Рішення

від 23.01.2025 по справі 490/2251/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

н\п 2/490/325/2025 Справа № 490/2251/24

Центральний районний суд м. Миколаєва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2025 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі :

головуючого - судді Черенкової Н.П.,

при секретарі - Романовій К.Т.,

представника позивача - Батовської Ю.В.

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Центрального районного суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування в особі Виконавчого комітету Миколаївської міської ради до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, третя особа - Служба у справах дітей адміністрації Центрального району,-

ВСТАНОВИВ:

Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Миколаївської міської ради, в інтересах малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернувся до суду з позовом про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно її дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та стягнути з неї аліменти на утримання дітей.

В обгрунтування позову позивач вказав наступне.

ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , але всупереч ст. 150 СК України ухиляється від виконання батьківських обов`язків. Батько в свідоцтвах про народження дітей вказаний згідно ч.1 ст. 135 СК України.

Сім`я потрапила в поле зору служби у справах дітей Центрального району у 2020 році в зв`язку з інформацією Миколаївського міського центру соціальних служб, про те, що ОСОБА_2 , є особою з числа дітей, позбавлених батьківського піклування, на той час була студенткою Первомайського медичного коледжу, не приступила до навчання у вересні 2020 року, хоча отримувала всі соціальні виплати, на які мала право. Крім того, за інформацією ММЦСС від пологового будинку № 1 надходило повідомлення, що ОСОБА_2 є недообстеженою породіллею, та є матір`ю новонародженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Фахівцями Центру було проведено бесіду з ОСОБА_2 щодо відповідального батьківства, повідомлено про порядок реєстрації народження дитини, оформлення державної соціальної виплати на дитину, з`ясовано, що вона не створила належні умови догляду за дитиною та немає необхідних речей для неї.

ОСОБА_2 зобов`язалася виконувати рекомендації спеціалістів служби та фахівців ММЦСС, планувала після академічної відпустки продовжити навчання.

19.08.2022 року від Миколаївського міського центру соціальних служб знову надійшла інформація, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 народила дівчинку, про відсутність умов для новонародженої дитини за місцем проживання, неналежне виконання батьківських обов`язків відносно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

22.02.2024 року малолітні діти були виявлені співробітниками патрульної поліції за адресою: АДРЕСА_1 та вилучені у матері ОСОБА_2 в зв`язку з тим, що вона перебувала у стані наркотичного сп`яніння, діти були голодні та занедбані, у зв`язку з чим діти поміщені y КНП «Миколаївська міська дитяча лікарня № 2», а мати доставлено до Миколаївського обласного центру психічного здоров`я для проходження експертизи на виявлення наркотичних речовин. Враховуючи ставлення матері до виконання батьківських обов`язків, на неї було складено протокол за ч.1 ст. 184 КУпАП.

05.03.2024 року до служби звернулася ОСОБА_6 , яка надала необхідні документи як кандидат в опікуни, та надала заяву на тимчасове влаштування ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до неї в сім`ю. ОСОБА_6 має чоловіка, створила належні умови утримання та проживання в неї дітей. Враховуючи, що діти налаштовані до ОСОБА_6 позитивно, вона щиро бажає створити для дітей сімейний затишок та піклуватися про них, на засіданні комісії з питань захисту прав дитини 07.03.2024 було рекомендовано передати дітей тимчасово на виховання ОСОБА_6 .

ОСОБА_2 до служби не зверталася, подальшою долею дітей не цікавилася. До служби у справах дітей адміністрації Центрального району ОСОБА_2 також не приходила, на телефонні дзвінки не відповідає.

Все вище вказане, як окремо, так і в сукупності свідчить про ухиляння матері від виконання батьківських обов`язків відносно малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в зв`язку з чим, позивач просить: позбавити її батьківських прав, відносно малолітніх дітей та стягнути з неї на користь органу опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради аліменти на їх утримання у розмірі 1/4 заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня пред`явлення позову i до досягнення дітьми повноліття, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , передати органу опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради для вирішення їх подальшої долі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.03.2024 року дану цивільну справу передано на розгляд судді Черенкової Н.П.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 27.03.2024 року відкрито загальне позовне провадження та призначено справу до підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 27.05.2024 року відкладено підготовче судове засідання, задоволено клопотання про виклик свідків, ухвалено про виклик та допит у якості свідків: ОСОБА_7 , завідувача сектору служби у справах дітей Інгульського району та ОСОБА_8 , старшого інспектора відділу зв`язків з громадськістю УПП в Миколаївській області, капітана поліції.

Ухвалою суду від 19.08.2024 року закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті.

В судовому засіданні допитано свідка ОСОБА_8 , яка є старшим інспектором з громадськістю УПП в Миколаївській області, яка вказала, що ОСОБА_2 не виконує свої батьківські обов`язки по відношенню до своїх малолітніх дітей. Зазначила, що відповідачка дітей ніколи не виводила на вулицю, зловживає наркотичними речовинами разом зі своїм співмешканцем. Від запропонованої допомоги щодо лікування її наркотичної залежності відповідачка відмовилася та стверджувала, що не має коштів на їжу для дітей і їм буде краще без неї. Крім того, ОСОБА_2 була вагітною третьою дитиною, змінила місце проживання, новонароджену дитину не зареєструвала і зараз поліція її розшукує, щоб скласти адмінпротокол про невиконання батьківських обов`язків.

Представник позивача - Батовська Ю.В. в судовому засіданні позов підтримала у повному обсязі, вимоги позову просила задовольнити в повному обсязі.

Відповідачка до судового засідання не з`явилася, про час та місце слухання справи повідомлена належним чином, шляхом направлення повісток за останнім відомим місцем її реєстрації, причини неявки до суду не повідомила, заперечень проти позову не надала.

Представник третьої особи до судового засідання не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (Постанова ВС від 24.10.2024 у справі №752/8103/13-ц).

За такого, суд вважає, що підстав для відкладення розгляду справи немає, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення рішення, адже основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, які не з`явилися, на підставі наявних у справі письмових доказів, що відповідає приписам ст. 223 ЦПК України.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є матір`ю малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджуються свідоцтвом про народження ОСОБА_3 серії НОМЕР_1 , актовий запис № 464 та свідоцтвом про народження ОСОБА_4 серії НОМЕР_2 , актовий запис №1057.

Згідно витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження від 05.03.2024 року, відомості про батька дітей - ОСОБА_9 записані відповідно до ч.1 ст. 135 Сімейного кодексу України.

19.08.2022 року Миколаївським міським центром соціальних служб направлено листа Начальнику служби у справах дітей адміністрації Центрального району ММР Бакаловій Н., в якому повідомлено, що 18.08.2022 року до Центру надійшло повідомлення від Пологового будинку №1 про те, що ОСОБА_2 в домашніх умовах народила дівчинку, в зв`язку з чим спеціалістами Центру здійснено відвідування сім`ї за місцем проживання та встановлено відсутність умов для новонародженої дитини, а також малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тому, з метою недопущення порушення прав дітей та попередження малюкової смертності, Центр просив Службу провести відповідну роботу з гр. ОСОБА_2 та взяти на облік зазначену сім`ю.

31.08.2022 спеціалістами служби сумісно з фахівцями ММЦСС та СЮП РУП Миколаївського ГУНП в Миколаївській області з ОСОБА_2 було проведено бесіду щодо негайного прибирання та ремонту у житлі, надано речі для дітей.

22.02.2024 року малолітні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , були виявлені співробітниками патрульної поліції за адресою: АДРЕСА_1 та вилучені у матері ОСОБА_2 , в зв`язку з тим, що вона перебувала у стані наркотичного сп`яніння, діти були голодні та занедбані. У зв`язку з тим, що така ситуація загрожувала життю та здоров`ю дітей, малолітні були вміщені y КНП «Миколаївська міська дитяча лікарня № 2», а мати доставлено до Миколаївського обласного центру психічного здоров`я для проходження експертизи на виявлення наркотичних речовин.

06.03.2024 року наказами начальника служби у справах дітей адміністрації Центрального району ММР Бакалової Н. №142 та №143 влаштовано малолітніх: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які залишилися без батьківського піклування, на тимчасове проживання в сім`ю ОСОБА_6 .

Наказом начальника служби у справах дітей адміністрації Центрального району ММР Бакалової Н. від 07.03.2024 р. №144 постановлено на облік дітей, що опинилися в складних життєвих обставинах, малолітніх: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За інформацією Миколаївського РУП ГУ НП в Миколаївській області від 12.03.2024 № 7254/50-2024 ОСОБА_2 характеризується негативно, часто змінює місце проживання, вживає наркотичні речовини, не створює для дітей належні умови проживання та утримання, до кримінальної відповідальності не притягалася, до адміністративної відповідальності притягалася за ст. 184 КУпАП.

13.03.2024 року інспектором відділу зв`язків з громадськістю УПП в Миколаївській обл. ОСОБА_8 складено протокол про адміністративне правопорушення серія ВАБ №661335, передбачене ч.1 ст. 184 КУпАП, згідно якого 22.02.2024 р. о 15 год. 00 хв. за адресою АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_2 ухилялася від виконання батьківських обов`язків, передбачених законодавством стосовно своїх малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , так як діти були голодні та занедбані, повністю відсутні продукти харчування, умови проживання для дітей не відповідають санітарно-гігієнічним нормам, у квартирі брудно та безлад, чим порушила ст. 150 Сімейного кодексу України та ст.12 ЗУ «Про охорону дитинства».

20.03.2024 року за № 1653/02.01-22/06/020/24 Органом опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради складено Висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно її дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з її ухиленням від виховання та утримання дітей.

23.03.2024 року ОСОБА_2 надала пояснення УПП в Миколаївській області в яких вказала, що їй не вистачає коштів на дітей. На вулицю з дітьми на прогулянку вона не виходить, оскільки втомлюється від дітей. Також вказала, що перебуває на 4-5 місяці вагітності та іноді дозволяє собі покурити «солі». Наркотичні речовини вживає з 20 років, 2 рази в місяць, але думає, що може позбутися цієї звички.

Згідно виписки №70 із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого, виданої 05.07.2024 року Миколаївським обласним центром психічного здоров`я, ОСОБА_2 поставлено діагноз «гостра інтоксикація внаслідок вживання наркотичними речовинами -фенетиламінами «солі».

Згідно зі статтею 32 Основного Закону України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Положеннями статті 48 та 51 Основного Закону України проголошено право кожного на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї та обов`язок батьків утримувати дітей до їх повноліття.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

У справі "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; хронічно зловживають алкоголем або наркотиками; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Суд виходить з того, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно із статтею 18 Закону України "Про охорону дитинства" держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.

Суд виходить з того, що судом на перше місце ставляться "якнайкращі інтереси дитини", оцінка яких включає в себе знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Водночас позбавлення батьківських прав батька щодо неповнолітньої дитини є крайнім заходом впливу.

Відповідно до ратифікованої Постановою Верховної ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, держава докладає всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (стаття 18 Конвенції).

Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Виходячи зі змісту частини першої ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

У відповідності до частини першої статті 165 Сімейного кодексу України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійногожиття.

За частиною четвертою статті 164 Сімейного кодексу України, під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Статтею 170 Сімейного кодексу України передбачено, що у виняткових випадках, при безпосередній загрозі для життя або здоров`я дитини, орган опіки та піклування має право постановити рішення про негайне відібрання дитини від батьків та у семиденний строк після постановлення рішення звернутися до суду з позовом про позбавлення батьків або одного із них батьківських прав або про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав.

У постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх батьківських обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

В пункті 18 постанови зазначено, що зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків, з урахуванням її характеру, особи батька, а також інших конкретних обставин справи відмовити у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» зазначається, що «хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини».

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ передбачено, що, держави - учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Виходячи з наведеного, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який застосовується при наявності негативного впливу батьків (одного з батьків) на розвиток дітей. Відтак, відповідачка протягом тривалого часу не приділяла належної уваги розвитку своєї доньки, що стало причиною відібрання останньої, ухилялась від виконання своїх обов`язків по її вихованню: не піклувалась про фізичний і духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя, не спілкувалась з дитиною в необхідному для неї обсязі.

Та обставина, що на час розгляду справи, матеріальним забезпеченням дітей, їх вихованням і розвитком мати не займається, свідчить про те, що мати дітей не бажає приймати участь у їх утриманні і вихованні, тобто свідомо, умисно нехтує батьківськими обов`язками.

Беручи до уваги те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, повно, всебічно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, достовірно встановивши факт свідомого ухилення відповідачки від виконання своїх батьківських обов`язків, виховання, утримання дітей, відсутність інтересу, любові до дітей, будь-яких дій, які б свідчили про намір змінити обставини свого життя та вчинити дії, спрямовані на виховання дітей та належне виконання батьківських обов`язків, виходячи з якнайкращих інтересів дітей, суд приходить до висновку про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав щодо її малолітніх дітей.

Щодо стягнення з відповідачки аліментів на утримання дітей, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 166 Сімейного кодексу України, особа, яка позбавлена батьківських прав: 1) втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов`язків щодо її виховання; 2) перестає бути законним представником дитини; 3) втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім`ям з дітьми; 4) не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; 5) не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов`язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); 6) втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.

Разом з тим, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини, як передбачено частиною другою статті 166 вказаного Кодексу.

При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду, що встановлено частиною третьою статті 166 Сімейного кодексу України.

Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Обов`язок батьків утримувати своїх дітей виникає з моменту їх народження та зберігається до досягнення дітьми повноліття. До того ж, обов`язок утримувати дитину у рівній мірі покладається як на матір, так і батька, причому, обов`язком особистим, індивідуальним, а не солідарним.

Батьки зобов`язані утримувати свою дитину незалежно від того, одружені вони чи ні (у випадку народження дитини під час фактичних шлюбних відносин), або чи розірвано їх шлюб.

Відповідно до ст. 182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до основних сформованих принципів суспільства, задекларованих у національному та міжнародному законодавстві, діти мають право на особливе піклування і допомогу, внаслідок своєї фізичної і розумової незрілості, потребують спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження.

Водночас, згідно з частиною другою ст. 182 Сімейного кодексу України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Статтею 183 СК України передбачено, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

За такого, відповідно до встановлених обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову і у частині стягнення аліментів з відповідачки на утримання двох малолітніх дітей у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину, починаючи з 25.03.2024 року і до досягнення старшою дитиною повноліття.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд допускає негайне виконання рішення суду у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За такого, необхідно стягнути з відповідачки ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Керуючись ст.ст.3,8,21,32,48,51, 55,129,129-1 Конституції України, ст.ст.150,155,164-166,170,180 Сімейного кодексу України, ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст.3,4,5,12,13,76-81,141,259,263-265,268,273,430 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Органу опіки та піклування в особі Виконавчого комітету Миколаївської міської ради до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, третя особа - Служба у справах дітей адміністрації Центрального району - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьківських прав відносно її малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Малолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , передати Органу опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради для вирішення їх подальшої долі.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на користь Органу опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради аліменти на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину, починаючи з 25.03.2024 року і до досягнення старшою дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на користь держави судовий збір в сумі 1211,20 грн.

Допустити негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення суду складено 23 січня 2025 року

Суддя Черенкова Н.П.