Рішення

від 27.01.2025 по справі 754/12550/24

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/827/25

Справа №754/12550/24

РІШЕННЯ

Іменем України

27 січня 2025 року Суддя Деснянського районного суду м. Києва Панченко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредіплюс» про визнання умов договору нідійсними з огляду на нікчемність, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» про визнання недійсними умов Договору з огляду на нікчемність про споживчий кредит № 107777 від 24.03.2023 р., №113506 від 12.07.2023 р., №117849 від 150.9.2023 р. та №138368 від 25.04.2024 р.

Позовні вимоги з урахуванням зміни предмету позову обґрунтовує тим, що Договори про споживчий кредит № 107777 від 24.03.2023 р., №113506 від 12.07.2023 р., №117849 від 150.9.2023 р. та №138368 від 25.04.2024 р. були укладені у електронних формах. Що стосується договорів № 107777 від 24.03.2023 р., № 113506 від 12.07.2023 р.. № 117849 від 15.09.2023 р. то дані правочини є погашеними, про що кредитодавцем надано довідку про їх, закриття. Договір № 138368 від 25.04.2024 р., що підписано сторонами станом на день написання позову не погашений та перебуває в «протермінуванні». Враховуючи дані обставини, Позивач опинився в ситуації, яка не те щоб була критично, але неприємною. Станом на 21.08.2024р. за останнім договором, за ним начебто рахується заборгованість в розмірі 1 000,00 грн. методи роботи даної компанії, як і більшості МФО установ є не завжди справедливі, тактовні, подекуди агресивні отже розуміючи, що сума боргу є невеликою, мав на меті врегулювати питання шляхом списання частини його або отримати від компанії індивідуальні умови, щодо його закриття, враховуючи, що попередні умови передбачені договорами, ним виконувались. Однак, отримав відмову. Вважаючи, що компанія могла б піти на зустріч, але не зробивши цього, ним було проаналізовано умови договору, відтак практику судів, що дає йому право вважати, що відповідачем у вищезазначених правочинах застосовано абсолютно несправедливу умову, а саме в кожному правочині п. 2.5. встановлено «Комісія за надання кредиту складає сума грн., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього Договору за ставкою (відповідно до кожного правочину) від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів Позичальники або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п.2.2.1. цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено». Відповідно до договору № 107777 від 24.03.2023 р., п.2.5. Комісія за надання кредиту складає 3 750,00 грн., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього Договору за ставкою 20,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів Позичальника або за рахунок кредиту, якщо п.2.2.1. цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено. Відповідно до договору № 113506 від 12.07.2023 р. п. 2.5. Комісія за надання кредиту складає 3 750,00 грн., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього Договору за ставкою 20,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів Позичальника або за рахунок кредиту,якщо це передбачено п.2.2.1. цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено. Відповідно до договору № 117849 від 15.09.2023 р. п. 2.5. Комісія за надання кредиту складає 3 731,76 грн., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього Договору за ставкою 18,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів Позичальника або за рахунок кредиту,якщо це передбачено п.2.2.1. цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено. Відповідно до договору № 138368 від 25.04.2024 р. п. 2.5. Комісія за надання кредиту складає 1 944,60 грн., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього Договору за ставкою 28,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів Позичальника або за рахунок кредиту,якщо це передбачено п.2.2.1. цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено. Відповідно незаконна комісія Відповідачем складає 13 176,36 грн. Враховуючи усе вищевикладене, просить суд:

-Визнати недійсними положення пунктів п. 2.5.договору № 107777 від 24.03.2023 р., пункту 2.5. договору № 113506 від 12.07.2023р., пункту 2.5. договору № 117849 від 15.09.2023 р. пункту 2.5. договору № 138368 від 25.04.2024 р. про встановлення в них комісії за надання кредиту.

- Застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину в частині встановлення комісії за оспорюваними пунктами договорів.

-Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДІПЛЮС" з огляду на нікчемність повернути кошти розмірі 13 176,36 грн., що були сплачені, як комісія за надання кредиту.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 16.09.2024 р. позовну заяву залишено без руху та надано позивачу термін для усунення недоліків.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 17.09.2024 р. відкрито провадження по справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, у відповідності до ч. 5 ст. 279 ЦПК України.

04.10.2024 року від представника відповідача по справі надійшов відзив на позовну заяву в якому вважає, що позовні вимоги є незаконними, необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню. Щодо визнання Кредитних договорів в частині комісії за надання кредиту або в цілому недійсним/нікчемними, зазначає, що в кредитному договорі Товариства чітко викладено, що Товариством встановлено Комісія за надання кредиту та Комісія за управління та обслуговування кредиту (що не суперечить вимогам ст.. 8 ЗУ «Про споживче кредитування»). Відповідач дотримуючись вимоги ЗУ "Про споживчий кредит" (в редакціях чинних на момент укладення договорів) інформація про всі умови кредитування розміщена Відповідачем у Правилах надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту. Правила, типова форма кредитного договору та інша додаткова інформація міститься на веб-сайті Відповідача в розділі юридична інформація за посиланням https://finx.com.ua/docs та доступна широкому загалу цілодобово. В підтвердження виконання Відповідачем вимог передбачених ст.9 Закону «Про споживче кредитування», Позивач ознайомився та підписав паспорт споживчого кредиту, за змістом якого підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування, надані виходячи з обраних Позивачем умов кредитування, підтвердив отримання ним всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз`яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати для Позивача, в тому числі в разі невиконання зобов`язань Позивачем за таким договором, а також підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про порядок та умови повернення кредиту наданого Позивачу у формі графіку платежів. Отже, з наведеного вище вбачається, що чинним законодавством України Відповідачу надано право отримувати за комісії пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, оскільки таке прямо передбачено Законом України «Про споживче кредитування», а тому немає підстав для визнання Кредитних договорів в цій частині або в цілому недійсним/нікчемними

Така ж позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/10 (провадження №14-44цс21).

Щодо зазначеного Позивачем, про обов`язковість Відповідачем зазначення в кредитному договорі переліку додаткових та супутніх фінансових послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням/поверненням кредиту, що надаються позичальнику. Зазначення даної інформації дійсно передбачає ЗУ «Про споживче кредитування» але дана інформація не стосується комісії, вона віднесена до інших витрат споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо). Товариством не зазначається дана інформація, так як Товариство не покладає на Позичальника жодних інших платежів. Отже, зазначене Позичальником інформації не має відношення до кредитних договорів укладених громадянином ОСОБА_1 з Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДІПЛЮС". Що ж до дій кредитора, то вважає за необхідне звернути увагу суду на наступні дії Позичальника.

Згідно статті 15 Закону України «Про споживче кредитування», що також зазначено в пункті 3.4 індивідуальної частини кредитних договорів, у випадку, якщо Позивач вважав умови кредитування для себе неприйнятними Позивач мав змогу і після підписання кредитного договору відмовитись від нього протягом 14 днів з моменту укладення договору, та протягом ще 7 днів повернути кредит сплативши відсотки за строк його фактичного користування.

Проте, Позивач цього не зробив, Позивач повноцінно користувався послугами Товариства 4 рази, уклав 4 договори та жодного разу не відмовився від договору вважаючи його умови такими. що порушують його права.

Більш того, вважає необхідним повідомити суду, що Товариство розуміючи важкість військових часів завжди в індивідуальному порядку розглядає кожне звернення (прохання зменшення %, робота з військовими та їх сім`ями, роботи з клієнтами, що потрапили в скрутне фінансове становище шляхом реструктуризації боргу, тощо) та завжди встановлює комунікацію з клієнтами, для погодження умов вирішення питань сприйнятих для обох сторін. Такі саме дії були здійсненні в адресу Позивача але під час спілкування Позивач перейшов на шантаж, повідомляючи начальнику юридичної служби Товариства, що якщо Товариство хоче підписати мирову угоду, Товариство повинно сплатити на користь громадянина ОСОБА_1 80 000,00 (вісімдесят тисяч) гривень.

Враховуючи усе вищевикладене, просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідно до частин 3 та 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частинами 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод праву на справедливий суд.

Вивчивши подані позивачем документи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.

Судом установлено, що

1) 24.03.2023 позивач ОСОБА_1 уклав з відповідачем ТОВ «ФК «Кредіплюс» Договір про споживчий кредит №107777, який був підписаний в електронній формі Позивачем 24.03.2023 року о 13:54 за допомогою ідентифікатора асb76150.

Згідно п.2.2.1 Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 18 750 грн. Проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 240,00% річних, тип процентної ставки фіксована. Загальний строк кредитування за цим Договором складає 100 днів.

Сторони узгодили, що відповідно п.2.5 даного договору № 107777 від 24.03.2023 р. Комісія за надання кредиту складає 3 750,00 грн., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього Договору за ставкою 28,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів Позичальника або за рахунок кредиту,якщо це передбачено п.2.2.1. цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено.

Згідно довідки вихідний від 24.03.2023 р. ОСОБА_1 у повному обсязі виконав всі свої зобов`язання перед Кредитодавцем за договором про споживчий кредит№ 107777 від 24.03.2023 р., у тому числі щодо повернення кредиту, сплату процентів та інших платежів, внаслідок чого зазначений договір припинив дію.

2) 15.09.2023 позивач ОСОБА_1 уклав з відповідачем ТОВ «ФК «Кредіплюс» Договір про споживчий кредит №117849, який був підписаний в електронній формі Позивачем 15.09.2023 року о 15:04 за допомогою ідентифікатора 6f7a7ba5.

Згідно п.2.2.1 Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 20 732,00 грн. Проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 240,00% річних, тип процентної ставки фіксована. Загальний строк кредитування за цим Договором складає 100 днів.

Сторони узгодили, що відповідно п.2.5 даного договору №117849 від 15.09.2023 р. Комісія за надання кредиту складає 3 731,76 грн., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього Договору за ставкою 18,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів Позичальника або за рахунок кредиту,якщо це передбачено п.2.2.1. цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено.

Згідно довідки вихідний від 15.09.2023 р. ОСОБА_1 у повному обсязі виконав всі свої зобов`язання перед Кредитодавцем за договором про споживчий кредит № 117849 від 15.09.2023 р., у тому числі щодо повернення кредиту, сплату процентів та інших платежів, внаслідок чого зазначений договір припинив дію.

3) 12.07.2023 позивач ОСОБА_1 уклав з відповідачем ТОВ «ФК «Кредіплюс» Договір про споживчий кредит №113506, який був підписаний в електронній формі Позивачем 12.07.2023 року о 14:04 за допомогою ідентифікатора ad27452d.

Згідно п.2.2.1 Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 18 750,00 грн. Проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 240,00% річних, тип процентної ставки фіксована. Загальний строк кредитування за цим Договором складає 100 днів.

Сторони узгодили, що відповідно п.2.5 даного договору №117849 від 15.09.2023 р. Комісія за надання кредиту складає 3 750,76 грн., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього Договору за ставкою 20,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів Позичальника або за рахунок кредиту,якщо це передбачено п.2.2.1. цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено.

Згідно довідки вихідний від 12.07.2023 р. ОСОБА_1 у повному обсязі виконав всі свої зобов`язання перед Кредитодавцем за договором про споживчий кредит № 113506 від 12.07.2023 р., у тому числі щодо повернення кредиту, сплату процентів та інших платежів, внаслідок чого зазначений договір припинив дію.

4) 25.04.2024 позивач ОСОБА_1 уклав з відповідачем ТОВ «ФК «Кредіплюс» Договір про споживчий кредит №138368, який був підписаний в електронній формі Позивачем 25.04.2024 року за допомогою ідентифікатора 1f61175c.

Згідно п.2.2.1 Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 6 945,00 грн. Проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 586,00% річних, тип процентної ставки фіксована. Загальний строк кредитування за цим Договором складає 70 днів.

Сторони узгодили, що відповідно п.2.5 даного договору № 138368 від 25.04.2024 р. Комісія за надання кредиту складає 1 944,60 грн., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього Договору за ставкою 28,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів Позичальника або за рахунок кредиту,якщо це передбачено п.2.2.1. цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено.

Позивач обґрунтовуючи позовні вимоги, вказав на те, що умови договору про сплату комісії саме за надання кредиту, тобто за дії, які кредитодавець здійснює на власну користь, є несправедливим, суперечать принципу добросовісності, та мають наслідком істотний дисбаланс договірних прав і обов`язків та погіршення становища споживача, що за своєю природою є дискримінаційним.

Між тим, згідно вимог ЗУ «Про споживче кредитування»: Стаття 8. до загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитолавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо;

інші витрати споживача на податкові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Стаття 12. Умови договору про споживчий кредит

1. У договорі про споживчий кредит зазначаються:

1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника);

2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту;

3) загальний розмір наданого кредиту;

4) порядок та умови надання кредиту;

5) строк, на який надається кредит;

6) необхідність укладення договорів щодо додаткових та/або супутніх послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності);

7) пити забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення);

8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів;

9) денна процентна ставка, її розрахунок та загальні витрати за споживчим кредитом (крім споживчих кредитів, виконання зобов`язань за якими забезпечено заставою/іпотекою або правом довірчої власності), орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. У разі відсутності у кредитодавця інформації про вартість певної додаткової та/або супутньої послуги, що надається споживачу третьою особою під час укладення договору про споживчий кредит, орієнтовна вартість такої послуги визначається відповідно до пункту 7 частини третьої статті 9 цього Закону. Усі припущення, використані для обчислення орієнтовної реальної річної процентної ставки та/або орієнтовної загальної вартості кредиту, повинні бути зазначені;

10) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися);

11) інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит;

12) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту;

13) порядок дострокового повернення кредиту;

14) відповідальність сторін за порушення умов договору;

15) право споживача на звернення до Національного банку України у разі порушення кредитодавцем, новим кредитором та/або колекторською компанією законодавства у сфері споживчого кредитування, у тому числі порушення вимог щодо взаємодії із споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимог щодо етичної поведінки), а також на звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої споживачу у процесі врегулювання простроченої заборгованості.

Отже, враховуючи викладене в ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» Відповідач має право встановлювати у кредитному договорі комісію за наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України № 1734-VIII «Про споживче кредитування» кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця.

Відповідач дотримуючись вимоги ЗУ "Про споживчий кредит" (в редакціях чинних на момент укладення договорів) інформація про всі умови кредитування розміщена Відповідачем у Правилах надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту. Правила, типова форма кредитного договору та інша додаткова інформація міститься на веб-сайті Відповідача в розділі юридична інформація за посиланням https://finx.com.ua/docs та доступна широкому загалу цілодобово

Згідно ст.9 Закону Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.9 Закону «Про споживче кредитування», до укладення договору про споживчий кредит Кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій Кредитодавця з мето прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається Кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (Паспорт споживчого кредиту) у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну ї актуальності. У такому разі Кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.

В підтвердження виконання Відповідачем вимог передбачених ст.9 Закону «Про споживче кредитування», Позивач ознайомився та підписав паспорт споживчого кредиту, за змістом якого підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування, надані виходячи з обраних Позивачем умов кредитування, підтвердив отримання ним всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз`яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати для Позивача, в тому числі в разі невиконання зобов`язань Позивачем за таким договором, а також підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про порядок та умови повернення кредиту наданого Позивачу у формі графіку платежів.

Отже, з наведеного вище вбачається, що чинним законодавством України Відповідачу надано право отримувати за комісії пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, оскільки таке прямо передбачено Законом України «Про споживче кредитування».

Такою є і позиція викладена Великою Палато Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цc21).

У ст. 6 ЦК України визначено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Частиною другою цієї статті передбачені загальні умови, додержання яких необхідно для чинності правочину, в тому числі: особа яка вчинила правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.ст. 215-235 ЦК України особа, яка вважає, що її права, речові права порушені, має право звернутися до суду з вимогами про визнання правочину недійсним, вказавши конкретну підставу для визнання його недійсним.

Згідно з вимогами ст. 16 ЦК України звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту визнання правочину недійсним, позивач у силу ст. 12 ЦПК України зобов`язаний довести правову та фактичну підставу недійсності правочину.

Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому, відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України та відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зокрема, статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як визначено у п. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

У цьому випадку наявність підписаного правочину свідчить про те, що обидва учасники бажали укласти правочин і зовнішній вираз волі відповідає внутрішньому.

Крім того, законодавством України чітко врегульовані питання щодо недійсності угод (ст. 215-216 Цивільного кодексу України).

Зокрема, відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Обставин, визначених частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України при розгляді цієї справи судом не встановлено.

Сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, умови кредитування позичальник розумів та погодив, інформацію стосовно наданих фінансових послуг в розумінні ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» та ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» отримав.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Підпис позивача у кредитних договорах №107777 від 24.03.2023 за допомогою ідентифікатора асb76150, №113506 від 12.07.2023 за допомогою ідентифікатора ad27452d, №117849 від 15.09.2023 за допомогою ідентифікатора 6f7a7ba5, №138368 від 25.04.2024 за допомогою ідентифікатора 1f61175c підтверджує виконання цих вимог ЦК.

Згідно з приписами ч. 12 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» у разі ненадання визначеної у цій статті інформації або надання її в неповному обсязі чи надання недостовірної інформації кредитодавець або кредитний посередник несе відповідальність у порядку та розмірі, визначених законом.

Споживач, який внаслідок ненадання йому визначеної у цій статті інформації або надання її в неповному обсязі чи надання недостовірної інформації уклав договір на менш сприятливих для себе умовах, ніж ті, що передбачені у цій інформації, має право вимагати приведення укладеного договору у відповідність із зазначеною інформацією шляхом направлення кредитодавцю відповідного письмового повідомлення. Кредитодавець зобов`язаний привести договір у відповідність з умовами, зазначеними у наданій інформації, протягом 14 днів з дати отримання такого повідомлення.

Отже, ненадання споживачу визначеної у цій статті інформації або надання її в неповному обсязі чи надання недостовірної інформації не є підставою для визнання кредитного договору недійсним.

Суд звертає увагу, що споживач не скористався правом вимагати приведення укладеного договору у відповідність із зазначеною інформацією шляхом направлення кредитодавцю відповідного письмового повідомлення.

Крім того, позивач також не скористався передбаченим у п.3.4. кредитного договору правом протягом 14 днів після укладення кредитного договору відмовитися від нього без пояснення причин, в тому числі в разі отримання ним грошових коштів.

Відповідно до положень, закріплених у пункті 2 частини першої, частинах другій та шостій статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» забороняється здійснення нечесної підприємницької практики. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Враховуючи те, що матеріалами справи спростовуються твердження позивача про введення його в оману внаслідок того, що відповідачем не було надано повної, всебічної, об`єктивної та достовірної інформації про умови кредиту як перед підписанням, так і під час підписання кредитного договору, та приписи ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог з цих підстав.

За змістом статі 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним (ч. 5). Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Однією з обов`язкових умов визнання договору недійсним є порушення у зв`язку з його укладенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, а позивач посилається на формальне порушення закону, в суду немає правових підстав для задоволення позову.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України №6-94цс13 від 25 грудня 2013 року.

Отже, суд не вбачає підстав для визнання п. 2.5.договору № 107777 від 24.03.2023 р., пункту 2.5. договору № 113506 від 12.07.2023р., пункту 2.5. договору № 117849 від 15.09.2023 р. пункту 2.5. договору № 138368 від 25.04.2024 р. про встановлення в них комісії за надання кредиту, недійсними.

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них. Ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів, а з метою ухилення від виконання зобов`язань, є неприпустимим (постанова Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

Таким чином, суд приходить до висновку, що підписавши кредитні договори, позивач погодився з усіма умовами, і з будь-якими заявами протягом 2023-2024 років до Товариства про внесення змін до умов договору, які вважав несправедливими, не звертався.

Суд також враховує, що позивач не заперечує факту підписання кредитних договорів.

Позовні вимоги про зобов`язання відповідача з огляду на нікчемність повернути позивачу кошти в розмірі 13 176.36 грн. які були сплачені, як комісія за надання кредиту, задоволенню також не підлягають, оскільки є похідними від основних позовних вимог про визнання недійсними пунктів договорів про встановлення в них комісії за надання кредитних коштів.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що позивача звільнено від сплати судового збору на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», а у позові відмовлено, з відповідача судовий збір та судові витрати позивача не стягуються.

На підставі викладеного та статей 6, 11, 16, 203, 204, 215-235, 627, 638 ЦК України, ст.ст. 8, 9, 21 Закону України № 1734-VIII «Про споживче кредитування», ст.ст. 18, 19 Закону України № 1023-XII «Про захист прав споживачів», ч. 2 ст. 12 Закону України № 2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», керуючись статтями 2, 10, 12, 13, 49, 76-81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274, 275, 279-284, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредіплюс» про визнання умов договору нідійсними з огляду на нікчемність, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 27.01.2025 року.

Суддя: О.М. Панченко