Рішення

від 22.01.2025 по справі 335/8802/24

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1Справа № 335/8802/24 2/335/204/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2025 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі

головуючого - судді Мінаєва М.М.,

за участю секретаря судового засідання - Печерей О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії,

В С Т А Н О В И В:

01.08.2024Концерн «МТМ»звернувся досуду зпозовом до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості запослуги постачаннятеплової енергії.У позовізазначено,що заперіод з01.11.2021по 29.02.2024Концерн «МТМ»надав послугиз постачаннятеплової енергіїв нежитловеприміщення № 150, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , споживач оплату послуг не здійснює, у зв`язку з чим станом на 30.04.2024 утворилася загальна заборгованість на суму 118732,36 грн. Відповідач у добровільному порядку заборгованість не погашає, тому позивач просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії за вказаний період в сумі 118732,36 грн., та стягнути судові витрати по оплаті судового збору у сумі 2422,40 грн.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02 серпня 2024 року позовну заяву залишено без руху у зв`язку із її невідповідністю вимогам ст. 175 ЦПК України.

Ухвалою суду від 07.08.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, сторонам встановлено строки для подання заяв по суті справи.

11.11.2024 від представника відповідача, адвоката Стасіка А.Г., надійшов письмовий відзив на позов із запереченнями проти його задоволення. В обґрунтування заперечень представник відповідача послався на те, що:

по-перше, оскільки відповідач жодним чином не акцептував пропозицію позивача про укладення публічного договору, відсутні підстави для висновку про укладення між сторонами договору про постачання теплової енергії, і взагалі про існування між сторонами договірних відносин;

по-друге, позивачем не був дотриманий передбачений законом порядку публікації тексту публічного договору; зокрема, на сайті Відповідача в розділі «Споживачам», знаходиться інформація, що 02.10.2021 Концерн «Міські теплові мережі» оприлюднив на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та на власному офіційному веб-сайті індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що є публічним договором приєднання», але без зазначення адреси веб сайту ЗМР та розділу, в якому розміщені такі договори; також на офіційному веб сайті ЗМР інформація про опублікування таких договорів з`явилась значно пізніше - тільки 07.10.2021 року. На думку представника відповідача, відсутність точного розділу розміщення інформації призводить до труднощів в пошуках на сайті ЗМР, а різниця в датах опублікування унеможливлює її знаходження та ознайомлення з нею у зв`язку з тим, що 02.10.2022 р. таку інформацію на сайті ЗМР знайти взагалі не можливо. Отже, за ствердженням представника відповідача, споживачі фактично не були повідомлені належним чином про публічні договори, оскільки їх текст / зміст не було оприлюднено одночасно на веб- сайтах ЗМР і теплопостачальника, і, таким чином, внаслідок не співпадіння в даті опублікування, споживачі були позбавлені свого права на ознайомлення з публічними договорами на офіційному сайті органу місцевого самоврядування, який є офіційним та безпечним на відміну від сайту Концерну «МТМ», де в строчці «адреса веб сайту» значиться «не захищено», і це вказує на те, що перегляд інформації може нести загрозу комп`ютерній техніці. Водночас, п.3 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №2189 (з урахуванням змін внесеними Законом №1060) визначено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. На сайті позивача у розділі «Споживачам» опубліковано «Індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та «Вимоги до якості послуг та технічні характеристики» без належного пояснення про те, що «Вимоги» є невід`ємною частиною договору, оскільки зазначена інформація відноситься до істотних умов згідно п. 2 ч.3 ст.12 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги»;

-приміщення за адресою: АДРЕСА_2 використовується для здійснення підприємницької діяльності і є переданим в оренду.

14.11.2024 від позивача надійшла письмова відповідь на відзив з відхиленням всіх доводів сторони відповідача. При цьому позивач послався на те, що:

по-перше, 02.10.2021 Концерн «Міські теплові мережі» оприлюднив на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування Запорізької міської ради (можна знайти у вільному доступі в мережі Інтернет) та на власному веб-сайті (можна знайти у вільному доступі в мережі Інтернет) індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що є публічним договором приєднання; всупереч приписам Закону, співвласники багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 в місячний термін не визначились з моделлю організації договірних відносин та спливу 30-деного строку з моменту опублікування позивачем відповідно до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води публічний договір № 72202131 є укладеним з 01.11.2021;

по-друге, співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг. У разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно із законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг. Якщо за 30 днів до закінчення строку дії договору співвласники багатоквартирного будинку не повідомили виконавця відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) про прийняття рішення про вибір моделі організації договірних відносин, визначеної в частині першій статті 14 Закону, публічний індивідуальний договір про надання комунальної послуги, укладений з таким виконавцем, вважається продовженим на наступний однорічний строк;

по-третє, відповідач, як власник спірного нежитлового приміщення, є кінцевим споживачем наданої йому послуги з опалення. За таких умов відповідач, як споживач житлово-комунальної послуги, має обов`язок щодо укладення з постачальником договору на постачання теплової енергії. Належне відповідачу нежитлове приміщення знаходиться в житловому будинку та приєднано до загальної централізованої опалювальної системи, а тому послугу, яку отримує від постачальника, відповідач не використовує для виробничих потреб, а є кінцевим споживачем наданої йому послуги з опалення. Відповідачем не було доказано належним чином, що послугу з постачання теплової енергії він отримує для виробничих потреб. Крім того, позивач була зареєстрована як фізична особа-підприємець, основним видом діяльності якого було «68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна». Адреса здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є АДРЕСА_3 . Тобто, господарську діяльність відповідач здійснював не за місцем надання послуг з постачання теплової енергії, за якої обліковується заборгованість у розмірі 118732,36 грн. Крім того на сьогоднішній день ФОП ОСОБА_1 відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на 13.11.2024 р. має статус «припинено».

Клопотань про перехід до розгляду справи в порядку загального позовного провадження від учасників не надходило.

У судове засідання представник позивача не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги просить задовольнити у повному обсязі,.

Відповідач в судове засідання не з`явився, від його представника надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Суд дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні по справі докази, у їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Позивача та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Позивача.

Предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій, її збут та інше.

Концерн «Міські теплові мережі» діє на підставі статуту, який знаходиться у загальнодоступному місці на офіційному сайті Концерну «МТМ».

Відповідно до статуту підприємства основною метою діяльності Концерну «МТМ» є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Позивача та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Позивача.

Предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій, її збут та інше.

Відповідачу ОСОБА_1 з 27.10.2015 на праві приватної власності, належить нежитлове приміщення 150 у будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 155,40 кв. м, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 325883902, сформованою 15.03.2023.

Правовідносини між позивачем та відповідачем, як споживачем, в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Положенням про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Постановою Кабінету міністрів «Про затвердження правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії» № 830 від 21.08.2019 року (надалі Правила № 830), наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 року № 315 «Про затвердження «Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг» (надалі Методика № 315), та іншими нормативно-правовими актами України.

З 1 травня 2019 року введено в дію Закон України від 09.11.2017 N 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» (далі Закон), яким Закон України від 24 червня 2004 року № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги» визнано таким, що втратив чинність.

Предметом регулювання згідно Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року №2189 (далі Закон № 2189) є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Законом визначено, зокрема нову класифікацію житлово-комунальних послуг, нову систему взаємовідносин, що виникатимуть у процесі надання та споживання цих послуг, передбачено різні моделі договірних відносин у сфері комунальних послуг, а також визначено особливості укладання, зміни і припинення договорів про надання комунальних послуг у багатоквартирному будинку.

За приписами п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житловокомунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Частина 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначає обов`язки індивідуального споживача, серед яких в т.ч.: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом (п. 1); оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (п. 5); дотримуватися вимог житлового та містобудівного законодавства під час проведення ремонту чи реконструкції житла (іншого об`єкта нерухомого майна), не допускати порушення законних прав та інтересів інших учасників відносин у сфері житлово-комунальних послуг (п. 8).

Відповідно до статті 12 Закону надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Згідно розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону передбачено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.

Постановою КМУ №1022 від 08.09.2021 року внесено зміни до Правил № 830, у тому числі, щодо публічних договорів приєднання.

Відповідно до ч.5. ст.13 Закону, у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

У разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно із законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

02.10.2021 на офіційному веб-сайті Концерну «Міські теплові мережі» опубліковано типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.

Відповідно до п. п. 1, 2, 4 Договору цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.

Даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на сайті Концерну «Міські теплові мережі».

Отже, законодавством факт укладення вказаного договору пов`язується зі спливом 30-денного строку з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги, якщо протягом цього строку співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

Відповідно до ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, переведення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому законом надані відповідні пільги. Тобто внесення змін до публічного договору приєднання законодавством не допускається, оскільки вказане приведе до порушення прав інших суб`єктів імперативно визначених відносин.

Крім того, ч.6 ст. 633 ЦК України передбачено, що умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов`язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору є нікчемними.

У матеріалах справи відсутні докази того, що співвласники багатоквартирного будинку, в якому розташоване нежитлове приміщення відповідача, в період між 02.10.2021 і 01.11.2021 приймали рішення про вибір моделі договірних відносин або уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

Таким чином, в силу вимог вище наведених норм Закону № 2189, суд погоджується з доводами позивача і приходить до висновку про те, що між сторонами у цій справі договірні відносини врегульовані саме типовим індивідуальним договором № 72202131 від 01.11.2021 року про надання послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_2 .

У зв`язку з наведеним суд відхиляє доводи сторони відповідача щодо того, що позивач не укладав з відповідачем договору про постачання теплової енергії.

Не заслуговують на увагу й доводи сторони відповідача про те, що позивачем не було дотримано порядку публікації тексту типового індивідуального договору, оскільки, по-перше, відповідачем та його представником до матеріалів справи не було залучено жодного доказу на підтвердження такого ствердження, а по-друге, стороною відповідача не було надано доказів на підтвердження того, що конкретно відповідач зазнавав труднощів чи перешкод у питанні ознайомлення із змістом такого договору, опублікованого позивачем.

Крім того, КЦС ВС у своїй практиці розгляду цивільних справ у спорах щодо житлово-комунальних послуг неодноразово підтримував правову позицію, згідно якої факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Суд також зауважує, що відповідачем не було надано доказів на підтвердження того, чи був між сторонами укладений інший договір до змін у законодавстві і до укладення публічного договору з 01.11.2021.

Статтею 322 Цивільного кодексу України встановлено тягар утримання майна, а саме, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку в якому знаходиться приміщення відповідача підтверджується рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону відповідно до яких позивачем було розпочато і закінчено опалювальний сезон в м. Запоріжжі, знаходженням нежитлового приміщення відповідача у багатоквартирному житловому будинку.

Відповідач у своїх запереченнях не оспорював самого факту надходження до належного йому приміщення теплової енергії.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач є споживачем послуг з централізованого опалення за вище вказаною адресою та користувався послугами позивача.

Згідно пункту 31 Правил № 830 вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, а для багатоквартирних будинків, обладнаних системою автономного теплопостачання, як сума тарифів на виробництво та постачання теплової енергії.

У разі зміни (коригування) тарифу протягом строку дії договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію та не потребує внесення сторонами додаткових змін до договору.

Частиною 1 статті 9 Законом України «Про житлово-комунальні послуги» Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Система теплопостачання для здійснення покладених на неї завдань виконується з окремих технологічно пов`язаних частин, що складають систему централізованого постачання, включає сукупність взаємопов`язаних джерел теплової енергії (технічних елементів і пристроїв), призначених для передачі у приміщення необхідної кількості тепла та підтримання в них заданої температури повітряного середовища.

Об`єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку і житлових, і нежитлових приміщень, які є невід`ємною частиною житлового будинку. За рахунок теплопровідності, випромінювання і конвекції теплова енергія, що подається в житловий будинок через приєднану мережу розподіляється по всьому будинку по внутрішньобудинковій системі теплопостачання, що складається із стояків, нагрівальних елементів, а також іншого обладнання розташованого на цих мережах і поширюється не тільки від радіаторів, але й від інших елементів системи опалення (трубопроводи, стояки, підводки тощо). Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях. При цьому, відсутність окремих елементів системи опалення не означає відсутність споживання послуг з централізованого опалення.

Відповідно до визначення наведеного в Правилах №830 опалювана площа (об`єм) приміщення - загальна площа (об`єм) приміщення без урахування площі лоджій, балконів, терас; Відповідно до визначення, наведеного в Методиці № 315, опалюване приміщення - приміщення у будівлі/будинку, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання, та у якому забезпечується нормативна температура повітря.

Приміщення відповідача приєднане до внутрішньобудинкової системи житлового будинку.

Розподіл між споживачами загального обсягу спожитої комунальної послуги у будівлі/будинку за відповідний розрахунковий період (далі - розподіл) здійснюється з урахуванням показань вузлів комерційного та розподільного обліку (теплолічильників, лічильників холодної води, лічильників гарячої води), установлених як у приміщеннях, так і за їх межами, або приладів-розподілювачів теплової енергії, установлених на опалювальних приладах опалюваних приміщень, а в окремих випадках - розрахунково.

Відповідно до п. 24 Правил №830 - розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об`єму) приміщення споживача відповідно до «Методики розподілу».

Відповідно до Методики № 315 базою для розподілу загального обсягу спожитої теплової енергії у будівлі/будинку за відсутності приладів розподільного обліку теплової енергії є опалювана площа приміщень, зазначена у договорі про надання послуги з постачання теплової енергії.

Житловий будинок АДРЕСА_4 оснащений приладами комерційного обліку теплової енергії, відповідно обсяг спожитої у будівлі теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень визначається за показаннями вузлів комерційного обліку.

Згідно Методики №315 загальний обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення у кожному розрахунковому періоді розподіляється на потреби безпосередньо опалення житлових/нежитлових приміщень, забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення будівлі/будинку. Обсяг спожитої теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень у будівлі/будинку складається з обсягів:

- обсяги спожитої теплової енергії на опалення приміщень, визначений за показаннями вузлів розподільного обліку або приладів-розподілювачів теплової енергії;

- обсяги спожитої теплової енергії на опалення приміщень, донарахований до мінімальної частки середнього питомого споживання згідно з розділом VI Методики №315;

- обсяги спожитої теплової енергії на опалення приміщень, не оснащених вузлами розподільного обліку теплової енергії.

Відповідно до п. 3 ч.2 ст.10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» загальний обсяг теплової енергії (крім обсягу теплової енергії, витраченого на приготування гарячої води, забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також приміщень, де встановлені вузли розподільного обліку теплової енергії / прилади - розподілювачі теплової енергії) розподіляється між споживачами, приміщення / опалювальні прилади яких не оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії / приладами - розподілювачами теплової енергії, пропорційно до опалюваної площі (об`єму) таких споживачів.

Згідно пункту 32 Договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.

Пунктом 34 Договору вказано споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до положень ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідач не оспорював ані обсяг спожитої ним теплової енергії, ані правильність розрахунку заборгованості, наданого позивачем, а також не надав доказів внесення ним плати за спожиту теплову енергію протягом спірного періоду часу.

Таким чином, суд вважає доведеним, що позивач у період з 01.11.2021 по 29.02.2024 надав відповідачу послуги з постачання теплової енергії в нежитлове приміщення № 150 за адресою: АДРЕСА_1 . В зв`язку з тим, що відповідач не сплачує за надані послуги, за вказаний період виникла заборгованість в розмірі 118732,36 грн., що підтверджено відповідним розрахунком.

Частина 1 ст. 81 ЦПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Відповідачам надавався строк на надання до суду відзиву на позовну заяву і всіх доказів, які можливо доставити до суду, що підтверджують заперечення проти позову, але відзив до суду не надходив. Відповідачем не спростовано наданий Концерном «МТМ» розрахунок заборгованості, хоча такий процесуальний обов`язок передбачений ст. ст. 12, 13 ЦПК України.

Отже, перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості, суд визнає його правильним, а також враховує, що наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами, а також не надано альтернативного розрахунку.

Суд також відхиляє доводи сторони відповідача щодо того, що належне відповідачу нежитлове приміщення перебуває в оренді і використовується для здійснення підприємницької діяльності.

Так, відповідач не надав жодного доказу на підтвердження вказаного факту. Водночас позивач навів слушні доводи з приводу того, що у справі відсутні докази того, що саме відповідач здійснює підприємницьку діяльність, оскільки статус відповідача як підприємця припинено, а також невідомо, яка саме особа здійснює підприємницьку діяльність у цьому приміщенні. Відповідач не надала копії відповідного договору, через що суд позбавлений можливості надати оцінку правовідносинам між відповідачем та орендарем з приводу розподілу обов`язків щодо оплату комунальних послуг.

При цьому відповідач безпосередньо не стверджувала про те, що ця справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відтак, суд приходить до висновку, що у відносинах з позивачем відповідач діє як фізична особа власник нежитлового приміщення.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, оскільки позовні вимоги задоволені в повному обсязі, з відповідача на користь позивача також необхідно стягнути сплачений при поданні позову судовий збір у загальній сумі 2 422,40 грн.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 4,5,12, 81, 83, 89, 141, 259, 263-265, 268, 274 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ) на користь Концерну «Міські теплові мережі» (місцезнаходження: м. Запоріжжя, бул. Гвардійський б.137, ЄДРПОУ: 32121458, поточний рахунок НОМЕР_2 у Філії АТ «Укрексімбанк» у м. Києві, МФО банку 322313) суму грошової заборгованості за надану послугу з постачання теплової енергії за період з 01.11.2021 по 29.02.2024 у розмірі 118732,36 грн. (сто вісімнадцять тисяч сімсот тридцять дві гривні 36 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ) на користь Концерну «Міські теплові мережі» (місцезнаходження: м. Запоріжжя, вул. Героїв полку «Азов», буд. 137, ЄДРПОУ: 32121458, р/р НОМЕР_3 в ПАТ АБ «Укргазбанк», МФО 320478) судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Повний текст рішення складений 27.01.2025.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення постанови апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту рішення, а разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у справі, - протягом 30 днів з вручення копії рішення.

Суддя М.М. Мінаєв