Постанова

від 14.01.2025 по справі 583/2063/16-к

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2025 року

м. Київ

справа № 583/2063/16-к

провадження № 51-5166км23

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

у режимі відеоконференції:

виправданого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої та апеляційної інстанцій, - ОСОБА_8 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 17 січня 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015200060001025 від 22 грудня 2015 року за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця ст. Наурська Наурського району, Чечня, зареєстрованого у АДРЕСА_1 , проживаючого у АДРЕСА_2 , не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 Кримінального кодексу України.

Короткий зміст вироку місцевого суду, оскарженого судового рішення та встановлені обставини

За вироком Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 19 січня 2023 року ОСОБА_6 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК та виправдано на підставі п. 1 ч. 1 ст. 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв`язку недоведеністю вчинення кримінального правопорушення, в якому обвинувачується особа.

За матеріалами кримінального провадження, слідчими органами ОСОБА_6 обвинувачувався в тому, що він, перебуваючи на підставі наказу від 28 липня 2014 року № 1К на посаді директора ТОВ «Укрбіоресурси», під час здійснення фінансово-господарської діяльності вказаного підприємства у 2015 році, а саме під час виготовлення та подальшої реалізації на адресу польської компанії-нерезидента «GRILL-IMPEX Spolka z ograniczonaodpowiedzialnoscia, Spolakomandytowa» (далі - компанія «GRILL-IMPEX») деревного вугілля, виробником якого фактично та згідно з документами, що надавались до Сумської митниці ДФС для митного оформлення, є ТОВ «Укрбіоресурси», умисно ухилився від сплати податку на прибуток за 2015 рік у сумі 3 340 412 грн, що є значним розміром.

Зокрема, 29 лютого 2016 року, склавши та подавши засобами електронного зв`язку до Охтирської ОДПІ Податкову декларацію з податку на прибуток підприємства ТОВ «Укрбіоресурси» за 2015 звітний рік із додатками, в тому числі Фінансовим звітом суб`єкта малого підприємництва за 2015 рік (І Розділ «Баланс», II Розділ «Звіт про фінансові результати»), ОСОБА_6 , як директор товариства, у рядку «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» (код рядку 01) Податкової декларації з податку на прибуток підприємства ТОВ «Укрбіоресурси» за 2015 рік вірно та у відповідності до вимог законодавства вказав загальну суму доходів підприємства за 2015 рік - 18 807 732 грн; а у рядках «Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (код рядка 2000) та «Разом доходи (2000+2120+2240)» (код рядка 2280) ІІ-го Розділу «Звіт про фінансові результати» Фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва ТОВ «Укрбіоресурси» за 2015 рік, вірно та у відповідності до вимог законодавства вказав загальну суму доходів підприємства за 2015 рік - 18 807,7 тис. грн.

Указані суми підтверджуються і на момент подання звітності підтверджувалися в повному обсязі первинними документами бухгалтерського обліку цього товариства (в тому числі контрактом № 0209/2015 від 09 лютого 2015 року із додатками до нього, укладеним між ТОВ «Укрбіоресурси» (Продавець) та компанією «GRILL-IMPEX», відповідними 134 вантажно-митними деклараціями (форми МД-2) та додатками до них, міжнародними товарно-транспортними накладними, рахунками-фактурами (INVOICE) за 2015 рік.

Разом з тим, ОСОБА_9 , знаючи, що він має право включати до складу витрат підприємства у його звітності тільки витрати, підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку, достовірно знаючи, що витрати ТОВ «Укрбіоресурси» у 2015 році фактично станом на 29 лютого 2016 рік підтверджуються лише на загальну суму 146 189 грн (актами здачі-приймання робіт), діючи з прямим умислом, всупереч вимогам Податкового кодексу України (далі - ПК), із метою ухилення від сплати податків, занизив об`єкт оподаткування за 2015 звітний рік за рахунок включення витрат, які не підтвердженні первинними документами, та сплатив до бюджету як податок на прибуток ТОВ «Укрбіоресурси» за 2015 рік 18 666 грн замість вірно та у відповідності до чинного законодавства обрахованої суми 3 359 078 грн.

Указаними діями директор ТОВ «Укрбіоресурси» ОСОБА_6 порушив вимоги пунктів 44.1, 44.2, 44.3, 44.4 ст. 44, підп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.2 ст. 135 ПК, статей 2, 3, 8, 9, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 1 Розділу І Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року № 73, глави 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, унаслідок чого з фінансово-господарської діяльності ТОВ «Укрбіоресурси» не сплачено до бюджету податку на прибуток на загальну суму 3 340 412 грн. (3 359 078 грн., що підлягали сплаті, мінус 18 666 грн. сплаченого податку) за 2015 рік, яка в три тисячі і більше разів (4 848 разів) перевищує встановлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину, а тому є значним розміром.

Такі дії ОСОБА_6 , з урахуванням унесених прокурором в обвинувачення змін, досудовим розслідуванням кваліфіковано за ч. 1 ст. 212 КК.

Полтавський апеляційний суд ухвалою від 17 січня 2024 року вказаний вирок залишив без змін.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали суду апеляційної інстанції і призначення нового розгляду у вказаному суді у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Аргументуючи свою вимогу прокурор посилається на те, що суд апеляційної інстанції не дав мотивованих відповідей на доводи апеляційної скарги сторони обвинувачення, якими він обґрунтовував винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, а фактично продублював доводи місцевого суду. Автор скарги вважає, що апеляційний суд не надав належної оцінки наявним у матеріалах провадження доказам, зокрема, протоколам ОТЗ та НСРД за 2015-2016 роки, якими, на думку прокурора, підтверджувалося, що будь-якого деревного вугілля ОСОБА_6 не придбавав ні як фізична особа-підприємець, ні як директор ТОВ. Натомість прокурор зазначає, що матеріали справи містять докази того, що саме ОСОБА_6 як директор ТОВ контролював і керував процесами виготовлення деревного вугілля та його поставки до Польщі на адресу контрагента. Водночас автор скарги стверджує, що за участі ОСОБА_6 відбувалися безтоварні операції, оскільки у 2015 році поставок деревного вугілля не було, а було лише перерахування коштів підприємствам та ФОП із банківських рахунків ТОВ «Укрбіоресурси». На думку сторони обвинувачення неподання контрагентами на вимогу слідчого документів свідчить про відсутність у них як суб`єктів господарської діяльності первинних бухгалтерських документів, якими б підтверджувалися взаємовідносини із ТОВ «Укрбіоресурси». Також прокурор посилається на те, що апеляційний суд безпідставно не взяв до уваги його компіляцію, вказавши, що фактично орган досудового розслідування створив новий доказ. Вважає, що така позиція апеляційного суду не ґрунтується на вимогах КПК та законодавства у сфері оподаткування, адже прокурор, здійснюючи свою процесуальну діяльність, мав право доводити перед судом обвинувачення ОСОБА_6 , у тому числі і шляхом подання компіляції. Крім того, прокурор уважає, що апеляційний суд безпідставно відмовив стороні обвинувачення у її клопотанні про необхідність повторного дослідження доказів, що призвело до неповноти апеляційного розгляду. На думку прокурора ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.

На касаційну скаргу сторони обвинувачення захисник ОСОБА_7 надіслав до Суду заперечення. Посилаючись на безпідставність викладених у касаційній скарзі прокурора доводів, захисник наголошує на тому, що рішення суду апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими та просить залишити скаргу без задоволення, а постановлену апеляційним судом ухвалу щодо ОСОБА_6 - без зміни.

Учасниківкримінальногопровадженнябулоналежнимчиномповідомленопродату, частамісцекасаційногорозгляду, клопотаньпройоговідкладеннядосудукасаційноїінстанціїненадходило.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор у судовому засіданні підтримала касаційну скаргу сторони обвинувачення; виправданий та його захисник заперечили проти задоволення заявлених стороною обвинувачення касаційних вимог і вважали ухвалу апеляційного суду законною та обґрунтованою.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, думку виправданого та його захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

У силу статей 433, 438 КПК при перевірці правильності застосування норм права, правової оцінки обставин суд касаційної інстанції не уповноважений досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено судами нижчих інстанцій, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а також позбавлений процесуальної можливості вийти за межі касаційної скарги й зазначених у ній підстав для скасування оспорюваного рішення, якщо цим погіршується ставище засудженого (виправданого). Здійснюючи касаційне провадження, Суд виходить із фактів, установлених у вироку.

У касаційній скарзі прокурор, крім іншого, посилається на неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, тоді як згідно з законом перевірка цих обставин до повноважень касаційного суду не відноситься.

Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно з п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 62 Конституції України, рішенням Конституційного Суду України від 20 жовтня 2011 року № 12-рп/2011, статями 17, 373 КПК особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її винуватість не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком, який не може ґрунтуватися на припущеннях; при цьому ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватості особи поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засади змагальності й виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК, сторона обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна та безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Отже, у достовірності факту (винуватості особи) не повинно залишитися розумних сумнівів. Це не означає, що в його достовірності взагалі немає сумнівів, а означає, що всі альтернативні можливості пояснення наданих доказів є надмірно малоймовірними.

За правилами ст. 91 КПК доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

За приписами ст. 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК.

Дотримання зазначених вимог є необхідним елементом процесуальної форми судового розгляду, забезпечує реалізацію закріплених у ст. 7 КПК таких засад кримінального провадження, як верховенство права, законність, презумпція невинуватості, забезпечення доведеності вини та право на захист.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження обвинувачення ОСОБА_6 в ухиленні від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів) ґрунтувалося на зібраних органом досудового розслідування доказах, зокрема:

- Акті про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Укрбіопродукти» (відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру змінено назву ТОВ «Укрбіоресурси» (код ЄДРПОУ 39322603) на ТОВ «Укрбіопродукти» (код ЄДРПОУ 39322603) з 21 березня 2016 року) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 року по 01 березня 2016 року від 13 квітня 2016 року № 115/18-11-22/39322603, згідно з яким встановлено порушення вказаним товариством пунктів 44.1, 44.2, 44.3 та 44.4 ст. 44, підп. 134.1.1 п. 134.1. ст. 134, п. 135.2 ст. 135 ПК, заниження податку на прибуток на загальну суму 3 340 412 грн за 2015 рік за рахунок включення до складу витрат документально не підтверджених витрат на загальну суму 18 577 843 грн;

- податковому повідомленні-рішенні від 23 травня 2016 року № 0000082201 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на 3 340 394 грн;

- висновку судової економічної експертизи від 23 червня 2016 року № 523, відповідно до якого за результатами проведеного дослідження, в обсязі наданих документів, з урахуванням редакції поставленого постановою питання, за умови не складання службовими особами ТОВ «Укрбіопродукти» документів бухгалтерського обліку, які підтверджують здійснення господарських операцій, пов`язаних із витратами підприємства, висновки згаданого Акту позапланової перевірки від 13 квітня 2016 року №115/18-11-22/39322603 щодо заниження ТОВ «Укрбіопродукти» податку на прибуток на загальну суму 3 340 412 грн є нормативно обґрунтованими;

- податкових деклараціях з податку на прибуток підприємства зазначеного товариства за 2015 рік із додатками, у тому числі Фінансовим звітом суб`єкта малого підприємництва ТОВ «Укрбіоресурси»;

- первинних документах бухгалтерського обліку ТОВ «Укрбіоресурси» (у тому числі 134 вантажно-митних деклараціях (форми МД-2), роздруківках з електронних митних декларацій з додатками до них, міжнародних товарно-транспортних накладних (СМR), рахунках-фактурах (INVOICE) за 2015 рік, актах здачі-приймання робіт за 2015 рік), які були вилучені під час досудового розслідування кримінального провадження в ході проведення обшуків і тимчасового доступу до речей та документів;

- роздруківках руху коштів ТОВ «Укрбіоресурси» на рахунках № НОМЕР_2 EUR (валюта рахунку Євро) та № НОМЕР_1 (валюта рахунку Гривня) у банку АТ «Райффайзен Банк «Аваль»;

- матеріалах за результатами проведення оперативно-розшукових заходів та негласних слідчих (розшукових) дій (протоколах з додатками (аудіозаписах).

Разом з тим, ОСОБА_6 як платник податків, вважаючи безпідставним податкове повідомлення-рішення від 23 травня 2016 року, оскаржив це рішення податкового органу до суду в порядку адміністративного судочинства.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року (справа № 818/1462/16) було задоволено позов ТОВ «Укрбіопродукти» до Охтирської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області про визнання протиправним та скасування згаданого податкового повідомлення-рішення від 23 травня 2016 року №0000082201.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2017 року зазначену постанову окружного суду було скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

Верховний Суд постановою колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - КАС) від 09 лютого 2021 року скасував постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2017 року та залишив у силі постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року про скасування податкового повідомлення-рішення від 23 травня 2016 року. Таке рішення колегія суддів КАС мотивувала тим, що на момент початку проведення позапланової невиїзної перевірки у контролюючого органу були відсутні відомості щодо своєчасного ознайомлення ТОВ «Укрбіопродукти» з наказом про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмовим повідомленням про дату початку і місце проведення такої перевірки, обізнаності товариства про дату її початку у встановлений законом спосіб, а також відсутні відомості щодо отримання вказаним товариством запитів про надання первинних документів та письмових пояснень щодо вчинених господарських операцій, що вказує на відсутність у Охтирської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Сумській області права на проведення такої перевірки, та, як наслідок, на прийняття податкового повідомлення-рішення за її результатом.

У зв`язку із скасуванням судом податкового повідомлення-рішення прокурор у ході судового розгляду кримінального провадження змінив обсяг пред`явленого обвинувачення, виключивши з обвинувачення посилання на Акт про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Укрбіопродукти» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 року по 01 березня 2016 року від 13 квітня 2016 року № 115/18-11-22/39322603, податкове повідомлення-рішення від 23 травня 2016 року № 0000082201 та висновок судової економічної експертизи від 23 червня 2016 року № 523.

Крім того, прокурор у порядку ч. 6 ст. 99 КПК надав суду компіляцію, у якій за допомогою математичних підрахунківсамостійно визначив суми отримання доходу та витрат ТОВ «Укрбіоресурси» за 2015 рік.

Суд першої інстанції, ухвалюючи виправдувальний вирок, виходив з того, що джерелом усіх наявних у справі доказів була саме незаконно проведена позапланова перевірка, й інших доказів, якими б було доведено винуватість ОСОБА_6 в ухиленні від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів) стороною обвинувачення надано не було.

Так, місцевий суд, надавши правову оцінку Акту про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Укрбіопродукти» від 13 квітня 2016 року, податковому повідомленню-рішенню від 23 травня 2016 року та висновку судової економічної експертизи від 23 червня 2016 року, з огляду у тому числі й на рішення КАС від 09 лютого 2021 року, визнав ці докази недопустимими.

Відхиляючи надану прокурором компіляцію суд зазначив, що факт податкового порушення, види та розмір несплачених податків, способи та механізм такої несплати, документальні докази вчинення податкового правопорушення, коло посадових осіб платника, відповідальних за несплату податків, встановлюються саме актом податкової перевірки, проте у цьому кримінальному провадженні такий документ було визнано недопустимим доказом.

Крім того, суд указав, що складаючи згадану компіляцію, прокурор провів математичні розрахунки, посилаючись на первинні документи бухгалтерського обліку ТОВ «Укрбіоресурси», які були вилучені під час досудового розслідування кримінального провадження щодо ОСОБА_6 у ході проведення обшуків та тимчасового доступу до речей та документів. Серед цих документів були і роздруківки руху коштів ТОВ «Укрбіоресурси», з яких убачається що вказаним товариством було здійснено перерахування коштів на розрахункові рахунки певних контрагентів. Водночас, досудовим розслідуванням не перевірено існування фінансово-господарських зв`язків між ТОВ «Укрбіоресурси» та контрагентами, а стороною обвинувачення не надано доказів на спростування реальності (дійсності) здійснення таких товарних операцій; не надано прокурором і первинних документів, а саме договорів, видаткових накладних, платіжних доручень, що підтверджують здійснені розрахунки, та товарно-транспортних накладних або інших документів, що підтверджують здійснені господарські операції, а також не надано документів бухгалтерського обліку, що підтверджують залишки товарів та готової продукції на підприємстві.

Також суд зазначив, що у зв`язку з відсутністю договорів неможливо встановити постачальників товарів, предмет договору, права та обов`язки сторін, ціну договору, умови проведення розрахунків, умови виконання договору, строк виконання та дії договору; у зв`язку з відсутністю видаткових накладних неможливо установити постачальників товарів, дату отримання товарів підприємством; у зв`язку з відсутністю актів списання на виробництво дров і даних обліку готової продукції неможливо підтвердити виробництво вугілля деревного ТОВ «Укрбіоресурси»; у зв`язку з відсутністю товарно-транспортних накладних на перевезення товарів неможливо установити хто здійснював доставку товарів, пункти навантаження та розвантаження, дату транспортування; у зв`язку з відсутністю платіжних доручень неможливо установити дату проведення розрахунків за придбаний товар, сплачену постачальникам за отриманий товар суму та хто є отримувачем платежу.

Спростовуючи висновок прокурора щодо фіктивності здійснення господарських операцій та зниження податку на прибуток, суд першої інстанції вказав, що лише факт неподання контрагентами на вимогу слідчого документів, які підтверджують фінансово-господарські операції між цими контрагентами та ТОВ «Укрбіоресурси» не може свідчити про наявність у діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КПК, оскільки суб`єкт підприємницької діяльності не зобов`язаний бути обізнаним з особливостями господарювання контрагента.

Показання допитаних у судовому засіданні свідків суд визнав такими, що ні самі собою, ні у сукупності з іншими доказами не доводять поза розумним сумнівом винуватість ОСОБА_6 , а матеріали за результатами проведення оперативно-розшукових заходів та негласних слідчих (розшукових) дій без підтвердження їх іншими допустимими доказами - такими, що не є достатніми для підтвердження вини обвинуваченого.

Також місцевий суд указав, що твердження ОСОБА_6 про реальність товарних операцій, придбання ним деревного вугілля у контрагентів з подальшою його реалізацією прокурор в процесі судового розгляду справи не спростував та не довів поза розумним сумнівом шляхом надання суду належних та допустимих доказів.

Дослідивши та оцінивши зібрані у кримінальному провадженні докази, суд першої інстанції дійшов висновку про не доведення стороною обвинувачення вчинення інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, у зв`язку із чим ухвалив рішення в порядку ч. 1 ст. 373 КПК.

Не погоджуючись з виправдувальним вироком щодо ОСОБА_6 , прокурор ОСОБА_8 подав на нього апеляційну скаргу, в якій зазначив, що органом досудового розслідування зібрано достатньо доказів, які свідчили про ухилення ОСОБА_6 від сплати податків, проте місцевий суд не надав їм належної оцінки; наполягав, що будь-якого деревного вугілля ОСОБА_6 не придбавав; вважав хибним висновок суду про те, що лише акт податкової перевірки може встановити факт податкового порушення та стверджував, що складена ним ( ОСОБА_8 ) компіляція не потребувала спеціальних знань, оскільки була зроблена шляхом елементарних математичних обрахувань, а тому такі дії сторони обвинувачення відповідають вимогам п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК.

Розглянувши наведені в апеляційній скарзі доводи прокурора, апеляційний суд, визнав їх неприйнятними, навівши обґрунтовані мотиви прийнятого рішення.

Зокрема, спростовуючи твердження прокурора про те, що матеріалами НСРД за 2015-2016 роки підтверджується, що ОСОБА_6 будь-яких операцій щодо придбання деревного вугілля не вчиняв, апеляційний суд указав, що розмови по телефону жодним чином не доводять факт ухилення від сплати податків, та зазначив, що вказаним твердженням прокурора суд першої інстанції надав оцінку, визнавши, що фактично закупівля деревного вугілля відбувалася протягом 2014 та першої половини 2015 років. До того ж, стороною обвинувачення як під час судового розгляду, так і при апеляційному перегляді кримінального провадження не було доведено безтоварність операцій.

Щодо доводів сторони обвинувачення про ненадання на вимогу слідчого документації контрагентами, суд апеляційної інстанції вказав, що згідно з КПК існує правовий механізм тимчасового доступу до документів, яким орган досудового розслідування не скористався.

Спростовуючи доводи сторони обвинувачення про необґрунтованість рішення суду першої інстанції про те, що компіляція прокурора не заслуговує на увагу, апеляційний суд указав, що обвинувачення за ст. 212 КК передбачає наявність податкового боргу, який повинен бути узгодженим та вираховується на підставі податкової перевірки, й за результатами такої перевірки виноситься повідомлення-рішення, яке також має бути узгодженим. Натомість у цьому кримінальному провадженні орган досудового розслідування перебрав на себе повноваження податкового органу та почав проводити розрахунки без врахування наявної в матеріалах кримінального провадження документації, фактично створивши у такий спосіб новий доказ - компіляцію. Крім того, сторона обвинувачення не змогла довести суду першої інстанції, що їй заважало здійснити відповідні розрахунки на стадії досудового розслідування.

Колегія суддів касаційного суду зазначає, що згадану компіляцію прокурором було подано до суду в порядку ч. 6 ст. 99 КПК, відповідно до якої, зокрема, сторона кримінального провадження має право надати витяги, компіляції, узагальнення документів, які не зручно повністю досліджувати в суді, а на вимогу суду - зобов`язана надати документи у повному обсязі.

За змістом цієї норми права сама собою компіляція не передбачає здійснення при її виготовленні будь-яких розрахунків, а фактично є переліком документів, (можливо із зазначенням їх короткого змісту), які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Надається компіляція виключно для зручності сприйняття документів, необхідних для дослідження в суді.

Відповідно до даних, відображених на носії інформації, на якому за допомогою технічного засобу зафіксовано перебіг судового засідання в суді першої інстанції, обґрунтовуючи підстави для надання суду згаданої компіляції, прокурор вказав, що він, як сторона кримінального провадження виготовив її для зручності сприйняття судом поданої ним інформації, а саме документів, які містяться у матеріалах цього кримінального провадження і котрі частково вже були досліджені судом, зазначивши, що це не доказ, а звіт доказів для зручності сприйняття.

Водночас, обґрунтовуючи в апеляційній скарзі безпідставність неврахування місцевим судом компіляції, а саме здійснених у ній стороною обвинувачення розрахунків, прокурор ствердив, що складена ним компіляція не потребувала спеціальних знань і наявні у ній розрахунки було зроблено у відповідності до вимог п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК (підстави проведення експертизи).

Тобто фактично сторона обвинувачення вважала надану суду компіляцію доказом, проте суд апеляційної інстанції правильно зазначив про незаконність створення такого доказу під час судового розгляду справи по суті.

Отже, переглянувши виправдувальний вирок щодо ОСОБА_6 в межах апеляційної скарги прокурора, суд апеляційної інстанції належним чином перевірив викладені у ній доводи, які за змістом аналогічні доводам, викладеним у касаційній скарзі, погодився з висновками суду першої інстанції щодо виправдання обвинуваченого та мотивами прийнятого цим судом рішення і, зважаючи на відсутність підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 407 КПК, належним чином умотивувавши своє рішення, визнав заявлені стороною обвинувачення вимоги необґрунтованими й залишив вирок без змін, із чим погоджується також колегія суддів касаційного суду. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК, у ній дано аргументовані відповіді на всі доводи, викладенні в апеляційній скарзі.

Оцінивши докази у кримінальному провадженні з дотриманням вимог ст. 94 КПК, апеляційний суд обґрунтовано погодився з висновком суду першої інстанції про те, що вони не доводять поза розумним сумнівом винуватість ОСОБА_6 у пред`явленому обвинуваченні.

При цьому суд касаційної інстанції звертає увагу, що, як неодноразово вказував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від свавілля; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine) від 09 грудня 1994 року). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27 вересня 2001 року).

А отже, твердження прокурора про те, що суд апеляційної інстанції фактично продублював доводи місцевого суду та не навів належного обґрунтування на спростування доводів сторони обвинувачення, є безпідставними.

Розглянувши клопотання сторони обвинувачення про повторне дослідження доказів, суд апеляційної інстанції прийняв рішення відповідно до вимог ч. 3 ст. 404 КПК.

Отже, під час касаційного провадження колегією суддів не встановлено таких істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які могли би бути безумовними підставами для скасування оскарженої ухвали суду апеляційної інстанції та вплинули на остаточність судових рішень у цьому кримінальному провадженні.

Тому подану касаційну скаргу прокурора слід залишити без задоволення.

Керуючисьстаттями433, 434, 436, 441, 442 КПК, ВерховнийСуд

ухвалив:

Ухвалу Полтавського апеляційного суду від 17 січня 2024 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої та апеляційної інстанцій, - без задоволення.

ПостановаВерховногоСудує остаточною таоскарженнюнепідлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3