Постанова

від 14.01.2025 по справі 734/4761/24

КОЗЕЛЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 3/734/32/25 Справа № 734/4761/24

ПОСТАНОВА

іменем України

14 січня 2025 року селище Козелець

Козелецький районний суд Чернігівської області під головуванням судді Бараненка С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в с-щі Козелець справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Управління патрульної поліції в Чернігівській області відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 5 ст. 126 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В:

15.10.2024 року о 21 год. 11 хв. в Чернігівській області, Чернігівському районі, с. Кіпті, дорога М01, 98 км, водій ОСОБА_1 керуючи ТЗ Volkswagen Vento, д.н.з. НОМЕР_1 , не мав посвідчення водія на право керування ТЗ відповідної категорії, чим вчинив дане правопорушення повторно протягом року, що підтверджується постановою від 03.11.2023 року, чим порушив п. 2.1а ПДР України за що відповідальність передбачена ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що діяв у стані крайньої необхідності, що підтверджується заявою командира в/ч НОМЕР_2 .

Суд, заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до наступних висновків.

Управлінням патрульної поліції в Чернігівській області на підтвердження винуватості ОСОБА_1 надано наступні докази: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 151527 від 15.10.2024; копію постанови про накладення адміністративного стягнення по постанові про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 381731 від 06.11.2023 року за ч. 2 ст. 126 КУпАП; довідку старшого інспектора ВАП УПП в Чернігівській області Тетяни БОЙКО від 16.10.2024 року про те, що гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оримував посвідчення водія категорії «С»; реєстраційну картку ТЗ Volkswagen Vento, д.н.з. НОМЕР_1 , відповідно до якої власником ТЗ є ОСОБА_2 ; диск з відеозаписом до протоколу про адміністративне правопорушення.

Так, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення відповідно до статті 245 КУпАП є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи з дотриманням процесуальної форми її розгляду.

Відповідно до п. 2.1а Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями), водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Адміністративним правопорушенням, згідно ч. 5 ст. 126 КУпАП, визнається повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.

Частина друга статті 126 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування транспортними засобами.

Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа), оцінює докази за своїми внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно до ст. 17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.

У ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1 діяв в стані крайньої необхідності, що виключає адміністративну відповідальність.

Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що останній проходить військову службу у в/ч НОМЕР_2 з 15 травня 2023 року по теперішній час на посаді водія-електрика радіолокаційного відділення військової частини НОМЕР_2 , в званні солдат. До виконання службових обов`язків ставиться сумлінно накази керівництва виконує вчасно та бездоганно. На даний час солдат ОСОБА_1 виконує бойові (спеціальні) завдання в складі зведеного підрозділу в польових умовах, з метою виявлення, супроводження та видачі радіолокаційної інформації про противника на вищий командний пункт, для подальшого його знищення. Забезпечення даного підрозділу пально-мастильними матеріалами та продовольством відбувається шляхом підвезення з пункту постійної дислокації в/ч НОМЕР_2 або самостійно на особистому транспорті. Так і було 15.10.2024 року, що солдат ОСОБА_1 приїхав на особистому транспорті в пункт постійної дислокації в/ч НОМЕР_2 для передачі та відпрацювання звідної документації, а на зворотному напряму він отримав продукти і виїхав до зведеного підрозділу, що підтверджується заявою командира в/ч НОМЕР_2 .

Факт того, що ОСОБА_1 діяв в стані крайньої необхідності, повністю доведений дослідженими в суді доказами у справі, що ретельно перевірені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності, зокрема його усними поясненнями та іншими матеріалами справи.

Відповідно до ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

У разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознак вини.

Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Якщо загроза охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинено у стані крайньої необхідності. На це прямо вказують слова тексту статті «для усунення небезпеки, яка загрожує».

Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов`язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.

Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов`язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається.

Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об`єктивний, так і суб`єктивний критерії, проте визначальним має бути об`єктивний критерій.

Підставою крайньої необхідності є небезпека інтересам, які охороняються адміністративним законодавством. Ця небезпека може бути викликана: 1) протиправними діями людини; 2) діями тварин; 3) природними явищами; 4) джерелом підвищеної небезпеки (технічними та транспортними засобами) тощо. Крім того, крайню необхідність можна визнати правомірною лише при наступних обставинах (ознаках): небезпека не може бути усунена іншим шляхом, окрім як заподіяння шкоди, тобто крайня необхідність є єдиним засобом захисту від небезпечних дій; при крайній необхідності шкода завдається не джерелу небезпеки, а інтересам третіх осіб; шкода, яка заподіюється при крайній необхідності, повинна бути меншою, ніж та, яка попереджена.

Обставини справи свідчать про те, що дії, які вчинив ОСОБА_1 були необхідними в даній ситуації, і були спрямовані на забезпечення підрозділу військової частини продовольством та на передачу, відпрацювання звідної документації, а тому суд вважає дії останнього виправданими та такими, що були необхідними в даній ситуації, і були спрямовані на виконання спеціального завдання в умовах воєнного стану.

За приписами п. 4 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин - вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони.

Враховуючи встановлення того факту, що ОСОБА_1 діяв у стані крайньої необхідності, що виключає адміністративну відповідальність, суд приходить до висновку про закриття провадження у справі на підставі п. 4 ст. 247 КУпАП.

Керуючись ст. 18, 247, 280, 283, 284 КУпАП, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

справу про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі п. 4 ст. 247 КУпАП, - закрити, у зв`язку з вчиненням дії особою в стані крайньої необхідності.

Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга подається до Чернігівського апеляційного суду через Козелецький районний суд Чернігівської області.

Постанова у повному обсязі виготовлена 17 січня 2025 року.

Суддя Козелецького районного суду

Чернігівської області Сергій БАРАНЕНКО