Рішення

від 21.01.2025 по справі 926/6/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58601, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 52-47-40, inbox@cv.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2025 року Справа № 926/6/25За позовом керівника Чернівецької окружної прокуратури в інтересах держави

до відповідачів 1) Неполоковецької селищної ради Чернівецького району Чернівецької області

2) Фізичної особи-підприємця Олійник Тетяни Олексіївни

про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування і повернення земельної ділянки

Суддя Проскурняк О.Г.

Секретар судового засідання Гончар А.Ю.

Представники сторін:

прокурор - Кацап-Бацала Ю.М.;

від відповідача 1 - не з`явився.

від відповідача 2 - не з`явився.

СУТЬ СПОРУ: Керівник Чернівецької окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Чернівецької області із позовом до відповідачів Неполоковецької селищної ради Чернівецького району Чернівецької області та Фізичної особи-підприємця Олійник Тетяни Олексіївни про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування і повернення земельної ділянки.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор посилається на те, що 02 листопада 2023 року 31 сесія VIII скликання прийняла рішення №17-31/2023 "Про надання в тимчасове платне користування П.П. Олійник Т.О. земельну ділянку із земель запасу (кадастровий номер 7322555700:01:003:0157)". Пунктом 1 вказаного рішення, сесія вирішила надати в тимчасове платне користування П.П. Олійник Тетяні Олексіївні земельну ділянку із земель запасу (кадастровий номер 7322555700:01:003:0157) площею 7,6453 га, яка розташована на території Неполоковецької селищної ради в смт. Неполоківці, в розмірі орендної плати 8%, терміном на 1 рік. Пунктом 2 вказаного рішення доручено селищному голові укласти з П.П. Олійник Тетяною Олексіївною тимчасову угоду у зв`язку з наповненням бюджету селищної ради.

Так, Неполоковецька селищна рада Чернівецького району Чернівецької області та ФОП Олійник Тетяна Олексіївна уклали угоду № 5 від 16 листопада 2023 року про плату за фактичне використання земельної ділянки.

Відповідно до пункту 1 акту прийому-передачі земельної ділянки 7322555700:01:003:0157 від 16.11.2023 встановлено, що землевласник передав, а землекористувач прийняв в тимчасове платне користування земельну ділянку 732255700:01:003:0157 терміном на один рік (до 31.12.2024) площею 7,6453 га - ріллі землі запасу селищної ради (16.00), яка знаходиться в адміністративних межах Неполоковецької селищної ради (за межами населеного пункту).

Далі прокурор стверджує, що вказана угода Неполоковецької селищної ради суперечить вимогам чинного законодавства, зокрема Законам України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про оренду землі", "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", нормам Земельного та Цивільного кодексів України, що і стало підставою для звернення до суду.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 січня 2025 року, судову справу № 926/6/25 передано на розгляд судді Проскурняку О.Г.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 06 січня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 21 січня 2025 року.

14 січня 2025 року до суду надійшло письмове клопотання відповідача 2 - ФОП Олійник Т.О. про закриття провадження в частині позовних вимог про зобов`язання ФОП Олійник Т.О. повернути земельну ділянку Неполоковецькій селищній раді у зв`язку із відсутністю предмету спору.

Клопотання про закриття провадження обґрунтоване тим, що 14 січня 2025 року ФОП Олійник Т.О. звільнила та повернула територіальній громаді смт. Неполоківці земельну ділянку сільськогосподарського призначення (рілля) (землі запасу ((16.00)) за кадастровим номером 7322555700:01:003:0157, площею 7,6453 га, яка знаходиться в адміністративних межах Ннполоковецької селищної ради, про що складено відповідний акт приймання передачі земельної ділянки.

В той же час, відповідач 2 визнає позовні вимоги прокурора в частині визнання незаконним та скасування рішення 31 сесії VIII скликання Неполоковецької селищної ради Чернівецького району Чернівецької області №17-31/2023 від 02.11.2023 "Про надання в тимчасове платне користування ПП Олійник Т.О. земельну ділянку із землі запасу (кадастровий номер 7322555700:01:003:0157)".

Крім того, відповідач 2 просить суд розглянути справу без її участі та надає згоду на розгляд справи по суті у той же самий день, після закінчення підготовчого провадження.

