Ухвала

від 27.02.2024 по справі 679/1733/23

НЕТІШИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/679/151/2024

Справа № 679/1733/23

У Х В А Л А

27 лютого 2024 року місто Нетішин

Нетішинський міський суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Грибанової Л.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Бражук Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Нетішинського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (ДП «НАЕК «Енергоатом»), в особі Відокремленого підрозділу «Хмельницька атомна електрична станція» (ВП «ХАЕС»), правонаступником якого є Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (АТ «НАЕК «Енергоатом»), в особі філії «Відокремлений підрозділ «Хмельницька атомна електрична станція» (філії ВП «ХАЕС»), про визнання незаконним наказу про звільнення та поновлення на роботі,

встановив:

28 грудня 2023 року до Нетішинського міського суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ДП «НАЕК «Енергоатом», в особі ВП «ХАЕС», про визнання незаконним наказу про звільнення та поновлення на роботі.

29 грудня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ДП «НАЕК «Енергоатом», в особі ВП «ХАЕС», про визнання незаконним наказу про звільнення та поновлення на роботі, відповідно до Ухвали Нетішинського міського суду від 29 грудня 2023 року (а.с.21), відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, з призначенням судового засідання.

27 лютого 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ДП «НАЕК «Енергоатом», в особі ВП «ХАЕС», про визнання незаконним наказу про звільнення та поновлення на роботі, відповідно до Ухвали Нетішинського міського суду від 27 лютого 2024 року, замінено відповідача, а саме, ДП «НАЕК «Енергоатом», в особі ВП «ХАЕС», його правонаступником АТ «НАЕК «Енергоатом», в особі філії «ВП «ХАЕС».

24 січня 2024 року позивач ОСОБА_1 надала до суду заяву щодо доповнення позовних вимог та уточнення предмета позову (вх. №463/24 від 24 січня 2024 року (а.с.174-175,176), в обґрунтування зазначила, що звертаючись до суду з позовом 28 грудня 2023 року про визнання незаконним наказу про звільнення та поновлення на роботі, з боку позивача ОСОБА_1 не було зазначено позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки, довідку про середньомісячну та середньоденну заробітну плату було отримано лише 29 грудня 2023 року, отже, наразі виникла потреба в уточненні позовних вимог, а саме, щодо стягнення з відповідача ДП «НАЕК «Енергоатом», в особі ВП «ХАЕС», середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 2573 гривні 31 копійка за кожен день вимушеного прогулу, починаючи з 02 грудня 2023 року по день фактичного виходу на роботу, виходячи із розміру середньомісячної заробітної плати позивача ОСОБА_1 , що складає 56612 гривень 91 копійка, та розміру середньоденного заробітку позивача ОСОБА_1 , що складає 2573 гривні 31 копійка, про що зазначено у довідці №576 від 28 грудня 2023 року, а також, із розрахунку, що на час подання позову розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу становить 97785 гривень78 копійок (38 роб. днів х 2573 гривні 31 копійка).

Так, суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом, дотримуючись завдань та основних засад цивільного судочинства, якими є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, і судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників судового процесу.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ст.4 ЦПК України), що, окрім того, закріплено у ст.16 ЦК України, за приписами якої кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Тож, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваними судом у передбачених ЦПК України випадках, і учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст.13 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, при цьому, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України, при цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, і доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст.ст. 12, 81 ЦПК України).

Відповідно до ст.49 ч.3 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви, при цьому, у справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Таким чином, суд, приймаючи до уваги, що доповнення позовних вимог та уточнення предмета позову означає конкретизацію та деталізацію певних вже заявлених матеріально-правових вимог, з якими позивач звернувся до суду, не змінюючи підстав позову, на яких ґрунтуються заявлені вимоги та які становлять обставини, що саме і обґрунтовують вимоги позивача щодо захисту свого права та охоронюваного законом інтересу, вважає за можливе задовольнити заяву позивача ОСОБА_1 про заміну предмету позову в частині доповнення позовних вимог вимогою про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до АТ «НАЕК «Енергоатом», в особі філії «ВП «ХАЕС», про визнання незаконним наказу про звільнення та поновлення на роботі, оскільки, за приписами ст.255 ч.2 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік, при цьому, середній заробіток працівника визначається, згідно до ст.27 Закону України «Про оплату праці», за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою КМ України №100 від 08 лютого 1995 року, зі змісту якого вбачається, що середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, дню звільнення працівника з роботи, що, за визначених обставин, в повній мірі буде сприяти реалізації прав сторони позивача та належному здійсненню захисту порушених прав, а також, буде відповідати ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка закріплює право на справедливий суд, та, на переконання суду, забезпечить дотримання правової мети звернення особи до суду, адже завдання цивільного судочинства ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 49 ЦПК України, суд,

постановив:

Заяву позивача ОСОБА_1 про заміну предмету позову в частині доповнення позовних вимог вимогою про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до АТ «НАЕК «Енергоатом», в особі філії «ВП «ХАЕС», про визнання незаконним наказу про звільнення та поновлення на роботі, задовольнити, прийнявши останню до розгляду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя