Справа № 168/1182/24 Головуючий у 1 інстанції: Малюта А. В. Провадження № 22-ц/802/109/25 Доповідач: Осіпук В. В.
ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 січня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Осіпука В. В.,
суддів - Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення самовільно зайнятих приміщень, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на ухвалу Старовижівського районного суду Волинської області від 15 листопада 2024 року,
В С Т А Н О В И В :
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом.
Покликався на те, що 26 грудня 2005 року в процесі реорганізації СВК «Іскра» було створене ФГ «МС Злагода», яке згідно рішення ліквідаційної комісії від 12 липня 2013 року було реорганізовано та приєднано до ФГ «ХАН-КО».
Позивач також зазначав, що в період з 2015 по 2021 рік придбав у співвласників майнових паїв СВК «Іскра» майнові сертифікати (свідоцтва) про право власності на майновий пай на суму 183 437 грн. Рішеннями засновників ФГ «ХАН-КО» від 12 жовтня 2021 року та від 12 червня 2024 року йому було передано будівлі: зерносховище цегляне, загальною площею 460,07 кв.м, адмінбудинок, загальною площею 453,01 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , і це підтверджується рішенням адміністративного суду у справі № 140/8090/22.
Крім того позивач вказував, що підробивши документи, відповідач ОСОБА_2 у 2023 році зареєстрував своє право власності на вищезазначене нерухоме майно.
Враховуючи наведене, позивач ОСОБА_1 просив суд зобов`язати відповідача ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняті ним приміщення зерносховища та адмінбудинку, які розташовані по АДРЕСА_1 .
07 листопада 2024 року ухвалою Старовижівського районного суду Волинської області позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху.
Ухвалою цього ж суду від 15 листопада 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто останньому.
Вважаючи дану ухвалу суду першої інстанції незаконною, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати, а справу направити до цього ж суду для продовження розгляду.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, неповно з`ясував обставини справи та порушив норми процесуального права.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , вважаючи оскаржувану ухвалу такою, що прийнята місцевим судом з додержанням норм процесуального права, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Визнаючи позовну заяву неподаною та повертаючи її позивачу, суд першої інстанції виходив з того, що останній не виконав вимоги суду, викладені в ухвалі від 07 листопада 2024 року про залишення позовної заяви без руху, а саме не надав доказів на підтвердження його права власності на спірні приміщення, що виключило можливість суду встановити належність суб`єкту, який звернувся до суду з позовом, права вимоги, підсудність та юрисдикцію розгляду цього спору.
Проте погодитися з такими висновками суду не можна.
Як вбачається з матеріалів справи, у листопаді 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про звільнення самовільно зайнятих приміщень.
Ухвалою Старовижівського районного суду Волинської області від 07 листопада 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху з підстав недотримання вимог ст. 175 ЦПК України та зобов`язано останнього подати до суду докази для підтвердження його права власності на приміщення зерносховища та адмінбудинку за адресою: АДРЕСА_1 , які позивач просив суд зобов`язати відповідача ОСОБА_2 звільнити, як самовільно зайняті.
На виконання вищевказаної ухвали суду позивач ОСОБА_1 12 листопада 2024 року подав до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої долучив: копію свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) СОК «Іскра» с. Паридуби, виданого Смідинською сільською радою Старовижівського району Волинської області на своє ім`я; копії протоколів зборів засновників фермерського господарства «ХАН-КО» № 5 від 12 жовтня 2021 року та № 6 від 12 червня 2024 року про передачу йому приміщень зерносховища та адмінбудинку і копії актів приймання-передачі цих основних засобів.
Ухвалою Старовижівського районного суду Волинської області від 15 листопада 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 було визнано неподаною та йому повернуто, з тих підстав, що надані ним на виконання ухвали суду від 07 листопада 2024 року документи не підтверджують права власності останнього на спірні приміщення.
Вимоги щодо змісту позовної заяви та документів, що додаються до неї, визначені статтями175 та 177 ЦПК України.
У ч.ч. 1, 3 ст. 175 ЦПК України зазначено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.
Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Згідно з ч. 1 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 та 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
За змістом статей 13 та 175 ЦПК України, позивач на власний розсуд обґрунтовує свої вимоги з викладом відповідних обставин та зазначенням доказів, що підтверджують такі обставини. Невідповідність зазначених у позовній заяві обставин чи доказів на підтвердження позовних вимог, неточність формулювань позовних вимог, їх неузгодження із способами захисту порушеного права, недоведеність підстав позову за кожною вимогою не перешкоджає розгляду справи, оскільки може бути підставою для відмови в задоволенні позову по суті, а не для визнання позовної заяви неподаною та її повернення.
Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 7 постанови № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року, подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред`явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику.
В свою чергу Велика Палата Верховного Суду в постанові від 31 серпня 2023 року у справі № 990/114/23 зробила висновок з того приводу, що суд першої інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження у справі не може надати оцінку достатності або недостатності всіх обставин, наявності або відсутності доказів. Ці всі питання можуть вирішуватись на інших стадіях судового процесу. Такі обставини не можуть виступати підставою для залишення позовної заяви без руху та підставами повернення позовної заяви позивачу.
Зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що суд першої інстанції на зазначені обставини і вимоги закону уваги не звернув та всупереч приписам частини 5 статті 12 ЦПК України, яка зобов`язує суд зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом , вдався до оцінки доказів на стадії відкриття провадження у справі.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час вирішення питання про відкриття провадження за позовною заявою ОСОБА_1 , порушивши норми процесуального права, безпідставно залишив її без руху, а в подальшому незаконно визнав її неподаною та повернув позивачеві, а тому апеляційна скарга підлягає до задоволення.
Згідно з ч. 6 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до положень ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Таким чином, на думку колегії суддів, оскаржувана ухвала, як така, що не відповідає вимогам процесуального закону та перешкоджає подальшому провадженню у справі, підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 374, 379, 381-382, 389 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Старовижівського районного суду Волинської області від 15 листопада 2024 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді
Суд | Волинський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 27.01.2025 |
Оприлюднено | 30.01.2025 |
Номер документу | 124697234 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них: про приватну власність, з них: |
Цивільне
Волинський апеляційний суд
Осіпук В. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні