Рішення

від 27.01.2025 по справі 522/18306/24

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.2025

Справа № 522/18306/24

Провадження № 2/522/882/25

Приморський районний суд м. Одеси у складі головуючого - суддя Ярема Х.С., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) справу

за позовом ОСОБА_1

до Національного університету «Одеська юридична академія»

про стягнення середнього заробітку та відшкодування моральної шкоди.

ВСТАНОВИВ:

1.17.10.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Національного університету «Одеська юридична академія».

2.Позивач просить суд:

- стягнути середній заробіток за основним місцем роботи в розмірі 74772 грн. та за сумісництвом к розмірі 34840 грн.;

- стягнути моральну шкоду 50000 грн.

3.25.10.2024 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

4.21.11.2024 відповідач подав відзив на позов.

5.02.12.2024 позивач подав відповідь на відзив.

6.18.12.2024 відповідач подав заперечення на відповідь на відзив.

7. ОСОБА_1 звернення до суду з цим позовом пояснює тим, що у зв`язку з мобілізацією на військову службу, його, як заступника директора з навчально-виховної роботи відокремленого підрозділу «Об`єднане вище професійно-технічне училище сфери послуг Національного університету «Одеська юридична академія», а також як доцента кафедри конституційного права за сумісництвом, наказом від 04.01.2023було увільнено від основної роботи від роботи за сумісництвом з 20.12.2022іззбереженням місцяроботи тазайманої посади.З наказамипро увільненняпозивача неознайомлювали.Листом від10.09.2024,який позивачотримав 16.09.2024,позивач бувповідомлений,що увільненнявідбулось беззбереження середньогозаробітку.Позивач вважає увільнення без збереження середнього заробітку незаконним, оскільки станом на 20.12.2022 й до 24.12.2023 ч. 2 ст. 57 Закону України «Про освіту» зберігала право педагогічних працівників на період проходження військової служби під час мобілізації на особливий період на збереження за ними середнього заробітку. В 2022 році сума середньомісячного заробітку за основним місцем роботи становила 5992,75 грн. (середньоденний 279 грн.), а за сумісництвом 2 800 грн. (середньоденний 130 грн.), а період виплати становить 268 робочих днів. Тому сума заборгованості за основним місцем роботи становить 74 772 грн. (279 * 268), а за сумісництвом 34840 грн. (130 * 268). Також позивач вказає, що дії відповідача спричинили йому моральну шкоду, яку він оцінює в 50000 грн.

8.Відповідач проти позову заперечує. Вважає, що позивач звернувся до суду з порушенням строків звернення, оскільки на початку січня 2023 року був обізнаний про своє увільнення, та в кінці січня 2023 мав дізнатися про невиплату йому середнього заробітку. Після увільнення позивача, він не звертався до відповідача із питаннями виплати йому середнього заробітку. Увільнення позивача із збереженням місця роботи та посади, але без середнього заробітку відповідає вимогам ч.3 ст. 119 КЗпП України, в редакції чинній на той час. Також, позивач повністю отримав заробітну плату за 2022 рік, а тому його розрахунок є помилковим. Щодо моральної шкоди, то відповідач не вчиняв протиправних дій, а позивач не звертався до відповідача з вимогами про виплату середнього заробітку аж до 09.07.2024, а значить підстави стягнення моральної шкоди відсутні.

Судом встановлені такі обставини справи.

9.Наказом № 15-5 по Національному університету «Одеська юридична академія» від 04.01.2023 ОСОБА_1 - заступника директора з навчально-виховної роботи Відокремленого підрозділу «Об`єднане вище професійно-технічне училище сфери послуг Національного університету «Одеська юридична академія», увільнено від роботи з 20.12.2022, у зв`язку з призовом на військову службу по загальній мобілізації зі збереженням місця роботи та займаної посади.

10.Наказом №16-5 по Національному університету «Одеська юридична академія» від 04.01.2023 ОСОБА_1 доцента кафедри конституційного права за сумісництвом, увільнено від роботи з 20.12.2022, у зв`язку з призовом на військову службу по загальній мобілізації в період воєнного стану зі збереженням місця роботи та посади.

11.Згідно довідки від 02.07.2024 № 78/353 військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 з 10.02.2023 (призваний за мобілізацією 20.12.2022).

12.09.07.2024 ОСОБА_1 звернувся з заявою до Національного університету «Одеська юридична академія», в якій просив відновити йому виплату середнього заробітку та виплатити середній заробіток за період з 19.12.2022 по 24.12.2023, посилаючись на те, що відповідач щомісяця не здійснював виплату йому середнього заробітку.

13.10.09.2024 листом № 1279-67, у відповідь на адвокатський запит від 27.08.2024, Національний університет «Одеська юридична академія» повідомив, що увільнення ОСОБА_1 від роботи здійснювалося без збереження попереднього середнього заробітку.

14.Згідно з Архівною відомістю ОСОБА_1 за основним місцем роботи та за сумісництвом виплачено заробітну плату за грудень 2022 року.

Висновки суду.

15.Предметом спору є стягнення на користь працівника середнього заробітку за період з 20.12.2022 по 24.12.2023, а підставами - мобілізація на військову службу педагогічного працівника і право на отримання середнього заробітку до 24.12.2023 відповідно до ч.2 ст. 57 Закону України «Про освіту», а також заподіяння моральної шкоди.

16.Відповідач заперечує з тих підстав, що відповідно до змін, що були внесені до ч.3 ст. 119 КЗпПУ Законом України від 01.07.2022 №2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», право на збереження середнього заробітку за мобілізованими працівниками з 19.07.2022 скасовано, а у зв`язку з більш пізнім прийняттям останнього Закону, його норми мають пріоритет перед раніше прийнятим Законом України «Про освіту». Також, заявник пропустив строк звернення до суду.

17.Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

18.Згідно з ч. 3 ст. 119 КЗпП України (в редакції, яка діяла до 19.07.2022) за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

19.19.07.2022 набрав чинності Закон №2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яким внесено зміни до КЗпП України, зокрема у частині третій статті 119 слова «зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток» замінено словами «зберігаються місце роботи і посада».

20.За змістом ч. 1 ст. 2 Закону України «Про освіту» № 2145-VІІІ законодавство України про освіту ґрунтується на Конституції України та складається із цього Закону, спеціальних законів, інших актів законодавства у сфері освіти і науки та міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

21.В силу частини 2 статті 57 Закону 2145-VІІІ (в редакції на час вступу ОСОБА_1 на військову службу), у разі захворювання педагогічного чи науково-педагогічного працівника, яке тимчасово унеможливлює виконання ним посадових обов`язків і обмежує можливість перебування у колективі осіб, які навчаються, або тимчасового переведення за цих чи інших обставин на іншу роботу чи проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період за таким працівником зберігається попередній середній заробіток. У разі хвороби або каліцтва попередній середній заробіток виплачується до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.

22.24.12.2023 набрав чинності Закон України від 22.11.2023 №3494-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування надання та використання відпусток, а також інших питань», яким внесено зміни у частину другу статті 57 Закону 2145-VІІІ. Зокрема, із цієї норми виключені слова «чи проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період».

23.Із Переліку посад педагогічних та науково-педагогічний працівників, затвердженого постановою КМУ від 14.06.2000 №963 слідує, що посада позивача належить до педагогічних працівників.

24.Згідно з ч. 2 ст. 39 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими ч. 3 ст. 119 КЗпПП України, а також ч. 1 ст. 53 і ч. 2 ст. 57 Закону України «Про освіту», ч. 2 ст. 44, ч.1 ст. 54 і ч. 3 ст. 63 Закону України «Про фахову передвищу освіту», ч. 2 ст. 46 Закону України «Про вищу освіту».

25.Верховний Суд у постанові від 16.10.2023 (справа №718/209/23) зауважив, що на рівні КЗпП України не передбачено правила про пріоритетність його норм над нормами інших законів. Правила в статті 4 ЦК України, про пріоритетність його норм над приватно-правовими нормами інших законів, до вирішення колізій між КЗпП України та іншими законами не застосовується.

26.В ч. 2 ст. 39 «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачені гарантії для громадян України призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, зокрема, шляхом відсилання як до ч. 3 ст. 119 КЗпП України, так і до норм інших законів (зокрема, ч.2 ст. 57 Закону України «Про освіту»).

27.Законом №2352-ІХ не внесено зміни до інших законів, які передбачають гарантії для громадян України призваних на військову службу за призовом під час мобілізації і встановлені нормами інших законів (зокрема, для педагогічних чи науково-педагогічних працівників). Тобто, для окремих категорій суб`єктів (зокрема, для педагогічних чи науково-педагогічних працівників) призваних на військову службу за призовом під час мобілізації збережено таку гарантію як попередній середній заробіток.

28.В ч. 2 ст. 57 Закону України «Про освіту» міститься спеціальна норма щодо положень ч. 3 ст. 119 КЗпП України, оскільки поширюється на педагогічних чи науково-педагогічних працівників.

29.Спеціальна норма (ч. 2 т. 57 Закону України «Про освіту») має перевагу над загальною (ч. 3 ст. 119 КЗпП України) нормою. Прийнята пізніше в часі загальна норма (ч. 3 ст. 119 КЗпП України) не скасовує спеціальної норми. Тому за педагогічними чи науково-педагогічними працівниками призваними на військову службу за призовом під час мобілізації зберігається попередній середній заробіток.

30. ОСОБА_1 є педагогічним працівником.

31.З 19.07.2022 Законом №2352-ІХ змінено регулювання трудових відносин осіб, які призвані на військову службу. Зокрема, за такими особами до дня фактичного звільнення з військової служби зберігається місце роботи і посада, у той час, як до внесення цих змін за особами, призваними на військову службу, зберігався ще і середній заробіток.

32.Водночас Законом №2352-ІХ не внесено змін до Закону №2145-VІІІ, який є спеціальним законом і визначає гарантії для педагогічних працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, у тому числі на збереження заробітної плати на час проходження військової служби (частини друга статті 57, яка діяла до 24.12.2023 року).

33.Зазначені положення закону безпідставно не були враховані НУ «Одеська юридична академія» при винесенні наказів про звільнення ОСОБА_1 .

34.Отже, він має відповідне право на нарахування та виплату середнього заробітку за період з 20.12.2022 по 24.12.2023.

35.

36.Згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 р. № 100 цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується, зокрема, у випадках вимушеного прогулу. Так, з урахуванням норм, зокрема абз. 3 п. 2 Порядку № 100, середньомісячна зарплата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, із якого пов`язана виплата, тобто до звільнення працівника з роботи.

37.

38. ОСОБА_1 просить стягнути заборгованість за ненараховану та невиплачену заробітну плату днів з 20.12.2022 по 24.12.2023 за основним місцем роботи а за сумісництвом.

39.Як слідує з матеріалів справи, позивачу останнє нарахування заробітної плати як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом відбулось в грудні 2022 року.

40.Відтак, відповідно до п. 2 розділу ІІ Порядку, середня заробітна плата підлягає обчисленню, виходячи з виплат:

за основним місцем за жовтень (5936,85 грн) та листопад (6048,65 грн) 2022 року

за сумісництвом за жовтень (2 800 грн) та листопад (2 800 грн) 2022 року

В жовтні 2022 року кількість робочих днів складала 21, у листопаді 2022 року - 22.

Таким чином, середньоденна заробітна плата за основним місцем роботи становить: (5936,85 грн. + 6048,65 грн.) / (21+22) = 279 грн. За сумісництвом: (2800 грн. + 2800 грн.)/ (21+22)=130.

Період вимушеного прогулу позивача складає: з 20.12.2022 по 24.12.2023 - 268 робочих днів.

41.Отже, сума заборгованості з невиплаченої заробітної плати за основним місцем роботи становить 268*279=74772 грн., за сумісництвом 268*130=34840 грн. При цьому з сум мають бути відраховані установлені законодавством України податки і збори.

Щодо моральної шкоди.

42.Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

43.Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

44.Тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав». Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від факту порушення цивільного права особи (постанова Верховного Суду від 16.06.2022 у справі № 569/20510/19).

45.Завдання моральної шкоди явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (постанова Верховного Суду від 20.03.2024 у справі № 522/8849/19).

46.Позивач просить стягнути на її користь з відповідача моральну шкоду в розмірі 50000 грн. Проте в чому полягає така шкода, доведеність вина відповідача, як і розмір самої шкоди не пояснює.

47.Відповідач, вирішуючи питання щодо збереження середнього заробітку позивачеві на період мобілізації, керувався тим, що 19.07.2022 набрав чинності Закон №2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яким внесено зміни до КЗпП України, зокрема у частині третій статті 119 слова «зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток» замінено словами «зберігаються місце роботи і посада», а тому його дій не можна вважати протиправними.

48.Фактично право позивача на отримання середнього заробітку виникає лише внаслідок надання Верховним Судом в постанові від 16.10.2023 (справа №718/209/23) тлумачення пріоритетності однієї норми - ч. 2 ст. 57 Закону України «Про освіту» перед іншою нормою ч. 3 ст. 119 КЗпП України, що не може свідчити про протиправність дій відповідача.

49.Отже, підстави для відшкодування моральної шкоди відсутні.

50.Позовна давність застосовується лише у разі обгрунтованості цих позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Національного університету «Одеська юридична академія» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за основним місцем роботи в розмірі 74772 гривень та за сумісництвом в розмірі 34840 гривень з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення (або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи), зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ярема Х.С.