Постанова

від 28.11.2024 по справі 509/968/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/368/24

Справа № 509/968/19

Головуючий у першій інстанції Кочко В. К.

Доповідач Вадовська Л. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого (судді-доповідача) - Вадовської Л.М.,

суддів - Комлевої О.С., Сєвєрової Є.С.,

за участю секретаря - Венжик Л.С.,

за участю сторін, інших учасників справи, представників учасників справи:

відповідача за первісним позовом Міністерства оборони України, представника Єрмакова А.В. ,

від позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_2 - не з`явились,

від правонаступника відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом Концерну «ІНФОРМАЦІЯ_5» в особі філії «ІНФОРМАЦІЯ_6» Одеського квартирно-експлуатаційного управління Командування Сил логістики Збройних Сил України - не з`явились,

від відповідача за первісним позовом Концерну «ІНФОРМАЦІЯ_5» - не з`явились,

від третьої особи за первісним позовом, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Молодіжненської сільської ради Одеської області - не з`явились,

відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_3 - помер,

переглянувши справу №509/968/19 за позовом ОСОБА_2 до Концерну «ІНФОРМАЦІЯ_5» в особі філії «ІНФОРМАЦІЯ_6» в особі правонаступника Одеського квартирно-експлуатаційного управління Командування Сил логістики Збройних Сил України, Концерну «ІНФОРМАЦІЯ_5», Міністерства оборони України, за участю третьої особи Молодіжненської сільської ради Одеської області про визнання права власності на житлове приміщення за набувальною давністю, зустрічним позовом Концерну «ІНФОРМАЦІЯ_5» в особі філії «ІНФОРМАЦІЯ_6» в особі правонаступника Одеського квартирно-експлуатаційного управління Командування Сил логістики Збройних Сил України до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виселення за апеляційною скаргою Концерну «ІНФОРМАЦІЯ_5» в особі філії «ІНФОРМАЦІЯ_6» в особі правонаступника Одеського квартирно-експлуатаційного управління Командування Сил логістики Збройних Сил України на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 15 лютого 2021 року у складі судді Кочко В.К., -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_2 , звернувшись 01 березня 2019 року до суду з вищеназваним позовом, вказала, що у 1988 році їй як працюючій медсестрі у пансіонаті сімейного відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » було надано у користування кімнату АДРЕСА_1. 05 жовтня 1988 року зареєструвалася за вказаною адресою. 27 січня 1992 року їй було надано посвідчення НОМЕР_6 на право зайняття у гуртожитку житлової площі, а саме вказаної кімнати. З моменту заселення і до теперішнього часу відкрито і безперервно користується житловим приміщенням, підтримує його у належному стані, сплачує комунальні та інші платежі. Бажає оформити та зареєструвати право власності на вказане нерухоме майно.

Позивач ОСОБА_2 після уточнення 20 березня 2019 року позовних вимог просила визнати за нею ОСОБА_2 право власності за набувальною давністю на житлове приміщення, загальною площею 32,4 кв.м, житловою площею 16,7 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.3-4, 29).

Ухвалою судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 04 березня 2019 року відкрито провадження у справі (т.1 а.с.26).

Молодіжненська сільська рада надала відзив, за змістом якого ОСОБА_2 26 квітня 2016 року звернулась для оформлення права власності на приміщення АДРЕСА_1 . З наданих документів встановлено, що приміщення, які заявник бажає безоплатно приватизувати, розташовані у будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , що перебуває у господарському віданні Концерну «ІНФОРМАЦІЯ_7» та є власністю держави в особі Міністерства оборони України. Закон України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» у своїй дії не поширюється на гуртожитки, що перебувають у господарському віданні чи в оперативному управління військових частин, Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань (т.1 а.с.36-37).

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 28 серпня 2019 року до участі в справі в якості співвідповідачів залучено Міністерство оборони України та Концерн «ІНФОРМАЦІЯ_5» (т.1 а.с.157).

Відповідач Концерн «ІНФОРМАЦІЯ_5» позов не визнав, зазначивши у відзиві, що спірне нерухоме майно кімната у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , є державною власністю Міністерства оборони України та закріплене за Концерном «ІНФОРМАЦІЯ_5» на праві господарського відання. Позивач завжди знала, хто є власником спірного майна, що майно належить державі в особі Міністерства оборони України, тому набуття нерухомого майна з боку позивача не може бути добросовісним. Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником. Крім того, ухвалою Господарського суду м. Києва від 21 березня 2017 року у справі №910/23971/16 було відкрито провадження у справі про банкрутство Концерну «ІНФОРМАЦІЯ_5». У вказаній господарській справі ухвалою суду від 17 квітня 2018 року затверджено Мирову угоду, умовами якої визначено, що боржнику Концерну «ІНФОРМАЦІЯ_5» забороняється відчуження чи передача у будь-який інший спосіб нерухомого майна, що закріплене за ним на праві господарського відання до моменту погашення боржником боргів, зазначених у Мировій угоді (Додаток НОМЕР_6), з відповідним внесенням запису про це до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. Ухвала Господарського суду м. Києва від 17 квітня 2018 року у справі №910/23971/16, якою затверджено Мирову угоду, набрала законної сили та підлягає обов`язковому виконанню. Визнання права власності за набувальною давністю на державне нерухоме майно Міністерства оборони України та Концерну «ІНФОРМАЦІЯ_5» за адресою: АДРЕСА_1 , призведе до фактичного відчуження державного майна, що в свою чергу призведе до порушення Концерном «ІНФОРМАЦІЯ_5» умов Мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду м. Києва від 17 квітня 2018 року у справі №910/23971/16, що стане наслідком порушення справи про банкрутство (т.1 а.с.172-178).

Відповідач Міністерство оборони України позов не визнав, зазначивши у відзиві, що для визнання за набувальною давністю права власності на нерухоме майно має бути доведено факт існування такого нерухомого майна, відкритість і безперервність володіння ним без правової підстави, добросовісність заволодіння майном, факт володіння спірним майном протягом строку, який складає не менше 10 років. Позивач завжди знала, що спірне майно належить державі в особі Міністерства оборони України, тому набуття нерухомого майна з боку позивача не може бути добросовісним. Крім того, існує пряма заборона у вигляді судового рішення у справі №910/23971/16, яка забороняє відчуження державного нерухомого майна, що належить Міністерству оборони України та перебуває в господарському віданні Концерну «ІНФОРМАЦІЯ_5» (т.1 а.с.224-228).

15 листопада 2019 року Концерн «ІНФОРМАЦІЯ_5» подав зустрічний позов, в якому вказав, що Посвідчення НОМЕР_6 від 27 січня 1992 року, на яке посилається ОСОБА_2 , було видане військовою частиною НОМЕР_2 на право займання у гуртожитку житлової площі громадянкою ОСОБА_2 як працівником пансіонату сімейного відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Відповідно до вказаного Посвідчення ОСОБА_2 надавалось право проживати у приміщенні №12 площею 15,0 кв.м на період роботи у пансіонаті. Протягом тривалого періоду часу ОСОБА_2 не є працівником базі відпочинку « Ювілейна » та взагалі не є працівником будь-якої установи Міністерства оборони України. ОСОБА_2 не перебуває на квартирному обліку у Квартирно-експлуатаційному відділі м. Одеси на отримання житла за рахунок фондів Міністерства оборони України, тому проживання та використання приміщення № НОМЕР_1 є безпідставним та не відповідає вимогам чинного законодавства. ОСОБА_2 безпідставно на безоплатній основі використовує державне майно та відмовляється його звільнити у добровільному порядку. ОСОБА_2 не видавався ордер на вселення у кімнату гуртожитку, жодний договір найму між ОСОБА_2 та Концерном «ІНФОРМАЦІЯ_5» чи іншою державною установою Міністерства оборони України також не укладався. Посвідчення НОМЕР_6 від 27 січня 1992 року на даний час не є підставою для проживання у приміщенні гуртожитку.

