Рішення

від 13.01.2025 по справі 160/28927/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2025 рокуСправа №160/28927/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу №160/28927/24 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Акавір Груп» (49000, м. Дніпро, вул. Алма-Атинська, буд. 23, код ЄДРПОУ: 45548193) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А, код ЄДРПОУ ВП: 44118658) про визнання протиправним та скасування розпорядження в частині, -

ВСТАНОВИВ:

30 жовтня 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Акавір Груп» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, яка надійшла в підсистемі «Електронний Суд», в якій позивач просить:

- визнати протиправними та скасувати розпорядження Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про анулювання ліцензій № 359-рл від 16.10.2024 в частині анулювання ліцензій на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами №04620311202406635, №04610311202406634, №04680311202406632, №04640311202406631, №04650311202406520, №04670311202406519, №04670311202406518, №04100311202406117, №04100311202406115, №04670311202405928, №04660311202405927, №04670311202405926, №04640311202405830, №04610311202405776, №04620311202406637 що видані ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "Акавір Груп" (код ЄДРПОУ 45548193).

Позовна заява обґрунтована посиланнями на розпорядження відповідача в частині, що стосується позивача. Зазначає, що правових підстав для прийняття розпорядження не існувало, належні докази відсутності позивача за місцезнаходженням відсутні, в зв`язку з чим таке розпорядження підлягає скасуванню у відповідній частині.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 160/28927/24 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Акавір Груп» про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/28927/24, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).

08 листопада 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив, який надійшов від представника відповідача в підсистемі «Електронний Суд». Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що призначив перевірку позивача, однак в ході виходу встановив його відсутність за відповідною адресою, що зафіксовано актом. Як наслідок, правові підстави для прийняття спірного розпорядження існували.

13 листопада 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відповідь відзив, який надійшов від представника позивача в підсистемі «Електронний Суд». Зазначає, що надані відповідачем докази відсутності позивача за адресою перевірки є неналежними, при цьому розпорядження прийнято на наступний день після проведення перевірки, що є порушенням вимог законодавства.

19 листопада 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано заперечення, яке надійшло від представника відповідача в підсистемі «Електронний Суд». Відповідач повторює доводи відзиву.

Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Наказом відповідача від 15.10.2024 року №5080-п призначено фактичну перевірку позивача за адресою: м. Дніпро, вул. Алма-Атинська, буд. 23 з питань дотримання законодавства у сфері виробництва, зберігання та обігу підакцизних товарів. Період діяльності, який буде перевірятись з 15.10.2024 року по дату завершення перевірки. Перевірку розпочати з 15.10.2024 року, тривалістю не більше 10 діб.

15 жовтня 2024 року працівниками відповідача складено Акт про неможливість проведення фактичної перевірки позивача, згідно якого встановлено відсутність позивача за відповідною адресою.

Згідно Списку поштових відправлень відповідач направив позивачу вищевказаний акт 21.10.2024 року. Також на підтвердження цієї обставини надано список від 18.10.2024 року №14, в якому вказано трек-номер поштового відправлення: 0600974081846, яке згідно відомостей веб-сайту: https://track.ukrposhta.ua/ відправлено 21.10.2024 року та отримано 02.11.2024 року.

Також відповідачем надано 4 чорно-білі фотографії паркану.

16 жовтня 2024 року відповідачем прийнято розпорядження від 16.10.2024 року №359-рл, яким, зокрема, анульовано ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами, які належали позивачу №04620311202406635, №04610311202406634, №04680311202406632, №04640311202406631, №04650311202406520, №04670311202406519, №04670311202406518, №04100311202406117, №04100311202406115, №04670311202405928, №04660311202405927, №04670311202405926, №04640311202405830, №04610311202405776, №04620311202406637.

Вважаючи таке розпорядження протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень пп. 19-1.1.1, 19-1.1.16 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу::

- адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків;

- заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального.

Згідно з пп. 20.1.4., 20.1.10., 20.1.17. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право:

- проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення;

- здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів;

- залучати у разі потреби фахівців, експертів та перекладачів, застосовувати під час виконання податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, фотозйомку та відеозапис.

Відповідно до пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 П Податкового кодексу К України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

За п. 80.1. статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Пунктом 80.10. статті 80 Податкового кодексу України встановлено, що порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Згідно з пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Відповідно до п. 81.2 ст. 81 Податкового кодексу України у разі якщо при організації документальної планової та позапланової виїзної або фактичної перевірки встановлено неможливість її проведення, посадовими (службовими) особами контролюючого органу невідкладно складається та підписується акт про неможливість проведення перевірки, який не пізніше наступного робочого дня реєструється в контролюючому органі.

До такого акта додаються матеріали, що підтверджують факти, наведені в такому акті. Зазначений акт та матеріали надсилаються контролюючим органом платнику податку в порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 року №481/95ВР (далі Закон №481/95ВР) визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального на території України.

Згідно зі ст. 1 Закону №481/95-ВР анулювання ліцензії - позбавлення суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) права на провадження діяльності, зазначеної в ліцензії.

Відповідно до ст.3 Закону №481/95-ВР ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного рішення про анулювання у формі розпорядження про таке анулювання, зокрема, на підставі акта про встановлення факту відсутності суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) за місцем провадження діяльності, яка підлягає ліцензуванню. До такого акта долучається мультимедійна інформація щодо фіксації зазначеного факту технічними приладами та/або технічними засобами, що здійснюють або мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису чи звукозапису, та/або засобами фото-, кінозйомки, відеозапису чи звукозапису.

Розпорядження про анулювання ліцензії приймається на шістнадцятий робочий день з дня, наступного за днем вручення суб`єкту господарювання акта, що є підставою для анулювання ліцензії.

Розпорядження про анулювання ліцензії, прийняті органом ліцензування, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Ліцензія анулюється та вважається недійсною з дня оприлюднення розпорядження про анулювання ліцензії на офіційному веб-сайті органу ліцензування.

Відповідно до ст.15 Закону №481/95-ВР ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного розпорядження на підставі: встановлення факту відсутності суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) за місцезнаходженням та/або за місцезнаходженням провадження діяльності, які зазначені у виданій ліцензії.

Згідно із ст.15 Закону №481/95-ВР, ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) розпорядження про її анулювання в електронній формі засобами електронного зв`язку.

Відповідно до пп. 1.4.5 п. 1.4 Розділу І «Організація роботи у разі неможливості проведення перевірки у зв`язку з відсутністю платника податків за місцезнаходженням» Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених наказом Державної податкової служби України від 04 вересня 2020 року №470, зокрема, зазначено, що у разі коли при організації документальної планової та позапланової виїзної або фактичної перевірки встановлено неможливість її проведення (у тому числі у зв`язку з відсутністю платника податків (посадових осіб платника податків або його законних (уповноважених) представників) за податковою адресою та/або адресою об`єктів оподаткування) посадовими (службовими) особами територіального органу ДПС/апарату ДПС, невідкладно складається у двох примірниках у довільній формі та підписується акт про неможливість проведення перевірки, що засвідчує цей факт.

У такому акті рекомендується зазначати інформацію про дату встановлення факту та причини неможливості проведення перевірки (у тому числі у зв`язку з відсутністю платника податків (посадових осіб платника податків або його законних (уповноважених) представників) за податковою адресою та/або адресою об`єктів оподаткування, у зв`язку з отриманням інформації оператора поштового зв`язку щодо неможливості вручення платнику податків або повернення без вручення письмового запиту територіальному органу ДПС/апарату ДПС про надання пояснень та їх документальних підтверджень, надісланого такому платнику податків з метою організації перевірки тощо), податкова адреса та/або адреса об`єктів оподаткування платника податків, за якою встановлено відсутність платника, інформацію про підстави для проведення перевірки (реквізити наказу, направлень тощо - зазначаються у випадку, якщо факт неможливості проведення перевірки встановлено після їх оформлення) та інші фактичні обставини, що засвідчують такі факти.

До такого акта додаються матеріали, що підтверджують факти, наведені у такому акті.

Зазначений акт не пізніше наступного робочого дня після його складання реєструється у електронному Спеціальному журналі реєстрації актів.

Другий примірник акта про неможливість проведення перевірки разом з копіями матеріалів надсилається територіальним органом ДПС/апаратом ДПС платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

При цьому підрозділ органу ДПС, який здійснює (очолює) перевірку та встановив неможливість проведення перевірки у зв`язку з відсутністю платника податків (посадових осіб платника податків або його законних (уповноважених) представників) за податковою адресою, протягом 2 робочих днів з дня, наступного за днем складання цього акта, доповідною запискою повідомляє про це керівника (його заступника) відповідного органу ДПС та готує запит на встановлення місцезнаходження платника податків.

До запиту додаються копія акта про неможливість проведення перевірки у зв`язку з відсутністю платника податків за податковою адресою, копія наказу про проведення перевірки (у разі його складання) та інші документи (або їх копії), що підтверджують відсутність платника податків за місцезнаходженням.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) органу ДПС, працівники якого здійснюють (очолюють) перевірку, реєструється та направляється у загальновстановленому порядку, визначеному відповідним нормативно-правовим актом до відповідного органу.

Зразок форми запиту наведено у додатку 5 до цих Методичних рекомендацій.

При отриманні органом ДПС від відповідного органу інформації щодо встановлення місцезнаходження платника податків, структурним підрозділом, який здійснює (очолює) перевірку (ініціатором запиту), вживаються заходи з організації та проведення перевірки платника податків.

Застосовуючи вищевикладені нормативні положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.

В даній справі усі ліцензії позивача анульовані з тотожних підстав наявність акту про встановлення факту відсутності суб`єкта господарювання за місцем провадження діяльності, яка підлягає ліцензуванню.

Як ст. 3, так і ст. 15 Закону №481/95-ВР, а також п. 81.2 ст. 81 Податкового кодексу України, передбачають фіксацію факту відсутності суб`єкта господарювання за допомогою мультимедійної інформації: технічними приладами та/або технічними засобами, що здійснюють або мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису чи звукозапису, та/або засобами фото-, кінозйомки, відеозапису чи звукозапису.

При цьому вимагається встановити факт відсутності суб`єкта господарювання саме «за місцем провадження діяльності, яка підлягає ліцензуванню».

Відповідач анулював ліцензії позивача, згідно яких здійснювалась ліцензована діяльність в 15 різних місцях на території м. Дніпро (кіоски).

Водночас, відповідачем надано лише 4 чорно-білі фотографії одного й того ж паркану.

На сьогодні у праві існують три основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt) та у справах, де суб`єкт владних повноважень доводить правомірність своїх рішень, що передбачають втручання у власність або діяльність суб`єкта приватного права (зокрема, притягнення його до відповідальності), подані таким суб`єктом владних повноважень докази, за загальним правилом, повинні відповідати критерію «поза розумним сумнівом».

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 29.09.2023 року у справі №200/2859/19-а.

Суд не визнає належними докази, долучені відповідачем до відзиву як фотофіксація відсутності позивача за місцем провадження діяльності, яка підлягає ліцензуванню. Так, на вказані фотографії відсутнє посилання в самому акті, їх зміст не дозволяє встановити ані місце їх здійснення, ані об`єкт, що на них зображений. При цьому на фотографіях наявний паркан, на якому міститься поштовий ящик з номером «23», тобто, вочевидь, йдеться про житловий будинок. Однак фотографії не дають можливість поза розумним сумнівом встановити факт, який вони покликані засвідчити факт відсутності суб`єкта господарювання за місцем провадження діяльності, яка підлягає ліцензуванню, наприклад, невідомо чи не були зроблені фотографії в зв`язку з тим, що перевіряючим не відчинили через відсутність працівників на місці. Також всі чотири фотографії стосуються єдиного місця, без визначення вулиці, однак відповідач на їх підставі анулював 15 ліцензій позивача в різних місцях провадження діяльності, яка підлягає ліцензуванню.

Так, згідно п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» місце провадження виду господарської діяльності - місце (об`єкт, приміщення, будівля, земельна ділянка та/або територія), на якому (у межах якого) суб`єкт господарювання провадить господарську діяльність або яке використовується в його провадженні (може збігатися з місцезнаходженням суб`єкта господарювання).

Наявна система нормативно-правового регулювання за змістом свідчить, що для цілей Закону №481/95-ВР та анулювання спірних ліцензій позивача відповідач мав виходити з «місця провадження діяльності, яка підлягає ліцензуванню», а не підмінювати цю юридичну категорію іншою «місцезнаходження суб`єкта господарювання», адже в межах Закону №481/95-ВР використовуються обидва терміни, а тому підстави для їх взаємозаміни відсутні.

Окрім цього, ст. 3 Закону №481/95-ВР імперативно визначено порядок прийняття спірного розпорядження - на шістнадцятий робочий день з дня, наступного за днем вручення суб`єкту господарювання акта, що є підставою для анулювання ліцензії. Натомість, в даній справі спірне розпорядження прийнято ще до відправки позивачу акту, на підставі якого ліцензію було анульовано.

При цьому позивач отримав відповідний лист в межах 15 днів з дня його відправлення, а тому мав би можливість діяти відповідним чином виходячи з обізнаності про дії відповідача, однак останній не забезпечив позивачу таку можливість, прийнявши спірне рішення ще до відправлення позивачу згаданого акту.

Таким чином, відповідач прийняв спірне рішення щодо позивача за відсутності належних правових підстав, при цьому допустив порушення процедури прийняття такого рішення такого ступеня, що є окремою підставою для його скасування з огляду на можливість прийняття іншого рішення в разі дотримання належної правової процедури.

За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат.

При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 3149,12 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 23.10.2024 року.

Сплачена сума розрахована виходячи зі сплати судового збору за подання позовної заяви (3028,00 грн) та за подання заяви про забезпечення позову (908,40 грн), а також з урахуванням понижуючого коефіцієнту. Водночас, у забезпеченні позову судом відмовлено, в зв`язку з чим сплачена сума судового збору у відповідній частині не підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Отже, стягненню на користь позивача підлягає лише судовий збір за подання позовної заяви у розмірі: 3028*0,8= 2422,40 грн.

У зв`язку з перебуванням судді Боженко Н.В. у відпустці, рішення ухвалено в перший робочий день судді.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Акавір Груп» (49000, м. Дніпро, вул. Алма-Атинська, буд. 23, код ЄДРПОУ: 45548193) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А, код ЄДРПОУ ВП: 44118658) про визнання протиправним та скасування розпорядження в частині задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати розпорядження Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про анулювання ліцензій від 16.10.2024 року №359-рл в частині анулювання ліцензій на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами №04620311202406635, №04610311202406634, №04680311202406632, №04640311202406631, №04650311202406520, №04670311202406519, №04670311202406518, №04100311202406117, №04100311202406115, №04670311202405928, №04660311202405927, №04670311202405926, №04640311202405830, №04610311202405776, №04620311202406637, що видані Товариству з обмеженою відповідальністю "Акавір Груп" (код ЄДРПОУ 45548193).

Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А, код ЄДРПОУ ВП: 44118658) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Акавір Груп» (49000, м. Дніпро, вул. Алма-Атинська, буд. 23, код ЄДРПОУ: 45548193) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 2422,40 гривень (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійки).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 297 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко