Рішення

від 27.01.2025 по справі 489/2450/24

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

27.01.2025

Справа №489/2450/24

Провадження №2/489/123/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2025 м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого - судді Рум`янцевої Н.О.,

із секретарем судового засідання - Ставратій Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради, про позбавлення батьківських прав

встановив.

Позивачка, через свою представницю - адвокатку Родіонову В.Є., звернулася до суду з позовом, яким просила позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Мотивуючи вимоги тим, що вона з відповідачем перебувала в зареєстрованому шлюбі з 05.09.2014. Шлюб між ними розірвано 03.05.2023. Від шлюбу мають малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З відповідачем не проживає разом з квітня 2022. Відповідач не вживав заходів щодо утримання своєї дитини, у звязку з чим утворилася заборгованість зі сплати аліментів, яка стягується на підставі судового наказу, виданого Ленінським районним судом. Миколаєва від 03.03.2023. З моменту фактичного розірвання шлюбних відносин, відповідач жодного бажання спілкуватися з дитиною не проявляв, хоча позивачка в цьому йому не перешкоджала. Після розірвання шлюбу, відповідач самоусунувся та зник з життя дитини, не цікавиться її життям, участі у вихованні та навчанні не бере. Після початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації проти України, вона з дитиною вихала до Німеччини, де проживала певний час, влаштувала дитину до школи. До початку повномасштабного вторгнення вона, дитина та відповідач проживали та зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 . 25 березня 2024 вона разом з дитиною повернулася до м. Миколаєва та приїхала до квартири, проте, відповідач не впустив її з донькою до помешкання, оскільки у вказаній квартирі проживає з іншою жінкою. На місце події було викликано наряд поліції, який зафіксував подію та повідомив про вирішення цього питання у судовому порядку. Не маючи іншого місця проживання вона з дітьми вимушена була поїхати до своїх родичів. Дитина отримала стрес після скандалу вчиненого відповідачем з приводу не впускання до помешкання, у звязку з чим вона звернулася до дитячого психолога для нормалізації психологічного стану дитини. Вважає, що відповідач умисно і свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, що є підставою для позбавлення його батьківських прав.

Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Зазначає, що з квітня 2022 сторони перестали проживати разом. Позивачка, разом зі спільною донькою та донькою від першого шлюбу виїхали на тимчасове місце проживання до Німеччини. Відповідач, бажаючи збереження сім`ї, спілкування з дітьми та особистого побачення з ними, отримавши відпустку та можливість виїзду з країни, в період з 19 по 28 грудня 2022 приїхав та проживав разом з позивачкою та дітьми, проводили спільне дозвілля. Крім того, відповідач разом зі своєю донькою підтримує спілкування за допомогою мобільного телефону, вході якого проявляє зацікавленість її життям, потребами, виявляє до неї повагу та любов. У звязку з тим, що відповідач перебуває в зоні бойових дій, тому не завжди має можливість спілкуватися з донькою по мобільному телефону. Відповідач завжди вітає свою дитину зі святами та перераховує грошові кошти на картковий рахунок ОСОБА_4 (доньці позивачки від першого шлюбу). Щодо наявності заборгованості зі сплати аліментів, слід пояснити про те, що відповідач в період з 31.07.2023 по 15.08.2023 перебував на стаціонарному лікування та лише в жовтні 2023 року дізнався про те, що з нього стягуються аліменти на утримання доньки ОСОБА_1 та про наявність заборгованості зі сплати аліментів у розмірі 125881,47 грн.. Починаючи з листопада 2023 по теперішній час відповідач постійно сплачує аліменти за вищевказаним виконавчим провадженням. На даний час, сукупний розмір заборгованості зі сплати аліментів становить 32000 грн. Факт стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання дитини не може свідчити про свідоме ухилення від виконання батьківських обов`язків по утриманню дитини, оскільки таке є одним із способів захисту прав дитини на належне матеріальне забезпечення та свідчить про спонукання батька до надання дитини належного утримання. Наявність заборгованості зі сплати аліментів сама по собі не є підставою для позбавлення батьківських прав батька дитини. Щодо не допуску відповідачем позивачку з дітьми до зареєстрованого місця проживання, слід зазначити, що на даний час відповідач за вказаною адресою проживає зі своєю цивільною дружиною, яка була обізнана про наявність позивачки та поміж якими виник конфлікт, після якого позивачка разом з дітьми покинула вказане місце проживання та переїхала до своїх родичів. Відповідачем не здійснювалися будь-які дії, направлені на позбавлення житла своєї доньки. Між сторонами була домовленість, та з особистого дозволу позивачки, донька ОСОБА_3 проживала з відповідачем за вказаною адресою протягом декількох днів.

Ухвалою суду від 09.04.2024, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання в порядку загального позовного провадження та зобов`язано третю особу надати висновок щодо розв`язання спору.

Ухвалою суду від 18.09.2024, закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 20.11.2024, зобов`язано Службу у справах дітей адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради надати висновок щодо розв`язання спору.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Від представниці позивачки надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, просила позовні вимоги задовольнити.

Відповідач скористався право на подання відзиву, представником відповідача подавалась заява про розгляд справи за його відсутністю.

Від представниці третьої особи надійшла заява про розгляд справи за її відсутності.

Передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності сторін, на підставі доказів, поданих разом із матеріалами позову.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, є дата складання повного судового рішення.

Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 05 вересня 2014. Шлюб між ними розірвано на підставі рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 03.05.2023.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є рідною донькою ОСОБА_2 на ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .

Норми права та мотиви їх застосування.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Підстави позбавлення батьківських прав наведені у ст. 164 СК України. Зокрема, п.2 ч.1 ст.164 СК України визначено, що мати, батько, можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

За змістом роз`яснень, викладених у п.п. 15,16,17 постанови Пленуму ВСУ № 3 від 30.03.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов`язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.

Позбавлення батьківських прав допускається тоді, коли змінити ставлення батьків до виховання дитини неможливо (ухвала ВССУ від 01.11.2017 у справі № 211/559/16-ц).

Частина 4 ст. 155 СК України передбачає покладання на батьків відповідальності, встановленої законом, за ухилення їх від виконання батьківських обов`язків.

Відповідно до діючого СК України до батьків, які ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків, передбачено застосування таких правових санкцій, які можуть вважатися юридичною відповідальність, зокрема, позбавлення батьківських прав. Стаття 164 СК України передбачає підстави позбавлення батьківських прав, мати і батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони зокрема ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини (п. 2 ч. 1 зазначеної статті). Таким чином, позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини.

За таких обставин, суд приходить до переконання, що свідоме і тривале нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками щодо дитини є наслідком винної поведінки відповідача, та є підставою для позбавлення його батьківських прав.

Згідно п.2 ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він, ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Згідно ч. 3 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них.

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

03 березня 2023 Ленінським районним судом м. Миколаєва видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі частки усіх видів заробітку (доходів) боржника, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 27 лютого 2023 до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до розрахунку заборгованості по аліментам з Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 27.03.2024 за вих. № 63229, ОСОБА_2 має заборгованість по сплаті аліментів, які стягуються на підставі судового наказу виданого Ленінським районним судом м. Миколаєва від 03.03.2023 по справі № 489/749/23, яка станом на 27.03.2024 складає 119479,23 грн.

Відповідач у відзиві на позов, зазначає, що лише в жовтні 2023 року дізнався про те, що з нього стягуються аліменти на утримання доньки ОСОБА_1 та про наявність заборгованості зі сплати аліментів у розмірі 125881,47 грн.. Починаючи з листопада 2023 по теперішній час він систематично сплачує аліменти за вищевказаним виконавчим провадженням. На даний час, сукупний розмір заборгованості зі сплати аліментів становить 32000 грн.

До відзиву на позов відповідачем долучено копію заяви скеровану до Інгульського відділу ДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 16.08.2024 про надання копії постанови про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_5 з наданням доступу для можливості ознайомлення з вказаним виконавчим провадженням та надання розрахунку заборгованості зі сплати аліментів.

Наявність заборгованості зі сплати аліментів не є підставою для позбавлення особи батьківських прав.

З паспорта позивачки серії НОМЕР_2 вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно інформації про зареєстроване/задеклароване місце проживання/зняття із зареєстрованого/задекларованого місця проживання особи з Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради від 27.03.2024 за вих. № 19.04-06/1214/2024, ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади м. Миколаєва про реєстрацію особи від 09.04.2024 за № 16.27-30981-2024, ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивачка зазначає, що після початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації проти України, вона з дитиною виїхала до Німеччини, де проживала певний час, влаштувала дитину до школи.

На підтвердження зазначеного суду надано: Посвідки про тимчасове проживання ОСОБА_1 на ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 ; копії паспортів для виїзду за кордон; копію Договору оренди житла від 12.06.2022; копію довідки про навчання від 18.10.2023 з Початкової школи «Едіт Штайн».

Відповідач вказує, що бажаючи збереження сім`ї, спілкування з дітьми та особистого побачення з ними, отримавши відпустку та можливість виїзду з країни, в період з 19 по 28 грудня 2022 приїхав та проживав разом з позивачкою та дітьми, проводили спільне дозвілля.

Як вбачається з паспорта громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_3 , ОСОБА_2 виїжджав за межі України 19.12.2022, повернувся 28.12.2022.

Позивачка вказує, що 25 березня 2024 вона разом з дитиною повернулася до м. Миколаєва та приїхала до квартири, проте, відповідач не впустив її з донькою до помешкання, оскільки у вказаній квартирі проживає з іншою жінкою. На місце події було викликано наряд поліції, який зафіксував подію та повідомив про вирішення цього питання у судовому порядку. Не маючи іншого місця проживання вона з дітьми вимушена була поїхати до своїх родичів.

Як вбачається з Талону-повідомлення єдиного обліку № 3789 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію від 26.03.2024, 25 березня 2024 о 06:51 надійшло повідомлення від ОСОБА_1 , зі служби 102 про те, що 25.03.2024 о 06:50 за адресою: АДРЕСА_1 конфлікт із колишнім чоловіком ОСОБА_2 із -за помешкання. Прибувши на місце, заявниці надано інформаційну допомогу, а саме звернутися до суду для вирішення даного питання, з заявами та скаргами ніхто не звертався, допомоги поліції не потребує.

Відповідач в своєму відзиві зазначає, що даний час він проживає зі своєю цивільною дружиною за адресою: АДРЕСА_1 , яка була обізнана про наявність позивачки та поміж якими виник конфлікт, після якого позивачка разом з дітьми покинула вказане місце проживання та переїхала до своїх родичів. Ним не здійснювалися будь-які дії, направлені на позбавлення житла своєї доньки, крім того, донька ОСОБА_3 , за згодою позивачки, проживала з ним за вказаною адресою протягом декількох днів.

На підтвердження зазначеного до матеріалів відзиву долучені фотознімки.

З Акта обстеження умов проживання сім`ї ОСОБА_1 від 29.03.2024, встановлено, що ОСОБА_1 разом з дітьми зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Після повернення з евакуації з Німеччини батько ОСОБА_2 вигнав їх з квартири. На даний час ОСОБА_1 та її діти мешкають у родичів. На момент відвідування у помешканні чисто, діти забезпеченні предметами гігієни, продуктами харчування та одягом.

Позивачка в позові зазначає, що Дитина отримала стрес після скандалу вчиненого відповідачем з приводу не впускання до помешкання, у звязку з чим вона звернулася до дитячого психолога для нормалізації психологічного стану дитини.

Відповідно до заключення проведення психологічного обстеження психоемоційного стану ОСОБА_3 від 29.03.2024, ОСОБА_3 відчуває емоційну прихильність до сестри та матері. Відносини з батьком не зрозумілі для дитини, вона намагається відсторонитися від спілкування з ним. Ситуація викликає у дитини напруження, вона не відчуває себе стабільно та захищено. Для запобігання можливого невротичного розвитку особистості дитини, рекомендовано визначити зміст та якість взаємодії між дитиною та батьком, а також максимально оптимізувати спілкування в системі «мати-батько».

Відповідач у відзиві зазначає, що разом зі своєю донькою підтримує спілкування за допомогою мобільного телефону, вході якого проявляє зацікавленість її життям, потребами, виявляє до неї повагу та любов. У звязку з тим, що він перебуває в зоні бойових дій, тому не завжди має можливість спілкуватися з донькою по мобільному телефону, але завжди вітає свою дитину зі святами та перераховує грошові кошти на картковий рахунок ОСОБА_4 (доньці позивачки від першого шлюбу) або на рахунок позивачки.

Згідно довідки Управління по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області від 21.01.2015 за вих. № 63/10-2, ОСОБА_2 дійсно проходить службу в органах внутрішніх справ з 22.08.2005 по теперішній час.

За період проходження служби у Міністерстві внутрішніх справ України, нагороджувався відзнакою «за заслуги в боротьбі зі злочинністю» І ступеню від 07.09.2011; відомчою заохочувальною відзнакою - медаллю «10 років сумлінної служби» від 14.07.2016; відомчою заохочувальною відзнакою - нагрудним знаком «за відвагу в службі» від 14.10.2023.

Як вбачається з наказу Національної поліції України № 196 о/с від 15.02.2023, призначено до Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_2 » по управлінню поліції особливого призначення № 2 (штурмовий полк « ІНФОРМАЦІЯ_3 ») з 21.02.2023, зокрема, підполковника поліції ОСОБА_2 інспектором взводу № 4 роти № 1 батальйону № 1 полку, у порядку переведення, звільнивши з посади старшого оперуповноваженого відділу захисту інтересів суспільства і держави Головного управління Національної поліції в Миколаївській області.

Згідно довідки Управління поліції особливого призначення № 2 (штурмовий полк « ІНФОРМАЦІЯ_3 » Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 01.05.2024 за вих. № 2804/59/13-2024, ОСОБА_2 проходить службу в Національній поліції України та з 01.05.2023 перебуває на посаді інспектора взводу № 5 роти № 1 батальйону № 1 полку управління поліції особливого призначення № 2 (штурмовий полк « ІНФОРМАЦІЯ_3 ») Департаменту поліції особливого призначення « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

За період проходження служби, неодноразово перебував на лікарняному, що підтверджується медичною документацією, актами спеціальних розслідувань нещасних випадків, довідками про тимчасову непрацездатність поліцейського, військовослужбовця Національної гвардії України.

Надані стороною відповідача докази у виді скриншотів повідомлень з мобільного телефону суд не може оцінити як належні та допустимі докази, оскільки суду не надано жодних належних та допустимих доказів, що зазначені повідомлення надсилались саме відповідачем, чи зазначені номери мобільних телефонів належать, чи знаходяться у користування відповідача та неповнолітньої доньки ОСОБА_1 . До того ж позивачкою не було надано згоду на дослідження змісту смс повідомлень, тоді як зміст особистих паперів, листів, записів телефонних розмов, телеграм та інших видів кореспонденції фізичних осіб може бути досліджений у відкритому судовому засіданні або оголошений за клопотанням учасника справи лише за згодою осіб, визначених Цивільним кодексом України.

Відповідно до висновку виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 21.01.2025, орган опіки та піклування виконкому Миколаївської міської ради вважає за недоцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 у відношенні доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивачкою та її представницею не наведено тих виключних обставин, які б свідчили про необхідність застосування судом крайнього заходу впливу - позбавлення батьківських прав.

Аргументи сторони позивачки та її представниці про те, що відповідач протягом тривалого часу свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками, а саме: батьківського піклування та батьківської турботи до дитини не виявляє, станом здоров`я дитини не піклується, фізичний та моральний розвиток дитини не підтримує, необхідних умов для навчання та проживання дитині не забезпечує, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню дитиною загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, не створює умов для отримання дитиною освіти, є безпідставними, оскільки судом не встановлено винної поведінки відповідача.

Позивачка та її представниця не довели та не надали суду доказів, в чому полягає його захист інтересів як дитини шляхом позбавлення її батька батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачем від виконання батьківських обов`язків відносно дитини як і жорстокого поводження з дитиною.

Отже, за таких обставин, здійснивши системний аналіз і оцінку доказів, суд прийшов до висновку, що позбавлення батьківських прав відповідача відносно його доньки не забезпечуватиме інтересів самої дитини, оскільки позивачка не довела та не надала суду беззаперечних доказів, в чому полягає захист інтересів дитини внаслідок позбавлення її батька батьківських прав та доказів, які б свідчили про умисне ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків відносно дитини як і жорстокого поводження з дитиною, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судові витрати покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

вирішив:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради, про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП невідомий.

Третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради, юридична адреса: м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20, ЄДРПОУ 04056613

Повний текст судового рішення складено «27» січня 2025.

Суддя Н.О. Рум`янцева