Рішення

від 27.01.2025 по справі 160/29078/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2025 рокуСправа №160/29078/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Голобутовського Р.З.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІСПРОМЗБУТ" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

31.10.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІСПРОМЗБУТ" (далі-позивач) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі-відповідач), у якій просить:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 21.10.2024 №363-рл;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області видати Товариству з обмеженою відповідальністю "СЕРВІСПРОМЗБУТ" ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Романківська, буд. 75-а.

Позовна заява обґрунтована тим, що оскаржуване розпорядження відповідача є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки підстави, вказані у спірному розпорядженні, суперечать нормам ч. 15 ст. 3 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі - Закон №481/95-ВР). Позивач наголошує, що подані до податкового органу документи для отримання ліцензії є достатніми та такими, що складені з дотриманням усіх вимог законодавства. З огляду на викладене, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.11.2024 провадження у справі №160/29078/24 відкрито та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

14.11.2024 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області надано відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнає та просить відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції зазначено те, що у додатках до заяви ТОВ "СЕРВІСПРОМЗБУТ" від 02.10.2024 на отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам?янське, Дніпровський район, вул. Романківська, буд. 75-а, контролюючим органом виявлено відсутність документів, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення. До заяви позивачем надано договір оренди земельної ділянки від 16.09.2010 №11492 (наявний у додатках). Так, відповідно до п. 3.1. розділу 3 строк дії договору договір укладався строком до 30.08.2022. Так, у п.3.2. розділу 3 вказаного договору зазначено, що у разі якщо "Орендар" бажає продовжити строк дії договору то він повинен не пізніше ніж за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово "Орендодавця" про намір продовжити його дію. Таким чином, позивачем не надано доказів продовження строку дії договору до заяви на отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кам?янське, Дніпровський район, вул. Романківська, буд. 75-а, що підтверджує правомірність відмови у видачі ліцензії, адже станом на сьогодні, виходячи з умов вказаного договору, останній є недійсним. Крім того, відповідач звертає увагу суду, що договір оренди земельної ділянки від 16.09.2010 №11492 укладено між Дніпродзержинською міською радою та Приватним підприємцем Гончаром Ігорем Івановичем, який взагалі є невизначеним суб`єктом господарювання та не має жодного відношення до позивача та до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТІГЕРС КРЕИВ", з яким позивачем укладено договір оренди АЗС від 01 жовтня 2024 року №2024/1. На підставі викладеного Головним управління ДПС у Дніпропетровській області прийнято розпорядження від 21.10.2024 №363-рл про відмову у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам?янське, Дніпровський район, вул. Романківська, буд. 75-а.

14.11.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшло клопотання про залишення позовної заяви без руху.

Крім того, 14.11.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшло клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, у якому просить здійснювати розгляд справи №160/29078/24 за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.12.2024 клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про залишення позовної заяви без руху у справі №160/29078/24 задоволено, а позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІСПРОМЗБУТ" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинити певні дії - залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 (п`яти) днів, з моменту отримання копії ухвали, шляхом надання доказів на підтвердження наявності у позивача зареєстрованого електронного кабінету у підсистемі "Електронний суд".

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.12.2024 клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про розгляд справи в порядку загального позовного провадження у справі №160/29078/24 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІСПРОМЗБУТ" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинити певні дії залишено без задоволення.

03.12.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІСПРОМЗБУТ" надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано відповідь №5709007 з якої видно, що Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІСПРОМЗБУТ" (код ЄДРПОУ 38461245) має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЕСІТС з 03.12.2024.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.12.2024 продовжено розгляд справи №160/29078/24 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІСПРОМЗБУТ" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинити певні дії в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕРВІСПРОМЗБУТ" є суб`єктом господарської діяльності.

Основним видом діяльності за кодами КВЕД Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРВІСПРОМЗБУТ» (код ЄДРПОУ 38461245) за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.

02.10.2024 позивач звернувся до Головного управління ДПС у Запорізькій області із заявою за вих. №32145/АП про видачу ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.

Також позивач до вказаної заяви надав наступні документи:

-Витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

-Платіжну інструкцію №1010 від 01.10.2024;

-Дозвіл Головного управління Держпраці у Запорізькій області №338.21.23;

-Дозвіл Головного управління Держпраці у Запорізькій області №052.21.23;

-Договір оренди №2024/1 від 01.10.2024, з актом прийому-передачі;

-Акт про прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію №491 від 27.07.2004;

-Реєстраційну справа №11492 до договору оренди земельної ділянки, з актом прийому-передачі.

Однак, 21.10.2024 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області прийнято розпорядження №363-рл, яким відмовлено у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам?янське, Дніпровський район, вул. Романківська, буд. 75-а. Так, у вказаному розпорядженні вказано про те, що контролюючим органом виявлено відсутність документів, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення, що передбачене ст.15 Закону України №481/95-ВР.

Не погоджуючись з вказаним розпорядженням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статті 1 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (далі - Закон № 481) роздрібна торгівля пальним - діяльність із придбання або отримання та подальшого продажу або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з автозаправної станції/автогазозаправної станції/газонаповнювальної станції/газонаповнювального пункту та інших місць роздрібної торгівлі через паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки та/або реалізація скрапленого вуглеводневого газу в балонах для побутових потреб населення та інших споживачів.

Відповідно до ч.ч.35, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43 ст.15 Закону №481/95-ВР ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на п`ять років.

Ліцензія видається за поданою нарочно, поштою або в електронному вигляді заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію (крім ліцензії на оптову торгівлю пальним за наявності місць оптової торгівлі пальним, роздрібну торгівлю пальним, зберігання пального з метою подальшої його реалізації іншим споживачам).

У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального).

Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним.

У заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним додатково зазначаються адреса місця торгівлі, перелік реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, а також інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери посвідчень реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), фіскальні номери програмних реєстраторів розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі, та дата початку їх обліку в податкових органах.

У додатку до ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) зазначається адреса місця торгівлі і вказуються перелік електронних контрольно-касових апаратів та інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення, фіскальні номери програмних реєстраторів розрахункових операцій; реєстраційні номери книг обліку розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі.

Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:

- документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

- акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;

- дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Копії таких документів не подаються у разі їх наявності у відкритих державних реєстрах, якщо реквізити таких документів та назви відповідних реєстрів зазначено в заяві на видачу ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального.

Частинами 47 та 49 статті 15 Закону № 481/95-ВР визначено, що вимагати представлення інших документів, крім зазначених у цьому Законі, забороняється. Зазначені в цьому Законі документи (крім документів, які подаються заявником для отримання ліцензії на право виробництва пального, оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального) подаються в одному примірнику в копіях, засвідчених нотаріально або органом, який видав оригінал документа або посадовою особою органу ліцензування. Заява про видачу ліцензії та визначені цим Законом документи подаються уповноваженою особою заявника або надсилаються рекомендованим листом. У разі подання заяви про видачу ліцензії та доданих до неї документів особисто вони приймаються за описом, копія якого видається заявнику з відміткою про дату прийняття заяви та документів і підписом особи, яка їх прийняла.

Ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути вказана підстава для відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.

Зі змісту наведених правових норм видно, що для здійснення господарської діяльності, зокрема, з роздрібної торгівлі пальним, суб`єкт господарювання має отримати ліцензію на здійснення такої діяльності. Вичерпний перелік документів, що подається разом із заявою про отримання ліцензії, визначений статтею 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального». У цьому переліку, крім іншого, визначено документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою та акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства.

Цей висновок узгоджується із правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 6 квітня 2021 року у справі № 240/8544/20, від 8 червня 2022 року у справі № 340/3135/20 та від 9 серпня 2022 року у справі № 580/2513/21.

Статтею 1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на земельну ділянку закріплено в статті 14 Конституції України згідно якої, - право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно із статтею 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб.

Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно із статтею 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав врегульовано Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 №1952-IV (далі - Закон №1952-IV).

Згідно із статтею 2 Закону №1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості та їх обтяження, а також про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна і ціну (вартість) нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості та речових прав на нього чи розмір плати за користування нерухомим майном за відповідними правочинами, відомості та електронні копії документів, подані у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав під час проведення таких реєстраційних дій, та відомості реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, отримані державним реєстратором шляхом безпосереднього доступу до них чи в порядку інформаційної взаємодії таких систем з Державним реєстром прав (Закон №1952-IV).

Отже, саме вказаним законом врегульовано порядок оформлення права власності, права користування земельною ділянкою.

Підставою для винесення оскаржуваного розпорядження відповідачем зазначено ненадання позивачем документів, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення.

Водночас суд не погоджується із таким твердженням відповідача, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, позивач при зверненні до податкового органу із заявою від 02.10.2024, зокрема, надавав: витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно - стаціонарну автозаправочну станцію за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам?янське, Дніпровський район, вул. Романківська, буд. 75-а; договір оренди №2024/1 від 01.10.2024, із актом прийому-передачі.

Зі змісту витягу з Державного реєстру речових прав видно, що право власності на стаціонарну автозаправочну станцію за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам?янське, Дніпровський район, вул. Романківська, буд. 75-а належить ТОВ «СТІГЕРС КРЕЙВ» (код ЄДРПОУ 45430451), згідно з договором купівлі-продажу, що не заперечується позивачем.

Згідно з п.1.1 договору оренди №2024/1 від 01.10.2024 року ТОВ «СТІГЕРС КРЕЙВ» передано ТОВ «СЕРВІСПРОМЗБУТ» в строкове платне користування нерухоме майно, а саме АЗС загальною прощею 17.4 кв.м.

Орендоване майно розташоване за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам?янське, Дніпровський район, вул. Романківська, буд. 75-а.

Водночас згідно зі статтею 796 ЦК України одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму. У договорі найму сторони можуть визначити розмір земельної ділянки, яка передається наймачеві. Якщо розмір земельної ділянки у договорі не визначений, наймачеві надається право користування усією земельною ділянкою, якою володів наймодавець. Якщо наймодавець не є власником земельної ділянки, вважається, що власник земельної ділянки погоджується на надання наймачеві права користування земельною ділянкою, якщо інше не встановлено договором наймодавця з власником земельної ділянки.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що при укладанні договору найму об`єкту (споруди, окремої частини, ін.) презюмується, що наймач має право користування земельною ділянкою, на якій знаходиться такий об`єкт, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму.

Передача земельної ділянки у користування за вказаними правилами проводиться незалежно від того, чи існують у договорі умови щодо прав на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти (споруди, ін.), що передаються у найм. Крім того, норми, що встановлюють згадані правила, не мають характеру диспозитивності, тобто застосовуються й поза волею наймодавця та наймача.

Важливим є той факт, що надання наймачу права користування земельною ділянкою є обов`язковим не тільки для сторін за договором оренди об`єкту, що знаходиться на земельній ділянці, а й для власника земельної ділянки у разі, коли такою особою не є наймодавець. Презюмується, що власник земельної ділянки погоджується на надання наймачеві права користування нею, якщо інше прямо не встановлене договором наймодавця з власником земельної ділянки.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 22.07.2021 у справі № 640/19955/19.

Таким чином, у спірних правовідносинах, ТОВ «СЕРВІСПРОМЗБУТ» набуло право користування земельною ділянкою, розміщеною під об`єктом оренди за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам?янське, Дніпровський район, вул. Романківська, буд. 75-а, незважаючи на відсутність окремо укладеного договору оренди відповідної земельної ділянки. А тому, твердження відповідача про ненадання позивачем документів, що підтверджують право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт роздрібної торгівлі пальним, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення, є безпідставним.

Наведене в своїй сукупності спростовує твердження контролюючого органу в частині неподання позивачем необхідних документів, передбачених ст.15 Закону №481/95-ВР, що свідчить про помилковість висновків відповідача щодо наявності підстав для прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, а отже розпорядження відповідача від 21.10.2024 №363-рл є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача видати Товариству з обмеженою відповідальністю "СЕРВІСПРОМЗБУТ" ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Романківська, буд. 75-а, суд зазначає наступне.

За приписами ч. 3 ст. 245 КАС України у разі скасування індивідуального акту суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Аналізуючи дані положення кодексу, можна дійти висновку, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов`язувати суб`єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 22.07.2021 у справі № 640/19955/19, адміністративне провадження №К/9901/16151/20, зауважив, що позиція застосування правила про пріоритет норми з найбільш сприятливим для особи тлумаченням узгоджується і з положеннями, викладеними в профільному Законі України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», а саме - в частині сьомій статті 4 Закону №877 вказано наступне: у разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав і обов`язків суб`єкта господарювання або повноважень органу державного нагляду (контролю), така норма трактується в інтересах суб`єкта господарювання.

Подібна позиція застосована Верховним Судом у постановах від 19.04.2018 у справі №808/8461/14, від 19.10.2018 у справі №805/3137/17-а, від 12.12.2018 у справі №805/420/17-а, від 09.102019 у справі №806/825/17; від 04.02.2020 у справі №826/14805/15, від 02.12.2020 у справі №804/6911/17.

У постанові від 22.07.2021 у справі № 640/19955/19 Верховний Суд також наголосив, що стимулювання підприємницької діяльності, створення привабливого інвестиційного клімату та захист прав інвесторів відноситься до пріоритетів державної політики, оскільки є запорукою економічного зростання та добробуту кожного через збільшення надходжень до державного та місцевих бюджетів, збереження існуючих та створення нових робочих місць, розвитку відповідної територіальної громади. Це, зокрема, відповідає положенням ч. 4 ст. 13 Конституції України, згідно з якою держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки, а також ч. 1 ст. 17 Основного Закону - забезпечення, зокрема економічної безпеки є найважливішою функцією держави, справою всього Українського народу.

Подібна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 240/8544/20.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16.05.2019 у справі № 826/17220/17.

Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Тобто, дискреційним є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова може. При цьому дискреційні повноваження завжди мають межі, встановлені законом.

Аналогічна позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №208/8402/14-а, від 29.03.2018 у справі №816/303/16, від 06.03.2019 у справі №200/11311/18-а, від 16.05.2019 у справі №818/600/17 та від 21.11.2019 у справі №344/8720/16-а.

У постанові Верховного Суду від 05.09.2018 у справі № 826/9727/16 (п. 49-53), сформовано правову позицію, яка полягає у тому, що аналіз ст. 245 у взаємозв`язку зі ст.2, 5 КАС України свідчить про те, що суд може зобов`язати відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, за сукупності наступних умов:

1) судом встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача;

2) на час вирішення спору прийняття рішення належить до повноважень відповідача;

3) виконано усі умови, визначені законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, сплачено необхідні платежі і між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів;

4) прийняття рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

При цьому, адміністративний суд, за загальним правилом, не обмежений у виборі ефективного способу відновлення права особи, порушеного суб`єктом владних повноважень, і вправі обрати найоптимальніший або такий, що відповідає характеру такого порушення та враховує обставини конкретної справи; при цьому перебирання непритаманних суду повноважень відповідного суб`єкта владних повноважень не відбувається лише за умови відсутності встановлених судом у спосіб, передбачений процесуальним законом, обставин для використання відповідним суб`єктом публічного права альтернативності у прийнятті рішення за зверненням суб`єкта приватного права.

Така позиція стосовно застосування ст. 245 КАС України є сталою та застосована, зокрема, у постановах від 28.02.2019 у справі № 826/2259/18, від 23.10.2019 у справі №520/10769/18 та від 11.02.2020 у справі № 0940/2394/18.

З огляду на наведене суд вважає за можливе зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області видати Товариству з обмеженою відповідальністю "СЕРВІСПРОМЗБУТ" ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Романківська, буд. 75-а.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд робить висновок про те, що позовна заява підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в загальному розмірі 3028 грн, що документально підтверджується платіжною інструкцією від 29.10.2024.

Отже, сплачений позивачем судовий збір у сумі 3028 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІСПРОМЗБУТ" (вул. Шкільна, буд. 4, м. Запоріжжя, 69050, код ЄДРПОУ 38461245) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд. 17А, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ ВП 44118658) про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 21.10.2024 №363-рл.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області видати Товариству з обмеженою відповідальністю "СЕРВІСПРОМЗБУТ" ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним за адресою: Дніпропетровська область, м.Кам`янське, вул.Романківська, буд. 75-а.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІСПРОМЗБУТ" судові витрати зі сплати судового збору у сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський