Рішення

від 15.01.2025 по справі 521/14164/24

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

ЗАОЧНЕ Рішення

ІмЕНЕм України

справа № 521/14164/24

провадження № 2/521/998/25

15 січня 2025 року м. Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

Головуючого судді Михайлюка О.А.,

при секретарі Тарасюк О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» до ОСОБА_1 про визнання права іпотекодержателя, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання права іпотекодержателя, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому просить визнати права Іпотекодержателя Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» (код ЄДРПОУ: 42251700) на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 64.3 кв.м, житловою площею 37.9 кв.м. (РНОНМ: 1561028551101) за договором іпотеки від 04.07.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Білоусовою Н.В., за реєстр. № 3936.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 04 липня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та ОСОБА_3 укладено Кредитний договір №5-258/ФКВІП-07, відповідно до умов якого Банк надав Позичальнику грошові кошти в сумі 73 440,00 доларів США.

Того ж дня, 04 липня 2007 року, з метою забезпечення належного виконання умов кредитного договору, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та ОСОБА_4 укладено Іпотечний договір № 5-258/ZФКВІП-07, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Білоусовою Н.В., за реєстр № 3936.

Предметом іпотеки за вказаним договором виступило нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_1 , яка складається з 3-х жилих кімнат, загальною площею 64,3 кв.м., житловою площею 37,9 кв.м.

В подальшому право вимоги за вказаним кредитним договором відступлено Позивачу.

Після отримання прав нового кредитора Позивачем встановлено, що 18.05.2018 року державним реєстратором Комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Бондар Олексієм Миколайовичем прийнято рішення № 41170261 про державну реєстрацію припинення іпотеки (реєстраційний номер 5603780), та рішення № 41172015 про державну реєстрацію припинення обтяжень (реєстраційний номер 5603781) нерухомого майна - Предмета іпотеки, та внесені відповідні записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

24.05.2018 року між іпотекодавцем ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого предмет іпотеки продано ОСОБА_1 .

Позивач вважає, що на теперішній час іпотека є та залишається чинною, тому з метою захисту своїх прав та законних інтересів вимушений звернутися до суду.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, відповідно до якої позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити, справу розглянути за відсутності сторони позивача, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, про причини неявки суд не повідомила, у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подала.

Треті особи - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили, пояснень щодо позову на подали.

Відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню з огляду на наступне.

В судовому засіданні встановлено, що 04 липня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та ОСОБА_3 укладено Кредитний договір №5-258/ФКВІП-07, відповідно до умов якого Банк надав Позичальнику грошові кошти в сумі 73 440,00 доларів США.

Того ж дня, 04 липня 2007 року, з метою забезпечення належного виконання умов кредитного договору, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та ОСОБА_4 укладено Іпотечний договір № 5-258/ZФКВІП-07, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Білоусовою Н.В., за реєстр № 3936.

Предметом іпотеки за вказаним договором виступило нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_1 , яка складається з 3-х жилих кімнат, загальною площею 64,3 кв.м., житловою площею 37,9 кв.м.

Одночасно із посвідченням та реєстрацією Іпотечного договору, нотаріусом було зареєстровано заборону на предмет іпотеки № 131, а також внесені відповідні записи, а саме: до Державного реєстру іпотек запис про іпотеку (реєстраційний номер 5244765), до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис щодо обтяження (реєстраційний номер 5244708).

В подальшому відповідно до Договору про передачу активів та Кредитних зобов`язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку від 30.06.2010 року, укладеного між ТОВ «Укрпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк», останній отримав усі права первісного кредитора по відношенню до ОСОБА_3 за кредитним договором №5-258/ФКВІП-07 від 04.07.2007 року, а також усі права первісного кредитора/іпотекодержателя за іпотечним договором № 5-258/ZФКВІП-07 від 04.07.2007 року та всіма іншими договорами забезпечення.

11.06.2014 року рішенням Приморського районного суду м. Одеси по справі №2/1522/1286/11 задоволено позовну заяву АТ «Дельта Банк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

21.07.2020 року між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» укладено договір № 2292/К про відступлення прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою І.В. та зареєстрованим в реєстрі № 236, відповідно до якого до ТОВ «Консалт Солюшенс» перейшло право вимоги, серед іншого, за кредитним договором №5-258/ФКВІП-07 від 04.07.2007 року.

З розрахунку заборгованості, яка передана ТОВ «Консалт Солюшенс» (п. 57 Додатку № 2 Договору № 2292/К про відступлення прав вимоги) вбачається, що заборгованість по тілу кредиту складає 70 627,07 дол. США, заборгованість по відсоткам 25 999,74 дол. США.

Таким чином, ТОВ «Консалт Солюшенс» набуло всіх прав кредитора за кредитним договором №5-258/ФКВІП-07 від 04.07.2007 року.

Після отримання прав нового кредитора Позивачем було встановлено, що 18.05.2018 року державним реєстратором Комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Бондар Олексієм Миколайовичем прийнято рішення № 41170261 про державну реєстрацію припинення іпотеки (реєстраційний номер 5603780), та рішення № 41172015 про державну реєстрацію припинення обтяжень (реєстраційний номер 5603781) нерухомого майна - Предмета іпотеки, та внесені відповідні записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Підставою для здійснення вищевказаних реєстраційних дій державним реєстратором в Державному реєстрі Речових прав на нерухоме майно зазначено: щодо припинення іпотеки - Повідомлення, серія та номер 1/7-85, виданий 22.11.2014 року, видавник ПАТ «Дельта Банк», щодо припинення обтяження - Повідомлення, серія та номер 1/7-85, виданий 22.11.2014 року, видавник приватний нотаріус.

24.05.2018 року між іпотекодавцем ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ланіною В.І., за реєстр. № 1198.

За цим договором ОСОБА_2 продала ОСОБА_1 іпотечну квартиру АДРЕСА_1 .

В провадженні Малиновського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа №521/12780/19 за позовом АТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , державного реєстратора Комунального Підприємства Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Бондара Олексія Миколайовича, треті особи ОСОБА_1 , Комунальне Підприємство Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» про скасування рішення та записів.

В своєму позові попередній кредитор АТ «Дельта Банк» просило суд: визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Бондар Олексія Миколайовича № 41170261 від 18.05.2018 р. про припинення іпотеки та скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис щодо припинення іпотеки (реєстраційний номер №5603780) на об`єкт нерухомості, а саме: квартиру АДРЕСА_1 ; визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Бондар Олексія Миколайовича № 41172015 від 18.05.2018 р. про припинення обтяження та скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис щодо припинення обтяження (реєстраційний номер 5603781) на об`єкт нерухомості, а саме: квартиру АДРЕСА_1 .

Отже, попередній кредитор захищав своє право іпотекодержателя від незаконного вилучення з відповідного реєстру записів про іпотеку та заборону шляхом звернення до суду.

В подальшому, ТОВ «Консалт Солюшенс» звернулось до Малиновського районного суду м. Одеси із заявою про здійснення процесуального правонаступництва та просило замінити позивача ПАТ «Дельта Банк» його правонаступником - ТОВ «Консалт Солюшенс» на підставі укладеного Договору № 2292/К про відступлення прав вимоги від 21.07.2020 року.

25.02.2021 року Малиновський районний суд м. Одеси своєю ухвалою задовольнив заяву ТОВ «Консалт Солюшенс» та залучив до участі у цивільній справі №521/12780/19 в якості правонаступника Публічного акціонерного товариства «Дельта банк».

Таким чином, суд своєю ухвалою визнав, що ТОВ «Консалт Солюшенс» може бути залучено до справи у якості належного позивача для захисту своїх прав за договором іпотеки №5-258/ZФКВІП-07 від 04.07.2007 року, оскільки такі права порушуються іншими особами та потребують відновлення.

Рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 09.06.2022 року у справі №521/12780/19 ТОВ «Консалт Солюшенс» у задоволенні вищевказаного позову відмовлено, з підстав невірно обраного способу захисту. Вказане судове рішення залишено без змін з тих самих підстав постановою Одеського апеляційного суду від 13.08.2024 та постановою Верховного Суду від 11.12.2024.

Як вбачається з доказів, наявних в матеріалах справи, підставою для здійснення реєстраційних дій державним реєстратором в Державному реєстрі Речових прав на нерухоме майно зазначено: щодо припинення іпотеки - Повідомлення, серія та номер:1/7-85, виданий 22.11.2014, видавник ПАТ «Дельта Банк», щодо припинення обтяження - Повідомлення, серія та номер: 1/7-85, виданий 22.11.2014, видавник: приватний нотаріус.

Попередній кредитор та іпотекодержатель АТ «Дельта Банк» у справі №521/12780/19 зазначав суду, що не видавав таке Повідомлення боржнику, так само і не направляв до державного реєстратора Комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації», оскільки відсутні підстави для видачі такого повідомлення: зобов`язання за кредитним договором №5-258/ФКВІП07 від 04.07.2007 року є невиконаними та існує значна непогашена заборгованість.

Крім того, як вбачається з Висновку внутрішнього розслідування з приводу підозри підроблення банківського документу від 18.03.2019 року від Департаменту безпеки АТ «Дельта Банк»: згідно з реєстром вхідної та вихідної кореспонденції АТ «Дельта Банк» відсутня інформації щодо подання позичальником заяв на видачу довідок (ФБР), а відповідно і надання листів/довідок Позичальнику за вих. №1/7-85 від 22.11.2014 року, згідно з інформацією УРК ПОК ДКП АТ «Дельта Банк» нумерація ФБР за листопад 2014 року мала вихідні 5-ти значні номери; 22.11.2014 року припадає на суботу, яка в Банку була неробочим днем і відповідно реєстрація будь-яких відправлень за вказану дату в реєстрі вихідної кореспонденції відсутня; Лист за вих. №1/7-85 від 22.11.2014 року відсутній в системі «ФБР-2», що означає, що він не готувався працівниками ДКП (Київ) чи ДОО (Полтава); згідно довідки про стан заборгованості за кредитним договором №5-258/ФКВІП07 від 04.07.2007 року становить 2 6676 420,52 грн., а відповідно і офіційна довідка (лист) про припинення обтяжень іпотечного майна та припинення іпотеки не могли бути виданими.

Окрім того судом встановлено, що проведенням власного розслідування, Банк здійснював активні дії спрямовані на встановлення обставин за яких було здійснено незаконну реєстрації припинення іпотеки та обтяжень та підстав для такої реєстрації, зокрема: направляв запити щодо надання інформації до Управління юридичного департаменту Одеської міської ради, до Комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації», до ОСОБА_5 , яка є іпотекодавцем, до ОСОБА_3 , який є позичальником.

Натомість, ані ПАТ «Дельта Банк», ані ТОВ «Консалт Солюшенс» отримати копію Повідомлення за вих. №1/7-85 від 22.11.2014 року, на підставі якого державним реєстратором внесені записи про припинення іпотеки та заборони не вдалось.

Також, судом встановлено, що 19.10.2019 року ухвалою Малиновського районного суду м.Одеси по справі №521/12780/19 задоволено заяву представника ПАТ «Дельта Банк» про витребування доказів. Суд вирішив витребувати в Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради (65009, місто Одеса, вулиця Черняховського, 6) реєстраційну справу з усіма документами, які подані 11 травня 2018 року та 18 травня 2018 року для проведення реєстраційних дій щодо припинення іпотеки (реєстраційний номер 5603780) та припинення обтяження (реєстраційний номер 5603781) на предмет іпотеки, а саме: квартиру під АДРЕСА_2 , або завірені скан-копії матеріалів, виготовлених шляхом сканування під час проведення зазначених реєстраційних дій та які містяться в електронному вигляді в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Юридичний департамент Одеської міської ради на виконання вищевказаної ухвали направив до суду завірені копії документів облікових справ №5603781 та № 5603780.

Проте, у витребуваних облікових справах відсутня копія документу, на підставі якого проведено державну реєстрацію припинення іпотеки та обтяжень - повідомлення АТ «Дельта Банку» за вих. №1/7-85 від 22.11.2014 року.

Відповідачі та треті особи також не підтвердили наявність повідомлення АТ «Дельта Банку» за вих. №1/7-85 від 22.11.2014 року та не надали копію такого повідомлення до суду ні в цьому судовому процесі, ні під час розгляду справи №521/12780/19.

Аналізуючи вищевказані обставини справи та наявні докази суд доходить висновку, що повідомлення АТ «Дельта Банку» за вих. №1/7-85 від 22.11.2014 року, на підставі якого проведено незаконні реєстраційні дії з внесення запису про припинення іпотеки та обтяжень, не видавалось.

Згідно із ч. 2 ст. 17, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» реєстраційна справа включає документи у паперовій та електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій. Документи, на підставі яких проведено реєстраційні дії та які підлягають поверненню заявнику, зберігаються у реєстраційній справі у формі електронних копій документів, виготовлених шляхом сканування під час проведення реєстраційних дій. Записи, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. Наведеною нормою законодавець врегулював правову ситуацію, коли відомості, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, не відповідають наявним чинним та нескасованим правовстановлюючим документам, на підставі яких проведені реєстраційні дії та які мають пріоритет над записами, що містяться у Державному реєстрі.

Тобто, з вказаного вбачається, що повідомлення АТ «Дельта Банку» за вих. №1/7-85 від 22.11.2014 року, як підстава проведення реєстраційних дій, обов`язково повинно бути в матеріалах реєстраційної справи. Відсутність у витребуваних облікових справ №5603781 та № 5603780 такого повідомлення підтверджує, що такого повідомлення не існує або воно було підроблене.

Відсутність такого повідомлення в матеріалах реєстраційної справи, трактується на користь Іпотекодержателя.

Отже, АТ «Дельта Банк», правонаступником якого є ТОВ «Консалт Солюшенс» як добросовісний кредитор та іпотекодержатель використав всі можливі способи довести суду той факт, що повідомлення АТ «Дельта Банку» за вих. №1/7-85 від 22.11.2014 року не існує або ж воно було підроблене з метою позбавлення банка предмета іпотеки.

Аналізуючи усе вищевикладене, суд доходить до висновку, що у іпотекодержателя та кредитора були відсутні підстави для направлення (виготовлення) будь-яких повідомлень про припинення іпотеки та заборони по кредитному договору №5-258/ФКВІП07 від 04.07.2007 року та договору іпотеки № 5-258/ZФКВІП-07 від 04.07.2007 року, оскільки досі існує непогашенна кредитна заборгованість, тобто основне зобов`язання є невиконаним.

Відповідно до частин першої та другої статті 3 Закону України «Про іпотеку», іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення. У разі іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з дня вчинення відповідного правочину, на підставі якого виникає іпотека, або з дня набрання законної сили рішенням суду.

Згідно ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. У разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Згідно з частиною першою статті 17 Закону України «Про іпотеку», іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Обставини, які свідчать, що основне зобов`язання за кредитним договором №5-258/ФКВІП-07 від 04.07.2007 року не припинилось такі:

У висновку внутрішнього розслідування з приводу підозри підроблення банківського документу від 18.03.2019 року, зазначалось, що згідно довідки про стан заборгованості за кредитним договором №5-258/ФКВІП-07 від 04.07.2007 року становить 2 6676 420,52 грн., а відповідно і офіційна довідка (лист) про припинення обтяжень іпотечного майна та припинення іпотеки не могли бути виданими.

11.06.2014 року Приморським районним судом м.Одеси по справі №2/1522/12861/11 винесено заочне рішення, яким стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором №5-258/ФКВІП-07 від 04.07.2007 року в розмірі 716 464,47 грн., яке станом на сьогодні залишається невиконаним.

12.04.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Шипковим Є.О. винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень ВП №65123032 та ВП №65121985 щодо примусового виконання виконавчого листа № 2-12861/11 про солідарне стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором (копії постанов додаються).

Таким чином, суд доходить обґрунтованого висновку, що будь-які підстави припинення іпотеки на підставі ст.17 Закону України «Про іпотеку» відсутні. Іпотека, яка виникла щодо спірного майна, була зареєстрована належним чином.

Підсумовуючи все вищевикладене, судом встановлено, що у ПАТ «Дельта Банк» були відсутні підстави для видачі/направлення повідомлення №1/7-85 від 22.11.2014 року про припинення іпотеки.

Отже, державний реєстратор Комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Бондар Олексій Миколайович 18.05.2018 року прийняв рішення №41170261 про державну реєстрацію припинення іпотеки (реєстраційний №5603780), та рішення №41172015 про державну реєстрацію припинення обтяження (реєстраційний №5603781) нерухомого майна предмету іпотеки без належних для того підстав.

Згідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За кредитним договором Банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (п. 1 ст. 1054 ЦК України).

Пунктом 1 ст. 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (п. 1 ст. 530 ЦК України).

Крім того, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежного виконання).

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплатити відсотки.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість ним виконання свого грошового зобов`язання.

Судом встановлено, що позичальник ОСОБА_3 має невиконане грошове зобов`язання за Кредитним договором №5-258/ФКВІП-07 від 04.07.2007 року в розмірі 96 626,81 доларів США, з якої: заборгованість по тілу 70 627,07 дол. США, заборгованість по відсоткам 25 999,74 дол. США.

Крім того, рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11.06.2014 року по справі №2/1522/1286/11 задоволено позовну заяву АТ «Дельта Банк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь АТ «Дельта Банк», правонаступником якого є ТОВ «Консалт Солюшенс» заборгованість за кредитним договором в розмірі 716 464,47 грн.

Також, заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 15.03.2024 року по справі №522/19665/23 задоволено позов ТОВ «Консалт Солюшенс» до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення 3% річних та інфляційних втрат. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «Консалт Солюшенс» грошові кошти в розмірі 221 147,10 грн.

Відповідно до ст. 575 ЦК України іпотека є видом застави.

На підставі ст. 589 ЦК України у разі невиконання обов`язків, забезпечених заставою, заставодержатель отримує право звернення стягнення на предмет застави.

Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов`язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов`язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов`язань або зменшити їх.

Так, з метою забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором №5-258/ФКВІП-07 від 04.07.2007 року, ОСОБА_2 уклала Договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Білоусовою Н.В., за реєстр № 3936.

Предметом іпотеки за вказаним договором виступило нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_1 , яка складається з 3-х жилих кімнат, загальною площею 64,3 кв.м., житловою площею 37,9 кв.м.

Пунктом 4.1 іпотечного договору передбачено, що Іпотекодержатель набуває права звернути стягнення та реалізувати Предмет іпотеки, зокрема у разі якщо у момент настання строку виконання Основного зобов`язання за Кредитним договором воно не буде виконано належним чином.

Пунктом 4.3. звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; згідно з порядком задоволення вимог Іпотекодежателя, передбаченим п. 4.4. цього Договору.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

За змістом положень статті 12 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним, крім договору купівлі-продажу, укладеного у процесі приватизації єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства, до складу якого входить таке майно.

Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 зробила наступні висновки.

Скасоване судове рішення не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення, але його скасування саме по собі (тобто без встановлення інших обставин, що, зокрема, можуть підтверджувати недобросовісність дій, які були вчинені на підставі цього рішення) не є підставою для перегляду всіх юридичних фактів, що виникли, змінилися чи припинилися на підставі відповідного рішення.

Виключення відомостей про право іпотеки з відповідного державного реєстру на підставі судового рішення є не правовим наслідком такого рішення, а фактичною дією, вчиненою на підставі цього рішення. Виключення відомостей про право іпотеки з відповідного Державного реєстру, зокрема, на підставі судового рішення не впливає на чинність іпотеки. Скасування того судового рішення, що мало наслідком внесення до Державного реєстру іпотек запису про припинення іпотеки, не відновлює дію останньої, оскільки іпотека зберігає чинність незалежно від відсутності певний час відомостей про неї у відповідному державному реєстрі.

Запис про іпотеку не може бути відновлений з моменту вчинення первинного запису, а вчиняється державним реєстратором повторно за наявності для цього підстав, передбачених законом, зокрема договору іпотеки, а також судового рішення про визнання права іпотекодержателя.

У випадку, якщо позивач вважає, що іпотека є та залишалася чинною, належним способом захисту було б звернення позивача з вимогою про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна. Після набрання чинності рішення суду у разі задоволення такого позову до відповідного державного реєстру має бути внесений запис про іпотекодержателя.

Такий спосіб захисту відповідає способам захисту, визначеним у частині другій статті 16 ЦК України, зокрема у пункті 1, - шляхом визнання права.

Саме на цей висновок Великої Палати Верховного Суду звертав увагу Одеський апеляційний суд в своїй постанові від 01.02.2024 року по справі №495/8931/18.

В постанові від 23 травня 2018 року по справі № 910/73/17 Велика Палата Верховного Суду виклала таку правову позицію: «внесення нотаріусом до реєстру запису про припинення іпотеки є офіційним підтвердженням існування юридичного факту припинення іпотеки відповідно до підстав, передбачених положеннями чинного законодавства, але такий факт не створюється реєстраційною дією нотаріуса. Існування спірного запису в реєстрі про припинення іпотеки не позбавляє іпотекодержателя права доводити обставини дійсності такої іпотеки в суді.»

