Рішення

від 27.01.2025 по справі 200/9113/24

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2025 року Справа№200/9113/24

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Буряк І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ), через свого представника, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ) в якому просить суд:

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування індексації грошового забезпечення до складу грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2016 2021 роки;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2016 2021 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13.12.2022 у справі №200/17712/21 та постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2024 у справі №200/3558/23;

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування індексації грошового забезпечення до складу грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні за 22 роки;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні за 22 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення виплаченої на виконання постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2024 у справі №200/3558/23;

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування індексації грошового забезпечення до складу грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані 98 календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015 2021 роки.

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 98 календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015 2021 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення виплаченої на виконання постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2024 у справі №200/3558/23.

Позов мотивовано таким.

ОСОБА_1 з 29.07.2003 по 11.06.2021 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . У період проходження військової служби позивачу не у повному обсязі виплачувалася індексація грошового забезпечення.

В період проходження військової служби позивачу виплачено грошову допомогу на оздоровлення за 2016 2021 роки у розмірі місячного грошового забезпечення.

При звільненні з військової служби позивачу відповідно до наказу від 11.06.2021 року №354-ОС було виплачено: одноразову допомогу при звільненні за 22 календарних роки виходячи з місячного грошового забезпечення; грошову компенсацію за 98 невикористаних календарних днів додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015 - 2021 роки виходячи з місячного грошового забезпечення;

Проте при звільненні з військової служби позивачу не було виплачено індексацію грошового забезпечення.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13.12.2022 у справі №200/17712/21 зобов`язано відповідача нарахувати і виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44 з урахуванням раніше виплачених сум.

20.06.2023 відповідачем на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13.12.2022 у справі №200/17712/21 виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно у сумі 61943,16 грн., що підтверджується банківською випискою (додаток №4 до позовної заяви).

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2024 у справі №200/3558/23 зобов`язано відповідача нарахувати і виплатити позивачу індексацію-різницю грошового забезпечення 4405,56 гривень в місяць у загальній сумі 173 432,21 гривень за період з 01.03.2018 по 11.06.2021 включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

29.10.2024 на виконання постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2024 у справі №200/3558/23 відповідачем виплачено позивачу індексацію-різницю грошового забезпечення у фіксованій величині 4405,56 грн. в місяць за період з 01.03.2018 року по 11.06.2021 року у загальній сумі 170830,73 грн., із одночасним утримання військового збору 1,5%, що підтверджується банківською випискою (додаток №8 до позовної заяви).

Так після виплати індексації грошового забезпечення позивачу стало відомо, що відповідач: при обрахунку розміру грошової допомоги на оздоровлення передбаченої статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей за 2016 2021 роки протиправно не враховував індексацію грошового забезпечення до складу грошового забезпечення з якого обраховано допомогу; при обрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби за 22 роки передбаченої частиною 2 статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей протиправно не врахував індексацію грошового забезпечення до складу грошового забезпечення з якого обраховано допомогу; при обрахунку розміру грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015 2021 роки протиправно не врахував індексацію грошового забезпечення до складу грошового забезпечення з якого обраховано допомогу.

Позивач, вважаючи такі дії відповідача протиправними, звернувся до суду за захистом порушеного права.

Ухвалою суду від 31.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, де викладено заперечення проти доводів позивача та прохання у позові відмовити з огляду на таке.

Згідно наявних облікових даних позивач з 28.07.2003 по 11.06.2021 проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 .

Звільнений у відставку за підпунктом «б» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04.2021 № 277-ОС. Виключений зі списків військової частини НОМЕР_1 від 11.06.2021 № 354-ОС та направлений на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Військовою частиною НОМЕР_1 на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13.12.2022 у справі № 200/17712/21 здійснено нарахування та виплату позивачу грошових коштів у сумі 61 943,16 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 19.06.2023 № 3935.

Військовою частиною НОМЕР_1 на виконання постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2024 року у справі №200/3558/23 здійснено нарахування та виплату позивачу грошових коштів у сумі 170 830,73 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 27.10.2024 № 7426.

Щодо правових підстав нарахування та виплати індексації грошового забезпечення відповідачем зазначено, що індексація грошового забезпечення не є постійною виплатою, а залежить від індексу споживчих цін.

Розмір допомоги для оздоровлення визначається, виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно із законодавством на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки провадиться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства, на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.

Індексація грошового забезпечення не має постійного характеру, відповідно не є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення.

Підсумовуючи наведене, відповідач правомірно не включив індексацію грошового забезпечення до складу місячного грошового забезпечення позивача, розраховуючи його допомогу на оздоровлення за 2016 2021 роки, одноразову грошову допомогу при звільненні та грошову компенсацію за невикористані 98 календарних дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015 2021 роки., у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині перерахунку вказаних виплат.

Судом установлено такі фактичні обставини справи.

ОСОБА_1 громадянин України, паспорт НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач є учасником бойових дій, про що видано посвідчення серія НОМЕР_4 від 30.04.2015.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач з 29.07.2003 по 11.06.2021 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13.12.2022 у справі №200/17712/21 зобов`язано ВЧ НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44 з урахуванням раніше виплачених сум.

20.06.2023 відповідачем на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13.12.2022 у справі №200/17712/21 виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно у сумі 61943,16 грн., що підтверджується банківською випискою від 21.06.2023 (наявна в матеріалах справи).

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2024 у справі №200/3558/23 зобов`язано відповідача нарахувати і виплатити позивачу індексацію-різницю грошового забезпечення 4405,56 гривень в місяць у загальній сумі 173 432,21 гривень за період з 01.03.2018 по 11.06.2021 включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

29.10.2024 на виконання постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2024 року у справі №200/3558/23 відповідачем виплачено позивачу індексацію-різницю грошового забезпечення у фіксованій величині 4405,56 грн. в місяць за період з 01.03.2018 року по 11.06.2021 року у загальній сумі 170830,73 грн., із одночасним утримання військового збору 1,5%, що підтверджується банківською випискою від 31.10.2024 (наявна в матеріалах справи).

Згідно архівних відомостей за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 позивачу нараховувалася допомога на оздоровлення

Відповідно архівної №2 за період з січня 2021 року по вересень 2021 року суд установив, що позивачу нарахована і виплачена компенсація невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій та одноразова грошова допомога при звільненні.

Правова позиція суду обґрунтована таким.

Приписи частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

За правилами частини третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Аналіз наведених норм свідчить, що для звернення до адміністративного суду з позовом щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлено місячний строк і цей строк обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Верховний Суд у постанові від 25.04.2023 у справі №380/15245/22 сформулював висновок щодо строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці військовослужбовців, відповідно до якого, вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

У свою чергу, відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених Законом України від 01.07.2022 №2352-IX), у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Водночас, Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.».

Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.

Позовні вимоги заявлені позивачем в межах періоду 2015 2021 років отже строк звернення до суду не є пропущеним.

Щодо суті позовних вимог.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно з пунктом першим статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Статтею 40 Закону № 2232 визначено, що гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються, зокрема, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011 в редакції чинній на момент звільнення зі служби) є спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно з частиною другою статті 1-2 Закону № 2011 у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Грошове забезпечення військовослужбовців регламентовано статтею 9 Закону №2011.

Згідно з абзацом 1 пункту першого статті 9 Закону № 2011 держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Пунктом другим статті 9 Закону № 2011 визначено, що до складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до пункту третього статті 9 Закону № 2011 грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Згідно з пунктом четвертим статті 9 Закону № 2011 грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Право військовослужбовців на відпустки визначає статті 10-1 Закону № 2011.

Відповідно до пункту восьмого статті 10-1 Закону № 2011 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

У разі якщо Законом України "Про відпустки" або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.

Так, згідно з пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ «Про статусу ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551) учасникам бойових дій (ст. ст. 5, 6) надаються такі пільги, зокрема […] одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Статтею 16-2 Закону України «Про відпустки» учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України"Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Відповідно до пункту чотирнадцять статті 10-1 Закону № 2011 передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей (абзац 3).

Питання виплати допомог військовослужбовцям врегульовано статтею 15 Закону №2011.

Згідно з пунктом два статті 15 Закону № 2011 у разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України "Про розвідку", а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше (друге речення).

Відповідно до пункту третього статті 15 Закону № 2011 військовослужбовцям виплачуються грошова допомога на оздоровлення та державна допомога сім`ям з дітьми в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.

Відповідно до статті 9 Закону № 2011, пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з метою визначення порядку та умов виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України наказом від 25.06.2018 № 558 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі Інструкція № 558 у редакції чинній на момент звільнення зі служби).

Згідно з пунктом 2 розділу I «Загальні положення» Інструкції № 558: грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Місячне грошове забезпечення - грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством. Місячне грошове забезпечення складається із: основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням); щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія).

Пунктом 3 розділу I «Загальні положення» Інструкції № 558 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується в органах Держприкордонслужби за місцем їх служби або органом, у якому вони перебувають на фінансовому забезпеченні згідно з приміткою до штату.

Відповідно до пункту 7 розділу I «Загальні положення» Інструкції № 558 грошове забезпечення, що належить військовослужбовцю і своєчасно не виплачено йому або виплачено в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.

Згідно з пунктом 9 розділу I «Загальні положення» Інструкції № 558 індексація грошового забезпечення військовослужбовцям здійснюється в порядку та розмірах, установлених законодавством.

Відповідно до пунктами 1, 5 глави 7 «Допомога для оздоровлення» розділу IV «Порядок, умови та розміри виплати одноразових додаткових видів грошового забезпечення» Інструкції № 558 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) один раз на рік надається допомога для оздоровлення (далі - допомога) в розмірі місячного грошового забезпечення.

Розмір допомоги визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім одноразових додаткових видів та винагород), які військовослужбовець отримує за займаною ним штатною посадою на день видання наказу про надання цієї допомоги.

Військовослужбовцям, які перебувають у розпорядженні, і тим, які на день видання наказу про надання цієї допомоги звільнені з посад, до складу грошового забезпечення, з якого визначається розмір допомоги, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім одноразових та винагород), які отримували військовослужбовці за штатними посадами до зарахування в розпорядження, ураховуючи зміни у вислузі років і нормах грошового забезпечення, у тому числі зміни розмірів посадових окладів та окладу за військовим званням.

Пунктом 7 глави 7 «Допомога для оздоровлення» розділу IV «Порядок, умови та розміри виплати одноразових додаткових видів грошового забезпечення» Інструкції № 558 у разі переміщення військовослужбовців по службі до інших органів Держприкордонслужби в наказі начальника (командира) органу Держприкордонслужби про виключення зі списків особового складу зазначаються відомості про надання допомоги для оздоровлення.

Відомості про надання допомоги з посиланням на наказ начальника (командира) органу Держприкордонслужби зазначаються в грошовому атестаті, який надсилається до органу Держприкордонслужби за новим місцем служби.

Пунктом 5, 6 глави 8 «Виплати, що здійснюються військовослужбовцям у разі звільнення їх з військової служби» розділу IV «Порядок, умови та розміри виплати одноразових додаткових видів грошового забезпечення» Інструкції № 558 встановлено, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, у разі невикористання ними щорічної основної відпустки за поточний рік до одержання військовою частиною наказу (повідомлення) про звільнення з військової служби оплачується тривалість щорічної основної відпустки, що надається з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право, за кожен повний місяць служби в році звільнення.

У рік звільнення зі служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зазначеним у пунктах 4, 5 цієї глави, у разі невикористання ними щорічної основної та додаткової відпусток виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Виплата грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється на підставі наказу.

Грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки провадиться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства, на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.

Пунктом 1 глави 9 «Виплата одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби» розділу IV «Порядок, умови та розміри виплати одноразових додаткових видів грошового забезпечення» Інструкції № 558 у разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу жінкою-військовослужбовцем, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше (у цьому та інших пунктах цієї глави мається на увазі наявність календарної вислуги років) (друге речення).

