Ухвала

від 23.01.2025 по справі 472/314/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2025 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю секретаря ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12023152190000143 за апеляційними скаргами заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Веселинівського районного суду Миколаївської області від 14 серпня 2024 року, апеляційну скаргу заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_5 на ухвалу Веселинівського районного суду Миколаївської області від 15 серпня 2024 року, стосовно

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Теленешти, Молдова, громадянина України, з середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України не судимого,

- обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України,

Учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_8

обвинувачений ОСОБА_7

захисник ОСОБА_6 ( в режимі відеоконференції з

Веселинівського районного суду Миколаївської області)

встановив:

Короткий зміст вимог апеляційних скарг.

В апеляційній скарзі на вирок суду прокурор просить вирок Веселинівського районного суду від 14.08.2024 стосовно ОСОБА_7 в частині призначення покарання та вирішення долі речових доказів у виді 38 фрагментів стовбурів дерев породи «Ясен», зразків пеньків стовбурів дерев в кількості 5 шт, зразків дерев в кількості 5 шт - скасувати з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати засудженим за ч. 1 ст. 246 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.

На підставі ч. 1 ст. 96-2 КК України, п. 1 ч. 9 ст. 100 КПК України 38 фрагментів стовбурів дерев породи «Ясен», які зберігаються в камері зберігання речових доказів СПД №1 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області, зразки пеньків стовбурів дерев в кількості 5 шт, зразки дерев в кількості 5 шт, які знаходяться в кімнаті речових доказів СПД № 1 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області, конфіскувати в дохід держави.

В іншій частині вирок залишити без змін.

У ході апеляційного перегляду повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження щодо речових доказів, дані щодо особи обвинуваченого.

В апеляційній скарзі на ухвалу суду прокурор просить ухвалу Веселинівського районного суду Миколаївської області від 15.08.2024 про виправлення описки у вироку Веселинівського районного суду Миколаївської області від 14.08.2024 стосовно ОСОБА_7 , - скасувати у зв`язку з істотним порушенням кримінального процесуального закону, провадження щодо виправлення описки закрити.

В апеляційній скарзі на вирок суду захисник просить скасувати вирок Веселинівського районного суду Миколаївської області від 14 серпня 2024 року, щодо ОСОБА_7 . Ухвалити новий вирок, яким виправдати ОСОБА_7 на підставі п.2 ч.1 ст.373 КПК України, в зв`язку з недоведеністю причетності його до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 КК України.

В ході апеляційного розгляду повторно дослідити письмові докази зазначені в апеляційній скарзі.

Короткий зміст вироку та ухвали суду.

Вироком суду ОСОБА_7 , визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 ( три ) роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 від відбування покарання звільнено з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки та з покладенням відповідно до ст. 76 КК України обов`язків періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави Україна шкоду, завдану навколишньому природному середовищу, в сумі - 52992 ( п`ятдесят дві тисячі дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 63 копійки. Судові витрати за проведення судово-економічної та судово трасологічної експертизи покладено на обвинуваченого та стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави відповідно 3823 грн 68 коп. та 3398 грн 04 коп., а всього - 7221 грн. 72 коп.

Ухвалено речові докази у кримінальному провадженні: автомобіль марки ВАЗ 2101, д/н НОМЕР_1 залишити за належністю власнику ОСОБА_9 , автомобільний причіп без номерного знаку, бензопилу "FORESTA FA 48 S", 2.5 кВт., червоного кольору, які зберігаються в камері зберігання речових доказів СПД №1 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області - конфіскувати в прибуток держави, 38 фрагментів стовбурів дерев породи "Ясен", які зберігаються в камері зберігання речових доказів СПД №1 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області - знищити, зразки пеньків стовбурів дерев в кількості 5 шт., зразки дерев в кількості 5 шт., які знаходяться в кімнаті речових доказів СПД №1 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області - знищити.

Ухвалою Веселинівського районного суду від 15.08.2024р., внесено виправлення у вирок Веселинівського районного суду Миколаївської області від 14.08.2024р., а саме зазначено "Виправити допущену описку у вироку Веселинівського районного суду Миколаївської області від 14 серпня 2024 року, а саме: - абзац 2 вступної частини вироку викласти в такій редакції: " ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,уродженця м.Теленешти, Молдова, громадянина України, освіта середня, непрацюючого, неодруженого, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, зареєстрованого в с. Михайлівка Вознесенського району Миколаївської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України не судимого";

- абзац 39 мотивувальної частини вироку викласти в такій редакції: "Речові докази у кримінальному провадженні, суд вважає необхідно вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України, а саме: автомобіль марки ВАЗ 2101, д/н НОМЕР_1 - повернути за належністю власнику ОСОБА_9 , зразки пеньків стовбурів дерев в кількості 5 шт, які знаходяться в кімнаті речових доказів СПД № 1 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області - конфіскувати в дохід держави. На підставі ст.ст. 96-1, 96-2 КК України застосувати спеціальну конфіскацію до автомобільного причіпу без номерного знаку, бензопили "FORESTA FA 48 S", 2.5 кВт., червоного кольору, 38 фрагментів стовбурів дерев породи "Ясен", які раніше були вилучені та знаходяться в камері зберігання речових доказів СПД №1 Вознесенського РУП ГУ НП в Миколаївській області, тобто конфіскувати їх у власність держави";

- абзац 6 резолютивної частини рішення викласти в такій редакції: "Речові докази у даному кримінальному провадженні на підставі ст. 100 КПК України, а саме: автомобіль марки ВАЗ 2101, д/н НОМЕР_1 - повернути за належністю власнику ОСОБА_9 , зразки пеньків стовбурів дерев в кількості 5 шт, які знаходяться в кімнаті речових доказів СПД № 1 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області - конфіскувати в дохід держави. На підставі ст.ст. 96-1, 96-2 КК України застосувати спеціальну конфіскацію до автомобільного причіпу без номерного знаку, бензопили "FORESTA FA 48 S", 2.5 кВт., червоного кольору, 38 фрагментів стовбурів дерев породи "Ясен", які раніше були вилучені та знаходяться в камері зберігання речових доказів СПД №1 Вознесенського РУП ГУ НП в Миколаївській області, тобто конфіскувати їх у власність держави".

Узагальнені доводи апеляційних скарг.

В апеляційній скарзі на вирок суду прокурор не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження, доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_7 , вважає, що зазначений вирок суду є незаконним та підлягає скасуванню в частині призначення покарання з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме застосування закону, який не підлягав застосуванню в частині звільнення від призначеного покарання з випробуванням, тобто необґрунтованого застосування судом ст. 75 КК України, що потягло призначення покарання, яке не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, а також в частині вирішення долі речових доказів з підстав неправильного застосування закону України про кримінальному відповідальність, що виразилось у незастосуванні закону, який підлягав застосуванню, а саме не застосуванні спеціальної конфіскації до предметів кримінального правопорушення.

Вказує, що суд першої інстанції під час прийняття рішення про звільнення обвинуваченого ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням в порушення вимог закону не врахував, що останній у ході судового розгляду свою вину у вчиненому, за обставин встановлених судом, не визнав, не висловлював жаль з приводу вчиненого та не бажав виправити ситуацію, що склалася, оскільки протягом, як досудового розслідування та і судового розгляду заходів до відшкодування спричиненої своїми діями шкоди державі не вжив, цивільний позов не визнавав. Зауважує, що без належної уваги суду залишились наслідки тяжкості вчиненого злочину, те що суспільна небезпечність незаконної порубки лісових насаджень полягає в тому, що ці дії завдають шкоди довкіллю в цілому, науково обґрунтованому, раціональному використанню, охороні та відтворенню лісових насаджень. Небезпечність даного злочину посилюється і тим, що порубка призводить до ерозії ґрунтів, виснаження річок, погіршення життя людей. Вважає, що суд першої інстанції у своєму рішенні не зазначив, в чому ж полягає його висновок про можливість виправлення обвинуваченого без відбуття покарання та доцільності застосування до останнього положень ст. 75 КК України, при цьому, на думку прокурора, помилково вказавши на наявність пом`якшуючої відповідальність обвинуваченого обставини - вчинення злочину в зв`язку з важким матеріальним становищем, оскільки матеріали кримінального провадження не містять підтверджуючих цю обставину відомостей та доказів, в обвинувальному акті прокурором її не зазначено. Звертає увагу, що обвинувачений ніде не працює, не має офіційних джерел існування та обрав для себе незаконний шлях вирішення своїх матеріальних потреб, вчиняючи правопорушення, яке завдає істотної шкоди державним інтересам в особі Державної екологічної інспекції.

Крім того, вважає, що зазначений вирок суду є незаконним і таким, що підлягає скасуванню в частині вирішення питання про долю речових доказів та спеціальну конфіскацію з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме у незастосуванні закону, який підлягав застосуванню, істотного порушення вимог кримінального процесуального закону. Враховуючи, що 38 фрагментів стовбурів дерев породи «Ясен» є предметом скоєного обвинуваченим кримінального правопорушення, зразки пеньків стовбурів дерев в кількості 5 шт. та зразки дерев в кількості 5 шт. зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, містять відомості, які використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, та є речовими доказами у даному кримінальному провадженні, тому з огляду на зазначені вимоги кримінального та кримінального процесуального закону підлягають спеціальній конфіскації.

В апеляційній скарзі на ухвалу суду прокурор звертає увагу, що з ухвали Веселинівського районного суду Миколаївської області від 15.08.2024 вбачається, що судом виправлено допущену описку у вироку цього ж суду від 14.08.2024 стосовно обвинуваченого ОСОБА_10 замінивши рішення про знищення речових доказів на застосування до них спеціальної конфіскації. На думку прокурора, у такий спосіб судом першої інстанції суттєво змінено норму закону про вирішення питання щодо долі речових доказів, що не може вважатися виправленням описки в розумінні ст. 379 КПК України та є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

В апеляційній скарзі захисник вважає, що оскаржуваний вирок є незаконним та необґрунтованим, оскільки винесений без урахування дійсних обставин справи, а тому підлягає скасуванню з підстави невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження.

Вказує, що жодних свідків які могли підтвердити причетність ОСОБА_7 до вчинення незаконної порубки дерев у захисних лісових насадженнях під час судового розгляду встановлено не було. Тобто безпосередніх свідків злочину під час судового розгляду справи стороною обвинувачення встановлено не було, проте суд до уваги цього не взяв. В основу обвинувального вироку судом були покладені надані письмові докази, які, на думку сторони захисту, є неналежними та недопустимими доказами, не мають беззаперечної доказової бази та носять характер припущень.

Стверджує, що досліджений під час судового засідання письмовий доказ, а саме висновок експерта №СЕ-19/115-23/2490-ТР від 23.02.2023 (судово-трасологічна експертиза спеціальність 4.2) є недопустимим доказом, оскільки в його основу були покладені зразки зрізів дерев породи «Ясен» отримані незаконним шляхом, а саме в ході огляду місця події від 16.02.2024 року. Вважає, що досліджені під час судового засідання письмові докази, а саме два протоколи огляду місця події від 16.02.2023 року складені слідчим ОСОБА_11 щодо отримання зразків зрізів деревини для проведення експертизи, є недопустимими доказами, оскільки був порушений порядок відібрання зразків деревини для проведення експертизи, передбачений ст. 245 КПК України, а саме до даної слідчої дії не залучені поняті, відсутня будь-яка фото-відео фіксація.

Вказує, що жодний доказ, а саме проведена судово-трасологічна експертиза, яка покладена в основу обвинувачення (яка є неналежним та недопустимим доказом), покази свідків, а також покази самого обвинуваченого ОСОБА_7 , не підтверджують факту вчинення останнім незаконної порубки дерев у захисних лісових насадженнях. На думку сторони захисту, ні суб`єктивна ні об`єктивна сторона злочину передбаченого ч.1 ст.246 КК України, не доведена.

Обставини встановлені судом першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено та визнано доведеним, що 14.02.2023 року в ранковий час ОСОБА_7 , маючи прямий умисел направлений на незаконну порубку дерев, навмисно, порушуючи встановлений порядок охорони, раціонального використання і відтворення лісу, як важливого елементу навколишнього природного середовища заздалегідь взявши із собою бензопилу марки «FORESTA FA 48 S, 2.5 кВт.,» на автомобілі марки ВАЗ 2101, д/н НОМЕР_1 , приїхав до захисних лісових насаджень, які розташовані неподалік с. Зелене Вознесенського району. Реалізуючи свій злочинний умисел, незаконно без спеціального дозволу, який посвідчується відповідним документом (лісорубним квитком, ордером) виданим уповноваженим органом, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, за допомогою бензопили, шляхом повного відокремлення стовбура від кореня, здійснив незаконну порубку 15 дерев " породи «Ясен», діаметром15 см, 21 см.,24 см., 26 см., 27 см., 20 см., 20 см., 22 см., 24 см., 25 см., 28 см., 23 см., 21 см., 20 см. та 25 см. Своїми злочинними діями заподіяв державі в особі Державної екологічної інспекції південного - західного округу істотну шкоду в сумі 52992 грн. 47 коп.

Дії ОСОБА_7 судом кваліфіковані за ч. 1 ст. 246 КК України, як незаконна порубка дерев у захисних лісових насадженнях, що заподіяло істотну шкоду.

Обставини встановлені судом апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників апеляційного провадження на підтримку доводів своїх апеляційних скарг, вивчивши матеріали кримінального провадження, повторно дослідивши обставини, встановленні під час кримінального провадження, та обговоривши доводи апеляційних скарг в їх межах, суд апеляційної інстанції дійшов наступного.

Згідно з вимогами ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Колегія суддів в ході апеляційного розгляду з`ясувала, що оскаржуваний вирок суду ухвалений на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом першої інстанції відповідно до вимог ст.94 КПК України в їх сукупності, з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. У вироку суду наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Висновок суду, щодо доведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено за обставин наведених у вироку, підтверджений зібраними у справі доказами, яким суд першої інстанції дав правильну юридичну оцінку і обґрунтовано дійшов до висновку про його винність у вчинені вказаного кримінального правопорушення.

Всі обставини справи були детально розглянуті та досліджені судом першої інстанції, що підтверджується наведеними та належно оціненими у вироку доказами про вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим.

Кваліфікація судом першої інстанції дій обвинуваченого ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 246 КК України є правильною.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, тобто факту незаконної порубки дерев у захисних лісових насадженнях не визнав та показав, що 14.02. 2023 року він разом з племінником ОСОБА_12 за його проханням рубали у нього дома дрова. За роботу він вирішив розрахуватись за домовленістю з племінником дровами. Після закінчення рубки вони загрузили дрова на автомобільний причеп і поїхали до племінника додому, який теж проживає в селищі Токарівка. По дорозі в с. Михайлівка їх зупинили працівники поліції і в подальшому доставили до райвідділу поліції. Дрова в лісосмузі не рубав, а показав місце рубки працівникам поліції, оскільки раніше бачив, що там незнайомі йому люди пилили дрова.

Аналогічну версію виклав і захисник в апеляційній скарзі. Проте, такі доводи обвинуваченого та його захисника, апеляційний суд не приймає, оскільки вони спростовуються дослідженими та оціненими доказами, які надані стороною обвинувачення, а саме показами свідків, письмовими доказами, яким суд надав оцінку в їх сукупності, які узгоджуються між особою та поза розумним сумнівом доводять винуватість ОСОБА_7 у інкримінованому йому діянні.

Версія обвинуваченого про те, що він не рубив дерева, а разом з племінником ОСОБА_12 за його проханням рубали у нього дома дрова, які в подальшому просто перевозили до дому племінника, висунута ним на свій захист, проаналізована судом та, як наслідок, свого підтвердження не знайшла.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 показав, що 14.02. 2023 року в денний час він патрулював разом з поліцейським ОСОБА_14 на території Веселинівської громади. Біля магазину в с. Михайлівка за порушення правил дорожнього руху був зупинений автомобіль ВАЗ під керуванням ОСОБА_7 та складений протокол про адміністративне правопорушення. На причепі були свіжо спиляні дерева і зі слів ОСОБА_7 останній напиляв їх напередодні для власних потреб. Аналогічні покази надав суду і свідок ОСОБА_14

Свідок ОСОБА_15 показав, що був долучений працівниками поліції в якості спеціаліста для проведення розрахунку спричиненої шкоди по факту незаконної рубки лісосмуги неподалік с. Зелене Вознесенського району де було виявлено 15 пеньків дерев породи «Ясен». Збиток розраховувався відповідно до інформації яка надана в постанові слідчого про залучення спеціаліста, зокрема розмір спиляних дерев породи «Ясен» становить 20 см. - 3 шт., 21 см. - 3 шт., 24 см. - 2 шт., 25 см. - 2 шт., 23 см. - 1 шт., 22 см. - 1 шт., 26 см. - 1 шт., 27 см. - 1 шт., 15 см. - 1 шт., 28 см. - 1 шт. Загальна сума збитків спричинених незаконну рубкою становить 52992 грн.63 коп.

Згідно протоколу огляду місця події від 14.02. 2023 року об`єктом огляду є лісосмуга розташована між с. Зелене та с. Михайлівка Вознесенського району. В лісосмузі виявлено пеньки дерев породи « Ясен « діаметром 15 см, 21 см., 24 см., 26 см., 27 см., 20 см., 20 см., 22 см., 24 см., 25 см., 28 см., 23 см., 21 см., 20 см. та 25 см.

Відповідно до протоколу огляду місця події від 14.02. 2023 року та фототаблицею до нього об`єктом огляду є автомобіль ВАЗ 2101 державний номерний знак НОМЕР_1 сірого кольору, який припаркований по вул. Свободи №3 селища Веселинове Вознесенського району. До автомобіля приєднано автомобільний причеп коричневого кольору без номерного знаку в якому знаходяться стовбури дерев породи « Ясен « в кількості 38 шт. В багажнику автомобіля виявлено бензопилу марки «FORESTA» 2.5 квт.FA 483,45,7 см. червоного кольору.

Окрім цього, вина обвинуваченого ОСОБА_7 підтверджується об`єктивними доказами, які досліджені у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, а саме: висновком експерта № СЕ 19/115-23/2490 - ТР від 23.02. 2023 року, відповідно до якого п`ять фрагментів №1-5 з розмірами187х215 мм, 197х219 мм, 181х197 мм, 152х173 мм,. 152 х 167 мм. відібрані16.02. 2023 року зі стовбурів дерев, вилучених під час огляду місця події за фактом незаконної порубки дерев породи "Ясен" складали раніше єдине ціле із п`яти фрагментами №1- №5 з розмірами 187х215 мм, 197х219 мм, 181х197 мм, 152х173 мм,. 152 х 167, відібраними з пнів дерев 16.02. 2023 року в ході огляду місця події в лісосмузі неподалік с. Зелене Вознесенського району, рапортом поліцейського з ОСОБА_16 СПД №1 Вознесенського РУП, ОСОБА_17 від 14.02. 2023 року відповідно до якого останній повідомляє начальника Вознесенського РУП в Миколаївській області про факт зупинки автомобіля ВАЗ 2101 державний номерний знак - НОМЕР_1 в с. Михайлівка Вознесенського району під керуванням ОСОБА_9 , який перевозив в причепі свіжоспиляні дерева породи « Ясен», протоколом огляду місця події від 14.02. 2023 року та фототаблицею до нього об`єктом огляду є автомобіль ВАЗ 2101 державний номерний знак НОМЕР_1 сірого кольору, який припаркований по вул. Свободи №3 селища Веселинове Вознесенського району, до автомобіля приєднано автомобільний причеп коричневого кольору без номерного знаку в якому знаходяться стовбури дерев породи «Ясен» в кількості 38 шт., в багажнику якого виявлено бензопилу марки «FORESTA» 2.5 квт.FA 483,45,7 см. червоного кольору.

Вказані докази у кримінальному провадженні відповідають вимогам ст.85, ч.1 ст.86 КПК України. Істотних порушень вимог кримінально процесуального закону під час їх отримання не допущено, а тому колегія суддів вважає неприйнятними доводи сторони захисту щодо недопустимості зазначених доказів.

Необґрунтованими є твердження захисника про визнання протоколу огляду місця події від 14.02. 2023 року недопустимим доказом, оскільки огляд проводився без понятих. На переконання суду діючий КПК не передбачає обов`язкової участі понятих при огляді, якщо він проводиться не в житловому приміщенні. Участь понятих при огляді місця події, який проводився в лісосмузі неподалік с. Зелене Вознесенського району, а тому не є обов`язковим. (ст. 223 КПК України ).

