Ухвала

від 27.01.2025 по справі 336/488/25

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

ЄУН: 336/488/25

Провадження №: 2-н/336/115/2025

УХВАЛА

Іменем України

27 січня 2025 року м. Запоріжжя

Суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Петренко Л.В.,

розглянувши матеріали справи №336/488/25 (номер провадження 2-н/336/115/25) подані, у порядку наказного провадження, за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Домкомфорт» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення заборгованості по оплаті послуги з управління багатоквартирним будинком з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2024 року у сумі 23546,32 грн. та витрат по сплаті судового збору, -

встановив:

16 січня 2025 року до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя звернувся представник ТОВ «Керуюча компанія «Домкомфорт» з заявою про видачу судового наказу до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення заборгованості по оплаті послуги з управління багатоквартирним будинком з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2024 року у сумі 23546,32 грн. та витрат по сплаті судового збору.

Розглянувши надані матеріали, суд вбачає правові підстави для відмови у видачі судового наказу, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.

Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір (ч. 2 ст. 161 ЦПК України).

Вимоги до форми та змісту заяви про видачу судового наказу викладені уст. 163 ЦПК України.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 165 Цивільного процесуального кодексу України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог ст. 163 цього Кодексу.

Згідно ст. 163 Цивільного процесуального кодексу України, заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником або його представником. У заяві повинно бути зазначено: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника; 3) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження; 4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; 5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

До заяви про видачу судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника, якщо заява підписана представником заявника; 3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; 4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

В обґрунтування своїх вимог представник заявника посилається на рішення № 424 від 30 серпня 2021 року про призначення управителя багатоквартирних будинків у м. Оріхів, договір № 40 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 01 вересня 2021 року, розрахунок заборгованості, розрахунок послуг, виключених з тарифу АДРЕСА_1 , інформація з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державне реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна станом на 25.01.2024 року, акт приймання передачі технічної документації на будинок, кошторис витрат на утримання будинку та прибудинкової території АДРЕСА_1 , виписка з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців, громадських формувань ТОВ «Керуюча компанія «Домкомфорт», статут та довіреність на представника.

В матеріалахсправи відсутнідокази того,що рішення№ 424від 30серпня 2021року пропризначення управителябагатоквартирних будинківу м.Оріхів доводилосядо відомаспіввласників багатоквартирногобудинку розташованого в АДРЕСА_1 .

Представник заявника просить стягнути з боржників заборгованість по оплаті послуги з управління багатоквартирним будинком.

Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року N 2189-VIII регулює відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг.

В статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» наведені терміни: зокрема: виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору (п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону); житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг (п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону); послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб`єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору (п. 12 ч. 1 ст. 1 Закону); управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб (п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону).

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавець комунальної послуги зобов`язаний готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором.

Статтею 163 ЦПК України передбачені вимоги до форми та змісту заяви про видачу судового наказу, зокрема, п. 3 ч. 3 ст. 163 ЦПК України визначено, що до заяви про видачу судового наказу додається копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості.

В матеріалах справи відсутній договір зі споживачем про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання.

Таким чином в порушення ст. 163 ЦПК України, заявником не надано до суду договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі з відповідачем, який свідчив би про те, що саме відповідач є споживачем послуг, та що саме з нього підлягає стягненню заборгованість за невиконання вимог договору.

Крім того, відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 163 ЦПК України, до заяви про видачу судового наказу додаються, інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів про надання таких послуг, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отримання таких послуг.

В порушення вимог п. 4 ч. 3 ст. 163 ЦПК України до заяви не надано доказів фактичного надання заявником відповідних послуг та отримання таких послуг відповідачем, зокрема актів виконаних робіт тощо.

Наказне провадження - один із видів проваджень цивільного судочинства, у якому без розгляду справи по суті на підставі безспірних вимог та доказів, поданих заявником, видається судовий наказ, згідно з яким з боржника стягуються грошові кошти.

Одними з характерних ознак наказного провадження є: спрощена, оскільки має місце «урізана» цивільна процесуальна форма: на нього не поширюються принципи гласності, усності, безпосередності, змагальності; не може бути пред`явлено зустрічний позов; урізана модель стадійності цивільного процесу: немає попереднього судового засідання, судового розгляду справи по суті; сторони не повідомляються про видачу судового наказу; судовий наказ видається за відсутності сторін та видача судового наказу здійснюється лише на підставі безспірних письмових доказів, поданих заявником.

Відповідно до роз`яснень п. 13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.12.2011 року N 14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» у разі заявлення вимоги про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів про надання таких послуг, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отримання таких послуг. Крім того, заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність розрахунків, а також застосування тарифів на відповідні послуги.

Відповідно до Узагальнення Верховного Суду України «Практики розгляду судами цивільних справ у наказному провадженні» поняття та характеристика письмової форми правочину регламентується нормами Цивільного кодексу України (далі-ЦК України). Суди по-різному розуміють зміст поняття «правочин, вчинений у письмовій формі». Деякі суди помилково вважають достатнім доказом наявності правочину будь-які письмові дані про наявність боргу. Правильною вбачається практика тих судів, що, передусім, вимагають надання заявником власне договору, підписаного сторонами. Трапляються випадки, коли власник (наймач) квартири або будинку фактично проживає у квартирі або будинку, споживає послуги з тепло-, водопостачання, водовідведення тощо, але письмового договору з ним постачальники цих послуг не укладали. Фактично заборгованість утворюється, але її не можна вважати такою, що ґрунтується на правочині, вчиненому у письмовій формі. Її розміри та підстави виникнення повинні встановлюватися судом у позовному провадженні. Тому суди в таких випадках правильно відмовляють у видачі судового наказу.

З наведеного вище вбачається, що в порушення вимог ст. 163 Цивільного процесуального кодексу України, заявником подано заяву про видачу судового наказу, без наявності копії договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості та без доказів фактичного надання заявником відповідних послуг та отримання таких послуг боржником.

Відтак, факт отримання послуг боржниками та розмір визначеної заявником заборгованості не є безспірним і має доводитись в порядку позовного провадження.

За вказаних обставин у видачі судового наказу про стягнення із ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Домкомфорт» заборгованості по оплаті послуги з управління багатоквартирним будинком з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2024 року у сумі 23546,32 грн., слід відмовити.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2ст. 165 ЦПК України, про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

Відповідно до ч. 2 ст. 164 ЦПК України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Керуючись статтями 160-167, 259-261, 353 ЦПК України, суддя-

постановив:

Відмовити у видачі судового наказу по справі №336/488/25 пр.2-н/336/115/25) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Домкомфорт» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення заборгованості по оплаті послуги з управління багатоквартирним будинком з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2024 року у сумі 23546,32 грн.

Роз`яснити заявнику, що відповідно до ч. 1 ст. 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя: