Рішення

від 21.01.2025 по справі 322/2170/24

НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

с-ще Новомиколаївка

Іменем України

РІШЕННЯ

21 січня 2025 рокуСправа № 322/2170/24

Новомиколаївський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Гасанбекова С.С.,

при секретарі судового засідання Коваль О.В.,

розглянув у підготовчому засіданні цивільну справу

за позовом:ОСОБА_1 до:Новомиколаївського районного споживчого товаристватретя особа:ОСОБА_2 про:визнання права власності за набувальною давністю.

18 грудня 2024 року до Новомиколаївського районного суду Запорізької області надійшов вищезазначений цивільний позов, в якому позивач просить суд:

- визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на 49/100 (сорок дев`ять сотих) частин житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

- витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Ухвалою суду від 23.12.2024 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання та встановлено відповідачу строк для подання відзиву.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив таке.

Позивач з 31.03.1977 по теперішній час зареєстрована та фактично проживає в житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач з 01.09.1976 року по 13.11.2001 рік працювала в Новомиколаївському районному споживчому товаристві.

В березні 1977 року позивачу, як працівнику Новомиколаївського районного споживчого товариства, було передано в користування для проживання 1/2 частина житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Цей будинок на той час перебував на балансовому обліку Новомиколаївського районного споживчого товариства та використовувався для проживання працівників цього підприємства.

На підставі постанови правління Новомиколаївського районного споживчого товариства від 24 грудня 1992 року № 15 п2 про приватизацію житла, яке належало Новомиколаївському районному споживчому товариству, відповідно до вимог частини 2 статті 10 Закону України «Про споживчу кооперацію», в редакції яка діяла на той час, було прийнято рішення про приватизацію житлових будинків, які належали райспоживтовариству, шляхом продажу житла, виходячи з первісної вартості для квартиронаймачів, які працюють в системі райспоживтовариства.

Згідно з додатком до цієї постанови зазначено місцезнаходження житлового будинку, розміри жилої та нежилої площі, а також прізвище квартиронаймача. У пункті 6 додатку зазначена адреса будинку: АДРЕСА_2 , жилою площею 20,9 кв.м., площею нежилих приміщень 10,3 кв.м., та в графі квартиронаймачів прізвище та ініціали позивача.

Оскільки, позивач працювала на той час в системі райспоживтовариства, вона викупила частину будинку, в якому проживала, виходячи з первісної його вартості.

Позивач сплатила кошти в сумі 3934 рублів за придбання частини будинку, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру райспоживтовариства за номером 8976 від 31.12.1992.

При цьому, оплативши вартість будинку, позивач була впевнена, що здійснила всі необхідні дії щодо придбання частини цього будинку, де вона проживала. Як власниця будинку, з часу придбання по теперішній час, вона вживала всіх необхідних заходів щодо утримання будинку в належному стані, робила на свій розсуд капітальний ремонт будівлі, провела газопостачання до будинку, укладала договори на електропостачання та надання інших комунальних послуг.

Позивач вирішила внести відомості про право власності на будинок до Державного реєстру речових прав, щоб мати можливість отримати компенсацію у випадку руйнування будівлі у зв`язку з воєнними діями. Звернувшись із зазначеного питання до державного реєстратора речових прав на нерухоме майно, їй було повідомлено, що в неї відсутні документи, необхідні для внесення права власності до Реєстру речових прав, а саме нотаріального посвідчений договір купівлі-продажу будинку.

Позивач звернулась до Бюро технічної інвентаризації, яке раніше здійснювало реєстрацію права власності на нерухомість, та отримала довідку від 22.12.2023 № 159, в якій зазначено, що за даними реєстрації в кадастрових книгах Новомиколаївського бюро технічної інвентаризації за районним споживчим товариством зареєстроване право власності в ідеальній долі 49/100 частин житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на 51/100 частину зазначеного будинку зареєстроване за ОСОБА_2 .

Позивач звернувшись до Новомиколаївського районного споживчого товариства із заявою щодо врегулювання питання оформлення документів на право власності на належну їй частину будинку отримала лист від 02 вересня 2024 року № 29, в якому зазначено, що згідно постанови № 15 п.2 від 24.12.1992 районне споживче товариство здійснило продаж житлової будівлі за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_1 , та зняло з балансового обліку даний об`єкт. ОСОБА_1 внесла в касу Новомиколаївського районного споживчого товариства оплату за житлову будівлю (будинок) в розмірі 3934 рублів, виходячи з первісної вартості, чим підтвердила приватизацію житла.

Виходячи з наведеного, посилаючись на норми ст. 344 ЦК України, позивач просила задовольнити позов.

Позивач і третя особа подали до суду письмові заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Представник відповідача подав до суду письмову заяву про визнання позову та розгляд справи за його відсутності.

Враховуючи неявку в підготовче засідання 21.01.2025 всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, розглянувши матеріали та з`ясувавши обставини цивільної справи, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності,

встановив:

Позивач з 31.03.1977 по теперішній час зареєстрована та фактично проживає в житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади від 04.09.2024, виданим Новомиколаївською селищною радою Запорізького району Запорізької області.

Листом Новомиколаївського районного споживчого товариства від 02 вересня 2024 року № 29, підтверджується те, що згідно з постановою № 15 п.2 від 24.12.1992 районне споживче товариство здійснило продаж житлової будівлі за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_1 , та зняло з балансового обліку даний об`єкт. ОСОБА_1 внесла в касу Новомиколаївського районного споживчого товариства оплату за житлову будівлю (будинок) в розмірі 3934 рублів, виходячи з первісної вартості, чим підтвердила приватизацію житла.

На замовлення позивача фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 була проведена технічна інвентаризація об`єкта нерухомого майна будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та виготовлено електронний технічний паспорт від 02 січня 2024 року.

Згідно з актом від 23 грудня 2023 року № 23/12, складеним ФОП ОСОБА_3 , який є додатком до техпаспорту, встановлено, що станом на 23.11.2023 загальна площа житлового будинку літ. А складає 73,8 м2, житлова площа 41,0 м2.

Під час проведення технічної інвентаризації 23.11.2023 самочинного будівництва, перепланування по житловому будинку літ. А не виявлено.

Згідно з проведеною технічною інвентаризацією встановлено, що:

- у фактичному використанні ОСОБА_1 знаходиться 49/100 частин будинку, а саме: житлове приміщення № 1, яке складається із: коридору №1 площею 3,0 м2, кухні № 2 площею 10,2 м2, кімнати № 3 площею 11,8 м2, кімнати № 4 площею 8,4 м2, санвузлу № 5 площею 3,8 м2. Отже, у фактичному користуванні позивача знаходиться житлове приміщення загальною площею 37,2 м2, житловою площею 20,2 м2, та такі будівлі і споруди: сарай літ. Б, душ літ. К, вбиральня літ. Л, паркан № 3, водопровід № 5;

- у фактичному використанні ОСОБА_2 знаходиться 51/100 частина будинку, а саме: житлове приміщення № 2, яке складається з: коридору № 1 площею 1,9 м2, кухні № 2 площею 11,2 м2, кімнати № 3 площею 11,5 м2, кімнати № 4 площею 9,3 м2, санвузлу № 5 площею 2,7 м2, загальною площею 36,6 м2, житловою площею 20,8 м2, та такі будівлі і споруди: гараж літ. В, сарай літ. Г, сарай літ. Д, сарай літ. Е, сарай літ. Ж, навіс літ. З, водопровід № 6.

- в загальному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 знаходяться такі будівлі та споруди: погріб з шийкою літ.пг, паркан № 1, ворота № 2, басейн № 4.

Вищенаведені обставини свідчать про фактичне використання позивачем 49/100 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , протягом більше 30 років.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову, суд виходить з такого.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Частиною четвертою статті 200 ЦПК України визначено, що ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленомустаттями 206,207цього Кодексу.

За приписами ст. 206 ЦПК України: позивач може відмовитися від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві (ч. 1); до ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення (ч. 2); у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд (ч. 4).

Особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом (ч. 1 ст. 344 ЦК України).

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду (ч. 4 ст. 344 ЦК України).

Правила статті 344 Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом (п. 8 прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом (ч.ч. 1, 2 ст. 345 ЦК України).

З огляду на викладене, позивач добросовісно заволоділа 49/100 частинами житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , і продовжує відкрито та безперервно володіти цим майном з 31.12.1992 по теперішній час, а відтак позивачем були виконані умови, передбачені ст. 344 ЦК України, для набуття права власності на це майно за набувальною давністю.

Отже, визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а відтак є підставою для ухвалення судом рішення про задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

До позовної заяви позивачем додано квитанцію від 17.12.2024 № 52, якою підтверджується сплата ним судового збору в розмірі 2602,40 грн.Разом з цим, позивач у позовній заяві просив не стягувати з відповідача понесені ним судові витрати, а відтак, виходячи з закріпленого у ст. 13 ЦПК України принципу диспозитивності, суд дійшов висновку про можливість задоволення клопотання позивача та покладення судового збору на нього.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі, зокрема визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Отже сума судових витрат, що підлягає поверненню позивачу у зв`язку з визнанням відповідачем позову до початку розгляду справи по суті становить: 2602,40/2 = 1301,20 грн.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 200, 258, 259, 263 265, 268, 273 ЦПК України, суд

вирішив:

1. Позов ОСОБА_1 до Новомиколаївського районного споживчого товариства задовольнити повністю.

2. Визнати за ОСОБА_1 право власності на 49/100 (сорок дев`ять сотих) частин житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

3. Повернути ОСОБА_1 50 відсотків судового збору, сплаченого нею при поданні позову, відповідно до квитанції від 17 грудня 2024 року № 52 на номер рахунку (IBAN): UA458999980313131206000008499, банк одержувача: Казначейство України (ЕАП), одержувач: «ГУК у Зап.обл/ТГ смт Новомик/22030101», а саме: 1301,20 грн. (одна тисяча триста одна гривня 20 коп.).

4. Реквізити учасників справи:

- позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ;

- відповідач: Новомиколаївське районне споживче товариство, вул. Соборності, 78, смт. Новомиколаївка Запорізького району Запорізької області, 70101, ідентифікаційний код: 01752297;

- третя особа: ОСОБА_2 , АДРЕСА_4 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Запорізького апеляційного суду.

Повне судове рішення складено 21 січня 2025 року.

Суддя С.С. Гасанбеков