Рішення

від 21.01.2025 по справі 135/1264/24

ЛАДИЖИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 135/1264/24

Провадження № 2/135/26/25

РІШЕННЯ

іменем України

21.01.2025 м. Ладижин Вінницька область

Ладижинський міський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Кривешко І.В.,

за участю секретаря судового засідання Чаленко А.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Тростянецький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання батьківства та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Ладижинського міського суду Вінницької області з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Тростянецький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання батьківства та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що вони з відповідачем спільно проживали тривалий час. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася спільна дитина ОСОБА_3 . Оскільки біологічний батько дитини, відповідач ОСОБА_2 , не підтвердив своє батьківство, у свідоцтві про народження відомості про батька ОСОБА_3 записані відповідно до частини першої статті 135 СК України.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 важко утримувати себе із дочкою, а відповідач відмовляється у добровільному порядку надавати матеріальну допомогу, позивач звернулася із позовом про визнання батьківства та стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , у розмірі заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області від 14.10.2024 за правилами загального позовного провадження відкрито провадження у справі, з роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив та призначене підготовче судове засідання на 14.11.2024.

14.11.2024 у підготовче судове засідання ніхто не з`явився, представником позивача подано клопотання про відкладення розгляду справи, третьою особою яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Тростянецький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) подано заяву в якій не заперечують проти задоволення позовних вимог позивача, розгляд справи просять проводити у їх відсутності.

Судом, протокольною ухвалою, відкладено підготовче судове засідання на 21.01.2025.

У підготовче судове засідання 21.01.2025 позивач та її представник - адвокат Бодачевська М.В., належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не з`явилися. Подано до суду заяву про розгляд справи без їх участі, позов підтримують з підстав, викладених у позовній заяві та просять позов задовольнити повністю.

У підготовче судове засідання відповідач ОСОБА_2 , належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, не з`явився.

16.01.2025 відповідачем ОСОБА_2 подано суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги визнає у повному обсязі та не заперечує щодо їх задоволення, наслідки визнання ним позовних вимог зрозумілі, також просить зменшити розмір судового збору, який підлягає стягненню з нього, на 50 відсотків.

20.01.2025 третьою особою яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Тростянецький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) подано заяву в якій не заперечують проти задоволення позовних вимог позивача, розгляд справи просять проводити у їх відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Судом установлено наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані нормами Сімейного кодексу України щодо визнання батьківства та стягнення аліментів.

Щодо позовних вимог в частині визнання батьківства, суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проживала разом з ОСОБА_2 , мала з ним шлюбні стосунки, та вела спільне господарство без реєстрації шлюбу.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилася дочка - ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 27.02.2024.

Оскільки, позивачка не перебувала в зареєстрованому шлюбі, а також батько дитини не подав заяву про визнання батьківства, відомості в свідоцтво про народження дитини були записані відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України, якою визначено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Відповідачем, до початку судового розгляду справи, подано суду заяву про визнання позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст. 128 Сімейного кодексу України, визнання батьківства за рішенням суду:

1.За відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

2.Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

3.Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

4.Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 5 Сімейного кодексу України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Зокрема, держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини (частини друга і третя статті 5 Сімейного кодексу України). При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", відповідно до статей 213, 215 ЦПК (1618-15) рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ст. 212 ЦПК (1618-15), згідно з якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

У відповідності до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику про справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Згідно ч. 1 ст. 134 СК України, на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.

З урахуванням наведеного та заяви відповідача про визнання позову, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що досліджені у судовому засіданні докази підтверджують факт батьківства ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , по відношенню до малолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Щодо позовних вимог в частині стягнення аліментів, суд дійшов наступних висновків.

Як зазначає позивачка, відповідач не цікавиться життям дитини, не допомагає виховувати та не надає матеріальної допомоги на утримання дитини. Дитина проживає разом з позивачкою та перебуває на утриманні позивачки.

Відповідач у своїй заяві позовні вимоги визнав.

Так, статтею 180 СК України встановлено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття, який покладається рівною мірою на обох батьків.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення (ч. 1 ст. 182 СК України).

Положеннями ч. 2 ст. 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Оскільки, судом визнано батьківство ОСОБА_2 по відношенню до малолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд дійшов висновку, що позовні вимоги у частині стягнення аліментів також підлягають задоволенню, тому з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення аліменти на утримання малолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно і до досягнення дитиною повноліття.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), які містяться у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

При цьому, згідно п. 1 ч. 5 ст. 49 ЦПК України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно ч. 1 ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

В порядку ч. 2 ст. 206 ЦПК України у зв`язку з визнанням позову відповідачем судом роз`яснено сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевірено, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову (ч. 4 ст. 206 ЦПК України).

Відповідно до частини 3 статті 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Отже, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат.

За приписами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України.

Відповідно до платіжної інструкції №0.0.3839550002.1 від 22.08.2024 позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1 211 грн 20 коп. за позовну вимогу немайнового характеру, а саме визнання батьківства.

Отже, в частині задоволення позовних вимог про визнання батьківства, у зв`язку із визнанням позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, відповідно до частини 1 ст. 142 ЦПК України слід повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову до суду, що складає 605 грн 60 коп. (1 211 грн 20 коп. х 50%), а решта 50 відсотків суми сплаченого судового збору в сумі 605 грн 60 коп. відповідно до ст.141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки.

Згідно до положень ч. 1 ст. 142 ЦПК України, зважаючи на те, що позивач відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір», у справах про стягнення аліментів, звільнена від сплати судового збору, а відповідачем визнано позов до початку розгляду справи по суті, то з відповідача на користь держави підлягає стягненню 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову до суду, що складає 605 грн 60 коп. (1 211 грн 20 коп. х 50%), а решта 50 відсотків суми компенсується за рахунок держави.

Керуючись ст. 135, 207, 208, 211, 217-219, 223, 229, 231 Сімейного кодексу України, ст. 3, 4, 10, 17, 18, 264, 265, 273, 293-294, 305-308, 352, 354-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Тростянецький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання батьківства та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини - задовольнити.

Визнати батьківство ОСОБА_2 відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Внести зміни до актового запису № 21 складеного 27 лютого 2024 року Ладижинською міською радою Гайсинського району Вінницької області в графі «Відомості про батька» зазначити « ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України», відомості про дитину залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму, для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Стягнення почати з 08.10.2024, тобто з дня подання заяви до суду.

Рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок судового збору.

Зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області (місцезнаходження: вул. Пирогова, буд. 29, м. Вінниця, Вінницька область, 21018, код ЄДРПОУ - 37979858) повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при подачі позову, згідно з платіжною інструкцією №0.0.3839550002.1 від 22.08.2024 в сумі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в дохід держави у розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач : ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1 )

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 )

Третя особа: Тростянецький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (24300, Вінницька область, Гайсинський район, смт. Тростянець, вул.. Соборна, буд. 90)

Суддя Кривешко Ірина Володимирівна