Рішення

від 13.01.2025 по справі 926/2984/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2025 року м. ЧернівціСправа № 926/2984/24

За позовом Акціонерного товариства "Укртелеком", м. Київ

до відповідача Кельменецької селищної ради Дністровського району, Чернівецької області

про стягнення заборгованості у сумі 15019,45 грн.

Суддя Бутирський А.А.

при секретарі Вівчарюк І.Б.

Представники сторін:

від позивача Романяк Н.Б. адвокат (довіреність № 9230 від 09.01.2024 р.)

від відповідача Білик Л.В. начальник відділу правового забезпечення ( довіреність № 6 від 10.09.2024 р.)

СУТЬ СПОРУ: Акціонерне товариство "Укртелеком" м. Київ звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Кельменецької селищної ради Дністровського району, Чернівецької області про стягнення заборгованості за надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах у сумі 15019,45 грн.

Протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями позовну заяву передано судді Бутирському А.А.

Ухвалою суду від 25.11.2024 р. відкрито провадження у справі, її розгляд здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 16.12.2024 р.

Ухвалою суду від 16.12.2024 р. розгляд справи відкладено на 06.01.2025 р.

06.01.2025 р. у судовому засіданні оголошено перерву до 13.01.2025 р.

Позовні вимоги обґрунтовано наступним. Відповідно до п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012 установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред`явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Позивач у період з 01.01.2021 р. по 31.01.2023 р. надав телекомунікаційні послуги на пільгових умовах на суму 15 019,45 грн., що підтверджується поіменними та зведеними за категоріями пільг розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг, за спірний період та актами звіряння розрахунків за надані населенню телекомунікаційні послуги, на які надаються пільги відповідно до законодавства.

Відповідач позов не визнає з тих підстав, що позивач виставляє загальний рахунок на відшкодування вартості наданих послуг включаючи громадян яким з тих чи інших причин телекомунікаційні послуги не надаються та померлих осіб. Також відповідач зазначає, що договір між позивачем та відповідачем не укладався.

Розглянувши подані документи, дослідивши надані докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

Відповідно до статей 633, 634 Цивільного кодексу України договір про надання послуг зв`язку є публічним. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Оператор телекомунікацій зобов`язаний здійснювати надання послуг зв`язку кожному, хто до нього звернеться і не має права відмовити у наданні послуг за наявності у нього такої можливості або надавати перевагу одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору та може бути укладений шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Відповідно до п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012 установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред`явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій визначено Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».

Відповідно до ст.19 вказаного Закону встановлено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних і електронних комунікаційних послуг та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності. Органи місцевого самоврядування при розробці та реалізації місцевих соціально-економічних програм можуть передбачати додаткові соціальні гарантії за рахунок коштів місцевих бюджетів.

Соціальні пільги на отримання послуг зв`язку для ряду категорій громадян встановлено п. 19 ч. 1 ст. 12, п. 10 ч. 1 ст. 13, п. 18 ч. 1 ст. 14, п. 20 ч. 1 ст. 15, п.7 ч.1 ст.16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; п. 18 ст. 6-1, п. 10 ст. 6-2, п. 17 ст. 6-3, п. 19 ст. 6-4 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань»; п. 11 ст. 20; ч.2 ст.20 та ст.21 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; п. 6 ч. 1 ст. 6; ч.3 ст.7 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист»; ч. 5 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та п. 4 ч. 3 ст. 13 Закону України «Про охорону дитинства».

Загальні засади фінансування витрат пов`язаних з наданням пільг на підставі вказаних законів визначено у ст.17 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у ч. 6 ст. 6 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань»; у ст. 63 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; у ст. 9 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист"; у ст. 23 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у ч.1, 4 ст.20 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».

Відповідно до положень вказаних Законів фінансування витрат, пов`язаних з реалізацією законів про соціальний захист, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.

Згідно з пунктом 20-4 частини 1 статті 91 Бюджетного кодексу України, видатки на пільги з послуг зв`язку віднесено до видатків місцевих бюджетів.

В той же час, ч.6 ст.48 Бюджетного кодексу України передбачено, що зобов`язання щодо виплати субсидій, допомог, пільг по оплаті за надані послуги та компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Таким чином, питання відшкодування витрат на надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян підпадає під виключення, передбачене ч.6 ст.48 Бюджетного кодексу України і породжує відповідні бюджетні зобов`язання незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Враховуючи вимоги ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування", Кельмененцька селищна Рада є органом місцевого самоврядування, що представляє Долинську територіальну громаду та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами.

Фінансування пільг з оплати послуг зв`язку за рахунок місцевих бюджетів також, передбачено наказом Міністерства соціальної політики України від 14.05.2018 № 688 «Про затвердження Типового переліку бюджетних програм і результативних показників їх виконання для місцевих бюджетів у галузі «Соціальний захист»

З метою приведення у відповідність положень бюджетного законодавства у зв`язку із завершенням адміністративно-територіальної реформи (з децентралізацією), Законами України від 17.09.2020 № 907-Х та від 15.12.2020 № 1081-IX з 01.01.2021 внесено зміни до Бюджетного кодексу України в частині функціонування бюджетної системи України, відповідно до яких розмежовано дохідні і видаткові джерела надходжень між районними бюджетами та бюджетами місцевого самоврядування (ст.ст. 64, 64-1, 85, 86, 89), закріплено фінансову базу за новоутвореними громадами для забезпечення виконання визначених законодавством повноважень.

До одного із принципів бюджетної системи України, як визначено п.7 ч.1 ст.7 Бюджетного кодексу України, віднесено принцип субсидіарності, відповідно до якого розподіл видатків між державним та місцевими бюджетами, а також між місцевими бюджетами ґрунтується на необхідності максимально можливого наближення надання публічних послуг до їх безпосереднього споживача.

З наведених правових норм та враховуючи відсутність Закону, яким передбачена субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з оплати телекомунікаційних послуг окремим категоріям громадян, випливає, що бюджетне законодавство України відносить витрати на пільги з послуг зв`язку до видатків, які здійснюються з бюджетів місцевого самоврядування.

Згідно із статтею 5 Бюджетного кодексу України бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. До місцевих бюджетів відносяться бюджет Автономної Республіки Крим, обласні бюджети, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.2 Бюджетного кодексу України бюджети місцевого самоврядування - бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст (у тому числі районів у містах).

Відповідно до п.4 ч.1 ст.89 Бюджетного кодексу України до видатків, що здійснюються з бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад, належать видатки, зокрема, на соціальний захист та соціальне забезпечення.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать підготовка програм соціально-економічного та культурного розвитку сіл, селищ, міст, цільових програм з інших питань самоврядування, подання їх на затвердження ради, організація їх виконання; подання раді звітів про хід і результати виконання цих програм.

Відповідно до ч. 1 ст. 54 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) рада у межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

Відповідно до пп. 1, 4 п. «а» ст.28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема власні (самоврядні) повноваження щодо складання, схвалення та подання на розгляд відповідної ради прогнозу місцевого бюджету, складання проекту місцевого бюджету, подання його на затвердження відповідної ради, забезпечення виконання бюджету; щоквартальне подання раді письмових звітів про хід і результати виконання бюджету; підготовка і подання відповідно до районних, обласних рад необхідних фінансових показників і пропозицій щодо складання проектів районних і обласних бюджетів; здійснення в установленому порядку фінансування видатків з місцевого бюджету

Відповідно до ч.2 ст.62 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» мінімальні розміри місцевих бюджетів визначаються на основі фінансових нормативів бюджетної забезпеченості з урахуванням економічного, соціального, природного та екологічного стану відповідних територій виходячи з рівня мінімальних соціальних потреб, встановленого законом.

Відповідно до абз. 22-23 ст.1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» мінімальний бюджет місцевого самоврядування - розрахунковий обсяг місцевого бюджету, необхідний для здійснення повноважень місцевого самоврядування на рівні мінімальних соціальних потреб, який гарантується державою; мінімальний рівень соціальних потреб - гарантований державою мінімальний рівень соціальних послуг на душу населення в межах усієї території України.

Відповідно до абз.3 ст. 1 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» встановлені законами пільги входять до групи державних соціальних гарантій.

Пільги з оплати телекомунікаційних послуг належать до загальнодоступних послуг та входять до групи мінімальних соціальних потреб (державних соціальних гарантій).

Згідно з ст. 22 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» розмежування повноважень органів державної влади та органів місцевого самоврядування у сфері формування та застосування нормативів фінансового забезпечення надання державних соціальних гарантій визначається відповідно до Конституції України та законів України. Координацію діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо застосування державних соціальних стандартів і нормативів та нормативів фінансового забезпечення надання державних соціальних гарантій здійснюють спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади, що відповідають за реалізацію державної політики у сфері фінансів та соціального захисту.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 4 ст.20 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» надання державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок бюджетів усіх рівнів, коштів підприємств, установ і організацій та соціальних фондів на засадах адресності та цільового використання; державні соціальні гарантії та державні соціальні стандарти і нормативи є основою для розрахунку видатків на соціальні цілі та формування на їх основі бюджетів усіх рівнів та соціальних фондів, міжбюджетних відносин, розробки загальнодержавних і місцевих програм економічного і соціального розвитку; розробка та виконання Державного бюджету України,бюджетуАРК Крим та місцевих бюджетів здійснюються на основі пріоритетності фінансування видатків для забезпечення надання державних соціальних гарантій.

Згідно статті 61 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування самостійно затверджують і виконують місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України.

Відповідно до п.23 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як розгляд прогнозу місцевого бюджету, затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього; затвердження звіту про виконання відповідного бюджету. Згідно ст.16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Виходячи з системного аналізу Бюджетного кодексу України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» з 01.01.2021 саме представницький орган місцевого самоврядування є відповідальним за забезпечення здійснення видатків на пільги з оплати послуг зв`язку за рахунок коштів місцевого бюджету.

Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад» представницьким органом місцевого самоврядування об`єднаної територіальної громади є сільська, селищна, міська рада, розміщена в адміністративному центрі об`єднаної територіальної громади.

Відтак, представницьким органом Кельменецької територіальної громади, до складу якої входять: селище Кельменці та села: Бабин, Бернове, Браїлівка, Бузовиця, Бурдюг, Вартиківці, Вовчинець, Вороновиця, Грушівці, Дністрівка, Іванівці, Комарів, Коновка, Ленківці, Лукачівка, Майорка, Макарівка, Мошанець, Нагоряни, Нелипівці, Новоселиця, Перківці, Путрине, Росошани, Слобідка, є Кельменецька селищна рада.

Відповідно до ч 1. ст. 169 та ст. 172 Цивільного кодексу України, територіальні громади діють у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин. Територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Для забезпечення єдиного підходу до виконання повноважень з питань соціального захисту населення та захисту прав дітей територіальними громадами, наказом Міністерства соціальної політики України «Деякі питання адміністрування надання місцевими державними адміністраціями і територіальними громадами соціальної підтримки у сферах соціального захисту населення та захисту прав дітей» від 30.12.2020 № 868 затверджено Методичні рекомендації з розроблення положень про структурні підрозділи з питань соціального захисту населення місцевих державних адміністрацій (далі - Рекомендації 1) та Методичні рекомендації щодо організації та забезпечення діяльності територіальної громади у сферах соціального захисту населення та захисту прав дітей (далі - Рекомендації 2), якими здійснено розподіл обсягу повноважень у сфері соціального захисту населення між структурними підрозділами з питань соціального захисту населення місцевих державних адміністрацій (органами соціального захисту населення районної державної адміністрації) і територіальними громадами.

Відповідно до п. 1.3. Рекомендацій 2 з метою ефективного виконання повноважень та функцій у сфері соціального захисту населення у структурі виконавчого органу територіальної громади (незалежно від кількості жителів) має бути утворений структурний підрозділ з питань соціального захисту населення або визначені відповідні уповноважені посадові особи.

Відповідно до п.8 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 423 накази Мінсоцполітики, видані в межах повноважень, передбачених законом, є обов`язковими для виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими держадміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та громадянами.

З огляду на зазначене, органом уповноваженим здійснювати повноваження щодо реалізації державної політики у сфері соціального захисту населення на території Кельменецької територіальної громади є Кельменецька селищна рада.

Позивач на виконання вимог згаданих вище законів у період з 01.01.2021 по 31.01.2023 надав телекомунікаційні послуги на пільгових умовах на суму 15019,45 грн., що підтверджується поіменними та зведеними за категоріями пільг розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг, за спірний період та актами звіряння розрахунків за надані населенню телекомунікаційні послуги, на які надаються пільги відповідно до законодавства.

Для здійснення розрахунків за надані телекомунікаційні послуги на пільгових умовах, Позивачем щомісячно надсилались засобами поштового зв`язку та на електронну адресу Відповідача листи з поіменними та зведеними за категоріями пільг розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг за спірний період, в паперовому та електронному вигляді, які містять відомості, за якими можливо ідентифікувати особу, перелік її пільг, період їх отримання, місце проживання особи тощо та актами звіряння розрахунків за надані послуги на пільгових умовах, що підтверджується доказами поштового надсилання.

У зазначених листах Позивач просив Відповідача відшкодувати понесені витрати, перевірити надану інформацію, повідомити про розбіжності та оформити акт звіряння.

Акти звіряння розрахунків за надані послуги на пільгових умовах Відповідач не оформив; витрати, понесені Позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах в період з 01.01.2021 по 31.01.2023 не відшкодував.

Тому, розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг та акти звіряння розрахунків за надані населенню телекомунікаційні послуги, на які надаються пільги відповідно до законодавства за спірний період, які щомісячно надсилалися Позивачем Відповідачу на суму 15019,45 грн. є підставою для відшкодування Відповідачем витрат Позивача на надання послуг зв`язку пільговим категоріям споживачів.

За таких обставин позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно із ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу (ч.2 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно- правового акту.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2. ст. 193 Господарського кодексу України).

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.ст. 526 і 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства та у встановлений строк.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, чинне законодавство України не передбачає обов`язковості укладення договору про розрахунки з постачальниками послуг, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на пільги, оскільки зобов`язання сторін у таких відносинах виникають безпосередньо із Законів України і не залежать від їх бажання та передбачає відшкодування витрат за надані послуги зв`язку пільговим категоріям громадян.

Про наявність заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах Відповідач повідомлений, оскільки розмір заборгованості зазначається щомісячно в актах звіряння розрахунків за надані населенню послуги, на які надаються пільги, наростаючим підсумком.

Листом № №10/16-71 від « 08» серпня 2022 р. Відповідачу надіслано претензію пропозицією перерахувати на рахунок Позивача заборгованість за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям населення у добровільному порядку. У відповіді від 10.02.2024 №251 на претензію відповідач зазначив, що сплатити заборгованість зможе лише в судовому порядку.

Законодавством не передбачена залежність розміру відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення чи випадки повного або часткового звільнення від обов`язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається не внаслідок власної недбалості, чи власного бажання, а у відповідності до вимог Законів України.

Зокрема, компетенцію виконавчих органів (відділів, управлінь) сільської, селищної, міської ради, що можуть створюватися у межах затверджених радами структур та штатів для здійснення повноважень, що належать до їх відання, в тому числі, з питань щодо надання окремим категоріям громадян встановлених законодавством пільг встановлено ст.ст. 25, 34, 54 Закону України «Про місцеве самоврядування».

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Щомісячне надсилання Відповідачу розрахунків видатків, в яких зазначена вартість послуг наданих пільговикам у минулому місяці, є вимогою Позивача про оплату у розумінні ст.530 Цивільного кодексу України.

Отже, Відповідач зобов`язаний компенсувати Позивачу вартість послуг зв`язку, наданих пільговим категоріям громадян, у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги,

Доводи відповідача спростовуються матеріалами справи та не беруться до уваги судом з підстав, що наведені вище.

Судові витрати віднести на відповідача, з вини якого спір безпідставно доведено до розгляду судом.

Керуючись ст. ст. 129, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Кельменецької селищної ради (код ЄДРПОУ 04417010, Чернівецька обл., Дністровський р-н, с-ще Кельменці, площа Центральна, буд. 4) на користь Акціонерного товариства Укртелеком (код ЄДРПОУ 21560766, м. Київ, бульвар Т. Шевченка, буд. 18) заборгованість в розмірі 15019,46 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 27.01.2025 р. у зв`язку із перебуванням судді на лікарняному.

СуддяА.А. Бутирський