Рішення

від 27.01.2025 по справі 160/15161/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2025 рокуСправа №160/15161/24 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар М.В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МОНОПАК» до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МОНОПАК» (далі - ТОВ «МОНОПАК», позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпровської митниці (далі - митниця, відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості від 21.05.2024 №UA110110/2024/300016/1 Дніпровської митниці;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110110/2024/000091 Дніпровської митниці;

- зобов`язати Дніпровську митницю повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «МОНОПАК» сплачену фінансову гарантію у розмірі 57 781 гривень 35 копійок.

В обґрунтування позову зазначено, що 21.05.2024 ТОВ «МОНОПАК» з метою проведення митного контролю під час імпорту товару за зовнішньоекономічним договором (контрактом) №11-10/21 від 18.10.2021 (далі - Договір) на етапі підтвердження митної вартості товарів, надано відповідачу пакет первинних документів з урахуванням обраного основного методу визначення митної вартості товарів. Незважаючи на факт надання митному органу повного переліку документів, передбаченого частиною 2 статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), для підтвердження митної вартості товару за основним методом, позивач отримав рішення про відмову у прийнятті митної декларації, оформлене карткою відмови від 21.05.2024 №UA110110/2024/000091, де зазначено, що у зв`язку з неможливістю застосування митної вартості, заявленої декларантом, з урахуванням вищезазначеного, прийнято рішення про коригування митної вартості від 21.05.2024 №UA110110/2024/000091. Митна вартість визначена за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів відповідно до вимог, встановлених статтею 60 МК України. У цій же картці відмови митний орган роз`яснив можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення після коригування митної вартості. Винесеним оскаржуваним рішенням митну вартість товару, на думку позивача, безпідставно скориговано з 23 367,82 доларів США (курс валюти НБУ на 21.05.2024: 1 долар США=39,4272 грн), що дорівнює 921 327,71 грн, до 29 858,61 доларів США (зазначено у графі 30 вказаного рішення про коригування митної вартості товарів), що дорівнює 1 177 241,39 грн. Прийнятим рішенням про коригування вартість товару митним органом самостійно завищено на суму 6 490, 79 доларів США. При цьому митним органом ані у картці відмови, ані у рішенні про коригування не зазначено, з яких саме доказів чи мотивів він виходив, завищуючи митну вартість товару саме на таку суму. Згідно з пунктом 2.1. Договору, ціна на товар розуміється згідно з Інкотермс-2010, вказується у виставлених покупцю інвойсах. А отже, є можливість визначити митну вартість самого товару (включає 21 285,35 доларів США з додаванням транспортних витрат у розмірі 82 105,96 гривень, всього дорівнює 23 367,82 доларів США). Крім того, позивач зазначає, що жодна із вказаних у рішенні підстав не відповідає випадкам, встановленим частиною 6 статті 54 МК України, які надають митному органу право на проведення коригування митної вартості. Після винесення вказаних документів позивач, не бажаючи продовження перебування товару на митному кордоні України та з метою уникнення понесення у результаті цього збитків, оформив виправлену митну декларацію №24UA110110003183U5 з урахуванням нової вартості товару, та пройшов митний контроль, забезпечивши сплату митних платежів фінансовою гарантією у порядку, визначеному главою Х МК України. У результаті самостійного визначення митним органом митної вартості товару відповідним чином були збільшені митні платежі (ПДВ), у результаті чого позивач переплатив суму митного платежу (за даними графи 47 декларації) - 5 159, 05 грн переплата ввізного мита; 52 622,30 грн переплата ПДВ. Позивач не погоджується з винесеним рішенням про коригування митної вартості від 21.05.2024 №UA110110/2024/300016/1 та карткою відмови від 21.05.2024 №UA110110/2024/000091, тому звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 17.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

02.07.2024 представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції відповідача зазначено, що позивач 20.05.2024 звернувся до митниці для здійснення митного оформлення: товару №1 «Плівка непориста, одношарова поліетилентерафталатні плівки... Виробник SRF LIMITED Країна виробництва IN», країна походження Індія; товару №2 «Плівка поліпропіленова, непориста, одношарова... Виробник-"SRF LIMITED" Країна виробництва - IN», країна походження Індія. Вищезазначені товари надійшли на адресу позивача на підставі зовнішньоекономічного контракту від 18.10.2021 №11-10/21 із компанією «SRF LIMITED» (Індія), рахунків-фактури від 25.02.2024 №56232280, від 26.02.2024 №161230099 та заявлені до митного оформлення шляхом електронного декларування за митною декларацією № 24UA110110003130U5. Поставка товарів здійснена на умовах CIF, CONSTANTA, Румунія. Митна вартість товару заявлена позивачем за ціною договору (основний метод) відповідно до статті 58 МК України. За результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, з урахуванням положень статті 337 МК України, встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості. Так, відповідач зазначає, що для підтвердження оплати товарів декларантом надано: до товару № 1 банківський документ (код документу 3001 в графі 44 ЕМД банківський платіжний документ, що стосується товару) від 06.02.2024 № 630036319.060224 на суму 7 178,0 доларів США, в полі №70 якого вказано, що оплата відноситься до контракту від 18.10.2021 № 11-10/21; до товару № 2 банківський документ (код документу 3001 в графі 44 ЕМД банківський платіжний документ, що стосується товару) від 07.05.2024 № 630036501.070524 на суму 24 971,43 доларів США, в полі №70 якого вказано, що оплата відноситься до контракту від 18.10.2021 № 11-10/21. У поданих банківських документах в полі призначення платежу присутнє посилання на Контракт загалом, що суперечить вимогам підпункту 2.2 пункту 2 Контракту. Отже неможливо остаточно ідентифікувати за яку партію товару було здійснено оплату. Також, відповідно до наданого до митного оформлення «Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту)» (код документу в графі 44 ЕМД 4103) від 25.12.2021 №1 умови поставки визначені як CIF Констанца, але в наданій до митного оформлення копії митної декларації країни відправлення (код документу в графі 44 ЕМД 9610) від 26.02.2024 №4003218 присутнє «Total FOB value In Words» та «FOB value». Зазначене свідчить про невідповідність умов поставки стосовно наданих до митного оформлення документів, а саме рахунку-проформі (Proforma invoice) від 01.02.2024 №1525150, рахунку-фактурі (iнвойс) (Commercial invoice) від 25.02.2024 №156232280 та «Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту)» (код документу в графі 44 ЕМД 4103) від 25.12.2021 №1. Крім того, декларантом надано до митного оформлення рахунок-проформа від 01.02.2024 №1525150 (код документу у графі 44 ЕМД 0325) та рахунок-фактура (код документу у графі 44 ЕМД 0380) від 25.02.2024 № 156232280, якими визначено умови оплати за товар: 20% передоплата, 80% після отримання копії коносаменту. Відомостей про дату отримання покупцем копії коносаменту від 29.02.2024 №236590725 (код документу в графі 44 ЕМД 0705) декларантом не надано. Також вищезазначені рахунки-фактури не містять посилань на рахунки-проформи, тобто неможливо зв`язати між собою ці документи. Також, декларанта додатково повідомлено, що згідно з частиною 6 статті 53 МК України, декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. Консультація проведена 21.05.2024, декларантом було надано лист від 21.05.2024 стосовно того, що додаткові документи надаватись не будуть. Декларантом не надано додаткові документи, які б у повному обсязі спростували виявлені невідповідності та розбіжності. У митного органу наявна інформація щодо вищих рівнів митної вартості подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. Торговельна марка-SRF. Виробник-SRF LIMITED. Країна виробник-Індія на умовах поставки за CIF Константа (Румунія) за ціною 2,02 доларів США/кг. Факт самостійного заявлення декларантом митної вартості за резервним методом за митною декларацією від 04.03.2024 № UA100320/2024/407069 (24UA100320407069U8) підтверджується відомостями граф 43 та 44 зазначеної митної декларації, а саме: в графі 43 зазначено код « 6», що відповідає резервному методу визначення митної вартості товарів 2 ґ); в графі 44 відсутній документ за кодом « 1501». Товар, оформлений митним органом за ЕМД від 04.03.2024 №UA100320/2024/407069 (24UA100320407069U8), є саме подібним (аналогічним) на підставі наступного: відправник товару той самий, що і у митній декларації позивача, а саме SRF Limited (підтверджується відомостями графи 2 ЕМД); виробник товару той самий, що і виробник товару позивача, а саме SRF Limited (підтверджується відомостями графи 31 ЕМД); країна походження товару та сама, що і країна походження товару позивача, а саме Індія (підтверджується відомостями графи 34 ЕМД); умови поставки згідно Інкотермс визначені CIF, як і для товару позивача (підтверджується відомостями графи 20 ЕМД). На підставі зазначеного коригування на обсяги партії в даному випадку не здійснювалось. У зв`язку з неможливістю застосування митної вартості, заявленої декларантом, з урахуванням вищезазначеного прийнято рішення про коригування митної вартості від 21.05.2024 № UA110110/2024/300016/1. Також, відповідач звертає увагу, що поверненню надмірно сплаченої суми митних платежів передує певна процедура, а зобов`язання відповідача повернути надміру сплачені кошти є передчасним.

На підставі ухвали від 15.08.2024 суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання; зобов`язав сторін до підготовчого засідання надати до суду інформацію графи 33 рішення про коригування митної вартості товарів від 21.05.2024 №UA110110/2024/300016/1 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості».

На виконання вказаної ухвали, відповідачем надано інформацію графи 33 рішення про коригування митної вартості товарів від 21.05.2024 №UA110110/2024/300016/1 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості».

В підготовче засідання 10.09.2024 з`явилась представник відповідача.

В підготовчому засіданні оголошено перерву.

