Рішення

від 22.01.2025 по справі 741/1218/24

НОСІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження номер 2-о/741/3/25

Єдиний унікальний номер 741/1218/24

РІШЕННЯ

іменем України

22 січня 2025 року м. Носівка

Носівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Крупини А.О.,

з участю секретарів судового засідання Багмута О.С., Кузьменка І.С.,

заявника ОСОБА_1 ,

представника заінтересованої особи Хиленко Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Носівка в порядку окремого провадження справу за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Носівський районний сектор управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області, Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області, про встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року та на 13 листопада 1991 року,

УСТАНОВИВ:

У червні 2024 року заявник ОСОБА_2 звернувся до Носівського районного суду з цією заявою.

Вимоги заяви обґрунтовував тим, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області. До 1989 року працював на ДП «Придніпровський хімічний завод», який знаходиться за адресою: м. Кам`янське Дніпропетровської області, вул. Аношкіна, 179, на якому залишились його трудова книжка та військовий квиток. В подальшому працював на будівництві у місті Києві, потім переїхав та став жити у селі Козари Носівського (нині Ніжинського) району Чернігівської області.

Виданий йому при досягненні шістнадцятирічного віку паспорт громадянина колишнього СРСР втратив, за його відновленням не звертався.

Наразі має намір офіційно працевлаштуватись, отримувати пенсію, чого без паспортна зробити неможливо.

16 лютого 2024 року Носівський районний сектор управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області листом за № 7425-58/7425.1-24 тимчасово відмовив йому в оформленні паспорта громадянина України у формі картки у зв`язку із втратою паспорта колишнього СРСР, оскільки у результаті проведених перевірок передбачені вимогами Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302, особу ОСОБА_2 встановлено, однак не виявилось можливим підтвердити належність до громадянства України.

Заявник стверджував, що станом на 24 серпня 1991 року, як і станом на 13 листопада 1991 року він постійно проживав на території України і не був громадянином іншої держави, тому просив суд встановити факт постійного проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на території України на момент проголошення незалежності України (станом на 24 серпня 1991 року) і на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» 13 листопада 1991 року, у порядку підготовки справи до розгляду витребувати у Носівського районного сектору управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області матеріали перевірки з метою ідентифікації та визначення належності ОСОБА_2 до громадянства України, проведеної у період з 01 лютого 2024 року до 16 лютого 2024 року.

Ухвалою судді Носівського районного суду Чернігівської області від 17 червня 2024 року прийнято до розгляду заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами окремого провадження, призначено судове засідання (а. с. 10).

Ухвалами Носівського районного суду Чернігівської області від 11 вересня 2024 року:

- заяву представника заявника адвоката Гунька О.Ю. про залучення заінтересованої особи в цивільній справі за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа Носівський сектор управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області про встановлення юридичного факту постійного проживання на території України було задоволено та залучено до участі в розгляді справи в якості заінтересованої особи Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області, місцезнаходження: вул. Шевченка, буд. 51-а, м. Чернігів, 14013, ЄДРПОУ 37804450 (а. с. 34);

- витребувано від Носівського сектору УДМС України в Чернігівській області належним чином засвідчені копії матеріалів перевірки, передбаченої вимогами Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого Постановою КМУ від 25 березня 2015 року № 302, проведеної з метою ідентифікації та визначення належності ОСОБА_2 до громадянства України в період з 01 лютого 2024 року до 16 лютого 2024 року (а. с. 35).

09 жовтня 2024 року з Носівського сектору УДМС України в Чернігівській області до суду надійшли матеріали перевірки проведеної з метою ідентифікації та визначення належності ОСОБА_2 до громадянства України за період з 01 лютого 2024 року до 16 лютого 2024 року (а. с. 47).

У судових засіданнях заявник ОСОБА_2 підтримав вимоги заяви та наполягав на їх задоволенні. На підтвердження своїх вимог заявник додатково пояснив, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Кривий Ріг Дніпропетровської області, є українцем. Проживаючи за вказаною адресою, він у 25 квітня 1978 року у відділу внутрішніх справ Заводського райвиконкому м. Дніпродзержинська отримував паспорт громадянина СРСР. На підставі указаного паспорта двічі реєстрував шлюб: у травні 1982 року зі ОСОБА_3 (шлюб розірвано), а пізніше у березні 1990 року з ОСОБА_4 , який у січні 1993 року теж було розірвано. Коли мешкав у м. Дніпродзержинськ працював на підприємстві «Придніпровський хімічний завод». На момент розпаду СРСР він перебував у місті Києві, там працював неофіційно та познайомився з ОСОБА_5 , переїхав жити до неї у с. Козари, де допомагав їй до березня 1992 року робити гараж. Починаючи з 2008 року, він постійно живе у селі Козари, наразі Ніжинського району. Пригадав, у що 1989 році був умовно засудженим до трьох років за крадіжку, у нього було вилучено паспорт громадянина СРСР, певний час перебував у розшуку, зі спецкомендатури паспорт не забирав. У лютому 2024 року звертався до органу міграційної служби, щоб отримати паспорт громадянина України, однак отримав відмову, що і слугувало підставою для звернення до суду з указаною заявою. Стверджував, що будь-якого іноземного громадянства не набував та наразі не має, за кордоном України перебував лише у 1985-86 роках у відрядженні, РНОКПП не має.

Представник заявника адвокат Гунько О.Ю. з урахуванням здобутих судом доказів у судовому засіданні 13 листопада 2024 року заяву підтримав повністю з підстав, викладених у заяві. Пояснив, що особа ОСОБА_2 сумнівів не викликає, проте у зв`язку з неможливістю підтвердити факт його належності до громадянства України через відсутність документального підтвердження факту проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року чи 13 листопада 1991 року, дане питання підлягає вирішенню у судовому порядку.

Представник заінтересованої особи управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області Хиленко Т.М. у судовому засіданні пояснила, що у вирішенні справи покладається на розсуд суду, та просила вирішити справу відповідно до чинного законодавства України.

Представник заінтересованої особи Носівського районного сектору управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області, до суду не з`явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Заслухавши пояснення заявника ОСОБА_2 , представника заявника ОСОБА_6 та представника заінтересованої особи Хиленко Т.М., надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд доходить наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).

Судом встановлені та перевірені такі обставини.

ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , Україна, Дніпропетрвоська область, Криворізький район, м. Кривий Ріг (а. с. 54).

З копії книги «Расхода паспортов по Заводскому РОВД г. Днепродзержинска» № 20, 19-Т убачається, що 13 квітня 1978 року ОСОБА_2 було видано паспорт серії та номер НОМЕР_1 (а. с. 73-75).

Матеріали справи містять копію заяви із вклеєною фотокарткою від 17 квітня 1978 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про видачу паспорта у зв`язку із досягненням 16 років (форма № 1) (а. с. 76).

24 грудня 1989 року ОСОБА_2 звертався до уповноваженого органу про вклеєння фотокартки у паспорт у зв`язку із досягненням віку 27 років (а. с. 77).

Листом від 02 лютого 2024 року відділ № 14 у місті Кам`янську Головного управління ДМС у Дніпропетровській області повідомив Носівський сектор УДМС в Чернігівській області про видачу паспорта громадянина СРСР зразка 1974 року на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , НОМЕР_1 , виданого 25 квітня 1978 року (в Ф-2 зазначена дата 13.04.1978) ВВС ІНФОРМАЦІЯ_4 (а. с. 78).

З Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб від 30 січня 2024 року убачається, що на підставі відомостей про паспорт НОМЕР_1 , вид. ВВС Заводського РВК м. Дніпродзержинська 25 квітня 1978 року ОСОБА_2 здійснював реєстрацію шлюбу 08 травня 1982 року та 23 березня 1990 року (а. с. 80-82).

Територіальними органами ДМС України підтверджено факт не набуття/припинення ОСОБА_2 громадянства України, документування паспортом громадянина України зразка 1994 року та паспортом громадянина для виїзду за кордон за діючими та архівними картотеками, оформлення документів для постійного проживання за кордоном, реєстрації, зняття з реєстрації (а. с. 48, 53, 55-72).

Письмовими поясненнями ОСОБА_5 від 20 серпня 2024 року та ОСОБА_7 від 19 серпня 204 року стверджуються обставини зазначені у заяві ОСОБА_2 , зокрема, щодо його проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року та станом на 13 листопада 1991 року.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.

Так, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно з ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31 березня 1995 року передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Листом Верховного Суду України від 01 січня 2012 року «Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз`яснено, що у порядку ч. 2 ст. 256 ЦПК України (ст. 315 ЦПК згідно змін від 15 грудня 2017 року) суди встановлюють факти, що породжують право особи на набуття громадянства України, зокрема постійного проживання на території України. Для встановлення факту належності до громадянства України відповідно до положень ст. 256 ЦПК України (ст. 315 ЦПК згідно змін від 15 грудня 2017 року) та залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути зокрема заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року.

Отже, реалізація права на набуття громадянства України залежить від встановлення судом факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року, та 13 листопада 1991 року, який має юридичне значення.

Належність та набуття громадянства України встановлюється на підставі Закону України «Про громадянство України» і може пов`язуватися із фактом постійного проживання на території України в певний час.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про громадянство України» (далі - Закон), питання громадянства України регулюється Конституцією України, цим Законом, міжнародними договорами України.

За змістом положень ст. 3 зазначеного Закону, громадянами України є:

1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України;

2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав;

3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис «громадянин України» та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України;

4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.

Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року, а у пункті 3, - з моменту внесення відмітки про громадянство України.

Отже, ст. 3 указаного Закону визначено чотири самостійні підстави набуття особами громадянства України, від яких залежить і час виникнення громадянства.

Таким чином, встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України або набрання чинності Законом України «Про громадянство України» є підставою для оформлення належності до громадянства України відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону.

Перелік документів, які відповідно до Закону подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України передбачений Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, який затверджений Указом Президента України 27 березня 2001 року за № 215 (далі - Порядок).

Пунктом 25 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженим Указом Президента України від 27 березня 2001 року (далі - Порядок) передбачено, що для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, яка постійно проживала до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили під час постійного проживання особи до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) (частина перша статті 8 Закону), подає документи, передбачені підпунктами «а» - «в» пункту 24 цього Порядку, а також документ, що підтверджує факт постійного проживання особи на зазначених територіях.

Пунктом 44 Порядку передбачено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання чи народження особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили на момент її народження чи під час її постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), або документів, що підтверджують відповідні родинні стосунки, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.

У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Аналогічна позиція висловлена у висновках Верховного Суду у постановах від КЦС ВС від 30 квітня 2020 року № 133/2348/17, від 22 серпня 2018 року у справі № 363/214/17-ц.

Аналізуючи зібрані в справі докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд вважає, що пояснення заявника щодо його постійного проживання на території України станом на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) та на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) повністю узгоджуються з наявними письмовими матеріалами справи, а тому вимоги цієї заяви ОСОБА_2 є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Одночасно суд зважує на ту обставину, що цей факт має для заявника юридичне значення та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Суд уважає, що заявником на підтвердження своїх вимог надано достатньо належних та допустимих доказів, які свідчать про постійне проживання на території України на час проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) та на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року).

При цьому належних відомостей про те, що заявник залишав територію України чи є громадянином іншої держави матеріали справи не містять.

З огляду на викладене вище, суд оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та те, що встановлення вище зазначеного факту необхідно заявнику для встановлення належності до громадянства України, і подальшого документування паспортом громадянина України, а також те, що заявник у інший спосіб не може довести даний факт і зазначені обставини перешкоджають подальшій реалізації її прав у визначений законом спосіб, ураховуючи, що встановлення вказаного юридичного факту не породжує спір про право, суд вважає, що заяву ОСОБА_2 про встановлення юридичного факту проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року та 13 листопада 1991 року, слід задовольнити повністю.

Відповідно до ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

Керуючись статтями 10, 12, 81, 263, 264, 265, 293, 294, 315, 319 ЦПК України, ст. ст. 1, 3, 9 Закону України «Про громадянство України», суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Носівський районний сектор управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області, Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області, задовольнити.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , постійно проживав на території України на момент проголошення незалежності України станом на 24 серпня 1991 року і на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» 13 листопада 1991 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення; якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, а у разі її подання - після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справ:

заявник: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП відсутній, адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ;

Заінтересовані особи:

Носівський районний сектор управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області, адреса місця знаходження: 17100, вул. Центральна, буд. 20, м. Носівка Ніжинського району Чернігівської області;

Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області, адреса місця знаходження: 14013, вул. Шевченка, буд. 51-А, м. Чернігів, код згідно ЄДРПОУ 37804450.

Повний текст судового рішення виготовлено 22 січня 2025 року.

Суддя Анатолій КРУПИНА