Відповідно до пункту 6 глави 9 «Виплата одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби» розділу IV «Порядок, умови та розміри виплати одноразових додаткових видів грошового забезпечення» Інструкції № 558 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які в разі звільнення з військової служби мають право на отримання одноразової грошової допомоги, до їх грошового забезпечення, з якого нараховується ця одноразова грошова допомога, включаються: для військовослужбовців, що звільняються з посад, на які вони були призначені, - посадовий оклад, оклад за військовим званням і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород).

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій визначає Закон України від 05.10.2000 № 2017-ІІІ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон № 2017).

Статтею 18 Закону № 2017 передбачає певні державні соціальні гарантії.

Так, відповідно до статті 18 Закону № 2017 законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо: індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін (абзац 4).

Порядок визначення та застосування державних соціальних гарантій в реалізації державної соціально-економічної політики передбачений статтею 19 Закону № 2017.

Відповідно до частини другої статті 19 Закону № 2017 державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Конституційний Суд України у Рішенні від 15.10.2013 № 9-рп/2013 наголосив, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов`язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці. Держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями ч. 6 ст. 95 Кодексу законів про працю України, ст. ст. 33, 34 Закону України «Про оплату праці» такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати.

На підставі аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закону України від 03.07.1991 № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282).

Відповідно до статті 1 Закону № 1282 індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно з положеннями статті 2 Закону № 1282 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 6 Закону № 1282).

Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078).

Порядок № 1078 визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців.

Пунктом 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Ураховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, суд дійшов висновку, що механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.

При вирішенні питання щодо індексації слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Законів №№ 2017, 1282 та Порядку № 1078.

Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців, з якого здійснюється, зокрема, обрахунок грошової допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації за невикористані дні додаткової відпустки.

Подібний висновок висловлений Верховним Судом в постановах від 21.12.2021 у справі № 820/3423/18 та від 30.11.2023 у справі № 380/21619/21.

Суд наголошує, що грошове забезпечення позивача в період проходження військової служби, підлягало індексації.

Під час проходження військової служби позивачу не нараховувалася індексація грошового забезпечення.

На підставі рішення суду від 13.12.2022 у справі №200/17712/21 нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно у сумі 61943,16 грн та на виконання постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2024 у справі №200/3558/23 позивачу нараховано та виплачено індексацію-різницю грошового забезпечення у фіксованій величині 4405,56 грн. в місяць за період з 01.03.2018 по 11.06.2021 у загальній сумі 170830,73 грн., із одночасним утримання військового збору 1,5%, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.

Таким чином, з урахуванням обставин справи суд установив, що відповідач нараховуючи та виплачуючи позивачу грошову допомогу на оздоровлення за 2016-2021 роки, компенсацію невикористаної додаткової відпустки, як учасник бойових дій за 2015 2021 роки та одноразову грошову допомогу при звільненні, виходив з грошового забезпечення без врахування у його індексації, що не заперечується відповідачем.

Вказане є підставою для висновку, що права позивача на належне грошове забезпечення порушено відповідачем.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушених прав, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне:

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування індексації грошового забезпечення у складі грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2016 2021 роки, грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані 98 календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015 2021 роки

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2016 2021 роки, грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані 98 календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015 2021 роки, з врахуванням індексації у складі місячного грошового забезпечення, з якого проводилось обчислення та провести їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що основні (суттєві) аргументи позовної заяви є обґрунтованими, внаслідок чого позовні вимоги належить задовольнити повністю.

Судовий збір розподілу не підлягає, оскільки позивач звільнений від його сплати відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 189, 238, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування індексації грошового забезпечення у складі грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2016 2021 роки, грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані 98 календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015 2021 роки.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошової допомоги на оздоровлення за 2016 2021 роки, грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані 98 календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015 2021 роки, з врахуванням індексації у складі місячного грошового забезпечення, з якого проводилось обчислення та провести їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Першого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду складено у повному обсязі 27.01.2025.

Суддя І.В. Буряк