Постанова

від 22.01.2025 по справі 916/4956/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2025 рокум. ОдесаСправа № 916/4956/24м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №6

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів: Діброви Г.І.,

Ярош А.І.,

секретар судового засідання Полінецька В.С.,

за участю представників учасників судового процесу:

від ТОВ "БІОЕНЕРДЖІ-ВІННИЦЯ": Жук Ю.В., за ордером;

від РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях: Басюк Т.В., самопредставництво;

від ДП «Одеський МТП»: не з`явився;

від ТОВ ЗПК ІНЗЕРНОЕКСПОРТ: Фомін А.І., за ордером;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та Товариства з обмеженою відповідальністю ЗЕРНОВИЙ ПЕРЕВАНТАЖНИЙ КОМПЛЕКС ІНЗЕРНОЕКСПОРТ

на ухвалу Господарського суду Одеської області про забезпечення позову

від 15 листопада 2024 року (повний текст складено 18.11.2024)

у справі № 916/4956/24

за заявою: ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БІОЕНЕРДЖІ-ВІННИЦЯ" (до подання позову) від 08.11.2024 за вх.№4-94/24, доповненої та уточненої заявою від 15.11.2024 за вх.№ 41275/24

до: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

- Державного підприємства Одеський морський торговельний порт,

- Товариства з обмеженою відповідальністю ЗЕРНОВИЙ ПЕРЕВАНТАЖНИЙ КОМПЛЕКС ІНЗЕРНОЕКСПОРТ

суддя суду першої інстанції: Малярчук І.А.місце винесення ухвали: м. Одеса, проспект Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області

Учасники процесу належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 22.01.2025, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

08.11.2024 до Господарського суду Одеської області надійшла заява ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ (ТОВ) "БІОЕНЕРДЖІ-ВІННИЦЯ" (далі також - позивач, заявник) за вх.№4-94/24 про забезпечення позову (до подання позовної заяви), у якій позивач просив заборонити Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (далі також РВ ФДМУ, РВ Фонду держмайна, Фонд):

- вчиняти будь-які дії щодо передачі в оренду нерухомого майна, а саме: приміщення критого складу на причалі №43 (інв. №057000), літ. „Ю, площею 3221,70 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Гефта Миколи, 3/2, що обліковується на балансі Державного підприємства Одеський морський торговельний порт до набрання законної сили рішенням суду у цій справі;

- укладати договори оренди щодо нерухомого майна, а саме: приміщення критого складу на причалі №43 (інв. №057000), літ. „Ю, площею 3221,70 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Гефта Миколи, 3/2, що обліковується на балансі Державного підприємства Одеський морський торговельний порт до набрання законної сили рішенням суду у цій справі;

- підписувати акти приймання-передачі щодо нерухомого майна, а саме: приміщення критого складу на причалі №43 (інв. №057000), літ. „Ю, площею 3221,70 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Гефта Миколи, 3/2, що обліковується на балансі Державного підприємства Одеський морський торговельний порт до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

15.11.2024 до суду першої інстанції від позивача надійшли уточнення за вх.№41275/24 до вищевказаної заяви про забезпечення позову, в яких останній просить вжити заходи забезпечення позову, шляхом встановлення заборони Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях вчиняти будь-які дії щодо завантаження рішення про відмову від укладення договору оренди, що повинен бути укладений за результатами проведеного електронного аукціону №LLE001-UA-20241029-03247 з Товариством з обмеженою відповідальністю БІОЕНЕРДЖІ-ВІННИЦЯ в електронну торгову систему згідно пункту 76 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 року №483.

Заява обґрунтована тим, що 05.11.2024 відбувся електронний аукціон №LLE001-UA-20241029-03247 про передачу в оренду через аукціон такого майна: приміщення критого складу на причалі №43 (інв. №057000), літ. „Ю, площею 3221,70 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Гефта Миколи, 3/2, що обліковується на балансі Державного підприємства Одеський морський торговельний порт (далі також ДП «Одеський МТП»), організатором якого виступило РВ Фонду держмайна України по Одеській та Миколаївській областях, переможцем аукціону визначено ТОВ "БІОЕНЕРДЖІ-ВІННИЦЯ", що підтверджується наданим до матеріалів справи протоколом № LLE001-UA-20241029-03247 про результати аукціону. При цьому, відомості щодо підписання та затвердження даного протоколу РВ Фонду держмайна у заявника на даний момент відсутні.

Як зазначає позивач, на підставі проведеного аукціону він повинен сплатити до дня укладення договору оренди або в день підписання такого договору, останнім днем підписання якого є 03.12.2024, авансовий внесок та забезпечувальний депозит в розмірі однієї місячної орендної плати, відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану від 27.05.2022 №634. Загальний розмір авансового внеску становитиме 40 004 000,00 грн без урахування ПДВ.

Однак, після проведення вищезазначеного аукціону, позивачу стало відомо, що майно, з приводу оренди якого 05.11.2024 проводився аукціон і переможцем якого став ТОВ "БІОЕНЕРДЖІ-ВІННИЦЯ" (приміщення критого складу на причалі №43, інв. №057000), не перебуває у володінні держави.

Так, відповідно до інформації, зазначеної у листі від 07.11.2024 ДП Одеський МТП та документів, доданих до цього листа, спірне майно не повернуто у володіння держави від колишнього орендаря та є предметом судового спору у справі №916/808/24, в якій рішенням Господарського суду Одеської області від 22.06.2024 відмовлено у задоволенні зустрічного позову Порту в частині повернення з оренди нерухомого майна у відповідності до Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, частина якого (приміщення критого складу на причалі №43 (інв. №057000) і стала лотом за аукціоном №LLE001- UA-20241029-03247.

Отже, у разі підписання ТОВ "БІОЕНЕРДЖІ-ВІННИЦЯ" договору оренди позивач фактично не отримає у володіння майно і не зможе ним користуватись, але змушене буде заплатити авансовий внесок та забезпечувальний депозит у розмірі 40 004 000,00 грн без урахування ПДВ та здійснювати щомісячну орендну плату у розмірі 20 002 000,00 грн без урахування ПДВ, фактично не маючи змоги користуватись орендованим майном, що є порушенням прав позивача та призведе до істотних негативних наслідків в його економічному становищі.

За таких обставин, права ТОВ БІОЕНЕРДЖІ-ВІННИЦЯ не можуть бути реалізовані, а договір оренди не може бути укладений, у запропонованій РВ Фонду держмайна редакції, про що останньому, на думку заявника, було достеменно відомо на момент організації та проведення аукціону. Також, за право брати участь у аукціоні з оренди державного майна №LLE001-UA-20241029-03247 заявником відповідно до вимог чинного законодавства та оголошення про передачу в оренду через аукціон нерухомого майна було сплачено гарантійний та реєстраційний внески у сумі 488 475, 38 грн.

З огляду на викладене, ТОВ БІОЕНЕРДЖІ-ВІННИЦЯ, з метою недопущення порушення своїх прав, звернулось до РВ Фонду держмайна з письмовою пропозицією від 13.11.2024 про приведення змісту проекту договору оренди до існуючих обставин, в якій просило відповідача врахувати наступні пропозиції при укладенні договору оренди: у п. 11 проекту договору слова сплачується до моменту укладання договору оренди замінити словами сплачується у день підписання акту приймання-передачі майна.

Враховуючи наведене, заявник зазначив, що викладає майбутній позов у вигляді визнання укладеним, за результатами проведеного електронного аукціону №LLE001-UA-20241029-03247, договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, в редакції пропозиції Товариства з обмеженою відповідальністю БІОЕНЕРДЖІ-ВІННИЦЯ від 13.11.2024 та просить суд його забезпечити, шляхом встановлення заборони РВ Фонду держмайна України по Одеській та Миколаївській областях вчиняти будь-які дії щодо завантаження рішення про відмову від укладення договору оренди, що повинен бути укладений за результатами проведеного електронного аукціону №LLE001-UA-20241029-03247 з ТОВ БІОЕНЕРДЖІ-ВІННИЦЯ в електронну торгову систему, згідно пункту 76 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 №483.

При цьому, ТОВ БІОЕНЕРДЖІ-ВІННИЦЯ стверджує, що на виконання п. 6 ч. 1 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України ризики завдання збитків відповідачу вжиттям заявлених заходів забезпечення позову відсутні.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.11.2024 у справі №916/4956/24 (суддя Малярчук І.А.) заяву ТОВ БІОЕНЕРДЖІ-ВІННИЦЯ від 08.11.2024 за вх.№4-94/24 про забезпечення позову до подання позовної заяви по справі №916/4956/24, доповнену та уточнену заявою від 15.11.2024 за вх.№ 41275/24, - задоволено. Заборонено Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях вчиняти будь-які дії щодо завантаження рішення про відмову від укладення договору оренди, що повинен бути укладений за результатами проведеного електронного аукціону №LLE001-UA-20241029-03247 з Товариством з обмеженою відповідальністю БІОЕНЕРДЖІ-ВІННИЦЯ в електронну торгову систему згідно пункту 76 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 №483.

Суд першої інстанції, приймаючи до уваги зазначені заявником предмет та підстави майбутнього позову, а саме: визнання укладеним за результатами проведеного електронного аукціону №LLE001- UA-20241029-03247 договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, в редакції пропозиції Товариства з обмеженою відповідальністю БІОЕНЕРДЖІ-ВІННИЦЯ від 13.11.2024, дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача щодо можливості встановлення заборони відповідачу вчиняти будь-які дії щодо завантаження рішення про відмову від укладення договору оренди, який повинен бути укладений за результатами проведеного електронного аукціону №LLE001-UA-20241029-03247 з ТОВ БІОЕНЕРДЖІ-ВІННИЦЯ в електронну торгову систему, згідно п. 76 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483. Водночас, невжиття зазначених у заяві ТОВ БІОЕНЕРДЖІ-ВІННИЦЯ заходів забезпечення позову призведе до неефективності обраного ним способу судового захисту.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю ЗЕРНОВИЙ ПЕРЕВАНТАЖНИЙ КОМПЛЕКС ІНЗЕРНОЕКСПОРТ (далі також ТОВ «ЗПК ІНЗЕРНОЕКСПОРТ) звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.11.2024 у справі №916/4956/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БІОЕНЕРДЖІ-ВІННИЦЯ" у задоволенні заяви про застосування заходів забезпечення позову повністю.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ТОВ ЗПК ІНЗЕРНОЕКСПОРТ зазначає, що приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з наведених позивачем підстав, а саме: існуючої пропозиції з боку ТОВ БІОЕНЕРДЖІ-ВІННИЦЯ до РВ Фонду держмайна щодо зміни у п. 11 проекту договору фрази сплачується до моменту укладання договору оренди на фразу сплачується у день підписання акту приймання-передачі майна. Проте, місцевий господарський суд не врахував неправомірність такої вимоги позивача, оскільки остання суперечить пункту 80 «Порядку передачі в оренду державного та комунального майна» від 03.06.2020 за №483.

Також, апелянт вважає, що позивач ймовірніше за все вводив суд оману щодо певних обставин справи, зокрема щодо необізнаності ТОВ БІОЕНЕРДЖІ-ВІННИЦЯ до початку проведення аукціону про те, що майно з приводу оренди якого проводився аукціон, не перебуває у володінні держави. Апелянт вказує, що позивач проявляв інтерес до предмету Аукціону задовго до проведення останнього шляхом звернення до Комісії з реорганізації РВ ФДМ України по Одеській та Миколаївській областях з листом щодо включення нежитлового приміщення критого складу на причалі № 43 (інв. № 057000) та нежитлового приміщення АПК на причалі № 43 (інв. № 057001) до переліку об`єктів малої приватизації. Таким чином, апелянт вважає, що заявник ще до початку проведення Аукціону знав про перебування на розгляді судів судової справи №916/808/24 та був усвідомлений про обставини передачі ТОВ ЗПК ІНЗЕРНОЕКСПОРТ орендованого майна. На підтвердження вказаного апелянт долучає до апеляційної скарги лист від 02.02.2024 вих.№02/02-1 ТОВ БІОЕНЕРДЖІ-ВІННИЦЯ до Голови Комісії з реорганізації РВ ФДМ України по Одеській та Миколаївській областях, однак, не просить залучити останній у якості доказу до матеріалів справи.

На переконання ТОВ ЗПК ІНЗЕРНОЕКСПОРТ, вжити заходи забезпечення позову є штучними та мають ознаки зловживання правом, оскільки з огляду на зауваження заявника про те, що об`єкт оренди є не повернутим та юридично не знаходиться у володінні РФ Фонду держмайна України по Одеській та Миколаївській областях і всі дії Фонду з оголошенням аукціону або передання майна в оренду є неправомірними, вимоги про заборону завантажувати рішення про відмову в укладанні договору оренди є абсурдними, оскільки Фонд й так не має на це права у зв`язку із розглядом справи №916/808/24.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ЗЕРНОВИЙ ПЕРЕВАНТАЖНИЙ КОМПЛЕКС ІНЗЕРНОЕКСПОРТ на ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.11.2024 у справі № 916/4956/24 та призначено її розгляд на 22 січня 2025 року о 10:00 год. Також, даною ухвалою продовжено розгляд вказаної апеляційної скарги на розумний строк та встановлено учасникам справи строк на подання відзиву на апеляційну скаргу ТОВ ЗПК ІНЗЕРНОЕКСПОРТ.

20.12.2024 від ТОВ БІОЕНЕРДЖІ-ВІННИЦЯ до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ ЗПК ІНЗЕРНОЕКСПОРТ, в якому позивач не погоджується з її доводами та вимогами, просить залишити апеляційну скаргу ТОВ ЗПК ІНЗЕРНОЕКСПОРТ без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

У даному відзиві позивач звертає увагу на те, що доводи скарги передбачають необхідність завчасної оцінки обґрунтованості позовних вимог, а отже, прямо суперечать правилу, яким визначено, що під час вирішення питання про забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Щодо тверджень ТОВ «ЗПК «ІНЗЕРНОЕКСПОРТ» про те, що позивач був обізнаний про наявність судового спору у справі №916/808/24, ще до початку аукціону, то ТОВ «БІОЕНЕРДЖІ-ВІННИЦЯ» наголошує на тому, що дані твердження апелянта не підтверджуються жодними доказами. Водночас, позивач не є стороною справи №916/808/24 і жодним чином не залучався до участі у ній. Разом з тим, РВ ФДМУ, організовуючи та проводячи електронний аукціон з приводу передачі в оренду державного майна № LLE001-UA-20241029-03247 не сповістило потенційних учасників аукціону про наявність зазначеного судового спору, а також не сповістило про неповернення майна балансоутримувачу, яке перебуває у володінні колишнього орендаря - ТОВ «ЗПК «ІНЗЕРНОЕКСПОРТ». Ці обставини Скаржником жодним чином не спростовані, а відтак, доводи апеляційної скарги в цій частині носять характер безпідставних припущень.

Детальніше позиція ТОВ БІОЕНЕРДЖІ-ВІННИЦЯ викладена у відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ЗПК «ІНЗЕРНОЕКСПОРТ».

Також, з ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.11.2024 у справі №916/4956/24 не погодилось Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, у зв`язку з чим звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на вказану ухвалу суду першої інстанції з вимогами про скасування останньої та ухвалення нового рішення про залишення без задоволення заяви ТОВ "БІОЕНЕРДЖІ-ВІННИЦЯ" про забезпечення позову до подання позовної заяви у даній справі.

В своїй апеляційній скарзі РВ ФДМУ зазначає про наявність процесуальних порушень.

Зокрема, на переконання апелянта, відбулось порушення автоматичного розподілу судової справи між суддями. Так, за твердженням апелянта, із протоколу розподілу справи було виключено 13 суддів, у тому числі суддя Шаратов Ю.А.: виключений за Табелем. Проте, згідно з інформацією ЄДРСР, 08.11.2024 суддя Шаратов Ю.А. здійснював правосуддя, зокрема ухвалював рішення у справі №916/1842/24 (а також 11.11.2024 та 12.11.2024), а відтак, даний суддя не міг бути виключеним із розподілу даної судової справи.

Крім того, за твердженням відповідача, при здійсненні автоматичного розподілу справи було визначено неправильний коефіцієнт складності та коефіцієнт навантаження, що може свідчити про наявність можливих порушень порядку визначення колегії суддів для розгляду даної справи. Також, у протоколі автоматичного розподілу справи зазначено категорію справи «про державну власність, з них», проте, класифікації не зазначено. Водночас, посилаючись на відомості Загального класифікатора спеціалізації суддів та категорій справ, затвердженого наказом Державної судової адміністрації від 21.12.2018 №622, апелянт вказує, що за категорією справ про державну власність із кодом 201010000 визначені, у тому числі, наступні категорії: 201010100 щодо реєстрації або обліку прав на майно, 201010200 щодо визнання незаконним акта, що порушує право власності, 201010300 щодо визнання права власності, 201010400 щодо усунення перешкод у користуванні майном, 201010500 щодо оренди. Апелянт звертає увагу на те, що із заяви про забезпечення позову вбачається, що як сама заява, так і предмет позову, стосуються оренди державного майна. При цьому, коефіцієнт складності у справах щодо оренди становить 1.000, а не як зазначено у протоколі розподілу справи 0.700. На підтвердження вказаного апелянт просить долучити до матеріалів справи протоколи автоматичного розподілу справи із аналогічних спорів (у справах №916/209/24 та №916/4889/24), де коефіцієнт визначено на рівні 1.000. На переконання Фонду, правильне визначення коефіцієнту складності (1.000) мало б наслідком визначення іншого складу суду. Разом з тим, за позицією апелянта, вказані обставини були прямими підставами для заявлення судом самовідводу та підтверджують різні підходи Господарського суду Одеської області у визначенні коефіцієнту складності справи.

Також відповідач, спираючись на приписи ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, зауважує, що у визначений законом 2-х денний строк заяву позивача судом не було розглянуто, а в подальшому, було змінено один вид забезпечення на інший, що взагалі не передбачено Господарським процесуальним кодексом, а відтак, є порушенням норм процесуального права.

Водночас, Фонд звертає увагу на те, що в оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції не вирішено питання щодо зустрічного забезпечення.

Крім того, відповідач не погоджується з тим, що до участі у справі були допущені особи, які не є учасниками справи, а саме: представників ТОВ «ЗПК «ІНЗЕРНОЕКСПОРТ» та ДП «Одеський МТП», оскільки вони жодною ухвалою суду не залучались у дану справу як учасники з огляду на те, що заява про забезпечення заявлена до подання позову, а суд залучає третіх осіб до участі у справі під час вирішення питання щодо відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду, та з`ясування можливості впливу рішення у відповідній справі на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі.

Щодо суті вжитих заходів забезпечення, встановлених судом, то Фонд вказує, що в останніх міститься пряме посилання на п. 76 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 №483, який містить у собі відсильні норми, зокрема на ст. 4 та на ч. 9 ст. 13 Закону України «Про оренду державного та комунального майна». Даними нормами передбачені підстави для відмову в укладенні договору оренди за результатами аукціону з потенційним орендарем (зокрема: орендар не відповідає вимогам ст. 4 цього Закону; не подав документи або відомості, обов`язковість яких передбачено цим Законом; подав неправдиві відомості про себе; відмовився від підписання протоколу аукціону або договору оренди за результатами відповідного аукціону тощо), проте, заява про забезпечення позову застосована тільки в розрізі несплати авансового внеску та потенційної відмови заявника від підписання договору оренди без дослідження всіх інших умов, які містяться у вищевказаному пункті і можуть бути підставами відмови в укладенні договору оренди. Отже без дослідження наявності/відсутності вказаних підстав судом заблоковано прийняття відповідачем будь-яких управлінських рішень на підставі ч. 9 ст. 13 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Також, апелянт зазначає, що заява позивача ґрунтується лише на припущеннях, оскільки останнім не надано жодного доказу на підтвердження того, що Фонд не має наміру або ухиляється від укладення договору оренди.

З посиланням на положення ч. 11 ст. 13 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, РВ ФДМУ наполягає на тому, що заборонивши відповідачу вчиняти будь-які дії щодо завантаження рішення про відмову від укладення договору оренди, судом було здійснено фактичне втручання у проведення аукціону, що заборонено статтею 137 господарського процесуального кодексу України.

Більш детально доводи РВ Фонду держмайна України по Одеській та Миколаївській областях викладені в апеляційній скарзі.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.12.2024 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях на ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.11.2024 у справі №916/4956/24; продовжено розгляд вказаної апеляційної скарги на розумний строк та об`єднано її до сумісного розгляду з апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ЗЕРНОВИЙ ПЕРЕВАНТАЖНИЙ КОМПЛЕКС ІНЗЕРНОЕКСПОРТ; призначено розгляд апеляційної скарги РВ ФДМУ на 22.01.2025 року о 10:00 год та встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на вказану апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу РВ ФДМУ, якій надійшов до суду 30.12.2024, ТОВ "БІОЕНЕРДЖІ-ВІННИЦЯ" категорично не погоджується з її доводами, наводить власні аргументи та доводить безпідставність та необґрунтованість апеляційної скарги відповідача, у зв`язку з чим просить суд апеляційної інстанції залишити ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.11.2024 у справі №916/4956/24 без змін, а апеляційну скаргу В Фонду держмайна України по Одеській та Миколаївській областях без задоволення.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 16.01.2025 задоволено заяву від 14.01.2025 представника ТОВ "БІОЕНЕРДЖІ-ВІННИЦЯ" адвоката Жука Юрія Валерійовича про надання останньому можливості брати участь у розгляді справи поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів через систему відеоконференцзв`язку EasyCon. Вирішено здійснювати розгляд справи №916/4956/24 в режимі відеоконференції.

В судовому засіданні 22.01.2025 представники РВ Фонду держмайна України по Одеській та Миколаївській областях та ТОВ ЗПК ІНЗЕРНОЕКСПОРТ підтримали доводи та вимоги своїх апеляційних скарг на наполягали на скасуванні ухвали місцевого господарського суду про забезпечення позову.

Представник ТОВ "БІОЕНЕРДЖІ-ВІННИЦЯ", виклавши свою правову позицію, просив залишити апеляційні скарги без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - в силі.

Представник ДП Одеський МТП у судове засідання не з`явився; про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Частиною 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

В судовому засіданні 22.01.2025 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши пояснення представників учасників справи, розглянувши матеріали оскарження ухвали суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали суду, дійшла наступних висновків.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи позивача, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення у випадку задоволення позову.

За положеннями статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (правова позиція викладена в постанові КГС ВС від 15.01.2020 у справі №915/1912/19).

Колегія суддів зазначає, що гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.11.2021 у справі №344/14718/20).

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 137 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Заходи до забезпечення позову можуть вживатися лише за умов, визначених статтею 136 Господарського процесуального кодексу України, а саме, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду; якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому, колегія суддів зазначає, що необхідно розрізняти види (способи) забезпечення позову, які можуть застосовуватись до позовів майнового характеру, а які - для забезпечення немайнових позовних вимог, тобто фактично заходи забезпечення позову можна поділити на майнові та немайнові. Майнові заходи забезпечення мають застосовуватись для забезпечення позовних вимог майнового характеру, тобто таких, де матеріальна позовна вимога виражена саме в грошовій формі в ціні позову в розумінні статті 163 Господарського процесуального кодексу України.

Метою застосування заходів забезпечення позову майнового характеру є обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача, на момент пред`явлення прозову може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення суду.

Заходи забезпечення немайнового характеру спрямовані на покладення на відповідача чи інших осіб обов`язку вчинити активні дії чи утриматись від їх вчинення, не пов`язаних з передачею грошових сум чи майна.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 27 02 2024 у справі №916/4159/23.

Якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою (судове рішення, у разі задоволення якого, не вимагається примусове виконання), то в такому випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (аналогічну правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, постановах Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 915/1912/19, від 11.02.2021 у справі №915/1185/20).

Крім того, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України).

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

Під час вирішення питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, а також ймовірності ускладнення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18, від 22.07.2019 у справі №914/120/19, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20, від 13.01.2021 у справі №910/9855/20.

Враховуючи викладене, доводи ТОВ ЗПК ІНЗЕРНОЕКСПОРТ, які наведені останнім в апеляційній скарзі, судовою колегією не беруться до уваги, оскільки вони майже цілком відносяться до обґрунтування позиції третьої особи стосовно суті позовних вимог, оскільки в своєї апеляційній скарзі ТОВ ЗПК ІНЗЕРНОЕКСПОРТ надає оцінку та доводить неправомірність позовних вимог ТОВ «БІОЕНЕРДЖІ-ВІННИЦЯ» щодо викладення умов договору оренди нерухомого майна, що повинен бути укладений за результатами проведеного електронного аукціону № LLE001-UA-20241029-03247 між РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях та позивачем в запропонованій ТОВ «БІОЕНЕРДЖІ-ВІННИЦЯ» редакції.

Однак, судова колегія наголошує на тому, що тільки за наслідками розгляду відповідних позовних вимог, на підставі всебічної оцінки доказів та пояснень сторін, суд має зробити висновок про правомірність чи неправомірність, обґрунтованість або необґрунтованість заявлених вимог позивача.

Стосовно посилання апелянта на абсурдність заявлення позивачем вимог про заборону РВ ФДМУ вчиняти дії по завантаженню рішення про відмову від укладення спірного договору оренди, оскільки РВ ФДМУ і так не мав права вчиняти такі дії у зв`язку з наявністю судового спору, який розглядається в межах справи №916/808/24, то судова колегія звертає увагу на те, що не є зрозумілим, яким чином наявність даного спору має перешкодити РВ ФДМУ завантажувати рішення про відмову від укладення договору оренди, що повинен бути укладений за результатом проведеного електронного аукціону. Апелянт не наводить жодної норми права, яка б заборонила РВ ФДМУ вчиняти такі дії.

Щодо апеляційної скарги РВ ФДМУ, то судова колегія вказує наступне.

Як зазначалось вище, РВ ФДМУ посилається на процесуальні порушення, зокрема: порушення автоматичного розподілу судової справи між суддями, неправильного визначення коефіцієнту складності та коефіцієнту навантаження, не вирішення судом питання зустрічного забезпечення, допущення до участі у справі осіб, які не є учасниками справи тощо.

Відповідач обґрунтовує вказане тим, що під час автоматизованого розподілу справи №916/4956/24 між суддями 08.11.2024 (яка, згідно протоколу автоматичного розподілу справи від 08.11.2024 розподілена на суддю Малярчук І.А.) суддя Господарського суду Одеської області Шаратов Ю.А. був безпідставно виключений за Табелем з реєстру авторозподілу під час розподілу даної справи, хоча з аналізу ЄДРСР від 08.11.2024 вбачається, що суддя Шаратов Ю.А здійснював судочинство.

З цього приводу судова колегія зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України визначення судді або колегії суддів (судді-доповідача) для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою у порядку, визначеному цим Кодексом (автоматизований розподіл справ).

Аналогічні вимоги закріплені у частинах 4 та 8 ст. 15 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", згідно з якими визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційною (автоматизованою) системою у порядку, визначеному процесуальним законом. Несанкціоноване втручання в роботу автоматизованої системи та в розподіл справ між суддями має наслідком відповідальність, встановлену законом. На розподіл судових справ між суддями не може впливати бажання судді чи будь-яких інших осіб.

Відповідно до частини 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених в частині 2 ст. 6 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ.

Станом на даний час у вирішенні питань, пов`язаних з автоматизованим розподілом судових справ, слід керуватися положеннями статей 6, 32 та підпункту 17.4 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, а також правилами здійснення автоматизованого розподілу судових справи, визначеними у Положенні про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженому рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 №30 (зі змінами та доповненнями) (далі - Положення), яке забезпечує, зокрема, об`єктивний та неупереджений розподіл судових справ між суддями з додержанням принципів випадковості та в хронологічному порядку надходження судових справ, з урахуванням завантаженості кожного судді (збалансованого навантаження) (пункти 1.3.1, 1.4.3 цього Положення).

Аналогічна позиція наведена Верховним Судом у постановах від 09.08.2023 у справі №910/268/23, від 31.10.2023 у справі №910/10417/22.

За змістом абзацу 3 розділу ІІ Положення, автоматизована система забезпечує автоматизацію технологічних процесів обробки інформації в суді, зокрема розподіл судових справ між суддями (колегіями суддів).

Так, розподіл судових справ здійснюється в суді в день їх реєстрації, на підставі інформації, внесеної до автоматизованої системи, уповноваженою особою апарату суду, відповідальною за здійснення автоматизованого розподілу судових справ (пп. 2.3.1 п. 2.3 Положення).

Визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою шляхом, зокрема: автоматизованого розподілу судових справ під час реєстрації відповідної судової справи; пакетного автоматизованого розподілу судових справ після реєстрації певної кількості судових справ (пп. 2.3.2 п. 2.3 Положення).

При цьому, апеляційна колегія зазначає, що Збори суддів відповідного суду мають право визначати особливості автоматизованого розподілу судових справ у випадках, прямо передбачених цим Положенням.

Пунктом 2.3.4 Положення передбачено, що автоматизований розподіл судових справ здійснюється в автоматизованій системі за такими правилами:

із загального списку суддів визначаються судді, які мають повноваження щодо розгляду судової справи на момент автоматизованого розподілу;

для суддів, які мають повноваження щодо розгляду судової справи на момент автоматизованого розподілу, здійснюється розрахунок коефіцієнтів навантаження;

із числа суддів, які мають повноваження щодо розгляду судової справи на момент автоматизованого розподілу з урахуванням визначених автоматизованою системою коефіцієнтів навантаження здійснюється визначення судді для розгляду конкретної судової справи за принципом випадковості.

Визначення суддів, які мають повноваження щодо розгляду судової справи на момент автоматизованого розподілу, здійснюється згідно з вимогами підпункту 2.3.3 пункту 2.3 цього Положення, Засад використання автоматизованої системи документообігу суду, а також з урахуванням дотримання правил поєднання судових справ (підпункт 2.3.5. цього Положення).

Засади використання автоматизованої системи документообігу суду - це затверджені рішенням зборів суддів відповідного суду правила застосування Положення про автоматизовану систему документообігу суду з урахуванням юрисдикції та інстанційності суду, норм процесуальних кодексів та законів України.

Порядок автоматизованого розподілу судових справ в Господарському суді Одеської області здійснюється у відповідності до вимог Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Положення та Засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Господарському суді Одеської області, затверджених рішенням зборів суддів від 05.12.2019, із змінами (далі Засади).

Вищенаведені Засади використання автоматизованої системи документообігу суду в Господарському суді Одеської області є загальнодоступними та містяться на сайті суду першої інстанції за посиланням: https://court.gov.ua/storage/portal/sud5017/zasady.pdf.

Пунктом 3.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Господарському суді Одеської області (зі змінами) визначено, що не розподіляються щодо конкретного судді судові справи, що надійшли:

- за два місяці до закінчення повноважень судді;

- за 14календарних днів до початку відпустки, якщо її тривалість становить від 14 до 30 календарних днів;

- за 30 календарних днів до початку відпустки, якщо її тривалість становить більше 30 календарних днів;

- за 3 робочих дні до початку відпустки, якщо її тривалість становить менше 14 календарних днів;

- у період відпустки судді;

- за 1 робочий день до відрядження (за 3 робочі дні якщо тривалість відрядження становить більше 7 календарних днів) та в дні перебування судді у відрядженні;

- під час тимчасової непрацездатності судді;

- за 1 робочий день до направлення судді на навчання, підвищення кваліфікації, для участі у семінарських заняттях, діяльності органів суддівського самоврядування, Вищої ради юстиції тощо без відбуття у відрядження (за наявності наказу голови суду);

- у дні перебування судді на навчанні, підвищенні кваліфікації, участі у семінарських заняттях, діяльності органів суддівського самоврядування, Вищої ради юстиції тощо без відбуття у відрядження (за наявності наказу голови суду);

- у разі призначення судді членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України з моменту прийняття рішення про призначення.

- в інших передбачених законом випадках, у яких суддя не може здійснювати

правосуддя або брати участь у розгляді судових справ.

Аналогічні приписі наведені у п. 3.3 Положення та підтримані вимогами ч. 5 ст. 15 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Відповідно до п. 3.8 Засад, результатом автоматизованого розподілу судових справ є протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який автоматично створюється автоматизованою системою та залучається до матеріалів справи.

Отже, існує значний перелік випадків, коли суддя, перебуваючи на робочому місці, не бере участі у розподілі справ і у такому разі (якщо існує будь-який з вище перелічених випадків) судді, які не беруть участі в автоматичному розподілі справ, визначаються у протоколі автоматизованого розподілу судової справи між суддями позначкою «Виключений за Табелем».

З урахуванням вказаного, апеляційна колегія звертає увагу на те, що РВ ФДМУ не надано взагалі будь-якого доказу на підтвердження того, що суддя Шаратов Ю.А. був безпідставно виключений 08.11.2024 за Табелем з реєстру авторозподілу під час розподілу справи №916/4956/24.

Жодного посилання на будь-які втручання в механізм розподілу справ при здійсненні автоматизованого розподілу 08.11.2024 справи №916/4956/24 апелянтом також не наведено.

Стосовно твердження РВ ФДМУ, що у протоколі автоматизованого розподілу судової справи зазначено неправильний коефіцієнт навантаження судді, що в свою чергу може свідчити про наявність можливих порушень порядку визначення колегії суддів для розгляду даної справи, судова колегія зауважує, що формула розрахування коефіцієнту навантаження судді на момент автоматизованого розподілу відповідної судової справи наведена у Положеннях і відповідачем не надано суду жодного доказу на спростування правильності визначеного судом коефіцієнту, а само формулювання апелянтом своєї позиції (щодо саме можливого порушення) свідчить лише про суб`єктивне припущення останнього стосовно вказаного питання.

Щодо незгоди апелянта з визначеним у протоколі розподілу справи коефіцієнтом складності останньої, то судова колегія звертає увагу на розділ 12 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Господарському суді Одеської області, яким встановлені параметри автоматизованої системи «Документообіг господарських судів» та коефіцієнти форми участі судді у розгляді судової справи.

Зокрема, у даному розділі (п.12.1) серед інших параметрів встановлено наступне: складність категорій судових справ: 1 - справи наказного провадження; 2 - усі інші справи; Для карток додаткових матеріалів справи - 0,001, окрім переліку карток додаткових матеріалів справи зазначених в Додатку №2.

Додатком №2 є Перелік карток додаткових матеріалів справи із зазначенням складності категорій судових справ відповідно до якого заяви про забезпечення позову мають коефіцієнт складності 0,7.

Таким чином, у Господарському суді Одеської області заяви про забезпечення позову мають коефіцієнт складності 0,7, що і визначено у відповідному протоколі автоматичного розподілу справи.

При цьому, апеляційна колегія наголошує, що у даному випадку заява про забезпечення позову подана ще до подачі позову, а Фонд в апеляційній скарзі безпідставно посилається на протоколи авторозподілу у справах №916/209/24 та №916/4889/24, оскільки у даних справах відбувався розгляд саме позовних заяв про стягнення заборгованості по договорам оренди, а не заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви.

На підставі викладеного, апеляційний суд вказує про хибність доводів апелянта стосовно порушення судом першої інстанції порядку визначення судді для розгляду заяви про забезпечення позову у справі №916/4956/24 до подання позову.

Водночас, апеляційний суд, враховуючи вищенаведену позицію РВ ФДМУ, зауважує, що відповідач не був позбавлений права заявити клопотання у порядку ст. 35 Господарського процесуального кодексу України про відвід суду під час розгляду заяви про забезпечення позову у даній справі в суді першої інстанції. При цьому, судова колегія враховує, що заява про забезпечення позову у даній справі розглядалась у судовому засіданні, а судом було задоволено клопотання РВ ФДМУ про відкладення першого судового засідання на іншу дату, тобто у відповідача був час на подання і клопотання про відвід суду. Проте, як свідчать матеріали справи, РВ ФДМУ жодним чином не зазначав у Господарському суді Одеської області про відповідні порушення та не звертався до суду із відповідним клопотанням про відвід судді Малярчук І.А.

Відносно аргументів РВ ФДМУ щодо незастосування судом першої інстанції зустрічного забезпечення слід зазначити, що частиною 1 ст. 141 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду, а не обов`язок вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Розгляд судом першої інстанції заяви про забезпечення позову, яка не містить конкретних пропозицій щодо зустрічного забезпечення не є порушенням вимог ст.141 Господарського процесуального кодексу України та не свідчить про допущення судом істотних процесуальних порушень, достатніх для скасування судового рішення, яким вжито відповідні заходи забезпечення позову, оскільки з метою захисту своїх прав відповідач не позбавлений можливості звернутися з клопотанням про зустрічне забезпечення.

Наведена позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 18.07.2018 у справі №916/2851/17, від 26.11.2018 у справі №904/2925/18, від 17.12.2018 у справі №914/970/18, від 18.06.2019 у справі №904/661/19, від 24.06.2019 у справі №916/2933/18, від 10.10.2019 у справі №916/1572/19, від 16.12.2021 у справі №911/1658/21, від 23.12.2021 у справі №927/762/21.

Водночас, судова колегія наголошує, що відсутність зустрічного забезпечення не є підставою для відмови у задоволенні заяви про забезпечення майбутнього позову, який не матиме майнового характеру.

Щодо участі у розгляді заяви про забезпечення позову ТОВ «ЗПК «ІНЗЕРНОЕКСПОРТ» та ДП «Одеський МТП», то судова колегія знов звертає увагу на те, що відповідна заява подана позивачем до подачі до суду позовної заяви.

При цьому, за положеннями частини 2 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України, якщо заява про забезпечення позову подається до відкриття провадження у справі, в такій заяві додатково зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) інших осіб, які можуть отримати статус учасника справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Враховуючи вказане, відповідно до заяви про забезпечення позову, ТОВ «БІОЕНЕРДЖІ-ВІННИЦЯ» визначено ДП Одеський морський торговельний порт та ТОВ ЗЕРНОВИЙ ПЕРЕВАНТАЖНИЙ КОМПЛЕКС ІНЗЕРНОЕКСПОРТ в якості осіб, які можуть отримати статус учасника справи як треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Щодо доводів Фонду по суті вжитих заходів забезпечення, встановлених судом першої інстанції, які заблокували апелянту прийняття відносно позивача будь-яких управлінських рішень на підставі ч. 9 ст. 13 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Так, апелянт зауважує, що позивач подав заяву про забезпечення позову лише з підстав, що ним має бути сплачений авансовий внесок до моменту укладання договору, а у випадку такої несплати РВ ФДМУ може відмовити в укладанні договору оренди.

Водночас, з посиланням на не дослідження судом першої інстанції положень п. 76 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 №483, який містить у собі відсильні норми на ст. 4 та ч. 9 ст. 13 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», апелянт зауважує, що судом не враховано інших умов, визначених зазначеним пунктом, які можуть бути підставами відмови в укладенні договору оренди.

У даному контексті судова колегія враховує, що згідно із частиною 9 ст. 13 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендодавець не затверджує протокол аукціону, не укладає договір оренди за результатами аукціону з потенційним орендарем, який: не відповідає вимогам статті 4 цього Закону; не подав документи або відомості, обов`язкове подання яких передбачено цим Законом; подав неправдиві відомості про себе; відмовився від підписання протоколу аукціону або договору оренди за результатами аукціону на право оренди того самого об`єкта.

Положеннями ч. 4 ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що не можуть бути орендарями, зокрема: юридичні особи, до яких застосовано додатковий (нефінансовий) захід кримінально-правового характеру, передбачений пунктом 4 частини першої статті 96-10-1 Кримінального кодексу України, протягом строку, визначеного у судовому рішенні про застосування такого заходу; фізичні та юридичні особи, стосовно яких застосовано спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) відповідно до Закону України "Про санкції", а також пов`язані з ними особи; юридичні особи, інформація про бенефіціарних власників яких не розкрита в порушення вимог Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"; фізичні та юридичні особи, зареєстровані в державах, включених FATF до списку держав, що не співпрацюють у сфері протидії відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом, а також юридичні особи, 50 і більше відсотків статутного капіталу яких належать прямо або опосередковано таким особам; фізичні та юридичні особи, які перебувають у процедурах банкрутства (неплатоспроможності) або у процесі припинення.

Водночас, згідно із пунктом 76 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 483 від 03.06.2020, у разі коли переможець електронного аукціону не відповідає вимогам ст. 4 Закону, або в інших випадках, передбачених частиною 9 ст. 13 Закону, орендодавець завантажує рішення про відмову у затвердженні протоколу про результати електронного аукціону або про відмову від укладення договору оренди в електронну торгову систему. Орендодавець завантажує рішення про відмову від укладення договору оренди також у разі, коли переможець електронного аукціону не сплатив авансовий внесок та вартість невід`ємних поліпшень відповідно до пункту 80 цього Порядку (у разі проведення електронного аукціону на продовження договору оренди). Якщо переможець електронного аукціону відмовився від підписання протоколу про результати електронного аукціону або договору оренди чи не підписав такий протокол або договір у встановлені строки, орендодавець складає та завантажує відповідний акт в електронну торгову систему.

Виходячи з наведеного, судова колегія звертає увагу на те, що РВ ФДМУ не наводить жодного доказу або факту існування підстав для того, щоб не укладати із ТОВ «БІОЕНЕРДЖІ-ВІННИЦЯ» договору оренди на підставі інших причин, ніж наведені у заяві про забезпечення позову.

Також, судова колегія критично ставиться до посилання апелянта на те, що заява ТОВ «БІОЕНЕРДЖІ-ВІННИЦЯ» ґрунтується лише на припущеннях стосовно відсутності наміру або ухилення Фонду від укладення спірного договору оренди.

Так, по-перше, з огляду на матеріали справи вбачається, що РВ ФДМУ проігноровано лист заявника від 13.11.2024 з пропозицією останнього щодо приведення змісту проекту договору оренди до існуючих обставин.

По-друге, судовою колегією встановлено, що на розгляді Господарського суду Одеської області знаходиться справа №916/5102/24 за позовом ТОВ «БІОЕНЕРДЖІ-ВІННИЦЯ» до відповідача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ТОВ «ЗПК «ІНЗЕРНОЕКСПОРТ» та ДП «Одеський МТП», про визнання договору укладеним за результатами проведеного електронного аукціону №LLE001-UA-20241029-03247.

Доказів на спростування наведеного відповідачем у даній справі суду не надано.

Крім того, виходячи з подальшого мотивування апеляційної скарги РВ ФДМУ вбачається вже протилежна позиція відповідача від позиції щодо відсутності наміру у Фонду не укладати спірний договір, оскільки сам апелянт наполягає на тому, що заборонивши відповідачу вчиняти будь-які дії щодо завантаження рішення про відмову від укладення договору оренди, судом було здійснено фактичне втручання у проведення аукціону, що заборонено ст. 137 Господарського процесуального кодексу України.

Однак, судова колегія звертає увагу на те, що електронний аукціон №LLE001-UA-20241029-03247 щодо передачі в оренду через аукціон нерухомого майна, а саме: приміщення критого складу на причалі №43 (інв. №057000), літ. «Ю», площею 3221,70 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Гефта Миколи, 3/2, вже проведено і переможцем аукціону стало ТОВ «БІОЕНЕРДЖІ-ВІННИЦЯ», що підтверджується протоколом про результати аукціону, який міститься у матеріалах справи.

Отже, посилання апелянта на втручання у проведення аукціону, який вже проведено, є неспроможним. Навпаки, у разі проведення повторного аукціону, як це передбачено ст. 13 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», то у цьому випадку дійсно можна стверджувати про відповідне втручання у проведення аукціону. Але, тоді позиція Фонду щодо безпідставності застосування заходів забезпечення позову у даній справі є хибною.

Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов`язана довести зв`язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового акту.

Наведене цілком унормовується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 17.12.2021 у справі №927/481/21.

Апеляційний господарський суд враховує, що у даній справі ТОВ «БІОЕНЕРДЖІ-ВІННИЦЯ» звернулось до суду з позовною вимогою немайнового характеру, а відтак, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

У даному випадку, з огляду на матеріали справи вбачається, що постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції керувався тим, що невжиття визначених заявником заходів забезпечення позову може взагалі призвести до неможливості здійснення захисту прав позивача, оскільки без вжиття вказаних заходів забезпечення позову РВ ФДМУ має всі можливості відмінити результати аукціону та вжити заходи для передачі в оренду майна іншим особам.

Поряд з викладеним судова колегія враховує, що у постанові від 29.06.2023 у справі №918/124/23 Верховний Суд, з посиланням на рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кюблер проти Німеччини" (заява №32715/06), сформулював висновок, відповідно до якого метою заходу забезпечення позову є підтримання "status quo", поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору.

Разом з цим, у контексті наведеного колегія суддів звертає увагу, що при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову, суду слід керуватися тим, що у випадку задоволення позову, судове рішення має бути реалізованим, позаяк це рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Рішення суду безумовно має бути виконаним і що його невиконання загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини (надалі Суд) право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hor№sby v. Greece) від 19 березня 1997 року п. 40, Reports of Judgme№ts a№d Decisio№s 1997-II).

Із урахуванням цього, будь-яке можливе забезпечення позову, у випадку найменшої загрози його невиконання, є виправданим, якщо занижує поріг легітимного сподівання особи на захист свого порушеного права, і є законним, необхідним та збалансованим із правами усіх сторін спору.

З огляду на все вище викладене, колегія суддів вважає, що вжиті місцевим господарським судом заходи забезпечення позову відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом майбутньої позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, а тому, відсутні підстави для скасування оскарженої ухвали і задоволення апеляційної скарги РВ ФДМУ, в якій не наведено обставин, які б свідчили про те, що забезпечення позову призводить до дисбалансу прав сторін у даній справі.

Згідно зі ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи до уваги вищенаведені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвала Господарського суду Одеської області від 15.11.2024 у справі №916/4956/24 відповідає загальним вимогам, встановленим Господарським процесуальним кодексом України, а тому правових підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційних скаргах РВ Фонду держмайна України по Одеській та Миколаївській областях та ТОВ ЗПК ІНЗЕРНОЕКСПОРТ, не вбачається.

Таким чином, Південно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.11.2024 у справі №916/4956/24 слід залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за розгляд апеляційних скарг апелянтам не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 255, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.11.2024 у справі №916/4956/24 залишити без змін.

Апеляційні скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та Товариства з обмеженою відповідальністю ЗЕРНОВИЙ ПЕРЕВАНТАЖНИЙ КОМПЛЕКС ІНЗЕРНОЕКСПОРТ залишити без задоволення.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.

Повний текст постанови складений та підписаний 27.01.2025.

Головуючий суддяСавицький Я.Ф.

СуддяДіброва Г.І.

СуддяЯрош А.І.