Ухвала

від 12.12.2024 по справі 757/41019/21-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/41019/21-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2024 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

підозрюваного ОСОБА_4

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 32021100000000374, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.07.2021, про звільнення ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205-1 КК України, від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205-1 КК України, за таких обставин.

ОСОБА_4 у червні 2018, точний день та час досудовим розслідуванням не встановлені, у денний час доби, перебуваючи біля будинку 20/22 на бульварі Лесі Українки в м. Києві, отримав пропозицію від невстановленої досудовим розслідуванням особи чоловічої статі щодо внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей, і в подальшому проведення реєстрації на його ім"я ТОВ «Алмейда Прайм» (код ЄДРПОУ: 41826868).

Після чого у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, направлений на внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей, відповідно до якого ОСОБА_4 за попередньою змовою з не встановленою слідством особою чоловічої статі погодився підписати реєстраційні документи ТОВ «Алмейда Прайм», після чого передати реєстраційні документи, в які внесено завідомо неправдиві відомості для проведення державної реєстрації змін до установчих документів зазначеної юридичної особи не встановленій досудовим розслідуванням особі чоловічої статі, натомість отримати грошову винагороду у розмірі 500 (п?ятсот) грн.

У свою чергу, ОСОБА_4 , реалізовуючи спільний з не встановленою особою чоловічої статі злочинний умисел, направлений на внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей, діючи з корисливих мотивів, надав не встановленій слідством особі чоловічої статі копії власного паспорту громадянина України (серія НОМЕР_1 , виданий Дніпровським РУ ГУ МВС України в м. Києві) та реєстраційного номеру облікової картки платника податків (РНОКПП: НОМЕР_2 ) для виготовлення реєстраційних документів підприємства ТОВ «Алмейда Прайм».

З метою подальшої реалізації заздалегідь обумовленого з вказаною не встановленою слідством особою чоловічої статі спільного протиправного умислу ОСОБА_4 в денний період часу 14.06.2018 прибув за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. № 20/22, де зустрівся з раніше зазначеною не встановленою слідством особою чоловічої статі та у графі «Покупець» виконав свій підпис на раніше виготовленому невстановленою слідством особою чоловічої статі, у невстановленому місці, у невстановлений час, договорі купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Алмейда Прайм» (код ЄДРПОУ: 41826868) від 14.06.2018, який в пунктах 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 11, 12, містив завідомо неправдиві відомості про купівлю-продаж частки у статутному капіталі ТОВ «Алмейда Прайм», а саме:

-в п. 1 про передачу у власність покупцю частки в статутному капіталі ТОВ «Алмейда Прайм» місцезнаходження якого: м. Київ, вул. Болсуновська, буд. 13-15, статутний капітал якого складає 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп. та зобов"язання сплатити за неї належну грошову суму згідно з умовами даного Договору, хоча ТОВ «Алмейда Прайм» за адресою: м. Київ, вул. Болсуновська, буд. 13-15, не знаходиться та ніколи не знаходилось, та ОСОБА_4 не бажав приймати у власність частку в статутному капіталі ТОВ «Алмейда Прайм» та сплачувати за неї належну грошову суму. в п. 2 про відчуження продавцем частки статутного капіталу в розмірі 100% (сто відсотків) статутного капіталу товариства, вартість якого складає 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп. та сплати, хоча ОСОБА_4 не бажав приймати відчужувану продавцем частку статутного капіталу в розмірі 100% (сто відсотків) статутного капіталу товариства, вартість якого складає 2 000 (дві тисячі) гривень 00 копійок;

-в п. 3 про продаж частки за ціною 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп., хоча ОСОБА_4 не придбавав частку та не сплачував за неї 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп.;

-в п. 4 про ствердження продавцем, щодо отримання ним грошових коштів в сумі 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп. до підписання цього договору та підтвердження підписом продавця факт повного розрахунку з ним, хоча ОСОБА_4 передавав продавцю грошові кошти в сумі 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп.;

-в п. 5 про гарантію продавцем на день укладення цього договору, щодо повідомлення покупцю всіх істотних обставин, які стосуються часток, що відчужуються та можуть вплинути на волю покупця стосовно укладення цього договору, хоча ОСОБА_4 не був повідомлений, щодо всіх істотних обставин, які стосуються часток, що відчужуються та можуть вплинути на волю покупця стосовно укладення цього договору;

-в п. 6 про підтвердження сторонами, щодо невизнання їх судом недієздатними чи обмежено дієздатними, укладання договору відповідає їхнім інтересам, волевиявлення є вільним і усвідомленим і відповідає їхній внутрішній волі. умови договору зрозумілі, і відповідають реальній домовленості сторін, договір не приховує іншого правочину і спрямований на реальне настання наслідків, які обумовлені у ньому, хоча ОСОБА_4 не підтверджував, що суд не визнавав його недієздатними чи обмежував дієздатними, не підтверджував що укладання договору відповідає їхнім інтересам, не підтверджував що волевиявлення є вільним і усвідомленим і відповідає їхній внутрішній волі, не підтверджував, що умови договору зрозумілі, і відповідають реальній домовленості сторін, не підтверджував, що договір не приховує іншого правочину і спрямований на реальне настання наслідків, які обумовлені у ньому;

-в п. 7 про набуття чинності даним договором і дії до повного виконання сторонами своїх зобов"язань по цьому договору, хоча ОСОБА_4 не бажав виконувати свої зобов"язання по даному договору;

-в п. 8 про відчудження права власності на частку в статутному капіталі ТОВ «Алмейда Прайм» в адресу покупця з моменту підписання договору, хоча ОСОБА_4 не бажав набувати право власності на частку в статутному капіталі ТОВ «Алмейда Прайм» після підписання даного договору;

-в п. 9 що підписання даного договору буде свідчити про те, що передача-приймання відчужуваних часток товариства відбулась, хоча ОСОБА_4 не бажав приймати будь яких часток товариства;

-в п. 11 про ознайомлення сторонами з правовими наслідками приховування реальної вартості договору та розуміння значення правочину та його правових наслідків, хоча ОСОБА_4 не був ознайомлений з правовими наслідками приховування реальної вартості договору та не розумів значення правочину та його правових наслідків;

-в п. 12 про складання даного договору в трьох примірниках, один з яких видається продавцю, другий видається покупцю, третій Державному реєстратору, хоча ОСОБА_4 другий примірник даного договору не отримував.

Після підписання 14.06.2018 договору купівлі - продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Алмейда Прайм» (код 41826868), ОСОБА_4 передав зазначені документи не встановленій слідством особі чоловічої статі, розуміючи, що вони будуть подані до державного реєстратора для подальшої державної реєстрації підприємства, відповідно до спільного з не встановленою особою чоловічої статі умислу, натомість отримав раніше обумовлену грошову винагороду у розмірі 500 (п"ятсот) грн.

При не встановлених слідством обставинах 15.06.2018 у не встановлений досудовим розслідуванням час, не встановлена слідством особа, на підставі підроблених спільно з ОСОБА_4 документів, здійснила державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи ТОВ «Алмейда Прайм» (код 41826868).

Прокурор звернувся до суду із клопотанням про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, посилаючись на те, що вина ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними в провадженні доказами, з часу вчинення кримінального правопорушення пройшло більше, ніж три роки, підозрюваний надав письмову згоду на звільнення його від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності.

В підготовчому судовому засіданні прокурор подане клопотання підтримав повністю, посилаючись на викладене в ньому, просив задовольнити.

Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав клопотання прокурора.

Судом роз`яснені підозрюваному правові наслідки закриття кримінального провадження із нереабілітуючих підстав, наголошено, що він має право на здійснення кримінального провадження на загальних підставах, при цьому ОСОБА_4 вказав, що йому зрозуміла суть підозри, підстава звільнення від кримінальної відповідальності, він наполягає на задоволенні клопотання та звільненні від кримінальної відповідальності саме з такої підстави та наголошує, що не бажає скористатися правом на здійснення кримінального провадження в загальному порядку, йогопозиція є добровільною.

Вислухавши позиції сторін, вивчивши матеріали справи, суд надходить наступних висновків.

Відповідно до ч.ч. 2-3 ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.

Згідно зі ст. 44 КК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.

Аналогічне положення містить ч. 1 ст. 285 КПК України, відповідно до якої особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Як визначено ч. 2 ст. 286 КПК України, встановивши на стадії досудового розслідування підстави для звільнення від кримінальної відповідальності та отримавши згоду підозрюваного на таке звільнення, прокурор складає клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності та без проведення досудового розслідування у повному обсязі надсилає його до суду.

Частиною 3 ст. 288 КПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 КК України (в редакції, що діяла на час вчинення діяння), особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:

1) два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;

2) три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі;

3) п`ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості;

4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину;

5) п`ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

Згідно з ч. 1 ст. 49 КК України (в редакції, що діє на час постановлення ухвали), особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:

1) два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;

2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років;

3) п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини;

4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину;

5) п`ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Частиною 2 цієї ж статті визначено, що закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 205-1 КК України, на час вчинення відповідного діяння, було злочином невеликої тяжкості, санкція ч. 2 ст. 205-1 КК України передбачала покарання у виді штрафу від тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від трьох до п`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого (що наразі відповідає проступку).

Відповідно до позиції Верховного Суду, що викладена в ухвалі від 14 вересня 2020 року в справі № 493/1843/16-к, матеріально-правовою підставою застосування інституту давності вважається істотне зменшення суспільної небезпечності вчиненого злочину внаслідок спливу певного проміжку часу, що суттєво позначається на досягненні мети покарання.

Досягнення мети кари і виправлення особи, яка вчинила злочин, загального і спеціального попередження іноді стає або взагалі неможливим, або просто зайвим. Тому недоцільним є і притягнення особи до кримінальної відповідальності. Внаслідок цього ст. 49 КК України встановлює строки давності, тобто строки, після закінчення яких особа не може бути піддана кримінальній відповідальності за раніше вчинений злочин. Закінчення цих строків є підставою обов`язкового і безумовного звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого. Факт визнання чи невизнання особою своєї винуватості у даному випадку не має значення для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності з цієї підстави. Таке звільнення є обов`язком, а не правом суду, за винятком випадку застосування давності, передбаченого ч. 5 ст. 49 КК України.

Судом встановлено, що згідно довідки № 79-26072021/80210 ОСОБА_4 26.06.2020 було пред`явлено обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 205-1 КК України, а 31.03.2021 до суду скеровано угоду про визнання винуватості до суду.

Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень, у вказаному провадженні 09.06.2021 Дніпровським районним судом м. Києва ухвалено вирок, з якого вбачається, що кримінальне правопорушення, за яким засуджено ОСОБА_4 в наведеному провадженні, мало місце в жовтні 2018 року, завершено 23.10.2018.

З урахуванням тяжкості злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 КК України (відповідно до санкції, яка діяла на момент його вчинення), та положень ч. 3 ст. 49 КПК України, вчиненням ОСОБА_4 зазначеного кримінального правопорушення строки давності не перервались.

Таким чином, станом на 12.12.2024 сплив строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205-1 КК України, який передбачений п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв`язку з чим, суд, за наявності згоди підозрюваного на закриття кримінального провадження з підстав, визначених ст. 49 КК України, приходить до висновку про необхідність звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст 205-1 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Як визначено п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Процесуальні витрати та речові докази відсутні, цивільний позов не заявлявся.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 44, 49, 205-1, 358 КК України ст. ст. 285, 286, 288, 314, 369, 371 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_5 - задовольнити.

Звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст 205-1 КК України, на підставі ст. 49 КК України - у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Кримінальне провадження № 32021100000000374, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.07.2021, за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205-1 КК України, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України - закрити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом семи діб з дня її оголошення шляхом подання апеляційної скарги через Печерський районний суд м. Києва.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1