Ухвала

від 20.01.2025 по справі 757/61246/24-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

757/61246/24-ц

2-9480/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про залишення позовної заяви без руху

20 січня 2025 року

Суддя Печерського районного суду м. Києва Єрмічова В. В., вирішуючи питання про відкриття провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Едімедіа Україна" про відшкодування моральної шкоди,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 подав до Печерського районного суду м. Києва через підсистему "Електронний суд" із електронного кабінета його представника адвоката Криворучко Л. С. позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Едімедіа Україна" про відшкодування моральної шкоди. Позов обґрунтувано тим, що 25.12.2023 позивачу ОСОБА_1 від його представників (прізвища не вказано) стало відомо, що 07.08.2020 на веб-порталі ІНФОРМАЦІЯ_1, розпорядником якого є відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Едімедіа Україна", було опубліковано статтю такого змісту (далі дослівно із тексту позову): "ІНФОРМАЦІЯ_2.».

Позивач ОСОБА_1 вважає, що інформація, яка викладена у статті, є недостовірною, оскільки (далі по тексту позову): «Обвинувальним вироком суду ОСОБА_1 не визнавався винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 156, ч. 4 ст. 152 КК України, такий вирок судом не ухвалювався».

Відповідно до даних позовної заяви, 11.01.2024 позивач ОСОБА_1 , за участі його представника адвоката Племяннікова Б. Д., подав до Печерського районного суду м. Києва позовну заяву про захист честі, гідності та ділової репутації. Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 08.08.2024 провадження в цивільній справі номер 757/2026/24-ц, в частині позовних вимог про видалення поширеної щодо ОСОБА_1 інформації, яка була розміщена на веб-порталі ІНФОРМАЦІЯ_1, розпорядником якої є відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Едімедіа Україна", закрито у зв`язку з видаленням відповідачем статті зі сайту. Позивач вважає, що оскільки такий факт мав місце, тому просить стягнути на його користь з відповідача завдану моральну шкоду в сумі 700 000 грн; визнати поважною причиною пропуску пред`явлення позову до суду; поновити строк подання позову; звільнити позивача від оплати судового збору повністю.

Дослідивши позовну заяву та додані до неї копії документів, суддя дійшов такого висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно з ч. 2 ст. 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити:

зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються (п. 3);

перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви (п. 8);

підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав (п. 10).

Згідно з ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Як убачається, характер такої вимоги (майновий чи немайновий) є похідним від обраного позивачем (потерпілою особою) способу відшкодування моральної шкоди. Якщо позивач просить відшкодувати моральну шкоду грішми або майном, то така позовна вимога набуває майнового характеру. Якщо ж позивач вибрав інший спосіб відшкодування моральної шкоди, який не має грошового вираження (спростування неправдивих відомостей, прилюдне вибачення тощо), то така вимога є немайновою.

Тобто, вимога про відшкодування моральної шкоди, що визначена у грошовому вимірі та, що складає ціну матеріальних вимог, є майновою вимогою, натомість вимога про відшкодування моральної шкоди в інший (немайновий) спосіб є немайновою вимогою.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах ВС, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (ч. 6 ст. 13 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів").

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах ВС (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

У постанові ВП ВС від 28.11.2018 у справі номер 504/2864/13-ц зазначено, що вимога про відшкодування моральної шкоди, визначена у грошовому вимірі, є майновою вимогою, тому судовий збір підлягає стягненню як за вимогу майнового характеру.

Позивач ОСОБА_1 пред`явив позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Едімедіа Україна" позов про відшкодування моральної шкоди, просить стягнути завдану шкоду у розмірі 700000 гривень. Тобто, вимога про відшкодування моральної шкоди визначена у грошовому вимірі, тобто є майновою, однак у позовній заяві не зазначену ціну позову, як то передбачено п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК, тому вказаний недолік позивачу слід усунути.

Крім того, на виконання вимог, передбачених пунктами 8, 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позивачу слід зазначити про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначити щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; підтвердити про те, що позивачем не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Згідно з ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» суди мають звертати особливу увагу, зокрема на те, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину. Якщо не сплачено судовий збір, суддя постановляє ухвалу, в якій повинні бути зазначені конкретні підстави залишення заяви без руху, в тому числі й розмір несплачених судових витрат, і надає строк для усунення недоліків, тривалість якого визначається в кожному конкретному випадку з урахуванням характеру недоліків, реальної можливості отримання копії ухвали, яка повинна бути надіслана заявнику негайно, та їх виправлення.

Відповідно до ч. 3 ст. 177 ЦПК України у разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про звільнення (відстрочення, зменшення) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів тощо.

Згідно з ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Як убачається, позивач ОСОБА_1 судовий збір не сплатив, в прохальній частині позовної заяви останній просить звільнити від оплати судового збору повністю (стор. 14 позовної заяви, пункт 2). Окремо у формі клопотання або заяви це не оформлено, обгрунтування цієї вимоги міститься на 11-12 сторінці позовної заяви, яка названа: «IV. Підстава четверта - судовий збір», де позивач посилається на Закон України від 08.07.2011 і, як на підставу неплатоспроможності, вказує на те, що він не має коштів оплатити судовий збір за цим позовом, оскільки не працевлаштований; зазначає, що в період з 04.08.2020 по 12.09.2024 він утримувався під вартою в ДУ «Сумський слідчий ізолятор», ухвалою Сумського апеляційного суду від 11.09.2024 скасовано ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 05.08.2024, якою обвинуваченому продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 03.10.2024 включно без визначення застави та постановлено звільнити обвинуваченого ОСОБА_1 з-під варти після внесення застави; у позовній заяві указує свою адресу: АДРЕСА_1 .

