Ухвала

від 13.01.2025 по справі 160/29396/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

13 січня 2025 рокуСправа № 160/29396/24 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді

Врони О.В., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Дніпроклопотання Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про залишення без розгляду позовної заяви у справі №160/29396/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, в якому просить:

визнати протиправними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015р. по 20.10.2016р. із застосуванням базового місяця січень 2008р.;

зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015р. по 20.10.2016р. із застосуванням базового місяця січень 2008р.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 року у справі №160/29396/24 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.

Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області було подано клопотання про залишеннябез розгляду позовної заяви

Клопотання обґрунтоване посиланням на те, що позивачем пропущений строк звернення до суду, встановлений ч.ч. 1, 2ст. 233 Кодексу законів про працю України ( в редакції з 19.07.2022),за якимпрацівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

При вирішенні клопотання суд виходить з наступного.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 3 ст. 123 КАС України передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Частиною 2 ст. 233 КЗпП України у редакції, яка була чинною до 19.07.2022 (до внесення змін Законом № 2352-IX від 01.07.2022), було передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

19.07.2022 набрав чинності Закон № 2352-IX від 01.07.2022, яким частини першу і другу вказаної статті викладено у новій редакції.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Частиною 2 ст. 233 КЗпП України передбачено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

При вирішенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду суд відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 28.09.2023 у справі № 140/2168/23. У зазначеній постанові Верховний Суд вказав, що до 19 липня 2022року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Верховний Суд дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 № 2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.

Верховний Суд у постанові від 27.04.2023 р. у справі № 300/4201/22 вказав, що на момент порушення прав позивача в частині ненарахування та невиплати суддівської винагороди в належному розмірі частина другастатті 233 КЗпП Українидіяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком, а тому вона і підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Оскількипредметом спору є правовідносини, зокремащодо нарахування і виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 20.10.2016, застосуванню підлягаєч. 2 ст. 233 КЗпП України у редакції, яка була чинною до 19.07.2022.

Конституційний Суд України у Рішенні від 15.03.2020 № 2-р(ІІ)2020 наголосив, що зміни в юридичному регулюванні має бути вчинено так, щоб особи, юридичного статусу яких такі зміни стосуються, мали реальну можливість пристосуватися до нової юридичної ситуації, зокрема, встигли реалізувати певні права (вчинити потрібні дії) у спосіб, встановлений законодавством до внесення відповідних змін. За певних обставин, зокрема, якщо нове законодавче регулювання погіршуватиме юридичний статус осіб, законодавець повинен передбачити достатній перехідний період (розумний часовий проміжок) з моменту опублікування закону до набрання ним чинності (початку його застосування), протягом якого зацікавлені особи мали б можливість підготуватися до виконання вимог, передбачених новим законодавчим регулюванням.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX(набрав чинності 19.07.2022)не передбачено перехідного періоду (розумного часового проміжку) з моменту опублікування закону до набрання ним чинності (початку його застосування), протягом якого зацікавлені особи мали б можливість підготуватися до виконання вимог, передбачених новим законодавчим регулюванням, а тому не виконуються вимоги стосовно «якості» закону та його передбачуваності у застосуванні.

Тож, ураховуючи, що строки звернення до суду є складовою механізму реалізації права на судовий захист та є належною гарантією забезпечення прав і свобод учасників правовідносин публічної служби, то позивач за цих обставин не може бути позбавлений права на судовий захист.

Верховний Суд у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 804/401/17 зазначив, що триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

Не виплата відповідачем позивачу грошового забезпечення у встановленому розмірі суд розцінює як триваюче порушення прав та інтересів позивача.

Встановлення строків звернення до суду та залишення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не може слугувати меті легалізації триваючого правопорушення та здійснення незаконної діяльності.

Посилання відповідача на практику судів апеляційної інстанції є безпідставним, оскільки за нормами ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку про те, що позивач не пропустив строк звернення з даним позовом до суду, а тому доводи відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду є необґрунтованими.

Керуючись ст. ст.121,256 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про залишення без розгляду позовної заяви у справі №160/29396/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії -відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленомуст. 256 КАС Українита окремо оскарженню не підлягає.

Суддя О.В. Врона