Одночасно з тим, що особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця та має всі його права й несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі та на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.06.2019 року по справі №643/17966/14-ц.

Верховний Суд у своїй постанові від 01.03.2021 р. у справі №201/16014/13-ц висловив позицію, що відповідно до статті 23 Закону України «Про іпотеку» до нового власника іпотечного майна переходять всі права та обов`язки іпотекодавця за іпотечним договором, у тому обсязі й на тих умовах, на яких вони належали іпотекодавцю на момент укладення договору про відчуження іпотечного майна, у тому числі права й обов`язки боржника у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, що є підставою для заміни боржника у виконавчому провадженні.

Крім того, згідно із п. 36 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до третьої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, суди мають враховувати, що іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статусу іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі й на тих самих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Конституційний Суд України у рішенні від 14 липня 2020 року N 8-р/2020 (щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин першої та другої статті 23 Закону України «Про іпотеку» зазначив, що іпотека є специфічним видом забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні його власника, який обмежений у правомочності самостійно розпоряджатися предметом іпотеки. Тобто, іпотека обмежує такий елемент права власності, як право розпорядження нерухомим майном, яке є предметом іпотечного договору. Зазначений вид забезпечення виконання зобов`язання передбачає стимулювання боржника до належного виконання зобов`язання та запобігання негативним наслідкам, що настають у разі порушення ним свого зобов`язання. У разі порушення боржником свого зобов`язання до особи, яка передала в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання такого зобов`язання, можуть бути застосовані заходи цивільно-правової відповідальності у виді звернення стягнення на предмет іпотеки. Особливістю цього виду забезпечення виконання зобов`язання є те, що обтяження майна іпотекою відбувається незалежно від зміни власника такого майна, тому стосовно кожного наступного власника іпотечного майна виникають ризики настання відповідальності перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання, зокрема звернення стягнення на предмет іпотеки. Положення частини першої статті 23 Закону України «Про іпотеку» не порушують розумного балансу між правами та інтересами іпотекодержателя (кредитора) і іпотекодавця (набувача іпотечного майна). До того ж факт обізнаності набувача іпотечного майна щодо перебування нерухомого майна в іпотеці не має істотного значення, адже відчуження предмета іпотеки іпотекодавцем за згодою або без згоди іпотекодержателя жодним чином не припиняє іпотеки. Водночас набувач іпотечного майна, до відома якого не доведено інформацію про те, що нерухоме майно є предметом іпотеки, володіє достатніми засобами юридичного захисту, передбаченими чинним законодавством України, у разі порушення його конституційного права власності, а також вимог закону при вчиненні правочину.

Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 05.05.2020 року № 161/6253/15-ц зробила висновок, що у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформації про обтяження майна іпотекою.

Таким чином, суд вважає, що Відповідач - ОСОБА_1 , як поточний власник, в результаті придбання іпотечного майна, набула й статусу іпотекодержателя та несе відповідальність перед новим кредитором та іпотекодержателем ТОВ «Консалт Солюшенс».

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23).

Велика Палата Верховного Суду у пункті 9.8 постанови від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20) зазначила, що у випадку, якщо позивач вважає, що іпотека є та залишалася чинною, належним способом захисту було б звернення позивача з вимогою про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна. Після набрання чинності рішення суду у разі задоволення такого позову до відповідного державного реєстру має бути внесений запис про іпотекодержателя.

Такий спосіб захисту відповідає способам захисту, визначеним у частині другій статті 16 ЦК України, зокрема у пункті 1, - шляхом визнання права.

У постанові Верховного Суду в складі суддів Касаційного господарського суду від 06 лютого 2020 року в справі № 916/2828/18 вказано, що «за змістом частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України визнання права належить до способів захисту цивільних прав та інтересів. Позов про визнання права подається у випадках, коли належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою або у разі відсутності в неї документів, що засвідчують приналежність їй права.

«…Тобто, метою подання цього позову є усунення невизначеності у суб`єктивному праві, належному особі, а також створення сприятливих умов для здійснення суб`єктивного права особою. В порушення умов іпотечного договору за відсутності згоди іпотекодержателя предмет іпотеки був відчужений, змінився власник іпотечного майна, а також змінилися і характеристики предмету іпотеки внаслідок його реконструкції та зміни його призначення (з житлового на нежитлове). Тобто, існує невизначеність у належному позивачу праві іпотеки за іпотечним договором від 22 травня 2007 року, укладеним між позивачем та ОСОБА_2, щодо предмета іпотеки та його власника, що свідчить про порушення права іпотеки позивача за іпотечним договором від 22 травня 2007 року, яке підлягає захисту. З огляду на викладене Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що право позивача є порушеним. Отже, позовна вимоги про визнання за позивачем права іпотеки на нежитлові приміщення офісу, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , номер об`єкта в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 7790248, що належать на праві власності Управлінню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області, відповідає способам захисту порушеного права, передбаченим чинним законодавством…».

Відповідно до висновку Верховного Суду у постанові від 20.01.2022 року № 915/324/20, за яким реконструкція вже створеного предмету іпотеки внаслідок чого змінюються технічні характеристики об`єкта нерухомості без створення нового об`єкту нерухомості. У таких випадках може змінюватися і адреса предмету іпотеки. Але такі дії іпотекодавців не заважають іпотекодержателям звертати стягнення на іпотечне майно, оскільки іпотека розповсюджується і на поліпшення первісного об`єкта нерухомого майна, а тому можна звернути стягнення на весь змінений об`єкт нерухомого майна.

Також в цій справі встановлено: «…Договір іпотеки від 09 липня 2009 року не припинив свою дію, а основне зобов`язання залишається невиконаним. У випадку, якщо позивач вважає, що іпотека є та залишається чинною, належним способом захисту є звернення позивача з вимогою про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна в тому числі і про визнання нерухомого майна іпотекою. Після набрання законної сили рішенням суду у разі задоволення такого позову до відповідного державного реєстру має бути внесений запис про іпотекодержателя. При цьому запис про іпотеку не може бути відновлений із моменту вчинення первинного запису, а вчиняється державним реєстратором повторно за наявності для цього підстав, передбачених законом, зокрема договору іпотеки, а також судового рішення про визнання права іпотеко держателя або про визнання нерухомого майна іпотекою. Виходячи з обставин справи, що переглядається, якщо позивач набувши прав іпотекодержателя виходить із того, що його право іпотекодержателя порушене проведеною реконструкцією переданого в іпотеку об`єкта нерухомості, внаслідок якої присвоєно нову адресу 4 самостійним об`єктам нерухомості (апартаменти) і не визнання новими набувачами, що придбана ними нерухомість є предметом іпотеки, належним способом захисту є звернення до суду з позовом про визнання права іпотекодержателя або про визнання нерухомого майна іпотекою. У разі задоволення таких позовів (про право іпотекодержателя або про визнання майна іпотекою) та внесення відповідного запису до Державного реєстру іпотек, іпотекодержатель відповідно до положень статті 23 Закону України «Про іпотеку» набуває право пред`являти вимоги щодо звернення стягнення на предмет іпотеки до особи, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки та яка набула статусу іпотекодавця. Отже, вимоги про визнання нерухомого майна іпотекою є ефективним способом захисту…»

Таким чином, суд доходить до висновку, що Позивач обрав належний та ефективний спосіб захисту свої прав.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до змісту ч.2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок, що підтверджується платіжною інструкцією №410 від 04.09.2024 року.

Оскільки позовні вимоги про визнання права іпотекодержателя задоволено в повному обсязі, то вказана сума судового збору підлягає стягненню з відповідача.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд доходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ЗУ «Про іпотеку», ст.ст. 509, 526, 536, 530, 575, 589, 610, 611, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 81, 89, 141, 265, 280, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» до ОСОБА_1 про визнання права іпотекодержателя, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - задовольнити.

Визнати права Іпотекодержателя Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» (код ЄДРПОУ: 42251700) на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 64.3 кв.м, житловою площею 37.9 кв.м. (РНОНМ: 1561028551101) за договором іпотеки від 04.07.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Білоусовою Н.В., за реєстр. № 3936.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 ) на користь ТОВ «Консалт Солюшенс» (код ЄДРПОУ: 42251700, адреса: 65048, м. Одеса, вул. Пушкінська, 36, оф. 308) сплачену суму судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.Михайлюк

15.01.25