Концерн «ІНФОРМАЦІЯ_5» у зустрічному позові до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 просив:

виселити ОСОБА_2 , 1965 року народження, з приміщення АДРЕСА_1 ;

виселити ОСОБА_3 , 1985 року народження, з приміщення АДРЕСА_1 (т.1 а.с.229-236).

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 15 листопада 2019 року зустрічну позовну заяву прийнято до розгляду в одне провадження з первісним позовом (т.2 а.с.2).

ОСОБА_2 зустрічний позов не визнала, зазначивши у відзиві, що Концерн «ІНФОРМАЦІЯ_5» на надав доказів на підтвердження права власності на гуртожиток, в якому знаходиться займане нею житлове приміщення, тому правові підстави для виселення відсутні (т.2 а.с.10-11).

Концерн «ІНФОРМАЦІЯ_5» надав відповідь на відзив ОСОБА_2 (т.2 а.с.53-57).

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 20 травня 2010 року закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті (т.2 а.с.71).

Відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у віці 35 років (т.2 а.с.141).

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 15 лютого 2021 року) описку виправлено ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 05 квітня 2021 року) позов ОСОБА_2 задоволено;

визнано за ОСОБА_2 за набувальною давністю право власності на житлове приміщення загальною площею 32,4 кв.м, житловою площею 16,7 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , житлове приміщення АДРЕСА_3 ;

в задоволенні зустрічних позивних вимог Концерну «ІНФОРМАЦІЯ_5» в особі філії «ІНФОРМАЦІЯ_6» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виселення відмовлено (т.2 а.с.146-151, 163).

Висновок суду мотивовано тим, що позивач за первісним позовом довела, що вона добросовісно заволоділа спірним житловим приміщенням і продовжує відкрито, безперервно володіти майном більше десяти років; що позивач за зустрічним позовом не надав належних доказів на підтвердження права власності на гуртожиток, в якому знаходиться займане ОСОБА_2 приміщення, відповідно не має правових підстав для виселення з приміщення.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 09 серпня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Концерну «ІНФОРМАЦІЯ_5» Міністерства оборони України на рішення суду.

В апеляційній скарзі Концерн «ІНФОРМАЦІЯ_5» Міністерства оборони України просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні первісних позовних вимог та про задоволення зустрічних позовних вимог (т.2 а.с.167-179).

За змістом вимог апеляційної скарги незаконність необґрунтованість рішення з підстав неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права полягає у наступному. Право власності на всі будівлі та споруди Оздоровчого комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » визнано за державним підприємством Міністерства оборони України, а так зване приміщення гуртожитку зареєстровано під літ. «А» та увійшло до складу адмінбудівлі. ОСОБА_2 не надано доказів того, що будівля гуртожитку перебуває у власності іншої особи, чи вибула з державної власності, а доводи про те, що приміщення гуртожитку не увійшли у власність державного підприємства, є лише припущеннями ОСОБА_2 , на підставі якого суд зробив помилковий висновок, що гуртожиток, у якому знаходиться займане ОСОБА_2 приміщення, не увійшов у власність державного підприємства Міністерства оборони України. ОСОБА_2 знала про правовий статус спірного приміщення. Суд неправильно застосував положення статі 344 ЦК України, так як обставини, з якими закон пов`язує набуття права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, відсутні. У зустрічних вимогах про виселення відмовлено безпідставно, ОСОБА_2 тривалий час не є ні працівником бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_2 », ні працівником будь-якої установи Міністерства оборони України, на квартирному обліку для отримання житла за рахунок фондів Міністерства оборони України не перебуває, ордер на вселення в кімнату гуртожитку не видавався, договір найму з Концерном «ІНФОРМАЦІЯ_5» чи іншою установою Міністерства оборони України не укладався. Посвідчення НОМЕР_6 від 27 січня 1992 року, на яке посилається ОСОБА_2 , не є підставою для проживання у спірному приміщенні. На даний час ОСОБА_2 безпідставно на безоплатній основі використовує державне майно та відмовляється його звільнити у добровільному порядку.

