Постанова

від 24.01.2025 по справі 373/1719/24

ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 373/1719/24

Провадження № 3/373/2/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2025 року м. Переяслав

Суддя Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області Рева О.І., розглянувши матеріали, які надійшли від відділу поліції № 1 Бориспільського районного управління поліції в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановив:

29 липня 2024 року близько 20.39 год ОСОБА_2 на 44 км автодороги «Бориспіль-Дніпро» керував транспортним засобом марки «Infinity Q50», реєстраційний номер НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з ротової порожнини, мова нечітка). Огляд водія на стан сп`яніння був проведений зі згоди водія із застосуванням приладу DRAGER 6810, результат огляду 1,36 ‰. Такими діями ОСОБА_2 порушив п. 2.9 «а» ПДР України. Його дії кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В судові засідання ОСОБА_2 не з`являвся, посилаючись на різні причини, направивши 14.10.2024 на адресу суду письмові пояснення. З таких пояснень вбачається, що він своєї вини у вчиненні зазначеного правопорушення не визнає. Щодо обставин порушення пояснив, що він дійсно проходить військову службу, а тому раніше просив зупинити провадження у справі. Указує на те, що 09.07.2024 (хоча вірною датою є 29.07.2024) він не сідав за кермо у «… будь-якому неадекватному стані…» і в день зупинки його працівниками поліції будь-яких спиртних напоїв не вживав про що намагався на місці пояснити працівникам поліції. З огляду на відсутність доказів його провини просить провадження у справі закрити.

Інтереси ОСОБА_2 представляли кілька захисників, котрі направили до суду ряд клопотань. Остаточно інтереси ОСОБА_2 представляв у судовому засіданні адвокат Гончаров М. С.

Відповідно до приписів ст. 271 КУпАП у розгляді справи про адміністративне правопорушення може брати участь адвокат який має право знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопотання; за дорученням особи, яка його запросила, від її імені подавати скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу, а також мають інші права, передбачені законами України.

Повноваження адвоката на участь у розгляді справи підтверджуються довіреністю на ведення справи, посвідченою нотаріусом або посадовою особою, якій відповідно до закону надано право посвідчувати довіреності, або ордером чи дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором про надання правової допомоги. До ордера обов`язково додається витяг з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката або обмеження його прав на вчинення окремих дій як захисника. Витяг засвідчується підписами сторін.

З огляду на такі повноваження адвоката Гончарова М. С. суд, у відповідності до приписів ст. 1, 2, 245-252, 268, 279 та 283 КУпАП з метою виконання завдань КУпАП; на підставі законодавства України про адміністративні правопорушення; дотримуючись завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення та порядку провадження в таких справах; враховуючи наявність чи відсутність обставин, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення; дотримуючись засад рівності перед законом та оцінюючи докази по справі дійшов такого висновку.

Неявка ОСОБА_2 у судові засідання не є перешкодою для розгляду справи та ухвалення судового рішення, а участь його адвоката в судовому засіданні без його присутності можлива відповідно до ст. 271 КУпАП та у межах його повноважень, що визначені такою норми.

Судом вживалися заходи щодо участі в судовому розгляді представника органу Національної поліції та/або прокурора для підтримання обвинувачення та забезпечення засад рівності перед законом. Однак, уповноважені особи до суду не прибували та не повідомляли суд про причини такої неявки.

Щодо зупинення провадження у справі в зв`язку з проходженням ОСОБА_2 військової служби суд зауважує таке.

Нормами КУпАП не врегульовано питання зупинення провадження у справах про адміністративні правопорушення, а тому за правилами ст. 2 КУпАП суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 КПК України у разі якщо обвинувачений був призваний для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, суд зупиняє судове провадження стосовно такого обвинуваченого до його звільнення з військової служби.

Частиною 1 ст. 15 КУпАП врегульовано, що військовослужбовці за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

З огляду на те, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 складений 29.07.2024, коли він перебував на військовій службі, як зазначено у довідці про проходження військової служби, а також відсутність доказів залучення особи до бойових дій, здійснення заходів з національної безпеки та оборони, переведення конкретної військової частини на військовий стан тощо не позбавляє ОСОБА_2 права на розгляд справи за його участю безпосередньо в приміщенні Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області або шляхом налагодження відеоконференцзв`язку з іншим судом. Самого факту введення воєнного стану і формального перебування сторони на військовій службі недостатньо для зупинення провадження у справі.

Окрім того, із відповіді командування військового формування, де проходить службу ОСОБА_2 вбачається, що ОСОБА_2 реалізовуватиме свої права, що передбачені ст. 268 КУпАП, особисто. Даних про неможливість участі ОСОБА_2 в судовому засіданні безпосередньо чи дистанційно справа не містить.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що у задоволенні клопотань ОСОБА_2 та його захисників про зупинення провадження у справі слід відмовити.

Також, від імені захисників Хусенова Д. А. подані клопотання про визнання доданих до справи відеозаписів недопустимими доказами. Зокрема, зазначається про те, що у справі відсутні докази факту керування ОСОБА_2 транспортним засобом; відеозйомка не є безперервною, а походження одного відеозапису є невідомим.

З огляду на зміст ст. 2 КУпАП суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини. Так, у відповідності до приписів ст. 86, 87 КПК України суд не вбачає підстав вважати, що докази зібрані не у відповідності з вимогами закону чи отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Надані докази у формі відеозапису процесу перевірки водія на стан алкогольного сп`яніння не суперечать Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, яка затверджена наказом МВС України 18.12.2018 № 1026.

До матеріалів справи доданий акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, що складений поліцейським СРПП Бориспільського РУП ГУНП в Київській області Кузьковим К. С.

З акту вбачається, що огляд проведено у зв`язку з виявленими ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини, порушення координації рухів. Зазначено, що огляд проведено з використанням спеціальних технічних засобів приладу DRAGER 6810. В акті в графі «Результати огляду на стан сп`яніння» зазначено «позитивна 1,36 ‰». В графі «З результатом згоден» мітиться підпис ОСОБА_2 . Також акт містить відомості про фіксацію огляду на нагрудні відеокамери № 10 та 15.

Результат тестування про проведення огляду ОСОБА_2 із використанням приладу DRAGER Alcotest 6810, ARВЕ-0601, тест № 1546 від 29.07.2024 о 21.03 год, результат огляду 1,36 ‰.

Із направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції вбачається, що ОСОБА_2 29.07.2024 точного часу не зазначено, в зв`язку з виявленими у нього ознаками сп?яніння: запах алкоголю з порожнина рота, мова нечітка було направлено до КНП «Бориспільська БЛІЛ». У направленні зазначено, що огляд ОСОБА_2 не проводився.

Також до матеріалів справи долучений відеозапис з місця події, здійснений на портативний відеореєстратор поліцейського, на якому не зафіксований момент зупинки транспортного засобу, яким керував ОСОБА_2 .

Відеозапис може бути визнано належним та допустимим доказом у відповідній справі про адміністративне правопорушення за умови дотримання працівником патрульної поліції вимог щодо порядку застосування такого технічного засобу, зокрема і знаходження його в безперервному режимі відеозйомки при будь-якому контакті з особами.

Із відеозапису вбачається ввімкнення портативного відеореєстратора з моменту прибуття патрульного автомобіля поліції до місця стоянки автомобіля під керуванням ОСОБА_2 .

Із наданого відеофайлу, що розпочався до такої події вбачається, що він створений іншим пристроєм із функцією запису та з якого вбачається о 20:35 год 29.07.2024 рух автомобіля темного кольору, зупинка цього транспортного засобу у відведеному місці поблизу АЗС, вихід водія з салону автомобіля. У подальшому водій знову сів за кермо та намагався здійснити рух, якому завадив автомобіль патрульної поліції з ввімкненими проблисковими маячками синього та червоного кольорів. Із автомобіля патрульної поліції вийшов працівник поліції та попрямував до водія автомобіля, котрий був зупинений у такий спосіб. У подальшому цей відеоряд синхронно завершує зйомка із портативного відеореєстратора патрульного поліцейського.

Із відеозапису із портативного відеореєстратора патрульного поліцейського вбачається. що 29.07.2024 о 20:44 год з автомобіля вийшов водій та просить поліцейського вибачити за вчинення порушення, на що поліцейський відповів про підозру у керуванні водієм транспортним засобом у стані сп`яніння, роз`яснюючи при цьому його права відповідно до ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.

Виявивши відсутність у патрульному автомобілі газоаналізатора поліцейські вживають дії по його доставці на місце зупинки. У цей час, о 20:48 год водій, перебуваючи біля свого авто тримаючи в руках жерстяну банку з невідомим напоєм, починає пити цей напій та палить цигарку. При цьому, за дизайном банки можна дійти висновку про вживання ним енергетичного напою Red Bull. У подальшому, поліцейський зауважує ОСОБА_3 про те, що він вживав саме цей напій перед проходженням огляду на стан сп`яніння.

На запитання поліцейського про вживання водієм алкогольних напоїв ОСОБА_2 дає негативну відповідь, зауважуючи про те, що востаннє він вживав спиртне за два дні до події.

У період з 20:58 год по 21:02 год патрульний поліцейський вживав заходів по доставці на місце події алкотестера (газоаналізатора).

Повторно, 21:03 год 29.07.2024 поліцейський роз`яснює ОСОБА_2 його права та проходить до проведення процедури огляд на стан сп`яніння. Результат такого огляду фіксує на камеру, озвучує та надає на огляд ОСОБА_2 .

Також зафіксовано, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 130 КУпАП був складений у його присутності.

Відповідно до положень ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п.2.9«а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції .

Процедура та порядок огляду на стан сп`яніння регламентуються ст. 266 КУпАП; Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказами МВС України та МОЗ України 09.11.2015 № 1452/735; Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ № 1103 від 17.12.2008.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 266КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, яка затверджена наказом МВС України 18.12.2018 № 1026, зокрема п. 5 розділу II даної Інструкції включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища. У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Відеозапис може бути визнано належним та допустимим доказом у відповідній справі про адміністративне правопорушення за умови дотримання працівником патрульної поліції вимог щодо порядку застосування такого технічного засобу, зокрема і знаходження його в безперервному режимі відеозйомки при будь-якому контакті з особами.

За встановленихфактичних обставинсправи,судом встановлено,що ОСОБА_2 вчинив правопорушення,передбачене ч.1ст.130КУпАП, оскільки вищезазначені факти його вини є переконливими, достатніми, в повному обсязі відповідають фактичним обставинам справи та знайшли своє підтвердження в доказах, які містяться в матеріалах справи, які були повно та всебічно досліджені під час розгляду адміністративного матеріалу.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що в діях ОСОБА_2 міститься склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, як керування транспортним засобом особою в стані алкогольного сп`яніння.

При призначенні виду адміністративного стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, дотримуючись принципу співвідношення між тяжкістю вчиненого адміністративного правопорушення та заходом державного примусу, враховуючи характер вчиненого правопорушення, суд вважає за можливе накласти на ОСОБА_2 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян без позбавлення права керування транспортними засобами, виходячи з такого.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Частинами 1-2 ст. 2 КУпАП передбачено, що законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Закони України про адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому порядку до цього Кодексу застосовуються безпосередньо.

Згідно з ч. 1 ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. КУпАП не містить положень, які б дозволяли суду призначити більш м`яке покарання, ніж передбачено відповідною статтею Кодексу.

Згідно зіст.8Конституції Українив Українівизнається ідіє принципверховенства права. КонституціяУкраїни маєнайвищу юридичнусилу.Закони таінші нормативно-правовіакти приймаютьсяна основіКонституції Україниі повиннівідповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Верховенство права це панування права в суспільстві і воно вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність. Зокрема, у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх досягнення.

Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Безпосереднім вираженням конституційних принципів додержання гуманізму, справедливості й законності є реалізована в нормах КК України можливість особи, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, бути звільненою від кримінальної відповідальності.

Конституційний Суд України у рішенні № 15-рп/2004 від 02.11.2004 вказав, що закон не може ставити в більш несприятливе становище винних осіб, які вчинили злочини невеликої тяжкості, порівняно з винними особами, які вчинили більш тяжкі злочини. Не маючи можливості призначити більш м`яке покарання, суд не зможе належно індивідуалізувати покарання і забезпечити його справедливість.

У рішенніКонституційного СудуУкраїни від15червня 2022року №4-р(II)/2022щодо індивідуалізаціїюридичної відповідальностівказано,що КонституційнийСуд Українивкотре наголошує,що взаконодавчому внормуваннівідносин ізпритягнення особидо адміністративноїабо кримінальноївідповідальності обов`язковомає бутидотриманий конституційнийпринцип індивідуалізаціїюридичної відповідальності. Таким чином, установлення в актах публічного законодавства абсолютно визначених та (або) безальтернативних санкцій має збалансовано поєднуватись із наданням суб`єкту накладення адміністративного стягнення або кримінального покарання дискреції в питанні визначення виду та розміру стягнення або покарання з урахуванням характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики особи, винної у вчиненні правопорушення, можливості відшкодування заподіяної шкоди, наявності обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність.

У рішенні Конституційного Суду України від 12 жовтня 2022 року №8-р(І)/2022 вказано, що Конституційний Суд України зазначав, що встановлення обмежень прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним (друге речення абзацу шостого підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 19 жовтня 2009 року № 26-рп/2009); обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають встановлюватися виключно Конституцією і законами України, переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційними та обґрунтованими, у разі обмеження конституційного права або свободи законодавець зобов`язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію цього права або свободи і не порушувати сутнісний зміст такого права (абзац третій підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 1 червня 2016 року № 2-рп/2016).

У постанові ВС від 06.02.2021 у справі № 263/10894/20 зроблено висновок про те, що відповідно до усталеної судової практики, яка ґрунтується на системному аналізі міжнародних актів з урахуванням рішень Конституційного Суду України, суди в певних випадках вправі застосовувати принцип аналогії закону. У цьому випадку найбільш близьким до адміністративно-деліктної галузі права є кримінальне процесуальне законодавство.

Процесуальні відмінності між провадженнями в межах КК й КПК України та КУпАП викликані переважно різницею в суспільній небезпечності правопорушень, які є підставою для адміністративної та кримінальної відповідальності - за вищої суспільної небезпеки правопорушення, настають суворіші санкції.

Зважаючи на сталий підхід Європейського суду з прав людини щодо визначення критеріїв «кримінального обвинувачення» у конкретній справі, висловлений у тому числі у рішеннях у справах «Енгель та інші проти Нідерландів», «Юсілла проти Фінляндії», «Кемпбел та Фелл проти Сполученого Королівства», «Лутц проти Німеччини», «Озтюрк проти Німеччини» та інших, при розгляді цієї справи суд враховує: внутрішньо-правову кваліфікацію діянь; характер правопорушення; суворість покарання, яке може бути застосоване до особи.

Керуючись засадою верховенства права, при призначенні стягнення у цій справі суд враховує обставини справи, обставини, що обтяжують та пом`якшують відповідальність, а також особу винного.

Обставини, які пом`якшують відповідальність: вчинення правопорушення внаслідок неусвідомлених дій, що мали місцем перед перевіркою уповноваженими особами факту вчинення правопорушення. Зазначене проявилося в тому, що вживання ОСОБА_2 енергетичного напою, перед початком проведення процедури огляду на стан алкогольного сп`яніння, певним чином могло спровокувати результати показників, що тягнуть за собою настання юридичної відповідальності.

Обставини, які обтяжують відповідальність: не виявлено.

Суд враховує особу ОСОБА_2 , який є військовослужбовцем ДПС України; має нагороди за мужність, патріотизм та високу громадянську позицію; за мужність в охороні державного кордону; за сумлінну службу в лавах ДПС України; є ветераном служби та учасником бойових дій.

Статтею 69 КК України передбачено можливість за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції статті або перейти до іншого більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті. За цих же підстав передбачена можливість не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті як обов`язкове.

За вищенаведених обставин, оскільки безальтернативність санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП не забезпечує досягнення справедливого балансу між вимогами публічних інтересів та захистом прав особи, наявні підстави в порядку застосування аналогії ст. 69 КК України, не накладати на ОСОБА_2 стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Згідно положень ст. 401 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Судом установлено, що ОСОБА_2 є учасником бойових дій. Відповідно до п. 13 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» учасники бойових дій звільнені від сплати судового збору у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав. Проте, указана справа не відноситься до такої категорії, оскільки ОСОБА_2 є не позивачем у справі, а особою, яка притягується до адміністративної відповідальності за правопорушення.

Підстав для закриття провадження у справі, що передбачені ст. 247 КУпАП суд не вбачає.

Клопотання захисника Рудзей Ю. В. про проведення експертизи у справі відповідно до приписів ст. 273 КУпАП є необґрунтованим. Потреба в спеціальних знаннях, у тому числі для визначення розміру майнової шкоди, заподіяної адміністративним правопорушенням, а також суми грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення, які підлягатимуть конфіскації у даній справі відсутня.

Враховуючи характер вчиненого, особу притягуваного до адміністративної відповідальності, керуючись ст. 69 КК України, ч. 1 ст. 130 КУпАП, згідно ст. 33, 401, 252, 283 КУпАП,

постановив:

У задоволенніклопотаньОСОБА_2 та його захисників про зупинення провадження у справі відмовити.

У задоволенні клопотання захисника Рудзей Ю. В. про проведення експертизи відмовити.

Визнати винним ОСОБА_2 , паспорт: НОМЕР_2 , виданий Могилів-Подільським МРВ УМВС у Вінницькій області 27.05.1997, РНОКПП невідомий, у вчиненні правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення, із застосуванням вимог ст. 69 КК України у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 коп., який необхідно сплатити на рахунок № UA488999980313030149000010001, отримувач коштів ГУК у Київській області/21081300, код ЄДРПОУ 37955989, банк отримувача казначейство України (ЕАП), без позбавленням права керування транспортними засобами.

Стягнути із ОСОБА_2 , паспорт: НОМЕР_2 , виданий Могилів-Подільським МРВ УМВС у Вінницькій області 27.05.1997, РНОКПП невідомий, судовий збір в розмірі 605 (шістсот п`ять) грн 60 коп. на рахунок № UA908999980313111256000026001, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/ 22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030106.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подачі до Київського апеляційного суду апеляційної скарги через Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області.

Суддя О. І. Рева