Ураховуючи заявлену позивачем вимогу про звільнення від оплати судового збору, вивчивши доводи, які, на його думку, є підставою для такого звільнення, суддя вважає за можливе її розглянути та роз`яснити позивачу наступне.

Статтею 136 ЦПК України встановлено порядок відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх оплати.

Згідно з ч. 1 ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 136 ЦПК України з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Закон України «Про судовий збір» визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Статтею п`ятою Закону України «Про судовий збір» передбачено пільги щодо сплати судового збору та визначено коло осіб, які звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Наведені в Законі України «Про судовий збір» випадки звільнення від сплати судового збору є вичерпними, як убачається, ця норма на позивача ОСОБА_1 не поширюється.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3)предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд бере до уваги п. 29 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України № 10 від 17.10.2014 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» в якому зазначено, що відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір» єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Особа, яка заявляє клопотання про звільнення від сплати судового збору, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Обґрунтування, пов`язані з обставинами, які свідчать про неможливість чи утруднення в здійсненні оплати судового збору, покладається на позивача (заявника) (статті 12, 81 ЦПК України).

Установлено, що до позовної заяви не додано жодних доказів того, що майновий стан позивача перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі, зокрема не надано відомості про те, чи належить позивач до кола осіб, визначених у п. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір»; не додано доказів про останнє місце роботи позивача або заходи, які ним вживалися для працевлаштування; не додано довідок про доходи, банківські документи про відсутність на рахунку чи рахунках коштів; не додано довідки податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків станом як на момент затримання, так і на день пред`явлення позову; не додано документів на підтвердження внесення в рамках кримінального провадження застави, не зазначено її розмір та ким внесена (особисто чи заставодавцем), якщо така була внесена; не додано довідки про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї тощо.

Натомість, до позовної заяви додано копію договору про надання правової допомоги від 03.10.2024, укладеного між адвокатом Криворучко Л. С. та ОСОБА_1 , яким узгоджено виплати адвокату гонорару та компенсацію додаткових витрат. Згідно із п. 5.1 Договору за надання правової допомоги ОСОБА_1 зобов`язався виплатити адвокату усі додаткові витрати понесені адвокатом, і, які повязані з провадженням кримінальної, адміністративної, цивільної справи тощо.

Указане є додатковою підставою, яка спростовує твердження позивача ОСОБА_1 щодо його неплатоспроможності та, у сукупності з наведеним вище, вказує на необгрунтованість та недоведеність клопотання про звільнення від оплати судового збору, тому в задоволенні клопотання слід відмовити.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» передбачено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2024 складає 3028 грн.

За підстав, означених вище, позивачу слід сплатити судовий збір за подання до суду позовної заяви майнового характеру у розмірі 5600 грн (700000х1%=70000х0,8=5600) на реквізити:

Отримувач коштів ГУК у м. Києві/Печерс. р-н;

Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;

Рахунок отримувача: UA228999980313181206000026007;

Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

Код банку отримувача (МФО): 899998;

Код класифікації доходів бюджету: 220 30 101;

Призначення платежу: *;101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), Печерський районний суд міста Києва (назва суду, де розглядається справа).

З урахуванням вимог, передбачених ч. 4 ст. 177 ЦПК України, позивачу слід додати до позовної заяви документ, що підтверджує сплату судового збору.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.11.1950), містить рекомендації щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81) 7, прийнята Комітетом Міністрів Ради Європи 14.05.1981.

При постановлені ухвали судом ураховано практику Європейського суду з прав людини, яка виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна Держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001.

У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

У зв`язку з наведеним, вказані вимоги суду не є порушенням права на справедливий судовий захист та не можуть вважатися обмеженням права доступу до суду.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом і водночас кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З урахуванням означеного, вважаю за необхідне залишити позовну заяву без руху, про що повідомити позивача та надати йому п`ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України в разі невиконання позивачем вимог суду у встановлений строк заява вважається неподаною та повертається позивачеві.

Згідно з ч. 7 ст. 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

На підставі частин 1, 3 ст. 23 ЦК України, ч. 6 ст. 13 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів", ч. 1 ст. 4, пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4, ч. 3 ст. 4, ст. 5, частин 1, 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», п. 29 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України № 10 від 17.10.2014 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», керуючись ч. 4 ст. 10, частинами 3, 4 ст. 12 , 13, частинами 1, 3 ст. 136, п. 3 ч. 3, пунктами 8, 10 ч. 3 ст. 175, частинами 3-5 ст. 177, частинами 1-3, 7 ст. 185, п. 1 ч. 1 ст. 258, частинами 4, 5, 8 ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 260, ч. 1 ст. 261, ч. 4 ст. 263, ч. 9 ст. 268 ЦПК України, суддя

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Едімедіа Україна" про відшкодування моральної шкоди залишити без руху.

Надати позивачу п`ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

У разі невиконання позивачем вимог вказаних в ухвалі у строк, встановлений судом, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. В. Єрмічова