Рішення

від 16.01.2025 по справі 761/40418/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/40418/24

Провадження № 2/761/3481/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

16 січня 2025 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:

Головуючого судді Романишеної І.П.,

за участю секретаря Решти Д.О.,

представника позивача Шевченко О.П. ,

представника третьої особи ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, що діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав відносно неповнолітньої дитини та стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2024 року представник Органу опіки та піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації звернувся із даною позовною заявою до Шевченківського районного суду м. Києва до ОСОБА_3 (далі по тексту - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав відносно неповнолітньої дитини та стягнення аліментів, в якому просив позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно її неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стягнути з відповідача аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_2 , на користь особи, на утриманні, якої буде перебувати дитина, у розмірі - 1/3 частки доходу (заробітку) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з індексацією відповідно до чинного законодавства, починаючи з дня подання позову до суду та до досягнення дитиною повноліття.

Короткий зміст та узагальнені доводи позовної заяви

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 04 березня 2024 року до Служби у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації звернулася із заявою неповнолітня дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про позбавлення її матері ОСОБА_5 батьківських прав відносно неї, оскільки мати не проживає разом із донькою, не бере участі у вихованні дитини, матеріально не утримує її, не цікавиться станом здоров`я, навчанням, не займається лікуванням, не дбає про її фізичний і духовний стан, вживає алкогольні напої, проживає в іншому місці та будь-яка допомога від матері відсутня. Згідно заяви, яка міститься у матеріалах справи ОСОБА_2 від народження проживає з бабусею, за адресою: АДРЕСА_1 , періодично відповідач забирала дитину жити до себе.

Із наявних документів, вбачається, що мати дитини зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Представник позивача у позові зазначає, що працівниками Служби у справах дітей Березанської міської ради Броварського району Київської області була відвідана родина ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 ., складений акт обстеження, відповідно до якого мати дитини проживає зі співмешканцем у помешканні його матері, не працює, зловживає алкоголем. Відповідач не надала письмових пояснень щодо позбавлення її батьківських прав відносно неповнолітньої доньки, але під час відвідування працівниками підтвердлила, що не підтримує стосунки з донькою, оскільки не може задовольнити її потреби.

Відповідно до пояснень сусідів, ОСОБА_6 періодично проживала з бабусею, а з 2021 року постійно. Мати не опікується дитиною, не приймає участі у вихованні, матеріально не утримує.

Вказане стало підставою для звернення до суду із позовною заявою про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

Провадження у суді та позиція сторін щодо предмету спору

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 15.11.2024 року у справі було відкрито провадження та призначено її до судового розгляду за правилами загального позовного провадження, за участю сторін.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 04.12.2024 року закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті.

Протокольною ухвалою суду від 16.01.2025 року ухвалено проводити заочний розгляд справи.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити, з приводу ухвалення по справі заочного рішення не заперечувала.

Третя особа позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити, з приводу ухвалення по справі заочного рішення не заперечувала. Наголосивши на тому, що мати не спілкується з дитиною, матеріально не допомагає, на початку дитина проживала разом із відповідачем. З 2020 року і по цей час дитина проживає з нею.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, про причини неявки суду не повідомила.

В судовому засіданні судом заслухано думку неповнолітної дитини.

Фактичні обставини спірних правовідносин сторін, які вбачаються з матеріалів цивільної справи та встановлені судом

Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено судом ОСОБА_5 являється матір`ю неповнолітньої дитини - ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_1 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 31.01.2008 зареєстрована з матір?ю ОСОБА_3 та бабусею ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади м.Києва, який міститься в матеріалах справи.

Відповідно до листа спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №61 з поглибленим вивченням інформаційних технологій Шевченківського району м. Києва, від 17.01.2024 № 01-17/10, дитина навчалась у 8 класі та у 9 класі у даному закладі, мати дитини ОСОБА_5 спілкувалась з класним керівником рідко, більшу частину на зв?язок виходила бабуся, мама пояснювала це тим, що у неї насичений графік роботи, відповідач навчанням доньки майже не цікавилась, проте була присутня у чаті вайбер-групи, відвідувала батьківські збори.

Згідно з характеристикою на вихованця комунального закладу професійної (професійно-технічної) освіти "Київський професійний коледж мистецтва та технологій сервісу", ОСОБА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до інформації навчального закладу мати дитини не займається вихованням доньки, не йде на контакт, бабуся дитини також не цікавиться вихованням ОСОБА_6 , не відвідує батьківські збори.

Також, з наданих позивачем документів, вбачається, що ОСОБА_4 заключено декларацію з сімейним лікарем КНП «Центру первинної медико-санітарної допомоги №2» Шевченківського району міста Києва.

Як встановлено судом, відповідно до акта №459/23 оцінки потреб сім`ї/особи від 21.12.2023 року за адресою проживання ОСОБА_2 встановлено, що за даною адресою мешкає ОСОБА_4 зі своєю онукою ОСОБА_2 . В квартирі наявні необхідні функціональні меблі, побутова техніка. На даний час базові потреби дитини забезпечує бабуся.

З висновку органу опіки та піклування від 01.04.2024 року вбачається, що ОСОБА_3 була запрошена на засідання Комісії з питань захисту прав дитини при Шевченківській районній в місті Києві державній адміністрації, але не з?явилась, про дату, час та місце проведення була повідомлена належним чином.

У вказаному висновку органом опіки та піклування зроблено висновок про свідоме ухилення ОСОБА_3 від виконання батьківських обов?язків відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки вона не бере участі у вихованні, матеріально не утримує доньку, не цікавиться станом здоров?я, навчання, лікуванням не займається, не дбає про її фізичний і духовний розвиток, що протирічить принципам Конвенції ООН про права дитини та вимогам статей 12, 15 Закону України «Про охорону дитинства».

При цьому, в судовому засіданні заслухано думку дитини, яка повідомила, що з 2020 року проживає з бабусею. Мати ухиляється від виконання батьківських обов`язків, проживає окремо від доньки, іноді спілкується по телефону, але такі розмови закінчуються сваркою. Матеріально не допомагає, в той час, коли жила з матір`ю та вітчимом вона зазнавала психологічного та фізичного насильства.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного

Відповідно до ст.150 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Згідно з ч.1 ст.152 СК України право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою держаного контролю, що встановлена законом.

Відповідно до ч.2 ст.155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Частиною 1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Згідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини від 20.11.89 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава до позбавлення батьківських прав можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

В п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» зазначено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Як встановлено в судовому засіданні, дитина - ОСОБА_2 на даний час проживає разом з бабусею - ОСОБА_4 , якою створені належні умови для проживання та виховання дитини. Виключно вона дбає про онуку, отримання нею належної освіти та виховання.

Згідно висновку від 01.04.2024 р. №109-1945 орган опіки та піклування Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації вважає доцільним позбавити батьківських прав громадянку ОСОБА_3 , відносно її неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

За змістом Преамбули Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенції), ратифікованої Верховною Радою Української РСР 27 лютого 1991 року, Організація Об`єднаних Націй в Загальній декларації прав людини проголосила, що діти мають право на особливе піклування і допомогу, дитині для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розуміння.

Відповідно до Статті 3 Конвенції, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

На підставі досліджених та оцінених доказів судом встановлено, що відповідач не приймає участі у вихованні та утриманні неповнолітньої доньки, не надає їй матеріальної допомоги, самоусунулась від виконання батьківських обов`язків, про доньку не піклується, протилежного судом не встановлено.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги думку дитини, суд вважає, що у судовому засіданні було доведено, що відповідач без поважних причин не займається вихованням дитини, не піклується про її фізичний і духовний розвиток, не цікавиться її здоров`ям та життям, тобто ухиляється від виконання батьківських обов`язків по відношенню до дитини, а тому, виходячи з якнайкращого забезпечення інтересів дитини, позовну вимогу про позбавлення батьківських прав слід задовольнити.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.1 ст.169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Стосовно вимоги позивача про стягнення аліментів варто зазначити наступне.

Згідно ч.3 ст.166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Відповідно до п.1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини ООН від 20.11.1989р. (далі Конвенція), яку було ратифіковано Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27.02.1991р. та яка набула чинності для України 27.09.1991р., в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Згідно зі ст. 18 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Статтею 180 СК України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ч.3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Частиною 2 ст.182 СК України встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує : 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно із ч. 1 ст. 191 СК, України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

За правилами ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до приписів ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При визначенні розміру аліментів, судом враховано вимоги ст. 182 СК України, а також приписи ст.180 СК України.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь особи, на утриманні якого буде перебувати дитина, аліментів на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/3 частки доходу (заробітку), але не менше - 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з індексацією відповідно до чинного законодавства, щомісячно, починаючи з 28.10.2024 року і до досягнення дитиною повноліття.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 89, 141, 178, 259, 265, 268, 280-284, 354-355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Органу опіки та піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, що діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав відносно неповнолітньої дитини та стягнення аліментів - задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно неповнолітньої дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь особи, на утриманні якої буде перебувати дитина, аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/3 частки доходу (заробітку), але не менше - 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з індексацією відповідно до чинного законодавства, щомісячно, починаючи з 28.10.2024 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в межах сплати суми платежу за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників судового розгляду:

позивач: Орган опіки та піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, м. Київ, вул.Б.Хмельницького, буд.24, ЄДРПОУ 37405111;

відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ;

третя особа: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , рнокпп НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 24.01.2025р.

СУДДЯ І.П. РОМАНИШЕНА