позовну заяву.

Згідно з частиною 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (частина 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України).

Зі змісту пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.

Оскільки другий та третій відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, а неявка другого та третього відповідача не перешкоджає розгляду спору у судовому засіданні по розгляду справи по суті, явка останніх не була визнана обов`язковою, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004 року Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до частини 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 року Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Харкові у Господарському суді Харківської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

В даній справі долучені до матеріалів справи показання (заяви) свідка ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_2 .

Частиною 1 статті 89 ГПК України, свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.

Судом встановлено відсутність процесуальної необхідності у виклику свідків у судове засідання по розгляду справи по суті.

17.01.2025 року, відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України суд оголосив вступну та резолютивні частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як зазначає позивач у змісті позову, Головним управлінням ДПС у Харківській області (далі - ГУ ДПС) було отримано лист від Головного управління Національної поліції в Харківській області №16933/119 - 24/2024 від 11.07.2024 року (вх.63017/5/ЕП від 11.07.2024) з проханням звернутися до Господарського суду Харківської області з метою визнання договору поставки №01/07-1 від 01.07.2021 року укладеного між ПП «ПРИВАТНА ФІРМА «ЗДОБУШКА» та ТОВ «ВАЛЕО ЛТД» та договору поставки №05/25-1 від 25.05.2021 року укладеного між ПП «ПРИВАТНА ФІРМА «ЗДОБУШКА» та ТОВ «ФОРСТМЕЙСТЕР» недійсними (копія додається). Вище зазначеним листом також повідомлено повідомлено позивача, що відділом розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУ НП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022220000000136 від 10.06.2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 209 КК України.

Крім того, позивач вказує, що Слідчим управлінням ГУНП в Харківській області було направлено вимогу в порядку статті 93 КПК України від 25.06.2024 року керівнику ПП «ПРИВАТНА ФІРМА «ЗДОБУШКА» щодо надання пояснень з приводу договірних відносин з контрагентами ТОВ «ВАЛЕО ЛТД» та ТОВ «ФОРСТМЕЙСТЕР» у період з 01.01.2021 року по теперішній час.

У відповідь на даний запит ПП «ПРИВАТНА ФІРМА «ЗДОБУШКА» було надано інформацію щодо укладення договору поставки №01/07-1 від 01.07.2021 року укладеного з ТОВ «ВАЛЕО ЛТД» та договору поставки №05/25-1 від 25.05.2021 року укладеного з ТОВ «ФОРСТМЕЙСТЕР» та долучено первинні документи для підтвердження господарських операцій, зокрема:

1) Між ПП «ПРИВАТНА ФІРМА «ЗДОБУШКА» (покупець) та ТОВ «ВАЛЕО ЛТД» (постачальник) укладено договір поставки № 01/07-1 від 01.07.2021 року, предметом якого є олія соняшникова нерафінована на суму 4 660 500 грн.;

2) Між ПП «ПРИВАТНА ФІРМА «ЗДОБУШКА» (покупець) та ТОВ «ФОРСТМЕЙСТЕР» (постачальник) укладено договір поставки № 05/25-1 від 25.05.2021 року, предметом якого є олія соняшникова нерафінована та виноград сушений на суму 2 743 308 грн.

Позивач також в позові спирається на те, що зі змісту вказаних договорів вбачається, що ТОВ «ВАЛЕО ЛТД» та ТОВ «ФОРСТМЕЙСТЕР» було здійснено поставку олії соняшникової нерафінованої та винограду сушеного для ПП «ПРИВАТНА ФІРМА «ЗДОБУШКА». Згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних (далі-ЄРПН) встановлено, що на адресу ПП «ПРИВАТНА ФІРМА «ЗДОБУШКА» за період з 01.01.2021 по 31.12.2022 року постачальником ТОВ «ФОРСТМЕЙСТЕР» та ТОВ «ВАЛЕО ЛТД» виписано та зареєстровано в ЄРПН податкові накладні на загальну суму з ПДВ 7 403 808 грн., у т.ч. ПДВ 1 233968 грн.

ГУ ДПС у Харківській області вважає, що договір поставки № 01/07-1 від 01.07.2021 року, який укладений між ПП «ПРИВАТНА ФІРМА «ЗДОБУШКА» та ТОВ «ВАЛЕО ЛТД» та договір поставки №05/25-1 від 25 травня 2021 року укладений між ПП «ПРИВАТНА ФІРМА «ЗДОБУШКА» та ТОВ «ФОРСТМЕЙСТЕР» підлягають визнанню недійсними з огляду на їх невідповідність інтересам держави і суспільства, спираючись на норми статті 228 ЦК України.

Обґрунтовуючи свою позицію по кожному із визначених договорів на предмет їх невідповідності законодавчим нормам, позивач вказує:

1. про безтоварність господарських операцій за договором поставки № 01/07-1 від 01.07.2021 року, оскільки:

1.1 не підтверджено пересування транспортних засобів з державними номерними знаками, зазначеним у товарно-транспортних накладних № 001647 від 01.10.2021 року, № 001660 від 13.10.2021 року, № 001671 від 22.10.2021 року, № 001684 від 04.11.2021 року, № 001702 від 24.11.2021 року щодо переміщення транспортного засобу з номерним знаком НОМЕР_1 , за маршрутом - з пункту навантаження: м. Харків, вул. Новий Побут, 4 до пункту розвантаження: м. Харків Станційний В`їзд, 3;

1.2 відбулось переоформлення транспортного засобу з номерним знаком НОМЕР_2 на нового власника та отримання нового номерного знаку НОМЕР_3 на автомобіль, який фігурує у товарно-транспортних накладних: №167 від 07.07.2021 року, № 212 від 09.08.2021 року, №219 від 31.08.2021 року, №244 від 14.09.2021 року;

1.3 відсутні Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЛЕО ЛТД» за юридичною адресою;

1.4 реєстрація ТОВ «ВАЛЕО ЛТД» без наміру здійснення господарської діяльності, що підтверджується протоколами допиту власника ОСОБА_3 та директора ОСОБА_4 ;

1.5 відсутність у ТОВ «ВАЛЕО ЛТД» господарських взаємовідносин із ТОВ «Бізнес Логістик» на транспортування продукції на адресу ПП «ПРИВАТНА ФІРМА «ЗДОБУШКА»;

1.6 відсутність відносин перевізника з водіями (ПІБ яких зазначено у ТТН) та власниками транспортних засобів (номерні знаки яких зазначено у ТТН).

2. про безтоварність господарських операцій за договором поставки № 01/07-1 від 01.07.2021 року, оскільки:

2.1 не підтверджено пересування транспортних засобів з державними номерними знаками, зазначеним у товарно-транспортних накладних за № 392 від 26.05.2021 року, № 393 від 31.05.2021 року, № 398 від 03.06.2024 року, № 403 від 16.06.2021 року, № 504 від 29.06.2024 року, № 510 від 07.07.2021 року з пункту навантаження: м. Харків, вул. Клочківська,295 до пункту розвантаження: м. Харків Станційний В`їзд, 3 та за товарно-транспортної накладної № 001500 від 06.07.2021 року з пункту навантаження: м. Харків, вул. Велика Панасівська,19 до пункту розвантаження: м. Харків Станційний В`їзд, 3;

2.2 відсутністю ТОВ «ФОРСТМЕЙСТЕР» за юридичною адресою: АДРЕСА_1, зокрема позивач вказує, що допитаний в якості свідка ОСОБА_5 , який є власником приміщення за адресою АДРЕСА_1 з 2011 року по теперішній час повідомив, що дане приміщення в оренду ТОВ «ФОРСТМЕЙСТЕР» ніколи не здавав і взагалі дане приміщення в оренду ніколи не надавалося;

2.3 реєстрація ТОВ «ФОРСТМЕЙСТЕР» без наміру здійснення господарської діяльності;

2.4 відсутність у ТОВ «ФОРСТМЕЙСТЕР» господарських взаємовідносин із ТОВ «Бізнес Логістик» на транспортування продукції на адресу ПП «ПРИВАТНА ФІРМА «ЗДОБУШКА»;

2.5 відсутність відносин перевізника з водіями (ПІБ яких зазначено у ТТН) та власниками транспортних засобів (номерні знаки яких зазначено у ТТН).

Заперечуючи проти позову, перший відповідач вказує, що позивач не надав жодних відомостей, які би могли підтвердити відсутність продуктів харчування у ТОВ "ВАЛЕО ЛТД", які відповідно до первинних бухгалтерських документів підтверджують факт поставки товарів на адресу ПП "ПФ "ЗДОБУШКА. Натомість стверджує, що у товарно-транспортних накладних містяться відомості про те, що ПП "ПФ "ЗДОБУШКА" відправляла олію соняшникову нерафіновану, одержану внаслідок виконання угод між приватним підприємство "Приватна фірма "ЗДОБУШКА" та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВАЛЕО ЛТД», а також між Приватним Підприємство "Приватна фірма "ЗДОБУШКА" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФОРСТМЕЙСТЕР" на переробку ТОВ "САН ОЙЛ". У подальшому ПП "ПФ "ЗДОБУШКА" отримувала від ТОВ "САН ОЙЛ" олію соняшникову рафіновану, дезодоровану, виморожену. Марки П.

Крім того, обґрунтовуючи свою позицію, вказує, що неточності у у товарно-транспортних накладних містять технічний характер, однак вони ні в якому разі не можуть встановити те, що договірні відносини та подальша поставка товару не мали місце.

У відповіді на відзив позивач не погоджується із доводами викладами у відзиві, вказуючи, що відомості викладені у товаро-транспортних наданих ПП "ПФ "ЗДОБУШКА" на підтвердження господарських взаємовідносин з ТОВ "ВАЛЕО ЛТД" та ТОВ «ФОРСТМЕЙСТЕР», предметом якого є олія соняшникова нерафінована та виноград сушений, носять зовсім не технічний характер, а містять повністю сфальсифіковані відомості.

Більше того, позивач вказує, що жодних документів ні ТОВ "ВАЛЕО ЛТД", ні ТОВ «ФОРСТМЕЙСТЕР» щодо наявності товару не було надано. Також, позивач спирається на ту обставину, що за вказаною адресою з якої нібито транспортувався товар для ПП «ПФ "ЗДОБУШКА» не було виявлено жодних ознак діяльності ТОВ "ВАЛЕО ЛТД" та ТОВ «ФОРСТМЕЙСТЕР», відповідно, останній вважає, що жодного товару в останніх за даною адресою бути не могло.

Перший відповідач не скористався правом на формування заперечень з приводу визначених у відповіді на відзив доводів позивача.

Як вже було вказано вище, другий та третій відповідачі не скористались правом на надання до суду відзиву.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

25 травня 2021 року між ПП «Приватна фірма «Здобушка» (далі за текстом - покупець/перший відповідач) та ТОВ «Форстмейстер» (далі за текстом - постачальник/третій відповідач) укладено договір поставки № 05/25-1 (далі за текстом - Договір - 1), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник приймає на себе зобов`язання передати покупцю у власність товари, а покупець зобов`язується сплатити і прийняти такий товар.

01 липня 2021 року між ПП «Приватна фірма «Здобушка» (далі за текстом - покупець/перший відповідач) та ТОВ «Валео ЛТД» (далі за текстом - постачальник) укладено договір поставки № 01/07-1 (далі - Договір - 2), відповідно до п.1.1 якого постачальник приймає на себе зобов`язання передати покупцю у власність товари, а покупець зобов`язується сплатити і прийняти такий товар. Пунктом 1.2. Договору - 1 та Договору - 2 визначено, що найменування товару: згідно накладних на товар. Пунктом 3.1. Договору - 1 та Договору - 2 встановлено ціна товару: згідно накладних на товар.

В підтвердження господарських операцій на виконання умов Договору-1 та Договору - 2 ПП «Приватна фірма «Здобушка» подано до ДПС товарно-транспортні накладні, в яких, на думку позивача, зазначені неправдиві відомості, а відтак, мають місце безтоварні господарські операції з формальним складанням первинних документів з метою формування безпідставної податкової вигоди іншим суб`єктам господарювання, що свідчить про наявність підстав для визнання Договору - 1 та Договору - 2 недійсними.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.

Приписами підпункту 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Отже, Головне управління ДПС у Харківській області наділене законним правом на звернення до суду з позовом про визнання недійсними правочинів, які уклали відповідачі, оскільки мова йде про безпідставне включення ПП «Приватна фірма «Здобушка» суми податку на додану вартість до податкового кредиту з податку на додану вартість, який може вплинути на сплату податкового зобов`язання до Державного бюджету України або на право вимагати бюджетне відшкодування сплаченої суми податку.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, якими можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі судового рішення. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 06 липня 2015 року у справі №6-301цс15 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 916/5073/15.

Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме:

1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;

2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними, а також доведено наявність порушеного права.

Відповідно до приписів частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що суперечить інтересам держави і суспільства, є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків.

Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов`язання, а також наявність наміру у кожної із сторін.

Наявність такого наміру у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність договору, що укладається, і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Намір юридичної особи визначається як намір тієї посадової або іншої фізичної особи, яка підписала договір, маючи на це належні повноваження. За відсутності останніх наявність наміру у юридичної особи не може вважатися встановленою.

У частині 3 статті 5 Господарського кодексу України зазначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Таким чином, системний аналіз частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 910/6271/17.

Згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У силу пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

Функціонування Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Реєстр) відбувається в автоматизованому режимі за правилами Порядку ведення єдиного реєстру податкових накладних (затверджено постановою КМУ № 1246 від 29 грудня 2010 року із змінами та доповненнями; далі - Порядок № 1246), а також Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість (затверджено постановою КМУ від 16 жовтня 2014 року із змінами та доповненнями; далі - Порядок № 569).

Зокрема, пунктом 12 Порядку № 1246 передбачено, що саме в автоматизованому режимі здійснюється перевірка одержаної від платника податків податкової накладної на предмет наявності підстав для зупинення реєстрації.

Постановою КМУ № 1165 від 11 грудня 2019 року одразу з Порядком зупинення № 1165 було затверджено і Порядок прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі за текстом Порядок прийняття рішень № 1165).

Окрім цього, сторонами підписано видаткові накладні. Зокрема, згідно:

- видаткової накладної № 392 від 26.05.2021 року постачальник поставив, а покупець прийняв на підставі договору № 05/25-1 від 25.05.2021 року, олію соняшникову нерафіновану в кількості 5 т на загальну суму з ПДВ 240 000 грн.;

- видаткової накладної № 393 від 31.05.2021 року постачальник поставив, а покупець прийняв на підставі договору № 05/25-1 від 25.05.2021 року олію соняшникову нерафіновану в кількості 10 т на загальну суму з ПДВ 450 000 грн.;

- видаткової накладної № 398 від 03.06.2021 року постачальник поставив, а покупець прийняв на підставі договору № 05/25-1 від 25.05.2021 року олію соняшникову нерафіновану в кількості 15 т на загальну суму з ПДВ 657 000 грн.;

- видаткової накладної № 403 від 16.06.2021 року постачальник поставив, а покупець прийняв на підставі договору № 05/25-1 від 25.05.2021 року олію соняшникову нерафіновану в кількості 15 т на загальну суму з ПДВ 600 300 грн.;

- видаткової накладної № 504 від 29.06.2021 року постачальник поставив, а покупець прийняв на підставі договору № 05/25-1 від 25.05.2021 року олію соняшникову нерафіновану в кількості 10 т на загальну суму з ПДВ 360 000 грн.;

- видаткової накладної № 508 від 06.07.2021 року постачальник поставив, а покупець прийняв на підставі договору № 05/25-1 від 25.05.2021 року виноград сушений в кількості 2000,00 кг на загальну суму з ПДВ 85 008 грн.;

- видаткової накладної № 510 від 07.07.2021 року постачальник поставив, а покупець прийняв на підставі договору № 05/25-1 від 25.05.2021 року олію соняшникову нерафіновану в кількості 10 т на загальну суму з ПДВ 351 000 грн.;

- видаткової накладної № 167 від 07.07.2021 року постачальник поставив, а покупець прийняв на підставі договору № 01/07-1 від 01.07.2021 року олію соняшникову нерафіновану в кількості 10 т на загальну суму з ПДВ 351 000 грн.;

- видаткової накладної № 212 від 09.08.2021 року постачальник поставив, а покупець прийняв на підставі договору № 01/07-1 від 01.07.2021 року олію соняшникову нерафіновану в кількості 15 т на загальну суму з ПДВ 526 500 грн.;

- видаткової накладної № 219 від 31.08.2021 року постачальник поставив, а покупець прийняв на підставі договору № 01/07-1 від 01.07.2021 року олію соняшникову нерафіновану в кількості 15 т на загальну суму з ПДВ 526 500 грн.;

- видаткової накладної № 244 від 14.09.2021 року постачальник поставив, а покупець прийняв на підставі договору №01/07-1 від 01.07.2021 року олію соняшникову нерафіновану в кількості 15 т на загальну суму з ПДВ 526 500 грн.;

- видаткової накладної № 314 від 01.10.2021 року постачальник поставив, а покупець прийняв на підставі договору № 01/07-1 від 01.07.2021 року олію соняшникову нерафіновану в кількості 15 т на загальну суму з ПДВ 585 500 грн.;

- видаткової накладної № 352 від 13.10.2021 року постачальник поставив, а покупець прийняв на підставі договору № 01/07-1 від 01.07.2021 року олію соняшникову нерафіновану в кількості 10 т на загальну суму з ПДВ 390 000 грн.;

- видаткової накладної № 370 від 22.10.2021 року постачальник поставив, а покупець прийняв на підставі договору № 01/07-1 від 01.07.2021 року олію соняшникову нерафіновану в кількості 15 т на загальну суму з ПДВ 585 000 грн.;

- видаткової накладної № 384 від 04.11.2021 року постачальник поставив, а покупець прийняв на підставі договору №01/07-1 від 01.07.2021 року олію соняшникову нерафіновану в кількості 15 т на загальну суму з ПДВ 585 000 грн.;

- видаткової накладної № 557 від 24.11.2021 року постачальник поставив, а покупець прийняв на підставі договору № 01/07-1 від 01.07.2021р. олію соняшникову нерафіновану в кількості 15 т на загальну суму з ПДВ 585 000 грн.;

в матеріалах справи також містяться складені ТОВ «Форстмейстер», як постачальником по Договору - 1 податкові накладні:

- № 324 від 26.05.2021 року на суму 240000 грн. з ПДВ з квитанцією про реєстрацію податкової накладної;

- № 376 від 31.05.2021 року на суму 450000 грн. з ПДВ з квитанцією про реєстрацію податкової накладної;

- № 427 від 03.06.2021 року на суму 657000 грн. з ПДВ з квитанцією про реєстрацію податкової накладної;

- № 503 від 16.06.2021 року на суму 600300 грн. з ПДВ з квитанцією про реєстрацію податкової накладної;

- № 504 від 29.06.2021 року на суму 360000 грн. з ПДВ з квитанцією про реєстрацію податкової накладної;

- №509 від 06.07.2021 року на суму 85008 грн. з ПДВ з квитанцією про реєстрацію податкової накладної;

- №510 від 07.07.2021 року на суму 351000 грн. з ПДВ з квитанцією про реєстрацію податкової накладної;

та складені ТОВ «Валео ЛТД», як постачальником по Договору - 2, податкові накладні:

- № 167 від 07.07.2021 року на суму 351000грн. з ПДВ з квитанцією про реєстрацію податкової накладної;

- № 257 від 09.08.2021 року на суму 526500 грн. з ПДВ з квитанцією про реєстрацію податкової накладної;

- № 357 від 31.08.2021 року на суму 526500грн. з ПДВ з квитанцією про реєстрацію податкової накладної;

- № 426 від 14.09.2021 року на суму 526500 грн. з ПДВ з квитанцією про реєстрацію податкової накладної;

- № 557 від 01.10.2021 року на суму 585000 грн. з ПДВ з квитанцією про реєстрацію податкової накладної;

- № 602 від 13.10.2021 року на суму 390000 грн. з ПДВ з квитанцією про реєстрацію податкової накладної;

- № 614 від 22.10.2021 року на суму 585000 грн. з ПДВ з квитанцією про реєстрацію податкової накладної;

- № 659 від 04.11.2021 року на суму 585000 грн. з ПДВ з квитанцією про реєстрацію податкової накладної;

- № 691 від 24.11.2021 року на суму 585000 грн. з ПДВ з квитанцією про реєстрацію податкової накладної;

Як стверджує позивач, вказані податкові накладні виписані та зареєстровані в ЄРПН ТОВ «Форстмейстер» та ТОВ «Валео ЛТД» в адресу ПП «Приватна Фірма «Здобушка» на загальну суму з ПДВ 7 403 808 грн., у тому числі ПДВ 1 233 968 грн., а їх складення обумовлено здійсненням господарських операцій з поставки олії соняшникової нерафінованої та винограду сушеного відповідно до укладених Договору-1 та Договору -2 поставки.

Відповідно до пункту 5.2. Договору - 1 та Договору - 2 місце та умови поставки: товар постачається за рахунок та транспортом постачальника на склад покупця.

З метою підтвердження перевезення товару, ПП «Приватна Фірма «Здобушка» було надано товарно-транспортні накладні (копії яких долучено позивачем до позову), в яких автомобільним перевізником зазначено ТОВ «Бізнес Логістик», а підставою перевезення - є Договір - 1 та Договір - 2, які оспорюються позивачем. Вказані товарно-транспортні накладні місять відомості про вантажні автомобілі, якими здійснювалося перевезення вантажу, а саме, MAN, д.н.з. НОМЕР_1 , MERCEDES BENZ ACTROS, д.н.з. НОМЕР_2 .

Слідчим управлінням ГУ НП в Харківській області було направлено ТОВ «Бізнес Логістик» вимогу в порядку статті 93 КПК України від 08 липня 2024 року за № 16490/119-24/2024 щодо надання завірених копій документів по виконанню договорів за період з 01 січня 2021 року по теперішній час з ТОВ «Валео ЛТД» та ТОВ «Форстмейстер» (том 2, а.с.11,12).

У відповідь, ТОВ «Бізнес Логістик» листом від 08 липня 2024 року за № 08/24 повідомило, що останнім не укладалося жодних договорів та не складало жодних первинних документів та не проводило розрахунків із ТОВ «Валео ЛТД» та ТОВ «Форстмейстер» (том 2, а.с.13).

Крім того, відповідно даних ІП «Гарпун» інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» інформація по автомобілю MERCEDES BENZ ACTROS, д.н.з. НОМЕР_2 відсутня. Згідно з реєстраційною карткою ТЗ 14 липня 2021 року даний автомобіль переоформлено на нового власника та отримано номерний знак НОМЕР_4 (том 1, а. с.222, 223).

СУ ГУ ДПС у Харківській області в рамках кримінального провадження № 4202222000000136 були допитані у якості свідків власник транспортних засобів з метою підтвердження або спростування надання в оренду, видачі довіреностей на розпорядження чи керування транспортних засобів, номерні знаки яких зазначені в товарно-транспортних накладних, а також водій цих транспортних засобів.

Так, відповідно до товарно-транспортних накладних за № 167 від 07 липня 2021 року, за № 212 від 09.08.2021 року, за № 219 від 31 серпня 2021 року, за № 244 від 14.09.2021 року, перевезення здійснювалось автомобілем MERCEDES BENZ ACTROS номерним знаком НОМЕР_2 , проте ОСОБА_6 (власник та водій цього транспортного засобу) повідомив, що даний автомобіль продав у червні 2020 року та новий власник перереєстрував його. Що стосується його підпису на товаро-транспортних накладних, то він не підписував їх, не працював та жодних господарських відносин з ТОВ «Бізнес Логістик», а також ТОВ «Валео ЛТД» не мав (том 1 а. с. 224-226).

Також, відповідно до товарно-транспортних накладних за № 001647 від 01 жовтня 2021 року, за № 001660 від 13 жовтня 2021 року, за № 001671 від 22 жовтня 2021 року, за № 001684 від 04 листопада 2021 року, за № 392 від 26 травня 2021 року, за № 393 від 31 травня 2021 року, за № 398 від 03 червня 2021 року, за № 403 від 16 червня 2021 року, за № 504 від 29 червня 2021 року, за № 001500 від 06 липня 2021 року, за № 510 від 07 липня 2021 року, № 001702 від 24 листопада 2021 перевезення здійснювалось автомобілем MAN з номерним знаком НОМЕР_1 . Допитаний в якості свідка ОСОБА_7 , який зазначений водієм у товарно-транспортних накладних повідомив, що у 2021 році він офіційно працював водієм у ТОВ «Бізнес Логістик», але не зміг точно встановити чи належить йому підпис у товарно-транспортних накладних наданих для ознайомлення. Однак, відповідно до інформації з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору, ОСОБА_7 взагалі не працював у ТОВ «Бізнес Логістик» в 2021 році.

ККрім того, позивачем додано до позовної заяви відповіді ГУ НП в Харківській області (лист № 1991/119-01/33-2024 від 24.07.2024 року (том 1, а. с.166-178) та лист № 1737/119-27/01-2024 від 09.07.2024 (том 1, а. с. 179-221) в яких зазначено, що жодний транспортний засіб із назначених у товарно-транспортних накладних не зафіксований системами відеоспостереження транспортних засобів у вказані в цих товаро-транспортних накладних дати та маршрути (встановлено невідповідність маршруту руху транспортного засобу - зафіксовано, але в іншому напрямку).

В судовому засіданні, представник першого відповідача, зазначив, що відповідно умов укладених договорів (п.5.2), товар постачається за рахунок та транспортом постачальника на склад покупця, тому не зміг пояснити суду встановлені факти невідповідності данних, зазначених в товаро-транспортних накладних та спростувати їх.

З огляду на зазначене, судом встановлено, що жоден транспортний засіб не зареєстрований за перевізником, який зазначений у товаро-транспортних накладних. Крім того, водії ( ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ), які підписали товаро-транспортні накладні, не можуть точно підтвердити перевезення вантажу транспортними засобами, номерні знаки яких зазначені в товарно-транспортних накладних (не підтверджують свій підпис та відповідно поставку товару).

Суд зазначає, що другий та третій відповідачі в судові засідання не з"являлись, відзиву на позов не надали.

Однак, з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_3 є власником та кінцевим беніфеціаром, а ОСОБА_4 , є керівником підприємства ТОВ «Валео ЛТД», які зареєстрували ТОВ «Валео ЛТД» за винагороду, без мети здійснення господарської діяльності. Жодного відношення до господарської діяльності ТОВ «Валео ЛТД» не мають та не здійснювали. З приводу підписання товаро-транспортних накладних на відвантаження олії соняшникової нерафінованої на замовлення ПП «Приватна фірма «Здобушка» ОСОБА_4 зазначив, що ніяких первинних документів не підписував (том 2, а. с. 50-59).

Також, в матеріалах справи є відомості з державного реєстру речових прав щодо власників приміщення, за адресами яких зареєстровані ТОВ «Валео ЛТД» та ТОВ «Форстмейстер» (том 2, а. с.32-40). Згідно з показами власника, приміщення в оренду ТОВ «Валео ЛТД» не ніколи не здавав. За адресою зареєстрованого ТОВ «Форстмейстер» знаходиться одноповерхова прибудова до дев`ятиповерхової житлової будівлі. Допитаний в якості свідка ОСОБА_5 , який є власником приміщення за адресою АДРЕСА_1 з 2011 року по теперішній час, повідомив, що дане приміщення в оренду ТОВ «ФОРСТМЕЙСТЕР» ніколи не здавав і взагалі дане приміщення в оренду ніколи не надавалося. ОСОБА_5 є директором ТОВ «Проект АО», яке займається більше 15 років пожежними сигналізаціями і ніколи не займалися продуктами харчування, оскільки навіть не мають місця для його зберігання.(том 2, а. с. 41-49; а. с.60-67).

Згідно правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеної у постанові від 10 квітня 2020 року у справі № 816/4409/15, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентами на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

У пункті 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджене наказом Міністерства фінансів України за № 88 від 24 травня 1995 року, вказано, що первинні документи - це документи, створені у паперовій або в електронній формі, які містять відомості про господарські операції.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи) (пункт 2.1 вказаного Положення).

Згідно частин 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказаний перелік обов`язкових реквізитів документа кореспондується з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджене наказом Міністерства фінансів України за №88 від 24.05.1995 року, згідно з яким первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, саме первинні документи є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, а господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Норми Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які регулюють відносини організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, передбачають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні мати певні реквізити. Разом із цим, указані норми не визначають, що обставини передачі товару між юридичними особами можуть підтверджуватись тільки первинними документами, передбаченими Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Тобто, такі обставини можуть підтверджуватися також іншими доказами.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій особа повинна мати відповідні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами і які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення суб`єктами господарювання відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, а отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі №916/3027/21.

Пунктом 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в України, які затверджені наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року (далі - Правила), встановлено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил (пункт 11.1 Правил).

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом (пункт 11.3 Правил).

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її примірники (пункт 11.4 Правил).

У разі використання товарно-транспортної накладної у паперовій формі перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - водій (експедитор) передає вантажоодержувачу, третій примірник, засвідчений підписом вантажоодержувача, передається перевізнику (пункт 11.5 Правил).

В той же час, судом встановлено, що відповідно до поданих позивачем доказів, товарно-транспортні накладні, які були надані першим відповідачем в підтвердження реальності господарських операцій на виконання умов договорів, копії яких наявні в матеріалах справи, містять відомості які не відповідають дійсності та свідчать про відсутність факту реального руху товару, що не спростовано відповідачами.

Разом з відзивом першим відповідачем надано копії товаро-транспортних накладних поставки ПП «Приватна фірма «Здобушка» олії соняшникової нерафінованої на переробку ТОВ «Сан Ойл». У подальшому ПП «Приватна фірма «Здобушка» отримувала від ТОВ «Сан Ойл» олію соняшникову рафіновану, дезодоровану, виморожену. Перший відповідач зазначає, що передавав на переробку саме олію соняшникову нерафіновану, отриману від постачальників ТОВ «Валео ЛТД» та ТОВ «Форстмейстер».

Суд критично оцінює цей доказ, оскільки, встановити належність олії соняшникової нерафінованої поставленої ТОВ «Валео ЛТД», ТОВ «Форстмейстер» та олією соняшникової нерафінованої, поставленої ПП «Приватна фірма «Здобушка» на переробку ТОВ «Сан Ойл» не можливо, будь-яких належних та допустимих доказів, підтверджуючих цей факт, першим відповідачем суду не надано.

Також, матеріалах даної справи міститься нотаріально-засвідчена заява свідка ОСОБА_1 , в яких останній повідомляє, що з квітня 2014 року працював на посаді вантажника ТОВ "Вітастома", склади якої знаходяться за адресою: м. Харків, в`їзд Станційний,3. За цією адресою розташовані складські приміщення ПП "Приватна фірма "Здобушка". Підтверджує, що протягом 2021 року та початку 2022 року на складські приміщення надходили продукти харчування - олія та родзинки, а також повідомив суд про те, що був свідком під час поставки товару від компаній ТОВ "Валео ЛТД" і ТОВ "Форсмайстер", ПП "Приватна фірма "Здобушка".

Також в матеріалах справи міститься нотаріально-засвідчена заява свідка ОСОБА_2 , в якій останній повідомляє, що з весни 2020 року працює на посаді вантажника у Приватній фірмі "Вітастома", склади якої знаходяться за адресою: м. Харків, в`їзд Станційний,3 . За цією адресою розташовані складські приміщення ПП "Приватна фірма "Здобушка". Також свідок повідомив, що у період 2021 року на складські приміщення Приватної фірми "Здобушка" надходила олія та ізюм. Щодо кількості товару, який надходив "Здобушці", точно не може сказати, адже пройшло багато часу та він міг не бути присутнім під час усіх поставок, але повідомляє, що на власні очі бачив щонайменше 20 - 30 поставок продукції. З огляду на те, що він працює давно, вважає, що кожен раз на склад надходило близько 10 тонн олії рафінованої. Також надійшло декілька тонн родзинок. Походження товару свідку точно не відомо, але йому просили передати документи, в яких було вказано, що постачальником є "Валео ЛТД" і "Форстмейстер".

Як-то визначено у частині 2 статті 87 ГПК України на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.

У постанові Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 910/11343/20 міститься висновок, що учасники справи, інші особи, зацікавлені у певному результаті розгляду справи, можуть надавати показання свідка і можуть бути допитані судом в якості свідків, який оцінює ці докази у сукупності з іншими доказами відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на описані свідками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обставин (факти), суд вважає за необхідне зазначити, що їх заяви лише підтверджують факт їх трудових відносин із Приватною фірмою "Вітастома" за адресою реєстрації якої знаходяться складські приміщення ПП "Приватна фірма "Здобушка". У той же час дані заяви свідків не підтверджують змісту господарських правовідносин ПП "Приватна фірма "Здобушка" із ТОВ "Валео ЛТД" та ТОВ "Форстмайстер", оскільки факт поставки товару може бути зафіксований та підтверджений сформованими первинними бухгалтерськими документами, такими як видаткова накладна, а також первинними документами, що засвідчують перевезення товару - товарно-транспортні накладні на товар.

Відповідно до статті 201 пункту 201.1. Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до правила першої події, визначеного пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями), датою виникнення податкового зобов`язання з ПДВ з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

'а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівкою - дата оприбуткування коштів у касі платника податків, а в разі відсутності такої дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

'б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП «Приватна фірма «Здобушка» наданими первинними документами не підтверджено настання відповідної події.

За визначенням пунктом 14.1.231 статті 14 Податкового кодексу України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності. Економічний ефект, зокрема, але не виключно, передбачає приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Разом з тим, судом встановлено, що у спірних правовідносинах формальне укладення відповідачами спірного Договору не має розумної економічної причини (ділової мети). Відсутність у межах правочину у формі Договору розумної економічної причини (ділової мети) призводить до відсутності об`єкта справляння ПДВ.

Згідно правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеної у постанові від 10 квітня 2020 року у справі №816/4409/15, необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. З`ясовуючи обставини реальності вчинення господарської операції, слід ретельно перевіряти доводи податкового органу про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або зафіксовані іншими доказами. Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо. Недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з фактично вчиненою господарською операцією учасників правовідносин.

На переконання суду, склавши первинні документи бухгалтерського обліку, які не підтверджують фактичного здійснення господарської операції, відповідачі діяли узгоджено, маючи умисел та переслідуючи мету: створення формальних підстав виникнення права на податковий кредит з податку на додану вартість, що доводиться оформленням ПП «Приватна фірма «Здобушка» відповідних податкових накладних та не заперечується останнім.

Податковий кредит з податку на додану вартість дає право платнику податків на бюджетне відшкодування сплаченої суми податку або ж зменшення податкового зобов`язання. Отже, правочин, який уклали відповідачі, суперечить інтересам держави і суспільства в питаннях ведення господарської діяльності й оподаткування.

Держава, як і суспільство, зацікавлена у веденні платниками податків господарської діяльності відповідно до вимог закону та сплаті податків, оскільки від цього залежить спроможність виконувати зобов`язання перед громадянами, заради і завдяки яким вона існує.

В даному ж випадку відповідачі діяли спільно і узгоджено, розуміючи, що їх дії завідомо суперечать інтересам держави й суспільства.

З огляду на зазначене, у правовідносинах, що виникли за спірними правочинами, мають місце безтоварні господарські операції з формальним складенням первинних документів з метою формування безпідставної податкової вигоди, що суперечить інтересам держави та суспільства, а відтак спірні Договори підлягають визнанню недійсними на підставі частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України.

Стосовно ефективності обраного позивачем способу захисту суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

У статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Положення частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

Цивільного кодексу України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; шляхом укладання правочинів суб`єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб`єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття «заінтересована особа» такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. Для такого визнання з огляду на приписи статті 5 Цивільного кодексу України суд має застосувати акт цивільного законодавства, чинний на момент укладення договору. Аналогічний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/1227/17 та від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17.

Частинами 1 та 2 статті 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України вимога про застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину, як і про визнання його недійсним, може бути заявлена однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Така вимога може бути об`єднана з вимогою про визнання правочину недійсним, що в цілому сприяє швидкому та ефективному відновленню правового становища сторін, яке існувало до вчинення правочину, або заявлена як самостійна вимога у вигляді окремого позову.

Велика Палата Верховного Суду в пункті 154 постанови від 01 березня 2023 року у справі № 522/22473/15-ц звернула увагу на те, що у разі, якщо на виконання оспорюваного правочину товариством сплачено кошти або передано інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не призводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі частини 1 статті 216, статті 387, частин 1, 3 статті 1212 Цивільного кодексу України). Водночас об`єднана палата Верховного Суду у своїй постанові від 26 травня 2023 року у справі № 905/77/21 сформувала висновок про те, що: «Позовна вимога про визнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбачено законом. Разом із тим позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача. Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача.»

Визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства, наведеним у частині 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (частині 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України). Близька за змістом позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19.

Як свідчать вище зазначені обставини справи, у правовідносинах між відповідачами, що виникли за спірними правочинами, мають місце безтоварні господарські операції з формальним складенням первинних документів з метою формування безпідставної податкової вигоди, що суперечить інтересам держави та суспільства, прагнучі та свідомо допускаючи настання протиправних наслідків та отримання коштів у сумі 7 403 808 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями (том 1, а. с. 87-133), а саме: № 492 від 03 серпня 2021 року - 352 000,00 грн.; № 529 від 06 вересня 2021 року - 526 000,00 грн.; № 539 від 17 вересня 2021 року - 526 500,00 грн.; № 555 від 04 жовтня 2021 року - 585 000,00 грн.; № 570 від 13 жовтня 2021 року - 390 000,00 грн.; № 582 від 25.10.2021 року -585 000,00 грн.; № 598 від 08.11.2021 року - 585 000,00 грн.; №615 від 25 листопада 2021 року - 585 000,00 грн; № 420 від 28 травня 2021 року - 240 000,00 грн.; № 423 від 31 травня 2021 року - 450 000,00 грн.; № 436 від 04 червня 2021 року - 657 000,00 грн.; № 444 від 16 червня 2021 року - 600 300,00 грн.; № 458 від 29 червня 2021 року - 360000,00 грн.; № 470 від 07 липня 2021 року - 85008,00 грн.; № 471 від 08 липня 2021 року - 351000,00 грн.

Вищенаведене свідчить про наявність у відповідачів умислу на укладання спірних договорів, які суперечать інтересам держави й суспільства, з метою отримання прибутку.

Двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину (такий висновок викладено в пунктах 64 і 65 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 вересня 2021 року у справі № 904/1907/15).

Велика Палата Верховного суду у постанові від 18 вересня 2024 року у справі № 918/1043/21 зазначила, що за змістом статті 216 ЦК України наслідком недійсності правочину є застосування двосторонньої реституції незалежно від добросовісності сторін правочину. У статті 216 ЦК України сформульовані загальні правила щодо правових наслідків недійсності правочинів, які застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів, що власне, і вказано у частині 3 цієї статті Кодексу.

Відступаючи від власних висновків, викладених у пунктах 72, 81.2 постанови від 20 липня 2022 у справі № 923/196/20, Велика Палата Верховного Суду у справі № 918/1043/21, враховуючи буквальне тлумачення змісту статті 216 ЦК України, вказала, що позивач, який заявляє вимогу про повернення йому в натурі переданого за недійсним правочином або відшкодування вартості переданого, заявляє реституційну вимогу, яку суд за існування для того підстав задовольняє, застосовуючи двосторонню реституцію, якщо законом не встановлені особливі умови застосування правових наслідків недійсності правочину або особливі правові наслідки окремих видів недійсності правочинів.

Водночас частиною 3 статті 228 ЦК України визначає особливі наслідки недійсності договору, який суперечить інтересам держави і суспільства та застосування яких ставиться в залежність від наявності умислу у сторін.

Враховуючи викладене, та наявність умислу у відповідачів, як сторонами оспорюваних договорів, одержані ТОВ «Валео ЛТД» 4 660 500 грн. за правочином № 01/07-1 та ТОВ «Форстмейстер» 2 743 308 грн. за правочином № 05/25-1 повинні бути повернуті ПП «Приватна фірма «Здобушка», а отримані нею за рішенням суду кошти - стягнуті в дохід держави.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06 вересня 2005 року).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28 жовтня 2010 року).

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (пункт 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 року).

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

У пункті 26 рішення від 15 травня 2008 року Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року за № 3-рп/2003).

Відповідно до частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Головного управління ДПС у Харківській області та наявність підстав для визнання Договорів недійсними та застосування двосторонньої реституції, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідачів в рівних частинах.

Керуючись статтями 1-5, 10-13, 20, 41-46, 49, 73-80, 86, 123, 129, 194-196, 201, 208-210, 217-220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати договір поставки № 01/07-1 від 01 липня 2021 року, укладений між ПП «ПРИВАТНА ФІРМА «ЗДОБУШКА» (61020, місто Харків, в"їзд Станційний, будинок 3, код ЄДРПОУ 43311021) та ТОВ «ВАЛЕО ЛТД» (61067, місто Харків, вулиця Новий Побут, 4, код ЄДРПОУ 43852926) - недійсним.

3. Визнати договір поставки № 05/25-1 від 25 травня 2021 року, укладений між ПП «ПРИВАТНА ФІРМА «ЗДОБУШКА» (61020, місто Харків, в"їзд Станційний, будинок 3, код ЄДРПОУ 43311021) та ТОВ «ФОРСТМЕЙСТЕР» (61045, місто Харків, вулиця Клочківська, 295, код ЄДРПОУ 43559250) - недійсним.

4. Застосувати наслідки недійсності правочинів, передбачені ч. 3 ст. 228 ЦК України та стягнути з ТОВ «ВАЛЕО ЛТД» (61067, місто Харків, вулиця Новий Побут, 4, код ЄДРПОУ 43852926) на користь ПП «ПРИВАТНА ФІРМА «ЗДОБУШКА» (61020, місто Харків, в`їзд Станційний, будинок 3, код ЄДРПОУ 43311021) 4 660 500 грн. (чотири мільйона шістсот шістдесят тисяч п`ятсот) грн. та стягнути з ТОВ «ФОРСТМЕЙСТЕР» (61045, місто Харків, вулиця Клочківська, 295, код ЄДРПОУ 43559250) на користь ПП «ПРИВАТНА ФІРМА «ЗДОБУШКА» (61020, місто Харків, в"їзд Станційний, будинок 3, код ЄДРПОУ 43311021) 2 743 308 грн. (два мільйона сімсот сорок три тисячі триста вісім) грн.

5. Застосувати наслідки недійсності правочинів, передбачені частиною 3 статті 228 ЦК України та стягнути з ПП «ПРИВАТНА ФІРМА «ЗДОБУШКА» (61020, місто Харків, в"їзд Станційний, будинок 3, код ЄДРПОУ 43311021) на користь держави України 7 403 808 (сім мільйонів чотириста три тисячі вісімсот вісім) грн.

6. Стягнути солідарно з Приватного підприємства "Приватна фірма «Здобушка» (61020, місто Харків, в"їзд Станційний, будинок 3, код ЄДРПОУ 43311021), Товариства з обмеженою відповідальністю «Валео ЛТД» (61067, місто Харків, вулиця Новий Побут, 4, код ЄДРПОУ 43852926), Товариства з обмеженою відповідальністю «Форстмейстер» (61045, місто Харків, вулиця Клочківська, 295, код ЄДРПОУ 43559250) на користь Головного управління ДПС України у Харківській області (61057, місто Харків, вулиця Пушкінська будинок 46, код ЄДРПОУ 43983495) судові витрати (сплачений судовий збір) судовий збір у розмірі 182 536 (сто вісімдесят дві тисячі п`ятсот тридцять шість) грн. 20 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 27.01.2025 року.

Суддя В.С. Юрченко

922/2986/24