Ухвала

від 24.01.2025 по справі 911/3313/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 911/3313/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Вронської Г.О.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТ-БУД ЛТД"

на рішення Господарського суду Київської області (Шевчук Н.Г.)

від 16.05.2024

та постанову Північного апеляційного господарського суду (Станік С.Р., Яковлєв М.Л., Гончаров С.А.)

від 10.12.2024 (повний текст складений 13.12.2024)

у справі за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТ-БУД ЛТД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БРІС ПРОДЖЕКТ"

про стягнення 532 739, 58 грн

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БРІС ПРОДЖЕКТ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТ-БУД ЛТД"

про стягнення 948 124,77 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "СВІТ-БУД ЛТД" (далі - Позивач, Скаржник) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "БРІС ПРОДЖЕКТ" (далі - Відповідач) 532 739,58 грн.

2. Відповідач звернувся із зустрічним позовом до Позивача про стягнення 948 124,77 грн.

3. Рішенням Господарського суду Київської області від 16.05.2024 у справі №911/3313/23:

- провадження за первісним позовом в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості у сумі 5 000 грн закрито;

- первісний позов про стягнення з Відповідача на користь Позивача 527 739,58 грн, з яких: 400 964,59 грн - заборгованість, 4 307,27 грн - інфляційні втрати, 7 380,77 грн - 3 % річних, 115 086, 95 грн - пеня, задоволено;

- зустрічний позов про стягнення з Позивача на користь Відповідача 948 124,77 грн, з яких: 895 043,55 грн - пеня та 53 081,22 грн - штраф, задоволено;

- проведено зустрічне зарахування цих сум;

- стягнуто з Позивача на користь Відповідача 420 385,19 грн та судовий збір 6 305,78 грн.

4. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення зустрічного позову про стягнення з Позивача на користь Відповідача 948 124,77 грн.

5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2024 рішення Господарського суду Київської області від 16.05.2024 у справі №911/3313/23 залишено без змін.

6. 28 грудня 2024 року Позивач (Скаржник) із використанням засобів поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду Київської області від 16.05.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2024 у справі №911/3313/23, у якій просить:

- прийняти касаційну скаргу Позивача до розгляду та відкрити касаційне провадження;

- скасувати рішення Господарського суду Київської області від 16.05.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2024 у справі №911/3313/23 в частині задоволення зустрічного позову про стягнення з Позивача на користь Відповідача 948 124, 77 грн, з яких: 895 043, 55 грн пеня та 53 081, 22 грн штраф, проведення зустрічного зарахування сум за первісним та зустрічним позовами;

- стягнути з Відповідача на користь Позивача судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання касаційної скарги в сумі 22 752,00 грн;

- задовольнити клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень до розгляду цієї касаційної скарги.

7. Скаржник також подав до Верховного Суду клопотання про зупинення виконання рішення Господарського суду Київської області від 16.05.2024 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2024 у справі №911/3313/23.

8. 02 січня 2025 року Відповідач з використанням підсистеми "Електронний суд" подав заперечення проти відкриття касаційного провадження відповідно до частини другої статті 294 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

9. Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що вона оформлена з порушенням вимог, передбачених статтею 290 ГПК України, отже наявні підстави для залишення її без руху з огляду на таке.

Щодо підстав касаційного оскарження

10. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

11. Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

12. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу).

13. У цьому випадку необхідно чітко вказати:

- норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні;

- навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні;

- навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи;

- обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

14. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абзац 3 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу). Скаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

15. Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним.

16. Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України, необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

17. При цьому необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

18. Системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

19. Отже, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або допущене судом порушення норм процесуального права та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статті 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.

20. Так, зокрема, на аркуші 7 касаційної скарги Скаржник зазначає: "судом першої та апеляційної інстанції не було застосовано норму права, передбачену ч. 3 та 4 статті 213 Цивільного кодексу України, та норму права, передбачену статтею 233 Господарського кодексу України і частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України, а отже оскаржувані рішення судів зроблені без урахування висновків зроблених у подібних правовідносинах, та викладених у постановах Верховного Суду від 16.11.2023 по справі №916/3232/22, від 07.11.2023 по справі №924/215/23, від 10.08.2023 по справі №910/8725/22, від 11.07.2023 по справі №914/3231/16, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 по справі №902/417/18";

21. Натомість Скаржником у касаційній скарзі щодо постанов Верховного Суду від 16.11.2023 у справі №916/3232/22, від 07.11.2023 у справі №924/215/23, від 10.08.2023 у справі №910/8725/22, від 11.07.2023 у справі №914/3231/16 не вказано:

- висновок щодо застосування цих норм права в оскаржуваному судовому рішенні;

- висновок щодо їх застосування у постанові Верховного Суду;

- обґрунтування подібності правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

Отже, Скаржнику необхідно чітко зазначити підстави касаційного оскарження судових рішень, врахувавши вимоги щодо їх обґрунтування.

Щодо вимог касаційної скарги

22. Скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 16.05.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2024 у справі №911/3313/23 у частині задоволення зустрічного позову про стягнення зі Скаржника на користь Відповідача 948 124,77 грн, з яких: 895 043,55 грн - пеня та 53 081,22 грн - штраф, проведення зустрічного зарахування сум за первісним та зустрічним позовами.

23. Разом із тим Скаржник не конкретизує, яке рішення Верховний Суд повинен ухвалити за результатами перегляду та скасування оскаржуваних рішень відповідно до повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 308 ГПК України.

24. Верховний Суд зазначає, що вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, повинні бути повними та однозначними, тобто містити інформацію не лише про те, які судові рішення оскаржуються, а й про те, які повноваження, на думку скаржника, суд касаційної інстанції повинен застосувати за результатами перегляду оскаржуваних рішень.

25. Оскільки правильність оформлення касаційної скарги, її змісту та форми покладається саме на Скаржника, Верховний Суд звертає увагу на потребу уточнити / конкретизувати вимоги касаційної скарги, а саме, вказати яке рішення, на думку Скаржника, повинен ухвалити Верховний Суд за результатами перегляду та скасування оскаржуваних рішень.

Щодо сплати судового збору

26. Правові засади справляння судового збору, платники, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України "Про судовий збір".

27. Згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

28. Підпунктом 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

29. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №907/9/17, пункти 52, 54- 56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 у справі №910/13737/19).

30. Частиною першою статті 163 ГПК України встановлено, що ціна позову визначається: 1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; 2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; 3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

31. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" встановлено у 2023 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2023 року у сумі 2 684,00 грн.

32. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

33. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила, що для оскарження судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятистам розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, скаржникові необхідно довести та обґрунтувати наявність передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України підстав (постанова від 21.05.2021 у справі №905/1623/20).

34. Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

35. Предметом первісного позову у цій справі є стягнення 532 739, 58 грн та предметом зустрічного позову є стягнення 948 124, 77 грн, що в загальному розмірі становить більше п`ятистам розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 2023 рік (500 х 2 684,00 грн = 1 342 000,00 грн).

36. Відтак, справа №911/3313/23 не є справою з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, адже в загальному розмірі ціна позову становить1 368 509, 77 грн.

37. З огляду на зазначене, розмір судового збору за подання касаційної скарги становить 28 443,74 грн (948 124, 77 х 1,5 х 200 %).

38. Разом із тим Скаржник сплатив судовий збір у розмірі 22 752,00 грн, тобто на 5 691,74 грн менше від необхідної суми (28 443,74 грн - 22 752,00 грн).

39. Верховний Суд звертає увагу, що необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, що визначає однією із засад судочинства рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

40. У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява №24402/02) наголошується, що право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення ЄСПЛ від 28.05.1985 у справі "Ashingdane v. the United Kingdom" (пункт 57).

41. Європейський суд з прав людини в рішенні від 19.06.2001 у справі "Kreuz v. Poland" (заява №28249/95) зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (пункт 60).

42. Згідно із частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

43. Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд у такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

44. Для усунення недоліків касаційної скарги в цій частині Скаржник повинен подати до Верховного Суду докази сплати (доплати) судового збору в розмірі 5 691,74 грн із зарахуванням сплаченої суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

45. Судовий збір має бути перерахований за такими реквізитами:

- Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102

- Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783

- Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)

- Рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007

- Код банку отримувача (МФО): 899998

- Код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)"

- Символ звітності банку: 207

- Призначення платежу *;101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від

---

(Дата оскаржуваного рішення) по справі

---

(Номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (Касаційний господарський суд) (назва суду, де розглядається справа).

46. Реквізити рахунків для зарахування судового збору за подання касаційної скарги також розміщені на офіційному вебсайті Верховного Суду.

Щодо відсутності у представника Скаржника електронного кабінету

47. 18 жовтня 2023 року введено в дію Закон України від 29.06.2023 № 3200-IX щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (з 31 грудня 2023 року - Єдина судова інформаційно-комунікаційна система) або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами.

48. Так, згідно з абзацом 1 частини шостої статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, у добровільному порядку.

49. Оскільки представник Скаржника Васильцов В.М. є адвокатом, на нього покладається обов`язок зареєструвати електронний кабінет у Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами.

50. Пунктом 1 частини першої статті 170 ГПК України передбачено, що будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні, зокрема, містити відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

51. За змістом частини четвертої статті 170 ГПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

52. Суд повертає письмову заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду також у разі, якщо її подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.

53. Представник Скаржника вказує як електронну пошту та одночасно як адресу наявного електронного кабінету: aici123@ukr.net. Окрім цього представником Скаржника не вказано його реєстраційний номер облікової картки платника податків, відтак відсутня можливість перевірки наявності у нього електронного кабінету.

54. Процесуальні наслідки, передбачені ГПК України у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат (абзац 2 частини шостої статті 6 ГПК України).

55. Суд зазначає, що норми, які закріплюють обов`язок реєстрації адвокатами електронного кабінету, є чіткими, зрозумілими, однозначними та передбачуваними (прогнозованими). Негативні наслідки, що встановлені законом та застосовуються судом у разі невиконання (порушення) цього обов`язку, не можуть вважатися надмірним формалізмом. Наведене підтверджується усталеною практикою Верховного Суду, коли з цієї підстави відповідні процесуальні документи залишаються без руху чи повертаються без розгляду (наприклад, ухвали Верховного Суду від 25.03.2024 у справі №904/8306/21 та від 12.02.2024 у справі №910/12902/22).

56. Отже, Скаржнику необхідно надати докази наявності електронного кабінету у представника Скаржника.

57. З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга подана без додержання вимог процесуального законодавства, отже підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України.

58. Клопотання Скаржника про зупинення виконання рішення Господарського суду Київської області від 16.05.2024 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2024 у справі №911/3313/23 буде розглянуте Верховним Судом за наслідком усунення недоліків касаційної скарги.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТ-БУД ЛТД" на рішення Господарського суду Київської області від 16.05.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2024 у справі №911/3313/23 залишити без руху.

2. Надати строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

3. Товариству з обмеженою відповідальністю "СВІТ-БУД ЛТД" усунути недоліки, встановлені в ухвалі, у такий спосіб:

- чітко зазначити підстави касаційного оскарження судових рішень, врахувавши вимоги щодо їх обґрунтування;

- уточнити / конкретизувати вимоги касаційної скарги, а саме, вказати яке рішення, на думку Скаржника, повинен ухвалити Верховний Суд за результатами перегляду та скасування оскаржуваних рішень;

- подати до Верховного Суду докази сплати (доплати) судового збору в розмірі

5 691,74 грн із зарахуванням сплаченої суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України;

- надати докази наявності електронного кабінету у представника Скаржника.

4. Роз`яснити, що в разі невиконання вимог суду касаційна скарга у справі №911/3313/23 вважатиметься неподаною та буде повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя Г. Вронська