Рішення

від 27.01.2025 по справі 939/2678/24

БОРОДЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 939/2678/24

РІШЕННЯ

Іменем України

15 січня 2025 рокуБородянський районний суд

Київської області в складі: головуючої судді - Герасименко М.М.,

за участі секретаря - Рассказової М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Бучанської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі: Пісківської селищної ради об`єднаної територіальної громади Бучанського району Київської області до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Бучанської окружної прокуратури Київської області звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи його тим, що в провадженні Бородянського районного суду Київської області перебувало кримінальне провадження № 12023111050000304 від 21 липня 2023 року про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України. Ухвалою суду від 18 квітня 2024 року в зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, передбачених ст. 49 КК України, ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, а кримінальне провадження № 12023111050000304 від 21 липня 2023 року закрито в зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за клопотанням сторони захисту. Відповідно до пред`явленого обвинувачення ОСОБА_1 , являючись фізичною особою-підприємцем, будучи у відповідності до ч. 3 ст. 18 КПК України службовою особою, яка обіймає посаду пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, наділеною правом підпису документів, будучи обізнаним про дійсну якість, об`єми та вартість робіт з будівництва котельні на твердому паливі для теплопостачання будівлі Мигалківського НВО, діючи умисно, у період часу з 18 грудня 2017 року по 08 січня 2018 року в точно не встановлений час, перебуваючи в селищі Пісківці Бучанського (на той час - Бородянського) району Київської області, усвідомлюючи протиправний, суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливим мотивом, з метою привласнення бюджетних коштів Пісківської селищної об`єднаної територіальної громади, зловживаючи своїм службовим становищем, достовірно знаючи і усвідомлюючи, що будівельні роботи з будівництва котельні на твердому паливі не проведені в повному обсязі, особисто склав акти приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в № 1 від 18 грудня 2017 року, № 5, № 6, № 7 і № 8 від 19 грудня 2017 року, № 15 від 21 грудня 2021 року, № 18 і № 19 від 08 січня 2018 року, до яких вніс недостовірні відомості про обсяги та вартість виконаних робіт та особисто підписав їх, і тим самим засвідчив документи, що містять недостовірну інформацію про обсяги та вартість виконаних робіт, надавши їм статус офіційних, таким чином вніс неправдиві відомості до офіційного документу. Після цього, ОСОБА_1 , у відповідності до умов укладеного договору № 432/17 від 05 грудня 2017 року, надав вказані підроблені офіційні документи для підпису Замовнику, з метою отримання бюджетних коштів, таким чином видав завідомо підроблені документи. Крім того, ОСОБА_1 , з метою реалізації злочинного умислу, направленого на привласнення бюджетних коштів Пісківської селищної об`єднаної територіальної громади, будучи службовою особою, наділеною правом підпису документів, діючи умисно, в період часу з 18 грудня 2017 року по 20 грудня 2017 року, перебуваючи в селищі Пісківці Бучанського (на той час - Бородянського) району Київської області, усвідомлюючи протиправний, суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливим мотивом, з метою привласнення бюджетних коштів Пісківської селищної об`єднаної територіальної громади, зловживаючи своїм службовим становищем, достовірно знаючи, що роботи за вищевказаним договором фактично виконані не в повному обсязі, та розуміючи, що без складання актів приймання виконаних будівельних робіт грошові кошти не будуть перераховані, ФОП ОСОБА_1 , попередньо погодивши, особисто склав і підписав акти приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в № 1, 5, 6, 7 і 8. Після цього, ОСОБА_1 , у відповідності до умов укладеного договору № 432/17 від 05 грудня 2017 року, надав вказані документи для підпису Замовнику, з метою привласнення бюджетних коштів, які в подальшому ОСОБА_2 підписав та скріпив гербовою печаткою і разом з фінансово-бухгалтерською документацією подав до Управління Державної казначейської служби України у Бородянському районі. Внаслідок вказаних умисних дій ОСОБА_1 на банківський рахунок № НОМЕР_1 ФОП ОСОБА_1 , відкритий в АТ «УКРСИББАНК», з місцевого бюджету Пісківської селищної об`єднаної територіальної громади 19 та 20 грудня 2017 року на підставі платіжних доручень перераховано 694 830 гривень 70 копійок бюджетних коштів, при цьому зайво перераховано коштів місцевого бюджету в розмірі 125 306 гривень 19 копійок за роботи, які взагалі не виконувалися. Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 01 серпня 2021 року № 1075/08-2021 встановлено, що вартість робіт, які фактично не виконані, але внесені в звітну документацію, а саме актів форми КБ-2в, відповідно до проведених розрахунків становить 125 306 гривень 19 копійок. Таким чином ОСОБА_1 , будучи службовою особою, вчинив незаконне привласнення коштів місцевого бюджету Пісківської селищної ОТГ у розмірі 125 306,19 грн, чим завдав останній майнової шкоди на вказану суму. Оскільки шкода в зазначеному розмірі на даний час не відшкодована, тому є правові підстави для її стягнення у судовому порядку. Водночас, Пісківська селищна рада Бучанського району Київської області, яка до цього часу не вжила заходів для стягнення суми завданої шкоди, звернулася до прокуратури з проханням представляти її інтереси в суді. З огляду на вказані обставини, просив стягнути з ОСОБА_1 шкоду, заподіяну кримінальним правопорушенням, у розмірі 125 306 гривень 19 копійок.

За ухвалою суду від 12 листопада 2024 року було відкрито провадження у даній справі та ухвалено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

17 грудня 2024 року до суду від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Смірнової Т.В. надійшов відзив на позовну заяву в якому зазначено про те, що, обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач посилається на ухвалу Бородянського районного суду Київської області від 18 квітня 2024 року, якою ОСОБА_1 було звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, а кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12023111050000304 від 27 січня 2023 року, про його обвинувачення закрите в зв`язку із закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Вказана підстава закриття кримінального провадження не є реабілітуючою, однак ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованих йому діянь не визнавав і судом не з`ясовувалося чи мали місце ті діяння, які йому були поставлені в провину, та чи винен він у їх вчиненні. Обвинувальний вирок, яким би ОСОБА_1 було визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, відсутній. Відповідач не погоджується з доводами позивача про те, що деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди, а також з посиланням позивача на ст. 1166 ЦК України щодо покладення на відповідача обов`язку доведення відсутності вини в спричинені шкоди, оскільки його вина у вчиненні кримінальних правопорушень і заподіянні матеріальної шкоди не доведена, в зв`язку з чим його (відповідача) не можна вважати винуватим відповідно до положень ст. 62 Конституції України, ч. 2 ст. 2 КК України та ч. 1 ст. 17 КПК України. Таким чином, сторона відповідача вважає, що позивачем повинно бути доведено всі ті обставини, на які він посилається у позовній заяві, а саме вина ОСОБА_1 в заподіянні шкоди та її розмір. Також, зазначено про те, що доказами, на які посилається позивач у позові, як на підставу для його задоволення є висновок судово-почеркознавчої експертизи, з якої вбачається, що підпис в графі «Генпідрядник (підрядник)_ ОСОБА_1 » в актах 2, 5, 6, 7 і 8 виконані ним (відповідачем) тоді, як в інших актах - питання не з`ясоване. Крім того, сторона відповідача вважає висновок експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи № 1075/08-2021 від 01 серпня 2021 року, копію якого додано до позовної заяви, неналежним доказом, оскільки огляд об`єкта будівництва проводився 19 березня 2021 року без участі сторін договору № 432/17 від 05 грудня 2017 року, станом на день огляду котельня експлуатувалася за цільовим призначенням більше 3-х років, а ОСОБА_1 після завершення будівництва жодного відношення до котельні не мав, а тому станом на день проведення дослідження можливо були якісь зміни в обсягах робіт, що були виконані ним (відповідачем) і вказані в актах, з тими, які міг побачити експерт більш ніж через 3 років експлуатації об`єкта. В даному висновку, експертом зауважено про можливість визначення вартості невиконаних робіт в стані на день обстеження, які фактично можна перевірити за результатами проведення візуально-інструментального обстеження. Також, у висновку експертом враховано 21 акт виконаних робіт, тоді як ОСОБА_1 згідно висновку почеркознавчої експертизи були підписані лише 2, 5, 6, 7 і 8, що є суттєвими вихідними даними та безпосередньо впливає на висновок будівельно-технічної експертизи. Крім того, з висновку експертизи вбачається, що в наданих на дослідження матеріалах відсутні локальні кошториси до наведеного кошторисного розрахунку та кошторисна частина проектної документації, що в подальшому не дає змоги виконати порівняння переліку та обсягів робіт, вказаних в актах приймання виконаних будівельних робіт з переліком та обсягами, передбаченими проектно-кошторисною документацією. Експертом, у тому числі, зазначено про відсутність у наданих на дослідження матеріалах дефектних актів на виконання будівельно монтажних робіт. Також, експертом зазначено про те, що для аналізу прихованих робіт, які підлягали виконанню, йому необхідні акти на приховані роботи, що на дослідження надані не були, а також є вихідними даними для об`єктивності проведення експертизи, а тому ним досліджувалися виключно роботи обсяг яких можливо перевірити візуально-інструментальним методом в натурі. Аналізуючи висновок будівельно-технічної експертизи, сторона відповідача вважала, що не можливо стверджувати достеменно про вартість фактично невиконаних робіт, але внесених у звітну документацію, станом на грудень 2017 року, а тому вважала, що позивачем не надано жодного доказу для підтвердження заявлених вимог і просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

07 січня 2025 року до суду надійшла відповідь на відзив за підписом заступника керівника Бучанської окружної прокуратури Київської області, згідно з якою позивач зазначає, що доводи сторони відповідача, викладені у відзиві, не спростовують дійсних обставин спірних правовідносин і не підтверджені жодним доказом у розумінні ст. 76-80 ЦПК України. Наявність шкоди, заподіяної неправомірними діями ОСОБА_1 , а також її розмір підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи № 1075/08-2021 від 01 серпня 2021 року, яким підтверджено факт того, що роботи з будівництва котельні на твердому паливі для теплопостачання будівлі Мигалківського НВО проведено не в повному обсязі та вартість робіт, які фактично не виконані, але внесені в звітну документацію, а саме акти форми КБ-2в, відповідно до проведених розрахунків становить 125 306,19 грн. Також, висновком судової почеркознавчої експертизи № СЕ-19/111-24/6717-ПЧ від 16 лютого 2024 року підтверджено факт того, що акти форми КБ-2в № 2, 5, 6, 7 і 8, на підставі яких відповідачу перераховано кошти за проведені будівельні роботи, підписані саме ним ( ОСОБА_1 ). Той факт, що станом на день проведення натурного обстеження об`єкту дослідження, а саме 19 березня 2021 року, котельня на твердому паливі для теплопостачання будівлі Мигалківського НВО вже працювала, не спростовує факт того, що експертом встановлено перелік робіт, які взагалі не були проведені під час її будівництва, а не змінився обсяг робіт під час її експлуатації, як про це стверджує сторона відповідача. Разом з тим, стороною відповідача не надано будь-яких доказів на підтвердження своїх заперечень щодо того, що саме під час експлуатації котельні виникли якісь недоліки, чи що ОСОБА_1 не підписувалися інші акти форми КБ-2в.

У судовому засіданні прокурор Казбанова Т.В. позов підтримала, посилаючись на викладені в ньому доводи, та просила його задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Смірнова Т.В. позов не визнала та просила відмовити в його задоволенні в повному обсязі.

Пісківська селищна рада ОТГ свого представника в судове засідання не направила, про причини неявки суд не повідомила, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Заслухавши пояснення учасників, дослідивши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що в провадженні Бородянського районного суду Київської області перебувало кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023111050000304 від 27 січня 2023 року про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.

Відповідно до пред`явленого обвинувачення, ОСОБА_1 , являючись фізичною особою-підприємцем, будучи у відповідності до ч. 3 ст. 18 КПК України службовою особою, яка обіймає посаду пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, наділеною правом підпису документів, будучи обізнаним про дійсну якість, об`єми та вартість виконаних робіт з будівництва котельні на твердому паливі для теплопостачання будівлі Мигалківського НВО, діючи умисно, у період часу з 18 грудня 2017 року по 08 січня 2018 року в точно не встановлений час, перебуваючи в селищі Пісківці Бучанського (на той час - Бородянського) району Київської області, усвідомлюючи протиправний, суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливим мотивом, з метою привласнення бюджетних коштів Пісківської селищної об`єднаної територіальної громади, зловживаючи своїм службовим становищем, достовірно знаючи і усвідомлюючи, що будівельні роботи з будівництва котельні на твердому паливі не проведені в повному обсязі, особисто склав акти приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в № 1 від 18 грудня 2017 року, № 5, № 6, № 7 і № 8 від 19 грудня 2017 року, № 15 від 21 грудня 2021 року, № 18 і № 19 від 08 січня 2018 року, до яких вніс недостовірні відомості про обсяги та вартість виконаних робіт та особисто підписав їх, і тим самим засвідчив документи, що містять недостовірну інформацію про обсяги та вартість виконаних робіт, надавши їм статус офіційних, таким чином вніс неправдиві відомості до офіційного документу.

Після цього, ОСОБА_1 , у відповідності до умов укладеного договору № 432/17 від 05 грудня 2017 року, надав вказані підроблені офіційні документи для підпису Замовнику, з метою отримання бюджетних коштів, таким чином видав завідомо підроблені документи.

Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 366 КК України, як складення та видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів.

Крім того, відповідно до обвинувального акта, ОСОБА_1 , з метою реалізації злочинного умислу, направленого на привласнення бюджетних коштів Пісківської селищної об`єднаної територіальної громади, будучи службовою особою, наділеною правом підпису документів, діючи умисно, в період часу з 18 грудня 2017 року по 20 грудня 2017 року, перебуваючи в селищі Пісківці Бучанського (на той час - Бородянського) району Київської області, усвідомлюючи протиправний, суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливим мотивом, з метою привласнення бюджетних коштів Пісківської селищної об`єднаної територіальної громади, зловживаючи своїм службовим становищем, достовірно знаючи, що роботи за вищевказаним договором фактично виконані не в повному обсязі, та розуміючи, що без складання актів приймання виконаних будівельних робіт грошові кошти не будуть перераховані, ФОП ОСОБА_1 , попередньо погодивши, особисто склав і підписав акти приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в № 1, 5, 6, 7 і 8.

Після цього, ОСОБА_1 , у відповідності до умов укладеного договору № 432/17 від 05 грудня 2017 року, надав вказані документи для підпису Замовнику, з метою привласнення бюджетних коштів, які в подальшому ОСОБА_2 підписав та скріпив гербовою печаткою і разом з фінансово-бухгалтерською документацією подав до Управління Державної казначейської служби України у Бородянському районі.

Внаслідок вказаних умисних дій ОСОБА_1 на банківський рахунок № НОМЕР_1 ФОП ОСОБА_1 , відкритий в АТ «УКРСИББАНК», з місцевого бюджету Пісківської селищної об`єднаної територіальної громади 19 та 20 грудня 2017 року на підставі платіжних доручень перераховано 694 830 гривень 70 копійок бюджетних коштів, при цьому зайво перераховано коштів місцевого бюджету в розмірі 125 306 гривень 19 копійок за роботи, які взагалі не виконувалися.

Таким чином, ОСОБА_1 , будучи службовою особою, вчинив незаконне привласнення коштів місцевого бюджету Пісківської селищної ОТГ у розмірі 125 306,19 грн, чим завдав останній майнової шкоди на вказану суму.

Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 2 ст. 191 КК України, як привласнення чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем (а.с. 136-147, 148-162, 22-62, 63-69, 70-74, 75-135).

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи № 1075/08-2021 від 01 серпня 2021 року встановлено, що вартість робіт, які фактично не виконані, але внесені в звітну документацію, а саме актів форми КБ-2в, відповідно до проведених розрахунків, становить 125 306 гривень 19 копійок (а.с. 22-62).

За ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 18 квітня 2024 року ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України та кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023111050000304 від 27 січня 2023 року, про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, закрито в зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності (а.с. 15-21).

24 квітня 2024 року Бучанська окружна прокуратура Київської області звернулася до Пісківської селищної ради з листом № 53/1-2858вих-24 про надання інформації про сплату ОСОБА_1 шкоди, заподіяної місцевому бюджету в результаті вчинення ним кримінального правопорушення, а саме привласнення бюджетних коштів у розмірі 125 306,19 грн і запропоновано вжити заходи реагування до усунення цих порушень або повідомлення про неможливість звернення до суду (а.с. 163-165).

Як убачається з листа виконавчого комітету Пісківської селищної ради Бучанського району Київської області від 29 квітня 2024 року Вих.№ 493, ОСОБА_1 шкода, завдана місцевому бюджету в результаті вчинення ним кримінального правопорушення, а саме привласнення бюджетних коштів у розмірі 125 306,19 грн у добровільному порядку не відшкодована; Пісківська селищна рада самостійно не вживала заходів процесуального характеру, пов`язаних із зверненням до суду з позовом про стягнення із ОСОБА_1 шкоди, завданої місцевому бюджету, в зв`язку з чим виконавчий комітет не заперечує та просить Бучанську окружну прокуратуру Київської області забезпечити представництво інтересів Пісківської селищної ради в суді (а.с. 166).

Бучанською окружною прокуратурою Київської області було встановлено підстави для представництва інтересів держави в особі Пісківської селищної ради Бучанського району Київської області, шляхом пред`явлення позову до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної бюджету селищної ради кримінальним правопорушенням, про що було повідомлено Пісківську селищну ради листом за № 53/1-5972вих-24 від 13 вересня 2024 року (а.с. 167).

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або не належним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

За змістом ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно з вимогами ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, у тому числі, витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27 березня 1992 року роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Доведення відсутності вини у спричиненні шкоди відповідно до вимог ст. 1166 ЦК України покладено на відповідача.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року в справі № 753/7281/15-ц.

Частиною шостою статті 82 ЦПК України встановлено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що він свою вину у вчиненні інкримінованих йому діянь, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, не визнавав і судом не з`ясовувалося чи мали місце ті діяння, які йому були поставлені в провину, та чи винен він у їх вчиненні. Обвинувальний вирок, яким би ОСОБА_1 було визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, відсутній, а кримінальне провадження про його обвинувачення у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень закрито за ухвалою суду від 18 квітня 2024 року в зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Також, відповідач не погоджується з доводами позивача про те, що деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди, а також з посиланням позивача на ст. 1166 ЦК України щодо покладення на відповідача обов`язку доведення відсутності вини в спричинені шкоди, оскільки його вина у вчиненні кримінальних правопорушень і заподіянні матеріальної шкоди не доведена, в зв`язку з чим його (відповідача) не можна вважати винуватим відповідно до положень ст. 62 Конституції України, ч. 2 ст. 2 КК України та ч. 1 ст. 17 КПК України.

Вказані заперечення відповідача суд до уваги не приймає і вважає їх необґрунтованими, оскільки закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України є нереабілітуючою підставою, а тому така особа не звільняється від обов`язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції, висловленій у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати від 23 червня 2022 року в справі № 204/2626/21.

Суд виходить з того, що, враховуючи презумпцію невинуватості, дійсно факт вчинення особою кримінального правопорушення та вина такої особи в його вчиненні повинні встановлюватися у ході розгляду кримінального провадження, оскільки суд у порядку цивільного судочинства не має юрисдикційних повноважень встановлювати факт вчинення кримінального правопорушення.

Так, Верховний Суд у постановах від 02 грудня 2021 року в справі № 449/1689/19 та від 01 лютого 2024 року в справі № 930/497/23 наголосив, що нереабілітуючі підстави закриття кримінального провадження означають, що стосовно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак у силу певних обставин кримінальне провадження щодо цієї особи виключається.

Зазначена підстава дозволяє суду в більш спрощеній формі завершити кримінальне провадження. У разі згоди особи на завершення кримінального провадження у зазначеній формі, без використання своїх прав на доведення своєї невинуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, всі процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов`язані з розслідуванням кримінального провадження, повинна відшкодовувати саме вона.

Як убачається з матеріалів справи, кримінальне провадження щодо відповідача закрито на підставі ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, що є нереабілітуючою підставою.

Частиною сьомою статті 128 КПК України встановлено, що особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Оскільки кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 закрито на підставі ст. 49 КК України в зв`язку із закінченням строків давності, що є нереабілітуючою підставою, зазначені вище обставини, а саме подія та особа, яка обвинувачувалася у вчиненні кримінальних правопорушень, встановлені та мали місце, то суд вважає, що закриття кримінального провадження в даному випадку не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини відповідача у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

Крім того, слід зауважити, що відповідач не наполягав на продовженні кримінального провадження та ухваленні виправдувального вироку, кримінальне провадження закрито за його клопотанням і його згодою, а тому суд дійшов висновку про наявність причинно-наслідкового зв`язку між протиправними діями відповідача, виною відповідача і наслідками у виді заподіяння шкоди Пісківській селищній раді, як потерпілому в зазначеному кримінальному провадженні.

Таким чином, не зважаючи на ухвалу про закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, відповідач не звільняється від цивільної відповідальності за спричинення шкоди.

Стосовно заперечень відповідача щодо розміру шкоди, а саме вартості фактично невиконаних робіт, але внесених у звітну документацію, суд зазначає наступне.

Основними засадами цивільного судочинства згідно з ч. 3 ст. 2 ЦПК України є змагальність та диспозитивність. Принцип змагальності полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12 ЦПК України). Принцип диспозитивності цивільного процесу полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Вказані норми кореспондуються зі статтею 81 ЦПК України, яка визначає обов`язок доказування і подання доказів. Згідно з вказаною нормою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до вимог ч. 1 і 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням місцевому бюджету Пісківської селищної ради становить 125 306 гривень 19 копійок, що підтверджується висновком експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи № 1075/08-2021 від 01 серпня 2021 року (а.с. 22-62).

Натомість, відповідачем у ході розгляду справи не надано належних, достовірних і достатніх доказів на спростування вказаного розміру шкоди, а також не доведено відсутності його вини в її завданні. Як вбачається з висновку експерта № 1075/08-2021 від 01 серпня 2021 року, вартість робіт, які фактично не виконані, але внесені в звітну документацію, а саме актів форми КБ-2в, відповідно до проведених розрахунків з відповідачем, становить 125 306 гривень 19 копійок.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач ухиляється від відшкодування шкоди у добровільному порядку, то суд вважає за необхідне, задовольняючи позовні вимоги, стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Пісківської селищної ОТГ матеріальну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, у розмірі 125 306 гривень 19 копійок.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути в дохід бюджету судовий збір у розмірі 3 028 гривень.

Керуючись ст. 16, 22, 1166 ЦК України, ст. 10, 12, 13, 76, 77, 79-82, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Бучанської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі: Пісківської селищної ради об`єднаної територіальної громади Бучанського району Київської області до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь держави в особі Пісківської селищної об`єднаної територіальної громади Бучанського району Київської області матеріальну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, внаслідок незаконного привласнення коштів місцевого бюджету, в розмірі 125 306 (сто двадцять п`ять тисяч триста шість) гривень 19 копійок (рахунок UA848999980314090544000010726 в ГУК у Київській області (Пісківська селищна рада), код платежу - 24060300, МФО 899998, код ЄДРПОУ 37955989).

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід бюджету судовий збір у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 27 січня 2025 року.

СуддяМ.Герасименко