В апеляційній скарзі не зазначено нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року в порядку процесуального правонаступництва залучено Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси до участі у справі в якості правонаступника відповідача за первісним позовом Концерну «ІНФОРМАЦІЯ_5», відповідача за первісним позовом «Концерну «ІНФОРМАЦІЯ_5» в особі філії «ІНФОРМАЦІЯ_6», позивача за зустрічним позовом Концерну «ІНФОРМАЦІЯ_5» в особі філії «ІНФОРМАЦІЯ_6» (т.3 а.с.27).

Одеське квартирно-експлуатаційне управління Командування Сил логістики Збройних Сил України є правонаступником Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси (зміна найменування) (т.3 а.с.36-39,43-48, 53-70).

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги частково, скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні первісного позову, задоволення зустрічного позову в частині вимог до ОСОБА_3 та про закриття провадження в справі в частині вимог зустрічного позову до ОСОБА_3 , який помер, з огляду на наступне.

Згідно рішення виконавчого комітету Овідіопольської районної ради народних депутатів Одеської області від 16 жовтня 1986 року №50 «Про реєстрацію готелю на 24 кімнати в/ч НОМЕР_2 в районі АДРЕСА_4 » вирішено «зареєстровати готель, розташований на території бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в районі с. Іллічівське, житловою площею 400 кв.м, будівлю каналізовану з опаленням, з гарячим та холодним водозабезпеченням, кухнею загального користування, в якості гуртожитку № НОМЕР_3 для робітників та службовців в/ч НОМЕР_2 ».

11 липня 2003 року Розпорядженням Овідіопольської районної державної адміністрації №459 «Про визнання права власності на будівлі та споруди «Оздоровчого комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_1» було визнано за державним підприємством Міністерства оборони України «Оздоровчий комплекс «ІНФОРМАЦІЯ_1» право власності на будівлі та споруди « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходяться по АДРЕСА_1 .

14 липня 2003 року Молодіжненською сільською радою було видано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, серія НОМЕР_4 , «Оздоровчого комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_1» (37 будівель та споруд), згідно якого право власності на нежитлові будівлі, будівлі та споруди « ІНФОРМАЦІЯ_1 » визнано за державним підприємством Міністерства оборони України.

25 липня 2006 року Наказом Міністра оборони України №454 «Про реорганізацію державного підприємства Міністерства оборони України «Оздоровчий комплекс «ІНФОРМАЦІЯ_1» було припинено діяльність ДП МОУ «Оздоровчий комплекс «ІНФОРМАЦІЯ_1» шляхом приєднання (реорганізації) до державного підприємства Міністерства оборони України «Управління торгівлі Південного оперативного командування; визначено ДП МОУ «Управління торгівлі Південного оперативного командування» правонаступником усіх майнових прав та обов`язків ДП МОУ «Оздоровчий комплекс «ІНФОРМАЦІЯ_1»; основні фонди та оборотні кошти, що реорганізується, закріплено за ДП МОУ «Управління торгівлі Південного оперативного командування».

05 квітня 2007 року було прийнято Наказ Міністерства оборони України №125 «Про реорганізацію ДП МОУ «Управління торгівлі Південного оперативного командування», відповідно до якого дане підприємство було реорганізовано шляхом приєднання до Концерну «ІНФОРМАЦІЯ_5».

Відповідно до Передавального Акту приймання-передачі основних фондів оборонних активів, власного капіталу та зобов`язань ДП МОУ «Управління торгівлі Південного оперативного командування» у зв`язку з його реорганізацією шляхом приєднання до Концерну «ІНФОРМАЦІЯ_7» в період з 01 серпня 2007 року по 01 грудня 2008 року ДП МОУ «Управління торгівлі Південного оперативного командування» передало, а його правонаступник Концерн «ІНФОРМАЦІЯ_5» прийняв власний капітал, обороні активи, зобов`язання та основні фонди ДП МОУ «Управління торгівлі Південного оперативного командування», включаючи будівлі та споруди «Оздоровчого комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до Статуту Концерну «ІНФОРМАЦІЯ_5» затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 15 листопада 2018 року №574 майно Концерну складається з виробничих і невиробничих фондів та інших цінностей, вартість яких відображається у самостійному балансі (п.4.1); майно Концерну є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання (п.4.2); джерелами формування майна Концерну є державне майно, передане Концерну Уповноваженим органом управління, у тому числі до статутного капіталу, на підставі акта приймання-передач (п.4.8).

Рішенням виконавчого комітету Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області №16 від 30 січня 2009 року об`єктам «Оздоровчого комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_1» присвоєно адресу: АДРЕСА_1 .

Отже, докази у справі підтверджують, що спірне нерухоме майно приміщення №12 в будівлі гуртожитку, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , є державною власністю Міністерства оборони України та на час виникнення та вирішення спору було закріплене за Концерном «ІНФОРМАЦІЯ_7» на праві господарського відання. Суду не надано документів на підтвердження реєстрації майна «Оздоровчого комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_1» за іншими особами чи відчуження майна (його частини) тощо. Висновок суду про те, що гуртожиток, складовою частиною якого є займане ОСОБА_2 приміщення, не увійшов у склад нерухомого майна державного підприємства Міністерства оборони України, не має підтвердження доказами.

Молодіжненська сільська рада підтверджує, що приміщення, за приватизацією якого зверталася ОСОБА_2 , розташоване у будівлі, що перебуває у господарському віданні Концерну «ІНФОРМАЦІЯ_5» та є власністю держави в особі Міністерства оборони України.

Щодо набуття права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.

За положеннями статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Для набуття права власності на нерухоме майно за набувальною давністю доведенню підлягають такі обставини: майно може бути об`єктом набувальної давності; добросовісність володіння; відкритість володіння; давність володіння та його безперервність; відсутність інших осіб, які претендують на це майно; відсутність титулу (підстави) у позивача для володіння майном та набуття права власності.

ОСОБА_2 вимоги про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю обґрунтувала тим, що кімната у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 була надана їй у 1988 році як працівниці пансіонату сімейного відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». 05 жовтня 1988 року зареєструвалася за вказаною адресою. 27 січня 1992 року їй було надано посвідчення НОМЕР_6 на право зайняття у гуртожитку житлової площі, а саме вказаної кімнати. З моменту заселення і до часу звернення до суду відкрито і безперервно користується житловим приміщенням, підтримує його у належному стані, сплачує комунальні та інші платежі.

Отже, нерухоме майно, право власності на яке за набувальною давністю просить визнати ОСОБА_2 , не є об`єктом набувальної давності. Приміщення, знаходиться у будівлі, що має власника державу в особі Міністерства оборони України, яке не відмовилося від права власності на належне йому нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 певний час мала титул (підставу) для володіння майном, оскільки таке на період її праці у пансіонаті було надано для проживання.

У розумінні статті 344 ЦК України давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстави для набуття права власності. За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого власнику було відмовлено.

Позов про визнання права власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

Спірне нерухоме майно належить державі в особі Міністерства оборони України, майно не вибувало з власності держави, держава в особі Міністерства оборони України не відмовлялася від права власності на нерухоме майно, натомість уповноваженим власником вжито заходів для оформлення нерухомого майна отриманням правовстановлюючих документів як то Свідоцтва про право власності, проведенням державної реєстрації нерухомого майна в Реєстрах, виготовлення технічної документації, присвоєння адреси тощо.

Докази у справі у своїй сукупності вказують на відсутність правових підстав для визнання права власності ОСОБА_2 за набувальною давністю на приміщення, загальною площею 32,4 кв.м, житловою площею 16,7 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Щодо виселення.

Згідно посвідчення НОМЕР_6 від 27 січня 1992 року, виданого командиром військової частини НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , яка працює в пансіонаті сімейного відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на посаді медичної сестри, надано право на зайняття у гуртожитку на період роботи у пансіонаті «ІНФОРМАЦІЯ_1» «квартири АДРЕСА_3 , що складається із двох кімнат площею 15 кв.м».

ОСОБА_2 протягом тривалого періоду часу не є працівником пансіонату сімейного відпочинку (бази відпочинку) « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

ОСОБА_2 не є працівником чи службовцем будь-якої установи Міністерств оборони України.

ОСОБА_2 не перебуває на квартирному обліку для отримання житла за рахунок фондів Міністерства оборони України.

ОСОБА_2 не видавався ордер на вселення в кімнату гуртожитку.

ОСОБА_2 не мала та не має укладених договорів найму з Концерном «ІНФОРМАЦІЯ_5» чи іншим уповноваженим органом, у віданні якого перебуває будівля, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Отже, ОСОБА_2 не має законних підстав для користування приміщенням у будівлі, що є власністю держави в особі Міністерства оборони України та розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Посвідчення НОМЕР_6 від 27 січня 1992 року не є тим документом, який в силу норм Житлового кодексу України, що регулюють проживання у гуртожитку, чи в силу норм Цивільного кодексу України, що регулюють відносини найму житлового приміщення, надає ОСОБА_2 , яка не має жодного відношення до Міністерства оборони України та його підприємств, установ, організацій, право й надалі проживати у приміщенні будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги про виселення ОСОБА_2 обґрунтовані, доведені та підлягають задоволенню.

Щодо вимог про виселення, які пред`явлені до ОСОБА_3 , то провадження за такими підлягає закриттю на підставі пункту 7 частини 1 статті 255 ЦПК України у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 .

В силу визначеного статтею 81 ЦПК України обов`язку доказування і подання доказів позивач за зустрічним позовом надав докази, достатні у своїй сукупності для висновку про відсутність підстав для задоволення вимог про визнання права власності на заявлене ОСОБА_2 нерухоме майно за набувальною давністю та про наявність підстав для задоволення вимог про виселення ОСОБА_2 .

У ОСОБА_2 відсутнє право, за захистом якого вона звернулася до суду.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.п.2,4 ч.1 ст.374, ст.ст.376, 377, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Концерну «ІНФОРМАЦІЯ_5» в особі філії «ІНФОРМАЦІЯ_6» в особі правонаступника Одеського квартирно-експлуатаційного управління Командування Сил логістики Збройних Сил України задовольнити частково.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 15 лютого 2021 року (описку виправлено ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 5 квітня 2021 року) - скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Концерну «ІНФОРМАЦІЯ_5» в особі філії «ІНФОРМАЦІЯ_6» в особі правонаступника Одеського квартирно-експлуатаційного управління Командування Сил логістики Збройних Сил України, Концерну «ІНФОРМАЦІЯ_5», Міністерства оборони України, за участю третьої особи Молодіжненської сільської ради Одеської області про визнання права власності на житлове приміщення за набувальною давністю - відмовити.

Зустрічний позов Концерну «ІНФОРМАЦІЯ_5» в особі філії «ІНФОРМАЦІЯ_6» в особі правонаступника Одеського квартирно-експлуатаційного управління Командування Сил логістики Збройних Сил України до ОСОБА_2 про виселення задовольнити.

Виселити ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) з приміщення №12 будівлі гуртожитку бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Провадження в справі за зустрічним позовом Концерну «ІНФОРМАЦІЯ_5» в особі філії «ІНФОРМАЦІЯ_6» в особі правонаступника Одеського квартирно-експлуатаційного управління Командування Сил логістики Збройних Сил України до ОСОБА_3 про виселення - закрити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 27 січня 2025 року.

Головуючий Л.М.Вадовська

Судді О.С.Комлева

Є.С.Сєвєрова