Ухвала

від 27.01.2025 по справі 200/9076/24

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

27 січня 2025 року Справа №200/9076/24

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Духневич О.С., перевіривши матеріали позовної заяви Маріупольського комунального підприємства Зеленого Будівництва до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

27 грудня 2024 року (26 грудня 2024 року направлено засобами поштового зв`язку) до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Маріупольського комунального підприємства Зеленого Будівництва, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 03.07.2024 № 2611/05-99-04-11/03361845 про застосування штрафу в сумі 2122472,19 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 03.07.2024 № 2609/05-99-04-12/03361845 про застосування штрафу в сумі 7480,00 грн.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.12.2024, зазначена вище справа була розподілена та передана судді Духневичу О.С.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 31.12.2024 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу 10-ти денний строк з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви у спосіб подання до суду: заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав для поновлення строку та надати докази поважності причин його пропуску.

13.01.2025 на адресу суду від представника позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до суду.

В обґрунтування заяви про поновлення строку звернення до суду представник позивача зазначає, що не міг вчасно звернутися до суду із цим позовом у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Крім того, Верховний Суд в справі № 500/1912/22 від 29.09.2022 зазначив, що «причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, що безпосередньо унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування».

Також представник позивача зазначає, що під час бойових дій були пошкоджені будівля де знаходилось підприємство, пошкоджені території які перебували на балансі МКП, знищені первинні документи бухгалтерського обліку та комп`ютерна техніка на якій вона виготовлялась та зберігалась у електронному вигляді з приводу чого було зареєстроване кримінальне провадження №12022041640000682 від 06.09.2022.

Крім того, згідно наказу від 01.04.2022 № 2п «Про встановлення режиму роботи під час воєнного стану» були зупинені трудові договори з головним бухгалтером Кудрявцевой Н.А., заступником головного бухгалтера Новіковою О.Л., юрисконсультом Богдановою І.М.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

За загальним правилом для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк (ч. 2 ст. 122 КАС України).

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України, перебіг строку для звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не може визнаватися поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Щодо відліку строку звернення із адміністративним позовом, суд зазначає, що порівняльний аналіз термінів "дізнався" та "повинен дізнатися", що містяться в ч. 2 ст. 122 КАС України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку позивача знати про стан своїх прав. При визначенні початку перебігу строку звернення до суду, суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Отже, зазначена норма встановлює строки звернення до адміністративного суду у публічно-правових спорах. Водночас нею передбачена можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду іншими законами.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який визначає окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права у судовому порядку, є Податковий кодекс України.

Статтею 56 ПК України визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів.

Так, відповідно до п. 56.1 ст. 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

В силу вимог п. 56.18 ст. 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Відповідно до п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Водночас пунктом 102.2 статті 102 ПК України встановлено випадки, коли грошове зобов`язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті.

Отже, строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду становить 1095 днів і обчислюється з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові у справі № 2540/2576/18 від 03.04.2020.

Втім, у постанові № 500/2486/19 від 26.11.2020 Верховний Суд у складі судової палати відступив від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду у справі № 2540/2576/18 від 03.04.2020 у частині того, що строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду, у тому числі після використання процедури адміністративного оскарження, становить 1095 днів з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено, і дійшов до наступного правового висновку.

Норма пункту 56.19 статті 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду, і відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України. Водночас, норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Таким чином, строк звернення до суду з адміністративним позовом про оскарження податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань після застосування процедури адміністративного оскарження становить один місяць.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 25.12.2024 по справі № 440/4592/23, від 07.11.2024 по справі № 320/20851/23, від 19.09.2024 по справі № 260/311/24, від 11.09.2024 по справі № 580/12642/23.

Предметом оскарження за позовом Маріупольського комунального підприємства Зеленого Будівництва є податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області від 03.07.2024 № 2611/05-99-04-11/03361845 про застосування штрафу в сумі 2 122 472,19 грн. та від 03.07.2024 № 2609/05-99-04-12/03361845 про застосування штрафу в сумі 7 480,00 грн.

Водночас, як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивач скористався процедурою адміністративного оскарження відповідних рішень, однак рішенням ДПС України від 05.09.2024 за № 26982/6/99-00-06-03-01-06 скаргу позивача від 15.07.2024 за № 50 залишено без задоволення, а вищезазначені рішення без змін.

Отже, з урахуванням дати прийняття рішення за результатами розгляду скарги позивача та дати звернення до суду, очевидним є недотримання позивачем встановленого законом місячного строку звернення до адміністративного суду з позовом про оскарження рішення контролюючого органу, оскільки з цим адміністративним позовом позивач звернувся 26.12.2024 (направлено засобами поштового зв`язку).

Аналогічного за змістом висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 19.09.2024 по справі № 260/311/24.

В обґрунтування заяви про поновлення строку звернення до суду представник позивача зазначає, що не міг вчасно звернутися до суду із цим позовом у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".

Щодо вказаної підстави, суд зазначає, що питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із обстрілами будь-якого населеного пункту України, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи із доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку та наданих на їх підтвердження доказів.

Поряд із цим сам факт запровадження на території України воєнного стану, без обґрунтування неможливості звернення до суду в розумні строки, у зв`язку із запровадженням такого, не може вважатись поважною причиною пропуску цих строків. Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків, а отже підставою для їх поновлення можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану і унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Представник позивача з посиланням на постанову Верховного Суду в справі № 500/1912/22 від 29.09.2022 зазначив, що «причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, що безпосередньо унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування».

Разом з тим, суд зазначає, що посилання представника позивача на постанову Верховного Суду від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22 є безпідставним, оскільки такі висновки здійснені судом касаційної інстанції за відмінних фактичних обставин ніж у справі, яка розглядається.

У справі № 500/1912/22 позивач відповідно до Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", Указу Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 "Про загальну мобілізацію" був мобілізований у першу хвилю (оперативні резервісти, колишні військовослужбовці та ветерани АТО та ООС), у зв`язку з чим подав позов до суду на 22 день після спливу строку звернення до суду.

Однак, у цій справі позивачем є юридична особа, а тому встановлені у справі № 500/1912/22 висновки суду щодо оцінки обставин не є релевантними до цих правовідносин.

Суд зазначає, що сам лише факт запровадження воєнного стану на території України, без обґрунтування неможливості звернення позивача до суду у передбачені КАС Україні строки без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на позивача, не може вказувати на наявність об`єктивних причин та перешкод для своєчасної подачі позовної заяви та вважатися безумовною причиною для поновлення цих стоків.

Щодо посилання представника позивача на те, що під час бойових дій були пошкоджені будівля де знаходилось підприємство, пошкоджені території які перебували на балансі МКП, знищені первинні документи бухгалтерського обліку та комп`ютерна техніка на якій вона виготовлялась та зберігалась у електронному вигляді з приводу чого було зареєстроване кримінальне провадження № 12022041640000682 від 06.09.2022, то ця обставина жодним чином не впливають на перебіг строку звернення до суду, оскільки строк звернення до суду обчислюється з дня отримання рішення ДПС України № 26982/6/99-00-06-03-01-06 за результатами розгляду скарги позивача (05.09.2024).

При цьому, суд відмічає ту обставину, що наявність кримінального провадження № 12022041640000682 від 06.09.2022 та введення воєнного стану жодним чином не завадило позивачу (15.07.2024) звернутися до ДПС України зі скаргою та до суду із цим позовом (26.12.2024).

Крім того, згідно витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань № 12022041640000682 від 06.09.2022, судом встановлено, що 19.04.2022 невстановленими особами в м. Маріуполь було пошкоджено паркани, сквери, які були на балансі Маріупольського комунального підприємства Зеленого Будівництва.

Разом з тим, доказів же знищення первинних документів бухгалтерського обліку та комп`ютерної техніки на якій вона виготовлялась та зберігалась у електронному вигляді, що позбавило позивача вчасно звернутись до суду з даним позовом, суду не надано.

Крім того, суд звертає увагу, що вказана подія мала місце 19.04.2022, в той час як оскаржувані рішення податкового органу винесені 03.07.2024 за результатом господарської діяльності позивача за період з січня 2020 по травень 2023, з чого вбачається, що підприємство функціонувало. Вказане також підтверджується квитанціями про реєстрацію податкових накладних.

Щодо посилання представника позивача на зупинення трудових договорів з головним бухгалтером Кудрявцевой Н.А., заступником головного бухгалтера Новіковою О.Л. та юрисконсультом Богдановою І.М., як на причину пропущення позивачем місячного строку звернення до суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 110.1, 110.5 ст. 110 ПК України платники податків, податкові агенти, а також інші суб`єкти у випадках, прямо передбачених цим Кодексом, несуть фінансову відповідальність за вчинення податкових правопорушень. Юридична особа - платник податку несе фінансову відповідальність за вчинення податкових правопорушень її відокремленими підрозділами.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України суб`єктами господарювання є: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Відповідно до ч. 3 ст. 65 Господарського кодексу України для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядова рада такого підприємства (у разі її утворення) призначає (обирає) виконавчий орган (одноосібний чи колегіальний) підприємства, який є підзвітним власнику, його уповноваженому органу чи наглядовій раді (у разі її утворення). Керівник підприємства (одноосібний виконавчий орган), головний бухгалтер, голова та члени наглядової ради (у разі її утворення), голова та члени колегіального виконавчого органу підприємства є посадовими особами такого підприємства. Статутом підприємства посадовими особами підприємства можуть бути визнані й інші особи. Посадові особи підприємства мають обов`язки перед підприємством, передбачені законом, зокрема щодо належного, добросовісного та ефективного управління підприємством (фідуціарні обов`язки).

Отже, посадовими особами підприємства є, зокрема, керівник, головний бухгалтер, голова та члени наглядової ради (у разі її утворення), голова та члени колегіального виконавчого органу підприємства незалежно від форми власності підприємства.

З огляду на викладене, відповідальність, в тому числі, за дотримання податкового законодавства, здійснення господарської діяльності несуть посадові особи підприємства.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Кесарев С.В. є керівником Маріупольського комунального підприємства Зеленого Будівництва.

Отже, ОСОБА_1 , як керівник Маріупольського комунального підприємства Зеленого Будівництва, несе відповідальність за здійснення господарської діяльності підприємства, дотримання податкового законодавства, також несе фінансову, адміністративну і кримінальну відповідальність за вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що посилання представника позивача на зупинення трудових договорів з головним бухгалтером Кудрявцевой Н.А., заступником головного бухгалтера Новіковою О.Л. та юрисконсультом Богдановою І.М. не є поважною підставою для поновлення строку звернення до суду з даним позовом.

При цьому, вказані представником позивача обставини не заважали Кесареву С.В., як керівнику Маріупольського комунального підприємства Зеленого Будівництва подавати на реєстрацію податкові накладні та звернутися 15.07.2024 зі скаргою № 50 до Державної податкової служби України.

Крім того суд зазначає, що позивач не був позбавлений можливості в місячний строк залучити особу, яка б надала професійну правову допомогу щодо оскарження спірних податкових повідомлень-рішень, проте, доводів з відповідними доказами, які б свідчили про відсутність такої можливості, представник позивача не наводить.

Аналогічного висновку дійшов Шостий апеляційний адміністративний суд в постанові від 06.11.2024 по справі № 320/33790/24.

Суд зазначає, що неналежна організація процесу щодо зверненням з позовною заявою до суду з боку відповідальних осіб суб`єкта господарювання, виникнення організаційних складнощів для своєчасного подання позовної заяви є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

Аналогічного висновку дійшов П`ятий апеляційний адміністративний суд в постанові від 23.05.2024 по справі № 420/6964/24.

Отже, доводи заяви про поновлення процесуального строку не пояснюють та не підтверджують факту неможливості з об`єктивних причин звернутися до суду у встановлений строк, як і не доводять поважність причин істотного пропуску позивачем строку звернення до суду.

Суд враховує, що рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Відповідно до ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права. Тому суд погоджується із твердженнями позивача про обов`язок суду врахувати практику ЄСПЛ, як джерело права.

Однак позивачем не взято до уваги, що із урахуванням прецедентної практики Європейського суду з прав людини право на доступ до суду не є абсолютним.

Європейського суду з прав людини в рішеннях від 28.05.85 в справі "Ашингдейн проти Сполученого Королівства" та від 13.02.2001 в справі "Кромбах проти Франції", наголосив, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду.

У рішеннях від 20.05.2010 в справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 в справі "Наталія Михайленко проти України" ЄСПЛ зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою.

В рішенні "Prince Hans-Adam II of Liechtenstein проти Німеччини" (рішення від 12 липня 2001 року п. 44) Європейський суд з прав людини зазначив, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. У цьому відношенні Високі Договірні Сторони користуються певними межами свободи розсуду. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права. Крім того, обмеження суперечитиме пункту 1 статті 6, якщо воно не ставить законної мети і якщо не забезпечено відповідного пропорційного співвідношення між застосованими засобами та поставленою метою.

У справах "Стаббігс та інші проти Великобританії" та "Девеер проти Бельгії" Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі "Мельник проти України" зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.

У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (AFFAIRE PEREZ DE RADA CAVANILLES c. ESPAGNE № 116/1997/900/1112).

Виходячи із системного аналізу норм Кодексу адміністративного судочинства України у контексті практики ЄСПЛ, слід зазначити, що державою встановлено доступні, чіткі та передбачувані процесуальні правила (обмеження), за дотримання яких особа може реалізувати право на судовий захист. Таких правил позивач не дотримався, а тому вважається, що ним не виконано вимоги ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 31.12.2024 та не надано суду доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду.

Згідно із п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу (якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними).

Враховуючи, що позивачем не усунуто недоліки позовної заяви у спосіб подання заяви про поновлення процесуального строку звернення до суду із наведенням підстав для поновлення процесуального строку чим не виконано ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 31.12.2024, позовна заява підлягаю поверненню заявнику на підставі п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України.

Керуючись ст. 121, 122, 123, 169, 248, 256, 295 КАС України, суд

УХВАЛИВ

У задоволенні заяви представника позивача адвоката Слєпова Дмитра Юрійовича про поновлення пропущеного строку звернення до суду відмовити.

Позовну заяву Маріупольського комунального підприємства Зеленого Будівництва до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов`язання вчинити дії, разом з доданими до неї документами повернути позивачу.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.С. Духневич