Постанова

від 27.01.2025 по справі 519/408/24

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2361/25

Справа № 519/408/24

Головуючий у першій інстанції Лемець С. П.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.2025 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Сєвєрової Є.С. (суддя-доповідач),

суддів: - Вадовської Л.М., Комлевої О.С.,

учасники справи:

позивач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у передбаченому ст. 369 ЦПК України порядку цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» на рішення Южного міського суду Одеської області від 01.08.2024 року, ухвалене у складі судді Лемця С.П.,

встановив:

2. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

В березні 2024 року ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» звернулося до суду з вищевказаним позовом в якому просило суд стягнути з ОСОБА_1 11393,79 грн. шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та судовий збір у розмірі 3028 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10.07.2020 між ПрАТ «СК Арсенал Страхування» та ОСОБА_2 було укладено договір страхування наземного транспорту № 745/20-Т/О, згідно якого ПрАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» взяло на себе зобов`язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення «MITSUBISHI OUTLANDER» д.н.з. НОМЕР_1 в наслідок ДТП.

29.03.2021 сталася ДТП, в результаті якої відбулося зіткнення між автомобілем «MERCEDES-BENZ 310D», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 та автомобілем «MITSUBISHI OUTLANDER» реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 .

Згідно постанови Малиновського районного суду міста Одеси по справі № 521/5005/21 від 29.04.2021 винним у скоєнні зазначеної ДТП було визнано ОСОБА_1 .

У зв`язку з чим, 19.04.2021 ПрАТ «СК Арсенал Страхування» згідно платіжного доручення № 20583377 здійснила виплату страхового відшкодування у розмірі 32975,65 грн.

На момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність винуватця дорожньо-транспортної пригоди ( ОСОБА_1 ) за шкоду, заподіяну життю, здоров?ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу «MERCEDES-BENZ 310D», р/н НОМЕР_3 , була застрахована відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в ПАТ «НАСК «ОРАНТА», згідно полісу №AP-8807613 з лімітом відповідальності страховика за завдання шкоди майну 130 000,00 грн., франшиза встановлена в розмірі 0,00.

ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» звернулась до ПАТ «НАСК «ОРАНТА» з заявою про виплату на суму сплаченого страхового відшкодування, на що ПАТ «НАСК «ОРАНТА» здійснило виплату страхового відшкодування з урахуванням зносу автомобіля - 60,00% в сумі 21 581,86 грн.

За таких обставин у позивача у порядку зворотної вимоги перейшло право на отримання від ОСОБА_1 різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), завданої внаслідок ДТП.(а.с. 1 - 3)

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Южного міського суду Одеської області від 01 серпня 2024 року у задоволені позову банку було відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що як вбачається з матеріалів справи рік випуску пошкодженого автомобіля «MITSUBISHI OUTLANDER» р/н НОМЕР_1 - 2015 (а.с.18), при цьому перелік робіт та вартість запчастин вирахувана ФОП ОСОБА_3 виходячи з року випуску автомобіля - 2011 (а.с.23). Також зазначені в рахунку-фактурі № БЕ000000037 та в протоколі огляду колісного транспортного засобу номера кузова не співпадають (а.с.23, 19). Рік випуску автомобіля безумовно впливає на визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу та відповідно на суму шкоди, заподіяної внаслідок ДТП. Крім цього, матеріали справи не містять доказів, що умови виплати страхового відшкодування визначені на базі авторизованої СТО, як це передбачено п.17.2. Договору добровільного страхування наземного транспорту № 745/20-Т/О від 10.07.2020. (а. с. 62 - 65).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» в апеляційній скарзі просить рішення Южного міського суду Одеської області від 01 серпня 2024 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права.

Апелянт вказує на те, що: 1) в матеріалах справи відсутні дані, що відповідач як страхувальник за полісом №AP-8807613 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності оспорював рішення страховика про визначення розміру страхового відшкодування потерпілому, в тому числі з підстав незгоди з застосованим коефіцієнтом фізичного зносу автомобіля; 2) розмір суми страхового відшкодування, виплаченої страхувальнику зі сторони позивача, встановлений та підтверджений належними доказами, а платіжне доручення №20583377 від 19.04.2021, що підтверджує таку виплату, є належним, допустимим та достовірними доказами. Тому посилання суду першої інстанції, що позивачем не доведено розмір збитку є необґрунтованим; 3) помилкове зазначення в рахунку СТО рік випуску 2011 транспортного засобу «MITSUBISHI OUTLANDER» р/н НОМЕР_1 , замість вірного 2015, не впливає на вартість деталей. Оскільки вартість запчастин береться виходячи з VIN-коду; 4) акт огляду транспортного засобу та звіт це лише попередні документи, в яких фіксуються видимі пошкодження транспортного засобу, а внутрішні (приховані) пошкодження, можливо виявити лише на станції СТО при ремонті транспортного засобу; 5) судом першої інстанції не було досліджено технічний паспорт пошкодженого транспортного засобу та його фото огляду.(а. с. 70 - 73)

Позиція відповідача в апеляційному суді

ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідач вказував, що позивачем не спростовано автентичність авто, яке ремонтувалось, та те, що було на момент ДТП, оскільки надані докази містять розбіжності щодо року випуску авто та VIN-коду.

