Постанова

від 21.01.2025 по справі 568/1745/24

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2025 року

м. Рівне

Справа № 568/1745/24

Провадження № 22-ц/4815/137/25

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Ковальчук Н. М.,

суддів: Хилевича С. В., Шимківа С. С.

секретар судового засідання - Пиляй І. С.

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «АР Козелець»

відповідач - ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АР Козелець» на ухвалу Радивилівського районного суду Рівненської області від 24 жовтня 2024 року у складі судді Сільман А. О., постановлену в м. Радивилів Рівненської області,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «АР Козелець» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором безвідсоткової поворотної фінансової допомоги.

Одночасно з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке належить відповідачу ОСОБА_1 , зокрема на земельні ділянки площею 2 га, 2,9044 га, 1,1394 га. Заява обґрунтована тим, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача до прийняття рішення у справі, дозволить забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде ухвалено на користь позивача.

Ухвалою Радивилівського районного суду Рівненської області від 24 жовтня 2024 року у задоволенні вказаної заяви відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції вмотивована відсутністю належних та достовірних доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити в майбутньому виконання рішення суду.

Вважаючи ухвалу суду незаконною, необґрунтованою, постановленою з порушенням норм матеріального та процесуального права, Товариство з обмеженою відповідальністю «АР Козелець» оскаржило її в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі наголошує на тому, що однією з обов`язкових умов забезпечення позову є реальність спору між сторонами. Додає, що у цьому випадку відповідач є стороною, яка має прострочену заборгованість перед позивачем, що виникла у зв`язку з невиконанням зобов`язань за договором. Зазначає, що на неодноразові спроби позивача врегулювати спір у досудовому порядку відповідач жодним чином не реагував, всі письмові та усні вимоги щодо повернення суми борги свідомо проігнорував. Стверджує, що володіє інформацією про те, що відповідач наразі перебуває за кордоном та найближчим часом не планує повертатися до України. З огляду на вищезазначене, має місце недобросовісна бездіяльність відповідача, що зумовлює суттєві ризики продовження невиконання ним зобов`язань за договором, а також майбутнього судового рішення про стягнення боргу. Вказує, що відповідно до даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідач є власником нерухомого майна, і може відчужити його як одноособовий власник з метою ускладнення виконання рішення суду в цій справі. З наведених міркувань просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову.

У поданому на апеляційну скаргу відзиві представник ОСОБА_1 - адвокат Кирилкін Радіон Олегович вважає ухвалу суду першої інстанції законною, обґрунтованою та просить залишити її без зміни, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що в її задоволенні слід відмовити, а оскаржувану ухвалу залишити без змін.

Судом встановлено, що до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором безвідсоткової поворотної фінансової допомоги звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «АР Козелець».

Одночасно із позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «АР Козелець» подало заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке належить відповідачу ОСОБА_1 , зокрема на земельні ділянки площею 2 га, 2,9044 га, 1,1394 га, обґрунтовуючи її тим, що має місце недобросовісна бездіяльність відповідача, що зумовлює суттєві ризики продовження невиконання нею зобов`язань за договором безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, та ускладнить або зробить неможливим виконання майбутнього рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити заходи забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Цивільно-процесуальним законодавством України передбачено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Поруч із цим, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову є стягнення боргу за договором безвідсоткової поворотної фінансової допомоги у розмірі 100 000 грн. 00 коп.

Разом з тим, будь-яких належних, достатніх, достовірних доказів на підтвердження існування загрози невиконання майбутнього рішення про поділ спільного майна подружжя, як і доказів вчинення відповідачем дій, що спрямовані на неправомірне відчуження спірного майна на користь третіх осіб заявницею не надано.

Інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в цивільному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в цивільній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Такої позиції притримується Верховний Суд у своїй постанові 17 жовтня 2018 року, справа № 183/5864/17-ц (провадження № 61-38692св18).

Оцінюючи встановлені обставини справи та доводи заяви про забезпечення позову, покликання апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що заявником не надано належних, достатніх і достовірних доказів існування реальної загрози невиконання майбутнього рішення суду або забезпечення ефективного захисту чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Саме лише посилання в заяві на обставини справи та норми чинного законодавства, які регулюють дані правовідносини не свідчить про недобросовісність дій з боку відповідача, які ускладнять виконання рішення суду в майбутньому.

Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

За наведених обставин, апеляційного суду приходить до переконання про те, що оскаржувана ухвала постановлена місцевим судом з дотриманням норм процесуального права, які діяли на момент її винесення, судом першої інстанції в повній мірі з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а тому апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АР Козелець» залишити без задоволення.

Ухвалу Радивилівського районного суду Рівненської області від 24 жовтня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 22 січня 2025 року.

Головуючий Ковальчук Н. М.

Судді: Хилевич С. В.

Шимків С. С.