Рішення

від 22.01.2025 по справі 295/17133/24

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа №295/17133/24

Категорія 81

2/295/319/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.2025 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира

в складі : головуючого судді Лєдньова Д.М.

при секретарі Желєвій Т.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій», третя особа ОСОБА_2 , про захист прав споживачів та зобов`язання вчинити дії,-

встановив:

Позивач звернувся в суд із позовом, в якому зазначив, що за наслідком звернення до АТ «Сенс Банк» за отриманням кредитних коштів відповідною установою відмовлено у наданні кредиту у зв`язку з наявністю у ТОВ «Українське бюро кредитних історій» відносно особи даних з відомостями - тип кредиту: кредитний договір на поповнення обігових коштів; дата кредиту: 21.03.2005 року, сума кредиту: 35500,00; поточна заборгованість: 11376,88; поточна прострочена заборгованість: 11376,88 грн.; валюта USD; термін кредиту: до 18.03.2008 року, джерело BNK, кредит закритий: відкритий; дата оновлення: 31.05.2024 року; вид забезпечення: кілька видів забезпечення.

Позивач вказує на невідповідність даної кредитної історії фактичним обставинам, що виникли за взаємними правовідносинами між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 як позичальником, помилковому висновку банківської установи щодо продовження існування зобов`язального обтяження за договором поруки, що укладався між банком та позивачем.

Так, за твердженням учасника, у вересні 2014 року банк звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення в солідарному порядку заборгованості за договором кредиту від 17.03.2005 року в сумі 39846,19 доларів США.

За результатом розгляду справи рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 31.05.2016 року у задоволені позову в частині вимог до ОСОБА_1 відмовлено у зв`язку з припиненням поруки.

Позивач зауважує, що розміщення недостовірної інформації порушує його права на отримання банківських послуг, позбавляє права на споживче кредитування.

Посилаючись наположення ЗаконуУкраїни «Проорганізацію формуваннята обігукредитних історій»,що визначаєджерела формуваннякредитних історій,відомості,які вносятьсядо неї,порядок тапідстави вилученняінформації зкредитної історії,позивач просить зобов`язатиТовариство зобмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій» виключити з кредитної історії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) інформацію щодо наявності заборгованості перед АТ КБ «ПриватБанк» за договором поруки від 17.03.2005 №МК20-05/01; зобов`язати Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», виключити з власної Єдиної клієнтської бази інформацію щодо наявності у ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованості перед АТ КБ «ПриватБанк» за договором поруки від 17.03.2005 №МК20-05/01.

Ухвалою суду від 18.11.2024 року по справі відкрите спрощене позовне провадження.

Відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» подано відзив на позовну заяву, в якому звернуто увагу на тому, що позивачем не надано доказів визнання недійсними договору поруки та/чи кредитного договору як основного зобов`язання. Відмова у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» про солідарне стягнення заборгованості рішенням суду у справі № 274/5179/14-ц з ОСОБА_4 , ОСОБА_1 в частині стягнення за договором поруки не є встановленим фактом недійсності договору поруки. Банку було відмовлено у стягненні з поручителя ОСОБА_1 на підставі ч. 4 ст. 554 ЦК України, судом встановлено: "…порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя".

На думку учасника, оскільки умовою для виключення відомостей з кредитної історії є, зокрема, відсутність кредитного правочину, договору або визнання їх недійсними, а відповідні обставини, у свою чергу, судовим рішенням не підтверджено, заявлена вимога не підлягає до задоволення.

Сторона зауважує також на неналежному способі захисту порушеного права при зверненні із вимогою про зобов`язання виключити з власної Єдиної клієнтської бази бангку інформацію щодо наявності у ОСОБА_1 заборгованості перед АТ КБ «ПриватБанк» за договором поруки від 17.03.2005 №МК20-05/01.

Звертаючись до викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 висновках про те, що суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, при цьому, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, характеру його порушення, невизнання або оспорення, що обумовлює необхідність їх захисту у спосіб, який є ефективним, відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

У поданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій» письмових поясненнях також звернуто увагу на відсутності обставин визнання договору поруки недійсним або припинення поруки. На думку учасника, відмова у задоволенні позову в частині вимог до поручителів внаслідок перевищення встановленого строку пред"явлення вимог не дозволяє прийти висновку про припинення поруки та існування підстав для виключення відомостей з кредитної історії.

В судове засідання позивачем подано заяву про можливість розгляду справи у його відсутності.

Представник відповідача АТ КБ «ПриватБанк» підтримав викладені у відзиві на позовну заяву заперечення.

Судом встановлено, що згідно відомостей кредитного звіту фізичної особи, підприємця ОСОБА_1 наявна інформація за договором 3969371: тип кредиту: кредитний договір на поповнення обігових коштів; дата кредиту: 21.03.2005 року, сума кредиту: 35500,00; поточна заборгованість: 11376,88; поточна прострочена заборгованість: 11376,88 грн.; валюта USD; термін кредиту: до 18.03.2008 року, джерело BNK, кредит закритий: відкритий; дата оновлення: 31.05.2024 року; вид забезпечення: кілька видів забезпечення.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Так, за результатом розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції по справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 31.05.2016 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором № МК 20-05 від 17.03.2005 року, яка виникла станом на 09.07.2014 року в сумі 12280,57 доларів США, що за курсом НБУ становить 143068 грн. 64 коп. та 619 грн. 14 коп. судового збору.

Судове рішення обґрунтоване тим, що ОСОБА_2 , який виступив позичальником за укладеним із ПАТ КБ «ПриватБанк» договором кредиту від 17.03.2005 року, не виконав взяті на себе зобов`язаня з повернення суми кредиту, нарахованих відсотків пені, що призвело до виникнення заборгованості.

При цьому, вирішуючи питання ґрунтовності заявлених вимог до поручителів ОСОБА_1 , ОСОБА_4 суд зазначив: «Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого у договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя»....«Договорами поруки, укладеними з поручителів ОСОБА_1 , ОСОБА_4 було передбачено, що вони діють до повного виконання зобов`язань за кредитним договором. З наданих позивачем розрахунків вбачається, що на час закінчення строку, на який було укладено кредитний договір, існувала заборгованість (а.с. 5-6 том 1). Проте, вимогу про стягнення заборгованості з поручителя ОСОБА_1 . Банком направлено тільки 23.07.2014 року (а.с. 8 том 1). Інших доказів справа не містить. Крім того, колегія суддів вважає, що порука щодо ОСОБА_4 також є припиненою, оскільки після ухвалення рішення Апеляційним судом Житомирської області від 13.09.2012 року, Банк направив вимогу до вказаного поручителя 23.07.2014 року, а з позовом звернувся у вересні 2014 року, чим порушив термін, встановлений ч. 4 ст. 559 ЦК України».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 січня 2021 року по справі №522/1528/15-ц звернула увагу, що визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов`язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності.

Для належного захисту інтересу від юридичної невизначеності у певних правовідносинах особа може на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України заявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, що вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов`язку, зокрема у таких випадках:

- кредитор у таких правовідносинах без звернення до суду з відповідним позовом може звернути стягнення на майно особи, яку він вважає боржником, інших осіб або інакше одержати виконання поза волею цієї особи-боржника в позасудовому порядку;

- особа не вважає себе боржником у відповідних правовідносинах і не може захистити її право у межах судового розгляду, зокрема, про стягнення з неї коштів на виконання зобов`язання, оскільки такий судовий розгляд кредитор не ініціював (наприклад, кредитор надсилає претензії, виставляє рахунки на оплату тощо особі, яку він вважає боржником).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду. Тому спосіб захисту інтересу, передбачений пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України, може застосовуватися лише в разі недоступності позивачу можливості захисту його права.

Задоволення позову про визнання відсутності права вимоги в особи, що вважає себе кредитором, і відсутності кореспондуючого обов`язку особи-боржника у відповідних правовідносинах є спрямованим на усунення правової невизначеності. Тобто, відповідне судове рішення має забезпечити, щоби обидві сторони правовідносин могли у майбутньому знати про права одна одної та діяти, не порушуючи їх. А тому такий спосіб захисту є виключно превентивним.

Якщо кредитор, який діяв в умовах правової невизначеності, у минулому порушив права особи, яку він вважає боржником, то для останнього ефективним способом захисту буде той, який спрямований на захист порушеного права, а не на превентивний захист інтересу. Тобто звернення з позовом для усунення правової невизначеності, яка існувала у минулому, в означеній ситуації не є ефективним способом захисту.

Зокрема, якщо суд розглядає справу про стягнення з боржника коштів, то останній має захищати свої права саме в цьому провадженні, заперечуючи проти позову та доводячи відсутність боргу, зокрема відсутність підстав для його нарахування, бо вирішення цього спору призведе до правової визначеності у правовідносинах сторін зобов`язання.

Наявність відповідного боргу чи його відсутність, як і відсутність підстав для нарахування боргу, є предметом доказування у спорі про стягнення з відповідача коштів незалежно від того, чи подав останній зустрічний позов про визнання відсутності права кредитора, зокрема про визнання поруки припиненою. Тому для захисту права відповідача у ситуації, коли кредитор вже звернувся з вказаним позовом про стягнення коштів, не потрібно заявляти зустрічний позов, а останній не може бути задоволений.

Аналогічно після звернення кредитора з позовом про стягнення коштів боржник не може заявляти окремий позов про визнання відсутності права вимоги в кредитора та кореспондуючого обов`язку боржника. Такий окремий позов теж не може бути задоволений, оскільки боржник має себе захищати у судовому процесі про стягнення з нього коштів, заперечуючи проти відповідного позову кредитора, наприклад, і з тих підстав, що порука припинилася.

З наведеного слідує, що розгляд справи за пред`явленими вимогами кредитора про стягнення заборгованості за договором кредиту як з основного позичальника, так і з поручителів, усував потребу розгляду зустрічних вимог про визнання поруки припиненою. Відповідний висновок розуміється з самих мотивів, яким керувався суд при ухваленні рішення.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» № 2704-IV бюро кредитнихісторій (далі-Бюро)-юридична особа,виключною діяльністюякої єзбір,зберігання,використання інформації,яка складаєкредитну історію;

ведення кредитноїісторії -діяльність Бюроіз збирання,оброблення,зберігання,захисту,використання інформації,яка складаєкредитну історію; кредитнаісторія -це сукупністьінформації проюридичну абофізичну особу,що їїідентифікує,відомостей провиконання неюзобов`язань закредитними правочинами,іншої відкритоїінформації відповіднодо Закону;

користувач Бюро (далі - Користувач) - юридична або фізична особа - суб`єкт господарської діяльності, яка укладає кредитні правочини та відповідно до Договору надає і має право отримувати інформацію, що складає кредитну історію.

У відповідностідо ст.5Закону №2704-IV джерелами формуваннякредитних історійє: відомості, що надаються Користувачем до Бюро за письмовою згодою суб`єкта кредитної історії відповідно до цього Закону.

Згідно зіст.10Закону №2704-IV Бюровилучає зкредитної історії: інформацію, яка передбаченапунктом 2частини першоїстатті 7,у разівідсутності кредитногоправочину,Договору абовизнання їхнедійсними; всюінформацію,що міститьсяу кредитнійісторії,у разівідсутності письмовоїзгоди суб`єктакредитної історіїна збір,зберігання,використання тапоширення черезБюро інформаціїпро нього; інформацію, яка передбаченапунктами 2-4частини першої статті 7, у разі закінчення терміну зберігання інформації в кредитній історії.

Бюро має право за участю Користувача здійснювати звірення інформації, яка була надана цим Користувачем для формування кредитної історії, та вносити до неї зміни на умовах і в порядку, передбачених цим Законом та Договором.

Бюро зберігає інформацію протягом десятирічного терміну з моменту припинення кредитного правочину.

В даному випадку суд звертає увагу, що положення ст. 10 Закону № 2704-IV в їх змістовному розумінні не можуть зводитись до буквального сприйняття такої підстави як відсутність договору кредиту, а повинно оцінюватись через призму правого значення та впливу на інші, пов`язані із вчиненням основного зобов`язання у формі договору кредиту взаємні відносини.

Сама відсутність зобов`язання позивача за договором кредиту внаслідок припинення поруки становить собою ознаки відсутності договору, та може бути прийнята до уваги на врегулювання спору між сторонами.

На думкусуду,оскільки будь-якийкредитор привирішенні питаннящодо наданнязгоди увидачі кредитуна з`ясуванняпередбачуваного рівняматеріальних ризиків зарезультатами вчиненняправочину маєправо назапит у Бюро інформації в формі кредитних звітів, що складають кредитну історію, наявність даних з невідповідним фактичним обставинам змістом порушуватиме передбачуване право особи на отримання банківських послуг.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про захист прав споживачів» держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я і життєдіяльності.

З огляду на викладене, суд вважає ефективним для поновлення невизнаних прав позивача задовольнити вимоги про зобов`язання Товариства зобмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій» виключити з кредитної історії ОСОБА_1 інформацію щодо наявності заборгованості перед АТ КБ «ПриватБанк» за договором поруки від 17.03.2005 №МК20-05/01.

При цьому, діючи в забезпечення виконання завдань цивільного судочинства, що полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб, суд вважає необхіднім задовольнити вимогу про зобов`язання Банку виключити з власної Єдиної клієнтської бази інформацію щодо наявності у ОСОБА_1 заборгованості перед АТ КБ «ПриватБанк» за договором поруки від 17.03.2005 №МК20-05/01. Наявність такої інформації призводитиме до можливого повторного внесення даних до кредитної історії, крім того, фактично перешкоджатиме повноцінній реалізації особою прав як споживача на доступ до послуг саме у даному банку у зв`язку з очевидно передбачуваним висновком щодо клієнтської добросовісності.

На підставі ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідачів судовий збір на користь держави в сумі 1211.20 грн. з кожного.

Керуючись ст.ст. 141, 258-279 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позов задовольнити.

Зобов`язати Товариство зобмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій», код ЄДРПОУ 33546706, адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, виключити з кредитної історії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) інформацію щодо наявності заборгованості перед АТ КБ «ПриватБанк» за договором поруки від 17.03.2005 №МК20-05/01.

Зобов`язати Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, адреса: 01001, м. Київ. вул. Грушевського, 1Д, виключити з власної Єдиної клієнтської бази інформацію щодо наявності у ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованості перед АТ КБ «ПриватБанк» за договором поруки від 17.03.2005 №МК20-05/01.

Стягнути з Товариство зобмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій» на користь держави судовий збір в сумі 1211,20 грн.

Стягнути з Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» на користь держави судовий збір в сумі 1211,20 грн.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя: Д.М.Лєдньов