Оскільки враховуючи рік випуску 2011 СК «Оранта» було застосовано коефіцієнт зносу 60%, а з врахуванням 2015 року випуску, страхова компанія застосовувала б 0% коефіцієнту зносу. Тому вказані обставини вплинули на суму страхової виплати. (а.с. 88 - 89)

Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (їх виклик). У такому випадку судове засідання не проводиться.

Пунктом 1 ч. 4, п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ.

Малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно п. 1 ч. 1, ч. ч. 2, 4 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднанні з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1, 5 цієї частини.

Дана справа за ціною позову (11393,79 грн.) є малозначною, тому вона підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно зі ст. 369 ЦПК України справу розглянуто апеляційним судом без виклику його учасників.

3. Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій та неоспорені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин

0.07.2020 між ПрАТ «СК Арсенал Страхування» та ОСОБА_2 було укладено договір страхування наземного транспорту №745/20-Т/О. Згідно до умов якого було застраховано автомобіль «MITSUBISHI OUTLANDER», реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.7).

Згідно постанови Малиновського районного суду міста Одеси по справі №521/5005/21 від 29.04.2021 винним у скоєнні зазначеної ДТП було визнано ОСОБА_1 (а.с.15).

Відповідно до рахунку-фактури № БЕ000000037 ФОП ОСОБА_3 вартість відновлювального ремонту автомобілем «MITSUBISHI OUTLANDER» 2011 року випуску складає 32975,65 грн (а.с.23)

ПрАТ «СК Арсенал Страхування», визнала подію, що мала місце 29.03.2021, із застрахованим автомобілем «MITSUBISHI OUTLANDER» страховим випадком, у зв`язку з чим, 19.04.2021 ПрАТ «СК Арсенал Страхування» згідно платіжного доручення № 20583377 здійснила виплату страхового відшкодування у розмірі 32975,65 грн (а.с.26).

На момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність винуватця дорожньо-транспортної пригоди ( ОСОБА_1 ) за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу «MERCEDES-BENZ 310D», р/н НОМЕР_2 , була застрахована відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в ПАТ "HACK "OPАНТА", згідно полісу №АР-8807613 з лімітом відповідальності страховика за завдання шкоди майну 130 000,00 грн, франшиза встановлена в розмірі 0,00. ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» звернулась до ПАТ "HACK "ОРАНТА" з заявою про виплату на суму сплаченого страхового відшкодування, на що ПАТ "HACK "ОРАНТА" здійснило виплату страхового відшкодування з урахуванням зносу автомобіля - 60,00% в сумі 21581,86 грн (а.с.28).

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частина 1 статті 60 ЦПК України вказує, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову.

Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі

Частиною першою статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Як встановлено матеріалами справи, 0.07.2020 між ПрАТ «СК Арсенал Страхування» та ОСОБА_2 було укладено договір страхування наземного транспорту №745/20-Т/О. Згідно до умов якого було застраховано автомобіль «MITSUBISHI OUTLANDER», реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.7).

29.03.2021 сталася ДТП, в результаті якої відбулося зіткнення між автомобілем «MERCEDES-BENZ 310D», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 та автомобілем «MITSUBISHI OUTLANDER» реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 .

Згідно постанови Малиновського районного суду міста Одеси по справі №521/5005/21 від 29.04.2021 винним у скоєнні зазначеної ДТП було визнано ОСОБА_1 (а.с.15).

Відповідно до рахунку-фактури № БЕ000000037 ФОП ОСОБА_3 вартість відновлювального ремонту автомобілем «MITSUBISHI OUTLANDER» 2011 року випуску складає 32975,65 грн (а.с.23)

ПрАТ «СК Арсенал Страхування», визнала подію, що мала місце 29.03.2021, із застрахованим автомобілем «MITSUBISHI OUTLANDER» страховим випадком, у зв`язку з чим, 19.04.2021 ПрАТ «СК Арсенал Страхування» згідно платіжного доручення № 20583377 здійснила виплату страхового відшкодування у розмірі 32975,65 грн (а.с.26).

На момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність винуватця дорожньо-транспортної пригоди ( ОСОБА_1 ) за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу «MERCEDES-BENZ 310D», р/н НОМЕР_2 , була застрахована відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в ПАТ "HACK "OPАНТА", згідно полісу №АР-8807613 з лімітом відповідальності страховика за завдання шкоди майну 130 000,00 грн, франшиза встановлена в розмірі 0,00. ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» звернулась до ПАТ "HACK "ОРАНТА" з заявою про виплату на суму сплаченого страхового відшкодування, на що ПАТ "HACK "ОРАНТА" здійснило виплату страхового відшкодування з урахуванням зносу автомобіля - 60,00% в сумі 21581,86 грн (а.с.28).

Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) Велика Палата Верховного Суду вказала, що покладення обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV).

Таким чином, обов`язок з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування покладається на страховика.

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе лише за умови, що згідно із цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених статтею 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц, провадження № 14-316цс18).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Отже, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Статтями 28, 29 Закону № 1961-ІV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2019 року у справі № 522/15636/16-ц (провадження № 61-1819св17), суд касаційної інстанції дійшов таких висновків:

- у справі № 6-691цс15: правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати);

- у справі № 522/15636/16-ц: виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом № 1961-IV покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом і договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а вартість складників аварійно пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу. Особа, яка має право на отримання відшкодування, може вимагати від страховика за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності виплати страхового відшкодування в розмірі повної вартості відновлювального ремонту з урахування коефіцієнта фізичного зносу. Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Знос пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків) (пункт 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»). Враховуючи викладене, правильним є висновок апеляційного суду про стягнення з особи, винної у ДТП, різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) і страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що зазначені збитки є меншим за страхове відшкодування (страхової виплати) (постанова Верховного Суд України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15).

Подібні за змістом висновки сформульовані також в постановах Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі № 344/3008/17 (провадження № 61-26423св18), від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/7666/19 (провадження № 61-10010св20), від 16 лютого 2022 року у справі № 709/370/20 (провадження № 61-16320св20).

Звертаючись до суду з вказаним позовом ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» вказував, що оскільки ПАТ "HACK "ОРАНТА" здійснило виплату страхового відшкодування з урахуванням зносу автомобіля - 60,00% в сумі 21581,86 грн., то з відповідача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром матеріальної шкоди (32975,65 грн) та страховою виплатою (21581,86 грн.), тобто 11393,79 грн.

Так? колегія суддів погоджується, що відносини між ОСОБА_1 та його страховиком ПАТ «НАСК «Оранта» регулюються умовами, визначеними в договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та правилами статті 29 Закону № 1961-IV, згідно з якою у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Правовий аналіз п.1 ч.2 ст. 22 ЦК України, ст. 1192 ЦК України та п.2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 свідчить про те, що визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та Методики.

Відповідно до п. 7.38. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, значення Ез (коефіцієнт фізичного зносу) приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує:

5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД;

7 років - для інших легкових КТЗ;

3 роки - для вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів виробництва країн СНД;

4 роки - для інших вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів;

5 років - для мототехніки.

Відповідно до Договору добровільного страхування наземного транспорту №745/20-Т/О від 10.07.2020 (а.с. 7 - 11); заяви на страхування від 10.07.2020 (а.с. 12), акту огляду транспортного засобу від 10.07.2020 (а.с. 13), заяви про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу (а.с. 14); протоколу огляду колісного транспортного засобу (а.с. 19) рік випуску пошкодженого автомобіля «MITSUBISHI OUTLANDER» р/н НОМЕР_1 - 2015.

Однак, перелік робіт та вартість запчастин вирахувана ФОП ОСОБА_3 виходячи з 2011 року випуску автомобіля (а.с.23).

Колегія суддів вважає, що вказані обставини слугували підставою для ПАТ "HACK «ОРАНТА» виплати страхового відшкодування з урахуванням зносу автомобіля - 60,00% в сумі 21581,86 грн.

Однак, враховуючи Методику товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, з урахуванням 2015 року випуску пошкодженого транспортного засобу, значення Ез (коефіцієнт фізичного зносу) приймався таким, що дорівнює нулю, для нових складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що рік випуску автомобіля безумовно впливає на визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу та відповідно на суму шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, та, в свою чергу, на страхове відшкодування.

Апелянтом не було спростовано, вищевказані розбіжності у рахунку-фактурі №БЕ000000037 від 01.04.2021 ФОП ОСОБА_3 (а.с. 23)

Крім того, не спростовано розбіжності зазначені в рахунку-фактурі № БЕ000000037 та в протоколі огляду колісного транспортного засобу номера кузова, які не співпадають (а.с.23, 19).

Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції не було досліджено технічний паспорт не заслуговують на увагу, оскільки серед долучених до матеріалів справи доказів вказаний технічний паспорт пошкодженого автомобіля «MITSUBISHI OUTLANDER» р/н НОМЕР_1 , відсутній.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» є не обґрунтованими, а тому вона не підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.

За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є справедливим, законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» відсутні.

Порядок та строк касаційного оскарження

Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

4. Резолютивна частина

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

постановив:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» залишити без задоволення.

Рішення Южного міського суду Одеської області від 01 серпня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий суддя: Є.С. Сєвєрова

Судді: Л.М. Вадовська

О.С. Комлева