Ухвала

від 23.01.2025 по справі 463/138/25

ЛИЧАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №463/138/25

Провадження №1-кс/463/327/25

УХВАЛА

слідчого судді

23 січня 2025 року місто Львів

Слідча суддя Личаківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , представника ФОП ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 , розглянувши клопотання представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 про скасування арешту майна,

постановила:

Представник ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 11.12.2024 у справі №463/11397/24 (провадження №1-кс/463/9723/24) в межах кримінального провадження №62024140110002404 від 05.12.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 365, ч. 4 ст. 246 КК України, а саме на: транспортний засіб марки ВОЛЬВО реєстраційний номер НОМЕР_1 ; причіп марки КРОНЕ реєстраційний номер НОМЕР_2 ; деревину породи дуб у кількості 12 колод різних довжин та діаметрів - (згідно ТТН об`ємом 19,680 метрів кубічних); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 ; копію договору поставки номер 23/09 від 23.09.2024 на 1 арк; копію специфікації до вказаного договору поставки від 23.09.2024 на 1 арк; копію ТТН номер 25 від 18.11.2024 на 1 арк; копію видаткової накладної номер РН-00008 від 18.11.2024 на 1 арк.

В обґрунтування клопотання покликався на те, що ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 11.12.2024 у справі №463/11397/24 (провадження №1-кс/463/9723/24) №463/11397/24 (провадження №1-кс/463/9723/24) в межах кримінального провадження №62024140110002404 від 05.12.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 365, ч. 4 ст. 246 КК України накладено арешт на вищезгадане майно. Провівши системний аналіз даної ухвали дійшов висновку, що станом на сьогодні ухвала підлягає скасуванню, оскільки із моменту реєстрації як самого кримінального провадження так і з моменту накладення арешту на вищенаведене майно пройшов вже цілий місяць, якого було більш ніж достатньо для органу досудового розслідування саме для встановлення законності походження деревини, яка на думку органу досудового розслідування могла бути незаконно зрізана, тим більше за обставин того, що 11.12.2024 представник власника майна надав усі без виключення докази (письмові документи) законності набуття права власності на вказане майно, до яких орган досудового розслідування мав безпосередній прямий доступ та міг за вказаний час провести перевірку вказаних доказів. Натомість, розпочинаючи із 06.12.2024 року (дата огляду місця події), транспортний засіб ВОЛЬВО, д.н.з. НОМЕР_1 , причіп марки КРОНЕ, д.н.з. НОМЕР_2 , а тим більше деревина породи дуб у кількості 12 колод різних довжин та діаметрів - (згідно ТТН об?ємом 19,680 метрів кубічних), стоїть на необладнаному для стоянки та зберігання лісу місці, під відкритим небом, зазнає впливу атмосферних опадів (дощ, сніг, тощо), в результаті чого отримує пошкодження. У свою чергу, деревина породи дуб у кількості 12 колод різних довжин та діаметрів - (згідно ТН об?ємом 19,680 метрів кубічних), яка розміщена у причіпу одна на одній, кожного дня втрачає свої якісні та кількісні властивості, а відтак, вартість (ціну) самої деревини, оскільки тривале знаходження деревини одна на одній, має наслідком її «запарення», в результаті чого деревина тріскає, отримує різноманітні хвороби та перетворюється у непридатну для використання у господарській діяльності річ (за винятком дров). Тобто, в результаті накладеного арешту істотних збитків зазначає як власник транспортного засобу - ФОП ОСОБА_6 , так і власник деревини породи дуб - ТОВ «Ярко і ко». Зокрема, ФОП ОСОБА_7 будучи законним власником транспортного засобу та причіпу, належним чином зареєстрований як фізична особа - підприємець, основним видом діяльності якого є надання автотранспортних послуг, не може використовувати свою власність у здійсненні господарської діяльності, в останнього зриваються замовлення, а відтак, останній не отримує доходу від здійснення підприємницької діяльності, що має наслідком відсутність сплати обов?язкових податків і зборів, наповнення державного та місцевого бюджетів, які в умовах воєнного стану та військової агресії російської федерації проти України є вкрай необхідними для державного бюджету у країни. Більше того, не можливість використання своєї власності (транспортного засобу та причіпу) у господарській діяльності вже впродовж місяця, стало наслідком звільнення працівника, який працював на вказаному автомобілі, оскільки йому не має чим та за що платити заробітну плату, оскільки автомобіль не працює, і така ситуація з кожним днем тягне до банкрутства і самого ФОП ОСОБА_6 .

В той же час слідчий звертаючись із клопотання про накладення арешту на майно власником якого є ОСОБА_6 , не навів жодних обгрунтованих доводів про те, що накладення арешту на майно є необхідним з метою збереження речових доказів, оскільки, в порушення вимог КПК України, не доведена необхідність застосування саме такої забезпечувальної цілі кримінального провадження заходу, як арешт автомобіля з причіпом і не доведена наявність ризиків, передбачених ст. 170 КПК України. Більше того, стороною обвинувачення не було надано суду допустимих доказів, в розумінні ст. 86 КПК України, щодо того, що власник майна ОСОБА_6 має яке-небудь відношення до можливого кримінального правопорушення або, що саме ним вчинено інкриміноване можливе кримінальне правопорушення, тому відсутні підстави відповідальності даної особи за можливі незаконні дії третіх осіб. Тобто, накладений арешт на майно власника автомобіля та причіпу не враховує розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та призводить до негативних наслідків арешту майна. За таких обставин, вважаємо, що накладення арешту на автомобіль та причіп, які на праві власності належать ОСОБА_6 , та перебували під керуванням водія ОСОБА_8 без достатніх правових передумов для цього є порушенням майнового права особи, в чиєму володінні перебуває вказані транспортні засоби.

В судовому засіданні представник ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_5 підтримав подане клопотання про скасування арешту та просив його задовольнити з наведених у ньому підстав.

Слідчий ОСОБА_3 в судовому засіданні, клопотання заперечив. Вказав, що на даний час у кримінальному провадженні проводяться слідчо-розшукові дії, а обставини, які стали підставою для застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження і надалі продовжують існувати, а тому підстав для задоволення клопотання не вбачає.

Слідча суддя, заслухавши думку слідчого, оглянувши матеріали клопотання та матеріали кримінального провадження №62024140110002404 від 05.12.2024, дійшла висновку, що клопотання підлягає до задоволення частково, виходячи з наступного.

Слідчим суддею встановлено, що в провадженні Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62024140110002404 від 05 грудня 2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 365, ч. 4 ст. 246 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 19 листопада 2024 року близько 10 год. у відділення поліції №1 (м. Ківерці) поступило повідомлення про те, що на територію ПрАТ «ЦУМАНЬ», що за адресою: селище Цумань, вул. Грушевського, буд.7, заїхав вантажний автомобіль номерний знак НОМЕР_1 ; із причіпом р.н. НОМЕР_2 , який був завантажений деревиною породи «дуб» без наявних маркувань та документів про його легальне походження. Додатково директор ПрАТ «Цумань» повідомив про те, що між ПрАТ «Цумань» та підприємством перевізника ТОВ «Ярко і Ко» ніяких узгоджень про перевезення деревини укладено не було. Проведеними пошуковими заходами встановлено, що організатором протиправної схеми рубок, перевезення, зберігання та збуту деревини породи «дуб» на території Закарпатської, Львівської та Волинської областей являється директор і засновник ТОВ «Ярко і Ко» ОСОБА_9 . При перевірці документів на деревину було встановлено, що деревина не відповідає наданим документам. У вантажному автомобілі в ході огляду виявлено 12 колод породи «дуб», загальною кубомасою 22,65 м.куб., попередньо клас якості деревини «А» орієнтовною вартістю приблизно 2 мільйонів гривень. Водій вказаного транспортного засобу, пояснив, що місце розвантаження повинно було бути у селищі Смига, Рівненької області, а на дану територію заїхав помилково. Фактично, після проведення формального огляду вказаний вантажний автомобіль було переміщено на АЗС «ВОГ», яка розташована неподалік вказаного підприємства, та згідно оперативних даних поліцейським була надана вказівка автомобіль та вантаж не затримувати. Без явних причин автомобіль та вантаж утримувались на вказаній АЗС «ВОГ» до 22 години та у зв`язку із перебуванням неподалік керівника ПрАТ «Цумань» була переміщена на територію філії «Ківерцівське лісове господарство» ДП «Ліси України» у місто Ківерці, без складання документів про передачу на відповідальне зберігання, де вказаний автомобіль та вантаж перебував до 06 грудня 2024 року.

20 листопада 2024 року працівниками відділення поліції №1 (Ківерці) були внесені відомості у ЄРДР №12024030590001188 із завідомо невірною кримінально-правовою кваліфікацією ч. 1 ст. 198 КК України (придбання, отримання, зберігання чи збут майна, здобутого злочинним шляхом), при необхідності кваліфікації вказаних дій за ч. 4 ст. 246 КК України. В подальшому, у зв`язку з перевищенням працівниками поліції своїх повноважень, 28 листопада 2024 року судом постановлено ухвалу про відмову в арешті вилученого автомобіля та деревини.

06 грудня 2024 вантажний автомобіль номерний знак НОМЕР_1 із причіпом р.н. НОМЕР_2 , з завантаженою лісодеревиною породи «Дуб», виїхав з території філії «Ківерцівське лісове господарство» ДП «Ліси України», та на ділянці автодороги між населеними пунктами м. Ківерці та смт. Цумань Луцького району Волинської області, проведено огляд місця події, під час якого виявлено та вилучено речі, документи та майно, а саме: транспортний засіб марки «ВОЛЬВО» реєстраційний номер НОМЕР_1 ; причіп марки «КРОНЕ» реєстраційний номер НОМЕР_2 ; деревина породи дуб у кількості 12 колод різних довжин та діаметрів - (згідно ТТН об`ємом 19,680 метрів кубічних); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 ; копію договору поставки номер 23/09 від 23.09.2024 на 1 арк; копію специфікації до вказаного договору поставки від 23.09.2024 на 1 арк; копію ТТН номер 25 від 18.11.2024 на 1 арк; копію видаткової накладної номер РН-00008 від 18.11.2024 на 1 арк.

Факт проведення огляду місця події стверджується долученою до матеріалів клопотання копією протоколу огляду місця події від 06 грудня 2024 року.

Речі, документи та майно, вилучені в ході проведення огляду місця події постановою слідчого від 09 грудня 2024 року визнано речовими доказами по справі.

09 грудня 2024 року старший слідчий Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно тимчасово вилучене у ході проведення огляду місця події 06 грудня 2024 року.

Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 11 грудня 2024 клопотання задоволено та накладено арешт на речі, документи та майно, виявлені та вилучені у ході проведення огляду 06.12.2024, зокрема, на: транспортний засіб марки «ВОЛЬВО» реєстраційний номер НОМЕР_1 ; причіп марки «КРОНЕ» реєстраційний номер НОМЕР_2 ; деревина породи дуб у кількості 12 колод різних довжин та діаметрів - (згідно ТТН об`ємом 19,680 метрів кубічних); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 ; копію договору поставки номер 23/09 від 23.09.2024 на 1 арк; копію специфікації до вказаного договору поставки від 23.09.2024 на 1 арк; копію ТТН номер 25 від 18.11.2024 на 1 арк; копію видаткової накладної номер РН-00008 від 18.11.2024 на 1 арк.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження

Положення ч. 3 ст. 132 КПК України встановлюють те, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Як зазначено вище, згідно ч.ч. 1, 2, 3, 4, 10 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації;3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

У випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Отже, аналіз наведених положень свідчить про те, що арешт може бути застосований на майно особи, яка не має процесуального статусу підозрюваного у кримінальному провадженні.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

У свою чергу ч. 1 ст. 98 КПК України імперативно встановлює вичерпний перелік критеріїв, яким мають відповідати докази у відповідному кримінальному провадженні.

При цьому, наявність формально винесеної постанови про визнання речових доказів (яка містить опис установлених органом досудового розслідування обставин вчинення кримінального правопорушення та виклад дослівно змісту ст. 98 КПК України, без обгрунтування, за якими з критеріїв цієї норми вилучені речі та предмети визнано речовим доказом), не виправдовує мету накладення арешту. Тобто вказана згадана постанова є лише процесуальним рішенням слідчого або прокурора та не є доказом у розумінні ст. 99 КПК України.

Такий висновок зробила ВП Верховного Суду в постанова від 25 березня 2021 року у справі № 11-410сап20).

Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З аналізу даної норми КПК України вбачається, що така передбачає можливість скасування арешту майна виключно у двох випадках: якщо буде доведено, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

При розгляді клопотання слідчим суддею встановлено, що арешт ініціювався з метою забезпечення збереження речових доказів.

В клопотанні про скасування арешту майна сторона власника майна зазначила, що транспортний засіб, причіп та реєстраційні документи на них, які тимчасово вилучив слідчий є власністю третіх осіб, котрі надавали послуги перевезення (поставки) продукції на договірній основі.

Слідчим суддею досліджено долучені документи на підтвердження зазначених обставин, з яких встановлено наступне.

Так, слідчою суддею встановлено, що досудове розслідування кримінального провадження №62024140110002404 від 05 грудня 2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 365, ч. 4 ст. 246 КК України здійснюється першочергово за фактом: «Працівниками правоохоронного органу внаслідок перевищення службових повноважень заподіяно тяжкі наслідки. В ході досудового розслідування кримінального провадження за ч. 3 ст. 365 КК України встановлено факт незаконного перевезення, зберігання та збуту незаконно зрубаних дерев, що заподіяло тяжку шкоду».

З доводів органу досудового розслідування встановлено, що фактично має місце протиправна схема рубок, перевезення, зберігання та збуту деревини породи «дуб» на території Закарпатської, Львівської та Волинської областей. До такої схеми може мати відношення директор і засновник ТОВ «Ярко і Ко» ОСОБА_9 . При цьому, вказані обставини мають бути перевірені та встановлені в ході досудового розслідування. Про залучення до згаданої схеми конкретних суб`єктів господарювання, які надають послуги з перевезення мова не йде.

Разом з тим, як вбачається із досліджених в судовому засіданні матеріалів клопотання та доказів, між ТОВ «Ярко і Ко» та ТОВ «Західна трейдингова компанія» укладено договір поставки №23/09 від 23.09.2024 на строк до 31.12.2025, у відповідності до якого товариство зобов`язалося поставляти партіями лісосировину та заготовку для виготовлення шпону в загальній кількості 3000 куб.м.

14.11.2024 від ТОВ «Західна трейдингова компанія» на адресу ТОВ «Ярко і Ко» надійшла комерційна пропозиція про придбання лісосировини, породи дуб, якості Ф1 та Ф2, діаметром не менше 40 см, в кількості 40,0 куб.м., та яку потрібно було доставити за адресою: вул. Заводська, 1, смт. Смига Дубенського району Рівненської області.

В подальшому між сторонами було погоджено про поставку даної кількості лісосировини шляхом підписання специфікацій до договору поставки №23/09 від 23.09.2024.

Дану лісосировину ТОВ «Ярко і Ко» придбало у ТОВ «Форест-Яр» на підставі договору поставки №2/01 від 02.02.2024, видаткових накладних №PH-0000056 від 18.11.2024 та №PH-0000057 від 18.11.2024.

Товариством було замовлено у перевізників шляхом укладення договорів-заявок два автомобілі (місткість одного автомобіля орієнтовно 20,0 куб.м.) на завантаження на склад підприємства, на якому знаходилася лісосировина необхідної кількості та якості, за адресою: Закарпатська область, місто Мукачево, вулиця Латорична, 4 з ФОП ОСОБА_6 - договір-заявка №4/11-24 від 18.11.2024 року.

Зокрема, 18.11.2024 року між ТОВ «Ярко і Ко» з однієї сторони та ФОП ОСОБА_6 з другої сторони, було укладено договір-заявку №4/11-24 про надання транспортних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом (транспортний засіб марки ВОЛЬВО реєстраційний номер НОМЕР_1 ; причіп марки КРОНЕ реєстраційний номер НОМЕР_2 , власником яких відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 є ОСОБА_6 ) по території України, відповідно до умов якого вбачається те, що адресою розвантаження є: Рівненська область, Дубенський район, смт. Смига, вул. Заводська, 1. Після завантаження даного автотранспорту лісосировиною та отримання пакету необхідних супровідних документів, транспорт вирушив до місця доставки, яке вказане було в товарно-транспортній накладній, а саме місце розвантаження: вул. Заводська, 1, смт. Смига Дубенського району Рівненської області.

Зокрема, відповідно до товарно-транспортної накладної №25 від 18.11.2024 року вбачається те, що пунктом розвантаження є: Рівненська область, Дубенський район, смт. Смига, вул. Заводська, 1, а вантажовідправником є ТОВ «Ярко і ко».

Натомість, вантажоодержувачем є ТОВ «Західна трейдингова компанія» (Волинська область, Луцький район, смт. Цумань, вул. Грушевського, 7).

Разом з тим, автомобіль, власником якого є ФОП ОСОБА_6 , за адресою розвантаження згідно договору-заявки від 18.11.2024 року та ТТН №25 від 18.11.2024 року, не прибув через людську помилку водія, який приїхав не за адресою розвантаження (Рівненська область, Дубенський район, смт. Смига, вул. Заводська, 1), а за юридичною адресою Покупця ТОВ «Західна трейдингова компанія» (Волинська область, Луцький район, смт. Цумань, вул. Грушевського, 7).

Проаналізувавши надані документи слідча суддя погоджується, що в даному випадку могла мати місце виключно людська помилка, відповідальність за яку згідно п. 10 договору - заявки №4/11-24 від 18.11.2024 року несе саме перевізник - ФОП ОСОБА_6 .

Щодо невідповідності кількості лісодеревини, яка знаходилася на автомобілі з кількістю, вказаною в специфікації до договору поставки №23/09 від 23.09.2024, товарно-транспортній накладній, видатковій накладній ТОВ «Ярко і Ко», про що вказує слідчий в обґрунтування заявленого клопотання про арешт майна, суд зазначає наступне.

З досліджених в судовому засіданні письмових доказів встановлено, що кількість деревини, яка знаходиться в напівпричіпі не відповідає наданим документам, а саме в ТТН №25 від 18.11.2024, де зазначено, що загальна кількість деревини становить 19,68 куб.м., а при замірах було встановлено, що кубомаса складає 22,68 куб.м. Також, в отриманій документі специфікації від 18.11.2024 зазначено, що кількість колод становить 13 штук, а в ході проведення огляду місця події виявлено колоди в кількості 12 штук.

Враховуючи пояснення представника власника майна, а також, аналізуючи подані товарні документи, судом встановлено, що всі 12 колод містять бирки, які відповідають номерам бирок, які зазначені в специфікації, відсутність однієї колоди, а також не відповідність об`єму лісодеревини не може свідчити про завідомо одержання зазначеної деревини кримінально протиправним шляхом.

