Рішення

від 24.01.2025 по справі 760/33870/24

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/33870/24 2-о/760/88/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2025 року Солом`янський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Майстренка О.М., за участю секретаря судового засідання Духоти Ж.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України, заінтересована особа: Солом`янський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ),

встановив:

Представник заявника, адвокат Дяченко Д.В. звернулась до суду із заявою, в якій просить встановити факт, що має юридичне значення, а саме, факт смерті на тимчасово окупованій території України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 на тимчасово окупованій території, а саме м. Луганськ, Луганської області.

Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є онучкою померлої ОСОБА_2 . Факт родинних відносин підтверджується свідоцтвом про народження заявника серії НОМЕР_1 від 27.11.1995, свідоцтвом про народження матері заявника серії НОМЕР_2 від 26.04.1997.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка села Вербівка, Вільшанського району, Черкаської області, померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Луганськ, Луганської області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим органом на тимчасово окупованій території України, а саме Ленінським відділом записів актів цивільного стану м. Луганська департаменту записів актів цивільного стану Міністерства юстиції Луганської Народної Республіки.

20.12.2024 заявниця звернулась до Солом`янського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з метою реєстрації смерті ОСОБА_2 .

Поте у проведенні державної реєстрації смерті ОСОБА_2 Солом`янським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було відмовлено (№34/33.9-52 від 14.01.2025).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.12.2024 для розгляду вказаної справи визначено головуючого суддю Майстренка О.М.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 02.01.2024 відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.

Заявник в судове засідання не з`явився, надала суду клопотання про розгляд заяви без її участі. Заінтересована особа явку свого представника в судове засідання не забезпечила, про дату та час розгляду справи повідомлялася належним чином, про поважність причин неявки суду невідомо.

За загальним правилом ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності заявника та представника заінтересованої особи.

Вивчивши подану заяву, дослідивши та оцінивши письмові докази у їхній сукупності, суд встановив наступні обставини і прийшов до таких висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 16.076.1962.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 27.11.1995, заявниця, ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьками є ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Луганськ, Луганської області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 07.12.2024, виданим Ленінським відділом записів актів цивільного стану м. Луганська департаменту запису актів цивільного стану Міністерства юстиції Луганської Народної Республіки.

Відповідно до висновків Європейського суду з прав людини, зокрема у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey»,«Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic of Moldova and Russia», «Ilascu and Others v. Moldova and Russia»), де ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), у яких Європейський суд з прав людини наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Такий висновок необхідно розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Тому, виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

У зв`язку з вищенаведеним суд зазначає, що документи, видані органами та установами, що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв`язку.

У цьому випадку такими документами є надане заявницею свідоцтво про смерть.

За змістом пункту 8 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 17 березня 2015 року № 254-VIII «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» м. Луганськ є територією, тимчасово окупованою Російською Федерацією.

Таким чином, судом установлено, що заявниця, яка є громадянкою України, не має можливості здійснити державну реєстрацію смерті бабусі.

Згідно з частинами першою та другою статті 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» Україна вживає всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території. Україна зобов`язується підтримувати і забезпечувати економічні, фінансові, політичні, соціальні, інформаційні, культурні та інші зв`язки з громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Отже, державна реєстрація смерті бабусі заявниці, яка померла у м. Луганськ, Луганської області, не була проведена у відповідності до законодавства України. На території України даний факт неможливо засвідчити, оскільки заявницею для підтвердження факту смерті подано документи, видані на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Положеннями статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» визначено, що державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Заява про державну реєстрацію смерті подається не пізніше трьох днів з дня настання смерті або виявлення трупа, а в разі якщо неможливо одержати документ закладу охорони здоров`я або судово-медичної установи, - не пізніше п`яти днів.

Державна реєстрація смерті проводиться за місцем проживання заявника у разі: якщо заява надійшла після закінчення одного року з дня настання смерті; встановлення у судовому порядку факту смерті; звернення для реєстрації смерті особи, оголошеної судом померлою.

Оскільки реєстрація смерті громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в органах реєстрації актів цивільного стану не проводилась, то наявні законні підстави встановити факт його смерті у судовому порядку.

Згідно з ч. 4 ст. 317 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, підлягає негайному виконанню.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту смерті підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 259, 263 - 265, 268, 315, 317 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України - задовольнити.

Встановити факт смерті громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки села Вербівка, Вільшанського району, Черкаської області, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 на тимчасово окупованій території, а саме у місті Луганськ, Луганської області, Україна.

Рішення суду підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Оскарження рішення суду не зупиняє його виконання.

Суддя О.М. Майстренко