04.10.2024 до суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення, в яких ТОВ «МОНОПАК» заперечує проти доводів митниці в частині неможливості митниці ідентифікувати стосовно якої партії товару була здійснена оплата, оскільки у поданих банківських документах в полі призначення платежу присутнє посилання на Контракт загалом, що суперечить вимогам Контракту, позивач вказує, що відповідно до умов Контракту №11-10/21 від 18.10.2021 та на підставі проформи-інвойса №1525150 від 01.02.2024 (наявне у відповідача та в матеріалах справи) 20% передоплати в розмірі 7178,00 доларів США здійснено банківським платіжним документом №630036319.060224 від 06.02.2024 в полі №70 вказано, що оплата відноситься до Контракту №11-10/21 від 18.10.2021. Відповідно до умов Контракту №11-10/21 від 18.10.2021, після виготовлення товару продавцем визначено кінцеву масу нетто і брутто і виставлено продавцем комерційні інвойси №161230099, №156232280 з визначенням остаточної вартості партії відповідно до незмінної ціни товару, а саме: №161230099 від 26.02.2024 на суму 10864,08 доларів США, №156232280 від 25.02.2024 на суму 21285,35 доларів США. Загальна сума поставки склала 10864,08+21285,35=32149,43 доларів США. Таким чином, кінцевий розрахунок склав: 32149,43 - 7178,00 = 24971,43 доларів США, що проведено покупцем на підставі банківського платіжного документу №630036501.070524 від 07.05.2024 на суму 24971,43 доларів США, в полі №70 якого вказано, що оплата відноситься до Контракту №11-10/21 від 18.10.2021. Щодо невідповідності умов поставки в Доповненні до Контракту №1 від 25.12.2021 в частині умов поставки CIF Констанца та умов митної декларації країни відправлення №4003218 від 26.02.2024 «Total FOB value in Words» та «FOB value», позивач також заперечує, зазначаючи, що графа «Total FOB value in Words» містить позицію в індійських рупіях і відноситься до внутрішніх процедур продавця, а також, відповідач не враховує, що форма даної декларації країни відправлення крім «FOB value» (18936,61 дол. США) містить також окремі додаткові графи Freight (фрахт) (+2345,00 дол. США) та Insurance (страхування) (+3,74 дол. США), що підтверджує факт того, що в ціну товару входить доставка до порту Констанца, тобто фактичне виконання умов поставки CIF Констанца та складає 21285,35 доларів США та співпадає з комерційним інвойсом №156232280 від 25.02.2014 на суму 21285,35 доларів США. Щодо відсутності відомостей у відповідача про дату отримання покупцем копії коносаменту №236590725 від 29.02.2024 в частині остаточного розрахунку за товар, позивач вказує, що вартість партії товару остаточно визначена сторонами у виставлених продавцем комерційних інвойсах №156232280 від 25.02.2024 на суму 21285,35 доларів США та №161230099 від 26.02.2024 на суму 10864,08 доларів США, а дата отримання покупцем копії коносаменту не впливає на митну вартість товару. Щодо визначення відповідачем митної вартості, виходячи з операцій з подібними (аналогічними) товарами, позивач вказує таке. В наведеній відповідачем поставці фігурує набір номенклатур зовсім інших плівок, жодна з яких не співпадає з номенклатурою PR, тобто не є подібним/аналогічним товаром. Закордонний виробник продає товари за різними цінами та по методу визначення вартості митниці неможливо зрозуміти, як обрахована вартість подібного (аналогічного) товару у сумі 2,02 доларів США.

В підготовче засідання 04.10.2024 з`явились представники сторін.

В підготовчому засіданні оголошено перерву.

23.10.2024 до суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення, з яких випливає, що з огляду на загальний зміст контракту, відомості щодо найменування, ціни товару та умов оплати в даному випадку визначені в інвойсах-проформі. В даній справі рахунки-проформи виставлені 01.02.2024 №1525150 та №9000436, а оплата за товар здійснена 06.02.2024 та 07.05.2024 за банківськими платіжними документами swift. Отже на момент оплати за товар у позивача вже були наявні рахунки-проформи. Враховуючи зазначене, належним доказом, достатнім для доведення заявленої декларантом митної вартості товарів, є платіжне доручення з посиланням, окрім контракту, на рахунок, на підставі якого здійснена така оплата. Декларантом позивача на підтвердження понесених продавцем витрат на страхування надано страхові поліси від 25.02.2024 №2030213086040268891400 та від 26.02.2024 №2030213086040284982000. Відповідно до відомостей вищезазначених страхових полісів застрахованою особою («Insured Name») є SRF LIMITED (продавець), що суперечить офіційним правилам тлумачення торговельних термінів (Інкотермс-2010), на умовах поставки за терміном CIF. Відповідно до правил Інкотермс за умовами терміну CIF обов`язок придбання морського страхування на користь покупця проти ризику втрати й ушкодження товару під час перевезення покладається на продавця. Як зазначає представник позивача у своїх поясненнях страхування товару складає 3,74 дол. США відповідно до відомостей декларації країни експорту. Однак зазначена сума не підтверджується відомостями страхового поліса. Також сума страхування (23 413,885 USD) не відповідає сумі, зазначеній в інвойсі (21 285,35 USD).

В підготовче засідання 24.10.2024 з`явились представники сторін.

В підготовчому засіданні 24.10.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на іншу дату.

В судове засідання 13.11.2024 з`явились представники сторін.

В судовому засіданні оголошено перерву.

03.12.2024 до суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення щодо суми страхування, де позивач вказує, що проформа-інвойс на суму 24480 дол. США - це попередньо порахована виробником сума вартості партії товару, ще до виробництва такого товару виходячи з цін за кілограм товару 1,440 дол. США/КГ. Дана сума не може братись до уваги на підтвердження кінцевої митної вартості; виходячи з цієї попередньої вартості було пораховано та сплачено лише передоплату. Так, відповідно до умов Контракту №11-10/21 від 18.10.2021 та згідно з проформою-інвойсом №1525150 від 01.02.2024 20% передоплати в розмірі 7178,00 доларів США здійснено банківським платіжним документом №630036319.060224 від 06.02.2024, в полі №70 якого вказано, що оплата відноситься до Контракту №11-10/21 від 18.10.2021. До митного оформлення заявлено митну вартість на суму 21285,35 дол. США, що відповідає (співпадає) SHIPPING BILL/експортній декларації виробника №4003218 від 26.02.2024 (21285,35 дол. США), COMMERCIAL INVOICE /комерційному інвойсу №156232280 від 25.02.2024 (21285,35 дол. США). Відповідно до умов Контракту №11-10/21 від 18.10.2021 та після виготовлення товару подавцем визначено кінцеву масу нетто і брутто (14781,49 кг та 15708,21 кг, відповідно) та виставлено продавцем 2 комерційних інвойса (COMMERCIAL INVOICE №161230099, №156232280 на кожен з 2-х видів товарів), в яких визначено остаточну вартість партії відповідно до незмінної ціни товару, зокрема, щодо плівки PR0120-IR (1,440 дол. США /кг): №156232280 від 25.02.2024 на суму 21285,35 дол. США. Страховий поліс №2030213086040284981400 на суму 23413,885 дол. США - це оцінка страхової суми у валюті рахунку (сума страхового покриття) на випадок настання страхового випадку, тобто та сума, яка буде сплачена страхувальнику у випадку повної загибелі застрахованого вантажу і розраховується відповідно до формули зазначеної в самому страховому полісі (CIF + 10%), тобто 21285,35 дол. США + 10% = 23413,885 дол. США. Сума до митного оформлення залишається тією ж 21285,35 доларів США. Позивач звертає увагу, в частині помилковості тверджень відповідача, що поставка відбувалась на умовах FOB, оскільки в SHIPPING BILL/експортній декларації виробника №4003218 від 26.02.2024 (21285,35 дол. США) містить позначку [V] про умови поставки саме CIF, а не FOB. Крім того, позивач звертає увагу, що дане питання щодо розбіжності вартості у інвойсі та у страховому полісі не зазначалось як порушення в графі 33 рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 21.05.2024 №UA110110/2024/300016/1.

В судове засідання 11.12.2024 учасники справи не з`явились.

Ухвалою суду від 11.12.2024 постановлено розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ «МОНОПАК» (покупець) та компанією SRF LIMITED, Індія (продавець), укладено контракт №11-10/21 від 18.10.2021 (далі - Контракт), відповідно до умов якого продавець зобов`язується поставити поліетилентерефталат (ПЕТ/поліестерну) плівку (товар), а покупець зобов`язується прийняти та сплатити поставлений товар відповідно до умов цього Контракту та відповідних додатків. (пункт 1.1. Контракту).

Згідно з пунктом 1.2. Контракту, найменування, кількість, асортимент, комплектність, вартість товару і дата відвантаження по кожній партії визначаються сторонами в рамках інвойсів або остаточних інвойсах. Замовлення покупця вважається узгодженим з отримання покупцем від продавця проформи-інвойса.

На підставі пункту 1.4. Контракту, терміни поставки кожної партії товару зазначаються у відповідній проформі-інвойсі.

Згідно з пунктами 2.1.-2.3. Контракту, ціна товару визначається в Інвойсі. Ціна товару встановлюється за умовами поставки CIF Одеса, Україна відповідно до ІНКОТЕРМС-2010. Загальна сума Контракту складається із сум усіх інвойсів. Валютою ціни та платежу є долари США.

Оплата за товар, що постачається, за цим Контрактом визначається у проформі інвойсі і може бути змінена.

У тому випадку, якщо покупцем здійснюється попередня оплата товару і з будь-якої причини не буде здійснено поставку сплаченого товару, продавець зобов`язаний повернути покупцю суму грошових коштів, сплачених ним за цей товар протягом 20 календарних днів з моменту спливу узгодженого строку поставки товару.

Датою сплати вважається дата надходження грошових коштів на рахунок продавця у банку продавця.

Відповідно до пунктів 3.1.-3.3. Контракту, товар поставляється на умовах постачання CIF Одеса, Україна у відповідності до ІНКОТЕРМС-2010.

Розвантаження товару з транспортного засобу перевізника у місці призначення здійснює покупець власним коштом.

Разом із товаром продавець передає покупцеві разом із вантажем такі документи:

- оригінал інвойсу;

- пакувальний лист;

- товарно-транспортну накладну або авіанакладну;

- сертифікат походження;

- сертифікат якості (СОА) виробника;

- копії чи оригінал коносаменту.

Згідно з пунктами 10.1., 10.4. Контракту, цей Контракт вступає в силу з моменту його підписання.

Дія Контракту розпочинається з дати його підписання особами, уповноваженими продавцем та покупцем та діє до 31 грудня 2024 року.

Згідно з проформою-інвойсом від 01.02.2024 №1525150 (а.с.156, т.1), 20% передоплати в розмірі 7 178,00 доларів США здійснено банківським платіжним документом №630036319.060224 від 06.02.2024 (а.с.151, т.1), в полі « 70» якого вказано, що оплата відноситься до Контракту №11-10/21 від 18.10.2021.

Компанією SRF LIMITED, Індія (продавець) виставлено комерційні інвойси:

№156232280 від 25.02.2024, де зазначена остаточна вартість партії відповідно до незмінної ціни товару 21 285,35 дол. США (а.с. 23, т. 1);

№161230099 від 26.02.2024, де зазначена остаточна вартість партії відповідно до незмінної ціни товару 10 864,08 дол. США (а.с. 26, т. 1).

Залишок суми сплачений ТОВ «МОНОПАК» (покупець) на підставі банківського платіжного документу №630036501.070524 від 07.05.2024 у сумі 24 971,43 доларів США (а.с. 152, т. 1), в полі « 70» якого вказано, що оплата відноситься до Контракту №11-10/21 від 18.10.2021.

З метою здійснення митного оформлення ввезених в режимі імпорту товарів, ТОВ «МОНОПАК» 20.05.2024 подано до митного оформлення ЕМД №23UA110110003153U5 на:

товар №1: «Плівка непориста, одношарова поліетилентерафталатні, плівки з гладкими поверхнями, не армована, не самоклейна, без підкладки та не з`єднані з іншими матеріалами, цивільного призначення: PR0120 ІR товщина 12 мкм, ширина 740 мм, довжина 36000 м 1334,16 кг; PR0120 ІR товщина 12 мкм, ширина 740 мм, довжина 36300 м 3100,85 кг»;

товар №2: «Плівка поліпропіленова, непориста, одношарова, з гладкими поверхнями, не армовані, не самоклейні, без підкладки та не з`єднані з іншими матеріалами, біоксально орієнтована, цивільного призначення: SCL20 TO/А01 товщина 20 мкм, ширина 640 мм, довжина 22800 м 4735,01 кг; SCL20 TO/А01 товщина 20 мкм, ширина 780 мм».

Митна вартість зазначеного товару підприємством була визначена за основним методом.

До даної митної декларації, позивачем до митного оформлення надані наступні документи:

- декларацію країни відправлення від 13.09.2023 № 23PL445010E2385672;

- електронну митну декларацію №24UA110110003130U5 від 20.05.2024;

- декларацію країни відправлення від 26.02.2024 №4003201;

- декларація країни відправлення від 26.02.2024 №4003218;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) на поставку №11-10/21 від 18.10.2021 з «SRF LIMITED, Індія;

- рахунок-фактуру (інвойс) постачальника на сплату вартості товару від 25.02.2024 №156232280;

- рахунок-фактуру (інвойс) постачальника на сплату вартості товару від 26.02.2024 №161230099;

- банківський платіжний документ, що стосується товару від 06.02.2024 №630036319.060224;

- банківський платіжний документ, що стосується товару від 07.05.2024 №630036501.070524;

- довідку про транспортні витрати вх. № 182 від 10.05.2024;

- заявку №6183 від 20.03.2024 на транспортно-експедиторське обслуговування;

- договір №905 транспортно-експедиторського обслуговування від 31.05.2024;

- рахунок на оплату транспортних послуг №268 від 10.05.2024;

- страховий поліс від 25.02.2024 №2030213086040268891400;

- страховий поліс від 26.02.2024 №2030213086040284982000;

- сертифікат якості (сертифікат аналізу) QA/PR0120-IR/24/12/219903;

- сертифікат якості (сертифікат аналізу) QA/SCL20-TO/A01/24/20/232552.

Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, митницею додатково витребувані від позивача наступні документи:

1) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

2) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

3) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

4) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

5) виписку з бухгалтерської документації;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

21.05.2024 у відповідь на повідомлення митниці щодо необхідності подання додаткових документів по митній вартості, митницею отримано лист декларанта. Вказаним листом декларантом повідомлено про відсутність можливості подання інших додаткових документів зазначених у повідомлені митниці.

21.05.2024 митницею винесено рішення про коригування митної вартості №UA110110/2024/300016/1 та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110110/2024/000091. Митницею застосовано другорядний метод визначення митної вартості - 2-r - резервний метод.

Приймаючи оскаржуване рішення, відповідач спирався на таке:

«За результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, з урахуванням положень статті 337 МК України, встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості (пункт 3 статті 53 МК України):

1. Для підтвердження оплати товарів декларантом надано: до товару №1 банківський документ (код документу 3001 в графі 44 ЕМД банківський платіжний документ, що стосується товару) від 06.02.2024 № 630036319.060224 на суму 7 178,0 доларів США, в полі №70 якого вказано, що оплата відноситься до контракту від 18.10.2021 № 11-10/21; до товару №2 банківський документ (код документу 3001 в графі 44 ЕМД банківський платіжний документ, що стосується товару) від 07.05.2024 №630036501.070524 на суму 24 971,43 доларів США, в полі №70 якого вказано, що оплата відноситься до контракту від 18.10.2021 №11-10/21. У поданих банківських документах в полі призначення платежу присутнє посилання на Контракт в загалом, що суперечить вимогам підпункту 2.2 пункту 2 Контракту. Отже неможливо остаточно ідентифікувати стосовно, за яку партію товару було здійснено оплату.

2. Відповідно до наданого до митного оформлення «Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту)» (код документу в графі 44 ЕМД 4103) від 25.12.2021 № 1 умови поставки визначені як CIF Констанца, але в наданій до митного оформлення копії митної декларації країни відправлення (код документу в графі 44 ЕМД 9610) від 26.02.2024 №4003218 присутнє «Total FOB value In Words» та «FOB value». Зазначене свідчить про невідповідність умов поставки стосовно наданих до митного оформлення документів, а саме рахунку-проформі (Proforma invoice) від 01.02.2024 №1525150, рахунку-фактурі (iнвойс) (Commercial invoice) від 25.02.2024 №156232280 та «Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту)» (код документу в графі 44 ЕМД 4103) від 25.12.2021 №1.

3. Декларантом надано до митного оформлення рахунок-проформа від 01.02.2024 №1525150 (код документу у графі 44 ЕМД 0325) та рахунок-фактура (код документу у графі 44 ЕМД 0380) від 25.02.2024 № 156232280, якими визначено умови оплати за товар: 20% передоплата, 80% після отримання копії коносаменту. Відомостей про дату отримання покупцем копії коносаменту від 29.02.2024 № 236590725 (код документу в графі 44 ЕМД 0705) декларантом не надано. Також вищезазначені рахунки-фактури не містять посилань на рахунки-проформи, тобто неможливо зв`язати між собою ці документи.»

Враховуючи викладене, митницею зроблений висновок, що декларантом не надано додаткові документи, які б у повному обсязі спростували виявлені невідповідності та розбіжності та застосовано другорядний метод визначення митної вартості товару 2-г.

У зв`язку з прийняттям митницею рішення про коригування митної вартості товару, позивачу відмовлено в митному оформленні та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110110/2024/000091.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Пунктом 24 частини 1 статті 4 МК України визначено, що митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно - правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно з Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року за митними органами зберігається право перевіряти інформацію імпортерів щодо визначення митної вартості, з точки зору її повноти і правильності (стаття 17 та додаток III, параграф 6 Угоди).

Відповідно до статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару або вартості аналогічного товару.

За змістом статі 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів (пункт 1 частини 1 статті 50 МК України).

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України).

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 52 МК України декларант, який заявляє митну вартість товару, зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно з частиною 1 статтею 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 2 статті 53 МК України передбачено документи, які підтверджують митну вартість товарів:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок - фактура (інвойс) або рахунок - проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі - продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частинами 1, 2 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Аналіз положень статті 53, частин 1, 2 та 5 статті 54 МК України дає підстави для висновку, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України та у випадках, встановлених цим Кодексом (якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни) письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Водночас суд звертає увагу на те, що повідомляючи декларанта про необхідність надати додаткові документи митний орган має обґрунтовувати свої вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів з правовою суттю правовідносин, які склалися між позивачем та його контрагентом.

Тобто, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

При цьому митний орган повинен витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Отже, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Досліджуючи аргументи відповідача, що стали підставою для винесення рішення про коригування митної вартості товарів, суд зазначає таке.

Щодо посилань відповідача на те, що у поданих банківських документах в полі «призначення платежу» присутнє посилання на Контракт загалом, що суперечить вимогам підпункту 2.2 пункту 2 Контракту, тому неможливо остаточно ідентифікувати, за яку партію товару було здійснено оплату, суд зазначає таке.

Як було встановлено судом, згідно з проформою-інвойсом від 01.02.2024 №1525150 (а.с.156, т.1), 20% передоплати в розмірі 7 178,00 доларів США здійснено банківським платіжним документом №630036319.060224 від 06.02.2024 (а.с.151, т.1), в полі « 70» якого вказано, що оплата відноситься до Контракту №11-10/21 від 18.10.2021.

Компанією SRF LIMITED, Індія (продавець) виставлено комерційні інвойси:

№156232280 від 25.02.2024, де зазначена остаточна вартість партії відповідно до незмінної ціни товару 21 285,35 дол. США (а.с. 23, т. 1);

№161230099 від 26.02.2024, де зазначена остаточна вартість партії відповідно до незмінної ціни товару 10 864,08 дол. США (а.с. 26, т. 1).

Залишок суми сплачений ТОВ «МОНОПАК» (покупець) на підставі банківського платіжного документу №630036501.070524 від 07.05.2024 у сумі 24 971,43 доларів США (а.с. 152, т. 1), в полі « 70» якого вказано, що оплата відноситься до Контракту №11-10/21 від 18.10.2021.

Відповідно, загальна сума поставки склала 10864,08 + 21285,35 = 32 149,43 дол. США.

Таким чином, кінцевий розрахунок склав: 32149,43 - 7178,00 = 24971,43 дол. США.

Тому, суд вважає безпідставним неврахування митним органом платіжних документів №630036319.060224 від 06.02.2024 та №630036501.070524 від 07.05.2024 у зв`язку з тим, що вони містить посилання лише на Контракт №11-10/21 від 18.10.2021, що унеможливлює його ідентифікацію стосовно якої партії здійснено оплату з огляду на те, що загальна сума переказу за вказаними платіжними документами у розмірі 32 149,43 доларів США співпадає із сумою вартості товарів, зазначеній у інвойсах №161230099 від 26.02.2024, № 156232280 від 25.02.2024.

Щодо зауважень митниці про невідповідність умов поставки стосовно наданих до митного оформлення документів, а саме рахунку-проформі (Proforma invoice) від 01.02.2024 №1525150, рахунку-фактурі (iнвойс) (Commercial invoice) від 25.02.2024 №156232280 та «Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту)» (код документу в графі 44 ЕМД 4103) від 25.12.2021 №1, суд зазначає таке.

Суд критично оцінює вказані аргументи, оскільки графа «Total FOB value in Words» містить позицію в індійських рупіях і відноситься до внутрішніх процедур продавця (а.с. 149, т.1).

Крім того, форма даної декларації країни відправлення крім «FOB value» (18 936,61 дол. США) містить також окремі додаткові графи Freight (Фрахт) (+2 345,00 дол. США) та Insurance (страхування) (+3,74 дол. США), що підтверджує факт того, що в ціну товару входить доставка до порту Констанца, тобто фактичне виконання умов поставки CIF Констанца та складає 21285,35 доларів США, що співпадає з комерційним інвойсом №156232280 від 25.02.24 на суму 21285,35 дол. США.

В частині зауважень відповідача про відсутність відомостей про дату отримання покупцем копії коносаменту від 29.02.2024 № 236590725, суд зазначає таке.

Вартість партії товару остаточно визначена сторонами у виставлених продавцем комерційних інвойсах: №156232280 від 25.02.2024 на суму 21285,35 доларів США та №161230099 від 26.02.2024 на суму 10864,08 доларів США та дата отримання покупцем копії коносаменту не впливає на митну вартість товару.

В частині заперечень представника відповідача щодо суми страхування товару на випадок настання страхового випадку, суд зазначає таке.

Проформа-інвойс на суму 24480 дол. США є попередньо обрахованою виробником сумаою вартості партії товару, ще до виробництва такого товару виходячи з цін за кілограм товару 1,440 дол. США/кг (а.с. 156, т.1).

Відповідно до умов Контракту №11-10/21 від 18.10.2021 та згідно з проформою- інвойсом №1525150 від 01.02.2024, 20% передоплати в розмірі 7178,00 доларів США здійснено банківським платіжним документом №630036319.060224 від 06.02.2024 (а.с. 151, т.1).

До митного оформлення заявлено митну вартість на суму 21285,35 дол. США, що відповідає експортній декларації виробника №4003218 від 26.02.2024 (а.с.149, т.1), комерційному інвойсу №156232280 від 25.02.2024 (а.с.154, т.1).

Страховий поліс №2030213086040284981400 на суму 23413,885 дол. США - це оцінка страхової суми у валюті рахунку (сума страхового покриття) на випадок настання страхового випадку, тобто та сума яка буде сплачена страхувальнику у випадку повної загибелі застрахованого вантажу і розраховується відповідно до формули зазначеної в самому страховому полісі: в нашому випадку це CIF+10%, тобто 21285,35 доларів США+10% = 23413,885 дол. США.

Втім, сума до митного оформлення залишається у розмірі 21285,35 дол. США.

Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд робить висновок, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованих товарів та що у документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена.

Не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості. Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом коригування митної вартості.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14.06.2022 року в справі №809/257/17.

З урахуванням викладеного суд робить висновок, що відповідач протиправно відмовив позивачу в визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.

Щодо вимог позивача про скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 6 статті 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Оскільки на час прийняття оспорюваної картки відмови у прийнятті митної вартості, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення були відсутні підстави, передбачені частиною 6 статті 54 МК України, відповідне рішення суб`єкта владних повноважень також є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача повернути ТОВ «МОНОПАК» сплачену фінансову гарантію в сумі 57 781,35 грн позивачу, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 301 МК України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

У відповідності до підпункту 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі ПК України) надміру сплачені грошові зобов`язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені регламентовані також статтею 43 ПК України.

Так, пунктом 43.1 статті 43 ПК України визначено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 МК України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Відповідно до пунктів 43.2 статті 43 ПК України, у разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

На підставі пунктів 43.3, 43.4 статті 43 ПК України платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.

Відповідно до пунктів 43.5, 43.6 статті 43 ПК України контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету. Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.

Частинами 3, 4 статті 301 МК України передбачено, що помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Порядок повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів затверджений наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 №643 (далі - Порядок №643).

Так, згідно з пунктом 1 розділу ІІІ Порядку №643 повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплаченої суми митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня її виникнення.

Пунктом 3 розділу ІІІ Порядку №643 встановлено, що у заяві зазначаються:

1) сума коштів до повернення за кожним видом митних, інших платежів та пені;

2) причини виникнення такої суми коштів;

3) найменування юридичної особи та код за ЄДРПОУ, або прізвище, ім`я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);

4) напрям перерахування суми коштів:

на поточний рахунок платника податку в установі банку із зазначенням реквізитів;

для виплати готівкою (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати) вносилися готівкою);

для подальших розрахунків як авансові платежі (передоплата) або грошова застава:

на єдиний рахунок або на відповідний депозитний рахунок митниці Держмитслужби;

на банківський рахунок (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати) вносилися готівкою);

для погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів незалежно від виду бюджету;

5) реквізити митної декларації (іншого документа, що її замінює) або уніфікованої митної квитанції, за якими помилково та/або надміру сплачено суми митних платежів.

До заяви додаються:

документи, що підтверджують суму помилково та/або надміру сплачених митних, інших платежів та пені;

виконавчий лист суду та/або рішення суду, що набрало законної сили (за наявності), щодо скасування рішення митниці Держмитслужби, яке призвело до виникнення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені;

документи, що підтверджують право на перенесення граничних строків для подання заяви щодо повернення надміру сплачених митних платежів (за наявності).

Керуючись пунктами 5, 6 розділу ІІІ Порядку №643 підрозділ перевіряє факт перерахування суми коштів з відповідного рахунку до державного бюджету та відсутність у нього податкового боргу за допомогою засобів АСМО.

Співробітник Підрозділу до Реєстру вносить дату сплати і реквізити, за якими кошти перераховано до бюджету (код класифікації доходів бюджету, бюджетний рахунок, на який перераховано кошти, код за ЄДРПОУ територіального органу Казначейства, на ім`я якого відкрито рахунок, та МФО Казначейства).

Якщо за результатами розгляду заяви митницею Держмитслужби встановлено наявність підстав для повернення коштів, працівник Підрозділу формує електронний висновок про повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені (далі - електронний висновок) за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку, який подається керівнику (заступнику керівника) митниці Держмитслужби для прийняття рішення щодо повернення відповідної суми коштів.

Виходячи з вищенаведеного, поверненню надмірно сплаченої суми митних платежів передує відповідна процедура.

Суд зазначає, що обов`язковою умовою для здійснення повернення надмірно сплачених сум митних та інших платежів є наявність факту надмірної сплати коштів, подання платником податків заяви у довільній формі про таке повернення до митного органу не пізніше 1095-го від дня виникнення надміру сплаченої суми із зазначенням напрямку перерахування коштів.

Законодавчою передумовою та необхідною обставиною для повернення платникам податків надмірно сплачених сум митних платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, є факт ухвалення митним органом висновку про повернення надмірно сплачених сум митних платежів.

Так, в постанові від 10.10.2019 в справі №810/4436/15 Верховний Суд зазначив, що законодавством регламентовано чіткий порядок повернення суб`єктам господарювання надмірно сплачених митних платежів, який включає в себе сукупність послідовних дій учасників даних правовідносин, а саме: звернення суб`єкта господарювання до митних органів із заявою; проведення відповідними структурними підрозділами митного органу перевірки наведених в заяві обставин та підстав; встановлення митними органами наявності факту переплати; складання ними відповідного висновку та його надіслання органам Державної казначейської служби України для повернення суб`єкту господарювання надміру сплачених митних платежів або прийняття обґрунтованої відмови у задоволенні заяви.

Судом під час розгляду справи встановлено, що наразі позивач не звертався до відповідного органу з заявою про повернення надміру сплаченої суми із зазначенням напрямку перерахування коштів.

Таким чином, вказана частина позовних вимог є передчасною, відтак задоволенню не підлягає.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач до суду не надав.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволенні позовних вимог ТОВ «МОНОПАК».

Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому, суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 3 028,00 грн, що документально підтверджується платіжною інструкцією №10083 від 04.06.2024.

Таким чином, враховуючи часткове задоволення позову, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці підлягає стягненню сплачений судовий збір у цій справі у розмірі 1 514,00 грн.

Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «МОНОПАК» (адреса: вул. Благовісна, 296, м. Черкаси, 18016; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 32723880) до Дніпровської митниці (адреса: вул. Княгині Ольги, 22, м. Дніпро, 49038; ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 43971371) про визнання протиправним, скасування рішення та картки відмови, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості від 21.05.2024 №UA110110/2024/300016/1.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Дніпровської митниці №UA110110/2024/000091.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МОНОПАК» за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці судові витрати у розмірі 1 514 (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Бондар