Крім цього, представник надав суду документи, що підтверджують законність походження деревини. А саме, з аукціонних свідоцтв вбачається, що ТОВ «Форест-Яр» та ТОВ «Ярко і Ко» є регулярними учасниками аукціонів на яких реалізовується необроблена лісодеревина.

З наданих товаротранспортних накладних (ліс) вбачається, що дана придбана на аукціонах деревина отримується та оприбутковується на майданчиках зазначених товариств.

Окрему увагу органу досудового розслідування слідча суддя вважає акцентувати на тому, що 19.11.2024 року, вищевказана деревина слідчим СВ ВП №1 (м. Ківерці) Луцького РУП ГУНП у Волинській області за погодженням прокурора Ківерцівського відділу Луцької окружної прокуратури вже була тимчасово вилучена, у зв?язку з досудовим розслідуванням кримінального провадження внесеного до ЄРДР за 12024030590001188 від 20.11.2024 року ( та ж деревина, на яку накладено арешт ухвалою суду від 11.12.2024 року). В подальшому слідчий звернувся з клопотанням до Ківерцівського районного суду Волинської області про накладення арешту на тимчасово вилучене майно: транспортний засіб «Volvo», д.н.з. НОМЕР_1 , причіп марки «Krone», д.н.3. НОМЕР_2 , в якому міститься 12 колод породи «Дуб».

Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 27.11.2024 року у справі №158/3540/24 (яка набрала законної сили, оскільки залишена без змін ухвалою Волинського апеляційного суду), в задоволенні клопотання слідчого СВ ВП №1 (м. Ківерці) Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_10 за погодженням прокурора Ківерцівського відділу Луцької окружної прокуратури ОСОБА_11 про накладення арешту на майно, у зв?язку з досудовим розслідуванням кримінального провадження внесеного до ЄРДР за 12024030590001188 від 20.11.2024 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 198 КК України, відмовлено.

Тобто, Ківерцівським районним судом Волинської області та Волинським апеляційним судом досліджувалося питання походження даної деревини та законність її перебування у власності товариства. Таким чином, дані обставини вже встановлені в інших судах та вказані в судових рішеннях, які набрали законної сили.

Згідно з п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства віднесено обов?язковість судового рішення. Частиною 2 ст. 129-1 Конституції України визначено позитивний обов?язок держави забезпечити виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

06.12.2024 року слідчим СВ ВП №1 (м. Ківерці) Луцького РУП ГУНП у Волинській області ТОВ «Ярко і ко» було повернуто тимчасовано вилучене майно з місця, де воно зберігалося - території ДП «Ківерцівський держлісгосп».

Незважаючи на вказане, автомобіль з деревиною проїхав менше 1 кілометра, був зупинений працівниками поліції з якими був слідчий в ОВС Третього слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, який знову вилучив автомобіль з деревиною.

Також слід заначити, що в даному конкретному випадку, з урахуванням вище встановлених обставин, органом досудового розслідування не аргументовано, які саме факти та обставини, що мають значення для даного кримінального провадження та підлягають доказуванню, можуть доводитись за рахунок вилученого транспортного засобу та причіпу та реєстраційних документів на них.

Так, постановою слідчого від 16.12.2024 в кримінальному провадженні призначено виключно товарознавчу експертизу, об`єктом якої є виключно вилучена деревина.

Органом досудового розслідування не наведено жодних слідчих дій, об`єктом чи предметом яких би був вилучений транспортний засіб, причіп чи реєстраційні документ на них.

Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, головним обов`язком слідчого судді є здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Саме, тому, слідчий суддя вважає за необхідне здійснити перевірку наявності/відсутності й інших підстав (визначених ст. 170 КПК України) для продовження застосування заходу забезпечення кримінально провадження у вигляді арешту.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини 1 статті 96-2 Кримінального кодексу України.

Відповідно до пунктів 1-4 частини 1 статті 96-2 Кримінального кодексу України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: 1) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави; 4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Натомість, такі підстави слідчим суддею під час розгляду клопотання не встановлені.

Що стосується відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, як правової підстави для накладення арешту майна, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Слідчим суддею не встановлено, що ОСОБА_6 в силу закону може нести цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) інших осіб. А також, в даному кримінальному провадженні відсутня шкода, яка завдана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

З врахуванням даних обставин та аргументів відсутні правові підстави для застосування арешту транспортного засобу, причіпу чи реєстраційних документів на них з метою забезпечення обставин, зазначених в ч. 2 ст.170 КПК України відсутні.

Слід відзначити, що орган досудового розслідування не навів у процесі провадження за цим клопотанням належних доводів щодо необхідності подальшого застосування такого обмеження щодо автомобіля причіпа та реєстраційних документів на них власника.

Заслуговує на увагу й той факт, в результаті накладеного арешту істотних збитків зазначає власник транспортного засобу - ФОП ОСОБА_6 .

Зокрема, ФОП ОСОБА_7 будучи законним власником транспортного засобу та причіпу, належним чином зареєстрований як фізична особа - підприємець, основним видом діяльності якого є надання автотранспортних послуг, не може використовувати свою власність у здійсненні господарської діяльності, залучати її до виконання послуг перевезення, а відтак, останній не отримує доходу від здійснення підприємницької діяльності, що має наслідком відсутність сплати обов`язкових податків і зборів, наповнення державного та місцевого бюджетів, які в умовах воєнного стану та військової агресії російської федерації проти України є вкрай необхідними для державного бюджету у країни. Більше того, не можливість використання своєї власності (транспортного засобу та причіпу) у господарській діяльності вже на вже двох місяців (фактично з 19.11), стало наслідком звільнення працівника, який працював на вказаному автомобілі, оскільки йому не має чим та за що платити заробітну плату, оскільки автомобіль не працює, і така ситуація з кожним днем тягне погіршення фінансових результатів і самого ФОП ОСОБА_6 .

Відповідно до положень ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно ч. 1 ст. 9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Як наведено вище, згідно ч. 1 ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Крім того, слідчим суддею враховуються наступні положення.

Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Оцінюючи обґрунтованість клопотання, враховуючи функції і повноваження слідчого судді визначених п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, відповідно до яких, слідчий суддя, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Європейським судом з прав людини у справі "Смирнов проти України" було висловлено правову позицію про те, що під час вирішення питання щодо можливості утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом і правомірною метою, а з іншого вимагати охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою в кожному випадку має бути очевидна істотна причина.

У справі «Свіргунець проти України» ЄСПЛ навів висновки про те, що будь-яке втручання в мирне володіння майном має супроводжуватися процесуальними гарантіями, які надають відповідній фізичній чи юридичній особі обґрунтовану можливість звернутися зі своєю справою до компетентних органів державної влади для ефективного оскарження заходів, які становлять втручання у права, гарантовані цим положенням. Під час оцінки дотримання цієї умови необхідно здійснити комплексний розгляд відповідних судових та адміністративних процедур.

Об`єктом судового контролю слідчого судді, серед іншого, є оцінка того, чи відповідні процесуальні дії не мають характер надмірного втручання у право власності володільця майна.

При розгляді даного клопотання, не можна залишити поза увагою і те, що застосовуючи відповідні обмеження, орган досудового розслідування, повинен перевірити і довести те, що вилучене майно відповідає критеріям, визначеним у статті 98 КПК України, чого у даній справі зроблено не було, адже слідчому судді не надано жодних доказів на підтвердження того, що вилучене майно (грошові кошти) має доказове значення у кримінальному провадженні.

Така позиція органу досудового розслідування, за переконанням слідчого судді, не може бути залишеною без належної процедури судового контролю, зокрема в частині наявності законних підстав для обмеження права власності, який гарантовано статтею 16 КПК України.

У рішенні ЄСПЛ від 2.11.2006 у справі «Волохи проти України», серед іншого, Суд прийшов до висновку про те, що верховенство права між іншим (inter alia) передбачає, що втручання органів виконавчої влади у права осіб має підлягати ефективному контролю, який зазвичай має здійснюватися судовим органом, щонайменше як останньою інстанцією, оскільки судовий контроль дає найбільші гарантії незалежності, безсторонності та здійснення належного провадження.

Наведена справа стосувалася оцінки питання втручання в приватне життя, а отже таку позицію можна вважати дотичною і до питання вилучення майна в кримінальному провадженні.

Крім того, норми ч. 2 ст. 19 Конституції України, вказують на те, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином виходячи з наведених вище доводів та мотивів, приходжу до висновку, що подальше обмеження власника у праві використання та володіння власним майном (транспортним засобом, причіпом чи реєстраційними документами на них), суперечить вищенаведеним положенням Конституції України, КПК України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

А відтак інші доводи сторін не аналізуються судом та не спростовуються, оскільки на висновки слідчої судді про наявність підстав для часткового задоволення клопотаннч не впливають.

Враховуючи вищенаведені доводи та мотиви, приходжу до висновку про наявність законних підстав для задоволення клопотання в цій частині та необхідності скасування арешту на: транспортний засіб марки ВОЛЬВО реєстраційний номер НОМЕР_1 ; причіп марки КРОНЕ реєстраційний номер НОМЕР_2 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , які вилучені у ході проведення 06.12.2024 огляду місця події у кримінальному провадженні №62024140110002404 від 05.12.2024.

Що стосується вимоги про скасування арешту на деревину породи дуб у кількості 12 колод різних довжин та діаметрів - (згідно ТТН об`ємом 19,680 метрів кубічних); копію договору поставки номер 23/09 від 23.09.2024 на 1 арк; копію специфікації до вказаного договору поставки від 23.09.2024 на 1 арк; копію ТТН номер 25 від 18.11.2024 на 1 арк; копію видаткової накладної номер РН-00008 від 18.11.2024 на 1 арк, то слідча суддя вважає такі без підставними, а відповідно такими що до задоволення не підлягають.

Так, слідчою суддею встановлено, що ОСОБА_6 не є ані власником, ані володільцем згаданого майна. Більше того, власник згаданого майна самостійно звернувся із клопотанням про скасування арешту майна та таке перебуває на розгляді слідчої судді.

Ухвали слідчого судді про відмову в скасуванні арешту майна, і про повне або часткове скасування арешту майна відповідно до положень п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК України у взаємозв`язку зі статтями 170, 173, 174 КПК України апеляційному оскарженню не підлягають.

Такий висновок зробила об`єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду в постанова ОП ККС від 20 травня 2024 року у справі № 712/191/23 (провадження № 51-3208кмо23)

Керуючись ст. 16, 100, 170-174 КПК України, слідча суддя

постановила:

Клопотання представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 про скасування арешту майна задовольнити частково.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 11.12.2024 у справі №463/11397/24 (провадження №1-кс/463/9723/24) в межах кримінального провадження №62024140110002404 від 05.12.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 365, ч. 4 ст. 246 КК України, а саме на: транспортний засіб марки ВОЛЬВО реєстраційний номер НОМЕР_1 ; причіп марки КРОНЕ реєстраційний номер НОМЕР_2 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , які вилучені у ході проведення 06.12.2024 огляду місця події у кримінальному провадженні №62024140110002404 від 05.12.2024.

Повернути транспортний засіб марки ВОЛЬВО реєстраційний номер НОМЕР_1 ; причіп марки КРОНЕ реєстраційний номер НОМЕР_2 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , які вилучені у ході проведення 06.12.2024 огляду місця події у кримінальному провадженні №62024140110002404 від 05.12.2024 - ОСОБА_6 .

В решті вимог клопотання відмовити.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали буде оголошено 27 січня 2025 року о 12 год. 55 хв.

Слідча суддя ОСОБА_1