Ухвала

від 23.01.2025 по справі 757/60525/24-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/60525/24-к

пр. 1-кс-4113/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

при секретарі судових засідань ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві судове провадження за скаргою адвоката ОСОБА_3 , на бездіяльність уповноваженої особи Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань, яка полягає у неповерненні тимчасового вилученого майна, під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №62023000000000178 від 28.02.2023 р.,-

ВСТАНОВИВ:

20.12.2024 у провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 , на бездіяльність уповноваженої особи Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань, яка полягає у неповерненні тимчасового вилученого майна, під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №62023000000000178 від 28.02.2023р.

В обґрунтування доводів та вимог скарги зазначено, що 04.11.2024 року, на підставі ст. 233 КПК України було проведено обшук, за адресою: АДРЕСА_1 .

Так, в ході проведення обшуку було вилучено майно в особи, яка не має жодного відношення до зазначеного кримінального провадження, а саме: автомобіль KIA Sportage, 2021 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN - НОМЕР_2 ; ключі від автомобіля з брелком сигналізації; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , яке належить ОСОБА_4 .

Адвокат стверджує, що арешт на речі, що були вилучені 04.11.2024 року під час обшуку, за адресою: АДРЕСА_1 , не було накладено.

Відтак, станом на дату подання даної скарги, уповноваженими особами Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань не було виконано вимоги КПК України, пов`язані з поверненням вилученого майна, на яке не накладався арешт.

Таким чином, уповноваженими особами Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань було допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у неповерненні ОСОБА_4 тимчасово вилученого майна, що було вилучено під час обшуку 04.11.2024 року року, за адресою: АДРЕСА_1 .

З врахуванням зазначеного, адвокат просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність слідчих Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань, уповноважених здійснювати досудове розслідування по кримінальному провадженню № 62023000000000178 від 28.02.2023 року, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна під час обшуку 04.11.2024 року за адресою: АДРЕСА_1 власниці майна ОСОБА_4 ;

- зобов`язати слідчих Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань, уповноважених здійснювати досудове розслідування по кримінальному провадженню № 62023000000000178 від 28.02.2023 року, негайно повернути ОСОБА_4 тимчасово вилучене майна під час обшуку 04.11.2024 року за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: автомобіль KIA Sportage, 2021 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN - НОМЕР_2 ; ключі від автомобіля з брелком сигналізації; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 .

Адвокат в судове засідання подав заяву про розгляд скарги без фіксування технічними засобами, вимоги підтримав.

Прокурор в судове засідання подав заяву розгляд скарги без фіксування технічними засобами та заперечував щодо задоволення скарги. Окрім цього, прокурор просив відмовити в задоволенні скарги, оскільки ухвалою слідчого судді було надано дозвіл на проведення обшуку та вилучення зазначеного майна.

Крім того, вилучене майно підлягає спеціальній конфіскації, а тому стороною обвинувачення було ініційоване клопотання про арешт майна, однак станом на день розгляду рішення по даному клопотанню немає.

Слідчий в судове засідання подав заяву, в якій заперечував щодо задоволення скарги, просив відмовити з посиланням на обставини зазначені прокурором.

Також зазначив про розгляд скарги без фіксування технічними засобами.

Згідно норми ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду скарги слідчим суддею не здійснювалась.

Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Вивчивши скаргу, дослідивши матеріали провадження приходжу до наступного висновку.

Судовим розглядом встановлено, що слідчими Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань, за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62023000000000178 від 28.02.2023 за фактами зловживання службовим становищем службовими особами правоохоронного органу, які, діючи у складі організованої групи, з метою одержання неправомірної вигоди, всупереч інтересам служби, спільно з іншими фізичними особами організували незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення на території, на яку поширює свою діяльність відповідний правоохоронний орган, що спричинило тяжкі наслідки, а також створення злочинної організації, участі у ній, у тому числі службовою особою з використанням службового становища з метою здійснення незаконного видобування корисних копалин загальнодержавного значення (кам`яного вугілля), захоплення злочинною організацією майнового комплексу та земельної ділянки, підробленні документів учасниками злочинної організації та їх використання для отримання в оренду земельної ділянки, та реалізації незаконно видобутого кам`яного вугілля членами злочинної організації за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 240, ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 3 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 206, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209 КК України.

04 листопада 2024 року старшим слідчим в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_5 проведено невідкладний обшук домоволодіння по АДРЕСА_1 , яке згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна на праві власності належить ОСОБА_6 , за результатами проведення якого виявлено та вилучено речові докази.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11.11.2024 у справі 757/52581/24-к було надано дозвіл на проведення обшуку домоволодіння по АДРЕСА_1 , яке на праві власності належить ОСОБА_6 , у зв`язку з невідкладним випадком, пов`язаним із врятуванням майна та збереження речових доказів, а саме: автомобіль КІА Sportage, 2021 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 , Vin-code НОМЕР_4 ;ключі від автомобіля КІА Sportage, 2021 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 , Vin-code НОМЕР_4 з брелком сигналізації;свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу - автомобіля КІА Sportage, 2021 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 , Vin-code НОМЕР_4 , № НОМЕР_3 .

Відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Статтею 169 КПК України передбачено, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; у випадках, передбачених ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу; у разі скасування арешту.

На підставі ч. 3 ст. 233 КПК України, слідчий, дізнавач, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення. У такому разі прокурор, слідчий, дізнавач за погодженням із прокурором зобов`язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися до слідчого судді із клопотанням про проведення обшуку. Слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогами статті 234 цього Кодексу, перевіряючи, крім іншого, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді. Якщо прокурор відмовиться погодити клопотання слідчого, дізнавача про обшук або слідчий суддя відмовить у задоволенні клопотання про обшук, встановлені внаслідок такого обшуку докази є недопустимими, а отримана інформація підлягає знищенню в порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 234 КПК України, обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

Згідно положень ч.ч. 8, 9 ст. 236 КПК України, особи, у присутності яких здійснюється обшук, при проведенні цієї слідчої (розшукової) дії мають право робити заяви, що підлягають занесенню до протоколу обшуку. Другий примірник протоколу обшуку разом із доданим до нього описом вилучених документів та тимчасово вилучених речей (за наявності) вручається особі, у якої проведено обшук, а в разі її відсутності - повнолітньому членові її сім`ї або його представникові.

Разом з цим, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.

Слідчий суддя при вирішенні даної скарги, враховує приписи статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Частиною 5 статті 9 КПК України передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Так, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах «Іммобіліаре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy) [ВП], заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії» () [ВП], заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).

ЄСПЛ наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії» (Kushoglu v. Bulgaria), заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року).

У своєму рішенні від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (Заява № 19336/04) ЄСПЛ також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).

Згідно зі ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржено неповернення тимчасово вилученого майна, згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які слідчий, прокурор зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна.

Відповідно до ст. 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукування в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Статтею 169 КПК України передбачено, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; у випадках, передбачених ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу; у разі скасування арешту.

Таким чином, слідчий суддя, дослідивши обставини скарги, прийшов до висновку про відмову у її задоволенні скарги, оскільки прокурор та слідчий повідомили суд про те, що ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11.11.2024 у справі 757/52581/24-к було надано дозвіл на проведення обшуку та вилучення зазначеного майна, на поверненні якого наполягає адвокат.

Окрім цього, станом на день розгляду скаргу не вирішено питання про накладення арешту на виулчене майно, а тому позиція адвоката щодо не накладення арешту є передчасною.

На підставі викладеного, враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя приходить до висновку про необґрунтованість вимог скарги, а відтак у задоволенні вимог скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 100, 169-170, 303, 305, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні скарги адвоката адвоката ОСОБА_3 , на бездіяльність уповноваженої особи Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань, яка полягає у неповерненні тимчасового вилученого майна, під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №62023000000000178 від 28.02.2023 р., - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_7