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що докази перевірені судом першої інстанції з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, відповідно до ст.94 КПК України оцінено кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення та їх обґрунтовано покладено в основу вироку, а тому посилання обвинуваченого та захисника в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції було надано невірну оцінку доказам по справі, колегія суддів вважає безпідставними.

Таку позицію сторони захисту колегія суддів вважає як захисну, з метою уникнення обвинуваченим відповідальності за вчинене, вона повністю спростовується вищенаведеними доказами, у зв`язку з чим не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги захисника.

Твердження прокурора про необґрунтоване застосування судом першої інстанції ст. 75 КК України при призначенні покарання ОСОБА_7 , колегія суддів вважає необґрунтованими.

Покарання ОСОБА_7 призначено відповідно до вимог ст. ст. 65 - 67 КК України, в межах санкції інкримінованого правопорушення та прокурором не оскаржується.

Згідно положенням ч.1 ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», рішення суду про звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням має бути мотивованим, при цьому необхідно враховувати не тільки дані про особу обвинуваченого і обставини, які пом`якшують покарання і свідчать про можливість його виправлення без відбування покарання, але й ступінь тяжкості вчиненого злочину, виходячи із особливостей і обставин його вчинення.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться в абзаці 1 пункту 3 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочину (статті 12 КК України), а також із особливостей конкретного кримінального правопорушення й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного із співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

Враховуючи наведене, застосування закріплених у ст. 75 КК України правил допустиме за наявності обґрунтованих підстав для висновку, що з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення, особи винного та інших обставин кримінального провадження виправлення засудженого є можливим без ізоляції від суспільства.

Вирішуючи питання про звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, суд першої інстанції дотримався зазначених вимог закону.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, суд послався на ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відносяться до нетяжкого злочину, дані про особу обвинуваченого, який в силу ст. 89 КК України не судимий, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває. Встановив відсутність обставин, які обтяжують покарання та наявність обставини, яка пом`якшує покарання - вчинення злочину в зв`язку з важким матеріальним становищем.

Водночас, з досліджених судом апеляційної інстанції даних щодо особи обвинуваченого вбачається, що ОСОБА_7 не є соціально небезпечною особою, оскільки має стійкі соціальні зв`язки, має на утриманні неповнолітню доньку, опікується дітьми своєї співмешканки, кримінальне правопорушення він вчинив перебуваючи у скрутному матеріальному становищі, що на думку суду апеляційної інстанції, свідчить про наявність збігу певних життєвих обставин, за відсутності яких обвинувачений не вчинив би кримінальне правопорушення, оскільки не є суспільно небезпечною особою.

Враховуючи наведене та те, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності, а також другорядну роль кари як мети покарання, поведінку ОСОБА_7 після вчинення кримінального правопорушення та постановлення судового рішення, апеляційний суд доходить висновку, що судом першої інстанції прийнято правильне рішення про можливість виправлення ОСОБА_7 без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 р., зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Стосовно доводів прокурора в частині вирішення питання про долю речових доказів та спеціальної конфіскації, суд апеляційної інстанції погоджується з ними з огляду на наступне.

Згідно п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України, у резолютивній частині вироку зазначається зокрема рішення щодо речових доказів і документів та спеціальної конфіскації.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Положеннями ч. 1 ст. 96-1 КК України визначено, що спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За правилами ч. 9 ст. 100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Згідно з п. 1 цієї норми гроші, цінності та інше майно, які підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або зберегли на собі його сліди, конфіскуються, крім випадків, коли власник (законний володілець) не знав і не міг знати про їх незаконне використання. У такому разі зазначені гроші, цінності та інше майно повертаються власнику (законному володільцю).

За правилами п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України та ч. 10 ст. 100 КПК України застосування спеціальної конфіскації здійснюється тільки після доведення в судовому порядку стороною обвинувачення, що власник (законний володілець) цього майна знав про його незаконне використання. У випадку, якщо власник цього майна не знав і не міг знати про його незаконне використання, таке майно повертається власнику.

Матеріалами кримінального провадження встановлено, що 14.02.2023 року в ранковий час ОСОБА_7 здійснив незаконну порубку дерев, заздалегідь взявши із собою бензопилу марки «FORESTA FA 48 S, 2.5 кВт.,» на автомобілі марки ВАЗ 2101, д/н НОМЕР_1 , приїхав до захисних лісових насаджень, які розташовані неподалік с. Зелене Вознесенського району та за допомогою бензопили, шляхом повного відокремлення стовбура від кореня, здійснив незаконну порубку 15 дерев " породи «Ясен», діаметром15 см, 21 см.,24 см., 26 см., 27 см., 20 см., 20 см., 22 см., 24 см., 25 см., 28 см., 23 см., 21 см., 20 см. та 25 см.

Постановою слідчого СВ Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області від 14.02.2023 р. вилучене, в ході огляду місця події, 38 фрагментів стовбурів дерев породи «Ясен» визнано речовими доказами та передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів СПД № 1 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області.

Зі змісту резолютивної частини оскаржуваного вироку вбачається, що суд першої інстанції ухвалив 38 фрагментів стовбурів дерев породи "Ясен", які зберігаються в камері зберігання речових доказів СПД №1 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області - знищити, зразки пеньків стовбурів дерев в кількості 5 шт., зразки дерев в кількості 5 шт., які знаходяться в кімнаті речових доказів СПД №1 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області - знищити.

В той же час, вирішуючи питання про долю речових доказів у даному кримінальному провадженні, суд першої інстанції не взяв до уваги вищевказані вимоги закону щодо спеціальної конфіскації та при ухваленні вироку безпідставно ухвали рішення про їх знищення.

Враховуючи, що 38 фрагментів стовбурів дерев породи «Ясен» є предметом скоєного обвинуваченим кримінального правопорушення, зразки пеньків стовбурів дерев в кількості 5 шт. та зразки дерев в кількості 5 шт. зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, містять відомості, які використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, та є речовими доказами у даному кримінальному провадженні, тому з огляду на зазначені вимоги кримінального та кримінального процесуального закону підлягають спеціальній конфіскації.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2022 від 30.06.2022 р., спеціальна конфіскація не є видом кримінального покарання, вона має некаральний характер, метою застосування якого є припинення використання грошей та іншого майна, набутих унаслідок злочинної або іншої протиправної діяльності, як цілі або засобу кримінально-протиправної діяльності. На відміну від конфіскації майна як виду покарання, на застосування спеціальної конфіскації як заходу кримінально-правового характеру не впливають ступінь тяжкості вчиненого умисного кримінального правопорушення, дані, що характеризують особу, яка вчинила таке правопорушення, тощо.

З урахуванням викладеного і зважаючи на те, що спеціальна конфіскація в розумінні закону про кримінальну відповідальність є іншим заходом кримінально-правового характеру, що застосовується до винної особи в порядку ч. 9 ст. 100 КПК України, та не входить до переліку покарань, визначених ст. 51 КК України, апеляційний суд доходить висновку, що вирішення питання про застосування спеціальної конфіскації в кримінальному провадженні не може розглядатись як погіршення становища обвинуваченого ОСОБА_7 у зв`язку із застосуванням до нього заходу примусу від імені держави, що було б підставою для скасування вироку суду першої інстанції та ухвалення апеляційним судом нового вироку.

Що стосується апеляційної скарги прокурора на ухвалу суду першої інстанції, колегія суддів дійшла наступного.

Так, ухвалою Веселинівського районного суду від 15.08.2024р., внесено виправлення у вирок Веселинівського районного суду Миколаївської області від 14.08.2024р., а саме зазначено "Виправити допущену описку у вироку Веселинівського районного суду Миколаївської області від 14 серпня 2024 року, а саме: - абзац 2 вступної частини вироку викласти в такій редакції: " ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,уродженця м.Теленешти, Молдова, громадянина України, освіта середня, непрацюючого, неодруженого, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, зареєстрованого в с. Михайлівка Вознесенського району Миколаївської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України не судимого";

- абзац 39 мотивувальної частини вироку викласти в такій редакції: "Речові докази у кримінальному провадженні, суд вважає необхідно вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України, а саме: автомобіль марки ВАЗ 2101, д/н НОМЕР_1 - повернути за належністю власнику ОСОБА_9 , зразки пеньків стовбурів дерев в кількості 5 шт, які знаходяться в кімнаті речових доказів СПД № 1 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області - конфіскувати в дохід держави. На підставі ст.ст. 96-1, 96-2 КК України застосувати спеціальну конфіскацію до автомобільного причіпу без номерного знаку, бензопили "FORESTA FA 48 S", 2.5 кВт., червоного кольору, 38 фрагментів стовбурів дерев породи "Ясен", які раніше були вилучені та знаходяться в камері зберігання речових доказів СПД №1 Вознесенського РУП ГУ НП в Миколаївській області, тобто конфіскувати їх у власність держави";

- абзац 6 резолютивної частини рішення викласти в такій редакції: "Речові докази у даному кримінальному провадженні на підставі ст. 100 КПК України, а саме: автомобіль марки ВАЗ 2101, д/н НОМЕР_1 - повернути за належністю власнику ОСОБА_9 , зразки пеньків стовбурів дерев в кількості 5 шт, які знаходяться в кімнаті речових доказів СПД № 1 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області - конфіскувати в дохід держави. На підставі ст.ст. 96-1, 96-2 КК України застосувати спеціальну конфіскацію до автомобільного причіпу без номерного знаку, бензопили "FORESTA FA 48 S", 2.5 кВт., червоного кольору, 38 фрагментів стовбурів дерев породи "Ясен", які раніше були вилучені та знаходяться в камері зберігання речових доказів СПД №1 Вознесенського РУП ГУ НП в Миколаївській області, тобто конфіскувати їх у власність держави".

Суд апеляційної інстанції вважає, що мотивувальна частина ухвали Веселинівського районного суду Миколаївської області про виправлення описки від 15.08.2024 в частині вирішення долі речових доказів свідчить про те, що суд не виправив описку, а по суті змінив своє рішення від 14.08.2024, в цій частині.

Таке рішення суду суперечать наведеним вимогам закону, оскільки змінюють суть судового рішення, а тому не можуть вважатися виправленням описки.

Разом з тим, в оскаржуваній ухвалі суд вказує, що під час виготовлення вироку Веселинівського районного суду Миколаївської області від 14.08.2024р., було допущено описку у вступній частині вироку в частині реєстрації та місця проживання обвинуваченого ОСОБА_7 .

На думку колегії суддів, дана описка носила суто технічний характер, не змінювала вірного змісту вироку, але потребувала виправленню, а тому судом першої інстанції обґрунтовано, відповідно до ст. 379 КПК України за власною ініціативою виправлена допущена в судовому рішенні описка.

Враховуючи наведене, оскаржувана ухвала суду підлягає зміні, з виключенням з мотивувальної та резолютивної частини ухвали посилання суду на вирішення питання щодо долі речових доказів.

За правилами п. 2 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити вирок або ухвалу.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Згідно вимог п. 1 ч. 1 ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.

Враховуючи те, що суд першої інстанції допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, через незастосування положень ст. ст. 96-1, 96-2 КК України, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги прокурора підлягають задоволенню частково, вирок суду зміні в частині вирішення долі речових доказів, ухвала суду також зміні в частини посилання суду на вирішення питання щодо долі речових доказів, разом з тим, апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 376, 405, 407, 409, 412, 413, 418, 419, 424, 426, 532 КПК України,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Апеляційні скарги заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_5 , задовольнити частково.

Вирок Веселинівського районного суду Миколаївської області від 14 серпня 2024 року щодо ОСОБА_7 в частині вирішення долі речових доказів змінити.

На підставі ч. 1 ст. 96-2 КК України, п. 1 ч. 9 ст. 100 КПК України 38 фрагментів стовбурів дерев породи «Ясен», які зберігаються в камері зберігання речових доказів СПД №1 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області, зразки пеньків стовбурів дерев в кількості 5 шт, зразки дерев в кількості 5 шт, які знаходяться в кімнаті речових доказів СПД № 1 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області, конфіскувати в дохід держави.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Ухвалу Веселинівського районного суду Миколаївської області від 15.08.2024 року про виправлення описки у вироку Веселинівського районного суду Миколаївської області від 14 серпня 2024 року щодо ОСОБА_7 - змінити. Виключити з мотивувальної та резолютивної частини ухвали посилання суду на вирішення питання щодо долі речових доказів.

В іншій частині ухвалу залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий

Судді