В той же час, 14 січня 2025 року до суду надійшло письмове клопотання відповідача 1 - Неполоковецької селищної ради про закриття провадження в частині позовних вимог про зобов`язання ФОП Олійник Т.О. повернути земельну ділянку Неполоковецькій селищній раді у зв`язку із відсутністю предмету спору.

Клопотання про закриття провадження обґрунтоване тим, що 14 січня 2025 року ФОП Олійник Т.О. звільнила та повернула територіальній громаді смт. Неполоківці земельну ділянку сільськогосподарського призначення (рілля) (землі запасу ((16.00)) за кадастровим номером 7322555700:01:003:0157, площею 7,6453 га, яка знаходиться в адміністративних межах Неполоковецької селищної ради, про що складено відповідний акт приймання передачі земельної ділянки.

В той же час, відповідач 1 визнає позовні вимоги прокурора в частині визнання незаконним та скасування рішення 31 сесії VIII скликання Неполоковецької селищної ради Чернівецького району Чернівецької області №17-31/2023 від 02.11.2023 "Про надання в тимчасове платне користування ПП Олійник Т.О. земельну ділянку із землі запасу (кадастровий номер 7322555700:01:003:0157)".

Крім того, відповідач 1 просить суд розглянути справу без участі Неполоковецької селищної ради та надає згоду на розгляд справи по суті у той же самий день, після закінчення підготовчого провадження.

Разом із вказаними клопотаннями до суду надійшов акт приймання передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення (рілля) (землі запасу ((16.00)) за кадастровим номером 7322555700:01:003:0157, площею 7,6453 га, яка знаходиться в адміністративних межах Неполоковецької селищної ради (за межами населеного пункту смт. Неполоківці) від 14 січня 2025 року.

В судовому засіданні 21 січня 2025 року прокурор письмово звернулась до суду із письмовою згодою про розгляд справи по суті у той же самий день, після закінчення підготовчого провадження.

Відповідно до частини 6 статті 183 ГПК України, якщо під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені у частині другій статті 182 цього Кодексу, за письмовою згодою всіх учасників справи, розгляд справи по суті може бути розпочатий у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

Суд установив, що завдання підготовчого провадження вирішені, підстав для відкладення чи оголошення перерви у підготовчому засіданні немає, враховуючи наявність клопотання сторін про розгляд справи по суті в підготовчому судовому засіданні, суд ухвалив розпочати розгляд справи по суті.

В судовому засіданні по розгляду справи по суті 21 січня 2025 року прокурор підтримав позовні вимоги в частині визнання незаконним та скасування рішення 31 сесії VIII скликання Неполоковецької селищної ради Чернівецького району Чернівецької області №17-31/2023 від 02.11.2023 "Про надання в тимчасове платне користування ПП Олійник Т.О. земельну ділянку із землі запасу (кадастровий номер 7322555700:01:003:0157)". Разом з тим, прокурор просить закрити провадження у справі в частині зобов`язання ФОП Олійник Т.О. повернути земельну ділянку Неполоковецькій селищній раді у зв`язку із відсутністю предмету спору.

Відповідачі явку належних представників в судове засідання по розгляду справи по суті не забезпечили.

Відповідно до статті 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято 21 січня 2025 року у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Розглянувши матеріали справи, вживши всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об`єктивного встановлення обставин справи, на яких ґрунтуються позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Статтею 14 Конституції України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до частини 1 статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно частини 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

За змістом частини 1 статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Положеннями статті 80 Земельного кодексу України встановлено, що суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Частиною 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

В даному контексті, словосполучення «на підставі» означає, що суб`єкт владних повноважень: 1) повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним; «у межах повноважень» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх; «у спосіб» означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби (правова позиція Вищого господарського суду України з постанови від 24.01.2017, справа №910/10057/16).

Відповідно до пункту 24 Перехідних положень Земельного кодексу України, з дня набрання чинності цим пунктом (27.05.2021), землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук); б) оборони; в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення; г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності; д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності; е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки. Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

Статтею 83 Земельного Кодексу України передбачено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Відповідно до частини 2 статті 116 Земельного кодексу України, набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Порядок передачі в оренду земельних ділянок державної та комунальної власності встановлений статтею 124 Земельного кодексу України та нормами Закону України "Про оренду землі".

Згідно статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до частини 2 статті 124 Земельного Кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Обов`язковість продажу земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них на конкурентних засадах (земельних торгах) передбачена частиною 1 статті 134 Земельного Кодексу України, відповідно до якої земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів.

Таким чином, набуттю права оренди земельної ділянки державної чи комунальної власності передує проведення земельних торгів, за результатами яких приймається рішення органом державної влади або місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, чи укладається договір купівлі-продажу права оренди з наступним укладенням договору оренди земельної ділянки.

Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, 02 листопада 2023 року 31 сесія VIII скликання прийняла рішення №17-31/2023 "Про надання в тимчасове платне користування П.П. Олійник Т.О. земельну ділянку із земель запасу (кадастровий номер 7322555700:01:003:0157)". Пунктом 1 вказаного рішення, сесія вирішила надати в тимчасове платне користування П.П. Олійник Тетяні Олексіївні земельну ділянку із земель запасу (кадастровий номер 7322555700:01:003:0157) площею 7,6453 га, яка розташована на території Неполоковецької селищної ради в смт. Неполоківці, в розмірі орендної плати 8%, терміном на 1 рік. Пунктом 2 вказаного рішення доручено селищному голові укласти з П.П. Олійник Тетяною Олексіївною тимчасову угоду у зв`язку з наповненням бюджету селищної ради.

Так, Неполоковецька селищна рада Чернівецького району Чернівецької області та ФОП Олійник Тетяна Олексіївна уклали угоду № 5 від 16 листопада 2023 року про плату за фактичне використання земельної ділянки.

Відповідно до пункту 1 акту прийому-передачі земельної ділянки 7322555700:01:003:0157 від 16.11.2023 встановлено, що землевласник передав, а землекористувач прийняв в тимчасове платне користування земельну ділянку 732255700:01:003:0157 терміном на один рік (до 31.12.2024) площею 7,6453 га - ріллі землі запасу селищної ради (16.00), яка знаходиться в адміністративних межах Неполоковецької селищної ради (за межами населеного пункту).

Як вбачається із інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, що міститься в матеріалах справи, земельна ділянка із кадастровим номером 7322555700:01:003:0157, площею 7,6453 га, яка розташована на території Неполоковецької селищної ради в смт. Неполоківці, цільове призначення 16,00; категорія земель - землі сільськогосподарського призначення відноситься до комунальної форми власності та належить територіальній громаді смт. Неполоківці в особі Неполоковецької селищної ради.

Отже, з викладеного вбачається, що 31 сесія VIII скликання Неполоковецької селищної ради приймаючи рішення від 02 листопада 2023 року №17-31/2023 "Про надання в тимчасове платне користування П.П. Олійник Т.О. земельну ділянку із земель запасу (кадастровий номер 7322555700:01:003:0157)" вирішила передати земельну ділянку комунальної власності в тимчасове платне користування ФОП Олійник Т.О. без проведення земельних торгів у формі аукціону, чим порушила вищевказаний порядок, передбачений нормами Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про оренду землі", "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Земельного та Цивільного кодексів України.

Відтак, укладена між сторонами поза конкурентними засадами, тобто без проведення земельних торгів угода суперечить вимогам статті 134 Земельного кодексу України.

З приводу угоди про плату за фактичне використання земельної ділянки № 5 від 16 листопада 2023 року, суд звертає увагу сторін на наступне.

Пунктом 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" визначено, що "відповідно до ч. 1 ст. 125 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 Цивільного кодексу України, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. У зв`язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (ст. 205, 210, 640 Цивільного кодексу України тощо). Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із ст.ст. 210 та 640 Цивільного кодексу України, не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації".

Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно положень статей 1,13 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати земельну ділянку у володіння, користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Водночас, судом встановлено, що в порушення вимог статті 15 Закону України "Про оренду землі" в угоді відсутні істотні умови договору оренди землі щодо об`єкта оренди, зокрема, розмір орендної плати, тощо.

Згідно положень статті 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державній реєстрації підлягає право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Учасники правочину, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують відповідний письмовий документ, надаючи згоді встановленої форми. Разом з тим, цивільні права та обов`язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін під час укладення договору, набуваються після відповідної державної реєстрації. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у справі №6- 99цс13.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів державної реєстрації права користування ФОП Олійник Т.О. вказаною земельною ділянкою, всупереч вимог статті 126 Земельного кодексу України.

Відтак, аналіз укладеної угоди свідчить про її нікчемність, оскільки вона не містять всіх істотних умов та укладена без проведення земельних торгів.

Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи справу № 688/2908/16-ц (постанова від 29.09.2020), сформувала правову позицію, згідно якої укладення договору оренди землі без дотримання конкурентних засад, спрямоване на незаконне заволодіння земельною ділянкою, то він відповідно до частин першої, другої статті 228 ЦК України є нікчемним. Розподіл землі є особливо чутливим до принципів справедливості, розумності і добросовісності (пункт 6 частини першої статті З ЦК України), тому Велика Палата Верховного Суду вважає, що неконкурентне надання землі в користування за наявності двох або більше бажаючих не відповідає зазначеним принципам.

Зокрема, частина 1 статті 228 Цивільного кодексу України визначає, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок є нікчемним (частина 2 статті 228 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або

Частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що в разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №903/857/18, від 20.08.2019 у справі №911/714/18.

Отже, підставами для визнання недійсним (незаконним) акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і водночас порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05 грудня 2019 року у справі № 914/73/18.

З огляду на викладене, враховуючи визнання відповідачами обґрунтованих позовних вимог прокурора, суд дійшов висновку визнати незаконним та скасувати рішення 31 сесії VIII скликання Неполоковецької селищної ради Чернівецького району Чернівецької області №17-31/2023 від 02.11.2023 "Про надання в тимчасове платне користування ПП Олійник Т.О. земельну ділянку із землі запасу (кадастровий номер 7322555700:01:003:0157)"; позов у вказаній частині - задовольнити.

Стосовно вимоги прокурора про зобов`язання ФОП Олійник Т.О. повернути земельну ділянку Неполоковецькій селищній раді.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме акту приймання передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення (рілля) (землі запасу ((16.00)) за кадастровим номером 7322555700:01:003:0157, площею 7,6453 га, яка знаходиться в адміністративних межах Неполоковецької селищної ради (за межами населеного пункту смт. Неполоківці) від 14 січня 2025 року, власник земельної ділянки Неполоковецька селищна рада Чернівецького району Чернівецької області, з одного боку, та ФОП Олійник Тетяна Олексіївна , з іншого, склали цей акт прийому-передачі об`єкта, а саме земельної ділянки сільськогосподарського призначення (рілля) (землі запасу (16.00)) за кадастровим номером 7322555700:01:003:0157 площею 7,6453 га, яка знаходиться в адміністративних межах Неполоковецької селищної ради (за межами населеного пункту смт. Неполоківці).

Сторони домовились, що ФОП Олійник Т.О. звільняє та повертає територіальній громаді смт. Неполоківці, яку представляє Неполоковецька селищна рада Чернівецького району, земельну ділянку сільськогосподарського призначення (рілля) (землі запасу (16.00)) за кадастровим номером 7322555700:01:003:0157 площею 7,6453 га, яка знаходиться в адміністративних межах Неполоковецької селищної ради (за межами населеного пункту смт. Неполоківці).

Неполоковецька селищна рада Чернівецького району Чернівецької області приймає вищевказану земельну ділянку, зауважень немає. На момент передачі земельна ділянка є вільною від використання.

Відтак, відповідач 2 - ФОП Олійник Т.О. звільнила та передала територіальній громаді смт. Неполоківці, яку представляє Неполоковецька селищна рада, а остання прийняла спірну земельну ділянку сільськогосподарського призначення (рілля) (землі запасу (16.00)) за кадастровим номером 7322555700:01:003:0157 площею 7,6453 га, яка знаходиться в адміністративних межах Неполоковецької селищної ради (за межами населеного пункту смт. Неполоківці).

Враховуючи, що сторони добровільно виконали вимоги прокурора про повернення спірної земельної ділянки, тим самим самостійно врегулювали спір, суд дійшов висновку, що на момент розгляду вказаної позовної вимоги, відсутній предмет спору у даній частині.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Згідно частини 3 статті 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Стосовно наявності підстав для звернення прокурора до суду.

Як встановлено судом вище, згідно положень частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено обов`язок представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо відсутній орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

За положеннями частин 3, 4, 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Частиною 4 статт 53 ГПК України встановлено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві обґрунтовує: в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до висновку №3 (2008) Консультативної Ради Європейських прокурорів "Про роль прокуратури за межами сфери кримінального права", прокурор має реалізовувати функції від імені суспільства та на захист державних інтересів.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № З-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Так, згідно пункту 1 резолютивної частини вищезазначеного рішення Конституційного Суду України, прокурори та їх заступники подають позовні заяви саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ, організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави.

Прокурор, вважаючи, що діями (бездіяльністю) відповідача порушуються державні інтереси, має не тільки законне право, а й обов`язок здійснити захист таких інтересів, обравши при цьому один із способів захисту, передбачених процесуальним Законом (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15).

Однією з умов для наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді є нездійснення або неналежним чином здійснення захисту інтересів держави органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження.

Так, Європейський суд з прав людини, вирішуючи спори, неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін, при цьому суд уникав абстрактного підходу до розгляду питання участі прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує на скільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

В той же час, за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави і в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор.

Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду (абзац третій частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Аналогічна позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18.

Так, реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 Цивільного кодексу України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним.

У зв`язку із цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред`явлена тільки стороні недійсного правочину.

З огляду на те, що земельна ділянка за кадастровим номером 7322555700:01:003:0157 площею 7,6453 га, передана в користування для сільськогосподарських потреб (рілля) на підставі угоди про плату за фактичне користування знаходяться на території Неполоковецької селищної ради, прокурор звернувся до суду за захистом інтересів держави в особі Неполоковецької селищної ради.

Зокрема, після виявлення порушень вимог чинного законодавства під час розпорядження вищевказаною земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (рілля), Чернівецькою окружною прокуратурою скеровано листа до Неполоковецької селищної ради від 03 грудня 2024 року з метою повідомлення про виявлені прокурором порушення та встановлення причин самостійного не вжиття заходів щодо захисту інтересів держави.

Враховуючи той факт, що порушення законодавства триває з листопада 2023 року така пасивна позиція органу місцевого самоврядування, уповноваженого розпоряджатися землями комунальної власності, не зважаючи на очевидний характер порушень, свідчить про його бездіяльність.

Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України, статей 1, 2 Земельного кодексу України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться на території України, природні ресурси його континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування, в межах, визначених Конституцією України.

Статтею 14 Конституції України, статтею 1 Земельного кодексу України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з положеннями статті 2 Закону України "Про охорону земель", землі в межах території України є об`єктом особливої охорони держави.

Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правом власності інших суб`єктів (стаття 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", стаття 13 Конституції України).

Натомість, Неполоковецька селищна рада Чернівецького району Чернівецької області внаслідок допущених порушень чинного законодавства розпорядилась земельною ділянкою поза конкурентними засадами, а відтак діяла всупереч інтересам територіальної громади та, відповідно, й держави.

Конкурентний спосіб передачі земельних ділянок є ефективним інститутом державного регулювання земельних відносин та застосовується з метою отримання максимально вигідного для територіальної громади та держави результату і залучення додаткових коштів до бюджету.

Передача спірної земельної ділянки в користування без проведення земельних торгів порушує інтереси держави, які полягають у втраті можливості отримати територіальною громадою селища максимально великий розмір орендної плати за використання земельної ділянки у разі продажу права оренди на конкурентних засадах.

Отримані за результатами аукціону додаткові кошти можливо було б спрямувати на фінансування місцевих програм соціально-економічного та культурного розвитку, розвитку комунальних підприємств, установ та організацій, вдосконалення мережі підприємств житлово-комунального господарства, торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування,

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до абз. 2 частини 5 статті 53 ГПК України, прокурор, у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Верховний суд України у своїй постанові від 19 липня 2018 року (справа № 822/1169/17), застосовуючи статтю 23 Закону України "Про прокуратуру", визначив два виключних випадки, коли прокурор може представляти інтереси держави, а саме: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Правомочності власника землі на території смт. Неполоківці від імені територіальної громади здійснює Неполоковецька селищна рада Чернівецького району Чернівецької області.

