Рішення

від 24.01.2025 по справі 120/15026/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

24 січня 2025 р. Справа № 120/15026/24

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовано протиправною бездіяльністю відповідача щодо не нарахування та невиплати додаткової грошової винагороди за період перебування у відділенні медичної реабілітації терапевтичного профілю. Зокрема, зауважує, що положення постанови КМУ № 168 від 28.02.2024 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" не передбачають розмежувань видів стаціонарного лікування.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався.

Ознайомившись з матеріалами справи, суд встановив такі обставини справи.

Позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Відповідно до довідки про обставини травми № 50/28/13-2303 від 28.02.2024 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту АДРЕСА_1 , внаслідок скиду осколкових боєприпасів з ворожого БПЛА, позивач отримав порання: "ВТ. ВОСП передньої черевної стінки справа, непроникаюче. Інгаляційне ураження невідомою речовиною верхніх дихальних шляхів".

Вказане поранення визнаного таки, що пов`язане із захистом Батьківщини (довідка ВЛК від 04.04.2024 РОКУ № 632).

У зв`язку з отриманим пораненням позивач у період з 29.02.2024 року по 20.03.2024 року перебував у стаціонарі КНП "Вінницька обласна клінічна лікарні ім. М.І Пирогова Вінницької обласної Ради", що підтверджується медичною карткою стаціонарного хворого № 5370.

Згідно виписного епікризу № 1274 позивач перебував у стаціонарі відділення медичної реабілітації терапевтичного профілю в/ч НОМЕР_2 з 20.03.2024 року по 05.04.2024 року за направленням ВОКЛ ім. М. Пирогова.

Водночас, позивачеві за період перебування у стаціонарі відділення медичної реабілітації терапевтичного профілю в/ч НОМЕР_2 не було виплачено додаткову винагороду передбачену постановою КМУ № 168 від 28.02.2024 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану".

Так, позивач звернувся до відповідача із відповідним запитом.

Листом відповідача 20.09.2024 року № 50/28/14-95-9812 позивача повідомлено про відсутність підстав для нарахування та виплати додаткової винагороди за час перебування у відділенні медичної реабілітації терапевтичного профілю, оскільки керівні документи щодо виплати додаткової винагороди передбаченої постановою КМУ № 168 від 28.02.2024 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" не містять вказівок наявність у військовослужбовців, які перебувають на реабілітаційному лікуванні чи проходять курс реабілітації, права на таку винагороду.

Не погоджуючись з вказаним, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Надаючи правову оцінку обставина справи, суд керується таким.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1-3 статті 1 Закону України від 25.03.1992 року № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон №2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає у тому числі проходження військової служби.

Статтею 2 Закону № 2232-XII встановлено, що проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.

Положеннями статті 3 Закону № 2232-XII передбачено, що правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 1-2 Закону України від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-ХІІ) визначено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з пунктом 1 статті 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Пунктами 2 - 4 цієї правової норми встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Наказом Міністра оборони України № 260 від 07.06.2018 затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260).

Відповідно до пункту 17 Порядку № 260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв постанову № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова № 168).

Пунктом 1-2 Постанови № 168 встановлено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Аналогічні положення містяться у пункті 15 Наказу Міністерства внутрішніх справ від 01.09.2023 року № 729 "Деякі питання виплати військовослужбовцям Національної гвардії України винагород, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану".

З аналізу наведених норм Постанови № 168 слідує встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я, а саме: пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення. При цьому, виплаті підлягають і час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після поранення.

З аналізу наведених норм слід зробити висновок, що збільшена до 100000 грн додаткова винагорода виплачується у період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил України, в тому числі тим, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я) за умови безпосередньої їх участі у бойових діях або ж перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Суд констатує, що згідно з довідкою про обставини травми № 50/28/13/13-2303 від 28.02.2024 року, виданої тимчасово виконуючим обов`язки командира військової частини НОМЕР_1 та довідкою ВЛК від 04.04.2024 року № 632 поранення позивача (вогнепальне осколкове сліпе поранення правої здухвинної ділянки, проникаючого в черевну порожнину, з множинними наскрізними пораненнями висхідного відділу ободової кишки, лікованого оперативно: первинна хірургічної обробки ран, лапаротомія, ревізія органів черевної порожнини, ушивання поранення товстої кишки, апендектомія, виведення асцендостоми, назоінтестинальна інтубація тонкої кишки (22.02.2024 року), у вигляду функціонуючої колостоми, з тимчасовим порушенням функцій "ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини".

Відповідно до медичної картки стаціонарного хворого № 5370 позивач у період з 29.02.2024 року по 20.03.2024 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні в КНП "Вінницька обласна клінічна лікарня М.І. Пирогова Вінницької обласної Ради". У стабільному стані був виписаний із КВХЦ з МТ для подальшого лікування та реабілітації у РГ в/ч НОМЕР_2 .

Так, відповідно до виписного епікризу № 1274 позивача направлено в стаціонар відділення медичної реабілітації терапевтичного профілю військової частини НОМЕР_2 .

На переконання відповідача, позивач з 29.02.2024 року по 20.03.2024 року проходив реабілітаційне лікування, а тому збільшена винагорода за вказані періоди йому не може бути виплачена, є необґрунтованими.

Зокрема, Постановою №168 передбачено, що нарахування і виплата додаткової винагороди у розмірі 100000 грн здійснюється особам, зазначеним у пункті 1 такої Постанови, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних). В той же час, наведені приписи не виокремлюють випадки перебування на стаціонарному лікуванні в зв`язку з проходженням реабілітаційного лікування, як обставину, коли виплата додаткової винагороди у розмірі 100000 грн не здійснюється.

Суд зауважує, що постановою КМУ № 168 передбачено, що виплата додаткової винагороди у розмірі 100000 грн зберігається за військовослужбовцем за час стаціонарного лікування.

Тобто законодавець пов`язує виникнення у військовослужбовця права на виплату додаткової винагороди за час перебування на лікуванні не з видом такого лікування (реабілітаційне, терапевтичне, хірургічне), а з умовами його надання - в умовах стаціонару або ж іншими словами "стаціонарне лікування".

При цьому, згідно з дослідженою медичною документацією, позивач в оскаржуваний період проходив лікування саме в умовах стаціонару.

Подібних правових висновків дійшов Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові №120/7808/23 від 18.03.024 року.

Крім того, суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 3 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" від 19.11.1992 року № 2801-ХII (далі - Закон № 2801-ХII):

- послуга з медичного обслуговування населення (медична послуга) - послуга (у тому числі оцінювання повсякденного функціонування особи, реабілітаційна послуга), що надається пацієнту в закладі охорони здоров`я, реабілітаційному закладі або фізичною особою - підприємцем, яка зареєстрована та одержала в установленому законом порядку ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, та оплачується її замовником. Замовником послуги з медичного обслуговування населення можуть бути держава, відповідні органи місцевого самоврядування, юридичні та фізичні особи, у тому числі пацієнт;

- реабілітаційна допомога у сфері охорони здоров`я (далі - реабілітаційна допомога) - діяльність фахівців з реабілітації у сфері охорони здоров`я, що передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на оптимізацію функціонування осіб, які зазнають або можуть зазнати обмеження повсякденного функціонування у їхньому середовищі;

- реабілітаційна послуга - послуга, що надається пацієнту реабілітаційним закладом, реабілітаційною установою, закладом охорони здоров`я, соціального захисту або іншим суб`єктом господарювання, які мають право надавати реабілітаційну допомогу згідно із законодавством, та оплачується її замовником. Замовником реабілітаційної послуги можуть бути держава, орган місцевого самоврядування, юридична або фізична особа, у тому числі пацієнт;

- реабілітація - комплекс заходів, яких потребує особа, яка зазнає або може зазнавати обмеження повсякденного функціонування внаслідок стану здоров`я у взаємодії з її середовищем;

- загальний заклад охорони здоров`я - багатопрофільний лікарняний заклад, що надає медичну та реабілітаційну допомогу населенню територіальної громади або декількох громад та забезпечує базові напрями стаціонарної медичної допомоги відповідно до переліку, визначеного Кабінетом Міністрів України, стабілізацію стану пацієнта та його маршрутизацію до кластерних та надкластерних закладів охорони здоров`я.

Держава визнає право кожного громадянина на отримання реабілітаційної допомоги під час надання медичної допомоги. Порядок надання реабілітаційної допомоги під час надання медичної допомоги встановлюється законодавством (стаття 8 Закону № 2801-ХII).

Згідно з частиною 8 статті 33 Закону № 2801-ХII за медичними показаннями одночасно з наданням медичної допомоги пацієнту надається реабілітаційна допомога у встановленому законодавством порядку.

Правові, організаційні та економічні засади проведення реабілітації особи з обмеженнями повсякденного функціонування у сфері охорони здоров`я з метою досягнення та підтримання оптимального рівня функціонування у її середовищі передбачені Законом України від 03.12.2020 року №1053-IX "Про реабілітацію у сфері охорони здоров`я" (далі - Закон № 1053-IX ).

Згідно з частиною 1 статті 20 Закону № 1053-IX реабілітація у сфері охорони здоров`я - це комплекс заходів, що здійснюють фахівці з реабілітації, які працюють в реабілітаційних закладах, відділеннях, підрозділах, а також у територіальних громадах, у складі мультидисциплінарної реабілітаційної команди або самостійно, надають реабілітаційну допомогу особі з обмеженнями повсякденного функціонування (або такій, у якої можуть виникнути обмеження повсякденного функціонування) з метою досягнення та підтримання оптимального рівня функціонування та якості життя у її середовищі.

За визначенням Комітету експертів з реабілітації Всесвітньої організації охорони здоров`я (1963), реабілітація - це процес, метою якого є запобігання інвалідності під час лікування захворювання і допомога хворому у досягненні максимальної фізичної, психічної, професійної, соціальної та економічної повноцінності, на яку він буде здатний в межах існуючого захворювання.

Отже, реабілітація є одним із процесів під час лікування хворого у досягненні ним, в тому числі, фізичної повноцінності.

Відтак, підсумовуючи суд зазначає, що період перебування позивача на лікуванні в умовах реабілітації мав бути зарахований до періоду за який позивач має право на отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі 100000 грн на місяць.

З огляду на викладене суд зазначає, що відповідачем допущено протиправно не виплачено додаткову винагороду за період перебування у відділенні медичної реабілітації терапевтичного профілю у військовій частині НОМЕР_2 , а тому суд приходить до висновку, що достатнім та ефективним способом захисту порушених прав позивача буде зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачеві додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України № 168, збільшену до 100000 гривень, за період перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а саме - за період з 20.03.2024 року по 05.04.2024 року.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за період перебування у відділенні медичної реабілітації терапевтичного профілю у військовій частині НОМЕР_2 з 20.03.2024 року по 05.04.2024 року.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату додаткової грошової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за період перебування у відділенні медичної реабілітації терапевтичного профілю у військовій частині НОМЕР_2 з 20.03.2024 року по 05.04.2024 року.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СуддяАльчук Максим Петрович