Ухвала

від 27.01.2025 по справі 927/52/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

про відмову у видачі судового наказу

27 січня 2025 року справа № 927/52/25

Суддя Господарського суду Чернігівської області Демидова М.О., розглянувши матеріали заяви від 23.01.2025 Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарттендер», вул. Петра Радченка, 27, офіс 102, м. Київ, код 41817392

до Фізичної особи - підприємця Качана Юрія Дмитровича , АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1

про видачу судового наказу

ВСТАНОВИВ:

23.01.2025 Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарттендер» подано заяву про видачу судового наказу про стягнення з Фізичної особи - підприємця Качана Юрія Дмитровича 9410,00 грн заборгованості за надані послуги із доступу до онлайн-сервісу під час проведення процедур публічних закупівель за договором № SO-2015-003 про надання доступу до онлайн-сервісу під час проведення процедур публічних закупівель PROZORRO.

В обґрунтування поданої заяви заявник посилається на неналежне виконання боржником взятих на себе зобов`язань за за договором SO-2015-003 про надання доступу до онлайн-сервісу під час проведення процедур публічних закупівель PROZORRO в частині оплати наданих послуг.

Розглянувши подану Товариством з обмеженою відповідальністю «Смарттендер» заяву разом з доданими до неї документами, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у видачі судового наказу з огляду на таке.

Згідно з п. 1 ч. 1, ч. 2, 4 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку, зокрема, наказного провадження.

Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Умови, за яких суд має право розглядати вимоги про стягнення грошових сум у наказному провадженні, а справи - у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.

Підстави та порядок видачі судового наказу врегульовано положеннями Розділу ІІ Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із ст. 147 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи-підприємці.

Виходячи з загальних засад наказного провадження та встановленого порядку розгляду заяви про видачу судового наказу, наказне провадження у господарському судочинстві забезпечує можливість стягнення грошової заборгованості, наявність та безспірність якої підтверджується доданими до заяви документами.

Обов`язкові вимоги до форми та змісту заяви про видачу судового наказу викладені у статті 150 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до пунктів 4, 5 частини 2 якої в заяві про видачу судового наказу повинно бути зазначено вимоги заявника та обставини, на яких вони ґрунтуються; перелік доказів, якими заявник обґрунтовує вимоги.

За п.4 ч. 3 ст. 150 Господарського процесуального кодексу України до заяви про видачу судового наказу додаються інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Відповідно до ч. 1 статті 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У відповідності із ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.76-78 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи із приписів наведених норм під час звернення заявника до господарського суду із заявою про видачу судового наказу та при викладенні обставин, на яких ґрунтуються вимоги заявника, останнім мають бути зазначені та надані належні, допустимі, достовірні та вірогідні докази у підтвердження заявлених ним вимог та обставин їх виникнення.

Зі змісту заяви про видачу судового наказу вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Смарттендер» пред`являє вимоги до Фізичної особи - підприємця Качана Юрія Дмитровича про стягнення заборгованості у сумі 9410,00 грн за надані послуги.

Заявник, обґрунтовуючи вимоги, зазначає, що між ним та Фізичною особою-підприємцем Качаном Юрієм Дмитровичем укладено договір № SO-2015-003 про надання доступу до онлайн-сервісу під час проведення процедур публічних закупівель PROZORRO. Вказаний договір є договором приєднання у розумінні ст. 634 Цивільного кодексу України, розміщений в мережі Інтернет на веб-сайт. Договір вважається укладеним у письмовій (електронній) формі з моменту його акцептування замовником, без підписання сторонами договору на паперових носіях.

Заявник зазначив, що свої зобов`язання за договором виконав та надав боржнику послуги із доступу до онлайн-сервісу на загальну суму 17170,00 грн, що підтверджується актами надання послуг № SO-2015-003/31242 від 31.12.2019, № SO-2015-003/4824 від 31.03.2020, № SO-2015-003/11842 від 30.06.2020, № SO-2015-003/11395 від 31.07.2022, які частково оплачені відповідачем на суму 7760,00 грн.

Відповідно до частин 1 - 3 статті 96 Господарського процесуального кодексу України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються у формі документів, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

За висновком суду заявником не надано до матеріалів заяви допустимих доказів, зокрема, електронних та/або їх паперових копій, які б підтверджували укладення сторонами спірного договору шляхом обміну електронними повідомленнями, що свідчило б про акцепт відповідачем оферти позивача.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що заявником не доведено належними та допустимими доказами, що стороною договору № SO-2015-003 про надання доступу до онлайн-сервісу під час проведення процедур публічних закупівель PROZORRO та отримувачем наданих послуг є саме Фізична особа - підприємець Качан Юрій Дмитрович , відтак, не доведеною є і наявність та безспірність грошової заборгованості саме в цієї особи.

Пунктом 4.4 Договору визначено, що оплата доступу до онлайн-сервісу для подання пропозицій (цінових пропозицій) до е-каталогу, результатом яких стало укладення замовником договору з державним замовником, здійснюється замовником протягом 5 робочих днів з дня виставлення оператором відповідного рахунку.

Рахунків на оплату та доказів їх виставлення (направлення) боржнику заявником суду не надано.

Таким чином, заявником не зазначено обставин, на яких ґрунтуються його вимоги; не подано повного переліку доказів, на яких ґрунтуються його вимоги; та не надано документів на підтвердження обставин, якими заявник обґрунтовує свої вимоги щодо видачі судового наказу, що є порушенням приписів п. 4, 5 частини 2 та п. 4 ч. 3 ст. 150 Господарського процесуального кодексу України.

Як вбачається з аналізу вищенаведених норм законодавства, судовий наказ може бути видано за наявності відповідного договору, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне виконання сторонами умов договору, а також заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність здійснених розрахунків. Відтак, безспірні вимоги мають бути підтверджені відповідними доказами.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що заявником не надано повного переліку доказів у підтвердження обставин, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

За приписами ч. 2 ст. 154 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

Враховуючи, що до заяви про видачу судового наказу заявником не було додано повного переліку доказів, на яких ґрунтуються вимоги заявника до боржника, не надано достатніх документів у підтвердження обставин, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, суд дійшов висновку про необхідність відмови у видачі судового наказу.

За змістом п.1 ч.1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням вимог статті 150 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст.152 Господарського процесуального кодексу України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

При цьому суд зазначає, що відповідно до ст. 153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини 1 статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

Відповідно до ч. 2 ст. 151 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Керуючись ст. 150, 152, 153, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Смарттендер» (вул. Петра Радченка, 27, офіс 102, м. Київ, код 41817392) у видачі судового наказу про стягнення з Фізичної особи - підприємця Качана Юрія Дмитровича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) 9410,00 грн заборгованості.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена у порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суд звертає увагу учасників справи на те, що відповідно до приписів частин 5-8 статті 6 та частин 5, 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 5.6, 5.8, 10, 16, 17, 29, 37 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, учасникам справи (їх представникам), які є користувачами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, судові рішення в паперовій формі не надсилаються і не вручаються. Суд надсилає такі рішення в електронній формі до електронного кабінету таких осіб і вони вважаються врученими в день отримання повідомлення про доставку копії судового рішення на офіційну електронну адресу учасника справи (його представника), з якого і починається перебіг процесуального строку, встановленого законом або судом. Обмін процесуальними документами в електронній формі між судом та/або особами, що є (повинні бути) користувачами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, має здійснюватися виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Повний текст ухвали складено та підписано 28.01.2025.

З текстом даної ухвали можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя М.О. Демидова