Статтею 18-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Таким чином, на Неполоковецьку селищну раду Чернівецького району Чернівецької області, як власника, покладено обов`язок самостійно та через свій виконавчий орган контролювати збереження земельних ділянок територіальної громади смт. Неполоківці, відстежувати стан їх використання та перевіряти за допомогою доступних джерел, чи має місце порушення прав та інтересів територіальної громади на це майно.

Неполоковецька селищна рада Чернівецького району Чернівецької області, як власник земельної ділянки, зобов`язана вживати заходи щодо сумлінного та добросовісного управління довіреним їй комунальним майном, забезпечувати його ефективне використання, контролювати стан збереження, а у випадку порушення іншими особами права власності територіальної громади - невідкладно реагувати.

Проте, саме вказаним органом допущено порушення вимог закону під час передачі в користування земельної ділянки комунальної власності у позаконкурентний спосіб, що виключає можливість здійснення ним захисту законних інтересів держави у спірних правовідносинах у спосіб, який обрав прокурор. Більш того, селищна рада в даному позові виступає одним з співвідповідачів, що унеможливлює його визначення в якості позивача у справі.

Таким чином, з обставин, викладених у позові, вбачається, що орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, відсутній, у зв`язку з чим є підстави для набуття прокурором статусу позивача відповідно до приписів частиною 5 статті 53 ГПК України.

Згідно частини 1 статті 10 Закону, сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до частини 1 статті 16 Закону, органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

У зв`язку з тим, що орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Неполоковецька селищна рада Чернівецького району Чернівецької області - виступає в справі відповідачем, Чернівецька окружна прокуратура правомірно самостійно звернулась до суду за захистом інтересів держави.

Стосовно розподілу судових витрат.

Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно положень пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, частиною 9 статті 129 ГПК України унормовано, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

З огляду на викладене, судовий збір у розмірі 3 028,00 грн, сплачений за позовну вимогу про визнання незаконним та скасування рішення 31 сесії VIII скликання Неполоковецької селищної ради слід покласти на відповідача 1 - Неполоковецьку селищну раду Чернівецького району Чернівецької області.

При цьому, згідно положень частини1 статті 130 ГПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку повернути з Державного бюджету України на рахунок Чернівецької обласної прокуратури 50% судового збору, сплаченого при поданні позову.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 123, 129, 194, 196, 219, 222, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Закрити провадження у справі в частині зобов`язання ФОП Олійник Т.О. повернути земельну ділянку Неполоковецькій селищній раді у зв`язку із відсутністю предмету спору.

2. Позов задовольнити частково.

3. Визнати незаконним та скасувати рішення 31 сесії VIII скликання Неполоковецької селищної ради Чернівецького району Чернівецької області №17-31/2023 від 02.11.2023 "Про надання в тимчасове платне користування ПП Олійник Т.О. земельну ділянку із землі запасу (кадастровий номер 7322555700:01:003:0157)".

4. Стягнути з Неполоковецької селищної ради Чернівецького району Чернівецької області (59330, Чернівецька обл., Чернівецький р-н., смт. Неполоківці, вул. Головна, 7, код ЄДРПОУ 04417033) на користь Чернівецької обласної прокуратури (58001, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Кордуби Мирона, буд. 21-а, код ЄДРПОУ 02910120, банк платника ДКСУ м. Київ, код банку 820172, р/р UA 378201720343110001000004946 ) 3028,00 грн. судового збору.

5. Повернути з Державного бюджету України на рахунок Чернівецької обласної прокуратури (58001, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Кордуби Мирона, буд. 21-а, код ЄДРПОУ 02910120, банк платника ДКСУ м. Київ, код банку 820172, р/р UA 378201720343110001000004946) 3028,00 грн судового збору.

Повний текст рішення складено та підписано - 27 січня 2024 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.Г. Проскурняк